Постанова

від 22.04.2024 по справі 908/1390/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2024 року м. Дніпро Справа № 908/1390/19(2602/5042/12)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Мороза В.Ф.

при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Мегатрейд 13

на рішення Господарського суду Запорізької області (суддя Юлдашев О.О.) від 18.07.2023 р. у справі № 908/1390/19 (2602/5042/12)

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент.код НОМЕР_1 )

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Мегаполіс ДКС (вул. Чумаченка, 8, офіс 3, м. Запоріжжя, 69059, код ЄДРПОУ 334012)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 (ідент.номер НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Сіті ЛПГ (код ЄДРПОУ 40510301, адреса: 01030, м. Київ, вул. Пирогова, буд. 2/37)

про зобов`язання виконати договірні зобов`язання щодо передачі у власність нерухомого майна

та за зустрічним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю Мегаполіс ДКС (вул. Чумаченка, 8, офіс 3, м. Запоріжжя, 69059, код ЄДРПОУ 334012)

до відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент.код НОМЕР_1 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 (ідент.номер НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 )

про розірвання інвестиційного договору

в межах справи № 908/1390/19

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Мегаполіс ДКС (вул. Чумаченка, 8, офіс 3, м. Запоріжжя, 69059, код ЄДРПОУ 334012), -

ВСТАНОВИВ:

10.12.2012 ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ТОВ Мегаполіс ДКС про зобов`язання виконати договірні зобов`язання (справа № 2602/5042/12).

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 15.01.2013 р. було затверджено мирову угоду між ОСОБА_1 та ТОВ Мегаполіс ДКС.

14.09.2020 р. до Київського апеляційного суду звернувся з апеляційною скаргою ОСОБА_2 , як особа яка вважає, що її права та інтереси порушені при постановленні ухвали від 15.01.2013 р.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 15.02.2021 р. апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 15.01.2013 р. скасовано, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Мегаполіс ДКС; про зобов`язання виконати договірні зобов`язання закрито, роз`яснено, що справа підлягає розгляду в межах справи № 908/1390/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Мегаполіс ДКС (код ЄДРПОУ 33401239) у Господарському суді Запорізької області та про наявність у позивача права протягом десяти днів з дня отримання ним ухвали про закриття провадження у цій справі звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 19.04.2021 р. заяву представника ОСОБА_1 адвоката Ліндаєва Олександра Сергійовича, про направлення справи за встановленою підсудністю задоволено та передано справу № 2602/5042/12 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Мегаполіс ДКС про зобов`язання виконати договірні зобов`язання, до Господарського суду Запорізької області.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.07.2021 р. прийнято справу № 2602/5042/12 до розгляду в межах справи № 908/1390/19 про банкрутство ТОВ Мегаполіс ДКС.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.09.2021 заяву позивача про зміну предмета позову прийнято до розгляду. Прийнято зустрічну позовну заяву ТОВ "Мегаполіс ДКС" до розгляду і об`єднано в одне провадження для розгляду разом з первісним позовом за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.07.2023 р. у справі № 908/1390/19 (2602/5042/12):

-первісний позов задоволено;

-визнано за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент.код НОМЕР_1 ) майнові права на приміщення на першому поверсі, що складаються із шести окремих приміщень загального площею 103,6 кв. м; на третьому поверсі, що складаються із двадцяти дев`яти окремих приміщень, враховуючи три групи сходових клітин, з першого по третій поверхи, загальною площею 1954,4 кв. м; на двадцять п`ятому та двадцять шостому поверхах, що складаються із дев`яти окремих приміщень загальною площею 452 кв. м, загальною площею 2510 кв. м, розташованих у торгівельно-житловому комплексі за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі Інвестиційного договору № 16-12-2008 від 16.12.2008 р.;

-прийнято відмову позивача за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс ДКС" від позову;

-провадження у справі за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс ДКС" до відповідача ОСОБА_1 закрито;

-повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс ДКС" (вул. Чумаченка, 8, офіс 3, м. Запоріжжя, 69059, код ЄДРПОУ 334012) з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору у розмірі 1 189 (одна тисяча сто вісімдесят дев`ять) грн 50 коп., сплаченого при поданні зустрічного позову згідно з квитанцією про сплату № 949 від 30.08.2021 року;

-стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс ДКС" (вул. Чумаченка, 8, офіс 3, м. Запоріжжя, 69059, код ЄДРПОУ 334012) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент.код НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 3 219 (три тисячі двісті дев`ятнадцять) грн. 00 коп.

Не погодившись з цим рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегатрейд 13" із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 18.07.2023 р. у справі № 908/1390/19 (2602/5042/12) та прийняти нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити, позовні вимоги за зустрічним позовом задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема вказує наступне:

-дії арбітражного керуючого Чучкова М.О. з подання заяви про відмову від зустрічного позову та визнання первісного позову направлені на не збереження майна боржника і не стягнення його з інших осіб, що потягне за собою незадоволення вимог кредиторів у справі і нанесе майнову шкоду боржнику, а отже вказана заява подана арбітражним керуючим в порушення ст.ст. 12, 61 Кодексу України з процедур банкрутства;

-оскільки ухвала Дарницького районного суду міста Києва від 15.01.2013 у цивільній справі № 2602/8542/2012, якою була затверджена мирова угода від 25.12.2012 р., скасована ухвалою Київського апеляційного суду від 15.02.2021 р., то вказана мирова угода втратила чинність і не могла використовуватись в якості доказу по справі. Таким чином, єдиним доказом по справі, відповідно якого у позивача виникали права на нерухомість був інвестиційний договір № 16-12-08 від 16.12.2008 р., укладений між ОСОБА_1 і ТОВ "Мегаполіс ДКС". Однак зазначений інвестиційний договір не був наданий до суду першої інстанції, у зв`язку з чим апелянт вважає, що у позивача відсутні будь-які докази, на підставі яких можна дійти до висновку щодо наявності будь-яких прав на спірну нерухомість;

-враховуючи вчинення позивачем дій з реєстрації права власності на спірні об`єкти нерухомості у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, спосіб захисту прав позивача у вигляді визнання невизначених майнових прав не відповідає способу захисту прав, визначених ст. 16 ЦК України, і не підлягає захисту.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2023 р. поновлено строк подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатрейд 13" на рішення Господарського суду Запорізької області від 18.07.2023 р. у справі № 908/1390/19 (2602/5042/12), розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 18.03.2024 р.

Представником ОСОБА_1 подано до Центрального апеляційного господарського суду пояснення, у відповідності до яких позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги ТОВ "Мегатрейд 13" та просить рішення Господарського суду Запорізької області від 18.07.2023 р. у справі № 908/1390/19 (2602/5042/12) залишити без змін.

В обґрунтування своїх заперечень проти доводів апеляційної скарги представник позивача вказує, що на підтвердження своїх вимог ОСОБА_1 було надано суду першої інстанції для огляду оригінал інвестиційного договору № 16-12-08 від 16.12.2008 р., про що зазначено в ухвалі суду від 28.10.2021 р. Наголошує на тому, що підписанням мирової угоди від 25.12.2012 р. у справі № 2602/8542/2012 ТОВ "Мегаполіс ДКС" було визнано те, що ОСОБА_1 виконано всі свої договірні зобов`язання сплачено суму інвестицій у повному обсязі, а ТОВ "Мегаполіс ДКС" було збудовано спірні нежитлові приміщення, при цьому ТОВ "Мегаполіс ДКС" було взято на себе зобов`язання щодо передачі ОСОБА_1 цих житлових приміщень. Також вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не порушує права та інтереси ТОВ "Мегатрейд 13".

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.03.2024 р. в судовому засіданні оголошувалась перерва до 22.04.2024 р.

У судовому засіданні по справі представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Арбітражний керуючий ліквідатор боржника Чучков М.О. в наданих суду поясненнях та судовому засіданні підтвердив подання ним до суду першої інстанції заяви про відмову від зустрічних позовних вимог ТОВ "Мегаполіс ДКС" від 17.07.2023 та заяви про визнання позовних вимог ОСОБА_1 від 17.07.2023. Проти задоволення апеляційної заперечив та просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник кредитора банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс ВВ" у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги апелянта заперечив, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу безпідставною.

Інші учасники справи не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку представників, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені апеляційним судом належним чином, що підтверджується відповідними матеріалами справи.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що апеляційним судом не визнавалася явка представників учасників справі в судове засідання обов`язковою, а неявка представників інших учасників справи не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті у відсутності представників останніх.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 16.12.2008 між ОСОБА_1 (Інвестор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс ДКС" (Замовник) укладено Інвестиційний договір № 16-12-08 від 16.12.2008 (далі Інвестиційний договір).

Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору, його предметом є інвестування Інвестором коштів в будівництво нежитлових приміщень (загальною площею: 2510 кв.м.), а саме:

- нежитлових приміщень на першому поверсі, що складаються із шести окремих приміщень загальною площею: 103,6 кв.м. (креслення яких, із нумерацією: 1-Б, 2-Б, 3-Б, 4-Б, 5-Б, 6-Б, наведено у Додатку № 1 до цього Договору);

- нежитлових приміщень на третьому поверсі, що складаються із двадцяти дев`яти окремих приміщень, враховуючи три групи сходових клітин з першого по третій поверхи, загальною площею: 1954,4 кв.м. (креслення яких наведено у Додатку № 2 до цього Договору);

- двоповерхових нежитлових приміщень на двадцять п`ятому і двадцять шостому поверхах, що складається із дев`яти окремих приміщень загальною площею: 452 кв.м. (креслення яких наведено у Додатку № 3 частина І та Додатку № 3 частина II до цього Договору), в будинку, що будується за адресою: АДРЕСА_3 (далі Об`єкт інвестування) та забезпечення Замовником зведення Об`єкту інвестування і оформлення Інвестором Об`єкта інвестування у власність.

Відповідно до п. 2.1.6 вказаного Договору Замовник зобов`язаний в строк тридцяти календарних днів після завершення будівництва Об`єкта інвестування (але в будь-якому разі не пізніше 31 липня 2011 року) передати Інвестору Об`єкт інвестування та надати Інвестору всі належні документи для оформлення права власності.

Згідно п.п. 3.1,3.2 вказаного Договору Сторони домовились, що після закінчення будівництва та передачі Замовником Інвестору Об`єкту інвестування та всіх належних документів, необхідних для оформлення права власності на Об`єкт інвестування, право власності на Об`єкт інвестування оформлюється Інвестором на своє ім`я, згідно із порядком оформлення права власності на Об`єкт інвестування, який буде чинний на момент оформлення права власності. Сторони домовились, що після закінчення будівництва та передачі Замовником Інвестору Об`єкту інвестування та всіх належних документів, необхідних для оформлення Інвестором права власності на Об`єкт інвестування, Замовник всебічно сприяє (згідно умов цього Договору) у оформленні права власності на Об`єкт інвестування.

За умовами Інвестиційного договору, Інвестор ( ОСОБА_1 ) зобов`язувався здійснити інвестування у зведення Об`єкта інвестування в загальному розмірі 3 430 000,00 грн., в тому числі ПДВ: 571 666,67 грн., в строк до 01.02.2009 (включно).

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 1 від 16.01.2009 до Інвестиційного договору, сторони домовилися внести зміни до п. 2.2.1 Договору, згідно з якими інвестор зобов`язаний здійснити інвестування у зведення Об`єкта інвестування в розмірі 3 430 000,00 грн., в тому числі ПДВ: 571 666,67 грн., в строк до 01.11.2010.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 15.01.2013 затверджено мирову угоду у цивільній справі № 2602/8542/2012 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Мегаполіс ДКС" про зобов`язання виконати зобов`язання за Інвестиційним договором щодо передачі у власність нерухомого майна, згідно якої:

1. відповідач зобов`язаний передати позивачу у власність нежитлові приміщення :

- на першому поверсі (що складаються із шести окремих приміщень загальною площею 103,6 кв.м.), на третьому поверсі (що складаються із двадцяти дев`яти окремих приміщень, враховуючи три групи сходових клітин, з першого по третій поверхи, загальною площею 1954,4 кв.м.), на двадцять п`ятому та двадцять шостому поверхах (що складаються із дев`яти окремих приміщень загальною площею 452 кв.м.) загальною площею 2510 кв.м., розташованих у торгівельно-житловому комплексі за адресою: АДРЕСА_3 , та документи, необхідні для оформлення та реєстрації права власності на нежитлові приміщення.

2. відповідач передає позивачу нежитлові приміщення, вказані в п. 1 мирової угоди, у строк десяти календарних днів з дня постановлення ухвали про затвердження мирової угоди.

3. витрати, пов`язані з передачею відповідачем позивачу у власність нежитлових приміщень, несе позивач.

4. визнання недійсним чи незаконним окремого положення цієї мирової угоди не має наслідком визнання недійсними інших положень та мирової угоди в цілому.

5. сторони підтверджують, що вищевикладені положення відповідають їх волевиявленню і породжують настання бажаних наслідків, які відповідають їх дійсним інтересам. Угода не приховує інший правочин і відповідає дійсним намірам сторін створити для себе юридичні наслідки.

Згідно з умовами вказаної мирової угоди, ТОВ "Мегаполіс ДКС" зобов`язалося передати ОСОБА_1 у власність нежитлові приміщення загальною площею 2510 кв.м., тобто приміщення, які були Об`єктом інвестування за Інвестиційним договором, та документи, необхідні ОСОБА_1 для оформлення і реєстрації права власності на ці приміщення.

В подальшому ОСОБА_1 були вчинені дії з реєстрації права власності на спірні об`єкти нерухомості у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, що підтверджується Інформацією з цих реєстрів, які долучені до матеріалів справи.

Задовольняючи позовні вимоги за первісним позовом місцевий господарський суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується вчинення, як ТОВ "Мегаполіс ДКС", так і ОСОБА_1 , дій, спрямованих на створення правових наслідків, які обумовлювалися Інвестиційним договором, а саме зведення ТОВ "Мегаполіс ДКС" Об`єкту інвестування та набуття ОСОБА_1 права власності на нежитлові приміщення в цьому Об`єкті.

Водночас, закриваючи провадження у справі за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс ДКС до ОСОБА_1 про розірвання Інвестиційного договору, суд першої інстанції, розглянувши заяву ліквідатора позивача арбітражного керуючого Чучкова М.О., про відмову від позову, дійшов висновку, що зміст цієї заяви не дає підстав для висновку про те, що таке є проявом зловживання процесуальними правами, або спрямоване на шкоду правам третіх осіб.

Щодо вказаних висновків суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес; порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково; при оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи; отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

За приписами частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені частиною 2 статті 16 ЦК України, якими можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах дійшла до правового висновку, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Обґрунтування та доведення порушення своїх прав чи законних інтересів здійснюється особою, яка звертається до суду та вказує про їх порушення саме в контексті предмета та підстав позову.

При цьому, вирішуючи господарський спір, суд повинен дотримуватися певного алгоритму дій, а саме: з`ясувати, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Виходячи із змісту предмета та підстав первісного позову (з урахуванням заяви про зміну предмету позову), цей спір на переконання позивача виник через невизнання його майнових прав на приміщення, які позивач просить суд визнати на підставі Інвестиційного договору № 16-12-2008 від 16.12.2008 р.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 526 ЦК України наголошено на необхідності виконання зобов`язання належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частині першій статті 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

До загальних засад цивільного законодавства належить свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України).

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 ЦК України свідчить, що свобода договору має декілька складових, зокрема, свобода укладання договору, вибору контрагента, виду договору, визначення умов договору.

Згідно із частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За положеннями статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статей 655, 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Відповідно до статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

У частині першій статті 179 ЦК України надано визначення речі, як предмету матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

У статті 181 ЦК України зазначено про поділ речей на нерухомі та рухомі, а також вказано і що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Також у частині 1 статті 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Стаття 190 ЦК України визначає майно особливим об`єктом, яким вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Окремо вказано, що майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами.

З аналізу вказаних норм можна зробити висновок, що у ЦК України визначення майнового права відсутнє, оскільки у статті 190 ЦК України міститься вказівка лише про те, що майнові права є неспоживчою річчю і визнаються речовими правами. При цьому не викликає сумніву, що майнові права є об`єктом цивільних правовідносин.

Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (абзац третій частини другої статті 3 Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-III "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність").

У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути, у тому числі, "легітимні очікування" та "майнові права" (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі "Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland", заява № 12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, № 10741/84).

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення від 01 червня 2006 року у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) ЄСПЛ вказав, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована ЄСПЛ і в справі "Stretch v The United Kingdom", заява № 44277/98).

В іншій справі (NKM v. Hungary, скарга № 66529/11) у рішенні від 14 травня 2013 року ЄСПЛ зазначив, що "правомірні очікування" підлягають захисту як власне майно і майнові права.

У постанові від 30 січня 2013 року № 6-168цс12 Верховний Суд України визначив майнове право як "право очікування", яке є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав.

Майнове право це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.

Визначення майнового права як права очікування та повноваження власника таких прав надано у висновках Верховного Суду України, викладених у постановах від 30 січня 2013 року у справі № 6-168цс12, від 15 травня 2013 року у справі № 6-36цс13, від 04 вересня 2013 року у справі № 6-51цс13, від 24 червня 2015 року у справі № 6-318цс15, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1920цс15, від 18 листопада 2015 року у справі N 6-1858цс15, від 02 грудня 2015 року у справах № 6-1502цс15 та № 6-1732цс15, від 10 лютого 2016 року у справі № 6-2124цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-290цс16, від 23 березня 2016 року у справі № 6-289цс16, від 30 березня 2016 року у справах № 6-3129цс15 та № 6-265цс16, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2994цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-503цс16, від 07 грудня 2016 року у справі № 6-1111цс16.

Вказане свідчить про те, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 вказано, що нормами законодавства встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлене право власності інших осіб.

Саме інвестор як особа, за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування.

Проте, як було встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 були вчинені дії з реєстрації права власності на спірні об`єкти нерухомості у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, що підтверджується Інформацією з цих реєстрів, які долучені до матеріалів справи.

Таким чином, майнове право ОСОБА_1 як "право очікування" на отримання права власності на нерухоме майно в майбутньому вже реалізоване останнім шляхом державної реєстрації права власності на спірні об`єкти нерухомості.

За таких обставин, оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи встановлені фактичні обставини справи та наведені норми чинного законодавства, судова колегія вважає, що обраний ОСОБА_1 спосіб захисту, в редакції заяви про зміну предмету позову, не є ефективним і належним, а тому позовні вимоги за первісним позовом задоволенню не підлягають.

Суд першої інстанції вказаних обставин справи та наведених норм законодавства не врахував, тому оскаржуване рішення в частині задоволення первісного позову підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог за первісним позовом.

Щодо оскаржуваного рішення суду першої інстанції в частині прийняття відмови позивача за зустрічним позовом від позову та закриття в цій частині провадження у справі судова колегія зазначає наступне.

За змістом ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Крім того, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи 21.07.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява арбітражного керуючого Чучкова М.О. (позивач за зустрічним позовом) про відмову від зустрічного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 ГПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Заява про відмову від зустрічного позову та визнання первісного позову у справі № 908/1390/19 (2602/5042/12) підписана арбітражним керуючим Чучковим Михайлом Олександровичем, який призначений ліквідатором ТОВ Мегаполіс ДКС ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.06.2023 у справі № 908/1390/19.

У вказаній заяві, яка електронною поштою надійшла до Господарського суду Запорізької області до судового засідання у справі, зазначено, що останньому відомі наслідки відмови від позову, як і закриття з цих підстав провадження згідно положень ГПК України.

Присутні в судовому засіданні 18.07.2023р. арбітражний керуючий Чучков М.О. та представник позивача адвокат Шеремета Г.С. підтримали заяву про відмову від позову.

Розглянувши заяву позивача про відмову від позову, суд першої інстанції встановив, що зміст цієї заяви не дає підстав для висновку про те, що таке є проявом зловживання процесуальними правами, або спрямоване на шкоду правам третіх осіб. Також місцевим господарським судом перевірено повноваження особи, яка підписала заяву про відмову від зустрічного позову та визнання первісного позову, та встановлено, що ця особа має достатній обсяг повноважень для звернення з такою заявою в порядку, передбаченому приписами статті 46 ГПК України.

Отже, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для прийняття відмови арбітражного керуючого Чучкова М.О. (позивач за зустрічним позовом) від зустрічного позову у справі № 908/1390/19(2602/5042/12), з чим погоджується і судова колегія.

При цьому, апеляційний суд враховує, що відмова ліквідатора банкрута від позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших учасників справи, адже спірний інвестиційний договір вже втратив свою чинність, а зустрічний позов має немайновий характер, тобто навіть його задоволення не вплине на майновий стан учасників справи. Отже, обраний банкрутом спосіб захисту також є неефективним.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо: позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано закрито провадження у справі за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс ДКС до відповідача ОСОБА_1 про розірвання Інвестиційного договору.

За таких обставин, судова колегія констатує, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду в частині прийняття відмови позивача за зустрічним позовом від позову і закриття провадження у справі в цій частині підлягає залишенню без змін.

Щодо поданих до Центрального апеляційного господарського суду клопотань представника ОСОБА_1 про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ Мегатрейд 13 на рішення Господарського суду Запорізької області від 18.07.2023р. у справі № 908/1390/19 (2602/5042/12) судова колегія зазначає наступне.

Так, зокрема вказані заяви обґрунтовані ненаданням представником апелянта ОСОБА_3 , доказів на підтвердження своїх повноважень, а також пропуском строку на апеляційне оскарження.

Згідно з ч. 4 ст. 60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".

З матеріалів справи вбачається, що до апеляційної скарги було додано довіреність від 18.09.2023 р. на представлення інтересів ТОВ Мегатрейд 13 адвокатом Безух А.М. та копія свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю № 473, що видане 27.04.2004 р. на підставі рішення КДКА Запорізької області № 21.

Додатково адвокатом Безух А.М. було подано до Центрального апеляційного суду копії договору про надання правової допомоги № 15/09/2023 від 15.09.2023 р. та ордеру на надання правничої (правової) допомоги АР № 1135686 від 15.09.2023 р.

Отже адвокатом апелянта Безух А.М. було виконано вимоги ч. 4 ст. 60 ГПК України, необхідні для підтвердження його повноважень як представника ТОВ Мегатрейд 13.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Зокрема, апелянтом подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення у даній справі, яке обґрунтовано тим, що представники кредиторів у справі в судове засідання не викликались, копія оскаржуваного рішення їм не надсилалась, з його змістом ознайомився нещодавно в Єдиному державному реєстрі судових рішень, тому просив визнати причину пропуску строку апеляційного оскарження поважною, враховуючи подання апеляційної скарги в межах встановленого ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України строку з дня ознайомлення із судовим рішенням.

Згідно з ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Враховуючи наведені у клопотанні доводи апелянта, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2023 р. причина пропуску строку подання апеляційної скарги визнана поважною, клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги задоволено та поновлено строк подання апеляційної скарги.

Таким чином, у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для задоволення поданих представником ОСОБА_1 клопотань про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ Мегатрейд 13 на рішення Господарського суду Запорізької області від 18.07.2023р. у справі № 908/1390/19 (2602/5042/12).

Надаючи оцінку іншим доводам представника ОСОБА_1 , викладеним в клопотаннях про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ Мегатрейд 13, варто звернути увагу, що ці доводи стосуються недоліків в поданих представником апелянта договору про надання правової допомоги та ордеру на надання правничої (правової) допомоги, які судова колегія вважає незначними, з приводу чого зазначає наступне.

Так судова колегія звертає увагу на висновки Конституційного Суду, викладені в Рішенні від 28.04.2021 у справі № 3-95/2020(193/20), де зазначено, що в Основному Законі України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша статті 55).

У цьому контексті, як вважає Конституційний Суд України, важливим є такий припис Доповіді про правовладдя: "Роль судівництва є істотно важливою в державі, заснованій на правовладді. Судівництво є гарантом справедливості засадничої цінності в державі, керованій правом. Украй важливо, щоб судівництво мало повноваження визначати, які з нормативних актів є застосовними та дійсними (юридично значущими) в конкретній справі, розв`язувати питання факту та застосовувати приписи права до фактичних обставин за належною, себто достатньо прозорою й передбаченою методологією тлумачення" (§ 54).

Оцінюючи аргументи Товариства щодо юридичної невизначеності оспорюваних приписів Кодексу, Конституційний Суд України бере до уваги принцип "jura novit curia" (суд знає приписи права), згідно з яким суд, розглядаючи справу, може незалежно від думок учасників спору самостійно витлумачити та застосувати приписи права.

На підставі цих міркувань Конституційний Суд України вважає, що надмірний формалізм у вимогах щодо текстуального викладу окремих приписів Кодексу або іншого акта цивільного законодавства з метою, зокрема, звуження змісту та обсягу характерних для приватного права оцінних понять або зменшення ролі суду в оцінці фактів та тлумаченні й застосуванні приписів права перестає слугувати меті забезпечення юридичної визначеності та нівелює значення правосуддя в державі, керованій правом.

Також, Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 05.12.2018 у справі № П/9901/736/18 зробила висновок, що згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі "Беллет проти Франції" Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

Отже колегія суддів вважає, що задовольнивши клопотання про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ Мегатрейд 13, на підставі зазначених представником позивача недоліків документів, поданих представником апелянта на підтвердження його повноважень, суд апеляційної інстанції припустився б надмірного формалізму, чим позбавив би кредитора права на справедливий судовий захист у розумні строки.

З огляду на приписи ч. 1 ст. 254 ГПК України, а також те, що ТОВ Мегатрейд 13 є кредитором банкрута, а справа № 2602/5042/12 розглядалася саме в межах справи про банкрутство ТОВ Мегаполіс ДКС № 908/1390/19, відхиляє колегія суддів і доводи представника Мойси В.М. щодо необхідності закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ Мегатрейд 13, як особи, що не має права на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Запорізької області від 18.07.2023р. у справі № 908/1390/19 (2602/5042/12).

Підсумовуючи усе вищевикладене колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду рішення Господарського суду Запорізької області від 18.07.2023р. у справі № 908/1390/19 (2602/5042/12) в частині необґрунтованого задоволення судом першої інстанції первісного позову, оскільки позивачем за первісним позовом обраний неефективний спосіб захисту, що є підставою для відмови у позові.

В свою чергу, доводи апелянта щодо неправомірного задоволення місцевим господарським судом заяви позивача за зустрічним позовом та закриття провадження у справі судова колегія визнає необґрунтованими, а рішення Господарського суду Запорізької області від 18.07.2023р. у справі № 908/1390/19 (2602/5042/12) в цій частині таким, що відповідає нормам процесуального права, отже підстави передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення в цій частині відсутні.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений за подання первісного позову у сумі 3 219,00 грн. та судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги у сумі 4 828,50 грн. слід покласти на ОСОБА_1 .

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 123, 129, 231, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Мегатрейд 13 на рішення Господарського суду Запорізької області від 18.07.2023р. у справі № 908/1390/19 (2602/5042/12) задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 18.07.2023р. у справі № 908/1390/19 (2602/5042/12) скасувати в частині задоволення первісного позову.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні первісного позову ОСОБА_1 відмовити.

Судовий збір, сплачений за подання первісного позову покласти на ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мегатрейд 13 судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, у сумі 4 828,50 грн.

Видачу наказу, на виконання даної постанови, у відповідності до ст. 327 ГПК України, доручити Господарському суду Запорізької області.

В решті рішення Господарського суду Запорізької області від 18.07.2023р. у справі № 908/1390/19 (2602/5042/12) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена та підписана 03.05.2024 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз