Рішення

від 21.03.2024 по справі 910/19591/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.03.2024Справа № 910/19591/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г, за участю секретаря судового засідання Дишканта Д.В., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/19591/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОЙЛТЕХНОПАЙП"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

про стягнення 2 670 600,00 грн

За участю представників:

від позивача Пушинський М.В., Саламаха Р.Р.;

від відповідача Мясков О.Є.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЗОЙЛТЕХНОПАЙП" (далі - позивач, Товариство) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - відповідач, Оператор ГТС) про стягнення 2 670 600,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно отримано грошові кошти згідно з банківською гарантією від 15.06.2021 № BGV/UA/03-2-07053 (далі - Банківська гарантія), оскільки невиконання позивачем зобов`язань за договором від 18.06.2021 № 2106000071 (далі - Договір) зумовлено настанням обставин непереборної сили, які, як вказано Товариством, підтверджено відповідним сертифікатом від 05.12.2022 № 3200-22-1661 Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2023 відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 29.01.2024, а також встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій.

15.01.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому Оператор ГТС заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

24.01.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив.

У підготовчому судовому засіданні 29.01.2024 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 29.01.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву до 05.02.2024.

У підготовчому засіданні 05.02.2024 представник позивача просив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті, представник відповідача не заперечував проти закриття провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/19591/23 до судового розгляду по суті на 22.02.2024.

19.02.2024 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про участь його представника в судовому засіданні 22.02.2024 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 клопотання Оператора ГТС про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

У судовому засіданні 22.02.2024 оголошено перерву до 07.03.2024. У судовому засіданні 07.03.2024 оголошено перерву до 21.03.2024.

14.03.2024 від Товариства надійшли додаткові пояснення у справі.

Суд протокольною ухвалою від 21.03.2024 долучив вказані додаткові пояснення та відмовив у долученні доказів, які подані разом з поясненнями.

У судових засіданнях суд, заслухавши вступне слово представників сторін, з`ясувавши обставини, дослідив в порядку статей 209-210 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) докази у справі.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.

У судовому засіданні 21.03.2024 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.

Судом, відповідно до вимог статей 222-223 ГПК України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, додаткові пояснення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

18.06.2021 Товариством (Підрядник) і Оператором ГТС (Замовник) укладено Договір, відповідно до якого Підрядник за завданням Замовника, відповідно до умов Договору про закупівлю, зобов`язується на свій ризик надати послуги: Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрат газу ГРС Новояворівськ, ГРС Великий Любінь, ГРС Нежухів, ГРС Стинава), відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації (які, з урахуванням частини першої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (зі змінами та доповненнями), норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, далі іменуються - Роботи), а Замовник - прийняти та оплатити такі Роботи відповідно до умов Договору (пункт 1.1).

Згідно з пунктом 3.1 Договору загальна вартість виконуваних Робіт за Договором згідно із Договірною ціною (Додаток № 2) становить: 53 412 000,00 грн, у тому числі ПДВ 20% 8 902 000,00 грн.

Відповідно до пункту 4.1 Договору Підрядник зобов`язується виконати Роботи протягом 365 календарних днів з дати підписання Договору з обов`язковим дотриманням погодженого із Замовником Графіку виконання робіт (Додаток № 3), що додається до Договору та є невід`ємною його частиною.

Відповідно до пункту 4.2 Договору строки виконання Робіт можуть бути змінені з внесенням відповідних змін до Договору у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 10.9.1 Договору відповідно до умов пункту 6 розділу VI тендерної документації процедури закупівлі відкритих торгів по предмету закупівлі «Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрат газу ГРС Новояворівськ, ГРС Великий Любінь, ГРС Нежухів, ГРС Стинава)» відповідно до оголошення про проведення процедури закупівлі № UA-2021-02-19-001554-c, оприлюдненого на веб-порталі Уповноваженого органу 19 грудня 2021 року, Підрядник зобов`язується надати Замовнику не пізніше дати укладення Договору в забезпечення виконання Договору безвідкличну безумовну банківську гарантію (далі - Гарантія) на суму 2 670 600,00 грн, що становить 5% відсотків ціни Договору.

Термін дії Гарантії - до 23 серпня 2022 року включно (пункт 10.9.3 Договору).

15.06.2021, на виконання вимог пункту 10.9.1 Договору, позивачем (Принципалом) укладено з AT «УКРАЇНСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНО - ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» (Гарант) [далі - Банк] договір про надання гарантії № BGV/UA/03-2-07053 (далі - Договір про надання гарантії), відповідно до якого Гарант за дорученням Принципала надає на користь ТОВ «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» забезпечення виконання договору на суму 2 670 600,00 грн.

За умовами Договору про надання гарантії № BGV/UA/03-2-07053 від 15.06.2021 гарантія є безумовною, безвідкличною.

18.07.2022 сторонами укладено Додаткову угоду № 1, за якою було зменшено загальну вартість по Договору шляхом викладення пункту 3.1 Договору у такій редакції: «Загальна вартість виконуваних Робіт за цим Договором, що є ціною Договору згідно із Договірною ціною (Додаток № 2), становить: 52 734 698,44 (п`ятдесят дві мільйона сімсот тридцять чотири тисячі шістсот дев`яносто вісім гривень 44 коп.), в тому числі ПДВ 20% 8 789 116,41 грн (вісім мільйонів сімсот вісімдесят дев`ять тисяч сто шістнадцять гривень 41 коп.), та збільшено строк виконання робіт, а саме: викладено п. 10.9.3. Договору у такій редакції: «Термін дії Гарантії - до 15.12.2022 року включно». Викладено пункт 11.1 Договору в такій редакції: « 11.1. Договір вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами та діє до 515 календарних днів з дати підписання. В частині гарантійних зобов`язань - до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання».

Продовження терміну дії Банківської гарантії відбулося 30.06.2022 після підписання Додаткового договору № 1 від 30.06.2022 до Договору про надання гарантії.

11.11.2022 сторонами укладено Додаткову угоду № 2, якою змінено пункт 10.9.3 Договору та викладено його в такій редакції: «Термін дії Гарантії - до 03 березня 2023 року включно», а також викладено п. 11.1. Договору у такій редакції « 11.1. Договір вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами та діє до 592 календарних днів з дати підписання. В частині гарантійних зобов`язань - до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання».

Продовження терміну дії Банківської гарантії відбулося 11.11.2022 після підписання Додаткового договору № 2 від 11.11.2022 до Договору про надання гарантії.

26.01.2023 відбулося продовження терміну дії банківської гарантії до 30.05.2023, після підписання Додаткового договору № 3 від 26.01.2023 до Договору про надання гарантії.

16.05.2023 відбулося продовження терміну дії банківської гарантії до 30.06.2023, після підписання Додаткового договору № 4 від 16.05.2023 до Договору про надання гарантії.

На адресу позивача надійшло повідомлення від Банку № 4676/03-2 від 28.06.2023 про те, що Банк отримав від Оператора ГТС свіфт-повідомлення про отримання вимоги від 28.06.2023 про сплату 2 670 600,00 грн, у зв`язку з настанням гарантійного випадку відповідно умов Банківської гарантії.

Згідно з платіжним дорученням № 110534909 від 05.07.2023 Гарант здійснив перерахування суми гарантійного платежу на користь Бенефіціара.

Згідно з пунктом 2.2.6 Договору про надання гарантії Принципал зобов`язується протягом 2 (двох) банківських днів з дня отримання повідомлення про настання гарантійного випадку з копією вимоги Бенефіціара разом з доданими до неї документам перерахувати Гаранту належну до сплати Бенефіціару за умовами Гарантії суму, згідно з реквізитами, вказаними Гарантом у повідомленні про настання гарантійного випадку.

Відтак, на переконання позивача, внаслідок дій відповідача Товариство набуло обов`язку відшкодувати Банку-Гаранту суму Гарантійного платежу у розмірі 2 670 600,00 грн.

04.07.2023 Банком і Товариством укладено Додатковий договір № 5 до Договору про надання гарантії, в якому сторони домовились про встановлення строку сплати заборгованості в сумі 2 670 600,00 грн строком до 20.12.2023 включно, згідно з графіком.

Вказані грошові кошти були перераховані позивачем на користь Банка-Гаранта згідно з такими платіжними інструкціями: № 3114 від 04.07.2023 у сумі 801 180,00 грн; № 3148 від 28.07.2023 у сумі 311 570,00 грн; № 3236 від 29.08.2023 у сумі 311 570,00 грн; № 3337 від 29.09.2023 у сумі 311 570,00 грн; № 3465 від 03.11.2023 у сумі 311 570,00 грн; № 3557 від 29.11.2023 у сумі 311 570,00 грн; № 3618 від 18.12.2023 у сумі 311 570,00 грн.

