Рішення

від 24.04.2024 по справі 910/18984/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.04.2024Справа № 910/18984/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,

за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.

розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАУЕР ЕНЕРДЖІ"

до Підприємства об`єднання громадян "РІВАС" Громадської організації "Всеукраїнська організація Союз осіб з інвалідністю України"

про стягнення 1 827 974,38 грн.,

Представники сторін:

від позивача: Пальчик В.Л. за довіреністю від 14.02.2024 року;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Артікс" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства об`єднання громадян "РІВАС" Громадської організації "Всеукраїнська організація Союз осіб з інвалідністю України" (далі - відповідач, Підприємство) про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 1 827 974,38 грн., з яких: 1 392 268,00 грн. - основний борг за договором поставки нафтопродуктів від 24.01.2023 року № 24-01/23, 369 726,72 грн. - пеня, 22 430,78 грн. - 3 % річних, 43 548,88 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою від 18.12.2023 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/18984/23, вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 17.01.2024 року.

16.01.2024 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява Підприємства про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Враховуючи вищенаведену заяву відповідача, у підготовчому засіданні 17.01.2024 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 31.01.2024 року.

У підготовчому засіданні 31.01.2024 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження у справі № 910/18984/23 на 30 днів.

Ухвалою від 31.01.2024 року господарський суд міста Києва закрив підготовче провадження у справі № 910/18984/23 та призначив її до судового розгляду по суті на 21.02.2024 року.

20.02.2024 року до господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача від 16.02.2024 року, в якому останній просив суд замінити сторону, а саме позивача у справі № 910/18984/23 - Товариство його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАУЕР ЕНЕРДЖІ" (код ЄДРПОУ 45149027).

Разом із тим, судове засідання, призначене у даній справі на 21.02.2024 року, не відбулося, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності суддею Ломакою В.С.

Ухвалою від 18.03.2024 року господарський суд міста Києва призначив судове засідання на 24.04.2024 року.

Ухвалою від 24.04.2024 року господарський суд міста Києва задовольнив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Артікс" від 16.02.2024 року та замінив позивача у справі № 910/18984/23 на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАУЕР ЕНЕРДЖІ" (далі - Товариство).

Представник позивача у судовому засіданні 24.04.2024 року підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач про дату час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте явку свого уповноваженого представника у призначене судове засідання 24.04.2024 року не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

За умовами частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до частини 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З огляду на викладене, копії ухвал суду від 31.01.2024 року про закриття підготовчого провадження у справі № 910/18984/23 та призначення її до судового розгляду по суті на 21.02.2024 року, а також від 18.03.2024 року про призначення судового засідання на 24.04.2024 року, в порядку, визначеному законом, були надіслані судом в електронній формі шляхом надсилання їх до електронного кабінету Підприємства, та доставлені останньому 01.02.2024 року о 18:27 год. та 19.03.2024 року о 19:30 год. відповідно.

Наведені обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи повідомленнями про доставку означених електронних листів.

За умовами пункту 2 абзацу 1 частини 6, абзацу 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

Згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, оскільки суд надавав можливість відповідачу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 року в цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Усі ці обставини слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 24.04.2024 року проголошену вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

24.01.2023 року між Підприємством (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Артікс" (постачальник) було укладено договір поставки нафтопродуктів № 24-01/23 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язався передати в погоджені строки, а покупець - прийняти і оплатити на умовах, викладених у Договорі, нафтопродукти (далі - Товар), найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на товар, які оформлюються на кожну окрему партію товару.

Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

За умовами пункту 1.2 Договору номенклатура товару, його кількість, ціна встановлюються сторонами за обопільною згодою на основі заявки покупця й зазначаються в розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/чи у відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар, які складаються в електронній формі, та являються специфікацією в розумінні статті 266 Господарського кодексу України, і складають невід`ємну частину цього Договору.

Пунктом 1.6 Договору передбачено, що документообіг (заявка, рахунок, довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, видаткова накладна, додаткова угода, специфікація тощо) здійснюється в електронній формі з дотриманням вимог законодавства про електронні документи і електронний документообіг та з використанням електронного цифрового підпису. Після отримання від постачальника документів, покупець підписує ці електронні документи електронним цифровим підписом та повертає з використанням програми M.E.Doc, COTA, FlyDoc або FREDO. Збереження цих документів здійснюється на електронних носіях інформації протягом строку, встановленого законодавством для відповідних документів на папері.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Договору з метою формування та узгодження партії поставки Товару, покупець подає заявку на постачання партії товару, відповідно до узгодженого додатку до Договору, а за необхідністю, додаткової угоди, специфікації тощо. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується в заявці, несе покупець.

Згідно з пунктом 2.15 Договору у випадку, якщо поставка Товару була проведена без дотримання заявлених (згідно даних, відображених в заявці) покупцем даних про обсяг, дату поставки і т,д., однак покупцем була підписана видаткова накладна, поставка Товару вважається узгодженою з покупцем за асортиментом, кількістю, якістю та вартістю (ціною) товару, зазначеного у видатковій накладній, а зобов`язання постачальника щодо поставки товару - виконаними в частині поставки товару.

Загальна вартість цього Договору визначається кількістю отриманого та оплаченого Товару покупцем протягом всього строку дії Договору. Вартість кожної окремої партії Товару визначається постачальником в рахунках-фактурах та видаткових накладних (пункт 4.2 цієї угоди).

У пункті 4.3 Договору його сторони погодили, що покупець зобов`язується оплатити повну вартість Товару шляхом 100 % попередньої оплати впродовж 2-х робочих днів, враховуючи день виставлення рахунку, або ж у строк, зазначений у рахунку на оплату, якщо рахунком встановлюється більш тривалий термін оплати.

Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів банківською установою на банківський рахунок постачальника (пункт 4.5 Договору).

Відповідно до пункту 4.8 Договору у випадку проведення покупцем оплати, яка перевищує погоджений між сторонами об`єм партії Товару, сплачені надлишкові кошти зараховуються як передоплата майбутніх поставок, в рамках Договору, при цьому з постачальника не стягуються будь-які проценти за користування грошовими коштами, які отримані у якості передоплати.

Строк дії цього Договору погоджено сторонами та встановлено до 31.12.2023 року (пункт 7.1 Договору).

Згідно з пунктом 7.2 Договору останній вважається укладеним (набирає чинності) з моменту його підписання сторонами в письмовій формі або в електронній формі відповідно до Закону України "Про електронну комерцію", з моменту підписання його сторонами з використанням ЕЦП з посиленим сертифікатом ключа.

Закінчення строку дії цього Договору не звільняє жодну зі сторін від відповідальності за його порушення (невиконання та/або неналежне виконання), яке мало місце під час дії Договору (пункт 7.12 наведеного правочину).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Артікс" згідно з підписаними представниками сторін цього правочину та скріпленими їх електронними печатками видатковими накладними від 24.01.2023 року № 19 на суму 917 280,00 грн., від 31.01.2023 року № 21 на суму 444 176,00 грн. та від 02.02.2023 року № 22 на суму 483 092,00 грн. (що додатково підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів від 24.01.2023 року № 18, від 31.01.2023 року № 19 та від 02.02.2023 року № 20) поставило відповідачу товар (дизельне паливо) на загальну суму 1 844 548,00 грн.

Про належне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Артікс" своїх зобов`язань з поставки товару свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником своїх зобов`язань за Договором.

Проте в порушення умов Договору Підприємство оплату вартості поставленого йому товару здійснило не у повному обсязі, оплативши Товариству з обмеженою відповідальністю "Артікс" лише 452 280,00 грн. та заборгувавши таким чином постачальнику грошові кошти у загальному розмірі 1 392 268,00 грн. Означені обставини додатково підтверджуються наявною в матеріалах справи копією підписаного між сторонами Договору акту звірки взаєморозрахунків станом на 13.04.2023 року.

Зважаючи на викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Артікс" звернулося до господарського суду міста Києва з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу Договору, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини за наведеним правочином регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як було вказано вище, у пункті 4.3 Договору його сторони погодили, що покупець зобов`язується оплатити повну вартість товару шляхом 100 % попередньої оплати впродовж 2-х робочих днів, враховуючи день виставлення рахунку, або ж у строк, зазначений у рахунку на оплату, якщо рахунком встановлюється більш тривалий термін оплати. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів банківською установою на банківський рахунок постачальника (пункт 4.5 Договору).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за Договором, яка складає 1 392 268,00 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, а також відображена у відповідному акті звірки взаєморозрахунків, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Артікс" (як первісним кредитором) чи Товариством (як новим кредитором), суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати поставленого йому товару за Договором, позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 43 548,88 грн., нараховані протягом лютого-липня 2023 року на суму основного боргу в розмірі 1 392 268,00 грн., а також 22 430,78 грн. 3 % річних, нарахованих на відповідні суми заборгованості за кожною з накладних у період з 27.01.2023 року по 14.08.2023 року згідно з наданим розрахунком.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Оскільки нараховані позивачем суми інфляційних втрат у розмірі 43 548,88 грн. та 3 % річних у сумі 22 430,78 грн. є арифметично правильними та відповідають приписам чинного законодавства, тоді як відповідачем контррозрахунку наведених компенсаційних виплат надано не було, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача нарахованих компенсаційних виплат у вищевказаних розмірах, у зв`язку із чим, такі вимоги також підлягають задоволенню.

Крім того, зважаючи на неналежне виконання Підприємством своїх зобов`язань за Договором, позивач також просив суд стягнути з покупця 369 726,72 грн. пені, нарахованої із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ на прострочені суми основного боргу за кожною з накладних у період з 27.01.2023 року по 14.08.2023 року.

Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За умовами пункту 5.2 Договору у випадку прострочення (порушення, невиконання, протермінування, несвоєчасного виконання) покупцем строків (термінів) оплати товару, визначених умовами цього договору та додатками до нього, покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (тобто у період впродовж якого існувала заборгованість), від суми грошової заборгованості за кожен день прострочення (несвоєчасного виконання, невиконання) платежу. Строк позовної давності на нараховану пеню встановлюється в три роки.

Оскільки наданий Товариством з обмеженою відповідальністю "Артікс" розрахунок пені у розмірі 369 726,72 грн. є арифметично правильним та відповідає приписам чинного законодавства і умовам Договору, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача цієї штрафної санкції у вищенаведеному розмірі.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження сплати спірної суми заборгованості чи відсутності прострочення ним виконання своїх обов`язків зі своєчасної оплати товару за Договором.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов`язки за Договором, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

У той же час суд зауважує, що статтею 512 Цивільного кодексу України передбачено заміну кредитора саме у цивільному або господарському зобов`язанні.

Обов`язок сплатити судовий збір за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів, не є за своєю суттю цивільним чи господарським зобов`язанням, і включається до складу судових витрат, а не до предмету і ціни позову (саме які виникають з цивільних та господарських правовідносин). Відповідно процесуальний розподіл судом судового збору за результатами вирішення господарського спору між сторонами процесу не є виникненням саме господарського чи цивільного зобов`язання, що, в свою чергу, характеризується правовідношенням між боржником і кредитором з приводу виконання/утримання від виконання певної дії.

Заміна кредитора у зобов`язанні, як і саме зобов`язання, є інститутом цивільного права, а відносини, пов`язані з виконанням судового рішення, в тому числі, щодо стягнення/відшкодування судового збору та інших судових витрат, характеру цивільно-правових не мають.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що суму сплаченого Товариством з обмеженою відповідальністю "Артікс" у даній справі судового збору в розмірі 27 419,62 грн. слід стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Артікс" згідно з положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 178, 232, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Підприємства об`єднання громадян "РІВАС" Громадської організації "Всеукраїнська організація Союз осіб з інвалідністю України" (04073, місто Київ, вулиця Куренівська, будинок 2Б, код ЄДРПОУ 44880776) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАУЕР ЕНЕРДЖІ" (08601, Київська область, Обухівський район, місто Васильків, вулиця Володимирська, будинок 184; код ЄДРПОУ 45149027) 1 392 268 (один мільйон триста дев`яносто дві тисячі двісті шістдесят вісім) грн. 00 грн. основного боргу, 43 548 (сорок три тисячі п`ятсот сорок вісім) грн. 88 коп. інфляційних втрат, 22 430 (двадцять дві тисячі чотириста тридцять) грн. 78 коп. 3 % річних та 369 726 (триста шістдесят дев`ять тисяч сімсот двадцять шість) грн. 72 коп. пені.

3. Стягнути з Підприємства об`єднання громадян "РІВАС" Громадської організації "Всеукраїнська організація Союз осіб з інвалідністю України" (04073, місто Київ, вулиця Куренівська, будинок 2Б, код ЄДРПОУ 44880776) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Артікс" (08600, Київська область, Обухівський район, місто Васильків, вулиця Володимирська, будинок 184; код ЄДРПОУ 43207830) 27 419 (двадцять сім тисяч чотириста дев`ятнадцять) грн. 62 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 03.05.2024 року.

Суддя В.С. Ломака