Рішення

від 22.04.2024 по справі 906/1256/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/1256/23

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Сенькіна Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Приведьон В.М. - адвокат, довіреність №08/32602 від 26.12.2023;

від відповідача: Саленко В.Ю. - адвокат, ордер серії АА №1358143 від 28.09.2023 (приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів).

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Акціонерного товариства "Житомиробленерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинська фабрика спеціального паперу"

про визнання укладеною Додаткової угоди № 1-К до Договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії № 12-2 від 28.12.2018 (згідно заяви про зміну предмету позову за вх. № г.с. 01-44/3575/23 від 30.10.2023)

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання укладеною Додаткової угоди № 1-К (з Додатками №2, №3) до Договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії № 12-2 від 28.12.2018 в редакції, наведеній в прохальній частині позовної заяви.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на необхідність приведення у відповідність договірних правовідносин між сторонами у сфері надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії до вимог Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1175 від 25.08.2021.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 20.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.

13.10.2023 через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позов, згідно якого просив відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що згідно положень абзаців 2-4 пункту 8.1 глави 8 Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 05.10.2018 № 1175, позивач відніс відповідача до другого класу напруги. Хоча в акті розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (а.с. 56) зазначено, що ТОВ "Малинська фабрика спеціального паперу" не має межі балансової належності з оператором системи розподілу. основним споживачем зазначено - ПрАТ "Вайдманн-МПФ", межа балансової належності між останнім та відповідачем встановлюється на натяжних зажимах портальних витяжних гірлянд ВРУ 110 кВ п/ст "Ірша" ПЛ-110 "Вокзальна", ПЛ-110 "Головки, Пл-110 "Малин".

Також, на думку відповідача, позивач не зазначив з яких підстав та/або документів зробив висновок, що електрична енергія від оператора системи розподілу поставляється ТОВ "Малинська фабрика спеціального паперу" на межі балансової належності у 6кВ, а не 110 кВ. Але новий акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін не підписувався сторонами у справі.

27.10.2023 через систему "Електронний суд" до суду надійшла відповідь на відзив, де відзначає, що згідно роз`яснень щодо визначення класу напруги для субспоживачів, оператор системи розподілу додатково звернувся до НКРЕКП та отримав відповідне роз`яснення до вказаної вище Постанови № 1175 від 05.10.2018 (лист НКРЕКП №915538/17.2.1/7-21 від 31.12.2021р.), яким визначено: - "у випадку наявності у основного споживача, який відноситься до 1 класу напруги, приєднаних до його мереж субспоживачів, що отримують електричну енергію на межі балансової належності між основним споживачем та субспоживачем зі ступенем напруги нижче 27.5 кВ, такі субспоживачів відносяться до 2 класу напруги".

Також позивач зауважив, що наявність мереж основного споживача ПрАТ "Вайдман-МПФ" не виключає наявність межі балансової належності саме відповідача із номінальною напругою 6 кВ, так як згідно Договору про спільне використання технологічних мереж від 29.12.2020 АТ "Житомиробленерго", являється користувачем мереж Основного споживача, та має право їх використовувати до межі балансової належності з відповідачем.

Крім цього, позивач зазначив, що при підготовці тексту Додаткової угоди та в подальшому при пред`явленні позовної заяви про визнання Додаткової угоди укладеною було допущено описку в нумерації угоди, вірно потрібно було зазначити № 1-К.

Також при підготовці позовної заяви було допущено описку в таблиці додатку № 2, а саме в пункті 2.1 рівень напруги точок комерційного обліку груп електроустановок площадки комерційного обліку, приєднаних на відповідному рівні напруги до електричних мереж. Відмітку необхідно було зробити у графі з назвою "6". Уточнений примірник Додатку №2 додано до відповіді на відзив (а.с. 93).

З урахуванням наведеного позивач просив суд визнати укладеними Додаткову угоду №1-К до Договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії та Додаток №3 в редакції, що викладені в позовній заяві та визнати укладеним Додаток №2 в редакції з урахуванням уточнень що зазначені у відзиві на позовну заяву та відповіді на відзив.

30.10.2023 від позивача надійшла заява про зміну предмета позову. Заява мотивована тим, що в процесі підготовки позовної заяви було допущено описку в нумерації угоди, правильно потрібно було зазначити №1-К, оскільки, між сторонами 03.07.2023 уже укладено додаткову угоду №1 до Договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №12-2 від 28.12.2018 щодо зміни реквізитів оператора системи розподілу. Також при підготовці позовної заяви було допущено описку в таблиці додатку № 2, а саме в пункті 2.1 рівень напруги точок комерційного обліку груп електроустановок площадки комерційного обліку, приєднаних на відповідному рівні напруги до електричних мереж. Відмітку необхідно було зробити у графі з назвою "6". Тому є необхідність у уточненні позовних вимог та зміні предмету позову.

Ухвалою суду від 31.10.2023 заяву позивача (вх. № г.с. 01-44/3575/23 від 30.10.2023) про зміну предмету позову прийнято до розгляду, подальший розгляд справи здійснювався з урахуванням вказаної заяви.

02.11.2023 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення, в яких відзначено, що єдиною правовою підставою для визнання додаткової угоди укладеною позивач зазначає "виконання розпорядження Регулятора № 191-р від 18 липня 2023 року". Але такі підстав не визначені положеннями ст. 187 ГК України. Разом з тим, інших нормативних документів та/або доказів невідповідності чинних додатків до договору, які визначають технічні характеристики, як й підстав для позову, позивач не надає.

04.12.2023 від відповідача надійшли додаткові пояснення.

05.12.2023 через систему "Електронний суд" надійшла заява позивача (вх. № г.с. 01-44/4038/23) про уточнення позовних вимог, згідно якої останній просить справу розглядати в межах норм постанови НКРЕКП №1052 від 13.08.1998 "Про порядок визначення класів напруги", яка чинна на даний час.

В обґрунтування даної заяви позивач зазначив, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2022 визнано протиправним та нечинним підпункт 3 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 25.08.2021 №1430 "Про внесення змін до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії" та постанову № 1431 Про визнання такою, що втратила чинність, постанова Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.08.1998 року №1052, то постанова №1052 від 13.08.1998 року зі змінами та доповненнями є чинною і саме остання є підставою для пред`явлення позову.

Ухвалою суду від 05.12.2023 судом прийнято до розгляду заяву позивача (вх. № г.с. 01-44/4038/23 від 05.12.2023) про зміну підстав позову, подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням вказаної заяви.

22.12.2023 від відповідача найшов відзив на позовну заяву.

26.12.2023 через систему "Електронний суд" надійшла заява позивача за вх. № г.с.21166/23 про уточнення позовних вимог, згідно якої останній просить справу розглядати в межах норм постанови НКРЕКП від 25.08.2021 №1175 (зі змінами) та постанови НКРЕКП №1052 від 13.08.1998 "Про порядок визначення класів напруги", яка чинна на даний час. До заяви додана квитанція від 26.12.2023 про доставку документів (заяви з додатками) до зареєстрованого Електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинська фабрика спеціального паперу".

Заява позивачем обґрунтована наступними обставинами: оскільки рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2022 визнано протиправним та нечинним підпункт 3 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 25.08.2021 №1430 "Про внесення змін до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії" та постанову № 1431 Про визнання такою, що втратила чинність, постанова Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.08.1998 року №1052, то постанова №1052 від 13.08.1998 року зі змінами та доповненнями є чинною.

Також, позивач звертав увагу суду на те, що Постановою НКРЕКП від 09.12.2023 № 2321 внесено зміни до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 05.10.2018 № 1175, а саме доповнено новим Додатком 31 в якому визначено класи напруги споживачів.

Виходячи з наведеного вище позивач просив справу розглядати в межах норм постанови НКРЕЕКП від 25.08.2021 №1175 (зі змінами) та постанови НКРЕКП № 1052 від 13.08.1998 року Про порядок визначення класів напруги, яка чинна на даний час.

22.01.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 25.01.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

05.03.2024 від позивача надійшли додаткові пояснення в обґрунтування позовних вимог.

25.03.2024 від відповідача надійшов письмовий виступ в судових дебатах.

22.04.2024 від позивача до суду надійшов виступ в дебатах.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2018 між Акціонерним товариством "Житомиробленерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Малинська фабрика спеціального паперу" укладено договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії № 12-2 (далі - Договір).

Цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу електричної енергії споживачам як послуги Оператора системи. Цей Договір укладено сторонами з урахуванням ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання Споживача до умов цього договору згідно з заявою- приєднання, що є додатком 1 до цього Договору (п. 1.1 Договору).

Умови договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 та є однаковими для всіх споживачів.

Відповідно до умов укладеного договору, Товариству з обмеженою відповідальністю "Малинська фабрика спеціального паперу" встановлено споживачу 1-ий клас напруги та рівень напруги.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Малинська фабрика спеціального паперу" має живлення від мереж основного споживача - ПрАТ "Вайдман-МПФ", а відтак, є субспоживачем та отримує електроенергію на межі балансової належності із номінальною напругою нижче 27,5 кВ (а.с. 56, 94-117).

Звертаючись з даним позовом до суду, позивача зазначає, що для отримання роз`яснень щодо визначення класу напруги для субспоживачів, Оператор системи розподілу додатково звернувся до НКРЕКП та отримав відповідне роз`яснення до вказаної вище Постанови (лист НКРЕКП №15538/17.2.1/7-21 від 31.12.2021р.) яким визначено: - "у випадку наявності у основного споживача, який відноситься до 1 класу напруги, приєднаних до його мереж субспоживачів, що отримують електричну енергію на межі балансової належності між основним споживачем та субспоживачем зі ступенем напруги нижче 27,5 кВ, такі субспоживачів відносяться до 2 класу напруги".

18.07.2023 року Розпорядженням Регулятора №191-р "Про усунення порушень" (далі - Розпорядження), AT "Житомиробленерго" зобов`язано, у строк до 01.10.2023 привести у відповідність договірні відносини та внести зміни до договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у паперовому вигляді, підписані уповноваженими особами обох боків, що укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю "Малинська фабрика спеціального паперу" в частині визначення класу напруги у відповідності до вимог положень п. 8.1 глави 8 "Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії".

04.08.2023 на адресу відповідача направлено для погодження та підписання, два примірники Додаткової угоди №1 (з Додатками №3 та №2) до Договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії. Зазначені вище документи були направленні поштовим зв`язком разом із супровідним листом за вихідним №16598/830 від 28.07.2023 (а.с. 19-21).

Відповідач, в свою чергу, відмовився від підписання такого проекту.

Як зазначалось раніше, в ході розгляду справи - 30.10.2023 від позивача надійшла заява про зміну предмета позову. Заява мотивована тим, що в процесі підготовки позовної заяви було допущено описку в нумерації угоди, правильно потрібно було зазначити №1-К, оскільки, між сторонами 03.07.2023 уже укладено додаткову угоду №1 до Договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №12-2 від 28.12.2018 щодо зміни реквізитів оператора системи розподілу. Також при підготовці позовної заяви було допущено описку в таблиці додатку № 2, а саме в пункті 2.1 рівень напруги точок комерційного обліку груп електроустановок площадки комерційного обліку, приєднаних на відповідному рівні напруги до електричних мереж. Відмітку необхідно було зробити у графі з назвою "6". Тому є необхідність у уточненні позовних вимог та зміні предмету позову. Дану заяву позивача (вх. № г.с. 01-44/3575/23 від 30.10.2023) про зміну предмету позову судом прийнято до розгляду, подальший розгляд справи здійснювався з урахуванням вказаної заяви.

Крім цього, суд відзначає, що в кінцевій редакції підстав позову, позивач посилається на ту обставину, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2022 визнано протиправним та нечинним підпункт 3 пункту 1 постанови: Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 25.08.2021 №1430 "Про внесення змін до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії" та постанову №1431 "Про визнання такою, що втратила чинність, та постанову Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.08.1998 року №1052", то постанова №1052 від 13.08.1998 зі змінами та доповненнями чинною.

Згідно п. 3 постанови НКРЕКП № 1052 від 13.08.1998 споживачі електричної енергії: розподіляються на два класи наступним чином:

3.1 До 1 класу відносяться споживачі, які:

1) отримують електричну енергію від мереж оператора системи розподілу на електроустановки споживача на межі балансової належності із ступенем напруги) 27,5 кВ та вище;

2) приєднані до шин електростанцій (за винятком суб`єктів господарювання, що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел, а саме з енергії сонячного випромінювання, біогазу, біомаси, енергії вітру та мікро-, міні- та малим: гідроелектростанціями);

3) є промисловими підприємствами із середньомісячним обсягом споживання електричної енергії 150 млн. кВт.год. та більше на технологічні потреби виробництва незалежно від ступенів напруги на межі балансової належності.

3.2 До 2 класу відносяться споживачі, які отримують електричну енергію на меж балансової належності із ступенем напруги нижче 27,5 кВ, крім випадки передбачених підпунктом 3.1 цього Порядку.

4. Якщо споживач отримує електричну енергію за різними класами відповідно д пункту 3 цього Порядку, йому встановлюються різні класи окремо за кожною межі балансової належності.

Також позивач відзначав, що Постановою НКРЕКП від 09.12.2023 № 2321 "Про внесення змін до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії" внесено зміни до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 05.10.2018 № 1175, а саме доповнено новим Додатком 31 в якому визначено класи напруги споживачів.

Саме виходячи з вищенаведеного позивач просив суд розглядати справу в межах норм постанови НКРЕЕКП від 25.08.2021р. №1175 (зі змінами) та постанови НКРЕКП № 1052 від 13.08.1998 року Про порядок визначення класів напруги, яка чинна на даний час.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1). Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 2). У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням (ч. 3).

Статтею 208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами (п. 1).

Згідно положень статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч. 2). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. 3).

Договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії № 12-2 від 28.12.2018 укладено сторонами у письмовій формі.

Законодавством унормовано, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1). Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (ч. 2) (с. 651 ЦК України).

Водночас статтею 181 ГК України передбачено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1). Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2).

Згідно зі статтею 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч. 1). Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2). Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення (ч. 3).

Відповідно до статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч. 1). Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях (ч. 2). Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена (ч. 3).

Статтею 642 ЦК України передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч. 1). Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч. 2). Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції (ч. 3).

Господарський суд, проаналізувавши згадані вище норми, відзначає, що заявою про зміну предмета позову (вх. № 01-44/3575/23 від 30.10.2023) позивачем відкориговано Додаток № 2 " Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії", який в силу п. 12.8 договору № 12-2 від 28.12.2018 є невід`ємною частиною договору.

Проте, матеріали справи не містять доказів направлення Додаткової угоди № 1-К відповідачу в якості пропозиції укласти договір (оферти), як того вимагають приписи ЦК України.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не дотримано порядку направлення пропозиції для укладення Додаткової угоди № 1-К в редакції заяви про зміну предмета позову (вх. № 01-44/3575/23 від 30.10.2023).

Отже, позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не дотримано порядок укладення Додаткової угоди.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 187 ГК України визначає, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі, якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Згідно з частинами третьою, четвертою та сьомою статті 179 ГК України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Разом з тим, позивачем не наведено достатніх доводів, що згадана вище додаткова угода є правочином, обов`язковість укладення якого передбачена чинним законодавством.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, суд зауважує, що при наданні оцінки доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані належними та достатніми доказами, тому не підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 02.05.24

Суддя Кудряшова Ю.В.

Список розсилки:

1,2 - сторонам в Електронний кабінет

3 - представнику відповідача - адвокату Саленку В. Ю. в Електронний кабінет