Рішення

від 01.05.2024 по справі 490/8873/23

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 490/8873/23

РІШЕННЯ

іменем України

"01" травня 2024 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого - судді Вуїва О.В.,

за участю: секретарів судового засідання Москаленко С.Л., ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Вознесенську цивільнусправу запозовом ОСОБА_4 до Фермерського господарства «Агростар Сістемс» про скасування запису про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2023 року ОСОБА_4 (від імені якого діяв його представник ОСОБА_2 ) звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом до ФГ «Агростар Сістемс» про скасування запису про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, в якому вказував, що відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-МК №036724 від 22 лютого 2001 року, реєстр. №2, він є власником земельної ділянки площею 9,35 га, розташованої на території Щербанівської сільської ради Вознесенського району, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4822085400:05:000:0917.

У 2015 році ОСОБА_4 уклав з ФГ «Агростар Сістемс» договір оренди належної йому земельної ділянки строком на 5 років. Примірник вказаного договору позивач не отримував.

У серпні 2020 року, після спливу строку дії договору оренди та строку оренди, ОСОБА_4 повідомив ФГ «Агростар Сістемс» про відмову в продовженні орендних відносини у зв`язку з бажанням самостійно обробляти земельну ділянку.

Однак восени 2020 року ФГ «Агростар Сістемс» без дозволу позивача засіяло належну останньому земельну ділянку рапсом.

У зв`язку з цим влітку 2021 року ОСОБА_4 отримав від ФГ «Агростар Сістемс» орендну плату за користування ділянкою та повторно повідомив відповідача про відмову в продовженні орендних відносини у зв`язку з бажанням самостійно обробляти земельну ділянку.

Восени 2021 року позивач був взятий на облік як одноосібник, та засіяв власну земельну ділянку пшеницею.

Проте урожай пшениці було зібрало ФГ «Агростар Сістемс». Відповідач мотивував свої дії продовженням між сторонами орендних відносин на підставі Договору про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 19 квітня 2017 року, укладеного строком на 10 років, до 19 квітня 2027 року (державним реєстратором Виконавчого комітету Вознесенської міської ради Кришко Є.О. внесено відповідний запис про державну реєстрацію права оренди), який ОСОБА_4 не укладав, не підписував та не отримував.

20 липня 2022 року ОСОБА_4 звернувся до Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області із заявою про скоєння кримінального правопорушення, а саме підроблення Договору про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 19 квітня 2017 року.

21 липня 2022 року відомості за вказаним фактом внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та зареєстровано кримінальне провадження №12022153190000153 з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 358 КК України, яке в подальшому було об`єднано з іншими кримінальним провадженнями.

В межах вказаного кримінального провадження було проведено судову почеркознавчу експертизу, за наслідками якої складено висновок від 09 листопада 2022 року №СЕ-19/115-22/7996-ПЧ, згідно якого підпис в Договорі про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 19 квітня 2017 року виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою.

Враховуючи вказані обставини, позивач просив скасувати запис про державну реєстрацію права оренди ФГ «Агростар Сістемс» на земельну ділянку площею 9,3479 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4822085400:01:000:0039, внесений на підставі Договору про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 19 квітня 2017 року.

Згідно ухвали судді Центрального районного суду м. Миколаєва Черенкової Н.П. від 14 вересня 2023 року справу передано на розгляд за підсудністю до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі з призначенням її до розгляду в порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання.

08 листопада 2023 року від представника відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову, вказуючи на те, що:

- вимоги ОСОБА_4 суперечать викладеним у позові обставинам та обґрунтуванню таких вимог (зі змісту описової та мотивувальної частин позову вбачається, що спір стосується наявних між сторонами орендних відносин щодо належної позивачу земельної ділянки площею 9,35 га, розташованої на території Щербанівської сільської ради Вознесенського району, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4822085400:05:000:0917, засвідчених зокрема Договором про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 19 квітня 2017 року, однак в прохальній частині позову ОСОБА_4 з невідомих причин просить скасувати державну реєстрацію права оренди відносно ділянки з кадастровим номером 4822085400:01:000:0039, яка не має жодного відношення до справи);

- доводи позивача про наявність у нього бажання самостійно, в якості одноосібника, обробляти власну земельну ділянку після припинення укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки не підтверджені належними доказами;

- твердження позивача про те, що він не підписував та не отримував Договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки є безпідставними та не відповідають дійсності;

- наданий стороною позивача висновок судової почеркознавчої експертизи, якою встановлено, що підпис в Договорі про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 19 квітня 2017 року виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою, є недопустимим доказом, оскільки отриманий з порушенням встановленого законом порядку (отриманий позивачем в межах іншого (кримінального) провадження, у якому не визначено офіційний статус ОСОБА_4 , як сторони цього провадження).

Ухвалою суду від 20 березня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні, яке проводилося без участі позивача ОСОБА_4 , його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові. Під час подальшого розгляду справи в судове засідання не з`явився, причину неявки суду не повідомив.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позов.

Суд вважав можливим провести розгляд справи без особистої участі позивача ОСОБА_4 , оскільки матеріали справи містять достатньо інформації та доказів, необхідних для вирішення спору.

Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи у межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.

Суд встановив, що відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-МК №036724 від 22 лютого 2001 року, реєстр. №2, ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 9,35 га, розташованої на території Щербанівської сільської ради Вознесенського району, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4822085400:05:000:0917.

Зі місту Договору про внесення змін вбачається, що 12 листопада 2011 року сторони уклали між собою Договір оренди землі, який було зареєстровано у Відділі Держкомзему у Вознесенському районі від 20 серпня 2012 року за №482200004005794, згідно якого ОСОБА_4 передав в оренду ФГ «Агростар Сістемс» земельну ділянку площею 9,35 га, розташовану на території Щербанівської сільської ради Вознесенського району, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4822085400:05:000:0917. Інші умови вказаного договору суду не відомі, оскільки його примірник сторони суду не надали.

Також в матеріалах справи міститься Договір про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 19 квітня 2017 року (яким внесено зміни до Договору оренди землі від 12 листопада 2011 року, зареєстрованого у Відділі Держкомзему у Вознесенському районі від 20 серпня 2012 року за №482200004005794), укладений від імені ОСОБА_4 (як орендодавця) з ФГ «Агростар Сістемс» (як орендарем), згідно якого орендодавець передав орендарю в строкове платне користування строком на 10 років (до 19 квітня 2027 року) земельну ділянку площею 9,3479 га, розташовану на території Щербанівської сільської ради Вознесенського району, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4822085400:05:000:0917. Зі свого боку ФГ «Агростар Сістемс» зобов`язалося використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням та щорічно сплачувати орендну плату (з урахуванням індексації) у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки ділянки, а саме 6533,55 грн, а також повернути орендодавцю земельну ділянку після припинення дії договору.

На підставі вказаного договору 21 квітня 2017 року державний реєстратор Виконавчого комітету Вознесенської міської ради Кришко Є.О. вніс відповідний запис про державну реєстрацію права оренди до державного реєстру.

20 липня 2022 року ОСОБА_4 звернувся до Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області із заявою про скоєння кримінального правопорушення, а саме підроблення Договору про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 19 квітня 2017 року.

21 липня 2022 року відомості за вказаним фактом внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та зареєстровано кримінальне провадження №12022153190000153 за правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 358 КК України, яке в подальшому було об`єднано з іншими кримінальним провадженнями.

В межах вказаного кримінального провадження було проведено судову почеркознавчу експертизу, за наслідками якої складено висновок від 09 листопада 2022 року №СЕ-19/115-22/7996-ПЧ, згідно якого підпис в Договорі про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 19 квітня 2017 року виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою.

При цьому суд не погоджується з доводами відзиву про те, що вказаний документ є недопустимим доказом та не має доказового значення у зв`язку з порушенням порядку його отримання (отриманий позивачем в межах іншого (кримінального) провадження, у якому не визначено офіційний статус ОСОБА_4 , як сторони цього провадження) у зв`язку з наступним.

У постановах Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 686/23256/16-ц та від 25 березня 2021 року у справі № 752/21411/17 зроблено висновок, що отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі є письмовим доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його.

Разом з тим, згідно з частиною п`ятою статті 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Водночас Верховний Суд у своїй постанові від 15 квітня 2021 року у справі №759/15556/18 зазначив, що висновок судової експертизи, проведеної у кримінальному провадженні, є належним та допустимим доказом у цивільному провадженні.

У випадку незгоди з висновком експерта за результатами експертизи, проведеної у кримінальному провадженні, учасники справи не позбавлені можливості заявити клопотання про призначення експертизи в межах цивільного судочинства, виклавши у клопотанні підстави незгоди з цим висновком та зазначивши вимоги до повторної експертизи.

Разом з тим, згідно з частиною п`ятоюстатті 106 ЦПК Україниу висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Такі висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18.

З матеріалів справи вбачається, що експертний висновок від 09 листопада 2022 року №СЕ-19/115-22/7996-ПЧ складений судовим експертом Цушко Т.Ю. та містить запис та підпис про те, що остання попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Тому підстави для виключення вказаного документа з числа доказів відсутні.

За встановленого, матеріалами справи, а саме висновком судової почеркознавчої експертизи від 09 листопада 2022 року №СЕ-19/115-22/7996-ПЧ підтверджено факт відсутності підпису позивача в Договорі про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 19 квітня 2017 року.

За змістомст. 11 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад,від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Ч. 3ст. 203 ЦК Українипередбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису ч 1ст. 215 ЦК України.

У ч. 1 ст. 215 ЦК України йдеться про недійсність вчиненого правочину у випадку, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Ст. 207 ЦК Українивстановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статтівизначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України і відповідно дост. 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди(ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За ч. 1 ст. 14 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на час складання Договору про внесення змін) договір оренди землі укладається в письмовій формі.

За ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на час складання Договору про внесення змін) істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін договору оренди можуть зазначатися інші умови.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом ст.ст.15і16 ЦК Україникожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Водночас відповідно дост. 204 ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує ч.ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України, яка висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Аналогічні висновки зазначені й Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц та від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц.

В той же час зміна договору - цеповна або часткова зміна умов, на яких він укладений.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 30 Закону України «Про оренду землі» зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правочин щодо зміни умов основного договору укладається у тому ж порядку та у тій самій формі, що й основний, на нього поширюються усі правила щодо правочинів, в тому числі встановлені законом наслідки щодо правочинів, що не відбудися, тобто є невчиненими.

Разом з тим, встановлення тих обставин, що правочин щодо зміни умов основного договору є неукладеним, нікчемним, а також визнання його недійсним в судовому порядку автоматично не призводить до аналогічних наслідків відносно основного договору, який застосовується на умовах, що існували до його зміни.

У своїх постановах від 05 серпня 2020 року у справі №125/702/17, від 09 вересня 2020 року у справі № 380/1405/17, від 04 листопада 2020 року у справі № 543/721/19, від 04 жовтня 2023 року у справі № 274/5660/19 Верховний Суд неодноразово робив висновок про те, що з у рахуванням вимог ст. 391 ЦК України, ч. 5 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» та п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права оренди земельної ділянки, коли договір оренди орендодавець фактично не підписував, тобто цей правочин є неукладеним, не відповідає вимогам закону. Тому вимога про скасування державної реєстрації права оренди є належним та ефективним способом захисту порушеного права, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права.

Однак у своїй постанові від 29 листопада 2023 року у справі № 513/879/19 Велика Палата Верховного Суду заначила, що провадження рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей (записів) про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; після початку відображення таких відомостей (записів) у цьому реєстрі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпують свою дію. Тому належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Відповідно до пункту 9 частини першоїстатті 27 Закону № 1952-IVсудове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 зроблено аналогічний висновок, що належним способом захисту прав орендодавця, який вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

Подібні висновки також викладені у постановах Верховного Суду від 06 березня 2024 року у справі № 193/148/21, від 13 березня 2024 року у справі № 567/1408/22, від 17 квітня 2024 року у справі №741/1183/21 та інших, у яких суди зазначили, що належним способом захисту прав орендодавця, який вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди, а позовні вимоги про скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, права оренди, а також рішення про державну реєстрацію речового права не є належними способами захисту порушеного права.

За загальним правилом, в разі наявності протилежних висновків суду касаційної інстанції, місцевий, апеляційні суди при вирішенні тотожних справ зобов`язані керуватися останньою практикою Верховного Суду.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не заявляв вимоги до відповідача про визнання відсутнім права оренди, а тому обраний позивачем спосіб не є належними способом захисту порушеного права, що є окремою підставою для відмови в задоволенні позову.

Крім цього суд констатує, що вимоги ОСОБА_4 суперечать викладеним у позові обставинам та обґрунтуванню таких вимог (зі змісту описової та мотивувальної частин позову вбачається, що спір стосується наявних між сторонами орендних відносин щодо належної позивачу земельної ділянки площею 9,35 га, розташованої на території Щербанівської сільської ради Вознесенського району, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4822085400:05:000:0917, засвідчених зокрема Договором про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 19 квітня 2017 року, однак в прохальній частині позову ОСОБА_4 з невідомих причин просить скасувати державну реєстрацію права оренди відносно ділянки з кадастровим номером 4822085400:01:000:0039, яка не має жодного відношення до справи). Незважаючи на те, що вказана обставина зазначалася відповідачем як у відзиві на позов, так і під час судового засідання, ні позивач, ні його представник свої позовні вимоги не уточнили. Водночас відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.

Додатково слід заначити, що позивач та його представник:

-ні самостійно,ні напропозицію судуне надалидля оглядута дослідженняв судовомузасіданні текстукладеного міжсторонами основногодоговору орендиземлі від12листопада 2011року,без дослідженняякого неможливовстановити строкдії цьогоДоговору та,відповідно,строк діїправа орендибез урахуваннямумов Договорупро внесеннязмін доДоговору орендиземельної ділянки(якийзгідно висновкуекспертизи єнеукладеним),що маєістотне значеннядля вирішенняспору;

- не надали доказів на підтвердження повідомлення орендодавцем про відмову від продовження орендних правовідносин з орендарем. При цьому, оспорюючи факт перебування сторін з 2020 року в орендних правовідносинах між собою, не зазначили та не обґрунтували правову підставу для отримання ОСОБА_4 у 2021 році орендної плати від ФГ «Агростар Сістемс» за користання останнім належною позивачу земельною ділянкою (згідно змісту позову), тим сами не обґрунтували порушення позивачем доктрини заборони суперечливої поведінки «venire contra factum proprium».

Проте згідно вимог ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За встановлених обставин, у задоволені позову слід відмовити.

В силу ст. 141 ЦПК України також не підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Фермерського господарства «Агростар Сістемс» про скасування запису про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 03 травня 2024 року.

Суддя: О.В. Вуїв