Оплата відсотків за платіж за Гарантією в розмірі 28% річних відбулася за такими платіжними інструкціями: № 3154 від 28.07.2023; № 3238 від 29.08.2023; № 3340 від 29.09.2023; № 3467 від 03.11.2023; № 3560 від 29.11.2023; № 3624 від 18.12.2023.

Позивач вважає, що право відповідача на звернення до Банку-Гаранта із вимогою про сплату гарантійного платежу не виникло з огляду на положення пункту 8.1 Договору, за яким жодна зі сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов у разі настання надзвичайних та невідворотних обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань.

Як стверджує Товариство, Оператор ГТС реалізував своє право, яке передбачене пунктом 10.9.5 Договору, без достатніх правових підстав та будучи достовірно обізнаним про наявність обставин непереборної сили.

З огляду на викладене, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 2 670 600,00 грн в силу приписів статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) як безпідставно набутого відповідачем майна за рахунок позивача.

У свою чергу, відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, вказуючи на наявність підстав для сплати банківської гарантії та відсутність підстав для стягнення грошових коштів у заявленому розмірі в силу приписів статті 1212 ЦК України.

Суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, виходячи з такого.

Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Так, відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 200 Господарського кодексу України (далі - ГК України) гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.

За гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (стаття 560 ЦК України).

Частина першою статті 563 ЦК України встановлює, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Відповідно до частини другої статті 564 ЦК України встановлено, що гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.

Згідно з частиною першою статті 565 ЦК України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.

Відповідно до статей 560, 563, 565 ЦК України обов`язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає (правовий висновок, висловлений об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19).

Отже, для вирішення даного господарського спору сторін по суті слід встановити, чи були порушені позивачем умови Договору, зокрема, в частині своєчасного виконання робіт.

Відповідно до частини першої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з частиною першою статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до частини першої статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

З матеріалів справи вбачається, що у Графіку виконання робіт по об`єкту (Додаток № 3 до Договору) сторони погодили строки виконання робіт, що становлять:

- строк обстеження, розробки, подання на експертизи, усунення зауважень та отримання результатів експертиз робочої документації (І етап): 120 календарних днів;

- строк виготовлення/придбання основних блоків та вузлів, виконання будівельно-монтажних та електромонтажних робіт (ІІ етап): 300 календарних днів;

- строк пусконалагоджувальних робіт (ІІІ етап): 365 календарних днів.

Тобто кінцевим строком виконання І етапу робіт було до 16.10.2021; ІІ етапу - до 14.04.2022; ІІІ етапу - до 18.06.2022.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною першою статті 193 ГК України.

У матеріалах справи містяться акти приймання виконаних будівельних робіт на загальну суму 52 025 171,45 грн, а саме:

- від 31.12.2021 (акт № 1 ГРС Новояворівськ, акт № 2 ГРС Великий Любінь, акт № 3 ГРС Нежухів, акт № 4 ГРС Стинава);

- від 28.02.2022 (акт № 5 ГРС Великий Любінь, акт № 6 Нежухів, акт № 7 ГРС Стинава);

- від 05.12.2022 (акт № 1 ГРС Новояворівськ, акт № 2 ГРС Великий Любінь, № 3 ГРС Стинава);

- від 30.12.2022 (акт № 2.3. Нежухів, акт № 2.4. ГРС Стинава);

- від 17.01.2023 (акт № 1 ГРС Новояворівськ, акт № 2 ГРС Великий Любінь);

- від 29.09.2023 (акт № 1 ГРС Новояворівськ, акт № 2 ГРС Великий Любінь, акт № 3 ГРС Нежухів, акт № 4 ГРС Стинава).

Отже, Товариством, як підрядником, порушено строки виконання Робіт, визначених умовами Договору.

Обґрунтовуючи свої доводи стосовно неможливості своєчасного здійснення виконання взятих на себе зобов`язань за Договором, позивач посилається на те, що право відповідача на звернення до Банку-Гаранта з вимогою про сплату гарантійного платежу не виникло з огляду на положення пункту 8.1 Договору, за яким жодна зі сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов у разi настання надзвичайних та невідворотних обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань.

Так, Товариство вказує, що позивач не мав можливості виконати роботи у визначений графіком термін внаслідок настання форс-мажорних обставин, зокрема:

- на період активних бойових дій на території Києва та Київської області господарська діяльність Товариством не здійснювалась та була призупинена;

- після закінчення активних бойових дій на території Києва та Київської області неодноразово оголошувалась повітряна тривога у зв`язку з ворожими обстрілами території України.

Розділом 8 Договору визначено, що жодна зі сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов у разі настання надзвичайних та невідворотних обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військово мобілізація, військовi дiї, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропрiацiя, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквiзицiя, громадська демонстрацiя, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентованi умовами вiдповiдних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемiя, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повiнь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

За умовами пункту 8.2 Договору сторони протягом 10 (десяти) календарних днів повинні сповістити одна одну про початок обставин непереборної сили (форс-мажора) у письмовій формі. Повідомлення про початок дії обставин непереборної сили (форс-мажора) та строк їх дії підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України.

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї зі сторін про неможливість виконання прийнятих за даним договором зобов`язань внаслідок дії обставин непереборної сили та/або не надання сертифікату Торгово-промислової палати України, позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звiльняє вiд відповідальності за невиконання зобов`язань (пункт 8.3 Договору).

Пунктом 8.4 Договору визначено, що при настанні обставин непереборної сили виконання зобов`язань за цим договором продовжується на строк, відповідний строку дії вказаних обставин. Якщо обставини непереборної сили безперервно триватимуть понад 90 (дев`яносто) календарних днів, то кожна зі сторін матиме право в односторонньому порядку розірвати договір, письмово повідомивши про це іншу сторону не пізніше, ніж за 20 (двадцять) календарних днів до очікуваної дати розірвання (п. 8.5 Договору).

Суд виходить з того, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та наразі триває.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України, зокрема, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

В силу приписів частини другої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Частиною першою статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

При цьому форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що такі обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Таким чином, доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Аналогічні правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17 щодо застосування статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».

01.11.2022 позивачем надіслано лист № 332 від 01.11.2022, яким запропоновано укласти Додаткову угоду № 2, запропоновано продовжити термін дії договору на 270 днів та повідомлено про настання форс-мажорних обставин. Вказаний лист було направлено 02.11.2022, що підтверджується скріншотом з електронної пошти позивача (gotp.ltd@gmail.com) про направлення листа від 02.11.2022, на електронну пошту відповідача (info@tsoua.com).

04.11.2022 відповідачем надіслано лист № ТОВВИХ-22-11838 з пропозицією надання документів на підтвердження настання форс-мажорних обставин.

09.11.2022 позивачем направлено лист № 340, в якому гарантовано надання сертифікату Торгово-промислової палати України щодо підтвердження обставин непереборної сили і оригіналу нової банківської гарантії. Вказаний лист направлено 09.11.2022, що підтверджується скріншотом з електронної пошти позивача (gotp.ltd@gmail.com) про направлення листа від 09.11.2022, на електронну пошту відповідача (info@tsoua.com).

17.01.2023 листом № 374 «Стосовно укладання додаткової угоди № 3 до договору №2106000071 від 17.06.2021р». відповідача повідомлено про отримання Сертифікату за вихідним номером № 241/03.23, виданого Київською обласною торгово-промисловою палатою, щодо наявності форс-мажорних обставин з 24.02.2022 до 05.12.2022, який підтверджує об`єктивні обставини, що спричинили продовження термінів виконання робіт. Фактично форс-мажорні обставини тривали 280 календарних днів. Вказаний лист направлено 17.01.2023, що підтверджується скріншотом з електронної пошти позивача (gotp.ltd@gmail.com) про направлення листа від 17.01.2023, на електронну пошту відповідача (info@tsoua.com).

Відповідно до зазначеного Сертифікату № 3200-22-1661 Київська обласна (регіональна) торгово-промислова палата засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які унеможливили виконання зобов`язання у зазначений термін у період з 24.02.2022 і тривають станом на 05.12.2022.

Також у листі № 374 від 17.01.2023 позивачем зазначено, що відповідно до пункту 8.4 Договору при настанні обставин непереборної сили виконання зобов`язань за Договором продовжується на строк, відповідний строку дії вказаних обставин, та запропоновано укласти Додаткову угоду № 3 до Договору на збільшення терміну дії Договору на 280 календарних днів.

У додаток до листа надіслано проект Додаткової угоди № 3 та Додатку до Додаткової угоди № 3 - Графік виконання робіт.

20.01.2023 позивачем надіслано лист № 379 у доповнення до листа № 374, яким запропоновано розглянути та погодити проекти змін до банківських гарантій № BGV/UA/03-2-07053 від 15.06.2021 та № BGV/UA/03-2-07052 від 15.06.2021. Вказаний лист направлено 20.01.2023, що підтверджується скріншотом з електронної пошти позивача (gotp.ltd@gmail.com) про направлення листа від 20.01.2023, на електронну пошту відповідача (info@tsoua.com).

26.01.2023 відповідачу надіслано лист № 387, яким надано продовжену банківську гарантію по Договору. Вказаний лист направлено 27.01.2023, що підтверджується скріншотом з електронної пошти позивача (gotp.ltd@gmail.com) про направлення листа від 27.01.2023, на електронну пошту відповідача (info@tsoua.com)

Разом з тим, сторонами не було укладено Додаткову угоду № 3 до Договору та відповідно не внесено зміни до графіка виконання робіт.

23.05.2023 позивачем направлено лист № 466 від 23.05.2023, яким повідомлено, що позивачем виконано роботи на 98,5% від загального обсягу робіт, які передбачені Договором, та повідомлено про те, що реальна можливість виконання робіт з урахуванням погодних умов настала в травні місяці, що зумовило збільшення терміну виконання робіт.

Вказаний лист було направлено 23.05.2023, що підтверджується скріншотом з електронної пошти позивача (gotp.ltd@gmail.com) про направлення листа від 23.05.2023, на електронну пошту відповідача (info@tsoua.com).

З огляду на вказане вище листування, вперше позивач повідомив про обставини непереборної сили лише 01.11.2022, тобто після спливу 10 місяців після початку повномасштабного вторгнення.

Втім, з огляду на узгоджений сторонами графік виконання робіт, І етап мав бути завершений не пізніше 16.10.2021, ІІ етап - 14.04.2022, ІІІ - 18.06.2022.

Таким чином, перше повідомлення відбулося через майже п`ять місяців після визначеної дати завершення ІІІ етапу.

Крім того, відповідний сертифікат позивачем надіслано відповідачу лише 17.01.2023, однак форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які унеможливили виконання зобов`язань за Договором згідно з означеним сертифікатом, діяли у період з 24.02.2022 і тривають станом на 05.12.2022.

Отже, як встановлено судом, сторонами у розділі 8 Договору передбачено порядок повідомлення сторони у разі неможливості виконання своїх зобов`язань через настання форс-мажорних обставин.

Разом з тим, позивачем не надано доказів дотримання порядку, визначеного пунктом 8.2 Договору, щодо повідомлення про настання форс-мажорних обставин замовника та не надано належних доказів неможливості виконання зобов`язання внаслідок настання форс-мажорних обставин у визначений строк, протягом 10 (десяти) календарних днів.

Таким чином, всупереч умов Договору позивачем не надано доказів дотримання порядку повідомлення відповідача про виникнення форс-мажорних обставин за Договором (пункт 8.2).

Враховуючи викладене вище, відповідачем належними та достовірними доказами доведено факт порушення принципалом умов Договору, настання гарантійного випадку та наявність підстав для виплати банківської гарантії.

За таких обставин, враховуючи настання гарантійного випадку, суд дійшов висновку, що у позивача виник обов`язок зі сплати гарантійних зобов`язань.

Таким чином, перерахування Банком на користь замовника (відповідача) коштів у сумі 2 670 600,00 грн відбулось у зв`язку з настанням гарантійного випадку, на підставі домовленостей, передбачених договором та гарантією, тому підстави для стягнення вказаних коштів з відповідача на підставі статті 1212 ЦК України, відсутні.

Таким чином, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже вони не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на результат прийнятого рішення.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

За приписами статті 129 ГПК України судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, слід покласти на позивача.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст рішення складено 02.05.2024.

Суддя О.Г. Удалова