Ухвала

від 03.05.2024 по справі 910/5297/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

м. Київ

03.05.2024Справа №910/5297/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши заяву Громадської організації «Київська міська спілка автомобілістів» (04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 8-А)

про забезпечення позову подану одночасно з пред`явленням позову

особи щодо яких заявник просить вжити заходи забезпечення позову Київська міська рада (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36)

Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» (01030, м. Київ, вул. Леонтовича, буд. 6)

Без виклику (повідомлення) представників учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Громадська організація «Київська міська спілка автомобілістів» (далі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Київської міської рада (далі - відповідач 1), Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» (далі - відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання усунути перешкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків та зборів у місті Києві» за відповідачем-2 були закріплені, належні позивачеві, паркувальні майданчики, у зв`язку з чим останній звернувся до суду з даним позовом.

При цьому, одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Київській міській раді, Комунальному підприємству «Київтранспарксервіс» та будь-якій іншій юридичній особі або фізичній особі, в тому числі фізичним особам-підприємцям, крім Громадської організації «Київська міська спілка автомобілістів», вчиняти будь-які дії щодо оформлення, переоформлення, реєстрації прав, а також передачу в оренду, користування або вчинення іншої будь-якої господарської діяльності відносно: земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:140:1126, загальною площею 5,2456 га, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Березняківська, 17-19 ; об`єктів нерухомого майна, що знаходяться на зазначеній вище ділянці - нежитлові будівлі загальною площею 45 кв. м., а саме нежитлова будівля «А» площею 25,3 кв. м. та нежитлова будівля «Б» площею 19,7 кв. м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Березняківська, 17-19 до набрання законної сили рішення у даній справі.

Заява обґрунтована тим, що оскільки належне позивачу майно на підставі рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків та зборів у місті Києві» закріплено за відповідачем-2, то останній не обмежений у здійсненні правомочностей відносно земельної ділянки, а укладення між відповідачем-2 та третьою особою договору про експлуатацію, утримання та облаштування паркувального майданчика по вулиці Березняківській 17 , спричиняє для позивача необхідність ініціювання в майбутньому нових судових розглядів, у зв`язку з чим просить вжити вищезазначені заходи забезпечення позову.

Розглянувши заяву Громадської організації «Київська міська спілка автомобілістів» про забезпечення позову подану одночасно з пред`явленням позову суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні заяви, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Згідно з положеннями частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема: забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Заборона відповідачу вчиняти певні дії, як процесуальний захід забезпечення позову, має на меті обмежити активну поведінку особи, щодо якої вживається такий захід, шляхом встановлення судом певного зобов`язання особи, яке виникає безпосередньо з відповідного процесуального документа (ухвали суду про забезпечення позову) та покликане забезпечити виконання ймовірного судового рішення про задоволення позову і забезпечує ефективний захист, поновлення порушених прав позивача.

Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідачів з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача і з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачеві або іншим особам здійснювати певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів та, вживаючи заходи забезпечення позову, слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України, викладені у постановах Верховного Суду від 08.07.2022 у справі №904/9691/21, від 24.06.2022 у справі №904/8506/21, від 21.04.2022 у справі №922/3109/21, від 21.10.2021 у справі №910/20007/20, від 11.11.2020 у справі №910/13709/19, від 26.10.2020 у справі №907/477/20 та від 14.06.2018 у справі №916/10/18.

При цьому, під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частини 2, 5, 6, 7 статті 137 ГПК України), про що зазначено в постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №910/688/13.

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

В свою чергу, обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Окрім того, оскільки, у даному випадку, заявник звернувся з позовними вимогами немайнового характеру, а відтак має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.

Як встановлено судом, предметом позову є: визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» в частині закріплення за Комунальним підприємством «Київтранспарсервіс» паркувальних майданчиків за адресами: м. Київ, вул. Березняківська, 17 та м. Київ, вул. Березняківська, 19 ; зобов`язання Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:140:1126 за адресою: м. Київ, вул. Березняківська, 17-19 , загальною площею - 5,2456 га, та об`єктами нерухомого майна, що знаходяться на даній земельній ділянці - нежитлова будівля «А» площею 25,3 кв. м. та нежитлова будівля «Б» площею 19,7 кв. м., шляхом їх повернення у володіння Громадської організації «Київська міська спілка автомобілістів».

Таким чином, звертаючись з відповідною заявою, позивач, серед іншого, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову; наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення і предметом позовної вимоги; взаємопов`язаність заходу забезпечення з обставиною утруднення виконання чи невиконання рішення господарського суду, а саме, що обраний спосіб забезпечення спроможний запобігти відповідним утрудненням; імовірність утруднення виконання рішення або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів - саме з урахуванням предмета позову і неможливості виконання позовних вимог у випадку їх задоволення.

Позаяк, заявником не доведено в порядку приписів статей 76-79 ГПК України, що існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачам та будь-яким іншим особам, крім заявника, вчиняти будь-які дії щодо оформлення, переоформлення, реєстрації прав, а також передачу в оренду, користування або вчинення іншої будь-якої господарської діяльності відносно земельної ділянки та розташованих на ній нежитлових приміщень може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду (усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою).

При цьому, суд зауважує, що обраний заявником захід забезпечення позову у вигляді заборони вчинення будь-яких дій щодо оформлення, переоформлення, реєстрації прав, а також передачу в оренду, користування або вчинення іншої будь-якої господарської діяльності на земельній ділянці за адресою: м. Київ, вул. Березняківська 17 , за якою у відповідача-2 вже наявні договірні відносини призводить до обмеження господарської діяльності як відповідача-2, так і третьої особи, яка не учасником справи, що порушуватиме збалансованість інтересів всіх учасників.

Викладені заявником обставини необхідності вжиття визначених заходів забезпечення позову свідчать про наявність спору між сторонами відносно земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:140:1126 за адресою: м. Київ, вул. Березняківська, 17-19 , а не про наявність обставин, які б свідчили про наявність визначених процесуальним законодавством підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Разом з цим, згідно з частиною 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Враховуючи положення ч. 11 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов`язаний з`ясувати, чи тотожні за змістом заявлені заходи забезпечення позову задоволенню заявлених позовних вимог, та не повинен вживати заходів забезпечення позову, якщо здійснення таких заходів забезпечення позову практично є задоволенням заявлених позовних вимог, і при цьому спір не вирішується по суті.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постанові Верховного Суду від 01.10.2020 у справі №925/1159/19, від 07.05.2020 у справі №910/11739/19 та від 16.04.2020 у справі №910/18680/19.

Отже, позов не може бути забезпечений таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.

У даному випадку, застосування обраного заявником заходу забезпечення позову у вигляді заборони будь-яким особам, окрім самого заявника, здійснювати будь-які дії щодо оформлення, переоформлення, реєстрації прав, а також передачу в оренду, користування або вчинення іншої будь-якої господарської діяльності відносно земельної ділянки та розміщених на ній нежитлових приміщень виходячи з предмету та підстав позову, має ознаки часткового вирішення спору по суті, так як фактично зводиться до встановлення правомочностей саме заявнику відносно земельної ділянки та розміщених на ній нежитлових приміщень.

Статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

За таких обставин, оцінивши доводи заявника щодо необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність, на даний час, визначених законом підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Громадської організації «Київська міська спілка автомобілістів» про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили 03.05.2024 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Суддя Т.В. Васильченко