Постанова

від 04.04.2024 по справі 908/314/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2024 року м.Дніпро Справа № 908/314/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Ліпинський М.О.

розглянувши апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 21.09.2023 (суддя Ніколаєнко Р.А.)

у справі № 908/314/18

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс про покладання на Міністерство юстиції України судових витрат на професійну правничу допомогу (вих. № 13-2/09 від 13.09.2023), подану у справі № 908/314/18

за наслідками розгляду скарги ТОВ Компанія Ніко-Тайс, на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому проваджені № 69307238 щодо примусового виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області від 02.06.2022 по справі №908/314/18 про стягнення грошових коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю Тулейс

в межах справи № 908/314/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю СІ-Інвест

ВСТАНОВИВ:

Додатковою ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.09.2023 у справі № 908/314/18 заяву ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про покладання на Міністерство юстиції України судових витрат на професійну правничу допомогу (вих. N 13-2/09 від 13.09.2023) задоволено. Стягнуто з Міністерства юстиції України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" 9 200 грн 00 коп. судових витрат на правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом господарським судом скарги на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні N 69307238.

Не погодившись з вказаною додатковою ухвалою Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати додаткову ухвалу господарського суду Запорізької області від 21.09.2023 у справі № 908/314/18 та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржуване судове рішення прийнято при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- справу №908/314/18, не можна віднести до справ із високим рівнем складності, предметом спору було стягнення коштів, кількість учасників справи мінімальна, так само як і обставини, що підлягали з`ясуванню, докази, що підлягали оцінці, обсяг поданих процесуальних документів, тривалість процесу та кількість судових засідань. Даний спір не можна віднести до ряду нестандартного або нетипового, звичайна кількість учасників, судових засідань та поданих документів (скарга) не означає, що справа є складною;

- витрати у сумі 9 200 грн є неспівмірними із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді першої інстанції, затраченим ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді першої інстанції не потребує вивчення великого обсягу нормативно-правових актів, складання великої кількості процесуальних документів, витрачання значного часу на вивчення обставин справи);

- Господарським судом Запорізької області 21.09.2023 у судді Ніколаєнка Р.А. розглядались три ідентичні скарги по справі № 908/314/18, однак судом першої інстанції з незрозумілих причин за тотожні скарги стягнуто різну суму судових витрат на правничу допомогу, а саме:

1. За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ у виконавчому провадженні № 69307238 щодо примусового виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області від 02.06.2022 у справі № 908/314/18 про стягнення грошових коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тулейс» стягнуто витрати на правничу допомогу у розмірі 9 200 грн.

2. За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ у виконавчому провадженні № 69307485 щодо примусового виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області від 02.06.2022 у справі № 908/314/18 про стягнення грошових коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничодобувна компанія «Полімікт» стягнуто витрати на правничу допомогу у розмірі 8 200 грн.

3. За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» на дії державного виконавця Відділу Примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ у виконавчому провадженні № 69307544 щодо примусового виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області від 02.06.2022 у справі № 908/314/18 про стягнення грошових коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю «Білайт Стіл» стягнуто витрати на правничу допомогу у розмірі 11 600 грн.

Понесені витрати на професійну правничу правову допомогу не відповідають критеріям розумності та не є співмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами, не підтверджені доказами, а по суті є загальними фразами;

- сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 200 грн., що стягнута з Держаного бюджету України додатковою ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.09.2023 у справі № 908/314/18, є необґрунтованою, нерозумною та неспівмірною.

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.

07.12.2023 до Центрального апеляційного господарського суду від ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі та залишити оскаржувану ухвалу без змін.

В судовому засіданні 04.04.2024 приймав участь представник стягувача ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс». Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, уповноважених представників не направили, про причини неявки суд не проінформували.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G.B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Так, апеляційне провадження у даній справі здійснюється на підставі поданої Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України апеляційної скарги, в межах її доводів та вимог, що відповідає приписам ч. 1 ст. 269 ГПК України.

Жодних доповнень до апеляційної скарги протягом визначеного ГПК України процесуального строку не подавалося.

Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, зважаючи на те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, а також враховуючи межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, з огляду на обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів не вбачає наявність правових та фактичних підстав для відкладення розгляду справи та продовжує її розгляд, вважаючи за можливе здійснити перевірку додаткової ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представників апелянта та боржника.

Представник стягувача просив суд, в тому числі з підстав, викладених у відзиві, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника стягувача, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Господарський суд Запорізької області здійснював провадження у справі №908/314/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «СІ-Інвест», 69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, 63-А, код ЄДРПОУ 35347755.

В межах цієї справи суд розглянув заяву ліквідатора ТОВ «СІ-Інвест» арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ «СІ-Інвест» у зв`язку із доведенням до банкрутства на колишніх учасників та керівників боржника, а саме: 1) ТОВ «Виробнича фірма «Єврокомплекс» (учасник), 2) ТОВ «Предіум-Інвест» (учасник), 3) ТОВ «Гірничодобувна компанія «Полімікт» (учасник), 4) ТОВ «Інвестиційна компанія «Житомир-Капіталбуд» (учасник), 5) ТОВ «Сілікон» (учасник), 6) ОСОБА_1 (учасник), 7) ОСОБА_2 (керівник), 8) ОСОБА_3 (учасник, керівник).

За результатами розгляду ухвалою від 27.09.2021 у справі № 908/314/18 суд заяву задовольнив.

За наслідками апеляційного перегляду Центральний апеляційний господарський суд постановою від 31.01.2022 у справі № 908/314/18 (залишеною без змін постановою Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 908/314/18), ухвалу від 27.09.2021 у цій справі скасував в частині покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 . В решті ухвалу Господарського суду Запорізької області від 27.09.2021 у справі № 908/314/18 залишив без змін.

На виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 31.01.2022 та ухвали Господарського суду Запорізької області від 27.09.2021 у справі №908/314/18, Господарський суд Запорізької області 02.06.2022 видав шість наказів про солідарне стягнення заборгованості на користь ТОВ СІ-Інвест з боржників (ТОВ Виробнича фірма Єврокомплекс; ТОВ Предіум-Інвест; ТОВ Гірничодобувна компанія Полімікт; ТОВ Інвестиційна компанія Житомир-Капіталбуд; ОСОБА_3 ; ОСОБА_2 ).

ТОВ Компанія Ніко-Тайс звернулося до суду з заявою про заміну сторони (стягувача) у справі №908/314/18 під час примусового виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 27.09.2021 у справі №908/314/18 із врахуванням постанови Центрального апеляційного господарського суду від 31.01.2022 у справі №908/314/18.

Ухвалою від 15.03.2023 суд заяву ТОВ Компанія Ніко-Тайс про заміну сторони (стягувача) у справі №908/314/18 під час примусового виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 27.09.2021 у справі №908/314/18 із врахуванням постанови Центрального апеляційного господарського суду від 31.01.2022 у справі №908/314/18 задовольнив. Замінив сторону (стягувача у виконавчому провадженні) у справі №908/314/18 під час примусового виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 27.09.2021 у справі № 908/314/18 із врахуванням постанови Центрального апеляційного господарського суду від 31.01.2022 у справі №908/314/18 - Товариство з обмеженою відповідальністю СІ-Інвест (69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, 63-А, код ЄДРПОУ 35347755) на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс (03187, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, буд.40, оф. 315; код ЄДРПОУ 38039872).

До суду надійшла скарга ТОВ Компанія Ніко-Тайс вих. № 21-2/08 від 21.08.2023 на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому проваджені №69307238 щодо примусового виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області від 02.06.2022 по справі № 908/314/18.

За результатами розгляду у судовому засідання зазначеної скарги суд постановив ухвалу від 11.09.2023 про часткове її задоволення.

18.09.2023 до суду від ТОВ Компанія Ніко-Тайс надійшла заява про покладання на Міністерство юстиції України судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку, передбаченому ст. 123, 126, 124, 129, 244, 344 ГПК України (вих.№13-2/09 від 13.09.2023), в межах виконавчого провадження №69307238.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що з Міністерства юстиції України, до складу якого входить Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» слід стягнути 9 200,00 грн судових витрат на правничу допомогу.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 ГПК України).

Згідно ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

За змістом ст. 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Враховуючи положення ст. 28 Правил адвокатської етики, адвокату необхідно дотримуватись принципу розумного обґрунтування розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Згідно ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як передбачено п. 1 ч. 3 цієї статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Зважаючи на положення статей 282, 315 ГПК України про те, що суд апеляційної та касаційної інстанцій має вирішувати питання щодо розподілу судових витрат, здійснених у зв`язку з переглядом справи, Верховний Суд дотримується позиції, що згідно зі статтею 124 ГПК України особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були понесені (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2019 у справі № 916/24/18).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналіз відповідних норм процесуального закону засвідчує, що реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в декілька основних етапів:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Апеляційний суд вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами (аналогічний висновок наведено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 922/2749/19, від 18.11.2021 у справі №904/6499/20 (904/1373/21)).

Поряд із загальним правилом розподілу судових витрат, визначеним у ч. 4 ст. 129 ГПК України, у ч. 5 цієї норми визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Такий правовий висновок є усталеним та викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.11.2021 у справі № 904/6499/20 (904/1373/21).

До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Матеріалами справи засвідчується наступне.

Господарський суд Запорізької області за результатами розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому проваджені №69307238 постановив ухвалу про часткове задоволення скарги від 11.09.2023 у справі № 908/314/18, якою:

- визнав неправомірною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні №69307238 за наказом Господарського суду Запорізької області від 02 червня 2022 року по справі №908/314/18, яка виразилась у порушенні строків та порядку відновлення виконавчого провадження №69307238 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 02 червня 2022 року по справі №908/314/18 з урахуванням статті 41 Закону України "Про виконавче провадження";

- визнав неправомірною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 69307238 за наказом Господарського суду Запорізької області від 02 червня 2022 року по справі № 908/314/18, яка виразилась у невжитті заходів та дій, спрямованих на здійснення заміни сторони (стягувача) у виконавчому провадженні №69307238 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 02 червня 2022 року по справі № 908/314/18, з урахуванням статті 15 Закону України "Про виконавче провадження";

- за вимогою про зобов`язання державного виконавця або іншу посадову особу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом відновлення та заміни сторони виконавчого провадження №69307238 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 02 червня 2022 року по справі №908/314/18, з урахуванням статей 15 та 41 Закону України "Про виконавче провадження" провадження за скаргою закрив.

У скарзі ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» повідомляло, що буде вимушене нести витрати, пов`язані із розглядом відповідної скарги на бездіяльність у виконавчому провадженні, розмір яких не перевищуватимете розумного, обґрунтованого та середнього ринкового розміру вартості правових послуг та робіт в регіонах України, в яких знаходяться сторони, а також в межах рекомендованих ставок аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт, що пропонуються Радами Адвокатів відповідного регіону. Також ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» пояснювало, що сторони договору про надання правничої допомоги керуються тим, що вартість однієї години роботи виконавця складає від 1 200,00 грн до 1 400,00 грн (в залежності від різного роду умов та чинників, де орієнтовна загальна кількість годин визначається на рівні в цілому не більше 4-7 годин), вартість участі у судовому засіданні складає від 2 000,00 грн до 2 500,00 грн/судове засідання у суді відповідної судової інстанції (в залежності від різного роду умов та чинників), а також узгоджений розмір додаткової оплати (гонорару) за прийняття позитивного для скаржника рішення (повне або часткове задоволення скарги), котрий не перевищуватиме від трьох до п`яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заява ТОВ Компанія Ніко-Тайс про покладення на Міністерство юстиції України судових витрат на професійну правничу допомогу подана з дотримання встановлених загальних вимог.

ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» просить стягнути з Міністерства юстиції України (01001, місто Київ, вулиця Городецького, будинок 13; ідентифікаційний код 00015622) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, буд.40, оф. 315; код ЄДРПОУ 38039872) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 9 200,00 грн.

Стягнення безпосередньо з Міністерства юстиції України ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» обґрунтувало тим, що Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, місто Київ, вулиця Городецького, будинок 13; ідентифікаційний код 00015622) відповідно до процесуальних документів самого ж органу ДВС, поданих та наявних у матеріалах справи відносно оскарження бездіяльності державного виконавця, є структурним внутрішнім підрозділом Міністерства юстиції України та знаходиться на утриманні/обслуговувані саме Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ 00015622 відповідно до Положення про міжрегіональні управління Міністерства юстиції України.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» надано:

- договір №01-08-2023/2 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 01.08.2023 між ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» - замовником та адвокатом Грищенком Олександром Миколайовичем виконавцем, згідно з яким останній зобов`язався надати замовнику правову допомогу щодо оскарження до господарського суду дій та/або бездіяльності державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні №69307238 щодо примусового виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області від 02.06.2022 по справі № 908/314/18 за наявності підстав для такого заходу (консультації, підготовка, складання та подання до суду скарги тощо) (далі Договір);

- акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 12.09.2023 до Договору (далі Акт виконаних робіт).

Згідно з Актом виконаних робіт, підписаним сторонами Договору, загальна вартість послуг, пов`язаних з поданням та розглядом судом скарги на бездіяльність державного виконавця, склала 9 200,00 грн.

Так, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

В зв`язку із закриттям провадження за скаргою в частині її вимог про зобов`язання державного виконавця або іншої відповідної посадової особи поновити порушене право скаржника варто звернути увагу, що це пов`язано з фактом відновлення виконавчого провадження на час розгляду справи в суді.

В той же час суд встановив, що всупереч ст. 41 Закону України Про виконавче провадження та у встановлений цією нормою строк виконавче провадження №69307238 відновлено не було, заміна стягувача згідно ч. 5 ст. 15 Закону України Про виконавче провадження та за заявою стягувача здійснена не була, з чого слідує допущення державним виконавцем ВПВР неправомірної бездіяльності.

Тобто суд правильно встановив як такі факт порушення у вигляді неправомірної бездіяльності з боку державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Мін`юсту та факт порушення внаслідок цього прав ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс».

Водночас, суд передчасно знайшов визначений та узгоджений за Актом виконаних робіт розмір вартості наданих послуг, які стосуються підготовки та супроводження скарги на бездіяльність державного виконавця, розумно обґрунтованим, співмірним із витраченим часом, необхідним обсягом послуг адвоката, складністю робіт, у зв`язку з чим, а також зважаючи на відсутність будь-якого реагування Мін`юсту, ВПВР Департаменту ДВС Мін`юсту, суд дійшов висновку про задоволення заяви ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» та виснував, що визначення Заявником суб`єкта відшкодування витрат є правильним.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

У постанові від 09.12.2021 у справі № 922/3812/19 Верховний Суд виклав правову позицію, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19, від 19.11.2021 у справі №910/4317/21.

Згідно ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (правова позиція Верховного Суду в постанові від 06.03.2019 у справі №922/1163/18).

Як вбачається з акту здачі-приймання виконаної правової допомоги від 12.09.2023 адвокатом Грищенко О.М., у тому числі, надано наступні послуги:

1) організація, процесуально-правовий супровід, належне процесуальне проведення робіт/послуг щодо розроблення, підготовки тексту скарги та наповнення її правовим змістом, належним обґрунтуванням правомірності доводів/посилань скарги вих.№21-2/08 від 21.08.2023 ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому проваджені № 69307238 щодо примусового виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області від 02.06.2022 по справі №908/314/18. Підготовка щодо подання скарги до Господарського суду Запорізької області скарги вих.№21-2/08 від 21.08.2023 ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому проваджені № 69307238 щодо примусового виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області від 02.06.2022 по справі №908/314/18 (4 години), із врахуванням наступного:

- зустріч із Замовником з метою з`ясування обставин справи №904/314/18…

- аналіз господарсько-процесуального законодавства, виконавчого та виконавчого-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень щодо аналізу правовідносин між замовником, боржником та ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, котрі виникли у виконавчому провадженні № 69307238 щодо примусового виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області від 02.06.2022 по справі №908/314/18, та зумовлені здійсненням відповідного оскарження бездіяльності органу ДВС…;

- здійснення аналізу та дослідження переданих матеріалів (документів), що стосуються дій та/або бездіяльності державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні №69307238 щодо примусового виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області від 02.06.2022 по справі № 908/314/18…;

- здійснення пошуку, ознайомлення аналізу та дослідження майнового стану боржника, наявністю у боржника різного роду майнових активів, можливості виконання виконавчого документу за рахунок виявленого майна (активів тощо)…;

- здійснення пошуку, ознайомлення аналізу та дослідження можливої зміни та/або залишенням без змін судової практики (правової позиції) різними судовими інстанціями, що стосуються дій та/або бездіяльності державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні №69307238 щодо примусового виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області від 02.06.2022 по справі № 908/314/18…;

- проведення робіт/послуг щодо направлення на адреси всіх учасників спору у справі №908/314/18 безпосередньо скарги вих.№21-2/08 від 21.08.2023 ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому проваджені № 69307238 щодо примусового виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області від 02.06.2022 по справі №908/314/18…

2) участь у судовому засіданні, котре відбулось 11.09.2023 у справі №908/314/18 за скаргою вих.№21-2/08 від 21.08.2023 ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому проваджені № 69307238 щодо примусового виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області від 02.06.2022 по справі № 908/314/18, із врахуванням очікування початку та тривалості судового засідання, а також надання пояснення, підтримання процесуальної та правової позиції тощо 2 000,00 грн.

3) додаткова оплата (гонорар «успіху») адвоката на підставі п. 3.8 договору № 01-08-2023/1 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 01.08.2023 у зв`язку з прийняттям позитивного для замовника судового рішення у справі № 908/314/18 за скаргою вих.№21-2/08 від 21.08.2023 ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому проваджені № 69307238 щодо примусового виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області від 02.06.2022 по справі № 908/314/18 4 000,00 грн.

2.1. На підставі пунктів 3.1, 3.8 договору № 01-08-2023/1 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 01.08.2023, Сторони погодили, що вартість однієї години правової допомоги/роботи складає 1 400,00 грн, кількість годин 4 (чотири), вартість участі в одному судовому засіданні 2 000,00 грн, додаткова оплата (гонорар «успіху») становить 4 000,00 грн.

Щодо вищевказаних послуг, колегія суддів зазначає, що ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» не надано суду належних доказів проведення зустрічі адвоката з замовником, зокрема, формат, дата та час її проведення, зміст та характер обговорень тощо.

В свою чергу, правнича допомога, що виразилася у з`ясуванні обставин справи №908/314/18 не містить деталізації, які саме обставини з`ясовувалися адвокатом та були необхідні для надання правничої допомоги позивачу, з огляду також і на те, що адвокат Грищенко О.М. приймав участь в якості представника ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» на всіх етапах розгляду справи щодо контролю за виконанням судового рішення та був обізнаний з фактичними обставинами спірних правовідносин, матеріалами справи, а тому надання цієї послуги не було зумовлено будь-якою необхідністю.

Заявником також не надано суду документів чи інших матеріальних носіїв інформації, в яких фіксувався процес та результат проведених аналізів, досліджень, пошуків законодавства, судової практики, матеріалів виконавчих проваджень та майнового стану боржника, а також обґрунтування потреби в таких діях, з огляду, зокрема, на досвід та кваліфікацію адвоката, як фахівця у галузі права, а також те, що правовідносини є типовими та не складними (не містять окремих нетипових обставин), тобто означені дії не потребували значного обсягу часу та не вимагали особливої юридичної роботи.

Крім того, направлення поштою скарги на дії державного виконавця - є лише технічною роботою і не є правовою допомогою.

Відтак, надання частини послуг не доведено, а витрати на них є необґрунтованими та не були неминучими.

В свою чергу, щодо послуги зі складання скарги, то вказаний процесуальний документ виготовлений на 13 односторонніх аркушах, переважна більшість тексту якого складає цитування норм права та судових рішень, правових висновків Верховного Суду, що штучно збільшує обсяг документу.

Апеляційним судом також враховуються заперечення ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, що Господарським судом Запорізької області 21.09.2023 розглядались три ідентичні скарги по справі № 908/314/18, які було складено за одним шаблоном, мотивовані фактично аналогічними обставинами, і за розгляд кожної з них ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» понесло судові витрати на професійну правничу допомогу за тотожний комплекс дій, як-то аналіз, дослідження, пошук законодавства, судової практики, матеріалів виконавчих проваджень тощо, чим в результаті безпідставно збільшено обсяг наданих послуг.

За таких умов, розумним видається затрачений час на організацію, процесуально-правовий супровід, належне процесуальне проведення робіт/послуг щодо розроблення, підготовки тексту скарги та наповнення її правовим змістом, належним обґрунтуванням правомірності доводів/посилань скарги вих.№21-2/08 від 21.08.2023 ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому проваджені № 69307238 щодо примусового виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області від 02.06.2022 по справі №908/314/18 у 2 год, тобто обґрунтованими витрати на цю послугу є 2 800 грн (1 400 грн за год правової допомоги х 2 год.).

За послугу, що виразилася в участі адвоката в судовому засіданні, котре відбулось 11.09.2023 у справі №908/314/18, колегія суддів зазначає, що з наявного в матеріалах справи протоколу судового засідання, в якому брав участь адвокат Грищенко О.М. (під час розгляду в межах даної справи скарги на бездіяльність державного виконавця), вбачається її підтвердженність, а розмір понесених витрат не є таким, що явно не відповідають ринковим цінам, а тому такі є обґрунтованими та підлягають відшкодуванню в повному обсязі.

Щодо додаткової оплати (гонорар «успіху» адвоката) слід звернути увагу те, що у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху", зазначив, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом.

Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними(§55).

За наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", Європейський суд з прав людини керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v.Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6672,9євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§70-72).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення "гонорару успіху" у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Стягнення заявленої суми має співвідноситися із виконаною роботою щодо представництва інтересів у суді та досягнення обумовленого між сторонами успішного результату.

Відтак, чинним законодавством не заборонено права суду присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, за рахунок іншої сторони адвокатські витрати у меншому розмірі, який погоджений у договорі між адвокатом та його клієнтом.

Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає за доцільне додатково звернутися до нещодавньої практики ЄСПЛ з цього питання. Зокрема, у рішенні від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" ЄСПЛ зазначив (п. 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.

Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність). При цьому ЄСПЛ у зазначеній вище справі, присудивши 2550 євро компенсації, які й просив скаржник, не знайшов підстав для їх зменшення.

Водночас, у рішенні ж від 22.09.2022 у справі "Генеральний будівельний менеджмент проти України" ЄСПЛ у п. 41 зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3 750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.

Аналогічний підхід при розподілі судових витрат відображений в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові 29.09.2022 у справі №904/6499/20 (904/1373/21).

Враховуючи викладене, апеляційний суд доходить висновку, що заявлений ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» до стягнення «гонорар успіху» в розмірі 4 000,00 грн не відповідає критерію розумності, так як не має характеру необхідних дій, не містить обґрунтування обсягу фактичних дій представника стягувача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату (справа не є складною, розглядалася скарга на бездіяльність державного виконавця з типових характером порушень, позитивний результат був очікуваним та прогнозованим, а підготовка скарги не вимагала великого обсягу правових знань та часу у кваліфікованого адвоката, тому його відшкодування з огляду на обставини даної справи матиме надмірний характер.

Отже, підсумовуючи колегія суддів вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, не відповідає критеріям обґрунтованості та справедливості.

Відтак, наведеним спростовуються доводи заявника стосовно необхідності відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

Водночас, слід зазначити, що судом враховано твердження апелянта про «шаблонність» скарги, досвід та постійне представництво ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» адвокатом Грищенко О.М., а також відсутність дійсної розумної потреби у кількості затраченого часу на надання послуги з підготовки та складання скарги на бездіяльність державного виконавця.

Підсумовуючи усе вищевикладене, необхідно зауважити, що хоча обумовлення такого розміру судових витрат на правничу допомогу відповідає досягнутим домовленостям між стягувачем та адвокатом у договорі про надання правової допомоги та складеному на його виконання акті приймання-передачі наданих послуг, відповідає їх потребам та інтересам, проте, з огляду на специфіку та складність справи, результат її вирішення, обсяг, вид та зміст наданих послуг, апеляційний суд, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, констатує, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним, надання частини послуг не була підтверджена відповідними доказами, деякі витрати на послуги з надання правничої допомоги не були обґрунтованими та неминучими, а отже не вбачається розумна необхідність понесення судових витрат у заявленому до відшкодування розмірі на суму 9 200,00 грн у суді першої інстанції у даній справі і обґрунтованими визнаються судом витрати в розмірі 4 800,00 грн, що складаються з вартості послуг з правової допомоги із підготовчих дій та виготовлення скарги в кількості 2 год на суму 2 800,00 грн, участі адвоката в судовому засіданні 11.09.2023 вартістю 2 000,00 грн.

Відтак, опираючись на критерії, що визначені частинами 4-7, 9 статті 129 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе не присуджувати всю суму понесених витрат на професійну правничу допомогу, а тому з ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України на користь ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» належить стягнути суму відповідних витрат в розмірі 4 800,00 грн, відмовивши в решті вимог.

При цьому судом враховуються положення ст. 344 ГПК України, за якими судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

В даному випадку мова йде саме про орган державної виконавчої служби, яким є Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби, а не Міністерство юстиції України, якому цей орган підпорядкований, що помилково не було враховано судом першої інстанції.

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами ч. 2 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 4 ст. 277 ГПК України).

Отже, доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження, а тому додаткову ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.09.2023 у справі №908/314/18 належить змінити як таку, що прийнято при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, не відповідності висновків суду фактичним обставинам, при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Керуючись статтями 123, 124, 126, 129, 232-236, 244, 269, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 21.09.2023 у справі № 908/314/18 задовольнити частково.

Додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 21.09.2023 у справі №908/314/18 змінити.

Заяву ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» вих.№13-2/09 від 13.09.2023 задовольнити частково.

Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13; код ЄДРПОУ 00015622) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, буд.40, оф. 315; код ЄДРПОУ 38039872) 4 800,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом господарським судом скарги на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 69307238.

В решті вимог заяви відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 03.05.2024

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко