Рішення

від 03.05.2024 по справі 904/791/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.05.2024м. ДніпроСправа № 904/791/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

За позовом Криворізької міської ради (Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг)

до Фізичної особи-підприємця Ганжи Олександра Вячеславовича (Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг)

про стягнення безпідставно збережених коштів

СУТЬ СПОРУ:

Криворізька міська рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Ганжи Олександра Вячеславовича про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:03:001:0230 з адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Заозерна, 20 за період з 01.01.2022 по 17.08.2023 в розмірі 66782,84грн. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем інтересів територіальної громади міста Кривого Рогу, як власника земель міста, що зумовлено неповною сплатою відповідачем коштів за фактичне користування комунальною земельною ділянкою земель житлової та громадської забудови, площею 1,6171га, з кадастровим номером 1211000000:03:001:0230 по вул. Заозерна, 20 у м. Кривому Розі Дніпропетровської області. Позивач зазначає, що відповідно до інформації Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за користування земельною ділянкою відповідач за 2022 рік задекларував та сплатив 324382,39грн, а за 2023 рік 373039,74грн. Як зазначає позивач, відповідачем задекларовано і сплачено не всю суму, яка підлягала сплаті. Так, за 2022 рік недоплаченими залишаються 38733,53грн, а за період з 01.01.2023 по 17.08.2023 28019,31грн.

Зважаючи на те, що справа є незначної складності, враховуючи приписи статті 12, частини першої статті 247, частини сьомої статті 250 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2024 позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними в матеріалах справи документами. Зобов`язано відповідача надати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач відзив на позов не надав, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Господарським судом направлялась ухвала суду від 04.03.2024 на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 50023, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Володимирівська, буд. 222.

Доказом вручення ухвали суду від 04.03.2024 є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0600253662317, відповідно до якого відповідач отримав зазначену ухвалу суду 14.03.2024 (а.с. 47 том 1).

Враховуючи дату отримання ухвали суду 14.03.2024, відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк до 29.03.2024 включно.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною другою статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило і поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Станом на 03.05.2024 відповідач не надав до суду відзив на позов.

Згідно із частиною першою статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак не зробив цього, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду не надано.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.

Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

Земельна ділянка площею 1,6171га з кадастровим номером 1211000000:03:001:0230, яка розташована по вул. Заозерна, 20 у м. Кривому Розі Дніпропетровської області є сформованою з 05.08.2013, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0000163752024 від 24.01.2024 (а.с. 13-18 том 1).

Окрім того, відомості щодо означеної земельної ділянки внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна №142840612000, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №344068303 від 24.08.2023 (а.с. 19, 20 том 1).

Також із зазначеної довідки вбачається, що за відповідачем в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 22.02.2007 на праві приватної власності зареєстровано комплекс будівель за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Заозерна, 20, реєстраційний номер майна: 13758057 (а.с. 20 том 1).

Крім того, із відомостей з Державного реєстру речових прав вбачається, що 09.08.2013 за відповідачем зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:03:001:0230, яка розташована по вул. Заозерна, 20 у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, на підставі договору оренди земельної ділянки від 20.12.2012, який укладений з позивачем строком дії до 20.12.2017 (номер запису про інше речове право: 2270818). Також міститься інформація, що 18.08.2023 за відповідачем зареєстровано право оренди зазначеної земельної ділянки на підставі договору оренди землі №2023511 від 17.08.2023, строком дії 5 років до 17.08.2028.

З наведеного вбачається, що з 22.02.2007 Фізична особа-підприємець Ганжа Олександр Вячеславович є власником: нерухомого майна, що розташоване за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Заозерна, 20 та користувачем земельної ділянки за зазначеною адресою, кадастровий номер 1211000000:03:001:0230, з правом її користування з 09.08.2013 до 20.12.2017 (за договором оренди землі від 20.12.2012) та з 18.08.2023 до 17.08.2023 (за договором оренди землі №2023511 від 17.08.2023).

Рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 №523, яке набрало чинності 01.01.2022, затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу. З моменту набрання чинності означеного рішення, рішення Криворізької міської ради від 24.06.2015 №3728 втрачає чинність (а.с. 21 том 1).

26.05.2021 Криворізькою міською радою прийнято рішення №506 «Про встановлення ставок плати за землю та пільг щодо земельного податку на території м. Кривого Рогу», яким установлено, у тому числі, ставки орендної плати за землю в залежності від цільового призначення земельної ділянки згідно Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548 (додаток 2 до рішення), та яке набрало чинності з 01.01.2022 (а.с. 23-28 том 1).

За даними витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0000163752024 від 24.01.2024, цільове призначення земельної ділянки, що використовується відповідачем за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Заозерна, 20, кадастровий номер 1211000000:03:001:0230 віднесено до секції 03.10 для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку, що відповідає розміру ставки орендної плати 1,2% від нормативної грошової оцінки земель міста (рядок 03.10 в додатку 2 до рішення від 26.05.2021 №506).

Відповідно до інформації Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, лист №2161/5/04-36-24-17-13 від 16.01.2024 (а.с. 11 том 1), за користування земельною ділянкою відповідач за 2022 рік задекларував та сплатив 324382,39грн, а за 2023 рік 373039,74грн.

Як зазначає позивач у період з 01.01.2022 до 17.08.2023 між Криворізькою міською радою та ФОП Ганжою О.В. не існувало договірних правовідносин щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:03:001:0230. Також позивач зазначає, що відповідачем задекларовано і сплачено не всю суму яка підлягала сплаті, так за 2022 рік недоплаченими залишаються 38733,53грн, а за період з 01.01.2023 по 17.08.2023 28019,31грн.

У зв`язку з чим, позивач звернувся з відповідним позовом до господарського суду, в якому просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою у розмірі 66782,84грн.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою.

Предметом доказування у даній справі є обставини фактичного користування земельною ділянкою, сума, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, що безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки), період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

За умовами частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною першою статті 93 і статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 Земельного кодексу України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України (далі - ПК України), тут і далі - у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Водночас згідно зі статтями 122 - 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі".

Водночас Земельний кодекс України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду.

Відповідно до частин першої та другої статті 120 цього Кодексу (у редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю, розташовану на земельній ділянці) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі №924/856/20.

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа, яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 22/207/15 і № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17.

Як встановлено матеріалами справи (відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) за відповідачем на праві приватної власності зареєстровано комплекс будівель за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Заозерна, 20, реєстраційний номер майна: 13758057, на земельній ділянці площею 1,6171га з кадастровим номером 1211000000:03:001:0230 (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі).

Після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки від 20.12.2012, укладеного між Криворізькою міською радою та ФОП Ганжою О.В., останнім, в порушення вищевказаних договірних зобов`язань, свого обов`язку щодо повернення земельної ділянки не виконано та майно позивача - земельну ділянку комунальної власності не повернуто, матеріали справи зазначеного не містять, а відтак є підстави стверджувати, що зазначена земельна ділянка не вибула з фактичного користування відповідача.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, у період з 01.01.2022 до 17.08.2023 між Криворізькою міською радою та ФОП Ганжою О.В. не існувало договірних правовідносин щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:03:001:0230.

Установлені обставини свідчать, що відповідач як власник об`єкта нерухомого майна у вказаний період користувався земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельною ділянкою, не сплачуючи за користування нею кошти у встановлених законом розмірі.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наводив таку правову позицію: у разі користування сформованою земельною ділянкою комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору власник такої земельної ділянки може захистити своє право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України (пункт 27 постанови Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №910/8770/19, пункт 7.10 постанови Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20).

Рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 №523, яке набрало чинності 01.01.2022, затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу. З моменту набрання чинності означеного рішення, рішення Криворізької міської ради від 24.06.2015 №3728 втрачає чинність (а.с. 21 том 1).

В подальшому рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 №506 встановлено ставки плати за землю та пільги із земельного податку на території м. Кривого Рогу на 2022 рік, яке набрало чинності з 01.01.2022, та в якому ставка орендної плати 03.10 (для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку) склала 1,2% від нормативної грошової оцінки земель міста (рядок 03.10 в додатку 2 до рішення від 26.05.2021 №506).

Як зазначалось судом, за даними витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0000163752024 від 24.01.2024, цільове призначення земельної ділянки, що використовується відповідачем за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Заозерна, 20, кадастровий номер 1211000000:03:001:0230 віднесено до секції 03.10 для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку, що відповідає розміру ставки орендної плати 1,2% від нормативної грошової оцінки земель міста (рядок 03.10 в додатку 2 до рішення від 26.05.2021 №506).

Отже, Криворізька міська рада, як власник сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер внаслідок користування відповідачем, без оформлення договору такою земельною ділянкою, має право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок №12537/301-22 від 10.11.2022 (а.с. 12 том 1) нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:03:001:0230 складає 30259660,33грн.

Відповідно до листа №6-28-0.222-600/2-24 від 12.01.2024 Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру індексація нормативної грошової оцінки земель за 2023 рік складає 1,15. Таким чином нормативна грошова оцінка земельної ділянки, на якій знаходяться об`єкти відповідача, за 2023 рік складає 34798609,38грн (а.с. 22 том 1).

Відповідно до інформації Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, лист №2161/5/04-36-24-17-13 від 16.01.2024 (а.с. 11 том 1), за користування земельною ділянкою відповідач за 2022 рік задекларував та сплатив 324382,39грн, а за 2023 рік 373039,74грн.

Як зазначає позивач у період з 01.01.2022 до 17.08.2023 між Криворізькою міською радою та ФОП Ганжою О.В. не існувало договірних правовідносин щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:03:001:0230. Також позивач зазначає, що відповідачем задекларовано і сплачено не всю суму яка підлягала сплаті, так за 2022 рік недоплаченими залишаються 38733,53грн, а за період з 01.01.2023 по 17.08.2023 28019,31грн.

За розрахунком міської ради за період з 01.01.2022 до 17.08.2023 розмір плати за землю, що залишається збереженою відповідачем без достатньої правової підстави, як фактичним користувачем земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:03:001:0230, з урахуванням оплат здійснених відповідачем складає 66752,84грн.

Судом не встановлено порушень за результатами перевірки розрахунку позивача. Однак в прохальній частині позову позивач просить стягнути з відповідача 66782,84грн, а не ту суму яка зазначена в розрахунку.

Відповідач свого контррозрахунку не надав.

В силу статті 143 Конституції України, статті 12 Податкового кодексу України, частини першої статті 69 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Криворізька міська рада наділена повноваженнями самостійно встановлювати місцеві податки та збори у порядку, визначеному Податковим кодексом України, чим забезпечується реалізація принципу правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності місцевого самоврядування, під яким розуміється право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

До місцевих податків, зокрема, належить податок на майно, до складу якого входить плата за землю - обов`язковий платіж, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (ст. 10, пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

За умовами підпунктів 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Зазначені рішення міської ради №3897 від 26.06.2019, №4799 від 30.06.2020 та №506 від 26.05.2021 є нормативними актами, були офіційно оприлюднені у визначений податковим законодавством строк, є чинними, діючими у відповідному періоді, та не скасованими у передбаченому законом порядку, а тому підлягають, у відповідності до ст. 144 Конституції України та ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», обов`язковому виконанню та застосуванню на всій території міста Кривого Рогу при здійсненні розрахунку розміру плати за землю за відповідний рік (подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.09.2022 у справі №904/4393/21).

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів є правомірною у сумі 66752,84грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 66752,84грн.

Судом були досліджені всі документи в матеріалах справи та надана їм правова оцінка.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 3028,00грн.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Криворізької міської ради до Фізичної особи-підприємця Ганжи Олександра Вячеславовича про стягнення 66782,84грн за користування земельною ділянкою комунальної власності задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ганжи Олександра Вячеславовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, буд. 1, ідентифікаційний код 33874388) 66752,84грн безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою та 3028,00грн - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 03.05.2024.

Суддя В.О. Татарчук