Ухвала

від 02.05.2024 по справі 910/11147/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про забезпечення позову

"02" травня 2024 р. Справа№ 910/11147/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Палія В.В.

Яковлєва М.Л.

розглянувши заяву заступника керівника Київської міської прокуратури

про забезпечення позову у справі №910/11147/22

за апеляційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024

у справі №910/11147/22

за позовом першого заступника керівника Київської міської прокуратури

до Київської міської ради,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр прав людини"

про визнання недійсним договору та повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

24.10.2022 перший заступник керівника Київської міської прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр прав людини" (далі - ТОВ "Міжнародний центр прав людини"), в якому просив:

- визнати недійсним договір про укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк площею 4642 кв. м (кадастровий номер 8000000000:90:007:0020) у 10-б мікрорайоні житлового масиву Позняки у Дарницькому районі міста Києва, укладений між Київською міською радою та ТОВ "Міжнародний центр прав людини", який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. та зареєстрований в реєстрі 25.01.2021 за №24;

- зобов`язати ТОВ "Міжнародний центр прав людини" повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку площею 4642 кв. м (кадастровий номер 8000000000:90:007:0020) у 10-б мікрорайоні житлового масиву Позняки у Дарницькому районі міста Києва у стані, придатному для її подальшого використання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі №910/11147/22 в позові відмовлено повністю.

16.04.2023 заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі №910/11147/22, в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2023 апеляційна скарга передана на розгляд колегії суддів у складі: Яценко О.В. (головуючий суддя), Яковлев М.Л., Хрипун О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі №910/11147/22, витребувані матеріали справи №910/11147/22 з Господарського суду міста Києва; апеляційна скарга призначена до розгляду в судовому засіданні 15.05.2024.

25.04.2024 справа №910/11147/22 надійшла до Північного апеляційного господарського суду.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з перебуванням судді Хрипуна О.О. у відпустці.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2024 справа №9910/11147/22 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Яценко О.В., суддів Палія В.В., Яковлєва М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2024 справа прийнята до провадження новоутвореною колегією суддів та призначена до розгляду в судовому засіданні на 20.05.2024.

30.04.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява заступника керівника Київської міської прокуратури про забезпечення позову, відповідно до якої останній просить суд до набрання рішенням законної сили у цій справі:

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр прав людини» та будь-яким іншим особам, з якими укладені договори про здійснення підготовчих, вишукувальних та будівельних робіт на земельній ділянці площею 0,4642 га (кадастровий номер 8000000000:90:007:0020) у 10-б мікрорайоні житлового масиву Позняки у Дарницькому районі міста Києва, вчиняти будь-які дії щодо проведення будівельних та вишукувальних робіт з будівництва громадсько-житлового комплексу на вказаній земельній ділянці, а також заборонити здійснювати будь-які дії з нею;

- накласти арешт на об`єкт нерухомого майна - незавершене будівництво, будівництво торговельно-культурного комплексу з офісними приміщеннями, готовність 5%, на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:007:0020 у 10-б мікрорайоні житлового масиву Позняки у Дарницькому районі міста Києва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2654724480000, номер відомостей про речове право 48339494);

- заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на об`єкт нерухомого майна - незавершене будівництво, будівництво торговельно-культурного комплексу з офісними приміщеннями, готовність 5%, на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:007:0020 у 10-б мікрорайоні житлового масиву Позняки у Дарницькому районі міста Києва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2654724480000, номер відомостей про речове право 48339494), в тому числі приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін стосовно вказаного нерухомого майна та вносити будь-які записи про такі зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;

- заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, буд-яким іншим суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії щодо об`єктів нерухомості на земельній ділянці площею 0,4642 га (кадастровий номер 8000000000:90:007:0020) у 10-б мікрорайоні житлового масиву Позняки у Дарницькому районі міста Києва.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що відповідно до умов спірного договору від 25.01.2021 поновлений договір оренди земельної ділянки площею 4642 кв. м (кадастровий номер 8000000000:90:007:0020), розташованої у 10-б мікрорайоні житлового масиву Позняки у Дарницькому районі міста Києва.

Згідно з вказаним договором оренди земельна ділянка передана у користування ТОВ "Міжнародний центр прав людини" для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-культурного комплексу.

Наслідком судового розгляду, у випадку задоволення позову прокурора в цій справі, стане забезпечення поновлення права територіальної громади міста Києва на зазначену вище земельну ділянку.

У цьому зв`язку ймовірна забудова спірної земельної ділянки, реєстрація та подальше відчуження збудованого на цій земельній ділянці нерухомого майна, на думку прокурора, може призвести до завдання майнових збитків відповідним набувачам цього майна.

В обґрунтування доводів заяви про забезпечення позову прокурор зазначає, що ТОВ "Міжнародний центр прав людини" вчиняє активні дії, спрямовані на забудову спірної земельної ділянки.

Зокрема, згідно з відомостями порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (https://e-construction.gov.ua), відносно земельної ділянки площею 0,4642 га з кадастровим номером 8000000000:90:007:0020 наявна інформація про надання Державною архітектурно-будівельною інспекцією України дозволу на виконання будівельних робіт від 03.06.2021 №ІУ013210531940 щодо об`єкта «Будівництво громадсько-житлового комплексу за адресою: 10-Б мікрорайон житлового масиву Позняки у Дарницькому районі м. Києва». Згідно з техніко-економічними показниками об`єкта, зазначеними в цьому дозволі, загальна площа забудови складатиме 3353,4 кв. м, висота будівлі 111,25 кв. м, кількість поверхів - 33.

07.06.2023 проведена експертиза проектної документації будівництва на спірній земельній ділянці.

Прокурор наголошує, що відповідно до Генерального плану міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 N370/1804, спірна земельна ділянка за функціональним призначенням частково належить до території зелених насаджень загального користування.

До того ж, згідно з відомостями, розміщеними на порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, містобудівні умови та обмеження №MU01:8659-4127-5843-0824 в редакції від 22.09.2023, видані Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), містять інформацію про те, що частина спірної земельної ділянки знаходиться в межах прибережної захисної смуги.

Відтак, можлива забудова вказаної земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги озера Срібний Кіл викликала занепокоєння мешканців міста та суспільний резонанс, про що свідчать відповідні публікації в мережі Інтернет.

За таких обставин, прокурор вказує на те, що без застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони ТОВ "Міжнародний центр прав людини" та іншим особам на спірній земельній проведення робіт з будівництва громадсько-житлового комплексу, а також заборони здійснювати будь-які дії з нею, у випадку задоволення позову, порушений інтерес не буде поновлений в обсязі заявлених позовних вимог, а натомість захист порушеного права буде можливий лише через низку нових судових спорів.

Крім того, 02.11.2022, тобто у період після подання прокурором позовної заяви - 24.10.2022, та до відкриття провадження у цій справі - 18.11.2022, зареєстровано право власності ТОВ «Міжнародний центр прав людини» на незавершене будівництво, будівництво торговельно-культурного комплексу з офісними приміщеннями, готовність 5%, нa земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:007:0020 у 10-б мікрорайоні житлового масиву Позняки у Дарницькому районі міста Києва, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна (інформаційна довідка від 30.04.2024 №376559833).

Отже, державна реєстрація права власності на об`єкт незавершеного будівництва, який знаходиться на спірній земельній ділянці, у разі відсутності забезпечення позову, дає право ТОВ «Міжнародний центр прав людини» вільно ним розпоряджатись, у тому числі відчужувати його третім особам (як фізичним так і юридичним), що на думку прокурора в подальшому призведе до нових звернень власників з метою отримання земельної ділянки в порядку статті 377 Цивільного кодексу України, статті 120 Земельного кодесу України.

За таких обставин прокурор вказує на те, що не застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказаний об`єкт незавершеного будівництва та заборони вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на вказаний об`єкт нерухомого майна, а також вчиняти будь-які дії щодо об`єктів нерухомості на спірній земельній ділянці, у разі задоволення позову, унеможливить виконання судового рішення як такого, що не матиме правового сенсу.

Керуючись частиною першою статті 140 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та з метою дотримання процесуальних строків розгляду заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку про можливість розгляду вказаної вище заяви без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, колегія суддів вбачає підстави для її часткового задоволення, з огляду на таке.

Інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків від відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Цей інститут є гарантією захисту та відновлення прав осіб, а отже, елементом правосуддя.

Законодавець закріпив інститут забезпечення позову у главі 10 розділуГПК України (статті 136 - 146 цього Кодексу).

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (стаття 137 ГПК України).

Отже, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у п. 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову з заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" наголошено, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. При цьому, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії", поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, оскільки предметом спору у даній справі є, в тому числі вимоги немайнового характеру, у цьому випадку, насамперед, має бути досліджено наявність такої підстави вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому, у немайнових спорах у випадку ствердної відповіді на це питання, встановленню підлягають обставини щодо того чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Наведена правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, а також у постановах Верховного Суду 16.10.2019 у справі №904/2285/19, від 16.03.2020 у справі №916/3245/19 та від 14.04.2021 у справі №910/11177/20.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).

З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №910/11678/22).

У справі, яка розглядається, позовні вимоги спрямовані на поновлення права територіальної громади міста Києва на землю, що згідно зі статтею 14 Конституції України є основним національним багатством та перебуває під особливою охороною держави.

Як зазначає прокурор у заяві про забезпечення позову, можлива забудова земельної ділянки, реєстрація та подальше відчуження збудованого на спірний земельній ділянці майна при задоволенні даного позову може призвести до завдання майнових збитків відповідним набувачам, а тому відповідні заходи забезпечення позову будуть направлені в тому числі на попередження можливого порушення прав осіб, що наразі не є учасниками спірних правовідносин.

Враховуючи вищевикладені обставини, доведеність прокурором підстав щодо можливості ускладнення виконання рішення суду в майбутньому, що зокрема, підтверджено доказами, які додані до заяви про забезпечення позову, колегія суддів вважає, що у такому випадку існує прямий зв`язок між обраними прокурором заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог у справі, яка розглядається.

Забудова спірної земельної ділянки протягом розгляду цієї справи унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів територіальної громади, за захистом яких прокурор звернувся до суду.

Отже, заявлені заходи забезпечення позову шляхом заборони проведення будівельних робіт на спірній земельній ділянці, накладення арешту на об`єкт незавершеного будівництва, що знаходиться на цій земельній ділянці, та заборони вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на вказаний об`єкт нерухомого майна, а також вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об`єктів нерухомості на цій земельній ділянці, відповідають заходам забезпечення позову, встановленим у статті 137 ГПК України, та будуть спрямовані на забезпечення ефективного захисту прав територіальної громади в обраний прокурором спосіб у разі задоволення цього позову.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову ускладнить відновлення порушених прав територіальної громади в разі задоволення позову, зокрема з урахуванням того, що очікувано виникають побоювання, що повно захистити інтереси територіальної громади в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду буде неможливо.

До того ж, ймовірність зведення, реєстрація, а також можливість подальшого відчуження збудованої на спірній земельній ділянці нерухомості у разі задоволення заявленого позову та ініціювання у зв`язку із цим спору з приводу законності розміщення на спірній земельній ділянці майна може призвести до завдання майнових збитків його набувачам, а тому відповідні заходи забезпечення позову будуть направлені, в тому числі, і на попередження можливого порушення прав осіб, що наразі не є учасниками спірних правовідносин.

Відтак, вказані заходи забезпечення позову жодним чином не обмежують права та законні інтереси ані ТОВ "Міжнародний центр прав людини", ані інших осіб, адже вони не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті, не впливатимуть на господарську діяльність товариства та не будуть мати своїм наслідком порушення закріплених в положеннях статті 1 Першого протоколу Конвенції прав мирного володіння своїм майном.

Вищезазначені заходи забезпечення позову не призведуть до невиправданого обмеження майнових прав ТОВ "Міжнародний центр прав людини", оскільки спірна земельна ділянка залишається в оренді ТОВ "Міжнародний центр прав людини" та може використовуватись для експлуатації наявного на праві власності нерухомого майна, а можливість здійснювати будівельні роботи та реєстраційні дії щодо об`єктів нерухомості на земельній ділянці обмежується на певний час, отже має тимчасовий характер та є лише збереженням існуючого становища до розгляду цієї справи по суті.

