ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.05.2024м. ДніпроСправа № 904/2807/23
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,
представників учасників справи:
згідно з протоколом судового засідання,
дослідивши матеріали справи №904/2807/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕНДІ-ЛОГІСТИК"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дніпропетровський трубопрокатний завод"
про стягнення грошових коштів,
в с т а н о в и в:
1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕНДІ-ЛОГІСТИК" (далі - позивач) в червні 2023 року звернулося до господарського суду з позовною заявою, у якій позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дніпропетровський трубопрокатний завод" (далі - відповідач) заборгованість у загальному розмірі 464.400,00 грн за понаднормативне використання вагонів.
Судові витрати позивач просить суд відшкодувати за рахунок відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/2807/23 визначено суддю Бєлік Вікторію Геннадіївну, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2023.
Ухвалою від 05.06.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 04.07.2023.
Через відділ документального забезпечення 21.07.2023 від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Через відділ документального забезпечення 25.07.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, сформована в системі "Електронний суд" 24.07.2023, у якій позивач позовні вимоги просив суд задовольнити.
Через відділ документального забезпечення 26.09.2023 від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності.
Ухвалою від 27.09.2023 провадження у справі №904/2807/23 було закрито.
Позивач не погодився із закриттям провадження у справі та подав апеляційну скаргу, яка Центральним апеляційним господарським судом була задоволена, а ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2023 скасована. Справа №904/2807/23 була передана для продовження розгляду Господарському суду Дніпропетровської області (постанова від 19.12.2023).
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/2807/23 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2024.
Ухвалою від 20.02.2024 справу №904/2807/23 прийнято до розгляду, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 20.03.2024.
Ухвалою від 20.03.2024 продовжено строк підготовчого провадження, підготовче засідання відкладено до 17.04.2024.
Ухвалою від 17.04.2024 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду на 02.05.2024.
В судовому засіданні 02.05.2024 представник позивача відповів на запитання суду, надав пояснення у справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, правом на подачу відзиву скористався.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Стислий виклад позиції позивача
Позивач стверджує, що надав відповідачу послугу з понаднормативного користування вагонами.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач не погоджується позовними вимогами та наголошує, що з нього (відповідача) вже було стягнуто судовим рішенням у справі №904/8807/21 штраф, а тому будь-які додаткові стягнення незаконні.
Доводи позивача щодо відзиву відповідача на позовну заяву
Позивач не погоджується з позицією відповідача та звертає увагу суду на справу №910/445/22 у якій вирішувалося питання дійсності п. 8.9 договору.
Також позивач наголосив, що у предметом розгляду у справі №904/8807/21 був штраф, а у даній справі предметом розгляду є заборгованість за фактично надані послуги, які не є штрафною санкцією.
Доводи відповідача щодо відповіді на відзив
Відповідач звертає увагу суду, що позивач розрахунок суми боргу за понаднормативне користування вагонами здійснив за період з червня 2019 року до липня 2019 року, а тому наявні підстави застосувати до спірних взаємовідносин сторін строк позовної давності.
2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладення договору; природи заборгованості; наявності заборгованості; настання строку оплати заборгованості; оплати заборгованості; правомірності позовних вимог.
Суд встановив, що 03.06.2019 між позивачем (далі позивач, експедитор) та відповідачем (далі відповідач, клієнт) був укладений договір №03062019-ПВ/ТЕ транспортно-експедиційного обслуговування експортно-імпортних та транзитних вантажів (далі - договір), відповідно до п. 1.1 умов якого клієнт доручає, а експедитор приймає на себе обов`язки від свого імені та за рахунок клієнта здійснювати транспортно-експедиційне обслуговування експортно-імпортних та транзитних вантажів залізничним, автомобільним, водними та іншими видами транспорту по території України, країн СНД та інших держав (далі - послуги).
Загальна сума договору, згідно з п. 3.4, визначається як загальна вартість послуг, наданих клієнту, згідно актів виконаних робіт.
Орієнтовна ціна договору становить 20.000.000,00 грн (п. 3.5 договору).
Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2019 з можливою його пролонгацією. У тих випадках, коли перевезення заявленого вантажу клієнтом розпочато в межах терміну дії договору, а закінчується після 31.12.2019, дія договору автоматично продовжується на весь період перевезення даного вантажу (п. 11.1 договору).
Пунктом 11.2 договору визначено, що його дія автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах, якщо жодна із сторін письмово не повідомить іншу про відмову від продовження строку дії договору за 30 (тридцять) календарних днів до дати закінчення його дії. Кількість таких автоматичних продовжень терміну дії договору необмежена.
27.06.2019 між позивачем та відповідачем був підписаний додаток №3, у якому сторони, зокрема, визначили вартість перевезення, яка визначається у вигляді ставки за один вагон фактично перевезеного вантажу.
У п. 6 додатку №3 від 27.06.2019 визначено строк його дії з 01.07.2019 до 31.07.2019.
Супровідним листом від 09.05.2023 за вих.№09052023-1 позивач звернувся до відповідача та просив підписати акти виконаних робіт (наданих послуг) від 30.04.2023 за номерами від 611/1 до 614/1. В якості доказів направлення даного супровідного листа позивач долучив до справи накладну №0315079816869 від 09.05.2023, фіскальний чек від 09.05.2023 та опис вкладення у цінний лист. Цим же листом відповідачу було направлено рахунки на оплату від 30.04.2023 № №93, 94, 95, 96.
До справи також позивачем долучено:
-акти виконаних робіт (наданих послуг) на загальну суму 464.400,00 грн, а саме:
акт виконаних робіт (наданих послуг) №611/1 від 30.04.2023 на суму 302.400,00 грн;
акт виконаних робіт (наданих послуг) №612/1 від 30.04.2023 на суму 99.360,00 грн;
акт виконаних робіт (наданих послуг) №613/1 від 30.04.2023 на суму 6.480,00 грн;
акт виконаних робіт (наданих послуг) №614/1 від 30.04.2023 на суму 56.160,00 грн.
-рахунки на оплату від 30.04.2023 № №93, 94, 95, 96 на ці ж суми відповідно.
Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Предметом позову позивач визначив 464.400,00 грн за послуги понаднормативного користування вагонами на підставі п. 5 додатку №3 до договору.
Щодо підсудності справи
Суд встановив, що станом на 19.02.2024 місцезнаходження юридичної особи відповідача: Україна, 25000, Кіровоградська область, місто Кропивницький, вулиця Велика Перспективна, будинок 46/91. Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу відбулася 05.10.2023.
Слід зазначити, що зміна місцезнаходження боржника після прийняття судом першої інстанції до розгляду заяви про відкриття провадження у справі не тягне за собою зміни підсудності такої справи і передачі її матеріалів до іншого господарського суду за новим місцезнаходженням боржника. Крім того, дана обставина не може бути прийнята судом до уваги як підстава для відмови у відкритті провадження у справі (така правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №910/7819/18).
Близька за змістом правова позиція Верховного Суду міститься у постанові від 26.04.2023 у справі № 904/2154/22 (що розглядалась судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду), згідно якої зміна боржником зареєстрованого місцезнаходження після подання кредитором заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) не впливає на зміну територіальної підсудності господарського суду.
Оскільки провадження у справі №904/2807/23 відкрито 05.06.2023, зміна місцезнаходження відповідача в процесі провадження (тобто 05.10.2023) у справі не впливає на підсудність справи і такі висновки суду відповідають положенням ч. 2 ст. 31 ГПК України та сталій судовій практиці.
Щодо суті спору
Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.
Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.
Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.
Статтею 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено, що транспортно-експедиторською діяльністю є підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів, а транспортно-експедиторська послуга робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.
Згідно зі ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.
