ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Додаткова постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.04.2024 року м.Дніпро Справа № 904/2095/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,
суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.
секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод будівельних матеріалів"
про ухвалення додаткового рішення
у справі № 904/2095/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод будівельних матеріалів"
до Дніпровської міської ради
про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі
ВСТАНОВИВ:
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.02.2024 апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2023 у справі № 904/2095/23 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2023 у справі №904/2095/23 залишено без змін. Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладено на Дніпровську міську раду.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод будівельних матеріалів" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 904/2095/23, згідно якої просить стягнути з Дніпровської міської ради на свою користь витрати на оплату правничої допомоги адвоката у сумі 10 000,00 грн., понесені у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.
Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.
12.03.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката, в якому просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, яка заявлена у загальному розмірі 10 000 гривень з Дніпровської міської ради, з урахуванням принципів співмірності, розумності та дійсності судових витрат, критеріїв реальності адвокатських витрат.
В судовому засіданні 11.04.2024 приймали участь представники позивача та відповідача.
Представник позивача просив суд заяву задовольнити, ухвали додаткове рішення у справі, яким стягнути з відповідача на його користь витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Представник відповідача заперечив проти задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат у заявленій сумі, наголошував на необхідності зменшення витрат, що покладаються на нього.
Апеляційний господарський суд, заслухавши присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази, зазначає, що розподіл судового збору у справі здійснює господарський суд, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
У разі, якщо судом не було прийнято рішення щодо розподілу судового збору або інших судових витрат, суд за заявою учасників справи чи з власної ініціативи повинен ухвалити додаткове рішення (постанову) зі справи, яким вирішити відповідне питання.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 ГПК України).
Згідно ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
За п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
За змістом ст. 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Враховуючи положення ст. 28 Правил адвокатської етики, адвокату необхідно дотримуватись принципу розумного обґрунтування розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.
Згідно ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Як передбачено п. 1 ч. 3 цієї статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
Зважаючи на положення статей 282, 315 ГПК України про те, що суд апеляційної та касаційної інстанцій має вирішувати питання щодо розподілу судових витрат, здійснених у зв`язку з переглядом справи, Верховний Суд дотримується позиції, що згідно зі статтею 124 ГПК України особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були понесені (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2019 у справі № 916/24/18).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).
Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Аналіз відповідних норм процесуального закону засвідчує, що реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в декілька основних етапів:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Апеляційний суд вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами (аналогічний висновок наведено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 922/2749/19, від 18.11.2021 у справі №904/6499/20 (904/1373/21)).
Поряд із загальним правилом розподілу судових витрат, визначеним у ч. 4 ст. 129 ГПК України, у ч. 5 цієї норми визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Такий правовий висновок є усталеним та викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.11.2021 у справі № 904/6499/20 (904/1373/21).
До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Матеріалами справи засвідчується наступне.
ТОВ «Дніпровський завод будівельних матеріалів» у Відзиві до Апеляційної скарги (.№ 7/7 від 06.09.2023 р.) заявило про збільшення попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які Позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом цієї справи: 2 684,00 гри. судового збору, 25 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, що пов`язані із розглядом справи у суді першої інстанції, та 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, що пов`язані із розглядом справи у суді апеляційної інстанції.
У судовому засіданні 22.02.2024 представник позивача зробив усну заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.
22.02.2024 Центральним апеляційним господарським судом прийнято постанову.
26.02.2024 Позивачем засобами поштового зв`язку подано до апеляційного суду Заяву про ухвалення додаткового судового рішення (Додаткової постанови) у справі №904/2095/23 щодо стягнення витрат на правничу допомогу в апеляційній інстанції.
Матеріали справи містять Договір про надання правової допомоги від 10.01.2023 р., укладений між адвокатом Ларченко А.В. та ТОВ «Дніпровський завод будівельних матеріалів».
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу Позивач подав до заяви про ухвалення додаткового рішення:
- Додаткову Угоду № 3 від 10 жовтня 2023 року до Договору про надання правової допомоги від 10 січня 2023р., якою змінено строки оплати послуг з надання правої допомоги та зазначено, що оплата вноситься на протязі 30 (тридцяти) календарних днів з моменту набрання законної сили рішенням у справі, за якою здійснюється надання правої допомоги (а у разі перегляду справи у Верховному Суді після закінчення розгляду Верховним Судом) та на підставі Акту прийому-передачі наданих послуг;
- копію Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 409, що видане Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Чернігівської області « 24» жовтня 2008 року,
- ордер про надання правової допомоги;
- Додаткову Угоду № 5 від 26 лютого 2024 р. до Договору про надання правової допомоги від 10 січня 2023р., де у п. 1 зазначено, що на виконання пункту 4.2. Договору про надання правової допомоги. Сторони погодили, що вартість послуг Адвоката щодо супроводу розгляду справи в суді апеляційної інстанції, яким є Центральний апеляційний господарський суд, справи № 904/2095/23 становить 10 000,00 грн. (десять тисяч грн. 00 коп.).
- Акт прийому - передачі наданих послуг № 02/02/24 від 26.02.2024 за Договором про надання правової допомоги від 10.01.2023 /Додаткова угода №5 від 26.02.2024/ із зазначенням переліку наданих послуг, кількістю витраченого часу (год.), погодинний тариф згідно п. 4.1. Договору, вартість наданих послуг загалом на суму 10 000,00 грн..
Зазначені вище докази подані позивачем в межах строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
У постанові від 09.12.2021 у справі № 922/3812/19 Верховний Суд виклав правову позицію, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19, від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.
Згідно ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (правова позиція Верховного Суду в постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18).
У п. 4.1. Договору Сторони погодили, що вартість послуг, що надаються Адвокатом Клієнту за цим Договором оплачується Клієнтом виходячи з фактичного об`єму наданих послуг, який визначається, кількістю годин роботи Адвоката, при цьому встановлюється наступна вартість 1 години роботи Адвоката: - вартість 1 години роботи Адвоката - 2000 грн.
У п. 5.1 визначено, що Клієнт оплачує послуги Адвоката на протязі 20 (двадцяти) календарних днів з дати підписання Акта прийому-передачі наданих послуг.
З акту наданих послуг вбачається, що представником позивача адвокатом Ларченко А.В. була надана наступна правнича допомога:
1) Розглянуто та вивчено Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради від 21.07.2023 № 7/11-1526 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2023 року у справі № 904/2095/23. Проведено юридичну оцінку правового характеру аргументів апелянта, Дніпровської міської ради, кількість витраченого часу 1 (год), вартість 2 000,00 грн;
2) Підготовлено та направлено до Центрального апеляційного господарського суду ВІДЗИВ на Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03 07.2023 року у справі № 904/2095/23 (головуючий Мороз В.Ф.) (вих № 7/7 від 06 09.2023 р.), кількість витраченого часу 4 (год), вартість 8 000,00 грн;
В даному випадку, колегією суддів враховується, що позивачем не надано суду належних доказів «проведення юридичної оцінки правового характеру аргументів апелянта» її фіксації на матеріальному носії тощо. При цьому вдаючись до правового аналізу послуги, що виразилася у «розгляді та вивченні апеляційної скарги», можна дійти висновку, що така за своїм логічним змістом є складовою (структурним елементом) послуги з «підготовки відзиву на апеляційну скаргу». Тобто така є першочерговим етапом (необхідною передумовою) для складання відповідного процесуального документу, а тому виокремлення її як самостійного виду адвокатської послуги є необґрунтованим, оскільки така охоплюється діями адвоката з підготовки відзиву (2), а отже має бути виключено із загальної вартості наданих позивачу послуг правничої допомоги.
Відтак, надання цієї послуги частково не доведено, а витрати на неї не були неминучими.
Натомість послуга з підготовки відзиву на апеляційну скаргу та затрачений на її надання час у 4 год. є обґрунтованими, а її вартість відповідає критеріям розумності, що не спростовано відповідачем.
Щодо тверджень Дніпровської міської ради про неспівмірність розміру витрат, то варто зазначити, що самі лише посилання на неспівмірність та незгода із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат, без належних доказів та обґрунтувань.
Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає за доцільне додатково звернутися до нещодавньої практики ЄСПЛ з цього питання. Зокрема, у рішенні від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" ЄСПЛ зазначив (п. 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.
Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність). При цьому ЄСПЛ у зазначеній вище справі, присудивши 2550 євро компенсації, які й просив скаржник, не знайшов підстав для їх зменшення.
Водночас, у рішенні ж від 22.09.2022 у справі "Генеральний будівельний менеджмент проти України" ЄСПЛ у п. 41 зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3 750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.
Аналогічний підхід при розподілі судових витрат відображений в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові 29.09.2022 у справі №904/6499/20 (904/1373/21).
