Рішення

від 03.05.2024 по справі 905/280/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.05.2024 Справа №905/280/24

Господарський суд Донецької області у складі судді Чернової О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерелектро Україна», м. Покровськ Донецької області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ ОМ», м. Краматорськ Донецької області

про стягнення 40794,19грн, з яких 20178,20грн - основний борг, 13311,85грн - пеня, 4035,64грн - штраф, 898,65грн - 3% річних, 2369,85грн - інфляційні втрати,

без повідомлення (виклику) сторін,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерелектро Україна», м.Покровськ Донецької області звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ ОМ», м. Краматорськ Донецької області про стягнення 40794,19грн, з яких 20178,20грн - основний борг, 13311,85грн - пеня, 4035,64грн - штраф, 898,65грн - 3% річних, 2369,85грн - інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору поставки №666-ТДУ від 18.05.2021, у зв`язку з чим у відповідача утворилася заборгованість в розмірі 20178,20грн, що стало підставою для нарахування пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.

На підтвердження вказаних обставин позивачем надані такі документи: договір поставки №666-ТДУ від 18.05.2021, універсальний документ 666-ТДУ від 11.06.2021, видаткові накладні, видаткові накладні про повернення постачальнику б/н від 15.07.2022, ВП-0000004 від 26.08.2022, акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2021-01.02.2024, акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2021-31.12.2021.

Нормативно свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст. 11, 509 525-526, 530, 598, 599, 612, 626, 629, 655, 663 Цивільного кодексу України.

З дотриманням приписів статті 6 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/280/24 визначено суддю Чернову О.В.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 05.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/280/24. Справу №905/280/24 вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

30.04.2024 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, у якому позивач просить поновити строк для подання доказів та долучити до матеріалів справи докази, а саме протоколи перевірки та обробки документів до видаткових накладних.

Суд розглянувши клопотання позивача, дійшов висновку про його задоволення та долучає до матеріалів справи подані позивачем документи.

На юридичну адресу відповідача 06.03.2024 судом направлено копію ухвали господарського суду від 05.03.2024, однак, 29.03.2024 до суду повернувся поштовий конверт з причини повернення «за закінченням терміну зберігання».

Суд зазначає, що факт не отримання особою кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси сторін є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Ухвала господарського суду від 05.03.2024 направлялася відповідачу на адресу електронної пошти 35419819@ukr.net, що зазначена у позовній заяві.

Також відповідач повідомлявся шляхом розміщення повідомлення-оголошення на сайті Господарського суду Донецької області.

Таким чином, судом вчинені усі можливі заходи для належного повідомлення відповідача про відкрите судове провадження.

У встановлений судом строк від сторін клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надходило, відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до статті 42 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з частинною 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи, що судом створені усі умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, заперечень від сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) не надходило, відзив від відповідача не надходив, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

З`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в порядку статті 210 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

18.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Інтерелектро Україна» (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ ОМ» (далі - відповідач, покупець) укладений договір поставки №666-ТДУ (далі - договір), за п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця кабельно-провідникову та (чи) іншу електротехнічну продукцію, надалі - продукція, а покупець зобов`язується прийняти продукцію і вчасно сплатити постачальникові її вартість.

Тип, марка, кількість, ціна продукції, узгоджується Сторонами в рахунках-фактури та/або в специфікаціях на кожну окрему партію продукції. (п.1.2 договору).

Згідно з п.п.2.1-2.2 договору загальна ціна визначається виходячи із вартості поставленої продукції протягом усього строку дії даного договору. Ціна на кожну окрему партію продукції визначається окремо та узгоджується сторонами в рахунках фактури/специфікаціях.

Відповідно до п.п.3.1-3.2 договору умови поставки продукції - за рахунок покупця, якщо інші умови поставки не узгоджені сторонами в специфікаціях та/або рахунках-фактури до договору. Cтрок поставки продукції складає: 10-30 календарних днів (в залежності від наявності продукції на складі постачальника) та починає обраховуватись з моменту отримання попередньої оплати, якщо інше не узгоджено сторонами в специфікаціях та/або рахунках-фактури до цього договору.

В підтвердження факту отримання продукції, покупець зобов`язаний поставити підпис на видатковій накладній та передати її постачальнику (п.3.5 договору).

Згідно з п. 3.7 договору датою поставки продукції, вважається дата отримання продукції уповноваженим представником покупця, яка зазначена на видатковій накладній.

Відповідно до п.4.1 договору покупець сплачує постачальнику вартість партії продукції, що узгоджена сторонами в специфікації та/або рахунку фактурі до договору, шляхом внесення 100% передоплати на розрахунковий рахунок постачальника, який вказано в рахунку-фактурі.

У разі, якщо постачальник вважатиме можливим відпустити продукцію без передоплати, покупець зобов`язаний платити її вартість протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання продукції, але не пізніше наступної дати поставки (п.4.5 договору).

Підставою для сплати є договір, рахунок-фактура чи видаткова накладна (п. 4.9 договору).

Відповідно до п.5.2 договору, у випадку порушення покупцем термінів розрахунку, постачальник має право стягнути із покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на цей період, від несплаченої суми за кожен день затримки оплати. У разі порушення Покупцем термінів сплати більш ніж на десять днів, Постачальник вправі вимагати від нього сплату штрафу в розмірі 20% від суми простроченого платежу.

Сторони прийшли до взаємної згоди, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань за даним договором не припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано, і такі штрафні санкції продовжують нараховуватися до дати повного виконання стороною відповідних прострочених зобов`язань за договором (п.5.7 договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими особами сторін і діє до 31.12.2021, а в частині розрахунків та поставки продукції, до повного виконання сторонами зобов`язань. У разі, якщо до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомила іншу сторону про відсутність своєї згоди на продовження строку дії договору, він вважається продовженим (пролонгованим) сторонами на такий же строк, без обмеження кількості таких продовжень (п.п. 8.1-8.2 договору).

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін без зауважень та застережень шляхом накладення електронного підпису.

На виконання умов договору, в період з 2021 року по 2022 рік позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 282385,77грн, що підтверджується такими видатковими накладними: №ТІНУз004661 від 15.06.2021 на суму 7720,51грн; №ТІНУз005231 від 22.06.2021 на суму 1738,02грн; №ТІНУз005827 від 29.06.2021 на суму 15404,90грн; №ТІНУз005816 від 29.06.2021 на суму 6325,36грн; №ТІНУз005953 від 30.06.2021 на суму 7316,15грн; №ТІНУз007990 від 15.07.2021 на суму 1783,76грн; №ТІНУз009749 від 27.07.2021 на суму 34125,00грн; №ТІНУз008512 від 20.07.2021 на суму 1634,45грн; №ТІНУз010986 від 04.08.2021 на суму 939,17грн; №ТІНУз011554 від 06.08.2021 на суму 4819,75грн; №ТІНУз012742 від 16.08.2021 на суму 3192,62грн; №ТІНУз013142 від 18.08.2021 на суму 9655,38грн; №ТІНУз014243 від 27.08.2021 на суму 4601,58грн; №ТІНУз014598 від 30.08.2021 на суму 2891,18грн; №ТІНУз014628 від 30.08.2021 на суму 13592,46грн; №ТІНУз014532 від 30.08.2021 на суму 12988,25грн; №ТІНУз015054 від 01.09.2021 на суму 4333,28грн; №ТІНУз015913 від 07.09.2021 на суму 2647,40грн; №ТІНУз016091 від 08.09.2021 на суму 1990,44грн; №ТІНУз016408 від 09.09.2021 на суму 4333,28грн; №ТІНУз017796 від 17.09.2021 на суму 4333,28грн; №ТІНУз022620 від 19.10.2021 на суму 998,36грн; №ТІНУз024841 від 01.11.2021 на суму 5662,12грн; №ТІНУз025567 від 04.11.2021 на суму 28525,63грн; №ТІНУз025526 від 04.11.2021 на суму 3324,73грн; №ТІНУз026414 від 10.11.2021 на суму 2554,10грн; №ТІНУз027380 від 16.11.2021 на суму 4601,78грн; №ТІНУз030567 від 03.12.2021 на суму 8001,20грн; №ТІНУз031243 від 07.12.2021 на суму 10935,91грн; №ТІНУз031908 від 09.12.2021 на суму 5200,01грн; №ТІНУз032923 від 15.12.2021 на суму 8942,76грн; №ТІНУз032722 від 15.12.2021 на суму 454,66грн; №ТІНУз035328 від 06.01.2022 на суму 4022,22грн; №ТІНУз035956 від 13.01.2022 на суму 4372,61грн; №ТІНУз036128 від 14.01.2022 на суму 14367,10грн; №ТІНУз036980 від 21.01.2022 на суму 3049,13грн; №ТІНУз039197 від 08.02.2022 на суму 10663,13грн; №ТІНУз039196 від 08.02.2022 на суму 901,27грн; №ТІНУз039528 від 10.02.2022 на суму 1335,71грн; №ТІНУз039438 від 10.02.2022 на суму 766,13грн; №ТІНУз039856 від 14.02.2022 на суму 6356,58грн; №ТІНУз040857 від 22.02.2022 на суму 4090,67грн; №ТІНУз040923 від 22.02.2022 на суму 6893,74грн.

Вказані накладні підписані відповідачем шляхом накладення електронного підпису.

Також відповідно до видаткових накладних б/н від 15.07.2022 та №ВП-000004 від 26.08.2022 повернуто постачальнику товар на суму 6893,74грн та 4090,67грн відповідно.

Відповідно до реєстру платіжних доручень відповідач частково оплатив поставлений товар на суму 251223,16грн.

Враховуючи повернення товару та часткову оплату, відповідача наявна заборгованість за договором поставки №666-ТДУ від 18.05.2021 в розмірі 20178,20 грн.

Позивач, посилаючись на порушення відповідачем зобов`язань з повної та своєчасної сплати поставки товару, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача стягнення 40794,19грн, з яких 20178,20грн - основний борг, 13311,85грн - пеня, 4035,64грн - штраф, 898,65грн - 3% річних, 2369,85грн - інфляційні втрати.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на таке.

Сутність позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов`язання за спірним договором та застосуванні наслідків порушення зобов`язання у вигляді стягнення пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обов`язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм §1,3 Глави 54 ЦК України та статті 264 ГК України.

Згідно з статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму(ст.655 Цивільного кодексу України).

Отже, укладений між позивачем та відповідачем договір поставки №666-ТДУ від 18.05.2021 є належною підставою для виникнення у сторін прав та обов`язків за таким договором.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 282385,77грн, що підтверджується видатковими накладними.

Видаткові накладні підписані сторонами шляхом накладення електронного підпису без зауважень щодо кількості та якості товару.

Відповідач факт поставки товару не заперечує та не спростовує.

Згідно з ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п.4.5 договору, у разі, якщо постачальник вважатиме можливим відпустити продукцію без передоплати, покупець зобов`язаний сплатити її вартість протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання продукції, але не пізніше наступної дати поставки.

Таким чином, строк оплати за поставлений товар є таким, що настав.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписи ч. 7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідач частково сплатив поставку товару на суму 251223,16грн.

Також відповідно до видаткових накладних б/н від 15.07.2022 та №ВП-000004 від 26.08.2022 повернуто постачальнику товар на суму 6893,74грн та 4090,67грн відповідно.

Належних доказів оплати залишку заборгованості за поставлений товар у розмірі 20178,20грн до матеріалів справи не надано, розмір заборгованості відповідачем не спростовується та не заперечується.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку з простроченням виконання зобов`язань, позивач нарахував 13311,85грн пені, 4035,64грн штрафу, 898,65грн 3% річних та 2369,85грн інфляційних втрат.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ст.549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як встановлено судом, у п.5.2 спірного договору сторонами визначено, що у випадку порушення покупцем термінів розрахунку, постачальник має право стягнути із покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на цей період, від несплаченої суми за кожен день затримки оплати. У разі порушення покупцем термінів сплати більш ніж на десять днів, постачальник вправі вимагати від нього сплату штрафу в розмірі 20% від суми простроченого платежу.

Виходячи із зазначених норм, позивачем нарахований відповідачу штраф у розмірі 20% від суми простроченого платежу, що становить 4035,64грн.

Перевіривши розрахунок штрафу, суд встановив, що він арифметично правильним, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 4035,64грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем нараховано пеню на борг у розмірі 20178,20грн за період прострочення з 31.08.2022 по 23.02.2024 в розмірі 13311,85грн.

Контррозрахунок відсутній.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд звертає увагу, що відповідно до п.5.7 договору сторони прийшли до взаємної згоди, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань за даним договором не припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано, і такі штрафні санкції продовжують нараховуватися до дати повного виконання стороною відповідних прострочених зобов`язань за договором.

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що він є арифметично та методологічно правильним, тому позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 13311,85грн є правомірними та обґрунтованими.

Також позивач заявив до стягнення 3% річних у загальному розмірі 2804,24грн за період прострочення з 31.08.2022 по 23.02.2024 та інфляційні втрати у розмірі 2369,85грн за період прострочення з вересня 2022 року по лютий 2024.

Контррозрахунки 3% річних та інфляційних втрат відсутні.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, що розрахунок є арифметично та методологічно правильним, тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що він є арифметично неправильним та, здійснивши власний розрахунок за заявлений позивачем період, суд встановив, що належний розмір інфляційних втрат становить 2437,49грн.

Враховуючи ч. 2 статті 237 Господарського процесуального кодекс України, відповідно до якої при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині інфляційних втрат у заявленому позивачем розмірі, що становить 2369,85грн.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку за своїм внутрішнім переконанням, господарський суд, враховуючи наведені положення цивільного і господарського законодавства, дійшов висновку про задоволення позовних вимоги у повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача 40794,19грн, з яких 20178,20грн - основний борг, 13311,85грн - пеня, 4035,64грн - штраф, 898,65грн - 3% річних, 2369,85грн - інфляційні втрати.

Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 7, 13, 42, 86, 123, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерелектро Україна», м. Покровськ Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ ОМ», м. Краматорськ Донецької області про стягнення 40794,19грн, з яких 20178,20грн - основний борг, 13311,85грн - пеня, 4035,64грн - штраф, 898,65грн - 3% річних, 2369,85грн - інфляційні втрати, задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ ОМ», м. Краматорськ Донецької області (84302, Донецька обл., місто Краматорськ, вулиця Велика Садова, будинок 72, ідентифікаційний код 35419819) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерелектро Україна» м. Покровськ Донецької області (85302, Донецька обл., Покровський р-н, місто Покровськ, вул.Москаленка Маршала, будинок 144А, ідентифікаційний код 43783381) 40794,19грн, з яких 20178,20грн - основний борг, 13311,85грн - пеня, 4035,64грн - штраф, 898,65грн - 3% річних, 2369,85грн - інфляційні втрати, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення в порядку, передбаченому розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Чернова

Рішення складено та підписано 03.05.2024.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.