Відповідно до ст. 316 ГК України за договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.
Отже, транспортне експедирування є видом господарської діяльності, спрямованої на організацію процесу перевезення вантажів. Експедитор є таким суб`єктом господарювання, функціональне призначення якого полягає в організації та сприянні здійсненню процесу вантажів. Експедитором може бути, як суб`єкт господарювання (транспортно-експедиційна організація), так і безпосередньо перевізник. Транспортне експедирування - це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях.
Встановленими обставинами справи підтверджується, що сторони уклали договір транспортно-експедиторських послуг.
Виконуючи обов`язки за цим договором, згідно умов пункту 1.1, експедитор може надавати такі види транспортно-експедиційних послуг як організація перевезення вантажів різними видами транспорту, організація робіт, пов`язаних з прийманням, накопиченням, подрібненням, складуванням, зберіганням, зважуванням, митним оформленням вантажів клієнта та інше, надавати у користування вагони, а також може укладати договори від свого імені, або вчиняти інші дії, необхідні для виконання зобов`язань, визначених цим договором (пункт 1.4 Договору).
Предметом позовних вимог у даній справі позивач визначив стягнення заборгованості за послуги щодо понаднормативного користування вагонами відповідачем у період з 29.06.2019 до 29.07.2019.
Оцінивши позиції сторін суд доходить висновку про наявність взаємозв`язку між справою №904/8807/21 та даною справою.
Сам позивач в апеляційній скарзі на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2023 про закриття провадження у даній справі наголосив, що предметом розгляду у справі №904/8807/21 визначено стягнення з відповідача на користь позивача штрафу за користування вагонами.
Разом із цим, позивач вказав, що не заявляв вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за користування вагонами понад установлені договором строки, відповідно до п. 5 додатку №3 (арк. 225, том 1 (апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2023 у справі №904/8807/21).
Варто зазначити, що п. 5 додатку №3 узгоджено, що за час знаходження вагонів на станціях навантаження/вивантаження більше нормативно визначеного часу нараховується плата за користування у розмірі 900,00 грн за вагон за добу без ПДВ. Нормативний строк визначається 48 технологічних годин.
Час знаходження вагонів на станціях навантаження нараховується з моменту його подачі під навантаження в порожньому стані зі шляхів суміжних станцій регіональної філії «Придніпровська залізниця» на під`їзний шлях замовника по памяткам форми ГУ-45 до його подачі на суміжні станції в навантаженому стані. Число місяця, години та хвилини передачі кожного порожнього вагону фіксуються у Відомості плати за користування вагонами (форми ГУ-46). При розрахунку часу користування кожна неповна доба округлюється до повної.
Також сам позивач підтвердив (арк. 43, том 1 (додаткові пояснення до апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2023 у справі №904/2807/23), що суд першої інстанції у справі №904/2807/23 правильно встановив, що мова йде про ті самі вагони, що і у справі №904/8807/21. Так, число місяця, години та хвилини передачі кожного порожнього вагону зафіксовані у відомостях форми ГУ-46 №07070724, №08070725, №08080799, №08080801, №09070100, №10070102, №24070799.
Разом з цим, наявними в матеріалах справи №904/8807/21 актами виконаних робіт підтверджується надання позивачем транспортно-експедиторських послуг відповідачу за договором, а не послуг щодо понаднормативного користування вагонами (предмет у даній справі).
Суд також відзначає, що постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.02.2023 у справі №904/8807/21 встановлені преюдиційні обставини, які мають значення для правильного вирішення даної справи.
В силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/1427 від 18.11.2003 "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").
Згідно з преамбулою та ст. 6 § 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (пункту 1 статті 6 Конвенції): одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення (правова позиція використана у постанові Верховного Суду від 03.03.2024 у справі №902/260/22(464/7080/20) (п. 48-55).
Так, у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 08.02.2023 у справі №904/8807/21 встановлено, що у липні 2019 року експедитором надані послуги з організації перевезення вантажів за договором зі станції відправлення Нікополь (53200) до станції призначення Кривий Ріг-Головний (467004) та зі станції Правда (451701) до станції Батьово (ЭКСП. МАВ) (382501), зі станції Нікополь (53200) до станції Чоп (эксп. ЧД) (38060), зі станції Нікополь (53200) до станції Батьово (ЭКСП. МАВ) (382501), зі станції Нікополь (53200) до станції Ужгород (експ. ЖСР) (38110), що підтверджується підписаними сторонами актами виконаних робіт (наданих послуг) №569 від 26.07.2019 і №584 від 31.07.2019.
Загальна вартість робіт за вказаними актами з урахуванням ПДВ становить 6.791.878,50 грн.
У зв`язку з понаднормовим користування клієнтом вагонами на станції Правда, Батьово (експ. мав), Чоп (эксп. ЖСР) та Нікополь, експедитором у відповідності до підпункту 2.2.15 та пункту 8.9 Договору виставлені рахунки на сплату штрафу у сумі 559.000,00 грн, а саме:
рахунок на оплату №893 від 25.08.2021 на суму 374.000,00 грн. По станції Правда було встановлено факт понаднормативного користування 129 вагонами;
рахунок № 894 від 25.08.2021 на суму 112.000,00 грн за понаднормове користування на станції Батьово 80 вагонами;
рахунок № 895 від 25.08.2021 на суму 13.000,00 грн за понаднормове користування на станції Чоп 13 вагонами;
рахунок № 896 від 25.08.2021 на суму 60.000,00 грн за понаднормове користування на станції Нікополь 8 вагонами.
На підтвердження факту понаднормового користування вагонами з червня по серпень 2019 року позивач додав до матеріалів справи відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46 та інформацію щодо прийму та здачі вагонів згідно списку за вказаний період по станціям Батьово (експ) та Чоп (експ).
Тобто, з наявних у справі доказів вбачається, що судове рішення у справі №904/8807/21 було прийнято судом за результатами оцінки правовідносин, які виникли між сторонами у період з кінця червня 2019 року до кінця липня 2019 року.
Наявними в матеріалах справи №904/8807/21 актами виконаних робіт підтверджується надання позивачем транспортно-експедиторських послуг за договором відповідачу.
Понаднормове використання вагонів (які одні і ті самі як у даній справі, так і у справі №904/8807/21) підтверджується наявними в матеріалах справи №904/880721 відомостями форми ГУ-46 та інформацією щодо прийому і здачі вагонів згідно списку по станціям Батьово (експ) та Чоп (експ).
Апеляційний господарський суд у справі №904/8807/21 зазначив, що відповідач не заперечував факт понаднормового використання ним вагонів.
У пункті 2.2.15 договору сторони погодили, що у випадку незгоди клієнта із часом простою, заявленим експедитором, клієнт надає експедитору копії залізничної накладної відносно прибуття вагону та квитанції про прийом вагону до перевезення, у разі ненадання цих документів протягом 4 календарних днів з дати виставлення експедитором рахунку на оплату простою, кількість діб простою вважається визнаною та підтвердженою клієнтом і підлягає оплаті в повному обсязі.
Як зазначено у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 08.02.2024 у справі №904/8807/21, відповідач підтвердив отримання від позивача рахунків на оплату простою, водночас заперечень щодо часу простою не заявив, визначених пунктом 2.2.15 договору документів не надав, тому апеляційний господарський суд у справі №904/8807/1 дійшов висновку, що заявлений експедитором час простою визнано клієнтом, тому такий час підлягає сплаті.
Суд у справі №904/2807/23 звертає увагу, що за обґрунтуванням позивача предметом судового розгляду у справі №904/2807/23 визначено стягнення заборгованості за користування вагонами понад установлені договором строки, відповідно до п. 5 додатку №3.
Разом із цим, позивач визнав, що у справі №904/8807/21 та у справі №904/2807/23 мова йде про ті самі вагони, що підтверджується відомостями форми ГУ-46 №07070724, №08070725, №08080799, №08080801, №09070100, №10070102, №24070799.
Центральний апеляційний господарський суд від 08.02.2024 у справі №904/8807/21 дійшов висновку, що заявлений експедитором час простою визнано клієнтом, тому такий час підлягає сплаті.
Первинними документами, якими позивач обґрунтовує заявлену у справі №904/2807/23 заборгованість у загальному розмірі 464.400,00 грн, є акти виконаних робіт (наданих послуг) №611/1 від 30.04.2023 на суму 302.400,00 грн, №612/1 від 30.04.2023 на суму 99.360,00 грн, №613/1 від 30.04.2023 на суму 6.480,00 грн та №614/1 від 30.04.2023 на суму 56.160,00 грн, а також рахунки на оплату від 30.04.2023 № №93, 94, 95, 96 на ці ж суми відповідно.
До кожного акта виконаних робіт (наданих послуг) долучено акти-звіти, у яких міститься інформація про час передачі залізницею вагонів та час їх прийняття залізницею за період з 29.06.2019 до 29.07.2019.
Як стверджує позивач у позові та встановлено судовими рішеннями у справі №904/8807/21, факт понаднормового використання вагонів підтверджується наявними в матеріалах справи відомостями форми ГУ-46 та інформацією щодо прийому і здачі вагонів згідно списку по станціям Батьово (експ) та Чоп (експ).
Суд відзначає, що відомості форми ГУ-46 та інформація щодо прийому і здачі вагонів згідно списку по станціям Батьово (експ) та Чоп (експ) стосуються літа 2019 року, а отже спірного періоду.
Додатками №1, №2 та №3 сторонами договору узгоджено перевезення вантажу у вагонах відповідача, а також узгоджено, що за час перебування вагонів на станціях навантаження/вивантаження та за період знаходження вагонів за межами України більше нормативного часу нараховується плата за використання в розмірі 900,00 грн за вагон за добу без ПДВ. Нормативний строк встановлюється: 48 технологічні години.
Позивач склав акти виконаних робіт (наданих послуг) від 30.04.2023 за понаднормативне використання відповідачем вагонів у період з 29.06.2019 до 29.07.2019 на загальну суму 464.400,00 грн.
Контррозрахунку спірної заборгованості за понаднормативне використання вагонами відповідач суду не надав, водночас нарахування спірної заборгованості визнав неправомірним посилаючись на положення ст. 61 Конституції України про заборону притягнення до відповідальності за одне й те саме порушення двічі.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
Суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 464.400,00 грн плати за понаднормативне використання відповідачем вагонів у період з 29.06.2019 до 29.07.2019 підлягають задоволенню у заявленому розмірі згідно з неспростованим відповідачем розрахунком позивача, з яким погоджується господарський суд (такі висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 (п. 90).
Суд відхиляє заперечення відповідача щодо неправомірного нарахування позивачем плати за понаднормативне використання вагонів, оскільки у постанові Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 у справі №910/445/22 за позовом відповідача до позивача про визнання недійсним п. 8.9 договору зроблено висновок, що п. 8.9 договору передбачена відповідальність клієнта, за понаднормове користування вагонами (тобто мова йде про штраф, який був стягнутий за результатами розгляду справи №904/8871/21), в той час як додатками №1, №2 та №3 до договору передбачена плата, за понаднормове користування, що не є штрафною санкцією (тобто предмет розгляду у даній справі не є штрафною санкцією і не свідчить про намір позивача двічі притягнути відповідача до відповідальності за одне й те саме порушення).
Між тим, ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п. 4.5 договору у разі, якщо вартість наданих експедитором послуг, що вказана у акті виконаних робіт, перевищує сплачену клієнтом суму передплати, клієнт сплачує різницю в триденний термін з моменту підписання акта. Моментом підписання акта виконаних робіт є дата акта, якщо інакше не вказано сторонами в самому акті.
Суд встановив, що датою складання актів вказано 30.04.2023, однак складені акти не підписані з боку відповідача, хоча надання послуг, які зафіксовані такими актами підтверджені наявними у справі доказами.
Як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача з листом від 09.05.2023 за вих.№09052023-1 та просив підписати акти виконаних робіт (наданих послуг) від 30.04.2023 за номерами від 611/1 до 614/1.
У вказаному листі позивач просив відповідача, в тому числі, і сплатити заборгованість за актами у загальному розмірі 464.400,00 грн. В якості доказів направлення даного супровідного листа позивач долучив до справи накладну №0315079816869 від 09.05.2023, фіскальний чек від 09.05.2023 та опис вкладення у цінний лист. Також позивач спірні акти направив на електронну адресу відповідача.
Більш того, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою та відповідач будучи обізнаним з цим судовим провадженням не підписав акти і не надав суду належних доказів на спростування факту надання позивачем відповідачу послуг з понаднормативного використання вагонів у загальному розмірі 464.400,00 грн.
Оцінивши вжиті позивачем заходи, взявши до уваги встановлені судом обставини справи та позицію відповідача, суд дійшов висновку, що строк оплати спірної заборгованості є таким, що настав.
За результатами дослідження наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підтверджені належними доказами та їх правомірність підтримана преюдиційними обставинами, встановленими рішеннями суду в господарських справах, що набрали законної сили, а тому визнаються обґрунтованими та правомірними.
Щодо застосування позовної давності
Варто наголосити, що за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
З огляду на висновки суду, права позивача порушені з боку відповідача, а тому слід перевірити дотримання позивачем строків позовної давності.
Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 257 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).
Як встановлено судом, спірним періодом є період з 29.06.2019 до 29.07.2019. Суд встановив відсутність в договорі умов про збільшення/зменшення позовної давності. Отже, до правовідносин сторін застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.
Відповідно до п.п. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину№ у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача 01.06.2023, тобто в межах строку позовної давності, а тому підстави для задоволення клопотання відповідача про застосування строку позовної давності відсутні.
Враховуючи, що суд дійшов висновку, що позивач довів порушення свого права на загальну суму 464.400,00 грн з боку відповідача, а строк позовної давності позивачем не пропущений, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позову у розмірі 6.996,00 грн та за подання апеляційної скарги на ухвалу суду у розмірі 2.684,00 грн покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД» (Україна, 25000, Кіровоградська область, місто Кропивницький, вулиця Велика Перспективна, будинок 46/91; ідентифікаційний код 39879565) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕНДІ-ЛОГІСТИК» (Україна, 01042, місто Київ, вулиця Саперне Поле, будинок 14/55; ідентифікаційний код 41342063) 464.400,00 грн (чотириста шістдесят чотири тисячі чотириста грн 00 к.) основної заборгованості, 6.966,00 грн (шість тисяч дев`ятсот шістдесят шість грн 00 к.) судового збору за подання позовної заяви, 2.684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн 00 к.) судового збору за подання апеляційної скарги.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складене 03.05.2024.
Суддя С.А. Дупляк
Суд | Господарський суд Дніпропетровської області |
Дата ухвалення рішення | 02.05.2024 |
Оприлюднено | 06.05.2024 |
Номер документу | 118817262 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань перевезення, транспортного експедирування |
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Дупляк Степан Анатолійович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Дупляк Степан Анатолійович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Дупляк Степан Анатолійович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Дупляк Степан Анатолійович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Дупляк Степан Анатолійович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Дупляк Степан Анатолійович
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Дармін Михайло Олександрович
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Дармін Михайло Олександрович
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Дармін Михайло Олександрович
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Дармін Михайло Олександрович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні