Ухвала

від 03.05.2024 по справі 336/720/24

ГЛИБОЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 336/720/24

Провадження № 2/715/379/24

У Х В А Л А

про забезпечення позову

03.05.2024 с. Глибока

Суддя Глибоцькогорайонного судуЧернівецької областiЦуркан В.В.,розглянувши матеріалисправи запозовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про звільнення від сплати аліментів та визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 звернувся до суду позовом до ОСОБА_3 , третя особа: Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про звільнення від сплати аліментів та визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

02.05.2024 року від представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 до суду надійшла заява про забезпечення позову, у якій просить забезпечити позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого листа № 2-624/11, виданого 28.08.2012 року Гуляйпільським районним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частини усіх його прибутків, починаючи стягнення з 05.12.2011 року, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця і до повноліття дитини по виконавчому провадженню № 73738574. А також, заборони здійснювати будь які виконавчі дії з примусового виконання виконавчого листа № 2-624/11, виданого 28.08.2012, виданого Гуляйпільським районним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/6 частини усіх його прибутків, починаючи стягнення з 05.12.2011 року, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця і до повноліття дитини по виконавчому провадженню № 73738574.

Свої вимоги мотивує тим, що 25.04.2024 року позивачу стало відомо про відкрите виконавче провадження № 73738574 від 08.01.2024 року державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кабаченко Ю.Ю. про стягнення з нього на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/6 частини усіх його прибутків, починаючи стягнення з 05.12.2011 року, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця і до повноліття дитини. Маючи обґрунтовані доводи щодо незаконного пред`явлення даного виконавчого листа до виконання з боку ОСОБА_3 , позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав. Вказує, що15.08.2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 була укладена угода, згідно якої він повинен був сплатити ОСОБА_4 одноразову суму у розмірі 20000, 00 грн., яка б складала загальну суму аліментів до досягнення дитиною ОСОБА_4 повноліття. Після отримання коштів в повному обсязі, відповідачка надала позивачу нотаріально засвідчену заяву, згідно якої підтвердила факт отримання вказаних коштів та вказала, що суму утримання (аліментів) вони попередньо погодили та вирішили, що зазначена сума складає загальну суму аліментів до досягнення ОСОБА_4 повноліття. Будь яких претензій, в тому числі матеріальних до ОСОБА_1 , згідно заяви, відповідачка не мала. Однак, ОСОБА_4 дізнавшись, що позивач проходить військову службу за мобілізацією та отримує грошове забезпечення, з метою власного збагачення, нехтуючи укладеними домовленостями, совісності і доброчесності, направила на адресу виконавчої служби виконавчий лист № 2-62411, виданий 28.08.2012 року щодо стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини. Зазначає, що в даному випадку у разі вирішення спору на користь позивача, безпідставно стягнуті кошти повернути буде вкрай складно, що створить надмірний тягар для позивача та не буде відповідати принципам справедливості.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до предявлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст.150 ЦПК України, одним із видів забезпечення позову може бути зупинення стягнення на підставі виконавчого документу, який оскаржується.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605цс16 від 25 травня 2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, не навів правових підстав заявляти вимоги про забезпечення позову саме шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу, який оскаржується боржником у судовому порядку, оскільки, предметом даного позову є припинення стягнення аліментів та їх стягнення з відповідача.

Не наведені позивачем і доводи про існування обставин, які можуть бути підставою для забезпечення такого позову, зокрема, доводи про те, чому, без забезпечення позову буде неможливо виконати рішення про припинення сплати аліментів у разі задоволення позову.

Позивач не навів тих обставин, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення виконання за рішенням про стягнення аліментів, які є періодичними платежами, що стягуються на утримання неповнолітньої дитини, утруднить або може призвести до неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову.

У разі задоволення позову про звільнення від сплати аліментів, стягнення аліментів має бути припинено від дня набрання чинності рішенням суду, а не від дня пред`явлення позову. Тому вважаю помилковими посилання позивача на те, що невжиття заходів забезпечення позову можуть потягнути потенційні труднощі у виконання рішення суду.

Крім того, у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Крім того, заходи забезпечення позову, які позивач просить суд застосувати виходять за межі самого позову, оскільки стосуються інтересів іншої неповнолітньої дитини позивача, що є окремою та самостійною підставою для відмови у застосуванні таких заходів забезпечення.

Крім цього, слід заначити, що відповідно до ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Суд зазначає, що запропонований позивачем спосіб забезпечення позову шляхом звільнення від сплати з нього аліментів на користь відповідачки за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог про припинення стягнення з нього аліментів, а тому такий спосіб забезпечення позову не може бути застосований судом.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заяви про забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку, що відсутня реальна загроза невиконання судового рішення у випадку прийняття його на користь позивача, тому заявлені вимоги про забезпечення позову задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 149-155, 157, 353, 354 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 ,в інтересахякого діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 ,третя особа:Центральний відділдержавної виконавчоїслужби умісті ЗапоріжжіПівденного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Одеса)про звільненнявід сплатиаліментів тавизнання виконавчоголиста таким,що непідлягає виконанню - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена у апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду через Глибоцький районний суд шляхом подачі в п`ятнадцятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається через суд першої інстанції.

Суддя