Враховуючи викладене, апеляційний суд доходить висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не в повній мірі відповідає критеріям необхідності та справедливості, чим спростовуються доводи заявника стосовно наявності підстав для відшкодування витрат ТОВ «Дніпровський завод будівельних матеріалів» на професійну правничу допомогу в повному обсязі.
При цьому апеляційний суд відхиляє заперечення Дніпровської міської ради, що позивачем не доведено сам факт понесених ними витрат на правничу допомогу, тобто, позивачем не надано доказів фактичного понесення таких витрат (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки); посилання позивача на додаткову угоду № 5 від 26.02.2024 року підтверджує той факт, що ними фактично витрати на правничу допомогу понесено не було, що виключає можливість стягнення таких витрат з відповідача, враховуючи приписи ч. 2 ст. 126 ГПК України та висновки, наведені у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 по справі № 922/445/19, згідно яких можуть бути розподілені як витрати, що вже фактично понесені (відшкодування), так і ті, що тільки належить сплатити, про що згадано вище по тексту постанови.
Аргументи відповідача, що наданий позивачем ордер про надання правової (правничої) допомоги не є беззаперечним доказом того, що адвокатом надавались послуги саме у справі № 904/2095/23, є безпідставними, позаяк надання правової (правничої) допомоги адвокатом Ларченко А.В. в межах представництва ТОВ «Дніпровський завод будівельних матеріалів» у справі підтверджено належними та допустимими доказами, про які згадано вище та яким надано відповідну правову оцінку (договір, додаткові угоди, акт наданих послуг, відзив на апеляційну скаргу).
В свою чергу є необґрунтованими доводи відповідача про те, що повноваження адвоката Ларченко А.В. на надання правової допомоги у Центральному апеляційному господарському суді у справі № 904/2095/23 не підтверджено належним чином, оскільки такі підтверджені не тільки ордером, а й договором про надання правової допомоги та довіреністю від 10.01.2023, які є належними доказами.
Крім того, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання Дніпровської міської ради про зменшення розміру судових витрат з 10 000,00 грн, так як ч. 6 ст. 126 ГПК України передбачено, що обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а відповідачем не було надано суду належних, допустимих та достатніх доказів, що переконливо свідчили б про невідповідність заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності, втім, аналіз та оцінка таких витрат на предмет їх відповідності критеріям реальності, розумності, необхідності та неминучості була здійснена судом апеляційної інстанції в порядку ч.ч. 4-7 ст. 129 ГПК України самостійно, з огляду на фактичні обставини та матеріали судової справи.
Підсумовуючи усе вищевикладене, необхідно зауважити, що хоча обумовлення такого розміру судових витрат на правничу допомогу відповідає досягнутим домовленостям між позивачем та адвокатом у договорі про надання правової допомоги та складеному на його виконання акті приймання-передачі наданих послуг, відповідає їх потребам та інтересам, проте, з огляду на специфіку та складність справи, результат її вирішення, обсяг, вид та зміст наданих послуг, апеляційний суд, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, констатує, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є дещо завищеним, надання частини послуг не була підтверджена відповідними доказами, деякі витрати на послуги з надання правничої допомоги не були обґрунтованими та неминучими, а отже не вбачається розумна необхідність понесення судових витрат у заявленому до відшкодування розмірі на суму 10000,00 грн у суді апеляційної інстанції у даній справі.
Відтак, опираючись на критерії, що визначені частинами 4-7, 9 статті 129 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе не присуджувати всю суму понесених витрат на професійну правничу допомогу, а тому з Дніпровської міської ради на користь ТОВ "Дніпровський завод будівельних матеріалів" належить стягнути суму відповідних витрат в розмірі 8 000,00 грн, відмовивши в решті вимог.
Керуючись статтями 123, 124, 126, 129, 244, 269, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод будівельних матеріалів" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути з Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, просп. Д. Яворницького, 75, ідентифікаційний код 26510514) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод будівельних матеріалів" (49051, м. Дніпро, вул. Олександра Оцупа, буд. 1 Б, ідентифікаційний код 34775113) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн, про що видати наказ.
В решті вимог - відмовити.
Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст додаткової постанови підписано 03.05.2024
Головуючий суддяВ.Ф. Мороз
Суддя Л.А. Коваль
Суддя А.Є. Чередко
Суд | Центральний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 11.04.2024 |
Оприлюднено | 06.05.2024 |
Номер документу | 118817164 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Манько Геннадій Валерійович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Мілєва Ірина Вікторівна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Мілєва Ірина Вікторівна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Мілєва Ірина Вікторівна
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Мороз Валентин Федорович
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Мороз Валентин Федорович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні