Рішення

від 03.05.2024 по справі 906/158/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" травня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/158/24

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу без повідомлення учасників

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАТАР ТРАНС"

до Приватного підприємства "РУДО-ТРАНС"

про сягнення 167487,37 грн .

Зміст позовних вимог та заперечень.

Позивачем пред`явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 167487,37 грн., з яких: 154467,52грн. боргу, 7852,85 грн. інфляційних, 5167,00грн. річних. Позивач просить стягнути з відповідача 3028,00грн. судового збору та 21000,00грн. витрат на правничу допомогу.

Рух справи.

08.02.2024 до суду надійшла вказана позовна заява.

Ухвалою від 12.02.24 суд відкрив провадження у справі №906/158/24 за вказаною позовною заявою та вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Ухвала, яка направлялась відповідачу на адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась до суду з відміткою поштового відділення:" адресат відсутній за вказаною адресою ". Ухвала направлялася відповідачу за адресою: місто Житомир, вул.Огієнко,14. Іншої адреси відповідач не повідомляв.

Відповідно до ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про розгляд даної справи, однак відповідач не скористався своїм правом наданим йому ст.46 ГПК України, надати свої заперечення по суті позову.

19.03.2024 до суду надійшла заява позивача про закриття провадження у справі в частині стягнення 80000,00грн. боргу, у зв`язку із погашенням боргу у цій частині відповідачем 16.02.24. Позивач підтримує позов в решті позовних вимог.

Встановлені судом обставини.

24 жовтня 2022 року між ТОВ "КРАТАР ТРАНС" (перевізник/позивач) та ПП "РУДО ТРАНС" (експедитор/відповідач) укладено Договір-заявку на перевезення вантажу (а.с.5).

Договір був укладений у спрощений спосіб, шляхом обміну електронними листами. Відповідно до ч.І. ст. 205 ЦКУ. - правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Подібний правочин (за ч.3 ст.909 ЦКУ) повинен вчинятися у письмовій формі. Відповідно до ч.І ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до пункту 1 Договору, в період дії даного договору і на його умовах експедитор замовника доручає заявками, а перевізник приймає і організовує за винагороду міжнародні і міжміські перевезення вантажів. Перевезення здійснюється відповідно до Конвенції 1956 року про договір міжнародного перевезення вантажів дорогами (КДПВ), Конвенції про міжнародні дорожні перевезення (МДП) а також умов цього договору.

За даними Договору-заявки, перевізник узяв на себе зобов`язання виконати міжнародне перевезення вантажу за маршрутом: м. Житомир - м. Ерлінсбах (Швейцарія).

На виконання умов договору, позивач надав послуги перевезення, за обумовленим сторонами маршрутом, що підтверджується підписом відповідальної особи та відтиском штампу вантажоодержувача в графі 24 накладної CMR (а.с.9).

Вартість перевезення, згідно умов Договору-заявки становить 4800,0євро. Оплата проводиться в гривнях, за міжбанківським курсом, встановленим на день продажу валюти.

Позивач сформував та направив відповідачу для оплати рахунок-фактури №СФ-0000205 від 02 листопада 2022 р. Курс НБУ на вказану дату становив 36.3474 гри. за 1 євро, що передбачає оплату перевезення в гривнях у сумі 174467,52 грн.

За умовами Договору-заявки, оплата безготівкова, проводиться протягом 10 банківських днів після отримання оригіналів документів.

Документи на оплату були направлені на ім`я директора ПП "РУДО-ТРАНС" - Товкача С.С. поштовим перевізником TOB "НОВА ПОШТА" за експрес-накладною №20450626638368 та отримані ним 05.12.22 (а.с.10).

З наступного дня - 06 грудня 2022 р., десятий банківський день, визначений граничним днем для проведення оплати, завершився 19 грудня 2022 р. , однак , в погоджені строки, перевезення оплачене не було.

20 листопада 2023 р. за платіжною інструкцією №1771104225 боржник сплатив 20000,00 грн. (а.с.15).

Станом на день звернення позивача з позовом до суду, борг за виконане перевезення становив 154467,52 грн. (174467,52-20000=154467,52).

Після подачі позову до суду (05.02.24), 16 лютого 2024 за платіжною інструкцією №1771104242 боржник сплатив 80000,00 грн. (а.с.15).

Позивач просить стягнути з відповідача борг у розмірі 74467,52 грн.

Висновки суду та норми права.

Згідно ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено в п.7.14 Постанови ВС у складі колегії КГС у справі №910/14371/18, відносно доводів скаржника, викладених у п.5.3 даної постанови, колегія суддів враховує правову позицію, наведену у постановах Верховного Суду від 26.10.2018 у справі №922/4099/17, від 08.05.2019 у справі №910/9078/18, від 21.05.2019 у справі №904/6726/17, від 05.06.2019 у справі №905/1562/18, від 10.06.2019 у справі №911/935/18 та від 11.06.2019 у справі №904/2394/18, згідно з якою, з урахуванням конкретних обставин справи, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Під терміном "борг", за загальними правилами, слід розуміти грошове зобов`язання строк чи термін виконання якого вже прострочений. Саме тому практика вищих судів вказує на те, що часткове погашення боржником боргу або іншого обов`язку є визнанням цього боргу.

Відповідач контррозрахунку суми боргу не надав.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 74467,52грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 231, ч.1 п.2 ГПК України, Господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд закриває провадження у справі в частині стягнення 80000,00 грн. за відсутності предмету спору.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно розрахунку позивача становить: 7852,85грн. інфляційних та 5167,00 грн. 3% річних .

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних і 3% річних приходить до висновку, що він складений правильно, тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач контррозрахунку суми боргу та відзиву на позов не надав.

Відповідно до ст. ст. 13,73,74,77 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в розмірі 87487,37 грн., з яких: 74467,52 грн. боргу, 7852,85 грн. інфляційних, 5167,00 грн. 3% річних. Суд закриває провадження у справі в частині стягнення 80000,00 грн. боргу, на підставі ст.231 ч.1 п.2 ГПК України, за відсутності предмета спору.

Розподіл судових витрат.

Оскільки позовні вимоги задоволенні повністю, судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України покладається судом на відповідача.

Позивачем заявлено про стягнення з відповідача 21000,00грн. витрат на правничу допомогу.

У відповідності до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ст.126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача / у разі задоволення позову - на відповідача. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Заява про відшкодування судових витрат викладена позовній заяві , до якої були додані Договір про правову допомогу від 29.01.2024, який укладений між адвокатським бюро "Лози" та ТОВ "Кратар Транс", Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №507 від 16.05.08 Лози В.М., Довіреність ТОВ "Кратар Транс" на Лозу В.М., Акт приймання-передачі послуг адвоката на суму 17000,00грн. з детальним описом робіт, Квитанція до прибуткового касового ордеру №08-01 від 31.01.24 на суму 17000,00 грн.(а.с.17-21).

У позовній заяві зазначено, що вартість правничої допомоги становить 21000,00 грн., з яких: 3300.00 грн. за огляд, вивчення, аналіз та попередню правову оцінку документів та ін. доказів за їх місцезнаходженням, 200,00 грн. за проведення переговорів на предмет повернення боргу, 600,00 грн. за аналіз судової практики, 900.00грн. за проведення арифметичних розрахунків, 8700,00 грн. за підготовку позовної заяви та пакету документів необхідних для звернення до суду, 3300,00 грн. за вчинення інших дій необхідних для розгляду справи та її повного юридичного супроводу (в т.ч. підготовка пояснень, заяв на виконання ухвал та заяв по суті, клопотань, тощо), в тому числі, забезпечення виконання судового рішення, 4000,00 грн. премії (гонорар успіху) при задоволенні позову.

Згідно п.1.1 Договору про правову допомогу від 29.01.24, адвокатське бюро зобов`язується надати позивачу правову допомогу у спорі з ПП "Рудо -Транс".

За п.2.1, п.2.3 договору, за здійснення дій, що визначені у п.1.1 договору, позивач сплачує винагороду у розмірі 17000,00 грн.; при задоволенні позову, позивач сплачує премію (гонорар успіху) у сумі 4000,00грн.

Під час вирішення питання розподілу витрат позивача на правову допомогу суд виходить з наступного.

За змістом вимог частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зважаючи на те, що справа є не складною , судові засідання не проводились, об`єм матеріалів не великий, на обставини виникнення спору та вину кожної із сторін у виникненні спору, вчинені дії відповідачем по погашенню боргу, суд вважає обгрунтованими витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Щодо заявленого позивачем до стягнення гонорару успіху на суму 4000,00 грн, суд зазначає наступне.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v.Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважує, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v.Turkey, заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6672,90 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що такі витрати не є правничою допомогою, у зв`язку з чим відсутні підстави для відшкодування «гонорару успіху» у розмірі 4000,00 грн. за рахунок відповідача.

Присуджені суми судових витрат (зокрема гонорар адвокатa) повинні були розглядатися як втручання у власність у світлі законності, інтересів суспільства та балансу між загальними інтересами та правами учасників. Такого висновку дійшов Європейський суд з прав людини у справі «National Movement Ekoglasnost проти Болгарії» (заява № 31678/17).

У цій же справі ЄСПЛ констатував, що при вирішенні питання таких витрат необхідно враховувати особливості справи та дотриматись балансу між загальним інтересом та правами боржника і не допустити нести його надмірний індивідуальний тягар.

Таким чином, заява позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню у розмірі 10000,00грн., що відповідає принципу справедливості та співмірності.

Керуючись статтями 129, 236,237, 238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Закрити провадження у справі в частині стягнення 80000,00 грн. боргу.

3. Стягнути з Приватного підприємства "РУДО- ТРАНС" (10009, м. Житомир, вул. Огієнко, буд.14; код 37320723) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАТАР ТРАНС" (46024, м. Тернопіль, просп. Злуки, буд.44, кв. 121; код 43177010) :

- 74467,52 грн. боргу,

- 7852,85 грн. інфляційних,

- 5167,00 грн. річних,

- 3028,00 грн. судового збору,

- 10000,00 грн. витрат на правничу допомогу .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 03.05.24

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

- сторонам до ЕК