Ухвала

від 02.05.2024 по справі 289/2577/21

КОРОСТИШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 289/2577/21

Провадження № 1-кп/935/65/24

У Х В А Л А

Іменем України

02 травня 2024 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 , розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду, кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021060450000163 від 07.11.2021 стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , утримується в ДУ «Житомирська установа виконання покарань №8», у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 156, ч. 4 ст. 152 КК України,

встановив:

У провадженні Коростишівського районного суду Житомирської області перебуває вказане кримінальне провадження.

У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою із правом внесення застави, оскільки ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 05.03.2024 обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено строк застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, але ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати. ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, міра покарання за який передбачає позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років, обвинувачений може переховуватись від суду, знищити, сховати будь-яку із речей, яка має істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення.

До суду законний представник ОСОБА_8 подала заяву про проведення судового засідання за її відсутності та відсутності малолітньої потерпілої ОСОБА_9 .

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 заперечували щодо заявленого прокурором клопотання, сторона захисту вважає, що обвинуваченому слід змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

У зв`язку із цим, існує ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України та наявні підстави вважати, що будь-який з інших більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти настанню вказаного ризику та належному виконанню обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків. При вирішенні питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.

Ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на цей час не зменшилися, і не перестали існувати, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 156, ч. 4 ст. 152 КК України, які є тяжким та особливо тяжким злочинами, згідно вимог ст. 12 КК України.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення хоча не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Так, у справі «Ілійков проти Болгарії», Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 альтернативних запобіжних заходів, судом враховується особа обвинуваченого, який неодружений, офіційно не працевлаштований, раніше судимий за вчинення тяжкого злочину, судимість за який не знята та непогашена у встановленому законом порядку, перебуваючи на волі, зможе перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, ухилитися від суду, існує ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.

Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим, не є ризиком, передбаченим ст. 177 КПК України, однак, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів, що відповідає нормам національного законодавства, зокрема п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України.

Таким чином, враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, суд вважає, що прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, що застосування запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 у виді тримання під вартою відповідає конкретній меті, визначеній у КПК України, та застосовується за наявності підстав, передбачених КПК України, є необхідним та достатнім для запобігання існуючим ризикам і жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, у зв`язку з чим уважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Крім цього у разі застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 іншого, більш м`якого запобіжного заходу останній матиме змогу знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, яка має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та не зможе запобігти настанню вказаних ризиків та належному виконанню обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків.

Також, за час застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою вказані ризики не зменшились, судовий розгляд в межах кримінального провадження не завершено, а тому вказані обставини виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Тому, враховуючи продовження існування ризиків, визначених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, враховуючи особу обвинуваченого, обвинуваченому ОСОБА_6 слід продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого відповідно до вимог ч. 1 ст. 197 КПК України не може перевищувати шістдесяти днів.

Крім того, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 183 КПК України, суд вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Положеннями п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні у вчиненні особливо тяжкого злочин визначається від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами 3 або 4 ст. 183 цього Кодексу обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 5 ст. 202 КПК України обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення, під вартою в якому знаходиться підозрюваний, обвинувачений, негайно здійснює розпорядження про його звільнення з-під варти та повідомляє про це усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю, а якщо застава внесена під час судового провадження, - прокурора та суд. Перевірка документа, що підтверджує внесення застави, не може тривати більше одного робочого дня.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Відповідно до ч. 5 ст. 202 КПК України у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про відмову у продовженні строку тримання під вартою, про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на інший запобіжний захід, про звільнення особи з-під варти у випадку, передбаченому частиною третьою статті 206 цього Кодексу, або у випадку закінчення строку дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою підозрюваний, обвинувачений повинен бути негайно звільнений, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

За таких обставин, суд вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 визначити заставу у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яку обвинувачений має право у будь-який момент внести на спеціальний рахунок у порядку, визначеному КМУ, після чого може бути звільнений з-під варти та на нього можуть бути покладені обов`язки, перелічені в ст. 194 КПК України і буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави. На переконання суду, застава у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатна забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

На підставі викладеного та керуючись ст. 177, 178, 183, 184, 197, 331, 369-372 КПК України, суд,

постановив:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на 60 днів, тобто по 30 червня 2024 року включно.

Одночасно визначити обвинуваченому ОСОБА_6 заставу у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений у порядку, встановленому постановою КМУ.

У разі внесення застави, у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, визначити обов`язки обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : прибувати до суду у визначений судом час; не відлучатися з місця проживання без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи; утриматися від спілкування з свідками та потерпілим.

Роз`яснити заставодавцю обов`язок із забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його явки за викликом.

У разі внесення застави обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Коростишівський районний суд Житомирської області протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3