Водночас, забудова товариством земельної ділянки комунальної власності, у разі задоволення позову, знівелює обраний прокурором спосіб захисту порушених прав територіальної громади, оскільки призведе до неможливості вільно використовувати і розпоряджатись спірною землею територіальною громадою.

Отже, вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони проведення будівельних робіт на спірній земельній ділянці, накладення арешту на об`єкт незавершеного будівництва, що знаходиться на цій земельній ділянці, а також заборони вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на вказаний об`єкт нерухомого майна, та заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об`єктів нерухомості на цій земельній ділянці, є адекватним змісту порушеного права власності територіальної громади на землю, на відновлення якого поданий позов прокурора у даній справі, та, за умови його задоволення, не створить труднощів при виконанні рішення суду.

В такий спосіб, колегія суддів дійшла висновку, що відповідні заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, та наявний зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, що по суті спрямовані на збереження існуючого наразі стану речей.

Водночас, вимога прокурора про заборону здійснювати будь-які дії із спірною земельною ділянкою задоволенню не підлягає, оскільки є абстрактною, адже є незрозумілим які саме інші можливі дії, окрім вже заборонених, маються на увазі в контексті спірних правовідносин, заборона яких є необхідною для забезпечення можливості ефективного захисту та поновлення порушених прав чи інтересів за цим позовом (узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 13.09.2023 у справі №910/11678/22).

З наведених підстав заява прокурора про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234, 267, 269, 281 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

Заяву заступника керівника Київської міської прокуратури про забезпечення позову у справі №910/11147/22 задовольнити частково.

Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр прав людини» (вул. Отамана Зеленого (Россошанська), буд. 3, літ. Л, офіс 14, м. Київ, 02093, ідентифікаційний код 24087773) та будь-яким іншим особам, з якими укладені договори про здійснення підготовчих, вишукувальних та будівельних робіт на земельній ділянці площею 0,4642 га (кадастровий номер 8000000000:90:007:0020) у 10-б мікрорайоні житлового масиву Позняки у Дарницькому районі міста Києва, вчиняти будь-які дії щодо проведення будівельних та вишукувальних робіт з будівництва громадсько-житлового комплексу на вказаній земельній ділянці.

Накласти арешт на об`єкт нерухомого майна - незавершене будівництво, будівництво торговельно-культурного комплексу з офісними приміщеннями, готовність 5%, що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим №8000000000:90:007:0020 у 10-б мікрорайоні житлового масиву Позняки у Дарницькому районі міста Києва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2654724480000, номер відомостей про речове право 48339494).

Заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на об`єкт нерухомого майна - незавершене будівництво, будівництво торговельно-культурного комплексу з офісними приміщеннями, готовність 5%, на земельній ділянці з кадастровим №8000000000:90:007:0020 у 10-б мікрорайоні житлового масиву Позняки у Дарницькому районі міста Києва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2654724480000, номер відомостей про речове право 48339494), в тому числі приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін стосовно вказаного нерухомого майна та вносити будь-які записи про такі зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій реєстраторів, будь-яким іншим суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії щодо об`єктів нерухомості на земельній ділянці площею 0,4642 га (кадастровий номер 8000000000:90:007:0020) у 10-б мікрорайоні житлового масиву Позняки у Дарницькому районі міста Києва.

Ухвала є виконавчим документом, набирає чинності з моменту її прийняття та підлягає негайному виконанню незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Строк пред`явлення ухвали до виконання - 3 роки.

Стягувачем у виконавчому провадженні за цією ухвалою є Київська міська прокуратура (вул. Предславинська, 45/9, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 02910019).

Боржником у виконавчому провадженні за цією ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр прав людини» (вул. Отамана Зеленого (Россошанська), буд. 3, літ. Л, офіс 14, м. Київ, 02093, ідентифікаційний код 24087773).

Ухвала може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 287-288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді В.В. Палій

М.Л. Яковлєв