Рішення

від 01.05.2024 по справі 910/1495/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.05.2024Справа № 910/1495/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Системи модернізації складів»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСБК»

про стягнення 748.506,80 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

07.02.2024 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Системи модернізації складів» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСБК» про стягнення 748.506,80 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 539/02 від 16.02.2021 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 7.433.210,00 грн, що підтверджується видатковими накладними № 396-01 від 04.06.2021, № 396-02 від 29.06.2021, № 396-03 від 12.07.2021, № 396-04 від 22.07.2021, № 396-05 від 30.07.2021, № 396-06 від 11.08.2021, № 396-07 від 17.08.2021, № 396-08 від 30.08.2021, № 396-09 від 16.09.2021. Також позивачем здійснено доставку обладнання відповідачу, що підтверджується актом здачі приймання робіт (надання послуг) № 530 від 13.09.2021 на суму 51.852,00 грн. Відповідачем здійснено часткову оплату товару в загальному розмірі 6.736.555,20 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 4490 від 19.02.2021, № 4546 від 06.04.2021, № 4578 від 27.04.2021, № 4697 від 23.07.2021, № 4833 від 03.11.2021. У зв`язку з тим, що відповідачем взяті на себе зобов`язання повністю не виконані, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 748.506,80 грн основного боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/1495/24 від 14.02.2024 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

23.02.2024 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2024 відкрито провадження у справі № 910/1495/24 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 01.03.2024 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0600252801160 за адресою: 04159, м. Київ, вул. Сім`ї Кульженків, 35, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Проте, конверт разом з ухвалою від 01.03.2024 (номер відправлення 0600252801160) було повернуто до суду поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 01.03.2024 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

16.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Системи модернізації складів» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІСБК» (покупець, відповідач) було укладено договір постачання № 539/02 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити товар, що визначений цим договором та додатком № 1, що є невід`ємною частиною договору, а покупець прийняти та оплатити на умовах цього договору.

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором оплату поставленого товару та послуги доставки обладнання повністю не здійснив, в зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 748.506,80 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до п. 11.2 договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 01.12.2021.

Згідно з п. 1.2 договору загальну вартість товару, що постачається за даним договором узгоджується та підписується в додатку № 1.

У Специфікації № 1, що є додатком № 1 до договору сторони визначили, що загальна вартість товару, з урахуванням послуги доставки обладнання м. Дергач, Дергачівського р-ну, Харківської обл. вартістю 55.000,00 грн (п. 53 додатку № 1), становить 7.939.250,00 грн.

Згідно з п. 3.2 договору постачальник доставляє товар на умовах DAP - «Склад покупця» (Інкотермс 2010). Місце поставки товару: м. Дергач, Дергачівського р-ну, Харківської обл., будівельний майданчик полігону ТПВ.

За умовами п. 3.7 та п. 3.8 договору підтвердженням поставки товару є видаткова накладна.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Умовами ст. 664 Цивільного кодексу України встановлено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 7.433.210,00 грн, що підтверджується наступними підписаними та скріпленими печатками обох сторін видатковими накладними:

№ 396-01 від 04.06.2021 на суму 455.602,36 грн;

№ 396-02 від 29.06.2021 на суму 829.581,00 грн;

№ 396-03 від 12.07.2021 на суму 594.715,77 грн;

№ 396-04 від 22.07.2021 на суму 395.303,93 грн;

№ 396-05 від 30.07.2021 на суму 575.263,10 грн;

№ 396-06 від 11.08.2021 на суму 1.127.737,12 грн;

№ 396-07 від 17.08.2021 на суму 395.109,96 грн;

№ 396-08 від 30.08.2021 на суму 841.418,43 грн.

№ 396-09 від 16.09.2021 на суму 2.218.478,33 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 5.2 договору визначено, що покупець оплачує товару наступним чином:

5.2.1. 10% від вартості товару протягом 3 банківських днів з моменту підписання договору і Специфікації № 1 для розроблення конструкторської документації.

5.2.2. 25% від вартості товару протягом 5 календарних днів з моменту погодження 3Д проектування обладнання в письмовому вигляді.

5.2.3. 25% від вартості товару - не пізніше 30.04.2021.

5.3.4. 30% від вартості партії товару не пізніше 30 робочих днів з моменту поставки товару.

5.2.5. 10% від вартості товару протягом 14 робочих днів з моменту підписання акту виконаних робіт з монтажу обладнання, зазначеного в специфікації № 1.

Датою оплати товару вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника (п. 5.3 договору).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем здійснено часткову оплату товару в загальному розмірі 6.736.555,20 грн, що підтверджується платіжними дорученнями:

№ 4490 від 19.02.2021 на суму 793.925,00 грн;

№ 4546 від 06.04.2021 на суму 1.500.000,00 грн;

№ 4578 від 27.04.2021 на суму 2.197.112,20 грн;

№ 4697 від 23.07.2021 на суму 1.033.788,00 грн;

№ 4833 від 03.11.2021 на суму 1.211.730,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 13.09.2021 між позивачем та відповідачем складено акт здачі приймання робіт (надання послуг) № 530 (послуга - доставка обладнання м. Дергач, Дергачівський р-н, Харківської обл.) на суму 51.852,00 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав зобов`язання по сплаті поставленого товару та послуг доставки обладнання у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 748.506,80 грн (696.654,80 грн (7.433.210,00 грн - 6.736.555,20 грн) + 51.852,00 грн).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті отриманого товару та послуги доставки в повному обсязі не подано.

З урахуванням існування належних доказів поставки товару та надання послуг доставки обладнання відповідачу, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача його вартості в розмірі 748.506,80 грн.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Системи модернізації складів» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСБК» (04159, м. Київ, вул. Сім`ї Кульженків, 35; код ЄДРПОУ 38216670) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Системи модернізації складів» (38750, Полтавська обл., с. Щербані, вул. Світла, 3Б; код ЄДРПОУ 39529204) 748.506 (сімсот сорок вісім тисяч п`ятсот шість) грн 80 коп. основного боргу, 8.982 (вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят дві) грн 08 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова