Рішення

від 18.04.2024 по справі 908/388/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/22/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2024 Справа № 908/388/24

м.Запоріжжя Запорізької області

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОРИСК», код ЄДРПОУ 19255493

до відповідача: Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» (код ЄДРПОУ 24584661) в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ», код ВП 19355964

про стягнення суми 2 375 203,81 грн

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Самойленко О.П.

За участю представників:

від позивача: Барчук А.В.;

від відповідача: Димова О.І.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОРИСК» (документ сформований в системі «Електронний суд») про стягнення з відповідача: Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» суми 2 375 203,81 грн, яка складається з: суми 1 431 080,00 грн основного боргу, суми 156 361,47 грн 3% річних та суми 787 762,34 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/388/24. Присвоєно справі номер провадження 9/22/24. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 19.03.2024. Ухвалою суду від 19.03.2024 закрито підготовче провадження, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 18.04.2024.

15.04.2024 від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат (документ сформований в системі «Електронний суд» 14.04.2024), в якій позивач просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн.

15.04.2024 до суду від відповідача надійшли заперечення на заяву позивача про розподіл судових витрат (документ сформований в системі «Електронний суд»). Відповідач просив відмовити позивачу у задоволенні вимоги про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу та зменшити розмір цих витрат до 7000,00 грн.

17.04.2024 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення щодо розподілу судових витрат (документ сформований в системі «Електронний суд» 16.04.2024), в яких позивач зокрема зауважив, що відповідачем не надано доказів з метою доведення надмірності понесених позивачем витрат на правничу допомогу та не надано доказів на їх спростування.

18.04.2024 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, що викладені у позові та відповіді на відзив. Просив позов задовольнити та стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» суми 2 375 203,81 грн, яка складається з: суми 1 431 080,00 грн основного боргу, суми 156 361,47 грн 3% річних та суми 787 762,34 грн інфляційних втрат. Підставою для звернення з позовом зазначено порушення відповідачем зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг в рамках договору №75/260-19 (48-121-01-19-08952 від 26.12.2019) про надання послуг від 13.12.2019, у зв`язку з чим виникла заборгованість. Внаслідок порушення відповідачем грошового зобов`язання, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача також 3% річних та інфляційні втрати. Позов обґрунтовано ст.ст. 598, 599, 625 ЦК України та договором №75/260-19 (48-121-01-19-08952 від 26.12.2019) про надання послуг від 13.12.2019. У відповіді на відзив, зокрема, зазначив, що доводи відповідача щодо розмежування порядку і строку оплати ПДВ за виконані послуги та вартості самих послуг за договором не заслуговують на увагу, оскільки положення договору, які визначають його ціну, що підлягає сплаті замовником за надані послуги, не розділяють вартість самих послуг та суму ПДВ, що підлягає сплаті. Посилання відповідача на форс-мажорні обставини, зокрема, військову агресію Російської Федерації проти України, військовий стан та окупацію ВП «ЗАЕС», не звільняють відповідача від обов`язку з оплати наданих позивачем послуг, оскільки правовідносини сторін виникли за вісім місяців до початку повномасштабного вторгнення. Також виклав свої заперечення щодо зменшення розміру заявлених до стягнення 3% річних про яке зазначав відповідач у своєму відзиві.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, що викладенні у відзиві, зазначивши, зокрема, про наступне. Сторонами у Додатковій угоді № 14 від 08.11.2023 до договору було досягнуто домовленості про призупинення виконання зобов`язань за договором на період тимчасової окупації. Таким чином, враховуючи умови Додаткової угоди №14 від 08.11.2023, зобов`язання за договором, зокрема, з оплати наданих послуг, підлягає виконанню після деокупації ВП «Запорізька АЕС» та м. Енергодар. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту направлення позивачем зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних разом із відповідними квитанціями на електронні адреси відповідача визначені договором. Введення правового режиму воєнного стану в Україні та окупація міста Енергодар на території якого розташована Запорізька АЕС є загальновідомими фактами та такими, що беззаперечно вплинули на господарську діяльність відповідача та його можливість розрахунків з контрагентами відповідно. Таким чином, з огляду на наявність форс-мажорних обставин, наявні всі підстави для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання своїх зобов`язань за договором. Просив у задоволенні позову відмовити повністю. Зазначив про наявність підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення 3% річних у разі задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (Замовник, на сьогодні - АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» АТ «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ», відповідач у справі) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОРИСК» (Виконавець, позивач у справі) 13.12.2019 уклали Договір № 75/260-19/48-121-01-19-08952 від 26.12.2019 про надання послуги з відповідними додатками до нього (надалі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору, за даним договором Виконавець прийняв на себе зобов`язання надати Замовнику наступну послугу: «Код ДК 021:2015-71330000-0 «Інженерні послуги різні» (послуга: «Розробка сейсмічного імовірного аналізу безпеки (СІАБ) енергоблоків « 3,4 ЗАЕС»).

