Рішення

від 01.05.2024 по справі 545/2584/23

ПОЛТАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/2584/23

Провадження № 2/545/200/24

З А О Ч Н Е

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.05.2024 року Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді: - Потетій А.Г.

за участю секретаря: - Мамишева А.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за позовом Керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавської міської ради до ОСОБА_1 , про зобов`язання повернути земельну ділянку водного фонду, скасування державної реєстрації права власності, -

В С Т А Н О В И В :

Керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавської міської ради звернувся до суду із позовом про зобов`язання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0103 площею 0,12га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, у власність Держави в особі Полтавської міської ради (вул. Соборності, 36, м.Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 24388285); про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності, проведену за гр. ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0103, площею 0,12 га для індивідуального садівництва, на підставі рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Гури І.В. № 43515490 від 16.10.2018, з одночасним припиненням речових прав на вказану земельну ділянку ОСОБА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1560185253240).

В обґрунтування позову позивач вказує на те, що за результатами проведення досудового розслідування кримінального провадження №42017171010000088 внесеного 18.05.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України (оригінал витягу знаходиться в матеріалах кримінального провадження №42017171010000088), установлено, що на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту у приватну власність передані земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва.

Разом з тим, встановлено, що вищевказані земельні ділянки розташовані в заплаві та водоохоронній зоні річки Коломак, а тому не можуть передаватися у приватну власність, використовуватися для садівництва, городництва та будівництва.

Так, 03.05.2018 Головним управлінням Держгеокадастру в Полтавській області прийнято наказ №3303-СГ «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність гр. ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,12 га для індивідуального садівництва» (оригінал наказу знаходиться в Головному управлінні Держгеокадастру в Полтавській області).

Згідно інформації (№339388590 від 17.07.2023) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 21.05.2018 внесено запис №26295241 про реєстрацію об`єкта нерухомого майна №1560185253240, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:001:0103 площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту (оригінал довідки додано до позовної заяви).

У подальшому, відповідно до договору купівлі-продажу, серія та номер 653 від 16.10.2018, право власності на вищевказану земельну ділянку набула ОСОБА_1 .

Згідно з інформацією (№339388590 від 17.07.2023) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 16.10.2018 внесено запис №28392162 про реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:001:0103 площею 0,12 га для індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту за ОСОБА_1 (оригінал довідки додано до позовної заяви).

В ході досудового розслідування 08.11.2019 призначено судову земельно-технічну експертизу та експертизу з питань землеустрою, за результатами проведення яких 06.03.2020 складено висновок №31248/19-41/6992?7002/20-41, яким підтверджено розташування земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:001:0103 в заплаві річки Коломак (оригінал висновку знаходиться в матеріалах справи № 545/81/21).

Також, експертизами встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:001:0103 не відповідає за змістом вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, чинних на дату державної реєстрації земельної ділянки.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 19.01.2022 у справі № 545/81/21 задоволено позов прокурора в інтересах держави до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, припинення права приватної власності, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Визнано незаконним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру в Полтавській області від 03.05.2018 № 3303-СГ Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,12 га для індивідуального садівництва.

Припинено право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0103 площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, відомості про державну реєстрацію якої внесено до державного реєстру речових прав на нерухоме майно 16.10.2018 за № 28392162.

Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0103 площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, у власність Держави в собі ГУ Держгеокадастру в Полтавській області.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 19.07.2022 у справі № 545/81/21 частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 19.01.2022 в частині припинення права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0103 площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району та витребування цієї земельної ділянки із незаконного володіння ОСОБА_1 і стягнення з неї судового збору скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення. У задоволенні позову першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури в інтересах держави до ОСОБА_1 про припинення права приватної власності на земельну ділянку та витребування її з незаконного володіння відмовлено. В іншій частині рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 19.01.2022 залишено без змін.

Колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку, про те, що в цій справі обраний позивачем спосіб захисту порушеного права у вигляді витребування земельної ділянки є неефективним.

В той же час, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться в заплаві та водоохоронній зоні річки Коломак і не могла передаватись у приватну власність громадян, наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про надання її особі для ведення індивідуального садівництва суперечить приписам статті 80 Водного кодексу України, є незаконним та підлягає скасуванню.

Таким чином, визнавши обґрунтованими наведені прокурором порушення вимог законодавства, що мали місце при відведенні у власність спірної земельної ділянки, апеляційний суд відмовив у її витребуванні виключно з підстав обрання прокурором неефективного способу захисту порушеного права, що не перешкоджає позивачу заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки власнику.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, однією з підстав звільнення від доказування є преюдиційність обставин, існування яких встановлене судовим рішенням, що вступило в законну силу, у цивільній, господарській або адміністративній справі.

Так, обставини встановлені рішенням у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, неправомірність відведення у власність спірної земельної ділянки водного фонду з вищезазначених підстав, а саме недотриманням ст. 59, 84 Земельного кодексу України, ст. 80 Водного кодексу України, в силу вимог ч. 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України є преюдиційно встановленим фактом, який не підлягає доказуванню, адже його істину вже встановлено рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 19.01.2022 та Постановою Полтавського апеляційного суду від 19.07.2022 у справі № 545/81/21.

У зв`язку з вище викладеними обставинами, вимушені звернутись до суду з даною позовною заявою.

Представник позивача прокурор Ганзенко О.О. позов підтримав в повному обсязі, просив задовольнити та не заперечував щодо заочного розгляду справи.

Представник Полтавської міської ради зазначила, що при вирішення даної справи покладаються на розсуд суду.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки не повідомила, відзив та клопотання про відкладення розгляду справи не подавала.

Тому, суд вважає за можливе розгляд даної справи по суті у відсутності відповідача по наявним матеріалам справи в заочному порядку відповідно до ст. ст. 223, 280 ЦПК України.

За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною 1 статті 316, частиною 1 статті 317 та частиною 1 статті 319 цього Кодексу правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частини 1 статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положеннями статті 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Негаторним є позов власника про усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння (ст. 391 ЦК України).

Позиція щодо застосування до повернення земель водного фонду саме негаторного позову як найбільш ефективного способу захисту прав знайшла своє відтворення в постанові колегії Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №487/10127/14-ц.

У подальшому ВП ВС підтвердила свій попередній висновок щодо застосування саме вимог про усунення перешкод у користуванні (негаторний позов) у разі незаконного заволодіння землями водного фонду у постановах: від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 15.09.2020 у справі № 372/1684/14-ц та від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц.

Постановою ВП ВС від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц також було підтверджено висновки щодо застосування саме негаторного позову до повернення земель водного фонду.

Крім того, пунктом 1 частини 1статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 11 зазначеного закону, державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Пунктами 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

У зв`язку із цим прокурор, з метою поновлення порушених інтересів держави, ефективним способом захисту визначив звернення з позовною вимогою про зобов`язання повернення земельної ділянки водного фонду з кадастровим номером 5324081900:00:001:0103 та скасування державної реєстрації права власності щодо вказаної земельної ділянки.

Як встановлено судом, 03.05.2018 Головним управлінням Держгеокадастру в Полтавській області прийнято наказ №3303-СГ «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність гр. ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,12 га для індивідуального садівництва» (оригінал наказу знаходиться в Головному управлінні Держгеокадастру в Полтавській області).

Згідно інформації (№339388590 від 17.07.2023) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 21.05.2018 внесено запис №26295241 про реєстрацію об`єкта нерухомого майна №1560185253240, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:001:0103 площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту (оригінал довідки додано до позовної заяви).

У подальшому, відповідно до договору купівлі-продажу, серія та номер 653 від 16.10.2018, право власності на вищевказану земельну ділянку набула ОСОБА_1 .

Згідно з інформацією (№339388590 від 17.07.2023) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 16.10.2018 внесено запис №28392162 про реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:001:0103 площею 0,12 га для індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту за ОСОБА_1 (оригінал довідки додано до позовної заяви).

В ході досудового розслідування 08.11.2019 призначено судову земельно-технічну експертизу та експертизу з питань землеустрою, за результатами проведення яких 06.03.2020 складено висновок №31248/19-41/6992?7002/20-41, яким підтверджено розташування земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:001:0103 в заплаві річки Коломак (оригінал висновку знаходиться в матеріалах справи № 545/81/21).

Також, експертизами встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:001:0103 не відповідає за змістом вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, чинних на дату державної реєстрації земельної ділянки.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 19.01.2022 у справі № 545/81/21 задоволено позов прокурора в інтересах держави до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, припинення права приватної власності, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Визнано незаконним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру в Полтавській області від 03.05.2018 № 3303-СГ Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,12 га для індивідуального садівництва.

Припинено право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0103 площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, відомості про державну реєстрацію якої внесено до державного реєстру речових прав на нерухоме майно 16.10.2018 за № 28392162.

Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0103 площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, у власність Держави в собі ГУ Держгеокадастру в Полтавській області.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 19.07.2022 у справі № 545/81/21 частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 19.01.2022 в частині припинення права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0103 площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району та витребування цієї земельної ділянки із незаконного володіння ОСОБА_1 і стягнення з неї судового збору скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення. У задоволенні позову першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури в інтересах держави до ОСОБА_1 про припинення права приватної власності на земельну ділянку та витребування її з незаконного володіння відмовлено. В іншій частині рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 19.01.2022 залишено без змін.

Колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку, про те, що в цій справі обраний позивачем спосіб захисту порушеного права у вигляді витребування земельної ділянки є неефективним.

В той же час, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться в заплаві та водоохоронній зоні річки Коломак і не могла передаватись у приватну власність громадян, наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про надання її особі для ведення індивідуального садівництва суперечить приписам статті 80 Водного кодексу України, є незаконним та підлягає скасуванню.

Таким чином, визнавши обґрунтованими наведені прокурором порушення вимог законодавства, що мали місце при відведенні у власність спірної земельної ділянки, апеляційний суд відмовив у її витребуванні виключно з підстав обрання прокурором неефективного способу захисту порушеного права, що не перешкоджає позивачу заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки власнику.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, однією з підстав звільнення від доказування є преюдиційність обставин, існування яких встановлене судовим рішенням, що вступило в законну силу, у цивільній, господарській або адміністративній справі.

Так, обставини встановлені рішенням у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, неправомірність відведення у власність спірної земельної ділянки водного фонду з вищезазначених підстав, а саме недотриманням ст. 59, 84 Земельного кодексу України, ст. 80 Водного кодексу України, в силу вимог ч. 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України є преюдиційно встановленим фактом, який не підлягає доказуванню, адже його істину вже встановлено рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 19.01.2022 та Постановою Полтавського апеляційного суду від 19.07.2022 у справі № 545/81/21.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно зі ст. ст. 19, 20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі сільськогосподарського призначення, землі рекреаційного призначення, землі водного фонду. Віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання відповідно до ст. 21 ЗК України недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України (далі ВК України) заплавні землі це прибережна територія, що може бути затоплена чи підтоплена під час повені (паводка).

Згідно з положенням ч. 1 ст. 3 ВК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд.

Частина 2 ст. 3 ВК України визначає, що до водного фонду України належать:

1) поверхневі води: природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об`єкти;

2) підземні води та джерела;

3) внутрішні морські води та територіальне море.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЗК України та ст. 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Відповідно до ст. 59 ЗК України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно ж до ч. 4 ст. 84 ЗК України землі водного фонду взагалі не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями ч. 2 ст. 59 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми (ч. 2 ст. 59 ЗК України).

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (ч. 4 ст. 59 ЗК України).

Згідно з пунктами 5, 8 ч. 1 ст. 80 ВК України з метою охорони водності малих річок забороняється розорювати заплавні землі та застосовувати на них засоби хімізації та надавати земельні ділянки у заплавах річок під будь-яке будівництво (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд), а також для садівництва та городництва.

Частина 2 ст. 80 ВК України встановлює те, що водокористувачі та землекористувачі, землі яких знаходяться в басейні річок, забезпечують здійснення комплексних заходів щодо збереження водності річок та охорони їх від забруднення і засмічення.

Заплавні землі є землями водного фонду України, на яких встановлено особливий режим та на які поширюється окремий порядок використання.

Отже, за змістом зазначених норм права (у редакціях, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин) земельна ділянка у заплаві річки Коломак не могла передаватись у власність громадянину, оскільки є землями водного фонду України.

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 80 ЗК України закріплює суб`єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб`єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб`єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб`єктом права власності на землі державної власності.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно.

Встановлено, земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0103 розташована в заплаві та водоохоронній зоні річки Коломак (що підтверджується висновком судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою №31248/19-41/6992?7002/20-41), а тому не може передаватися до приватної власності, використовуватися для садівництва, городництва та будівництва.

Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України (далі - ВК України) заплавні землі це прибережна територія, що може бути затоплена чи підтоплена під час повені (паводка).

Згідно з пунктами 5, 8 ч. 1 ст. 80 ВК України, з метою охорони водності малих річок забороняється розорювати заплавні землі та застосовувати на них засоби хімізації та надавали земельні ділянки у заплавах річок під будь-яке будівництво (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд), а також для садівництва та городництва.

Цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:001:0103 землі сільськогосподарського призначення для ведення індивідуального садівництва.

Пунктом «а» частини 3 ст. 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Частиною 3 ст. 35 ЗК України закріплено, що земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватись для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо.

Отже, ВК України закріплена пряма заборона надання земельних ділянок в заплаві для садівництва. Разом з тим, частиною 3 ст. 35 3К України при користуванні земельними ділянками сільськогосподарського призначення індивідуального садівництва гарантується можливість розорення, застосування засобів хімізації та будівництва, що створює умови до порушення ст. 80 ВК України.

Положення ЗК України та ВК України є доступними для заінтересованих осіб, чіткі та передбачувані у питаннях застосування та наслідків дії їх норм, що відповідає критерію законності.

Отже, за змістом зазначених норм права (у редакціях, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин) земельна ділянка у заплаві річки Коломак не могла передаватись у власність відповідача за будь-яких умов.

Звернення прокурора до суду в даних спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значущого питання про повернення державі незаконно наданих у власність земельних ділянок водного фонду, які на даний час вільні від забудови об`єктами нерухомості, і таким чином, не порушується баланс державних (суспільних) і приватних інтересів та відсутній факт надмірного втручання держави у спірні правовідносини.

За таких обставин результат звернення до суду з вказаним позовом по суті не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу.

Вимоги щодо витребування і повернення майна не завжди носять майнову направленість. За результатами вирішення спору в даному випадку не відбувається зміна власника спірного майна, а захищаються його інтереси, що проявляються у зобов`язально-правовій формі щодо відповідача. Тобто позов, поданий прокурором у даній справі є немайновим, оскільки за своєю суттю позовна вимога прокурора не направлена на «збагачення» позивача.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.12.2020 у справі № 905/98/20.

З огляду на викладене вище позовні вимоги прокурора у даному спорі спрямовані на усунення перешкод у здійсненні Полтавською міською радою прав користування та розпорядження спірною земельною ділянкою. За таких обставин, наслідком задоволення таких позовних вимог стане не «збагачення» позивача, а виключно відновлення його порушених прав.

Отже, з огляду на характер спірних правовідносин, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Вказане також узгоджуються з висновками Великої Палати ЄСПЛ у справі «Депаль проти Франції» (заява № 34044є/02) від 29.03.2010.

У вказаній справі ЄСПЛ встановив, що в питаннях забудови берегів міркування захисту громадських інтересів і охорони навколишнього середовища є підставою для позбавлення права приватної власності. Тобто рішення французької влади, які постановили знести будівлю на березі, спрямоване якраз на захист прав людини, а саме права людей на вільний доступ до берега і чисте море, які конфліктують з правом власності месьє Депаля.

ЄСПЛ вважає, що заявник не міг не знати про те, що дозвіл на приватне володіння ділянкою в публічних угіддях в якийсь момент може бути йому не продовжено і що вимога знести будинок може розглядатися як регулювання користування власністю з метою, що відповідає загальному інтересу. Правовий режим публічної власності, яка закріплює її призначення як публічне користування з метою служити загальному благу, відповідає цій категорії (п. 80).

3 огляду на викладене, вимога про повернення земельної ділянки є заходом втручання в право особи на мирне володіння майном сумісною із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод («захист власності»).

Вказана правова позиція закріплена в Постановах Верховного Суду по справам №372/2180/15-ц від 15.05.2018, №469/1393/16-ц від 30.05.2018, 372/1387/13-ц від 06.06.2018, №357/9328/15-ц від 30.01.2019.

З огляду на зазначене, набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0103 площею 0,12 га для індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту є таким, що порушує права законного володільця майна Полтавської міської ради.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Полтавська міська рада, яка діє від імені власника землі в особі територіальної громади міста Полтави, повинна діяти в інтересах територіальної громади та виключно у спосіб і у межах повноважень, передбачених законом. Тобто воля територіальної громади як власника, може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади, що беззаперечно в цілому відноситься до інтересів держави.

З огляду на зазначене, державний інтерес у даних правовідносинах, в тому числі, полягає в тому, що земельна ділянка водного фонду, яка належить до комунальної власності, безпідставно перейшла у власність третіх осіб, що в свою чергу порушило інтереси територіальної громади міста Полтави та підриває матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування, якою згідно ст. 142 Конституції України, в тому числі, є земля, що перебуває у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що в свою чергу завдає істотної шкоди інтересам держави, яка згідно ст. 7 Конституції України гарантує місцеве самоврядування.

Отже, Полтавська міська рада, як суб`єкт, що здійснює правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності є уповноваженим органом у спірних правовідносинах.

Полтавською окружною прокуратурою на адресу Полтавської міської ради направлено лист від 29.12.2022 №55-114-17564вих-22 для повідомлення уповноваженого органу про наявність порушень інтересів держави та необхідності вжиття заходів реагування до їх поновлення шляхом повернення земельної ділянки водного фонду до комунальної власності (самостійного звернення до суду з відповідним позовом) (копія листа та реєстр документів додається до позовної заяви).

20.02.2023 до Полтавської окружної прокуратури надійшов лист від Виконавчого комітету Полтавської міської ради за № 3123-23, яким повідомлено, що з огляду на відсутність інформації стосовно земельної ділянки водного фонду з кадастровим номером 5324081900:00:001:0103 на даний час, у Полтавської міської ради немає можливості звернутись з відповідним позовом щодо припинення права приватної власності ОСОБА_1 на вищезазначену земельну ділянку та повернення її до земель комунальної власності (копія листа додається до позовної заяви).

В той же час, посилання Полтавської міської ради на відсутність інформації стосовно спірної земельної ділянки як підставу неможливості самостійного звернення до суду з позовом є необґрунтованим.

У листі від 29.12.2022 №55-114-17564вих-22, адресованому Полтавському міському голові Полтавською окружною прокуратурою було детально описано порушення інтересів держави щодо розпорядження вказаною земельною ділянкою водного фонду з посиланням на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 19.01.2022 у справі № 545/81/21 та постанову Полтавського апеляційного суду від 19.07.2022 у цій справі. Причому, до листа додані копії вказаних рішень судів на 21 аркуші. Серед іншого, зазначено, що згідно із ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. А також окремим абзацом зазначено, що судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться в заплаві та водоохоронній зоні річки Коломак, наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про надання її особі для ведення індивідуального садівництва суперечить приписам ст. 80 ВК України, є незаконним та підлягає скасуванню, а земельна ділянка підлягає поверненню у власність держави.

Таким чином, маючи всю необхідну інформацію для самостійного звернення до суду з позовом щодо повернення вказаної земельної ділянки та маючи можливість запитати (за необхідності) додаткову інформацію в Полтавській окружній прокуратурі, Полтавською міською радою надано формальну відповідь про неможливість звернення до суду з відповідним позовом. Така позиція (відповідь) органу місцевого самоврядування, як уповноваженого органу у спірних правовідносинах свідчить про те, що ним не здійснюється захист інтересів держави, а отже у Полтавської окружної прокуратури наявні підстави для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах з дотриманням вимог ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру».

Отже, інтерес позивача, який є власником земельної ділянки, порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про право власності на спірну земельну ділянку, у зв`язку з чим не можливо виконати попереднє судове рішення.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавської міської ради є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже підлягає задоволенню позовні вимоги щодо зобов`язаня ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0103 площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, у власність Держави в особі Полтавської міської ради.

Підлягає задоволенню позовні вимоги щодо скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності, проведену за гр. ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0103, площею 0,12 га для індивідуального садівництва, на підставі рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Гури І.В. № 43515490 від 16.10.2018, з одночасним припиненням речових прав на вказану земельну ділянку ОСОБА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1560185253240).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи обґрунтованість позову, сплачений прокуратурою судовий збір за подання позову в розмірі 5368,00 грн. та заяви про забезпечення позову в сумі 1342 грн., а всього 6710,00 грн. підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 .

Заходи забезпечення вжиті ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області суду від 20.07.2023 року підлягають скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 150, 152, 153, 158, 173, 174, 181, 184, 186, 202 Земельного кодексу України, ст. ст.15, 16, 21, 319, 391 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 78-80, 141, 223, 258 268, 280, 352, 354 ЦПК України, Законом України «Про державний земельний кадастр», Законом України «Про землеустрій», суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Першого заступника керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавської міської ради задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0103 площею 0,12га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, у власність Держави в особі Полтавської міської ради (вул. Соборності, 36, м.Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 24388285);

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності, проведену за гр. ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0103, площею 0,12 га для індивідуального садівництва, на підставі рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Гури І.В. № 43515490 від 16.10.2018, з одночасним припиненням речових прав на вказану земельну ділянку ОСОБА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1560185253240).

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Полтавської обласної прокуратури (вул. 1100-річчя Полтави, 7. м. Полтава) р/р UA118201720343130001000006160, ДКСУ м. Київ 820172 код ЄДРПОУ 02910060) витрати, понесені на сплату судового збору за подання позовної заяви в сумі 5368,00 грн. та заяви про забезпечення позову в сумі 1342,00 грн., а всього стягнути: 6710,00 грн. (м. Полтава, вул. 1100 - річчя Полтави, 7, р/р UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код ЄРДПОУ 02910060).

Скасувати заходи забезпечення вжиті ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області суду від 20.07.2023 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за на слідками апеляційного перегляду.

Суддя: А. Г. Потетій