Рішення

від 22.04.2024 по справі 916/101/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/101/19(916/100/24)Господарський суд Одеської області у складі судді Грабован Л.І.

за участі секретаря судового засідання Большакова В.А.,

дослідивши матеріали справи

за позовною заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до відповідача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1) керуючого реалізацією арбітражного керуючого Капінуса Андрія

Анатолійовича

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит Європа Лізинг"

(01024, м. Київ, вул. Шовковична, 42-44)

3) Акціонерного товариства "УкрСиббанк" (04070, м. Київ, вул.

Андріївська, 2/12)

про поділ спільного сумісного майна

у відкритому судовому засіданні за участю

представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Дяченко М.І. (приймала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду);

від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: керуючий реалізацією арбітражний керуючий Капінус А.А. (приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду); ТОВ "Кредит Європа Лізинг" - Кондрашин І.В. (приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду); АТ "УкрСиббанк" - Терентьєва Д.Д.

СУТЬ СПОРУ: про поділ спільного сумісного майна

Судове засідання 22.04.2024р. проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Встановив:

ОСОБА_1 звернулася із позовною заявою від 28.12.2023р. (вх. №106/24 від 04.01.2024р.) до Господарського суду Одеської області в межах справи про неплатоспроможність до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна, а саме: поділити з ОСОБА_2 майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме: визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 129, 6 кв.м. та житловою 97, 3 кв.м.; 1/2 частку нежитлового приміщення гаражу №3-34, загальною площею 30, 6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 .

Позовна заява обґрунтована тим, що 06.03.1999р. між позивачем та відповідачем був зареєстрований шлюб у відділі реєстрації актів громадського стану Малиновської райадміністрації виконкому Одеської міської ради, про що в Книзі реєстрації актів про одруження зроблений відповідний актовий запис №98. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 09.10.2015р. по справі №521/15742/15-ц визнано мирову угоду, укладену 09.10.2015р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та розподіл сумісного майна. Постановою Одеського апеляційного суду від 05.02.2020р. вказана ухвала суду була скасована для продовження розгляду до суду першої інстанції; ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 20.04.2021р. позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 залишено без розгляду. Позивач зазначає, що їй про дійсні обставини справи, про те, що сторони повернулися фактично у первісний стан стало відомо лише у 2022р., коли відповідач почав звертатися до неї з приводу надання документів на спільне майно подружжя, мотивуючи це наявністю в провадженні Господарського суду Одеської області справи про його банкрутство. Позивач вказує, що під час знаходження у шлюбі сторонами було придбано наступне нерухоме майно: квартира за адресою: АДРЕСА_5 . на підставі договору купівлі-продажу від 13.07.2006р.; нежитлове приміщення гаражу № НОМЕР_1 , загальною площею 30, 6 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_4 , на підставі свідоцтва про право власності від 24.11.2008р., виданого виконавчим комітетом ОМР на ім`я ОСОБА_2 .

У позовній заяві позивач посилається на положення п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. 1 ст. 60, ч. 1 ст. 69, ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України, висновок, наведений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №462/518/18.

Відповідачем надано відзив, сформований в системі «Електронний суд» 01.03.2024р. (вх. №8818/24 від 04.03.2024р.), на позовну заяву про поділ спільного сумісного майна, в якому просить задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі. Під час знаходження у шлюбі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було придбано наступне нерухоме майно: квартира за адресою: АДРЕСА_5 , нежитлове приміщення гаражу № НОМЕР_1 , загальною площею 30,6 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 , на ім`я ОСОБА_2 . Тобто, вищевказане майно належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності та на даний час питання про виділення частки ОСОБА_2 з майна, яке є спільною сумісною власністю з ОСОБА_1 , арбітражним керуючим не вирішувалось.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача керуючим реалізацією арбітражним керуючим Капінусом Андрієм Анатолійовичем надані пояснення від 15.02.2024р. (вх. №6388/24 від 15.02.2024р.) щодо позовних вимог про поділ майна банкрута. Посилаючись на ч.ч. 1, 2 ст. 131 Кодексу України з процедур банкрутства, керуючий реалізацією вказує, що все майно ОСОБА_2 входить до складу ліквідаційної маси у справі №916/101/19, а саме до складу ліквідаційної маси, а саме: квартира АДРЕСА_3 , загальною площею 129,6 м2 та житловою 97,3 м2.; нежитлове приміщення гаражу № НОМЕР_1 , загальною площею 30,6 м2, який розташований за адресою АДРЕСА_4 ; обладнання (ламінатор Foliant Gemini 400; - гільйотина електрична IDEAL 4810-95; - різак-бігувальник Duplo DC645HCEX; - oсе принтер CS6060 1,62м (6 кольорів) - принтер Xerox Docutag1 240; податник великої ємкості Xerox 4112; монітор Xerox 4112; фінішер степлер Xerox 4112; МФУ А3 ч/б Xerox WC4112; стойка для панелі управління Xerox 4112; полка для податника великої ємкості Xerox 4112 та обхідний лоток Xerox 4112).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.09.2022р. по справі №916/101/19 та постановою Південного-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2023р. встановлено, що вказане вище майно належить саме ОСОБА_2 та являється майном, що складає ліквідаційну масу у справі №916/101/19, та яке має бути реалізовано в рамках даної справи з метою погашення вимог кредиторів. Спроба поділу майна між Позивач та Відповідачем при наявності боргових зобов`язань вже є другою, а перша спроба була ще 2015р., яка досліджена зокрема, в постанові Одеського апеляційного суду від 05.02.2020р. по справі №521/15742/15-ц, в якій суд вказав, що звернення до суду про поділ майна відбулось після того, як на виконання передано наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кредит Європа Лізинг» заборгованість та на майно боржника накладено арешт. Вказане свідчить про недобросовісність дій позивача, адже, як і в 2015р. позивач намагається в порушення прав кредиторів поділити майно, яке наразі знаходиться в ліквідаційній масі та повинне бути реалізоване в передбачений Законом спосіб для задоволення вимог кредиторів. Керуючий реалізацією зазначає, що враховуючи вищевикладене, та беручи до уваги, що майно відповідача, яке хоче поділити позивач включене до складу ліквідаційної маси у справі про неплатоспроможність, то відповідно вимога про його поділ є незаконною та такою, що направлена на уникнення сплати боргу, а також такою, що порушення прав та інтересів кредиторів у справі №916/101/19.

В позовній заяві позивач вказує, що загальна вартість майна яке вона хоче поділити складає 646 662, 32 грн., тоді як боргові зобов`язання відповідача, які також мають бути враховані при поділі складають 4 210 788,09 грн., тобто в декілька разів перевищує розмір вартості майна. В позовній заяві позивач замовчав наявність боргових зобов`язань, які значно перевищують вартість майна боржника. Перевищення розміру боргових зобов`язань відповідача над розміром майнових активів, які хоче поділити позивач без поділу боргових зобов`язань є самостійною підставою для відмови в задоволені позову, адже сума боргових зобов`язань відповідача в декілька разів перевищує вартість майна, яке намагається отримати у власність позивач без сплати боргів.

Рух справи

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.01.2024р. відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору ОСОБА_1 за подачу позовної заяви про поділ спільного сумісного майна до ОСОБА_2 ; залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна; зобов`язано ОСОБА_1 надати суду у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, або належні докази, які підтверджують звільнення від такої сплати.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.01.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/100/24; ухвалено розглядати справу №916/100/24 за правилами Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження в межах справи про неплатоспроможність №916/101/19 з викликом сторін; залучено керуючого реалізацією арбітражного керуючого Капінуса Андрія Анатолійовича до участі у справі №916/101/19 (916/100/24) у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 .

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.03.2024р. залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредит Європа Лізинг" та Акціонерне товариство "УкрСиббанк" до участі у справі №916/101/19 (916/100/24) у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Обставини, встановлені судом

06.03.1999р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був зареєстрований шлюб, про що видано відділом реєстрації актів громадянського стану Миколаївської райадміністрації виконкому Одеської міськради свідоцтво про одруження №099819.

13.07.2006р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу, п. 1. якого передбачено, що ОСОБА_3 передала у власність (продала), а ОСОБА_2 прийняв у власність (купив) квартиру під АДРЕСА_3 , яка в цілому складається з шести житлових кімнат, житловою площею 97, 3 кв.м., загальною площею 129, 6 кв.м.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» №11395299 від 01.08.2006р. власником квартири за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 13.07.2006р.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення гаражу №3-34 від 24.11.2008р., яке видане на підставі довідки Гаражно-будівельного кооперативу «Зоряний» від 12.10.2006р. №71/10, об`єкт, який розташований за адресою АДРЕСА_4 , належить ОСОБА_2 на праві приватної власності.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» №21260052 від 15.12.2008р. власником нежитлових приміщень наражу НОМЕР_6 за адресою АДРЕСА_4 на підставі свідоцтва про право власності від 24.11.2008р. є ОСОБА_2 на праві приватної власності.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 09.10.2015р. по справі №521/15742/15-ц визнано мирову угоду, укладену 09.10.2015р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та розподіл сумісного майна, на наступних умовах:

Позивач - ОСОБА_1 , яка мешкає у АДРЕСА_1 , та відповідач - ОСОБА_2 , який мешкає у АДРЕСА_2 , що є сторонами у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та розподіл сумісного майна, уклали цю мирову угоду (надалі - "мирова угода") про наступне:

1.Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 6 березня 1999 року у відділі реєстрації актів громадського стану Малиновської райадміністрації виконкому Одеської міської Ради, про що в Книзі реєстрації актів про одруження зроблений відповідний актовий запис №98.

2. Сторони добровільно розподілили спільне майно наступним чином:

2.1. Позивачу, ОСОБА_1 передається у власність:

- квартира АДРЕСА_3 , загальною площею 129,6 м2 та житловою 97,3 м2.

- нежитлове приміщення гаражу № НОМЕР_1 , загальною площею 30,6 м2, який розташований за адресою - АДРЕСА_4 .

- автомобіль Hyundai Genesis Coupe, 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , білого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 .

- ламінатор Foliant Gemini 400

- гільйотина електрична IDEAL 4810-95

- різак-бігувальник Duplo DC-645HCEX

- oсе принтер CS6060 1,62м (6 кольорів)

- принтер Xerox Docutag1 240

- податник великої ємкості Xerox 4112; монітор Xerox 4112; фінішер степлер Xerox 4112; МФУ А3 ч/б НОМЕР_4 ; стойка для панелі управління Xerox 4112; полка для податника великої ємкості Xerox 4112 та обхідний лоток Xerox 4112.

2.2. Відповідачу, ОСОБА_2 передається у власність:

- принтер Xerox Docutag1 6060

- плоттер Encad NovaJet 850-60

3. Позивач, ОСОБА_1 , у якості компенсації вартості майна, яке є спільною власністю подружжя та переліченого у п. 2.1. цієї мирової угоди, сплачує відповідачу ОСОБА_2 , грошову компенсацію у розмірі 124 000 грн. Дана сума сплачується ОСОБА_1 на протязі 1 (одного) місяця з моменту набрання чинності ухвали про затвердження мирової угоди.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.02.2020 р. у справі № 521/15742/15-ц скасовано ухвалу Малиновського районного суду від 09.10.2015 р. у цій справі, якою визнано мирову угоду, укладену 09.10.2015 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та розподіл сумісного майна, провадження у справі закрито.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що під час перебування у шлюбі подружжям Рашковецьких було придбано майно:

- квартира АДРЕСА_3 , загальною площею 129,6 кв. м.;

- нежитлове приміщення гаражу № 3-34 загальною площею 30,6 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_4 ;

- автомобіль Hyunday Genesis Coupe, 2013 р. випуску, державний номер НОМЕР_2 , білого кольору, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_5 ;

- обладнання (ламінатор Foliant Gemini 400, гільйотина електрична IDEAL 4810-95, різак - білувальник Duplo DC-645HCEX, осе принтер CS6060 1,62м (6 кольорів), принтер Xerox Docutag 1240, податник великої ємкості Xerox 4112, монітор Xerox 4112, фінішер - степлер Xerox 4112; МФУ А3 ч/б Xerox WC4112, стойка для панелі управління Xerox 4112, полка для податника великої ємкості Xerox 4112 та обхідний лоток Xerox 4112.2.2, принтер Xerox Docutag 6060, плоттер EncadNovaJet 850-60, яке придбане на підставі договору купівлі - продажу суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 .

Надаючи правову оцінку ухвалі Малиновського районного суду від 09.10.2015р. у справі № 521/15742/15-ц, якою визнано мирову угоду, укладену між подружжям Рашковецьких, Одеський апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції не впевнився та не перевірив, що визначені у мировій угоді умови завдають шкоди та порушують інтереси третіх осіб та держави.

Так, поза увагою суду залишилась та обставина, що на примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області від 25.05.2015 р. у справі № 916/3011/14 господарським судом 15.06.2015 р. було видано наказ для пред`явлення до виконання про стягнення з фізичної особи - підприємця Рашковецького О.А. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит Європа Лізинг" суми у розмірі 1 227 185,11 грн.

08.07.2015р. Першим Малиновським відділом ДВС Одеського МУЮ за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит Європа Лізинг" було відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 1 227 185,11 грн.

21.08.2015р. державним виконавцем при примусовому виконанні наказу, виданого 15.06.2015р., накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_2 .

Одеським апеляційним судом визнано обґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуваною ухвалою порушуються права та обов`язки Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит Європа Лізинг", а також держави, оскільки ухвала суду про затвердження мирової угоди про розподіл майна була винесена після того, як державним виконавцем було накладено арешт на все майно ОСОБА_2 .

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 20.04.2021р. по справі №521/15742/15-ц позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредит Європа Лізинг" про розірвання шлюбу та розподіл сумісного майна - залишено без розгляду.

Ухвалою підготовчого засідання суду від 05.02.2019р. відкрито провадження у справі №916/101/19 про банкрутство ФОП Рашковецького О.А.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.06.2021р. по справі №916/101/19 введено процедуру погашення боргів ФОП Рашковецького Олександра Арнольдовича; призначено керуючим реалізацією майна ОСОБА_2 арбітражного керуючого Капінуса Андрія Анатолійовича.

Норми права, що застосовуються судом. Висновки суду

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

21.10.2019р. введено у дію Кодекс України з процедур банкрутства, згідно ч.2 Прикінцевих і Перехідних Положень якого, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом втратив чинність з цього моменту.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Ч.1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Ст. 63 Сімейного кодексу України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст. 69 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

Згідно ч.1 ст. 71 Сімейного кодексу України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Отже, питання поділу майна подружжя вирішується судом у разі наявності між подружжям спору про його поділ.

У постанові від 11.08.2021 у справі №723/826/19 Верховний Суд зазначив, що приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 317/3272/16-ц (провадження № 61-156св17), зазначено, що «згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом».

Аналогічний по суті висновок зроблено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 654/1528/17 (провадження № 61-30545св18) та від 03 квітня 2019 року у справі № 726/831/15-ц (провадження № 61-45301св18).

Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 06.03.1999р.

Звертаючись до суду з позовом про поділ спільного сумісного майна позивач посилалась на ті обставини, що під час знаходження у шлюбі сторонами було придбано нерухоме майно, а саме квартира та нежитлове приміщення гаражу та на ухвали Малиновського районного суду та постанову Одеського апеляційного господарського суду.

За змістом відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач не оспорює право дружини на все нерухоме майно та не заперечує щодо поділу спільного сумісного майна.

Таким чином, жодні факти цієї справи не свідчать про існування реального правового спору у позивача із її чоловіком щодо майна подружжя. Навіть у самій позовній заяві позивач не навела обґрунтування наявності такого спору і неможливості його вирішення у позасудового порядку. Позовна заява містить лише формальне посилання на те, що подружжя має передбачене сімейним законодавством право на поділ майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя.

Суд зазначає, що дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу.

Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника.

Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Наявність непогашеного боргу, характер правовідносин щодо нерухомості, наявні судові справи, свідчать, що поданий позов може бути розцінений як спосіб уникнення взятих боргових зобов`язань.

Спірні правовідносини свідчать про те, що поділ майна подружжя у даній справі в обраний позивачкою спосіб використовується сторонами для уникнення сплати боргу відповідачем, як боржником за вимогами про стягнення боргу та виконання судового рішення, порушує майнові права та інтереси третьої особи, як стягувача й направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника.

Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Судові витрати

Ст. 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судові витрати покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача керуючого реалізацією арбітражного керуючого Капінуса Андрія Анатолійовича, Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит Європа Лізинг", Акціонерного товариства "УкрСиббанк" про поділ спільного сумісного майна, а саме: поділ з ОСОБА_2 майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме: визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 129, 6 кв.м. та житловою 97, 3 кв.м.; 1/2 частку нежитлового приміщення гаражу НОМЕР_6, загальною площею 30, 6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 .

2.Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у порядку ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 03 травня 2024р.

Копію рішення надіслати на електронну адресу: представника ОСОБА_1 ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), арбітражного керуючого Капінуса А.А. ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), представника ОСОБА_2 ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ТОВ "Кредит Європа Лізинг" (Igor.kondrashyn@crediteurope.com.ua), АТ "УкрСиббанк" (info@ukrsibbank.com).

Суддя Л.І. Грабован