Постанова

від 29.04.2024 по справі 278/4190/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №278/4190/23 Головуючий у 1-й інст. Кузнєцов Д.В.

Категорія 77 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Талько О.Б., Шевчук А.М.

з участю секретаря

судового засідання Бузган А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №278/4190/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бурвод» про скасування наказу про призупинення дії трудового договору, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Сиротюк Роман Валерійович

на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 28 листопада 2023 року та на додатковерішення Богунського районного суду м. Житомира від 21 грудня 2023 року,ухвалені підголовуванням суддіКузнєцова Д.В.

встановив:

У серпні 2023 року позивач через свого представника звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила:

- визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ «Бурвод» №10/к/тр про призупинення дії трудового договору від 03.05.2022 року із ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ТОВ «Бурвод» поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора за сумісництвом виконання обов`язків інженера-гідрогіолога;

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за вимушений прогул у розмірі 107 614,50 грн., а також судовий збір в сумі 3 223,34 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в орієнтовному розмірі 100 000,00 грн.

На обґрунтування позову вказувала, що вона та ОСОБА_2 є співзасновниками ТОВ «Бурвод» (у тексті також Товариство), частка кожного у статутному капіталі складає 50%. Останнього 22.08.2016 року призначено на посаду директора ТОВ «Бурвод». Крім того, позивач та ТОВ «Бурвод» перебувають у трудових відносинах на підставі наказу №-к від 22.08.2016 року про призначення заступником директора за сумісництвом виконання обов`язків інженера-гідрогіолога. Наказом №10/к від 03.05.2022 року призупинено дію трудового договору із заступником директора ОСОБА_1 до припинення або скасування воєнного стану, мотивуючи дане рішення введенням воєнного стану, зменшенням кількості потенційних замовників, неможливістю забезпечити працівників роботою та виконанням такої роботи з посиланням на статтю 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». За змістом позову, між позивачем та директором ТОВ «Бурвод» ОСОБА_2 існує корпоративний конфлікт.

Зазначала, що з аналізу частини 1 статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», вбачається, що право роботодавця призупити дії трудового договору не є абсолютним. Головною умовою призупинення трудового договору з працівником, є абсолютна неможливість роботодавця надати роботу, а працівника - виконувати її. Однак, ТОВ «Бурвод» фактично не перебуває на території бойових дій, які унеможливлювали б ведення роботи, адже господарську діяльність товариство здійснює в місті Житомир, яке за весь час повномасштабного вторгнення починаючи з 24 лютого 2022 року не мало на своїй території прямих бойових дій та не перебувало під повною чи частковою окупацією. Більше того, якщо директор ТОВ «Бурвод» немає можливості здійснювати свої посадові обов`язки належим чином, то такі обов`язки може виконувати особа, яка відповідно до установчих документів на час відсутності керівника виконує його функції. Згідно діючих установчих документів товариства, ОСОБА_1 у разі відсутності директора має право виконувати його обв`язки, як в разі його відсутності у зв`язку із відпусткою, хворобою, так і в разі інших непередбачуваних обставинах. Так, директором ТОВ «Бурвод» не було призначено тимчасово виконуючого обов`язки замість нього на час його відсутності, хоча ОСОБА_1 цілковито могла б виконувати обов`язки директора, сплачувати заробітну плату працівникам, а також наповнювати бюджет країни у такі не прості часи.

Отже, застосування положень статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» є недоречним, адже немає жодної з умов для використання норм даної статті, а тому таку аргументацію для припинення дії трудового договору (відносин) слід вважати прихованим покаранням відносно ОСОБА_3 . Внаслідок видання незаконного наказу про призупинення дії трудового договору (відносин) фактично створена ситуація вимушеного прогулу, викликана протиправними діями ТОВ «Бурвод».

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 28 листопада 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючисьіз вказанимсудовим рішенням,представник ОСОБА_1 адвокатСиротюк Р.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд дійшов помилкового висновку, що позивач не зверталася до відповідача із заявою про поновлення дії трудового договору. По-перше, ОСОБА_1 подавала скаргу від 04 листопада 2022 року на наказ №10/к/тр від 03.05.2022 року до Управлінню Держпраці у Житомирській області про призупинення трудових відносин, в якій вказує на можливість реалізації робочого процесу обома сторонами та просить скасувати даний наказ. Управління Держпраці у Житомирській області надало відповідь про розгляд скарги, де, зокрема, вказало на дві ключові умови призупинення між трудового договору: роботодавець втрачає тимчасово можливість забезпечувати працівника роботою та працівник не повинен мати змоги виконувати свою роботу (копія відповіді додавалась до позовної заяви). 16.03.2023 року позивачем було подано скаргу до Державної служби України з питань праці, в якій вона повторно просить скасувати даний наказ через його невідповідність дійсності, дати можливість виконувати трудові обов`язки шляхом поновлення трудового договору (відносин) та виплатити заробітну плату в повному обсязі за період вимушеного прогулу. 24.03.2023 року Державна служба з питань праці надала відповідь про розгляд скарги, в якій вказала, що інспектором Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці будо проведено інформаційно-роз`яснювальну роботу у Товаристві. В ході проведеної роботи посадовим особам Товариства надані роз`яснення щодо ефективних засобів дотримання законодавства, запобігання можливим його порушенням, наголошено на неприпустимості порушень законодавства про працю та можливої відповідальності у разі його порушення. Дані обставини позивач зазначав у позовній заяві, з яких можна встановити, що ЦЗ МУ Державної служби з питань праці проводило роз`яснювальні роботи у Товаристві за скаргою ОСОБА_1 , відтак Товариство знало про бажання позивача щодо відновлення дії трудового договору, а тому відсутність звернень до відповідача із вимогою про відновлення дії трудового договору не свідчить про те, що відповідач не міг знати про наміри ОСОБА_1 .

Апелянт також наголошує, що сам факт введення воєнного стану не є підставою для призупинення дії трудового договору (відносин), адже необхідною складовою є саме абсолютна неможливість надання роботодавцем та виконання працівником відповідної роботи. Достатніх доказів того, що відповідач не може здійснювати свою діяльність відповідачем не надано, суд лише зазначив, що роботодавець відповідач не мав практичної можливості надати роботу та забезпечити працівникам (у тому числі позивачу) безпечні умови праці, однак жодні підтвердження даним доводам щодо неможливості надати безпечні умови праці відсутні, що свідчить про порушення судом норм процесуального законодавства. Відповідачем не надано доказів про відсутність здійснення діяльності Товариства, доказів неможливості ведення своєї господарської діяльності через дію воєнного стану, однак суд врахував такі доводи відповідача фактично без доказів. Також ТОВ «Бурвод» не перебуває та не здійснює свою господарську діяльність на територіях, де ведуться бойові дії, які б унеможливили здійснення діяльності, місто Житомир не зазнавало окупації з боку держави-агресора, тому лише саме формальне посилання на відсутність безпечних умов та воєнний стан не може бути підставою для призупинення дії трудового договору ОСОБА_1 .

Представник позивача також звертає увагу апеляційного суду на сформовану практику судів у даній категорії справ.

Додатковим рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 21 грудня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бурвод» 7800,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Не погоджуючисьтакож ізвказаним судовимрішенням,представник ОСОБА_1 адвокатСиротюк Р.В. подав апеляційну скаргу, в якій, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ «Бурвод» про ухвалення додаткового рішення в частині відшкодування витрат на забезпечення професійної правничої допомоги.

Вказує на неспівмірність заявлених витрат на професійну правничу допомогу з огляду на наступне. Дана справа відносить до малозначних справ, була призначена судом до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, представник відповідача за час розгляду справи подав лише один процесуальний документ відзив на позовну заяву та взяв участь у трьох засіданнях. Зважаючи на вищевказане та керуючись принципами розумності, доцільності, позивач наголошує на тому, що вивчення та складання документів у даній справі, вчинення процесуальних дій не потребують великої кількості часу, відтак кількість наданих послуг, заявлена відповідачем в акті №01 прийому передачі наданих послуг по договору про надання професійної правничої допомоги №28/04 від 28.04.2023 року не відповідає реальному фактичному часу, витраченому на супроводження даної справи.

Крім того, суд не звернув увагу на доводи позивача щодо відсутності доказів сплати адвокату відповідачем 7 800,00 грн. Фактично відповідач надав лише договір про надання професійної правничої допомоги та акт прийому-передачі, зі змісту яких не можна встановити фактичну оплату за надані послуги. Отже, відповідачем не надано доказів реальності оплати за надані послуги, зі змісту яких можна встановити вищезазначені обставини.

Представник ТОВ «Бурвод» подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

На спростування доводів апеляційної скарги зазначає, що обставини, на які посилається позивач не свідчать про наявність у неї порушеного суб`єктивного права з боку відповідача станом на момент подання позову до суду. Відповідно до наказу №10/к/тр від 03.05.2022 року, відповідач (роботодавець) призупинив дію другового договору з позивачем. Про наявність даного наказу позивачу було відомо, 03.05.2022 року, оскільки даний наказ був вручений позивачу. Підставою призупинення дії трудового договору було те, що підприємство не працювало та у відповідача не було можливості забезпечити працівників роботою. Звертає увагу, що позивач не зверталася до відповідача з проханням або/чи з вимогою відновити дію трудового договору, тобто позивач не повідомляла роботодавця про наявність у неї можливість працювати. В апеляційній скарзі позивач зазначає, що має можливість працювати, але до відповідача із заявою не зверталась натомість зверталась до відповідної державної установи зі скаргами. Але, скарга до Державної службиз питаньпраціне є заявою до роботодавця про можливість та бажання працювати, що у свою чергу нівелює посилання позивача на протиправні дії з боку відповідача про ігнорування заяви позивача. Вищезазначене було встановлено в суді першої інстанції. Наявність певної судової практики не замінює первинні дії з боку працівника, який має можливість та бажання працювати, а саме - звернутися з відповідною заявою до роботодавця. Позовна вимога про скасування наказу є безпідставною, оскільки відновлення дії трудового договору не потребує юридично значимої дії щодо скасування наказу про призупинення дії трудового договору.

Також безпідставною є вимога щодо поновлення на роботі позивача, оскільки позивача не звільняли з роботи і відповідно відсутні підстави для виплати середнього заробітку за вимушений прогул.

Окрім того, вважає вимогу щодо заявлених витрат позивача на забезпечення професійної правничої допомоги в розмірі 120 000,00 грн. безпідставним та явно завищеними.

Представник ОСОБА_1 адвокат Сиротюк Р.В. у судовому засіданні доводи апеляційних скарг підтримав, просив задовольнити їх вимог, скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов повністю, а також скасувати додаткове рішення.

У судовому засіданні представник ТОВ «Бурвод» проти задоволення апеляційних скарг позивача заперечував, просив рішення та додаткове рішення залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення та додаткового рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та їх вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом під час розгляду справи встановлено, що 03.09.2012 року ОСОБА_1 прийнята на посаду інженера-гідрогіолога ТОВ «Бурвод», а 22.08.2016 року позивача переведено на посаду заступника директора даного товариства відповідно до записів із трудової книжки НОМЕР_1 (а.с.19-22).

Наказом ТОВ «Бурвод» №10/к/тр від 03.05.2022 року оголошено призупинення трудових відносин із заступником директора ОСОБА_1 відповідно до ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2136. Призупинення діє з 03 травня 2022 року до дня припинення або скасування воєнного стану (а.с.8).

Департамент з питань праці Державної служби України з питань праці за результатом розгляду скарги ОСОБА_4 від 16.03.2023 року щодо можливого порушення законодавства про працю посадовими особами ТОВ «Бурвод» листом від 24.03.2023 року надав відповідь про те, що інспектором праці Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці проведено інформаційно-роз`яснювальну роботу у товаристві. В ході проведеної роботи посадовим особам товариства надані роз`яснення щодо ефективних засобів дотримання законодавства, запобігання можливим його порушенням, наголошено на неприпустимості порушень законодавства про працю та можливої відповідальності у разі його порушення (а.с.16-18).

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що на товаристві склалися такі обставини, коли роботодавець не мав практичної можливості надати роботу та забезпечити працівникам (у тому числі позивачу) безпечні умови праці, із відсутності у матеріалах справи звернень ОСОБА_1 до відповідача із вимогою про відновлення дії трудового договору, а також із того, що відповідні посилання ОСОБА_1 на відсутність передбачених законом умов для призупинення дії трудового договору не заслуговують на увагу та не знайшли свого підтвердження в ходу судового розгляду справи.

Однак, колегія суддів не може погодитися із таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Згідно статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Разом з тим, відповідно до статті 64 Конституції України, в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

24 лютого 2022 року Верховна Рада України затвердила Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 строком на 30 діб.

В подальшому, відповідними Указами Президента України строк дії воєнного стану було продовжено. Згідно із вказаними Указами Президента України воєнний стан введено на всій території України.

З пункту 3 Указу слідує, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до підпункту 5 пункту 1 статті 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» в Указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно із пунктом 2 розділу Прикінцеві положення Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» главу XIX Прикінцеві положення Кодексу законів про працю України доповнено пунктом 2 такого змісту: Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

З огляду на вищевикладене положення Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж Кодекс законів про працю - мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.

Статтею 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року, далі Закон №2136-ІХ ) визначено, що призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.

Призупинення дії трудового договору може здійснюватися з ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Призупинення дії трудового договору не може бути прихованим покаранням і не застосовується до керівників та заступників керівників державних органів, а також посадових осіб місцевого самоврядування, які обіймають виборні посади.

Частиною 2 вказаного Закону передбачено, що призупинення дії трудового договору оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця, в якому, зокрема, зазначається інформація про причини призупинення, у тому числі про неможливість обох сторін виконувати свої обов`язки та спосіб обміну інформацією, строк призупинення дії трудового договору, кількість, категорії і прізвища, ім`я, по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) відповідних працівників, умови відновлення дії трудового договору.

Таким чином, Закон № 2136-ІХ надав право роботодавцю призупиняти дію трудового договору з працівниками, що не припиняє трудових відносин.

Наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості узв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.

Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.

Як на підставу для призупиненнядії трудового договору з ОСОБА_1 , відповідач в оспорюваному наказі посилався на призупинення роботи товариства, зменшення кількості потенційних замовників, неможливістю забезпечити працівників роботою та виконанням такої роботи.

За змістом статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однак, обставин неможливості забезпечити позивача роботою відповідач не довів.

При цьому, саме по собі погіршення фінансового стану та зменшення обсягу замовлень підприємства не є тією обставиною, яка надає роботодавцю право призупиняти трудові договори з працівниками на підставістатті 13 Закону № 2136-ІХ.

Оцінивши в сукупності надані сторонами докази, оцінивши доводи позивача на обґрунтування позову, доводи відповідача щодо заперечення проти позову, враховуючи специфіку діяльності відповідача, а також функціональні обов`язки позивача, апеляційний суд уважає, що відповідачем не доведено законність та обґрунтованість наказу ТОВ «Бурвод» №10/к/тр від 03.05.2022 року про призупинення дії трудового договору із ОСОБА_1 .

Зокрема не доведено, що на час видання оспорюваного наказу існували обставини, які виключали можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором (посадовою інструкцією). Тобто, що існувала абсолютна неможливість роботодавця надати роботу, а працівника - виконувати її.

Отже, відповідачем не було надано доказів на підтвердження існування, передбачених статтею 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» підстав для тимчасового призупинення дії трудового договору, а саме неможливість надати позивачу роботу в товаристві.

Колегія суддів зауважує, що під час розгляду справи не знайшов свого підтвердження той факт, що відповідач позбавлений можливості надати роботу позивачу, зокрема і в тому числі хоча б частково, дистанційно або застосувати інший механізм встановлення скороченої тривалості робочого часу, дня, тижня чи застосування простою, переведення на іншу роботу, яку здатен виконувати позивач відповідної до своєї кваліфікації та досвіду роботи.

Судом, зокрема, встановлено, що наказами №11/к/тр від 24.05.2022 року, №14/к/тр від 20.06.2022 року та №17/к/тр директору ОСОБА_2 та бухгалтеру ОСОБА_5 , у зв`язку із призупиненням роботи ТОВ «Бурвод» через введення воєнного стану на території України та через відсутність об`єму робіт, встановлено неповний робочий тиждень (день) (а.с.54, 56-57, т.1).

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що наказ ТОВ«Бурвод» №10/к/тр від 03 травня 2022 року про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 є незаконнимта підлягаєскасуванню.

Однак, заявлена вимога про поновлення позивача на роботі задоволенню не підлягає, оскільки оспорюваним наказом було призупинено дію трудового договору, укладеного із ОСОБА_1 , а не звільнено останню із займаної посади.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

У КЗпП України відсутня норма права, яка б у цій ситуації регулювала питання виплати середнього заробітку за час незаконного призупинення дії трудового договору, так як це не є ні простоєм, ні звільненням працівника.

Водночас частиною дев`ятою статті 10 ЦПК України передбачено, що якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Середній заробіток за частиною другою статті 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

Аналіз положень КЗпП України дозволяє окреслити випадки, в яких може мати місце вимушений прогул, а саме у разі: незаконного звільнення працівника; незаконного переведення працівника на іншу роботу; затримки видачі трудової книжки з вини власника чи уповноваженого ним органу; затримки виконання рішення про поновлення на роботі; необґрунтованої відмови в прийнятті на роботу; несвоєчасного укладення трудового договору; унаслідок неправильного формулювання причин звільнення у трудовій книжці, що перешкоджало подальшому працевлаштуванню працівника.

Вказані висновки свідчать про те, що вимушеності прогулу надають протиправні дії чи бездіяльність роботодавця, унаслідок яких працівник позбавляється права виконувати трудові обов`язки й отримувати за це заробітну плату. Тобто працівник не може вийти на роботу та реалізовувати належне йому право на працю й оплату праці через винні дії (бездіяльність) роботодавця.

Отже, у трудовому праві превалює підхід, за яким вимушений прогул визначають як час, протягом якого працівник з вини роботодавця був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудові функції, обумовлені трудовим договором.

Таким чином, виплата середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу законодавцем пов`язується з певним діянням роботодавця, наслідком яких стала неможливість працівника належним чином реалізовувати своє право на працю.

Отже, установивши, що незаконні дії відповідача позбавили позивача - ОСОБА_1 можливості працювати, колегія суддів вважає, що на відповідача покладається обов`язок відшкодувати їй середню заробітну плату за час її перебування у вимушеному прогулі.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі Порядок №100 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин)).

Відповідно до пункту 5 Порядку №100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Відповідно до даних виписки із Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування ПФУ від 23.09.2022 року заробітна плата ОСОБА_1 за останні два календарні місяці, що передували місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, становила 6500,00 грн., у свою чергу середньоденна заробітна плата становить 325,00 грн. (а.с.27, т.1).

Відтак, належним розрахунком середнього заробітку за час вимушеного прогулу є кількість днів прогулу ? на середньоденний заробіток (494 днів (за період з 01 червня 2022 року по 29 квітня 2024 року) ? 325,00 грн. (середньоденний заробіток) = 160550,00 грн.

Однак, з урахуванням меж заявлених позовних вимог в даній частині, з відповідача на користь ОСОБА_1 слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 107614,50 грн.

Представник відповідача у поданій до суду першої інстанції заяві та під час розгляду справи апеляційним судом посилався на пропуск ОСОБА_1 строку звернення до суду, у зв`язку із тим, що оспорюваний наказ був виданий 03.05.2022 року, а з позовом остання звернулася лише 21.08.2023 року.

Щодо строків звернення до суду колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частиною першою статті 233 КЗпП України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

Відповідно до статті 234 КЗпП України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Водночас положення КЗпП України не містять вичерпного переліку причин, які можна вважати поважними при пропуску строку звернення до суду, вони враховуються у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Тобто, поважність причин означає, що працівник не ставився безвідповідально до питання про захист своїх прав, але його зверненню за захистом перешкоджали об`єктивні причини.

Встановлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду з відповідним позовом у трудових спорах застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у своєму рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19» визначено, що з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 02 квітня 2020 року, КЗпП України доповнено главою ХІХ «Прикінцеві положення», у якій зазначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Надалі постановами Кабінету Міністрів України цей карантин на території України продовжувався та був відмінений із 30 червня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати КЦС у постанові від 11 грудня 2023 року у справі №947/8885/21 дійшов висновку, що запровадження на всій території України карантину законодавець визначив безумовною правовою підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.

Судом встановлено, що наказом відповідача №10/к/трвід 03.05.2022 року було призупинено дію трудового договору із ОСОБА_1 із 03.05.2022 року до припинення або скасування воєнного стану в Україні.

22 серпня 2023 року остання звернулася до суду з метою скасування вказаного наказу.

На час призупинення трудового договору із ОСОБА_1 діяв встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а строки, визначені статтею 233 КЗпП України, були продовжені на строк дії такого карантину.

Карантин був відмінений із 30 червня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651.

У свою чергу, позивач ОСОБА_1 звернулася до суду 22.08.2023 року, тобто у встановлений тримісячний строк.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 не був пропущений строк для звернення до суду, визначений статтею 233 КЗпП України, оскільки цей строк був продовжений на строк дії такого карантину.

Таким чином, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, призвело до ухвалення у справі незаконного рішення, а тому останнє підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про часткове задоволення позову з вищевказаних підстав (п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України).

Частиною 13 статті 141 ЦПК України визначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, з ТОВ «Бурвод» на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір в розмірі3 760,14грн.

Оскільки, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність підстав для скасування ухваленого рішення по суті спору, то додаткове рішення підлягає скасуванню.

Керуючись ст.367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Сиротюк Роман Валерійович, задовольнити частково.

Рішення Богунського районногосудум.Житомиравід28листопада2023року та додатковерішення Богунського районного суду м. Житомира від 21 грудня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бурвод» про скасування наказу про призупинення дії трудового договору, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Визнати незаконним та скасувати наказ Товариства зобмеженоювідповідальністю«Бурвод» №10/к/тр від 03 травня 2022 року про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 .

Стягнути з Товариства зобмеженоювідповідальністю«Бурвод» (місцезнаходження: 10001, м. Житомир, вул. Київська, 81, код ЄДРПОУ 32520190) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 107614,50 грн. Вказана сума визначена без урахування податків та обов`язкових платежів.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з Товариства зобмеженоювідповідальністю«Бурвод» на користь ОСОБА_1 судовийзбірврозмірі 3760,14грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 03 травня 2024 року.

Головуючий Судді