Рішення
від 03.05.2024 по справі 903/308/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 травня 2024 року Справа № 903/308/24

Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича, розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу №903/308/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут до Мар`янівського виробничого управління житлово-комунального господарства про стягнення 443126,02 грн,

ВСТАНОВИВ:

25.03.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут надіслало на адресу суду позовну заяву до Комунального підприємства Мар`янівське виробниче управління житлово-комунального господарства про стягнення 443126,02 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про постачання електричної енергії споживачу №23-23/73 від 20.12.2022.

Позивач просить суд розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 01.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвала суду доставлена до електронного кабінету відповідача 01.04.2024 об 11:15 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Строк для подання відзиву - до 16.04.2024 включно.

Відзив відповідача на адресу суду не надходив.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч.4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) №429 від 14.06.2018 Товариству з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут (далі - ТОВ ВЕЗ, Постачальник, Позивач) надано ліцензію з постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ) постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами. Договір про постачання електричної енергії споживачу визначає умови продажу споживачу електричної енергії як товарної продукції за ринковими цінами та визначає зокрема, ціну та/або порядок розрахунку ціни електричної енергії, способи оплати, спосіб оплати послуг з розподілу електричної енергії тощо. За цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору.

Пункт 5.2.1. ПРРЕЕ передбачає наступні прав електропостачальника: на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів; на звернення до оператора системи щодо відключення (обмеження) електроживлення споживача у випадках, визначених Правилами; на стягнення пені та застосування інших санкцій за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії відповідно до вимог законодавства; на всі види забезпечення виконання зобов`язань споживачем щодо оплати договірних обсягів споживання електричної енергії у формі і видах, передбачених законодавством України.

В свою чергу споживач, у відповідності п.5.5.5 ПРРЕЕ зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів, а за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію - припинити власне електроспоживання відповідно до умов договору.

У відповідності до п.4.12 ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Відповідно до абз. 13 пп.1.1.2; пп. 3.1.5; абз.1-2 пп. 3.1.7; абз. 1 пп. 3.2.1; абз.1 пп. 3.2.5 ПРРЕЕ постачання електричної енергії споживачам здійснюється на підставі публічного договору про постачання електричної енергії споживачу, який розроблений ТОВ ВЕЗ на підставі примірного договору, який є додатком до ПРРЕЕ, а також публічної комерційної пропозиції (що є невід`ємною частиною та додатком до договору про постачання електричної енергії споживачу), які опубліковані на офіційному сайті ТОВ ВЕЗ. Укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.

Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - Договір) укладається з урахуванням статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання малого непобутового споживача до умов цього договору, що розміщений на офіційному сайті постачальника універсальних послуг, і не потребує двостороннього підписання паперової форми договору.

Фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви - приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії, про що прямо передбачено абз.5 п.13 розділу XVII Закону України Про ринок електричної енергії.

20.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬЕЛЕКТРОЗБУТ» та Комунальним підприємством Мар`янівське виробниче управління житлово-комунального господарства (далі - КП Мар`янівське ВУЖКГ, Відповідач, Споживач, Боржник) укладено Договір №23-23/73 про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір).

У відповідності до п.2.1. Договору, Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за ціною, яка зазначена у Додатку 2 до Договору (пункти 5.2 Договору).

Розрахунковим періодом згідно умов Договору є календарний місяць. Оплата поставленої електричної енергії за відповідний розрахунковий період здійснюється шляхом післяплати на підставі акта приймання-передачі електричної енергії. Оплата поставленої електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем протягом 5 робочих днів з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі електричної енергії за відповідний період (пункти 5.5., 5.7. Договору).

Для проведення розрахунків ТОВ «ВЕЗ» на ім`я споживача відкрито особовий рахунок № 522-0312000.

На виконання умов Договору, ТОВ «ВЕЗ» забезпечило безперебійне постачання електричної енергії для потреб об`єктів Відповідача у період з липня по грудень (включно) 2023 року в обсязі 84122 кВт/год на загальну суму 501485,28 грн, що підтверджується сформованим актом приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії та рахунком на оплату, а саме:

-Актом №105/522-0312000/7/1 від 31.07.2023 року приймання-передачі реалізованої електричної енергії за липень 2023 року в обсязі 17 125 кВт/год на суму 92 258,39 грн.;

-Рахунком №105/522-0312000/7/1 (за липень 2023 р.);

-Актом №105/522-0312000/8/1 від 31.08.2023 року приймання-передачі реалізованої електричної енергії за серпень 2023 року в обсязі 15 019 кВт/год на суму 91 738,12 грн.;

- Рахунком №105/522-0312000/8/1 (за серпень 2023);

- Актом №105/522-0312000/9/1 від 30.09.2023 року приймання-передачі реалізованої електричної енергії за вересень 2023 року в обсязі 12 807 кВт/год на суму 78 226,91 грн.;

- Рахунком №105/522-0312000/9/1 (за вересень 2023);

- Актом №105/522-0312000/10/1 від 31.10.2023 року приймання-передачі реалізованої електричної енергії за жовтень 2023 року в обсязі 12 495 кВт/год на суму 76 321,18 грн.;

- Рахунком №105/522-0312000/10/1 (за жовтень 2023);

- Актом №105/522-0312000/11/1 від 30.11.2023 року приймання-передачі реалізованої електричної енергії за листопад 2023 року в обсязі 12 920 кВт/год на суму 78 917,12 грн.;

- Рахунком №105/522-0312000/11/1 (за листопад 2023);

- Актом №105/522-0312000/12/1 від 31.12.2023 року приймання-передачі реалізованої електричної енергії за грудень 2023 року в обсязі 13 756 кВт/год на суму 84 023,56 грн.;

- Рахунком №105/522-0312000/12/1 (за грудень 2023);

Зазначені вище Акти та Рахунки надсилались відповідачу поштовими відправленнями, що підтверджується реєстрами висланих рахунків та актів приймання передачі за період липень-грудень (включно) 2023 року. .

Усі Акти приймання-передачі реалізованої електричної енергії підписані КП Мар`янівське ВУЖКГ без зауважень.

Відповідач всупереч умовам Договору в частині своєчасної та повної оплати спожитої електричної енергії (п.6.2. Договору), здійснив лише часткову оплату вартості фактично спожитої електричної енергії у розмірі 58359,26 грн.

З метою досудового врегулювання спору, ТОВ «ВЕЗ» звернулось до Відповідача з Претензією №4 від 04.01.2024 (далі Претензія) з вимогою щодо оплати існуючої заборгованості за фактично використану електроенергію. Однак, КП Мар`янівське ВУЖКГ свої зобов`язання не виконало та відповіді на претензію не надало.

ТОВ «ВЕЗ» звернулось до ПрАТ «Волиньобленерго», як оператора системи розподілу електроенергії, з проханням надати інформацію про історію споживання електричної енергії КП Мар`янівське ВУЖКГ з 01 січня 2023 року по 01 січня 2024 року.

ПрАТ «Волиньобленерго» у листі-відповіді №01/4-7-208 від 21.03.2024 року повідомило про історію споживання КП Мар`янівське ВУЖКГ, а саме:

Липень 2023 - 17 125 кВт/год

Серпень 2023 15019 кВт/год

Вересень 2023 - 12807 кВт/год

Жовтень 2023 - 12495 кВт/год

Листопад 2023 - 12920 кВт/год

Грудень 2023 - 13756 кВт/год

Таким чином, факт споживання електроенергії Відповідачем за спірний період підтверджується листом ПрАТ «Волиньобленерго» №01/4-7-208 від 21.03.2024 року.

Боржник свої зобов`язання належним чином не виконав, за фактично спожиту електричну енергію, сума заборгованості становить 443 126,02 грн.

Відповідно до ст. 144 ГК України, ст.11 ЦК України обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Згідно п.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 ГК України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, що передбачено статтею 629 ЦК України.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таке ж положення містить ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторонами у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами частин 1, 2 ст.714 ЦК України, за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

За змістом ч. 1 ст.265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 ЦК України).

Згідно зі статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як визначено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 443126,02 грн. заборгованості.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 6646,90 грн відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на нього.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Мар`янівського виробничого управління житлово-комунального господарства (вулиця Незалежності, будинок 17, селище міського типу Мар`янівка, Луцький р-н, Волинська область, 45744, код ЄДРПОУ 25093103) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут (вулиця Яремчука Назарія,11а, місто Луцьк, 43026, код ЄДРПОУ 42159289) 443126,02 грн. (чотириста сорок три тисячі сто двадцять шість гривень 02 коп) заборгованості, а також 6646,90 грн. (шість тисяч шістсот сорок шість гривень 90 коп) витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

СуддяІ. О. Гарбар

СудГосподарський суд Волинської області
Дата ухвалення рішення03.05.2024
Оприлюднено06.05.2024
Номер документу118817217
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг енергоносіїв

Судовий реєстр по справі —903/308/24

Судовий наказ від 27.05.2024

Господарське

Господарський суд Волинської області

Гарбар Ігор Олексійович

Рішення від 03.05.2024

Господарське

Господарський суд Волинської області

Гарбар Ігор Олексійович

Ухвала від 01.04.2024

Господарське

Господарський суд Волинської області

Гарбар Ігор Олексійович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні