Постанова

від 01.05.2024 по справі 904/94/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.05.2024 року м.Дніпро Справа № 904/94/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

секретар судового засідання: Манець О.В.

представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Биструшкін О.С. - посвідчення адвоката № 0877 від 10.02.2004 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

в режимі відеоконференції апеляційну скаргу

Асоціації підприємств матеріально-технічного забезпечення "Комплект"

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2024 р.

( суддя Дупляк С.А., м. Дніпро )

у справі

за позовом

Донецького національного університету економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

до

Асоціації підприємств матеріально-технічного забезпечення "Комплект"

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського звернувся до господарського суду з позовною заявою до Асоціації підприємств матеріально-технічного забезпечення "Комплект" про стягнення 86 135,05 грн збитків.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024 р. залишено позовну заяву без розгляду.

Через відділ документального забезпечення від Асоціації підприємств матеріально-технічного забезпечення "Комплект" 09.02.2024 р. надійшла заява, у якій Відповідач просить ухвалити додаткове рішення у справі № 904/94/24, яким стягнути з Позивача на користь Відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2024 р. у справі № 904/94/24 відмовлено у задоволенні клопотання Асоціації підприємств матеріально-технічного забезпечення "Комплект" про прийняття додаткового рішення та про стягнення витрат на правничу допомогу.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, Асоціація підприємств матеріально-технічного забезпечення "Комплект" подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2024 р. по справі № 904/94/24.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає, що суд першої інстанції виніс ухвалу з невідповідністю висновків, викладених в судовому рішенні, встановленим обставинам справи ( не відповідає фактичним обставинам справи висновок суду про те, що не були необгрунтованими дії Позивача в суді першої інстанції ), що у відповідності з п. 3 ч. 1 ст. 277 ГПК України є підставою для скасування ухвали.

Водночас, на думку Скаржника, компенсація витрат Позивачем за надану правничу допомогу Відповідачу у випадку залишення позову без розгляду здійснюється з дотриманням загальних процесуальних гарантій щодо розподілу судових витрат за наслідком розгляду спору по суті, з дотриманням вимог, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України. Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 р. у справі № 911/3312/21.

При цьому Скаржник вважає, що в даному випадку дії Позивача були необгрунтованими. Оскільки він звернувся до суду з позовом і при цьому в порушення вимог закону не оплатив судовий збір у встановленому законом розмірі. Самого лише факту того, що Позивач в порушення вимог ГПК України звернувся з позовної заявою, до якої не було додано докази оплати судового збору у встановленому законом розмірі достатньо, щоб кваліфікувати дії Позивача як необгрунтовані. Тому що не можуть вважатись обґрунтованими дії особи, які не відповідають вимогам закону. Звичайно, що такі дії ( які не відповідають вимогам закону ) були умисними з боку Позивача. Внаслідок таких дій Позивача Відповідач був вимушений звернутись за професійною правничою допомогою, вартість якої був вимушений оплатити. Зазначене свідчить про необґрунтованість дій Позивача як необхідну передумову для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Скаржник наголошує на тому, що хоча доступ до суду є правом особи, гарантованим державою, проте мова йде про доступ до суду на умовах, встановлених законом. Тобто це право не є безумовним. І лише у випадку дотримання умов доступу до правосуддя можна стверджувати про обґрунтовані дії Позивача. Випадок у даній справі таким вимогам не відповідає. І цей факт встановлений судом в ухвалі суду від 26.01.2024 р., якою позов було залишено без руху у зв`язку з його невідповідністю вимогам процесуального закону.

Відтак, на переконання Скаржника: під час розгляду справи ( в ухвалі суду від 26.01.2024 р. ) встановлено, що Позивач звернувся до Суду з позовною заявою, яка не відповідала вимогам законодавства ( тому була залишена без руху ); звернення Позивача до Суду з позовом, який не відповідає вимогам закону, є необгрунтованими діями Позивача; такі дії Позивача є умисними; в результаті таких дій Позивача Відповідач був вимушений звернутись за професійною правничою допомогою, яку був вимушений оплатити; оскільки причиною витрат Відповідача на професійну правничу допомогу були необґрунтовані дії Позивача, то Відповідач має право на компенсацію своїх витрат на професійну правничу допомогу за рахунок Позивача.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського не скористалися своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення першої інстанції.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2024 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Чус О.В., Дармін М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.03.2024 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/94/24. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Асоціації підприємств матеріально-технічного забезпечення "Комплект" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2024 р. у справі № 904/94/24 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

13.03.2024 р. матеріали справи № 904/94/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.03.2024 р. апеляційну скаргу Асоціації підприємств матеріально-технічного забезпечення "Комплект" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2024 р. у справі № 904/94/24 залишено без руху, надано Апелянту строк для надання суду доказів сплати судового збору та надати докази направлення копії апеляційної скарги і доданих до неї документів на адресу Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, листом з описом вкладення.

Від Скаржника до суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 01.05.2024 р..

Позивач не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаного учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Позивача.

У судовому засіданні 01.05.2024 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського ( Позивач ) звернувся до господарського суду з позовною заявою від 26.12.2023 за вих. № 01.01-17/542 до Асоціації підприємств матеріально-технічного забезпечення "Комплект" ( Відповідач ) про стягнення 86 135,05 грн збитків.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2024 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).

24.01.2024 р. до Господарського суду Дніпропетровської області від Асоціації підприємств матеріально-технічного забезпечення "Комплект" надійшли: заява про заперечення відносно розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; відзив на позовну заяву.

У відзиві на позовну заяву, крім заперечень щодо задоволення позовних вимог, Відповідач також повідомляв суд, що його витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду даної справи в суді першої інстанції складуть 15 000 грн, а у випадку переходу до розгляду справи в порядку загального позовного провадження 20 000 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2024 р. позовну заяву Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського залишено без руху. Запропоновано Позивачу надати суду докази сплати судового збору у розмірі 2 684,00 грн.

У зв`язку з тим, що Позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024 р. залишено позовну заяву у справі № 904/94/24 без розгляду на підставі ч. 13 ст. 176, п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України ( не за заявою Позивача, а за рішенням суду).

Через відділ документального забезпечення від Відповідача 09.02.2024 р. надійшла заява, у якій Відповідач просить ухвалити додаткове рішення у справі № 904/94/24, яким стягнути з Позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2024 р. прийнято до розгляду клопотання Асоціації підприємств матеріально-технічного забезпечення "Комплект" про ухвалення додаткового рішення. Ухвалено розглядати заяву без виклику ( повідомлення ) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2024 р. у справі № 904/94/24 відмовлено у задоволенні клопотання Асоціації підприємств матеріально-технічного забезпечення "Комплект" про прийняття додаткового рішення та про стягнення витрат на правничу допомогу.

Судове рішення мотивоване тим, що Відповідачем не доведено та господарським судом не встановлено, що спір у справі виник внаслідок необґрунтованих ( недобросовісних ) дій Позивача ( саме дій, а не позову ), а тому відсутні підстави для покладення на Позивача судових витрат на професійну правничу допомогу. При цьому сам по собі факт залишення позову без розгляду у справі не підтверджує ні відсутність спору Позивача з Відповідачем, ні відсутність предмета спору, ні свідоме порушення Позивачем охоронюваних законом прав та інтересів Відповідача, не свідчить про зловживання правом та не свідчить про наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат Відповідачу.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Відповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати (частина перша статті 244 ГПК України).

Частина перша ст. 244 ГПК України містить диспозитивну норму щодо права суду з власної ініціативи, або за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення. Винятком є розподіл судових витрат, який має ініціювати сторона з дотриманням правил статей 123-130, 221 ГПК України.

У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необгрунтованих дій позивача (частина п`ята ст. 130 ГПК України). Частиною шостою зазначеної статті передбачено, що у випадках, встановлених частинами третьою-п`ятою цих статей, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановления ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої, зокрема, якщо судом не буде встановлено зловживання стороною чи її представником або виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони.

Процедура розгляду заяви про розподіл судових витрат у випадку залишення позовної заяви без розгляду має здійснюватися з урахуванням особливостей, визначених частиною п`ятою ст. 130 ГПК України, та з урахуванням загальної чи спрощеної процедури позовного провадження, яка застосовувалася щодо розгляду позовної заяви в конкретній справі. У такому випадку процесуальним законом відповідачу надається право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, яким він може скористатись або не скористатись.

Задоволення заяви про компенсацію здійснених витрат Відповідача відповідно до частини п`ятої ст. 130 ГПК України не є усуненням судом неповноти судового рішення, а залежить виключно від волевиявлення самого Відповідача, не передбачає дискреційних повноважень та власної ініціативи суду щодо розгляду вказаного питання, на противагу приписам ст. 244 ГПК України.

Ухвала суду про компенсацію судових витрат після закриття провадження у справі чи залишення позову без розгляду є судовим рішенням про розподіл судових витрат, яке приймається за наслідком розгляду відповідного клопотання Відповідача з урахуванням принципів диспозитивності та змагальності сторін.

До судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу ( пункт 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України ). Отже Відповідач може заявити вимогу про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги за рахунок Позивача, який ініціював судовий спір, а надалі такий позов було залишено без розгляду.

При компенсації правничих витрат Відповідача у справі за рахунок Позивача із застосуванням частини п`ятої ст. 130 ГПК України має бути встановлена необгрунтованість дій Позивача, пов`язаних з розглядом справи, та необхідність понесення витрат Відповідачем з надання правничої допомоги в порушеній позивачем справі ( необхідність ознайомлення адвокатом з матеріалами справи, подання відзиву відповідачем у справі, участь адвоката в судових засіданнях, вчинення дій щодо збирання доказів та інше ).

Таким чином, компенсація витрат Позивачем за надану правничу допомогу Відповідачу у випадку залишення позову без розгляду здійснюється з дотриманням загальних процесуальних гарантій щодо розподілу судових витрат за наслідком розгляду спору по суті, з дотриманням вимог, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 р. у справі № 911/3312/21.

Правовий аналіз статей 129, 130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі, зокрема, залишення позову без розгляду у справі, суд зобов`язаний виходити з положень частини п`ятої ст. 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною ( близька за змістом правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 року у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 р. у справі № 922/592/17, додатковій ухвалі Верховного Суду від 20.05.2021 р. у справі № 910/14162/17, додатковій ухвалі Верховного Суду від 12.07.2021 р. у справі № 903/254/20 ).

При застосуванні частини п`ятої ст. 130 ГПК України судом має бути встановлена наявність/відсутність саме необгрунтованих дій Позивача. Такі критерії встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.

Тобто стягнення з Позивача компенсації понесених Відповідачем витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду у справі, можливе лише у випадку доведення стороною та встановлення судом необґрунтованості дій позивача.

Отже, відповідно до ч. 5 ст. 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених Відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необгрунтовані дії Позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв Позивач недобросовісно, пред`явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний Позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Близька за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 р. у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 р. у справі № 922/592/17, від 24.03.2021 р. у справі № 922/2157/20, від 21.01.2020 р. у справі № 922/3422/18, від 26.04.2021 р. у справі № 910/12099/17, від 19.04.2021 р. у справі № 924/804/20.

ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій Позивача, однак відповідно до висновків Верховного Суду ( викладених у постановах від 16.02.2021 р. у справі № 905/121/19, від 13.05.2021 р. у справі № 910/16777/20, від 15.09.2021 р. у справі № 902/136/21, від 18.01.2022 р. у справі № 922/2017/17 ) очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію Позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, частина п`ята ст. 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій Позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.

Поняття «необґрунтованість дій позивача» не є тотожнім таким поняттям як «зловживання правом», «неправомірність дій» або ж «встановлення того, що спір виник внаслідок необгрунтованих дій позивача» ( така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 01.12.2022 р. у справі 922/2017/17 ).

З системного аналізу наведеного вище випливає, що Відповідач має право на компенсацію понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, якщо буде встановлено, що дії Позивача були необгрунтованими і у зв`язку з такими діями Позивача Відповідач поніс витрати з оплати професійної правничої допомоги в порушеній позивачем справі.

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами Скаржника, що в даному випадку дії Позивача були необгрунтованими, оскільки він звернувся до суду з позовом і при цьому в порушення вимог закону не оплатив судовий збір у встановленому законом розмірі та не виконав відповідні вимоги суду. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, внаслідок таких дій Позивача, Відповідач був вимушений звернутись за професійною правничою допомогою, сплативши їх вартість.

Отже, зазначене свідчить про необґрунтованість дій Позивача як необхідну передумову для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Як вже зазначалось вище, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024 р. залишено позовну заяву без розгляду.

Через відділ документального забезпечення від Асоціації підприємств матеріально-технічного забезпечення "Комплект" 09.02.2024 р. надійшло клопотання, у якій Відповідач просив ухвалити додаткове рішення у справі № 904/94/24, яким стягнути з Позивача на користь Відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Позивач будь-яких клопотань чи заперечень на заяву Відповідача, про стягнення витрат на професійну правничу допомогу до суду не надав.

Розглянувши заяву та додані до неї копії документів на підтвердження факту надання професійної правничої допомоги, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення ( п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI ).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час ( ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв ( аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 р. у справі № 910/4201/19).

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В якості доказів понесення адвокатських витрат Відповідачем надано: копію договору № 05/24 від 19.01.2024 р., копію додаткової угоди № 1 до договору № 05/24 від 19.01.2024 р., копію акту приймання-передачі наданих послуг з професійної правничої допомоги від 08.02.2024 р., копію платіжної інструкції № 53 від 19.01.2024 p., на суму 7 500,00 грн., копію ордеру серія АЕ № 1256649 від 19.01.2024 р., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1255 від 10.02.2004 р.

Колегією суддів встановлено, що 19.01.2024 р. між Адвокатським бюро «Олександра Биструшкіна» ( Адвокат ) та Асоціацією підприємств матеріально-технічного забезпечення «Комплект» ( Клієнт ), з метою захисту прав та інтересів Клієнта у господарських справах та визначення повноважень Адвоката під час представництва в суді, враховуючи право Клієнта брати участь у господарській справі особисто або через представника.

Відповідно до п. 1 договору, Клієнт доручає, а Адвокат зобов`язується від імені та за рахунок Клієнта здійснювати незалежну професійну діяльність щодо захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги Клієнту у господарських справах, на підприємствах, в установах, організаціях.

Відповідно до п. 2 договору, Адвокат за цим Договором приймає на себе зобов`язання: забезпечувати захист прав і законних інтересів Клієнта в господарських справах; надавати правову інформацію, консультації і роз`яснення з правових питань, правового супроводу діяльності Клієнта, складання заяв, відзивів, клопотань, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав і законних інтересів Клієнта в господарському судочинстві; для захисту прав і законних інтересів Клієнта в господарських справах особисто здійснювати представництво Клієнта в господарських судах першої інстанції, господарських судах апеляційної та касаційної інстанції, з усіма правами, якими наділений Клієнт. Під час виконання цього Договору Адвокат зобов`язується реалізувати всі професійні права, передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до п. 3 договору, Адвокат має право вчиняти від імені Клієнта усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти Клієнт, зокрема: знайомитися з матеріалами справи, робити з них фотокопії, одержувати копії рішень, ухвал, постанов, судових наказів, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, підписувати від імені Клієнта та подавати будь-які документи правового характеру (в т.ч. підписувати позовну заяву, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення, заяви, клопотання, запити, апеляційні та касаційні скарги на рішення, ухвали, постанови), брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти доводів, клопотань і міркувань інших осіб, знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення, постанови і ухвали суду, користуватися іншими процесуальними правами, встановленими законом. Адвокат має право підписати та пред`явити зустрічний позов від імені Клієнта.

Згідно п. 5 договору, обсяг правової допомоги, що надається в рамках даного Договору, та порядок її оплати обумовлюється сторонами в окремих додаткових угодах до даного Договору. Фактичні витрати Адвоката, необхідні для виконання умов цього Договору, відшкодовуються Клієнтом в повному обсязі.

Відповідно до п. 6 договору, даний Договір діє по 31.12.2025 р., включно.

Відповідно до п. 7 договору, сторони усвідомлюють, що відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» цей Договір є підставою для здійснення адвокатської діяльності та посвідчує повноваження Адвоката на надання правової допомоги та здійснення представництва в господарському суді.

19.01.2024 р. між Адвокатським бюро «Олександра Биструшкіна» ( Адвокат ) та Асоціацією підприємств матеріально-технічного забезпечення «Комплект» ( Клієнт ), укладено додаткову угоду № 1 до Договору № 05/24 від 19.01.2024 р., умовами якої, визначили порядок надання професійної правничої допомоги, а також порядок оплати Клієнтом гонорару Адвокату за надання в господарському суді першої інстанції професійної правничої допомоги за ведення в інтересах Клієнта судової справи № 904/94/24, яка розглядається Господарським судом Дніпропетровської області за позовом Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського до Клієнта про стягнення грошових коштів. Адвокат зобов`язується надавати Клієнту професійну правничу допомогу по веденню в інтересах Клієнта судової справи в Господарському суді Дніпропетровської області, а Клієнт зобов`язується оплатити надану йому правову допомогу.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди, за надання професійної правничої допомоги по веденню Адвокатом судової справи в господарському суді першої інстанції Клієнт сплачує Адвокату гонорар, встановлений у фіксованому розмірі, наступним чином: перші 7 500,00 грн. - по 21.01.2024 р., включно, другі 7500,00 грн. - не пізніше 21.02.2024 р..

Відповідно до п. 3 додаткової угоди, якщо судова справа розглядатиметься в порядку загального позовного провадження, то додатково до 15 000,00 грн., вказаних в п. 2 даної додаткової угоди №1, Клієнт сплачує гонорар, в розмірі 5 000,00 грн. не пізніше п`яти календарних днів з дати постановления ухвали про перехід до розгляду судової справи в порядку загального позовного провадження.

Відповідно до п. 4 додаткової угоди, професійна правнича допомога, яка надаватиметься в рамках ведення судової справи в господарському суді першої інстанції включатиме в себе: правовий аналіз позовної заяви по справі та додатків до неї, правовий аналіз ситуації, вивчення актуальної судової практики з розгляду подібних спорів, підготовку та подання відзиву на позовну заяву, підготовку та подання заперечення (в разі необхідності) та всіх необхідних документів, пов`язаних з розглядом справи, включаючи клопотання, заяви (в разі необхідності), представництво інтересів Клієнта в судових засіданнях в господарському суді першої інстанції (якщо такі будуть призначені), усні консультації Клієнта щодо питань, які виникають під час розгляду судової справи та всі інші дії, необхідні для ведення судової справи в господарському суді першої інстанції.

Відповідно до п. 5 додаткової угоди, в рамках розгляду судової справи господарським судом першої інстанції Адвокат надає Клієнту акт приймання-передачі наданої професійної правничої допомоги, в якому будуть зазначені зміст наданої правової допомоги, розмір гонорару, додаткові витрати, які понесені Адвокатом під час надання професійної правничої допомоги в рамках судової справи (якщо такі матимуть місце).

Як вбачається з матеріалів справи процесуальні документи в суді першої інстанції від імені Асоціації підприємств матеріально-технічного забезпечення «Комплект» складались адвокатом Биструшкіним О.С..

08.02.2024 р. сторони підписали Акт прийому-передачі наданих послуг з професійної правничої допомоги, відповідно до п. 1 якого, підписанням даного акту сторони підтверджують, що Адвокат надав Клієнту на належному якісному рівні в повному обсязі професійну правничу допомогу по веденню в інтересах Клієнта в Господарському суді Дніпропетровської області судової справи № 904/94/24 відповідно до умов Договору № 05/24 від 19.01.2024 р., в тому числі відповідно до додаткової угоди № 1 до Договору. А саме надана професійна правнича допомога по вказаній судовій справі включає в себе: правовий аналіз позовної заяви по справі та додатків до неї; детальне вивчення правової позиції позивача по справі; правовий аналіз ситуації, кваліфікація правовідносин сторін; вивчення актуальної судової практики з розгляду подібних спорів; складання відзиву на позовну заяву; складання заяви (заперечення відносно розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження ) від 22.01.2024 р.; підготовка копії відзиву на позовну заяву з додатками для поштової відправки позивачу; підготовка копії заяви ( заперечення відносно спрощеного позовного провадження ) від 22.01.2024 р. для поштової відправки позивачу; поштова відправка копії відзиву на позовну заяву з додатками та заяви ( заперечення відносно розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження ) від 22.01.2024 р. Позивачу цінним листом з описом вкладеного; підготовка пакету документів ( комплектування додатків до відзиву на позовну заяву ) для подання до суду відзиву на позовну заяву з додатками; подача до суду відзиву на позовну заяву з додатками; подача до суду заяви (заперечення відносно розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження) від 22.01.2024 р.; складання клопотання про прийняття доказів для визначення судових витрат та ухвалення додаткового рішення у справі про розподіл цих судових витрат; підготовка копії клопотання про прийняття доказів для визначення судових витрат та ухвалення додаткового рішення у справі про розподіл цих судових витрат з додатками для поштової відправки позивачу; поштова відправка позивачу копії клопотання про прийняття доказів для визначення судових витрат та ухвалення додаткового рішення у справі про розподіл цих судових витрат з додатками цінним листом з описом вкладеного; підготовка пакету документів (комплектування додатків до клопотання про прийняття доказів для визначення судових витрат та ухвалення додаткового рішення у справі про розподіл цих судових витрат для подання до суду клопотання про прийняття доказів для визначення судових витрат та ухвалення додаткового рішення у справі про розподіл цих судових витрат з додатками; подача в суд клопотання про прийняття доказів для визначення судових витрат та ухвалення додаткового рішення у справі про розподіл цих судових витрат з додатками; усні консультації з питань захисту прав і законних інтересів Клієнта у справі № 904/94/24.

Відповідно до п. 2 Акту, претензії до кількості, якості, обсягу та інших характеристик наданої Адвокатом професійної правничої допомоги у Клієнта відсутні.

Відповідно до п. 5 Акту, вартість професійної правничої допомоги, наданої Адвокатом по веденню в інтересах Клієнта в Господарському суді Дніпропетровської області судової справи № 904/94/24 в рамках виконання Договору, складає 15 000,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

При визначені розміру правничої допомоги Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019р. у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019р. у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019р. у справі № 922/928/18, від 30.07.2019р. у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019р. у справі № 915/237/18).

У постановах від 25.10.2022 р. у справі № 910/19650/20 та від 06.10.2022 р. у справі № 916/840/21, Верховний Суд вказав, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Проаналізувавши наведені документи та вказані в Акті послуги з урахуванням вимог, зокрема, статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, надавши оцінку співмірності суми витрат зі складністю та об`ємом справи, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, суд апеляційної інстанції вважає , що витрати на правову допомогу підлягають зменшенню до 5 000,00 грн..

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що судове рішення господарського суду прийняте з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Асоціації підприємств матеріально-технічного забезпечення "Комплект" підлягає задоволенню, а зазначена ухвала суду підлягає скасуванню із прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення заяви Асоціації підприємств матеріально-технічного забезпечення "Комплект" про розподіл витрат на правничу допомогу адвоката.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржуване судове рішення господарського суду зазначеним вимогам не відповідає.

На підставі викладеного, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом допущено невірне застосування норм матеріального права та порушені норми процесуального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення, яке відповідно до ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню та ухваленню нове рішення про часткове задоволення заяви Асоціації підприємств матеріально-технічного забезпечення "Комплект" про розподіл витрат на правничу допомогу адвоката.

10. Судові витрати.

Зважаючи на задоволення апеляційної скарги Асоціації підприємств матеріально-технічного забезпечення "Комплект", судові витрати за розгляд апеляційної скарги, понесені Відповідачем, підлягають відшкодуванню та покладаються на Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського ( Позивача ).

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Асоціації підприємств матеріально-технічного забезпечення "Комплект" - задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2024 р. у справі № 904/94/24 - скасувати.

Заяву Асоціації підприємств матеріально-технічного забезпечення "Комплект" про розподіл витрат на правничу допомогу адвоката задовольнити частково.

Стягнути з Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського на користь Асоціації підприємств матеріально-технічного забезпечення "Комплект" 5 000,00 грн. витрат на правничу допомогу, про що видати наказ.

Стягнути з Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського на користь Асоціації підприємств матеріально-технічного забезпечення "Комплект" 3 028,00 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, про що видати наказ.

Видачу відповідних наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 03.05.2024 р.

ГоловуючийсуддяІ.М. Кощеєв

СуддяО.В. Чус

Суддя М.О. Дармін