Рішення

від 03.05.2024 по справі 914/460/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.05.2024 Справа № 914/460/24

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. розглянув матеріали справи

за позовом Приватного підприємства «Конюшина», місто Яворів, Яворівський район, Львівська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Геосан», місто Львів

про стягнення заборгованості у розмірі 6 200,00 грн

Без виклику сторін.

Процес.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного підприємства «Конюшина» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Геосан» про стягнення заборгованості у розмірі 6 200,00 грн.

Ухвалою від 23.02.2024 суд залишив без руху позовну заяву Приватного підприємства «Конюшина» та надав позивачу строк для усунення недоліків. У зв`язку із усуненням позивачем недоліків позовної заяви ухвалою від 04.03.2024 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснювати без проведення судового засіданнята повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвала суду від 04.03.2024 про відкриття провадження у справі надсилалась відповідачу на адресу, вказану у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 79012, Львівська область, місто Львів, вулиця Академіка Сахарова, будинок 42, офіс 513.

Як вбачається з інформації, що знаходиться на веб-сайті акціонерного товариства «Укрпошта» поштове відправлення за номером 0600095441588 вручене за довіреністю адресату/відповідачу.

Оскільки суд здійснював розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, тобто без можливості для відповідача взяти участь у судовому засіданні і викласти свої заперечення проти задоволення позову, право відповідача надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування, заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, передбачене статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, могло бути реалізоване шляхом подання відзиву.

Від відповідача не надходили заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження чи клопотання про її розгляд у судовому засіданні з повідомленням сторін. Відзив на позов також не подано.

Згідно зі статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У зв`язку із закінченням строку наданого для вирішення спору, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі.

Суть спору та правова позиція сторін.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07.05.2020 між сторонами було укладено договір про надання послуг шиномонтажу №07/05/20, відповідно до умов якого позивач взяв на себе послуги шиномонтажу, а відповідач зобов`язувався приймати і оплачувати надані послуги.

Позивач стверджує, що незважаючи на те, що термін дії договору згідно п.8.1. закінчився 31.12.2020, він і надалі продовжував надавати послуги шиномонтажу протягом 2021 року згідно технічних завдань, а саме: додатку № 6 до договору від 03.11.2021; додатку № 7 до договору від 17.11.2021; додатку № 8 до договору від 28.12.2021.

Однак, відповідач оплату за надані послуги згідно технічних завдань №6, №7, №8 не провів, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 6420,00 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000137 від 03.11.2021, №ОУ-0000153 від 17.11.2021, №ОУ-0000230 від 28.12.2021 позивач просить стягнути з відповідача 6 200,00 грн основного боргу.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив.

Обставини встановлені судом.

07.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю«Геосан», в особі директора Пастернака І.Д., що діє на підставі Статуту (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - замовник) та Приватним підприємством «Конюшина», в особі директора Думи І.Я., що діє на підставі Статуту (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором виконавець) було укладено договір про надання послуг шиномонтажу №07/05/20, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе послуги шиномонтажу. Замовник зобов`язується приймати і оплачувати надані послуги відповідно до умов цього договору.

Відповідно до пунктів 2.1.-2.3. договору виконання послуг шиномонтажу здійснюється згідно заявок замовника. Замовник надає виконавцю колеса автомобілів для шиномонтажу згідно акта прийому-передачі. Після завершення робіт шиномонтажу замовник підтверджує їх виконання, про що складається двосторонній акт про надання послуг, а отримані від замовника колеса передаються за актом прийому-передачі.

Згідно з п. 3.1. та п. 3.2. договору загальна вартість послуг шиномонтажу за цим договором з урахуванням ПДВ 20% складає суму усіх виставлених рахунків-фактур. Вартість послуг визначається сторонами за фактом їх надання і фіксується в актах про надання послуг.

Відповідно до пунктів 3.3. та 3.4. договору оплата за надання виконавцем послуг шиномонтажу проводиться не пізніше 2 (двох) робочих днів після надіслання кожного акта про надання послуг. У випадку виникнення додаткових робіт із заміни елементів, що вийшли з ладу не з вини виконавця, оплата виконується замовником по запропонованих рахунках та актах про надання послуг.

Згідно з п. 4.1.1. договору виконавець зобов`язувався своєчасно та якісно надавати послуги перераховані в додатку 1 до цього договору.

Відповідно до пунктів 4.2.4. та 4.2.5. договору замовник зобов`язувався після контролю за достовірністю актів про надання послуг виконавцем, підписувати ці акти в момент їх отримання від виконавця. Оплачувати послуги, на умовах та в порядку зазначеному в п. 3.2. цього договору.

Пунктами 8.1. та 8.2. договору сторони погодили, що цей договір вступає всилу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020. Договір може бути розірваний сторонами в односторонньому порядку за умови письмового повідомлення іншої сторони за 15 (п`ятнадцять) робочих днів.

Позивач стверджує, що незважаючи на те, що термін дії договору згідно п.8.1. закінчився 31.12.2020, він і надалі продовжував надавати послуги шиномонтажу протягом 2021 року згідно технічних завдань, однак відповідач оплату за надані послуги згідно технічних завдань №6, №7, №8 не провів, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 6 420,00 грн.

Так, матеріали справи містять підписані сторонами технічні завдання на загальну суму 6 420,00 грн, а саме:

- додаток № 6 до договору від 07.05.2020 (технічне завдання від 03.11.2021);

- додаток № 7 до договору від 07.05.2020 (технічне завдання від 17.11.2021);

- додаток № 8 до договору від 07.05.2020 (технічне завдання від 28.12.2021).

В матеріалах справи містяться підписані та скріплені печатками сторін акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 6 420,00 грн, а саме:

- №ОУ-0000137 від 03.11.2021на суму 800,00 грн;

- №ОУ-0000153 від 17.11.2021на суму 3 290,00 грн;

- №ОУ-0000230 від 28.12.2021на суму 2 330,00 грн.

Позивач звертався до відповідача з вимогою б/н від 22.11.2023, в якій просив у семиденний строк від дня пред`явлення цієї вимоги погасити заборгованість за актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг) на загальну суму 6 420,00 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000137 від 03.11.2021, №ОУ-0000153 від 17.11.2021, №ОУ-0000230 від 28.12.2021 позивач просить стягнути з відповідача 6 200,00 грн основного боргу.

Висновки суду.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В позовній заяві позивач покликається на те, що договір про надання послуг шиномонтажу №07/05/20 від 07.05.2020 припинив свою дію 30.12.2020.

Так, умовами п. 8.1. та п. 8.2. договору сторони погодили, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020. Договір може бути розірваний сторонами в односторонньому порядку за умови письмового повідомлення іншої сторони за 15 (п`ятнадцять) робочих днів.

Продовження чинності договору відбувається шляхом укладенні спеціальної угоди чи доповнення або ж автоматично, в порядку передбаченому самим договором.

Водночас у договорі №07/05/20 від 07.05.2020 сторони не визначили можливість його пролонгації.

В долучених позивачем технічних завданнях (№6 від 03.11.2021, №7 від 17.11.2021, №8 від 28.12.2021) є посилання на те, що вони є додатками до договору №07/05/20 від 07.05.2020. Однак додатки не є додатковою угодою.

Оцінюючи долучені позивачем докази в сукупності, суд приходить до висновку, про те, що після закінчення дії договору про надання послуг шиномонтажу №07/05/20 від 07.05.2020, сторонами укладено договір про надання послуг у спрощений спосіб, про що свідчить виконання робіт та підписання актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000137 від 03.11.2021, №ОУ-0000153 від 17.11.2021, №ОУ-0000230 від 28.12.2021.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Враховуючи положення статті 205 Цивільного кодексу України, статті 181 Господарського кодексу України, між сторонами укладено договір надання послуг у спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень товарів.

До спірних правовідносин застосовуються положення чинного законодавства про надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України).

Згідно частини статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Факт виконання позивачем своїх зобов`язань підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 6 420,00 грн, а саме: №ОУ-0000137 від 03.11.2021 на суму 800,00 грн; №ОУ-0000153 від 17.11.2021 на суму 3 290,00 грн; №ОУ-0000230 від 28.12.2021 на суму 2 330,00 грн.

Вказані акти підписані та скріплені печатками уповноважених представників сторін. У зазначених актах зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають.

Згідно із положеннями статей 1 та 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підписання відповідачем актів наданих послуг (виконаних робіт), який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги (виконані роботи).

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені статтею 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідач взятих на себе зобов`язань щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000137 від 03.11.2021, №ОУ-0000153 від 17.11.2021, №ОУ-0000230 від 28.12.2021 не провів, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в сумі 6 420,00 грн.

Позивач звертався до відповідача з вимогою б/н від 22.11.2023, в якій просив у семиденний строк від дня пред`явлення цієї вимоги погасити заборгованість за актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг) на загальну суму 6 420,00 грн.

Факт надсилання вказаної вимоги підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення штрихкодовий ідентифікатор №8105301898067 від 23.11.2023; описом вкладення до експрес листа від 23.11.2023; фіскальним чеком №0163590 0147071 від 23.11.2023.

Як вбачається із рекомендованого повідомлення (штрихкодовий ідентифікатор №8105301898067 від 23.11.2023) відповідач отримав вказану вимогу 13.12.2023, проте, залишив її без відповіді та задоволення.

Відповідач наявності заборгованості зі сплати основного боргу в сумі 6200,00 грн не спростовував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що дослідженні в ході судового розгляду, відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив, власного контррозрахунку не надав.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Надані позивачем докази в сукупності підтверджують факт виконання робіт (надання послуг) та наявність заборгованості у відповідача.

Суд звертає увагу позивача на те, що по тексту позовної заяви позивачем вказувалась загальна сума основного боргу в розмірі 6 420, 00 грн, однак у прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути основний борг на загальну суму 6200,00 грн.

Оскільки суд не має права вийти за межі позовних вимог викладених у прохальній частині позовній заяви, до стягнення з відповідача підлягає 6 200,00 грн.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 6 200,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір на загальну суму 3 028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2880 від 07.02.2024.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028,00 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, частиною 9 статті 165, статтями 236-238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Геосан» (79012, Львівська область, місто Львів, вулиця Академіка Сахарова, будинок 42, офіс 513; ідентифікаційний код юридичної особи 39459258) на користь Приватного підприємства «Конюшина» (81000, Львівська область, Яворівський район, місто Яворів, вулиця Святоюрська, будинок 3а; ідентифікаційний код юридичної особи 41139476) 6 200,00 грн основного боргу та 3 028,00 грн судового збору.

3.Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Рішення складено та підписано 03.05.2024.

СуддяСухович Ю.О.