Згідно з п. 2.1 Договору вартість послуг з цим Договором складає: 6 034 000,00 грн, крім того ПДВ - 1 206 800,00 грн, разом - 7 240 800,00 грн.

Аналогічні положення щодо договірної ціни містить Додаток № 1 до Договору «Протокол узгодження договірної ціни».

За умовами п. п. 2.2, 2.3 Договору, оплата наданих послуг за Договором здійснюється за фактично наданий обсяг послуг протягом 45 календарних днів з моменту підписання сторонами акта здачі-приймання наданих послуг, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця. Оплата Замовником частини вартості товару (послуг) у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Виконавця податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.

За змістом п. 3.1 Договору (в первісній редакції Договору), Виконавець зобов`язується надати послуги в строк: грудень 2019 року - листопад 2020 року.

Виконавець зобов`язаний надати Замовнику податкову накладну за формою, визначеною чинною редакцією наказу Мінфіну України № 1307 від 31.12.2015, складену в електронній формі з дотриманням умов щодо її реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстровану Єдиному реєстрі податкових накладних в (ЄРПН), шляхом направлення її на дві електронні адреси замовника pdv1@atom.gov.ua та ІНФОРМАЦІЯ_1 протягом терміну, визначеного чинною редакцією ПКУ. Разом з податковою накладною виконавець надає замовнику електронну квитанцію про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН (п. 4.7 Договору).

Строки надання послуг врегульовані між сторонами календарним планом (Додаток № 3 до договору).

Так, відповідно до календарного плану у первісній редакції, термін надання послуги за етапом № 2 «Узгодження з Держатомрегулювання окремого галузевого Технічного керівництва з виконання СІАБ» - червень 2020 року; термін надання послуги за етапом № 5 «Розробка звіту «Сейсмічний імовірнісний аналіз безпеки (СІАБ) енергоблоків № 4 ЗАЕС з додатками» - березень 2021 року.

До Договору № 75/260-19/48-121-01-19-08952 вносились зміни відповідно до Додаткових угод.

Так, зокрема, Додатковою угодою № 3 до договору, за домовленістю сторін термін надання послуги за етапом № 2 було перенесено на листопад 2020 року.

Додатковою угодою № 6 до договору, за домовленістю сторін термін надання послуги за етапом № 2 було перенесено на березень 2021 року.

Додаткового угодою № 7 до договору, термін надання послуги за етапом № 2 було перенесено на травень 2021 року, за етапом №5 було перенесено на квітень 2021 року.

Позивач у позові зазначає, що у межах строку, встановленого договором, Виконавець надав послугу за етапом №5, звітна документація задовольняла умовам договору та технічним вимогам, належним чином оформлена, здана Виконавцем та прийнята Замовником, що підтверджується підписаним обома сторонами Актом №3 від 30.04.2021 на загальну суму 2 186 040,00 грн. з ПДВ. Також Виконавець надав послугу за етапом №2, про що сторонами підписано без зауважень та заперечень Акт № 4 від 18.05.2021 на загальну суму 270 000,00 грн. з ПДВ.

На підставі підписаних Актів здачі-приймання наданих послуг позивачем оформлені податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанцією №1 від 14.05.2021 та квитанцією №1 від 15.06.2021 (копії містяться в матеріалах справи).

Відповідач частково виконав зобов`язання щодо оплати наданих йому послуг в рамках Договору №75/260-19/48-121-01-19-08952, а саме 12.08.2022 відповідачем була проведена часткова оплата за Актом № 3 від 30.04.2021 на суму 24 960,00 грн, 31.10.2022 за Актом №3 від 30.04.2021 на суму - 1 000 000,00 грн.

У зв`язку з порушенням виконання відповідачем зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг, сума заборгованості з урахуванням вказаних часткових оплат склала 1 431 080,00 грн ((2 186 040,00 грн - (24 960,00 грн + 1 000 000,00 грн)) + 270 000,00 грн).

З метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача була направлена претензія №51 від 03.05.2023 з проханням погасити заборгованість в сумі 1 431 080,00 грн.

У відповіді на претензію №21-3093/28вих від 26.05.2023 відповідач повідомив, що претензійні вимоги будуть розглянуті після закінчення або скасування воєнного стану в Україні.

Неналежне виконанням відповідачем зобов`язань за договором стало підставою для звернення позивача з позовом до суду, за яким відкрито провадження у даній справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до положень частин 1 і 2 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Частиною 1 ст. 174 ГК України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У частині 1 ст. 175 ГК України закріплено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою виникнення зобов`язань (цивільних прав та обов`язків) є, зокрема, договір. Зобов`язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

За змістом ч. 1 ст. 903 цього Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 статті 530 ЦК України визначено: якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як встановлено судом вище, позивач у межах узгоджених в Договорі строків надав послугу за етапом № 2 «Узгодження з Держатомрегулювання окремого галузевого Технічного керівництва з виконання СІАБ» та за етапом № 5 «Розробка звіту «Сейсмічний імовірнісний аналіз безпеки (СІАБ) енергоблоків № 4 ЗАЕС з додатками», за результатами яких між сторонами без зауважень та претензії були підписані Акти здачі-приймання наданих послуг № 3 від 30.04.2021 та № 4 від 18.05.2021. В зазначених Актах міститься посилання, що акт є підставою для проведення розрахунків між сторонами.

Суду надані докази часткової оплати відповідачем вартості наданих послуг в рамках Договору №75/260-19/48-121-01-19-08952. Наявні в матеріалах справи копії виписок з Банку по рахунку містять посилання на Договір №75/260-19/48-121-01-19-08952 та Акт №3.

Також, як свідчать матеріали справи, сторонами був підписаний Акт звірки взаємних розрахунків станом на 25.12.2023, з якого вбачається, що заборгованість ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «ЗАЕС» перед ТОВ «ЕНЕРГОРИСК» в рамках договору №75/260-19/48-121-01-19-08952 становить 1 431 080,00 грн.

При цьому, суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та, в окремих випадках, - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Відповідний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.

Відповідач факт отримання від позивача послуг за етапами № 2 та № 5 на загальну суму 2 456 040,00 грн не заперечив, проте оплату в установлені строки та розмірі не здійснив, чим порушив умови договору.

Наявні у справі документи підтверджують факт виконання позивачем зобов`язань за договором, обізнаність відповідача про вартість наданих йому послуг.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Оскільки відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати наданих йому позивачем послуг не надав та позовні вимоги не спростував, суд дійшов до висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми 1 431 080,00 грн заборгованості є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Доводи відповідача, викладені у відзиві, щодо досягнення домовленості між сторонами призупинити виконання зобов`язань за договором на період тимчасової окупації, що підтверджується Додатковою угодою №14 від 08.11.2023 до договору, є неспроможними з огляду на наступне.

Умовами зазначеної Додаткової угоди № 14 від 08.11.2023 до Договору сторонами було призупинено на період тимчасової окупації ВП «ЗАЕС» та м. Енергодар в період дії воєнного стану в Україні саме виконання зобов`язань по 4 та 6 етапам, які на час підписання цієї Додаткової угоди не були виконані позивачем та строк виконання яких сторонами попередньо було змінено у Додатковій угоді №13 від 23.05.2023 до Договору (листопад 2023). Тобто умови зазначеної відповідачем Додаткової угоди № 14 від 08.11.2023 стосуються лише невиконаної частини послуг (зобов`язань позивача) в рамках Договору №75/260-19/48-121-01-19-08952 та, відповідно, зобов`язань відповідача з їх оплати.

Стосовно посилання відповідача на відсутність доказів підтвердження факту направлення позивачем зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних разом із відповідними квитанціями на електронні адреси відповідача визначені договором та, як наслідок, ненастання строку для сплати суми ПДВ в розмірі 409 340,00 грн, суд зазначає наступне.

В розділі 2 Договору визначено вартість наданих послуг та порядок оплати. Так, вартість послуг становить 6 034 000,00 грн, крім того ПДВ: 1 206 800,00 грн; загальна вартість - 7 240 800,00 грн.

Отже до вартості (ціни) послуг включений ПДВ.

Податок на додану вартість (ПДВ) - це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем.

Таким чином, встановлений у п. 2.2 Договору строк оплати за надані послуги (45 календарних днів) визначений для оплати всієї вартості послуг, у тому числі ПДВ.

Зазначення у п. 2.3 Договору, що оплата Замовником частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Виконавця податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), не змінює строку щодо оплати в частині суми ПДВ.

Відповідно до п. 188.1. Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів...

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг.

Отже податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна, складена та зареєстрована після 1 липня 2017 року в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавця про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до пункту 18 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» № 1246 від 29.12.2010 року, квитанція про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, щодо яких прийнято рішення про їх реєстрацію, одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.

Згідно з п. 25 вказаного Порядку платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Отже, відповідно до діючих правил, надсилання зареєстрованої податкової накладної контрагенту здійснюється автоматично за допомогою програмного забезпечення.

Крім того, як встановлено судом, ТОВ «ЕНЕРГОРИСК» оформлено відповідні податкові накладні № 7 від 30.04.2021, № 6 від 18.05.2024 та зареєстровано їх в Єдиному реєстрі податкових накладних 14.05.2021 (реєстраційний номер 9127745450) та 15.06.2021 (реєстраційний номер 9161187092), що підтверджується квитанціями № 1 (копії містяться в матеріалах справи).

Як зазначено судом вище, відповідно до п. 2.2 Договору, відповідач повинен був здійснити оплату наданих послугу протягом 45 календарних днів з моменту підписання сторонами акта здачі-приймання наданих послуг, тобто за Актом №3 від 30.04.2021 в строк - до 14.06.2021, за Актом №4 в строк - до 02.07.2021 включно.

Однак відповідач зобов`язання щодо оплати наданих послуг по етапам № 2 та № 5 в установлений договором строк не здійснив, сума боргу з урахуванням часткових оплат, здійснених 12.08.2022 та 31.10.2022, складає 1 431 080,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, заперечення відповідача не звільняють його як замовника від обов`язку здійснити повну оплату за весь обсяг наданих позивачем послуг, в тому числі суми ПДВ, в установлений договором строк.

Також є неспроможним посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин (військова агресія Російської Федерації проти України, введення в Україні воєнного стану), як на неможливість виконання грошових зобов`язань за Договором.

Так, за змістом ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з частиною 2 статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. При цьому закон звільняє від відповідальності за порушення зобов`язань, якщо воно стало саме наслідком форс-мажору.

Отже визначення форс-мажору передбачає, що сам по собі воєнний стан не може бути автоматично форс-мажором, для визнання його таким обов`язково щоб він безпосередньо спричинив неможливість виконати те чи інше договірне зобов`язання.

Таким чином, ознаками форс-мажорних обставин є наступні: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наразі строк дії режиму воєнного стану в Україні продовжений до 13.05.2024.

Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Іншими словами, сама по собі війська агресія Російської Федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Війна як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Вищенаведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21.

З огляду на викладене слідує, що форс-мажор не звільняє від обов`язку виконати зобов`язання, він звільняє виключно від відповідальності за невиконання зобов`язання.

Крім того, умовами розділу 6 «Форс-мажор» спірного Договору сторони визначили порядок дій сторін при настанні форс-мажорних обставин.

У даному випадку відповідачем не надано доказів дотримання порядку, прописаного в Договорі, повідомлення позивача про виникнення форс-мажору та, як наслідок, неможливість вчасного виконання прийнятих на себе зобов`язань за Договором.

Відповідач не повідомляв позивача про настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за Договором, та про отримання відповідних підтверджуючих документів.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Відповідачем не надано суду таких документів Торгово-промислової палати України/інших компетентних органів, установ, які стосуються саме правовідносин сторін в рамках Договору № 75/260-19/48-121-01-19-08952.

Більш того, матеріали справи свідчать, що станом на 24.02.2022 вже мало місце прострочення виконання відповідачем зобов`язань за спірним Договором (строк оплати актів настав у червні - липні 2021 року).

Також суд звертає увагу, що введення на території України режиму воєнного стану є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі (Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОРИСК») також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому відповідачем боргу за Договором.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання позивачем також нараховані та заявлені до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 156 361,47 грн за загальний період прострочення з 15.06.2021 по 13.02.2024, інфляційні втрати у розмірі 787 762,34 грн за загальний період з червня 2021 по січень 2024 (включно).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу зазначеної норми законодавства вбачається, що три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тобто три проценти річних не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов`язань, які можуть бути узгоджені сторонами, оскільки ця норма законодавства є імперативною. Таким чином передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Річні проценти за своєю правовою природою є складовою частиною боргу та підлягають стягненню разом із сумою основного боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. В розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: - час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; - час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Факт порушення відповідачем виконання грошового зобов`язання є доведеним та відповідачем не спростований.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що розрахунки здійснені правильно, а тому враховуючи положення ст. 625 ЦК України вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню у заявлених позивачем розмірах.

У відзиві на позов відповідач посилаючись на умови Додаткової угоди №14 від 08.11.2023 та положення ст.ст. 216, 217 ГК України зазначив про наявність підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення 3% річних.

З цього питання суд зазначає наступне.

Зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річних нарахованих відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України не передбачено положеннями чинного законодавства, а можливість зменшення відсотків річних можливе виключно одиничною судовою практикою Великої Палати Верховного суду України в постанові від 18.03.2020 по справі № 902/417/18, яку суд не застосовує в даному випадку з огляду на те, що в справі № 902/417/18 позивачем була заявлена до стягнення з відповідача сума річних у визначеному сторонами за договором розмірі від простроченої суми (договірний розмір річних), який був значно більший 3% річних, а у даній справі № 908/388/24 позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України (розмір річних визначений нормою права), у зв`язку з чим, спірні правовідносини у справах не є подібними.

Крім того, відповідачем не доведено, що належні до сплати 3% є надмірно великими та що відповідач знаходиться в тяжкому майновому стані або що існують будь-які інші обґрунтовані обставини, які обумовлюють необхідність втручання суду щодо розміру встановленої відповідальності за порушення відповідачем зобов`язання, а тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення відсотків річних.

На підставі всього вищевикладеного, позовні вимоги задовольняються судом в повному обсязі.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

14.04.2024 через підсистему «Електронний суд» від ТОВ «ЕНЕРГОРИСК» надійшло клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн.

Відповідач у заяві від 15.04.2024 заперечив проти покладення на нього витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн, оскільки вважає справу №908/388/24 простою з процесуальної точки зору, суму фіксованого гонорару неспівмірною щодо складності даної справи та обсягом матеріалів, оскільки позовні вимоги ґрунтуються виключно на самому договорі та двох актах здачі-приймання наданих послуг, розрахунки сум 3% річних та інфляційних втрат здійснено адвокатом за допомогою онлайн-калькулятора, в провадженні Господарського суду Запорізької обрості перебувають справи з аналогічними вимогами, єдиним засновником та акціонером відповідача є держава в особі Кабінету Міністрів України, яке опинилось в скрутному фінансовому становищ через окупацію Запорізької АЕС. Просив зменшити витрати на оплату правничої допомоги до 7000,00 грн.

Згідно зі ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст.126 ГПК України).

Відповідно до приписів частини 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126).

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч. 3 ст. 30 зазначеного Закону).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Разом із тим, згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями тощо.

В частині 5 ст. 129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження витрат на послуги адвоката в сумі 20 000,00 грн, позивачем додано до матеріалів справи: копію Договору про надання правничої допомоги №01-24 від 24.01.2024, укладеного з адвокатом Барчук Алєсею Вікторівною, копію Ордеру на надання правничої (правової) допомоги Серія АХ № 1176869 від 07.03.2024, копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1083 від 21.10.2011, копію Акта надання правничої допомоги № 3 (виконаних робіт) від 10.04.2024 на суму 20 000,00 грн, копію виписки банку про часткову оплату за надання правничої допомоги в сумі 4000,00 грн.

Згідно з п. 9 договору №01-24 від 24.01.2024, розмір гонорару за надання правничої допомоги за цим договором за домовленістю сторін встановлюється у фіксованому розмірі.

Пунктом 1 договору №01-24 від 24.01.2024, зокрема узгоджено, що Адвокат зобов`язується здійснити представництво або надати інші види правничої допомоги Клієнту у спорах із Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» (правонаступник Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом») в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» про стягнення заборгованості в т.ч. за договором про надання послуги №75/260-19 від 13.12.2019 (ДП НАЕК «Енергоатом» реєстр. 48-121-01-19-08952 від 26.12.2019 року) на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надання допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до п. 9.3 договору № 01-24 від 24.01.2024, гонорар Адвоката за правничу допомогу у спорі про стягнення заборгованості за договором про надання послуги № 75/26049 від 13.12.2019 року (ДП НАЕК «Енергоатом» реєстр. 48-121-01-19-08952 від 26.12.2019 року) в суді першої інстанції складає 20 000 (двадцять тисяч), 00 грн. Гонорар Адвоката в суді апеляційної інстанції (у випадку оскарження, незалежно від суб`єкта та обсягу оскарження) складатиме 5000 (п`ять тисяч), 00 грн. Часткова оплата гонорару Адвоката, передбаченого цим пунктом, у розмірі 4000 (чотири тисячі), 00 грн. здійснюється Клієнтом протягом п`яти календарних днів з дати подання позовної заяви про стягнення заборгованості.

Суми гонорару зазначаються в Актах про надання правничої допомоги, які вручаються безпосередньо Клієнту. У Акті про надання правничої допомоги вказується перелік наданої правничої допомоги їз ідентифікацією. Сторони поголилися, що якщо поштове повідомлення про надіслання Акту про надання правничої допомоги повертається Адвокату, то незалежно від причини такого повернення (відсутність за місцем знаходження, відмова від отримання тощо), Клієнт вважається таким, що отримав Акт про надання правничої допомоги (п. 9.4 договору №01-24 від 24.01.2024).

Як слідує з матеріалів справи адвокатом Барчук Алєсею Вікторівною, яка діяла на підставі Ордеру серія АХ № 1176869 від 07.03.2024, було підготовлено та подано до суду позовну заяву, що в т.ч. включає вивчення документів та аналіз правовідносин, що склались між сторонами, та відповідь на відзив. Адвокат Барчук А.В. приймала участь у 2-х судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (19.03.2024 та 18.04.2024).

В Акті про надання правничої допомоги №3 від 10.04.2024, копія якого наявна в матеріалах справи, наведений перелік найменування виконаних адвокатом робіт на загальну суму 20000,00 грн, а саме:

- підготовка позовної заяви про стягнення коштів із розрахунком стягуваних сум;

- підготовка та подання відповіді на відзив із викладенням мотивів відхилення доводів відповідача;

- підготовка процесуальних документів для забезпечення можливості участі у судових засіданнях в режимі відео конференції;

- участь у судовому засіданні.

Суду надані докази часткової сплати позивачем на користь Адвоката перелічених в Акті наданих послуг робіт в загальній сумі 4000,00 грн, як то передбачено умовами п. 9.3 договору, що підтверджується випискою банку (копія якої мітяться в матеріалах справи).

Відповідач в судовому засіданні 18.04.2024 підтримав свої заперечення щодо заявленого до стягнення позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу, просив суд зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу до 7000,00 грн.

Розглянувши заяву ТОВ «ЕНЕРГОРИСК» про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов до висновку, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, господарський суд враховує, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Велика Палата вказувала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/WestAllianceLimited проти України» від 23 січня 2014 року, заява № 19336/04, § 268). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до правової позиції висловленої у постанові Великої Палати Верхового Суду від 16.11.2022 № 922/1964/21: «… суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. 118. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України). 119. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. 120. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. 121. Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19». «…при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. 132. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. 133. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. 134.Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.135.Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18».

Отже при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Надавши оцінку усім доданим доказам, з урахуванням: категорії цієї справи, що справа є незначної складності, немалу кількість аналогічних однотипних справ за позовами позивача, беручи до уваги, що справа є малозначною в силу приписів ст. 12 ГПК України та розглядалась судом за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, ціну позову, критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, а також зважаючи на клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу на 50%, тобто до 3500,00 грн від попередньо заявленої суми (7000,00 грн). Решту витрат на професійну правову допомогу покласти на позивача.

Надавши оцінку усім доданим доказам, з урахуванням: категорії цієї справи, немалу кількість аналогічних однотипних справ за позовами позивача, беручи до уваги, що справа розглядалась судом за правилами загального позовного провадження, ціну позову, критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, проведення у справі та участь представника позивача усього в двох судових засіданнях, кількість заяв по суті: позовна заява та відповідь на відзив, зважаючи на клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 15000,00 грн від попередньо заявленої суми (20000,00 грн). Решту витрат на професійну правову допомогу покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ», код ЄДРПОУ 24584661 (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ», код ЄДРПОУ ВП 19355964 (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОРИСК», код ЄДРПОУ 19255493 (03148, м. Київ, вул. Сім`ї Стешенків, буд. 7, офіс 141) суму 1 431 080 (один мільйон чотириста тридцять одну тисячу вісімдесят) грн 00 коп. основного боргу, суму 156361 (сто п`ятдесят шість тисяч триста шістдесят одну) грн 47 коп. 3% річних, суму 787762 (сімсот вісімдесят сім тисяч сімсот шістдесят дві) грн 34 коп. інфляційних втрат.

Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ», код ЄДРПОУ 24584661 (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ», код ЄДРПОУ ВП 19355964 (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОРИСК», код ЄДРПОУ 19255493 (03148, м. Київ, вул. Сім`ї Стешенків, буд. 7, офіс 141) суму 28502 (двадцять вісім тисяч п`ятсот дві) грн 45 коп. витрат зі сплати судового збору та суму 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 03.05.2024.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва