Рішення
від 30.04.2024 по справі 918/520/22
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" квітня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/520/22

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участі секретаря судового засідання Ярощук О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом керівника Дубенської окружної прокуратури (вул. Івана Франка, 10, м. Дубно, Дубнівський район, Рівненська область, 35600, код ЄДРПРОУ 02910077) в інтересах держави

в особі позивача Млинівської селищної ради Дубенського району Рівненської області (вул. Степана Бандери, 1, Млинів, Рівненська область, 35100, код ЄДРПОУ 04386338),

до відповідача- 1 Приватного підприємства "ОККО КОНТРАКТ" (79024, Львівська обл., місто Львів, вул. Пластова, будинок 1, код ЄДРПОУ 36248687)

до відповідача- 2 Комунальне некомерційне підприємство "Млинівський центр первинної медико-санітарної допомоги" Млинівської селищної ради (вул. Степана Бандери, 18, смт. Млинів, Дубенський район, Рівненська область, 35100, код ЄДРПРОУ 38668003)

про визнання додаткових угод недійсними та стягнення надмірно сплачених коштів в сумі 29 055 грн 57 коп.

у судове засідання з`явилися:

- від прокуратури: Немкович Ігор Іванович,

- від позивача: не з`явився;

- від відповідача-1: не з`явився;

- від відповідача-2: не з`явився

Відповідно до ч. 14 ст. 8, ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою наявних технічних засобів.

ВСТАНОВИВ:

26 липня 2022 року керівник Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача - 1 Млинівської селищної ради Дубенського району Рівненської області (далі - Млинівська СР) позивача-2 Комунального некомерційного підприємство "Млинівський центр первинної медико-санітарної допомоги" Млинівської селищної ради (далі - КНП "МЦ ПМСД") звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовом до відповідача Приватного підприємства "ОККО КОНТРАКТ" (далі - ПП "ОККО КОНТРАКТ") про визнання недійсними додаткових угод до Договору № 24 від 26.02.2020 на придбання газового палива та до Договору № 55-486/21 від 27.01.2020 на постачання природного газу та про стягнення на користь КНП "МЦ ПМСД" надмірно сплачених коштів за даними угодами у загальному розмірі 29 055 грн 57 коп.

Обґрунтовуючи викладені у позовній заяві вимоги прокурор посилається на те, що за результатами проведених КНП "МЦ ПМСД" торгів, між КНП "МЦ ПМСД" та ПП "ОККО КОНТРАКТ" 26.02.2020 укладено Договір № 24 на придбання газового палива на загальну суму 250 587 грн 00 коп. зі строком дії до 31.12.2020, вартість газу за 1 тис. м. куб. - 5 400 грн з ПДВ. А також 27.01.2021 укладено Договір № 55-486/21 на постачання природного газу загальною вартістю 230 400 грн з ПДВ зі строком дії до 31.12.2021, вартість газу за 1 тис. м. куб. - 7 200 грн з ПДВ.

У подальшому між КНП "МЦ ПМСД" (замовником) та ПП "ОККО КОНТРАКТ" (постачальником) було укладено ряд додаткових угод про зміну ціни за одиницю товару по кожному з Договорів від 26.02.2020 та від 27.01.2021, а саме: укладено Додаткові угоди №2 від 15.09.2020, №3 від 12.10.2020 та №4 від 25.11.2020 до Договору про закупівлю природного газу №24 від 26.02.2020 і Додаткові угоди №1 від 18.02.2021, №2 від 23.04.2021, №3 від 26.04.2021 та №4 від 27.05.2021 до Договору №55-486/21 про закупівлю товарів за державні кошти від 27.01.2021.

При цьому жодного належного обґрунтування та документального підтвердження факту підвищення (коливання) ціни за період дії договорів ПП "ОККО КОНТРАКТ" не надало, та, як наслідок, укладання додаткових угод до договору № 24 від 26.02.2020 № 2 від 15.09.2020, № 3 від 12.10.2020, № 4 від 25.11.2020, а також додаткові угоди до договору № 55-486/21 від 27.01.2021 № 1 від 18.02.2021, № 2 від 23.04.2021, № 3 від 26.04.2021, № 4 від 27.05.2021 є безпідставним, а, отже угоди підлягають визнанню недійсними, оскільки укладені в порушення вимог ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі.

Оскільки вищевказані додаткові угоди є безпідставними та підлягають визнанню недійсними, то розрахунок за поставлений природний газ повинен здійснюватися за цінами, вказаними в основних договорах: № 24 від 26.02.2020, а саме: 5 400 грн 00 коп. та 7 200 грн 00 коп. за Договором № 55-486/21 від 27.01.2021 за 1000 м. куб. природного газу. Внаслідок неправомірного збільшення цін на газ шляхом укладання спірних додаткових угод має місце переплата споживачем вартості газу на загальну суму 18 739 грн 59 коп. за Договором від 26.02.2020 та на суму 10 315 грн 98 коп. за Договором від 27.01.2021. Таким чином, на підставі додаткових угод КНП "МЦ ПМСД" надміру та безпідставно сплачено бюджетних коштів на загальну суму 29 055 грн 57 коп. Відтак кошти, які отримані внаслідок спірних угод у загальному розмірі 29 055 грн 57 коп. підлягають стягненню з ПП "ОККО КОНТРАКТ" на користь КНП "МЦ ПМСД" на підставі ст. 670 ЦК України.

Разом з тим, прокурор в позовній заяві вказав, що проведення процедури державних закупівель та укладення додаткових угод до Договорів із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора. На думку прокурора, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, а отже існують підстави для представництва даних порушених інтересів держави органами прокуратури.

Прокурор зазначає, що Млинівська СР є засновником, власником та органом управління майном КНП "МЦ ПМСД", а КНП "МЦ ПМСД" є стороною Договорів від 26.02.2020 та від 27.01.2021, до яких укладені оспорюванні прокуратурою додаткові угоди, - тому дані юридичні особи підлягають визнанню позивачами як органи, уповноважені здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокуратурою встановлено, що зазначеними органами не вжито належних заходів щодо визнання недійними додаткових угод до договорів, а також щодо звернення до суду з відповідними позовами для повернення бюджетних коштів, сплачених КНП "МЦ ПМСД" за природний газ та послуги щодо його постачання.

Прокурором вказано в позовній заяві, що Дубенською окружною прокуратурою повідомлено позивачів про встановлені порушення вимог чинного законодавства, а також висловлено прохання про надання інформації з приводу того, чи вживатимуть вони заходи до усунення порушень. На адресу Млинівської СР та КНП "МЦ ПМСД" скеровано листи від 06.05.2022 № 51-8123вих-22 та № 51-813вих-22 щодо необхідності судового захисту інтересів держави. Згідно з відповіді Млинівської СР від 23.05.2022 та КНП Млинівський центр первинної медико-санітарної допомоги від 11.05.2022 останні за захистом своїх прав до суду не зверталися. Таким чином, вищевказані уповноважені органи, отримавши інформацію про порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, - належних заходів до усунення порушень не вжили, з позовом про визнання недійсними вищевказаних додаткових угод та стягнення надмірно сплачених коштів не звернулись. Вказане також підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень та веб-порталу Судова влади України. Відтак, маючи відповідні правомочності для звернення до суду з цим позовом, уповноважені органи надані їм повноваження не використовують. Означене стало підставою для звернення прокурора з даним позовом в особі позивача - 1 Млинівської СР та позивача-2 КНП "МЦ ПМСД" до відповідача ПП "ОККО КОНТРАКТ" про визнання недійсними додаткових угод до Договору № 24 від 26.02.2020 на придбання газового палива та до Договору № 55-486/21 від 27.01.2020 на постачання природного газу та про стягнення на користь КНП "МЦ ПМСД" надмірно сплачених коштів за даними угодами у загальному розмірі 29 055 грн 57 коп.

Ухвалою від 01.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/520/22, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 01.09.2022) на 06.09.2022.

25 серпня 2022 року від ПП "ОККО КОНТРАКТ" надійшов відзив із запереченнями проти задоволення позовних вимог. У відзиві відповідач вказує, що положення чинного законодавства не встановлюють обмежень щодо внесення змін до договору в частині збільшення ціни товару до 10 % кожного разу з урахуванням попередніх змін за наявності документального підтвердження факту росту цін на товари, що є предметом закупівлі. Перелік органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару на ринку, не є вичерпним. Зважаючи на те, що ціни на природний газ, вказані в основних договорах: 5 400 грн 00 коп. за Договором № 24 від 26.02.2020 та 7 200 грн 00 коп. за Договором № 55-486/21 від 27.01.2021 за 1000 м. куб. природного газу були збитковими для ПП "ОККО КОНТРАКТ", позбавляли можливості отримання прибутку, та у зв`язку із невідповідністю вказаних цін ринковим цінам на аналогічні товари, ПП "ОККО КОНТРАКТ" та КНП "МЦ ПМСД" уклали Додаткові угоди №2 від 15.09.2020, №3 від 12.10.2020 та №4 від 25.11.2020 до Договору про закупівлю природного газу №24 від 26.02.2020 і Додаткові угоди №1 від 18.02.2021, №2 від 23.04.2021, №3 від 26.04.2021 та №4 від 27.05.2021 до Договору №55-486/21 про закупівлю товарів за державні кошти від 27.01.2021.

ПП "ОККО КОНТРАКТ" зауважує, що для документального підтвердження своїх вимог ПП "ОККО КОНТРАКТ" надало Цінову довідку №951/20 Харківської торгово-промислової палати від 08.09.2020, Цінову довідку №1087/20 Харківської торгово-промислової палати від 29.09.2020, Цінову довідку №1356/20 Харківської торгово-промислової палати від 06.11.2020 щодо рівня цін по постачанню природного газу для промислових споживачів та інших суб`єктів господарської діяльності, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів на умовах оплати після або протягом періоду постачання природного газу, згідно з інформацією офіційних сайтів суб`єктів ринку природного газу - регіональних газопостачальних товариств та підприємств, що мають ліцензію на постачання природного газу в регіонах України (щодо актуальної середньої ринкової вартості на товар, який є предметом закупівлі).

Внесення відповідних змін до Договорів шляхом підписання Додаткових угод пов`язано з коливанням ринкових цін на товари, що в свою чергу призвели до підвищення вартості природного газу, порівняно з ціною в Договорі. В даному випадку укладення оспорюваних додаткових угод до договорів шляхом внесення змін в частині ціни за одиницю товару не перевищувало 10 відсотків, що відповідає нормам Закону України «Про публічні закупівлі».

Відповідач зазначає, що згідно з роз`ясненнями Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 щодо зміни істотних умов договору про закупівлю, у залежності від коливання ціни на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов`язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін.

На час укладення додаткових угод до Договору про закупівлю природного газу №24 від 26.02.2020 та Договору №55-486/21 про закупівлю, товарів за державні кошти від 27.01.2021 існувала усталена судова практика згідно із якою довідка торгово-промислової палати, яка є повноважним органом, що має право зокрема здійснювати моніторинг цін та визначати вартість товару, містить інформацію щодо ціни на певні нафтопродукти та паливно-мастильні матеріали на певну дату, а отже з аналізу наявної в них інформації та ціни за одиницю продукції визначеної у договорах, укладених між сторонами, можна прослідкувати динаміку цін, а отже встановити її рух у бік збільшення чи зменшення та встановити факт наявності коливання ціни. Більше того, умовами Договорів у відповідності до норм Закону України «Про публічні закупівлі», передбачено, що у випадку зміни ціни на газ - питання узгоджується шляхом підписання додаткової угоди, яка є невід`ємною частиною договору.

Підставність зміни ціни згідно Додаткових угод №2 від 15.09.2020, №3 від 12.10.2020 та №4 від 25.11.2020 до Договору про закупівлю природного газу №24 від 26.02.2020,а також Додаткових угод № 1 від 18.02.2021, №2 від 23.04.2021, №3 від 26.04.2021 та №4 від 27.05.2021 до Договору №55-486/21 про закупівлю товарів за державні кошти від 27.01.2021 підтверджена ціновими довідками Харківської торгово-промислової палати, зміст та форма яких викладена згідно установленої на час їх видачі практики, в тому числі судової.

В той же час, як вказує відповідач, прокурором належними та допустимими доказами не доведено, що така зміна ціни не була наслідком коливання цін на природний газ. Відтак твердження прокурора про недійсність додаткових угод є неправомірним. Отже, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства та інтересам постачальника, а відтак не підлягають до задоволення.

05 вересня 2022 року від Дубенської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив. У даній заяві по суті спору прокуратура вказує на безпідставність покликання відповідача виключно на роз`яснення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 щодо зміни істотних умов договору про закупівлю, адже внесення змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №907/788/18, від 12.09.2019 у справі №915/1868/18.

У п. 32.4 постанови Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №913/368/19 вказано, що незважаючи на те, що Законом України «Про публічні закупівлі» не передбачено, ані переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ані форму/вигляду інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме відповідної зміни ціни в договорі за наявності факту коливання ціни такого товари ну на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим. Однак, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку джерел інформації тощо.

Так, укладення спірних додаткових угод в частині збільшення ціни за одиницю товару обґрунтована відповідними довідками Харківської торгово-промислової палати від 08.09.2020, 29.09.2020, 09.02.2021, 09.04.2021, 07.05.2021 та 06.11.2020 щодо даних із офіційного сайту компанії ТБ «Українська енергетична біржа» про природний газ на європейських газорозподільних центрах до кордону України, наданими ПП "ОККО КОНТРАКТ". Разом з тим, вказані цінові довідки Харківської торгово-промисловоїпалати є неналежними доказами на підтвердження обставин коливання цін та вартості природного газу, оскільки визначають лише вартістьгазу на Європейських хабах до кордону України на вказані у них дати. Крім того, відповідно до п. 9 "Додаткові примітки" цінових довідок, останні за своїм змістом та суттю є лише документами фактографічно-інформаційного характеру та не враховують умови Договору. Довідки Фактично дублюють дані з веб-сайту Товарної біржі «Українська енергетична біржа», а не з офіційних ресурсів органів, уповноважених на здійснення аналізу ринку купівлі - продажу природного газу. Не проаналізовано коливання цін, як на момент укладення, так і на момент підписання Договору, у зв`язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов Договору на підставі п. 2. ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №915/346/18, від 12.02.2020 у справі №913/166/19, а також у постановах від 21.03.2019 у справі №912/898/18, від 25.06.2019 у справі №913/308/18 та від 12.09.2019 у справі №915/1868/18.

Крім того, правова позиція щодо обов`язку постачальника довести підвищення ціни на товар на певному ринку за допомогою доказів та обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі, викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 по справі № 927/491/19.

Жодного належного обґрунтування та документального підтвердження факту підвищення (коливання) ціни за період дії договору ПП "ОККО КОНТРАКТ" не надано, та, як наслідок, укладання додаткових угод до обидвох договорів є безпідставним, а, отже угоди підлягають визнанню недійсними, оскільки укладені в порушення вимог ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а тому є всі підстави вважати, що кошти, які отримані внаслідок таких угод підлягають стягненню з ПП "ОККО КОНТРАКТ". Кошти у сумі 29 055, 57 грн. підлягають стягненню на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК України.

Ухвалою від 06.09.2022 закрито підготовче провадження у справі № 918/520/22, призначено справу до судового розгляду по суті на 20.09.2022.

Ухвалою від 20.09.2022 повідомлено учасників справи, що наступне судове засідання з розгляду справи по суті відбудеться 29.09.2022.

Ухвалою від 29.09.2022 оголошено перерву до 11.10.2022.

07 жовтня 2022 року від Млинівської СР надійшла заява про підтримання позовних вимог прокурора та про розгляд справи без участі її представника.

11 жовтня 2022 року на адресу суду від прокурора Рівненської обласної прокуратури Немковича І.І. надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 918/520/22 до закінчення перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у іншій справі № 914/2656/21.

Ухвалою від 11.10.2022 повідомлено учасників справи, що наступне судове засідання з розгляду справи по суті відбудеться 20.10.2022.

Ухвалою від 20.10.2022, постановлено повернутися до розгляду справи № 918/520/22 на стадію підготовчого провадження. Клопотання Рівненської обласної прокуратури про зупинення провадження у справі задоволено. Зупинено провадження у справі № 918/520/22 до закінчення перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у іншій справі № 914/2656/21.

Судом встановлено, що як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень (https://reestr.court.gov.ua/Review/107428592) перегляд в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судового рішення у справі № 914/2656/21 закінчено. Постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.11.2022 у справі №914/2656/21, касаційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури залишено без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 13.01.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.07.2022 зі справи № 914/2656/21 - без змін.

Ухвалою від 06.02.2023 поновлено провадження у справі № 918/520/22 з ініціативи суду. Призначено підготовче судове засідання у справі на 23.02.2023.

16 лютого 2023 року від КНП "МЦ ПМСД" надійшла заява про розгляд справи без участі уповноваженого представника останнього. Разом з тим, КНП "МЦ ПМСД" зазначило, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

23 лютого 2023 року на адресу суду від Рівненської обласної прокуратури надійшло клопотання №15/2-143вих-23 від 23.02.23 про зупинення провадження у справі №918/520/22 до прийняття рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі №905/1907/21. В обґрунтування поданого клопотання прокурор вказав, що Касаційний господарський суд у складі Верховного суду в ухвалі від 21.12.2022 у справі № 905/1907/21 зазначив, що для досягнення єдності практики необхідне уточнення висновку, наведеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 шляхом зазначення того, що прокурор може звертатись до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування та некомерційного комунального підприємства з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного комунальним підприємством та про стягнення коштів на користь такого комунального підприємства (як частини двосторонньої реституції) або на користь держави (у разі, якщо це передбачено законом). А відтак вказаною ухвалою справу №905/1907/21 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою від 23.02.2023 клопотання Рівненської обласної прокуратури про зупинення провадження у справі задоволено. Зупинено провадження у справі № 918/520/22 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у іншій справі № 905/1907/21.

У подальшому, судом встановлено, що вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень (https://reestr.court.gov.ua/Review/111742765), постановою Великої Палати Верховного Суду у справі № 905/1907/21 (Провадження № 12-1гс23) від 21.06.2023 касаційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури задоволено частково. Ухвалу Господарського суду Донецької області від 20.01.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.09.2022 у справі № 905/1907/21 скасовано в частині залишення без розгляду позову заступника керівника Смілянської окружної прокуратури Черкаської області, поданого в інтересах держави в особі Черкаської обласної ради. Справу в цій частині передано до Господарського суду Донецької області для продовження розгляду. В іншій частині ухвалу Господарського суду Донецької області від 20.01.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.09.2022 у справі № 905/1907/21 залишено без змін. Постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 905/1907/21 (Провадження № 12-1гс23) від 21.06.2023 набрала законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Таким чином, обставини, що викликали зупинення провадження у справі №918/520/22 усунуто та наявні підстави для поновлення провадження у даній справі.

Ухвалою від 12.02.2024 поновлено провадження у справі № 918/520/22 з ініціативи суду. Призначено підготовче судове засідання у справі на 27.02.2024. Встановлено керівнику Дубенської окружної прокуратури, Млинівській СР, КНП "МЦ ПМСД" та ПП "ОККО КОТРАКТ" строк до 23.02.2024 (включно) на подання письмових пояснень з урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 905/1907/21 (Провадження № 12-1гс23) від 21.06.2023. Повідомлено Дубенську окружну прокуратуру, Млинівську СР, КНП "МЦ ПМСД", ПП "ОККО КОТРАКТ" про наявність у них обов`язку зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

14 лютого 2024 року від КНП "МЦ ПМСД" надійшла заява про розгляд справи без участі його представника. У даній заяві позивач-2 вказав, що позовні вимоги прокуратури підтримує в повному обсязі.

19 лютого 2024 року від Млинівської СР надійшов лист про розгляд справи без участі її представника. У даному листі позивач-1 вказав, що позовні вимоги прокуратури підтримує в повному обсязі.

23 лютого 2024 року від КНП "МЦ ПМСД" надійшла заява про розгляд справи без участі його представника. У даній заяві позивач-2 вказав, що позовні вимоги прокуратури, визначені в заяві про зміну предмету позову підтримує в повному обсязі.

26 лютого 2024 року на поштову адресу господарського суду від Дубенської окружної прокуратури надійшли:

- заява про зміну предмета позову;

- письмові пояснення на виконання ухвали від 12.02.2024;

Ухвалою від 27.02.2024 заяву Дубенської окружної прокуратури про зміну предмету позову з урахуванням додаткових пояснень прийнято до розгляду. Змінено предмет позову та постановлено здійснювати розгляд справи № 918/520/22 з урахуванням прохальної частини, викладеної у заяві про зміну предмета позову - про визнання недійсними додаткових угод до Договору № 24 від 26.02.2020 на придбання газового палива та до Договору № 55-486/21 від 27.01.2020 на постачання природного газу, та стягнення з ПП "ОККО КОНТРАКТ" на користь Млинівської СР в дохід місцевого бюджету надмірно сплачених коштів в сумі 29 055 грн 57 коп. за даними угодами. Зобов`язано Дубенську окружну прокуратуру надати суду, протягом трьох днів з дня оголошення даної ухвали суду, докази надіслання відповідачу заяви про зміну предмету позову. Встановлено учасникам справи строк для подання письмових пояснень із урахуванням заяви про зміну предмета спору - до 08.03.2024 (включно). Позов керівника Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави в частині його пред`явлення в особі позивача-2 КНП "МЦ ПМСД" залишено без розгляду. Залучено до участі у справі № 918/520/22 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача КНП "МЦ ПМСД". Встановлено третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, строк для подання письмових пояснень по суті спору до 08.03.2024 (включно). Відкладено підготовче засідання на 12.03.2024.

01 березня 2024 на поштову адресу господарського суду від Дубенської окружної прокуратури надійшов лист на виконання вимог ухвали від 27.02.2024, до якого долучено докази надсилання на офіційну адресу місцезнаходження відповідача заяви про зміну предмета позову.

Ухвалою від 12.03.2024 відкладено підготовче засідання на 21.03.2024.

20 березня 2024 року через підсистему "Електронний суд" та 21.03.2024 на поштову адресу суду від Дубенської окружної прокуратури надійшла заява про залучення до участі у справі співвідповідача та виключення зі складу учасників справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

Ухвалою від 21.03.2024, серед іншого, заяву Дубенської окружної прокуратури про залучення співвідповідача та виключення зі складу учасників справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - задоволено. Залучено в якості співвідповідача у справі КНП "МЦ ПМСД". Виключено КНП "МЦ ПМСД" зі складу учасників справи № 918/520/22 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача. Роз`яснено залученому співвідповідачу КНП "МЦ ПМСД" про його право в порядку ч. 4 ст. 48 ГПК України подати клопотання про розгляд справи № 918/520/22 заново. Встановити процесуальний строк на подання такого клопотання - протягом 5-ти днів з дня отримання даної ухвали. Продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Підготовче засідання у справі № 918/520/22 відкладено на 09.04.2024.

Ухвалою від 09.04.2024 підготовче засідання відкладено на 16.04.2024.

Ухвалою від 16.04.2024 закрито підготовче провадження у справі № 918/520/22. Призначено справу № 918/520/22 до судового розгляду по суті на 30.04.2024.

30 квітня 2024 року судом встановлено, що позивач та відповідачі-1 та -2 не забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання, хоча належним чином повідомлені про час, дату та місце його проведення, що підтверджується довідками про доставлення ухвали від 16.04.2024 до електронних кабінетів вказаних сторін.

Позивач просив суд проводити розгляд справи без участі його представника.

Згідно з ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалася обов`язковою та з огляду на наявність вищевказаної заяви позивача, суд дійшов висновку про можливість проведення підготовчого засідання без участі представників позивача та відповідачів-1 та -2.

Клопотання/заяви про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті до суду не надходили.

Присутній у судовому засіданні прокурор просив позовні вимоги задоволити з підстав, викладених у заявах по суті спору (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) та письмових поясненнях.

Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи прокурора та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Як зазначає прокурор у позові, за результатами опрацювання системи публічних закупівель «Прозорро» встановлено, що 08.12.2020 КНП "МЦ ПМСД" оприлюднено інформацію про проведення відкритих торгів за номером UА- 2020-01-03-000133-b (9еа41с00с8а54981а25аЬе014е6а6b1а) щодо закупівлі природного газу загальним об`ємом 32000 куб. м. з очікуваною вартістю 272 000 грн. За результатом проведення торгів переможцем вказаного аукціону визначено ПП "ОККО КОНТРАКТ" з пропозицією 230 400 грн, тобто з ціною за природний газ по 7 200 грн. за 1000 куб. м. Крім того, аналогічні факти встановлено внаслідок проведеної закупівлі за номером UА--2020-12-08-001710-b (а30еb82107bс423сас56056f2633е885).

Судом встановлено, що 26.02.2020 між КНП "МЦ ПМСД" та ПП "ОККО КОНТРАКТ" укладено Договір № 24 на придбання газового палива на загальну суму 250 587,00 грн. зі строком дії до 31.12.2020, вартість газу за 1 тис.м.куб.- 5 400 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 1.1. Договору № 24 від 26.02.2020, постачальник (ПП "ОККО КОНТРАКТ") зобов`язується постачати природний газ Споживачу (КНП "МЦ ПМСД"), зазначеному у підпункті 1.7 даного договору, в необхідних об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором після відповідного фінансування.

Як визначено п. 1.5 Договору № 24 від 26.02.2020, обсяг постачання газу у період з 01.03.2020 по 31.12.2020 - 46, 405 тис. куб. м.

Ціна природного газу в пункті 4.1 Договору № 24 від 26.02.2020 зазначена 4500 грн. за 1 тис. куб. м., крім того ПДВ 900 грн., всього з ПДВ - 5400 грн. Загальна вартість Договору за п. 4.2 становить 208822,50 грн., крім того ПДВ 41764.5 грн., всього разом -250587,00 грн.

Відповідно до п. 4.3. Договору сторони можуть внести зміни до договору щодо зміни ціни у випадках, передбачених договором та законом України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 № 922/VIII (зі змінами) шляхом підписання сторонами додаткової угоди до Договору, яка являється його невід`ємною частиною.

Як вбачається, Договір також містить підпункт 2 пункту 8.4., згідно з яким істотні умови цього Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі крім випадків, зокрема, зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена ціна не призведе до збільшення суми, визначеної у Договорі.

Відтак на момент укладення та підписання Договору № 24 від 26.02.2020 на постачання електричної енергії сторонами були узгоджені та визначені всі істотні умови угоди, а саме предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі".

Водночас, у подальшому між замовником та постачальником укладено ряд додаткових угод до договору № 24 від 26.02.2020 про зміну ціни за одиницю товару, а саме:

- від 15.09.2020 №2, згідно якої зменшено ціну договору на 108 000 грн. та визначено, що загальна ціна договору відтепер становить 142 587 грн., ціна за 1 тис. куб. м. - 5 949 грн з ПДВ (збільшена на 10 % від основного договору; дія додаткової угоди з 15.09.2020). Невід`ємною частиною даної додаткової угоди є надана постачальником Цінова довідка Торгово-промислової палати № 951/20 від 08.09.2020.

- від 12.10.2020 № 3 згідно якої ціна за 1 тис. куб. м. - 6 510 грн з ПДВ (збільшена на 20,55% від основного договору; дія додаткової угоди з 01.10.2020). Невід`ємною частиною даної додаткової угоди є надана постачальником Цінова довідка Торгово-промислової палати № 1087/20 від 29.09.2020.

- від 25.11.2020 № 4, згідно якої ціна за 1 тис. куб. м. - 7000 грн з ПДВ (збільшена на 29,62% від основного договору; дія додаткової угоди з 01.11.2020); Невід`ємною частиною даної додаткової угоди є надана постачальником Цінова довідка Торгово-промислової палати № 1356/20 від 06.11.2020.

Тобто, до Договору № 24 від 24.02.2020 за період його виконання 3 рази вносились зміни вартості одиниці газового палива в сторону збільшення. Як вбачається, укладення додаткових угод в частині збільшення ціни за одиницю товару обґрунтована відповідними довідками Харківської торгово-промислової палати від 08.09.2020, 29.09.2020 та 06.11.2020 щодо даних із офіційного сайту компанії ТБ «Українська енергетична біржа» про прейскурант цін на природний газ на європейських газорозподільних центрах до кордону України, наданими ПП "ОККО КОНТРАКТ".

Крім того, як встановлено судом, 27.01.2021 між КНП "МЦ ПМСД" та ПП "ОККО КОНТРАКТ" укладено договір № 55-486/21 на постачання природного газу загальною вартістю 230 400,00 грн з ПДВ зі строком дії до 31.12.2021.

Предметом Договору № 55-486/21 від 27.01.2021 є природний газ з річним обсягом постачання 32 000 куб. м. Ціна природного газу в пункті 4.2 Договору зазначена 7200 грн. (з ПДВ) за 1 тис. куб. м.

Договір № 55-486/21 від 27.01.2021 містить підпункт 2 пункту 12.3., згідно з яким істотні умови договору про закупівлю можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, у таких випадках, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціпи такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

При цьому, як вбачається, до Договору № 55-486/21 від 27.01.2021 додатковими угодами неодноразово вносилися зміни щодо вартості 1000 куб. м природного газу, а саме:

- додатковою угодою № 1 від 18.02.2021 збільшено ціну за 1000 куб. м. природного газу з 7 200 грн. до 7 920 грн. (збільшена на 10 % від основного договору; дія додаткової угоди з 01.02.2021). Невід`ємною частиною даної додаткової угоди є надана постачальником Цінова довідка Торгово-промислової палати № 303/21 від 09.02.2021.

- додатковою угодою № 2 від 23.04.2021 збільшено ціну за 1000 куб. м. природного газу з 7 920 грн. до 9 000 грн. (збільшена на 25% від основного договору; дія додаткової угоди з 01.04.2021). Невід`ємною частиною даної додаткової угоди є надана постачальником Цінова довідка Торгово-промислової палати № 870/21 від 09.04.2021.

- додатковою угодою № 3 від 26.04.2021 (у зв`язку з допущенням математичної помилки) змінено ціну природного газу на 8700 грн. (збільшена на 20,83% від основного договору; дія додаткової угоди з 01.04.2021).

- додатковою угодою № 4 від 27.05.2021 збільшено ціну за 1000 куб. м. природного газу до 9570 грн. (збільшена на 32,91% від основного договору; дія додаткової угоди з 01.05.2021). Невід`ємною частиною даної додаткової угоди є надана постачальником Цінова довідка Торгово-промислової палати № 1072/21 від 07.05.2021.

Тобто, до Договору № 55-486/21 від 27.01.2021 за період його виконання 4 рази вносились зміни вартості одиниці газового палива в сторону збільшення. Як вбачається, укладення додаткових угод в частині збільшення ціни за одиницю товару обґрунтована відповідними довідками Харківської торгово-промислової палати від 09.02.2021, 09.04.2021 та 07.05.2021 щодо інформації із офіційного сайту компанії ТБ «Українська енергетична біржа» про прейскурант цін на природний газ на європейських газорозподільних центрах до кордону України, а також стосовно рівня цін по постачанню природного газу для промислових споживачів та інших суб`єктів, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів.

На момент оприлюднення оголошення, проведення торгів, визнання учасника переможцем та укладення з ним Договору № 24 від 26.02.2020, діяв Закон України "Про публічні закупівлі" № 922-VIII від 25.12.2015 {Із змінами, внесеними згідно із Законами № 1078-VIII від 12.04.2016, ВВР, 2016, № 21, ст.407 № 1356-VIII від 12.05.2016, ВВР, 2016, № 24, ст.488 № 1670-VIII від 06.10.2016, ВВР, 2016, № 48, ст.808 № 1761-VIII від 17.11.2016, ВВР, 2017, № 1, ст.3 № 2002-VIII від 06.04.2017, ВВР, 2017, № 21, ст.245 № 2019-VIII від 13.04.2017, ВВР, 2017, № 27-28, ст.312 № 2265-VIII від 21.12.2017, ВВР, 2018, № 6-7, ст.45 № 2629-VIII від 23.11.2018, ВВР, 2018, № 50, ст.400 № 300-IX від 14.11.2019, ВВР, 2020, № 2, ст.12 № 475-IX від 16.01.2020, ВВР, 2020, № 30, ст.208}.

В той же час, на момент укладення спірних додаткових угод до Договору № 24 від 26.02.2020 (Додаткові угоди №2 від 15.09.2020, №3 від 12.10.2020 та №4 від 25.11.2020), а також на момент оприлюднення оголошення, проведення торгів, визнання учасника переможцем та укладення з ним Договору №55-486/21 про закупівлю товарів за державні кошти від 27.01.2021, а також на момент укладення спірних додаткових угод до даного договору (Додаткові угоди №1 від 18.02.2021, №2 від 23.04.2021, №3 від 26.04.2021 та №4 від 27.05.2021), - діяв Закон України "Про публічні закупівлі" в редакції Закону України № 114-IX від 19.09.2019 "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель", який набув чинності 20.10.2019 та введений в дію 19.04.2020.

Відтак до спірних правовідносин застосовуються норми Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції Закону України № 114-IX від 19.09.2019, який набув чинності 20.10.2019 та введений в дію 19.04.2020 (далі - Закон України "Про публічні закупівлі").

При цьому, у зв`язку із тим, що спірні додаткові угоди по двох договорах були укладені у період з 15.09.2020 до 27.05.2021, - суд застосовує до спірних правовідносин редакцію Закону України "Про публічні закупівлі", що діяла у даний період.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції Закону України "Про публічні закупівлі", що діяла у період з 15.09.2020 до 27.05.2021) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Як зазначає прокурор, що проаналізувавши укладені додаткові угоди до Договору № 24 від 26.02.2020 (кожну окремо взяту за критерієм збільшення вартості послуги), дійшов висновку, що істотні умови договору в частині формування ціни постачальником були порушені, оскільки вартість електроенергії збільшилася не на 10% загалом, а на 29, 60 %.

Також проаналізувавши укладені додаткові угоди до Договору № 55-486/21 від 27.01.2021 (кожну окремо взяту за критерієм збільшення вартості послуги), дійшов висновку, що істотні умови договору в частині формування ціни постачальником були порушені, оскільки вартість електроенергії збільшилася не на 10% загалом, а на 32, 91 %.

Означені збільшення цін за одиницю товару є порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі», адже закріплення у даному законі можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

В цілому, прокурор, обґрунтовуючи позовні вимоги, дійшов висновку, що відповідач, спонукаючи споживача електричної енергії до укладення додаткових угод, мав на меті збільшити ціну за одиницю товару на вигідний для себе відсоток, необ`єктивно аналізуючи ринок, в тому числі щодо зниження ціни, що свідчить про порушення Закону України «Про публічні закупівлі».

Прокурор у підтвердження своїх позовних вимог покликається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, де Верховний Суд зазначив, що: "Закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Отже, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону «Про державні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд зазначив, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод)".

Господарський суд зауважує, що до спірних правовідносин у межах даного спору висновки, викладені у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 не можуть бути застосовані із урахуванням наступного. Висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 були сформовані стосовно норми права, яка діяла у Законі України "Про публічні закупівлі" в редакції Закону, що діяв станом на серпень-жовтень 2018 року - п. 2 ч. 4 ст. 36.

Пункт 2 ч. 4 ст. 36 (Основні вимоги до договору про закупівлю) Закону України "Про публічні закупівлі" (який діяв станом на серпень-жовтень 2018 року) мав наступну редакцію: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі".

З прийняттям Закону України № 114-IX від 19.09.2019 "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель", Закон України "Про публічні закупівлі" викладений у новій редакції, у тому числі і стаття, яка встановлює основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього (ст. 41), за якою: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії."

Таким чином до нової редакції Закону України "Про публічні закупівлі" в цілому та норми щодо вимог до додаткових угод до двох договорів не можуть бути застосовані правові висновки Верховного Суду, які були викладені у постанові стосовно попередньої редакції вказаного Закону, тобто за інших застосовуваних норм права.

Означене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який викладений у постанові від 01.09.2020 у справі № 216/3521/16-ц, за яким до спірних правовідносин, що виникли за інших застосовуваних норм права відсутні підстави для врахування попереднього висновку у цій справі.

Разом з цим, суд зауважує, що ПП "ОККО КОНТРАКТ" будучи постачальником природного газу та беручи участь у тендері, оголошеному КНП "МЦ ПМСД", був обізнаний про ціни на природний газ, на час укладення основних договорів. Крім того, відповідач як постачальник діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки природного газу на певний строк у майбутньому, постачальник гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Продавець (постачальник) має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору, розуміти усі ризики. Підписавши договори, відповідач погодився з їх умовами, в тому числі щодо ціни товару. Відповідач мав право відмовитись від укладення відповідних договорів, однак цим правом не скористався.

В той же час, укладаючи додаткові угоди про зміну ціни договорів, продавцю (постачальнику) треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі.

Дослідивши спірні додаткові угоди, судом встановлено, що додаткова угода № 3 від 26.04.2021 до Договору № 55-486/21 від 27.01.2024 укладена взагалі без обґрунтування для замовника самої пропозиції про підвищення ціни. Відтак дана додаткова угода укладена в порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» - за відсутності підтвердження факту коливання ціни на газ за певні періоди дії договору.

В той же час, як вбачається, відповідач аргументує необхідність укладення додаткових угод про збільшення ціни електроенергії як товару, коливанням цін за природній газ на ринку, при тому покликається на цінові довідки торгово-промислової палати від 08.09.2020, від 29.09.2020, від 06.11.2020, від 09.02.2021, від 09.04.2021, від 07.05.2021.

Водночас, указані документи (цінові довідки торгово-промислової палати) не є належними та допустимими доказами на підтвердження коливання цін на ринку, а отже не можуть слугувати достатньою підставою для зміни істотної умови за Договорами в частині підвищення ціни за одиницю товару.

По-перше, у цінових довідках торгово-промислової палати від 08.09.2020, від 29.09.2020, від 06.11.2020, від 09.02.2021, від 09.04.2021, від 07.05.2021 не міститься жодних посилань на коливання ціни на предмет закупівлі за Договорами № 24 від 26.02.2020 та № 55-486/21 від 27.01.2024, або обґрунтування коливання ціни на природний газ упродовж періодів між укладеними договорами та додатковими угодами до них. Відповідно дані цінові довідки не можуть бути використані для підтвердження коливання цін на ринку товарів.

Також у цінових довідках торгово-промислової палати від 08.09.2020, від 09.04.2021, від 07.05.2021 взагалі відсутні середні ринкові ціни по Україні, в тому числі відсутня інформація по регіонах (областях).

Більше того, у всіх цінових довідках зазначено, що вони носять виключно фактографічно- інформаційний характер і що у таблиці відображається інформація з датами опублікована на офіційному сайті Товарної біржі "Українська енергетична біржа", що стосується вартості природного газу на європейських хабах (газорозподільних центрах) до кордону України.

Довідки фактично дублюють дані з веб-сайту Товарної біржі «Українська енергетична біржа», а не з офіційних ресурсів органів, уповноважених на здійснення аналізу ринку купівлі - продажу природного газу. Не проаналізовано коливання цін, як на момент укладення, так і на момент підписання Договорів, у зв`язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов Договорів на підставі п. 2. ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №915/346/18, від 12.02.2020 у справі №913/166/19, а також у постановах від 21.03.2019 у справі №912/898/18, від 25.06.2019 у справі №913/308/18 та від 12.09.2019у справі №915/1868/18.

По-друге, ПП "ОККО КОНТРАКТ" не надано будь-яких інших документів, з яких можливо було б визначити динаміку ціни у період з часу укладення Договорів № 24 від 26.02.2020 та № 55-486/21 від 27.01.2024, по дату укладення спірних додаткових угод про зміну істотних умов договору.

В той же час у цінових довідках торгово-промислової палати від 08.09.2020, від 29.09.2020, від 06.11.2020, від 09.02.2021, від 09.04.2021, від 07.05.2021 не наведено розрахунок вартості газового палива станом на дату укладання договорів, на дату подання цінової пропозиції, не наведено динаміку зміни ціни в бік збільшення або зменшення (тобто наявності коливання), не зазначено відсотку на яке відбулось коливання.

Як вбачається із п. 4.5. Договору № 24 від 26.02.2020, у спірних правовідносинах для здійснення усіх обрахунків та розрахунків має значення розрахунковий період в 1 місяць (звітний місяць) оскільки саме такий період визначений Договором між споживачем та постачальником.

Також у п. 4.5. Договору № № 55-486/21 від 27.01.2024 визначено, що загальна сума договору складається із місячних сум вартості природного газу поставленого споживачеві за договором. Згідно з п. 4.7. даного Договору оплата здійснюється до 20 числа кожного місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відтак, при визначенні коливання ціни на природний газ за двома Договорами має значення саме місяць, який є базисним показником для порівняння при визначенні коливання ціни, а не декада чи день чи кілька днів. Однак як вбачається із цінових довідок, у них вказано ціну на природній газ на європейських хабах станом на певну дату.

Господарський суд, дослідивши дотримання відповідачем порядку збільшення ціни на товар, встановленого Законом України "Про публічні закупівлі" та Договорів, встановив що ПП "ОККо КОНТРАКТ" як постачальник не дотримався при укладенні Додаткових угод №2 від 15.09.2020, №3 від 12.10.2020 та №4 від 25.11.2020 до Договору про закупівлю природного газу №24 від 26.02.2020 і Додаткових угод №1 від 18.02.2021, №2 від 23.04.2021, №3 від 26.04.2021 та №4 від 27.05.2021 до Договору №55-486/21 про закупівлю товарів за державні кошти від 27.01.2021 означеного порядку.

З огляду на викладене, укладення даних додаткових угод про підвищення ціни за природній газ прямо суперечить як закону, так і Договорам, укладених між відповідачами-1 та -2, адже розрахунковим періодом є 1 місяць, а цінові довідки містять інформацію станом на певну дату. Цінові довідки Харківської торгово-промислової палати від 08.09.2020, від 29.09.2020, від 06.11.2020, від 09.02.2021, від 09.04.2021, від 07.05.2021 є неналежними доказами на підтвердження обставин коливання цін та вартості природного газу за обидвома Договорами, оскільки визначають лише вартість природного газу на Європейських хабах до кордону України на вказані у них дати. Крім того, відповідно до п. 9 «Додаткові примітки» цінових довідок, останні не враховують умови Договору.

Відтак суд виснує, що Додаткові угоди №2 від 15.09.2020, №3 від 12.10.2020 та №4 від 25.11.2020 до Договору про закупівлю природного газу №24 від 26.02.2020 і Додаткові угоди №1 від 18.02.2021, №2 від 23.04.2021, №3 від 26.04.2021 та №4 від 27.05.2021 до Договору №55-486/21 про закупівлю товарів за державні кошти від 27.01.2021 суперечать закону.

При цьому у відповідача-2 в силу Договорів обов`язок здійснювати оплату виникав за розрахунковий період місяць, а не за кожен день, як помилково вважав відповідач, що був ініціатором укладення спірних Додаткових угод, дві з яких взагалі у одному місяці (№2 від 23.04.2021, №3 від 26.04.2021).

Відповідачем-1 документально не підтверджено коливання ціни на природній газ упродовж дії договорів та перед укладенням спірних додаткових угод тими допустимими доказами, які вимагає закон.

Оцінюючи докази в підтвердження обставин коливання ціни природного газу на ринку, суд дійшов висновку, що постачальником не дотримано порядку, встановленого Законом України "Про публічні закупівлі", а відтак не доведено факт коливання ціни на ринку в бік збільшення, що може бути підставою для зміни істотних умов договору.

Крім того, суд звертає увагу на те, що постачальнику необхідно не лише довести підвищення ціни на товар на ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі, він також повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також повинен довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Однак, як вбачається, додаткова угода № 1 від 18.02.2021 до Договору від 27.01.2021 взагалі укладена через 22 дні після підписання договору, що однозначно нівелює інститут публічних закупівель, як засіб забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель. І в даному випадку постачальник не довів, що підвищення ціни було непрогнозованим.

Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом України "Про публічні закупівлі" (постанова Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №915/1868/18).

Щодо доводів ПП "ОККО КОНТРАКТ" про те, що Законом України "Про публічні закупівлі" передбачена можливість неодноразового збільшення ціни за одиницю товару на 10%, суд зазначає наступне.

Доводи відповідача в цій частині фактично зводяться до того, що сторони правомірно вносили зміни декілька разів у частині ціни за одиницю товару, але не більше ніж на 10 відсотків кожного разу, з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, при цьому, що такі зміни не призвели до збільшення суми, визначеної в договорі.

Суд не погоджується з такими доводами та зауважує, що обмеження (10 %) застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни/в т.ч. і електроенергію/, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Так, за висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/2321/22 від 24.01.2024 у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару у бік збільшення за наявності умов, установлених вимогам законодавства, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Судом встановлено, що:

- додатковою угодою від 15.09.2020 №2 до Договору від 26.02.2020 зменшено ціну договору та збільшено ціну за одиницю товару на 10 % від основного договору;

- додатковою угодою від 12.10.2020 № 3 до Договору від 26.02.2020 збільшено ціну за одиницю товару на 20,55% від основного договору;

- додатковою угодою від 25.11.2020 № 4 до Договору від 26.02.2020 збільшено ціну за одиницю товару на 29,62% від основного договору;

- додатковою угодою від № 1 від 18.02.2021 до Договору від 27.01.2021 збільшено ціну за одиницю товару на 10 % від основного договору;

- додатковою угодою № 2 від 23.04.2021 до Договору від 27.01.2021 збільшено ціну за одиницю товару на 25% від основного договору;

- додатковою угодою № 3 від 26.04.2021 до Договору від 27.01.2021 (у зв`язку з допущенням математичної помилки) змінено ціну природнього газу на 8700 грн. (збільшена на 20,83% від основного договору;

- додатковою угодою № 4 від 27.05.2021 до Договору від 27.01.2021 збільшено ціну за одиницю товару на 32,91% від основного договору.

Зважаючи, що за результатами укладення додаткових угод від 15.09.2020 №2, від 12.10.2020 № 3та від 25.11.2020 № 4 до Договору від 26.02.2020 збільшено ціну за одиницю товару на 29,62% від основного договору, - вказані угоди прямо суперечать закону.

Враховуючи, що за результатами укладення додаткових угод № 1 від 18.02.2021, № 2 від 23.04.2021, № 3 від 26.04.2021 та № 4 від 27.05.2021 до Договору від 27.01.2021 збільшено ціну за одиницю товару на 32, 91 % від основного договору, - вказані угоди прямо суперечать закону.

Зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 924/674/21).

Метою регулювання, передбаченого ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Законодавство про публічні закупівлі встановлює спеціальний порядок зміни істотних умов договору, укладеного на відкритих торгах. Споживач, як сторона договору, розпоряджався не власними коштами, а коштами місцевого бюджету, тобто коштами відповідної громади.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів. Частина 2 ст. 20 ГК України серед способів захисту визначає визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

За приписами статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

При цьому якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому суд виходить з того, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтями 11 ЦК України та 174 ГК України унормовано, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Одночасно, правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі".

Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

У статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" зазначено, що договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. ч. 1 - 3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Таким чином, дозволяється збільшення ціни за одиницю товару, у випадках, передбачених законодавством, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми Договору.

Законом України "Про публічні закупівлі" визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Так, у абзаці 2 частини 3 ст. 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

У відповідності до ст. 180 ГК України (істотні умови господарського договору) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 1 ст. 175 ГК України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 185 ГК України до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч. 1 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. ч. 2, 3 ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, установлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після виконання не допускається.

В абзаці 2 частини 3 ст. 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, за п. 2 ч. 5 наведеної норми - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Стаття 652 ЦК України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди.

При цьому існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинні бути доведені належними та допустимими доказами та такі коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Судом враховується, що будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

З іншого боку, будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки (позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 13.07.2021 у справі № 927/550/20).

Так, відповідач-2, який мав беззаперечне право на отримання природного газу за ціною, визначеною в укладених між сторонами договорами, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо збільшення ціни товару підписав оспорені додаткові угоди, внаслідок чого ціна за одиницю товару збільшилась, а обсяг поставки, що передбачався за договором № 24 від 26.02.2020, фактично, зменшився.

Суд погоджується з доводами прокурора про те, що збільшення ціни природного газу у додаткових угодах по відношенню до погодженої у договорах ціни здійснено з порушенням ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема п. 2 ч. 5 ст. 41 цього Закону, яким встановлена не лише вимога пропорційного збільшення ціни за одиницю товару по відношенню до збільшення ціни товару на ринку, а й 10-відсоткове обмеження такого збільшення.

Так, з аналізу оспорюваних додаткових угод слідує, що динаміка зміни ціни за договорами у відсотковому значенні становила + 29, 62 % за Договором від 26.02.2020 та + 32, 91 % за договором від 27.01.2021.

При цьому судом звертається увага на те, що сторони не могли не розуміти особливості функціонування ринку природного газу. Враховуючи діяльність відповідача-1, на момент підписання основних договорів ПП "ОККО КОНТРАКТ" знав (не міг не знати) про ціни, які склалися на ринку природного газу, постачання якого він мав намір здійснювати, та гарантував його поставку замовнику за цінами відповідно до договорів.

Водночас жодного належного обґрунтування та документального підтвердження факту підвищення (коливання) ціни за період дії договорів ПП "ОККО КОНТРАКТ" не надало, та, як наслідок, укладання додаткових угод до договорів № 24 від 26.02.2020 та № 55-486/21 від 27.01.2021 є безпідставним, а, отже угоди підлягають визнанню недійсними, оскільки укладені в порушення вимог ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівлі здійснюються за принципом 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі".

Отже, відповідачем-1 не підтверджено правомірності дій щодо зміни істотних умов договорів про закупівлю після їх підписання та до виконання сторонами в повному обсязі.

За таких обставин зміна ціни згідно з оспорюваними додатковими угодами є безпідставною, суперечить принципам максимальної економії та ефективності, встановлених ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі", з огляду на що суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання оспорюваних Додаткових угод №2 від 15.09.2020, №3 від 12.10.2020 та №4 від 25.11.2020 до Договору про закупівлю природного газу №24 від 26.02.2020 і Додаткових угод №1 від 18.02.2021, №2 від 23.04.2021, №3 від 26.04.2021 та №4 від 27.05.2021 до Договору №55-486/21 про закупівлю товарів за державні кошти від 27.01.2021.

Окрім цього суд виснує, що у даному випадку вимога про визнання додаткових угод до договорів від 26.02.2020 та від 27.01.2021 недійсними є належним способом захисту.

Також прокуратурою заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача-1 на користь позивача 29 055 грн 57 коп. в порядку ст. 670 ЦК України.

Судом встановлено, що згідно з актів прийому-передачі природного газу та платіжних доручень за договором №24 від 26.02.2020 вбачається, що КНП "МЦ ПМСД" прийняв природного газу в кількості 14, 89537 тис. м. куб. (акти приймання-передачі №9101053876 від 21.04.2020, № 9101985674 від 22.05.2020, №9101734858 від 22.05.2020, №9109257561 від 19.11.2020, №9110217526 від 08.12.2020, №9110433509 від 22.12.2020, №9110776409 від 22.12.2020 та №9112921795 від 18.02.2021) та оплатив в сумі 99 174, 59 грн (ПД №35 від 21.04.2020, №56 від 22.05.2020, №57 від 22.05.2022, №158 від 19.11.2020, №165 від 08.12.2020, №176 від 22.12.2020, №177 від 22.12.2020 та №5 від 18.02.2021).

Разом з тим, розрахунок за поставлений природний газ повинен був здійснюватися за встановленою основним Договором ціною, а саме: 5 400 грн. з ПДВ за 1000 куб.м. природного газу.

Внаслідок неправомірного збільшення цін на газ шляхом укладання оспорюваних Додаткових угод має місце переплата Споживачем (КНП "МЦ ПМСД") вартості газу на загальну суму 18 739, 59 грн (99 174, 59 грн - (14, 89537 тис. м. куб. * 5400 грн.).

Також, судом встановлено, що із актів прийому-передачі природного газу та платіжних доручень за договором № 55-486/21 від 27.01.2021 вбачається, що КНП "МЦ ПМСД" прийняв природного газу в кількості 12, 00021 тис. м. куб. (акти приймання-передачі №9112921798 від 18.02.2021, №9114021024 від 22.03.2021, №9115257426 від 20.04.2021, №9116454624 від 20.05.2021) та оплатив в сумі 96 717, 50 грн (ПД №6 від 18.02.2021, №69 від 22.03.2021, №88 від 20.04.2021, №89 від 26.04.2021, №102 від 20.05.2021).

Разом з тим, розрахунок за поставлений природний газ повинен був здійснюватися за встановленою основним Договором ціною, а саме 7200 грн. з ПДВ за 1000 куб.м. природного газу.

Внаслідок неправомірного збільшення цін на газ шляхом укладання спірних Додаткових угод має місце переплата Споживачем (КНП "МЦ ПМСД") вартості газу на загальну суму 10 315, 98 грн (96 717, 50 грн - (12, 00021 тис. м. куб. * 7200 грн.).

Таким чином, на підставі додаткових угод до договору № 24 від 26.02.2020 № 2 від 15.09.2020, № 3 від 12.10.2020, № 4 від 25.11.2020, а також додаткових угод до договору № 55-486/21 від 27.01.2021 № 1 від 18.02.2021, № 2 від 23.04.2021, № 3 від 26.04.2021, № 4 від 27.05.2021 надміру та безпідставно сплачено бюджетних коштів на загальну суму 29 055, 57 грн.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Права га обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, ЦК і ГК, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Виходячи із висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19, у процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).

З урахуванням викладеного, при кваліфікації спірних правовідносин суд застосовує норми ст. 1212 ЦК України, а не ч. 1 ст. 670 ЦК України, як помилково просить прокуратура у позовній заяві.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Враховуючи, що оспорювані додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між позивачем та відповідачем щодо ціни на природний газ, поставлений за Договорами від 26.02.2020 та від 27.01.2021, мали регулюватись основними договорами - розрахунок за поставлений газ повинен здійснюватися за цінами 5 400 грн. з ПДВ за 1000 куб.м. природного газу та 7200 грн. з ПДВ за 1000 куб.м. природного газу відповідно.

З урахуванням того, що внаслідок виконання відповідачем-2 своїх зобов`язань фінансового характеру за оспорюваними угодами відповідачем-1 було отримано грошові кошти на загальну суму 29 055, 57 грн., які є такими, що були безпідставно одержані відповідачем-1 (підстава їх набуття відпала), а тому відповідач-1 зобов`язаний їх повернути в дохід місцевого бюджету (позивачу), що відповідає приписам ст. ст. 216, 1212 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2024 у справі № 918/323/23.

Стосовно того, що саме на користь позивача Млинівської СР в дохід місцевого бюджету слід повертати безпідставно сплачені КНП "МЦ ПМСД" кошти, суд зазначає наступне.

Правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями Бюджетного кодексу України (далі -,БК України) та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок).:

Згідно з п. 18 ч. 1 ст.2 Бюджетного кодексу України, головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до ст.22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 БК України, за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Відповідно до п. 47 ч. 1 ст. 2 БК України, розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань, довгострокових зобов`язань за енергосервісом, довгострокових зобов`язань у рамках державно-приватного партнерства, середньострокових зобов`язань у сфері охорони здоров`я та здійснення витрат бюджету.

Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження (п. 6 ч. 1 ст. 2 БК України).

Правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями Бюджетного кодексу України (далі - БК України) та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановок Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисі! бюджетних установ (далі - Постанова №228).

Пунктом 5 Постанови №228 визначено, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених та погоджених у випадках передбачених цим Порядком, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціальною фонду, а закладам фахової передвищої та вищої освіти, науковим установам та закладам охорони здоров`я також за наявності затверджених та погоджених випадках, передбачених цим Порядком, планів використання бюджетних коштів помісячних планів використання бюджетних коштів. Установи мають право брати бюджетні зобов`язання та здійснювати платежі в межах бюджетних асигнувань установлених затвердженими та погодженими у випадках, передбачених цим Порядком, кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду, а заклади фахової передвищої та вищої освіти, наукові установи та заклади охорони здоров`я також установлених затвердженими та погодженими у випадках, передбачених цим Порядком, планами використання бюджетних коштів і помісячними планами використання бюджетних коштів.

Абзацом 2 п.43 Постанови №228 встановлено, що розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду, а вищі навчальні заклади та наукові установи, заклади 4 охорони здоров`я також в межах бюджетних асигнувань, затверджених планами використання бюджетних коштів і помісячними планами використання бюджетних коштів, за наявності витягу, доведеного органом Казначейства, що підтверджує відповідність цих документів даним бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів органів Казначейства

Відповідно до п.1.5 Статуту КНП "МЦ ПМСД", затвердженого рішенням Млинівської СР від 14.12.2023 № 3124 (далі - Статут), засновником, власником та органом управління майном КНП "МЦ ПМСД" є Млинівська об`єднана територіальна громада в особі Млинівської селищної ради Дубенського району Рівненської області.

Пунктами 4.3, 4.4, 4.5 Статуту визначено, що підприємство є неприбутковим. Підприємство на праві оперативного управління користується закріпленим за рим комунальним майном, що є власністю територіальних громад. Підприємство здійснює некомерційну господарську діяльність, організовує свою діяльність відповідно до фінансового плану, затвердженого виконавчим комітетом, самостійно організовує виробництво продукції (робіт, послуг) і реалізує її за цінами (тарифами), що визначаються в порядку, встановленому законом.

Згідно з п.п. 5.1, 53 Статуту, майно Підприємства є комунальною власність і закріплюється за ним на праві оперативного управління. Джерелами формування майна та коштів підприємства є: І) комунальне майно, передане Підприємству відповідно до рішення про його створення; 2) кошти місцевого бюджету; 3) власні надходження Підприємства: кошти від здачі в оренду (зі згоди Засновника) майна, закріпленого на праві оперативного управління; кошти та інше майно, одержані від реалізації продукції (робіт, послуг); 4) цільові кошти; 5) кредити банків; 6) майно, придбане у інших юридичних або фізичних осіб; 7) майно, що надходить безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних благодійних внесків, пожертвувань юридичних і фізичних осіб; надходження коштів на виконання програм соціально-економічного розвитку регіону, програм розвитку медичної галузі; 8) майно, отримане з інших джерел, не заборонених чинним законодавством України; 9) інші джерела, не заборонені законодавством.

Пунктом 7.1 Статуту передбачено, що виконавчий комітет Млинівської СР здійснює контроль за ефективністю використання майна, що є власністю територіальної громади та закріплене за Підприємством на праві оперативного управління.

Крім того, джерелом фінансування закупівлі природного газу (UA-2020-01-03- 000133-b) є кошти місцевого бюджету.

Таким чином, у спірних правовідносинах, які виникли щодо публічної закупівлі газового палива за договорами від 26.02.2020 та від 27.01.2021 КНП "МЦ ПМСД" діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником газу в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядником бюджетних коштів вищого рівня - Млинівською селищною радою Рівненської області.

Подібні висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 та постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 910/11847/19.

Згідно із ч. 4 ст. 48 БК України зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

Так, неправомірне збільшення цін на газ шляхом укладання спірних додаткових угод призвело до зайвого перерахування коштів місцевого бюджету на загальну суму в сумі 29 055, 57 грн. Відтак дані кошти слід стягнути з відповідача-1 на користь позивача в дохід місцевого бюджету.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд на підставі доказів, наданих прокуратурою, встановив перебування сторін у договірних відносинах та встановив порушення прав позивача, який здійснював бюджетні асигнування.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, судом встановлено, що оспорювані додаткові угоди до Договорів укладено з порушенням законодавства, а відтак суд вважає обґрунтованими та правомірними позовні вимоги прокурора про визнання недійсними таких додаткових угод.

Крім того, судом встановлено, що внаслідок неправомірного збільшення ціни на природний газ шляхом укладання оспорюваних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата позивачем коштів в розмірі 29 055, 57 грн., а відтак вимоги прокурора про стягнення з відповідача зазначених коштів також визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню в порядку ст. ст.216, 1212 ЦК України.

Щодо представництва прокурором інтересів держави у суді

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно із ч. 4 ст.53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Разом з тим, поняття інтереси держави, відповідно до Рішення Конституційного суду України №3-рп/99 від 08.04.1999, є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.

При цьому, в основі інтересів держави, згідно даного рішення, завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. В п. З зазначеного рішення суд в загальному, не пов`язуючи вказане поняття з конкретними нормами, які підлягали тлумаченню, вказує, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес" (п. 54 рішення).

Предметом даного судового спору є визнання недійсними додаткових угод, укладених за результатами публічних закупівель, а саме - до Договорів від 26.02.2020 та від 27.01.2021, укладених між відповідачами-1 та -2 (ПП "ОККО КОНТРАКТ" та КНП "МЦ ПМСД")

У постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

У даному випадку загроза порушення інтересів держави полягає у порушенні чинного законодавства про публічні закупівлі.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) оспорюваних додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.

Виконання зобов`язань за додатковими угодами, укладеними з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання місцевих бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України «Про публічні закупівлі» та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в ст.3 даного Закону.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

У даному випадку, проведення процедури публічних закупівель та укладення додаткових угод до Договору всупереч вимогам чинного законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері суспільних відносин становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 по справі №912/989/18.

Крім того, використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави.

Звернення прокурора до суду з вказаною позовною заявою спрямоване на зміцнення правопорядку в сфері здійснення публічних закупівель і захисту економічної конкуренції та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності.

Невиконання встановлених законодавством норм при укладенні спірних додаткових угод порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.

Окрім того, укладенням додаткових угод до договору від 27.01.2021 порушені матеріальні інтереси, оскільки з урахуванням додаткових угод до даного договору КНП "МЦ ПМСД" фактично отримано менший обсяг природного газу у порівнянні з основним договором за значно вищою ціною.

Недотримання в даному випадку законодавства в сфері публічних закупівель сприяло виникненню особливих негативних економічних і соціальних наслідків.

Укладення оспорюваних додаткових угод до договору закупівлі товару всупереч норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про публічні закупівлі» є порушенням законності в бюджетній системі, порушує принципи добросовісної конкуренції, об`єктивної та неупередженої оцінки тендерних пропозицій, та принципу запобігання корупційним діям і зловживанням при проведенні публічних закупівель.

Таке звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності та цільового використання коштів державного підприємства або установи.

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, а отже існують підстави для представництва даних порушених інтересів держави органами прокуратури.

Відповідно до п.1.5 Статуту КНП "МЦ ПМСД" засновником, власником та органом управління майном підприємства є Млинівська об`єднана територіальна громада в особі Млинівської СР.

Згідно п.п. 4.1, 4.8 та 5.3. Статуту КНП "МЦ ПМСД" затвердженого рішенням Млинівської СР № 3405 від 14.11.2019, Підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в Державному казначействі України, в установах банків, у тому числі в іноземній валюті, круглу печатку зі своїм найменуванням, штампи, а також бланки з власними реквізитами. Джерелом формування майна та коштів Підприємства є, серед іншого, кошти місцевого бюджету.

Пунктом 7.1 Статуту до компетенції Млинівської СР належить здійснення контролю за ефективністю використання майна, що є власністю територіальної громади та закріплене за Підприємством на праві оперативного управління.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 зазначено, що у відносинах щодо розрахунків з постачальником природного газу за договором комунальний заклад, який є розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах. Беручи до уваги викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі відповідного комунального закладу (школи).

Водночас Велика Палата Верховного Суду погодилася з тим, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців відповідної території. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади.

Отже, оскільки засновником відповідного комунального закладу та власником його майна є територіальна громада в особі Ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання місцевого бюджету, зокрема законність та ефективність використання комунальним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, у тому числі робіт та послуг, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі.

У контексті заявлених прокурором позовних вимог про стягнення коштів на користь школи Велика Палата Верховного Суду звернула також увагу на свої висновки, викладені у пункті 56 постанови від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19 де вказано, зокрема, що вимоги особи, яка в судовому порядку домагаються застосування реституції, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права учасників цього правочину. Інтерес іншої особи полягає в тому, щоб відновити свої права 4ере повернення майна відчужувану. Якщо повернення майна відчужувану не відновлює права позивача, то суд може застосувати іншій ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог. Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33).

У правовідносинах, які виникли щодо публічної закупівлі газового палива за договорами від 26.02.2020 та від 27.01.2021 КНП "МЦ ПМСД" діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником газу в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядником бюджетних коштів вищого рівня - Млинівською СР.

Тобто, Млинівська СР є органом, який наділений повноваженнями щодо розпорядження коштами місцевого бюджету та контролі їх використання розпорядниками нижчого рівня, у тому числі КНП "МЦ ПМСД".

Згідно з ч. 1 ст.6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Водночас згідно з ч. 5 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Частиною 4 ст. 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Доходи місцевих бюджетів, інші кошти, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст.142 Конституції України, ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на доходи місцевих бюджетів, інші кошти (ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Тобто, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У ст. 143 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально - економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.

Частиною 1 ст. 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Відтак, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.

Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку відповідно до ст.145 Конституції України.

Відповідно до правової позиції наведеної у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 та Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020, - представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і в разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; при цьому прокурор не зобов`язаний установлювати причини, з яких позивач не здійснює захисту своїх інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 ЦК України територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

У даному випадку, проведення процедури публічних закупівель та укладення додаткових угод до Договорів всупереч вимогам чинного законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері суспільних відносин становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 по справі №912/989/18.

Звернення прокурора до суду з вказаною позовною заявою має важливе значення для зміцнення правопорядку в сфері здійснення публічних закупівель і захисту економічної конкуренції та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності.

При цьому позов прокурора у цій справі зумовлений необхідністю усунення порушення законодавства в бюджетній сфері, оскільки порушення закону під час укладення додаткових угод порушує економічні права та інтереси Млинівської територіальної громади.

Укладення оспорюваних додаткових угод всупереч норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про публічні закупівлі» є порушенням законності в бюджетній системі, порушує принципи добросовісної конкуренції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020 наведено висновки про те, що звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Дубенською окружною прокуратурою на адресу Млинівської СР скеровано лист від 06.05.2022 № 51-813вих-22 щодо необхідності судового захисту інтересів держави.

Згідно відповіді Млинівської СР № 1206 від 23.05.2022 Рада за захистом своїх прав до суду не зверталася.

Відтак, маючи відповідні правомочності для звернення до суду з цим позовом, уповноважений орган надані йому повноваження не використовує.

Таким чином, Млинівська СР була обізнана про необхідність захисту інтересів держави, мала відповідні повноваження для їх захисту, проте ефективних заходів не вжила.

Однією з умов для наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді є нездійснення або неналежним чином здійснення захисту інтересів держави органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження.

Нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4 цієї ж статті).

Частиною 1 ст. 55 ГПК України встановлено, що органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті.

Отже, судом встановлено, що у даному випадку має місце порушення інтересів держави, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді. Законодавство про публічні закупівлі встановлює спеціальний порядок зміни істотних умов договору, укладеного на відкритих торгах. Споживач, як сторона договору, розпоряджався не власними коштами, а коштами місцевого бюджету, тобто коштами відповідної громади.

Судом встановлено, що у спірних правовідносинах відбулося неефективне розпорядження бюджетними коштами, здійснене на шкоду інтересам держави та громади, з порушенням норм Закону України "Про публічні закупівлі" та засад цивільного законодавства (добросовісного користування правами), з огляду на що, суд дійшов висновку прийшов до висновку про наявність підстав для визнання недійсними спірних додаткових угод до договорів відповідно до ст.203, 215 ЦК України та стягнення переплачених коштів з відповідача-1 на користь позивача відповідно до ст.216, 1212 ЦК України.

З огляду на предмет та підстави заявленого позову, прокурором належним чином обґрунтовано, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Розподіл судових витрат

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приписами ч. 9 ст. 129 ГПУ України унормовано, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Із матеріалів справи вбачається, що саме відповідач-1 (ПП "ОККО КОНТРАКТ") був ініціатором укладення незаконних додаткових угод до договорів від 26.02.2020 та від 27.01.2021, які суд визнав недійсними.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору у розмірі 19 848 грн 00 коп. , сплачені Рівненською обласною прокуратурою згідно з платіжного доручення № 976 від 15.07.2022 покладаються на відповідача-1 у справі.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 202, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов керівника Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Млинівської селищної ради Дубенського району Рівненської області до відповідача- 1 Приватного підприємства "ОККО КОНТРАКТ" до відповідача- 2 Комунальне некомерційне підприємство "Млинівський центр первинної медико-санітарної допомоги" Млинівської селищної ради про визнання додаткових угод недійсними та стягнення надмірно сплачених коштів в сумі 29 055 грн 57 коп задовольнити.

2. Визнати недійсною Додаткову угоду № 2 від 15.09.2020 до Договору про закупівлю природного газу № 24 від 26.02.2020, укладену між Комунальним некомерційним підприємством "Млинівський центр первинної медико-санітарної допомоги" Млинівської селищної ради (вул. Степана Бандери, 18, смт. Млинів, Дубенський район, Рівненська область, 35100, код ЄДРПРОУ 38668003) та Приватним підприємством "ОККО КОНТРАКТ" (79024, Львівська обл., місто Львів, вул. Пластова, будинок 1, код ЄДРПОУ 36248687).

3. Визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 12.10.2020 до Договору про закупівлю природного газу № 24 від 26.02.2020, укладену між Комунальним некомерційним підприємством "Млинівський центр первинної медико-санітарної допомоги" Млинівської селищної ради (вул. Степана Бандери, 18, смт. Млинів, Дубенський район, Рівненська область, 35100, код ЄДРПРОУ 38668003) та Приватним підприємством "ОККО КОНТРАКТ" (79024, Львівська обл., місто Львів, вул. Пластова, будинок 1, код ЄДРПОУ 36248687).

4. Визнати недійсною Додаткову угоду № 4 від 25.11.2020 до Договору про закупівлю природного газу № 24 від 26.02.2020, укладену між Комунальним некомерційним підприємством "Млинівський центр первинної медико-санітарної допомоги" Млинівської селищної ради (вул. Степана Бандери, 18, смт. Млинів, Дубенський район, Рівненська область, 35100, код ЄДРПРОУ 38668003) та Приватним підприємством "ОККО КОНТРАКТ" (79024, Львівська обл., місто Львів, вул. Пластова, будинок 1, код ЄДРПОУ 36248687).

5. Визнати недійсною Додаткову угоду № 1 від 18.02.2021 до Договору про закупівлю природного газу № 55-486/21 від 27.01.2021, укладену між Комунальним некомерційним підприємством "Млинівський центр первинної медико-санітарної допомоги" Млинівської селищної ради (вул. Степана Бандери, 18, смт. Млинів, Дубенський район, Рівненська область, 35100, код ЄДРПРОУ 38668003) та Приватним підприємством "ОККО КОНТРАКТ" (79024, Львівська обл., місто Львів, вул. Пластова, будинок 1, код ЄДРПОУ 36248687).

6. Визнати недійсною Додаткову угоду № 2 від 23.04.2021 до Договору про закупівлю природного газу № 55-486/21від 27.01.2021, укладену між Комунальним некомерційним підприємством "Млинівський центр первинної медико-санітарної допомоги" Млинівської селищної ради (вул. Степана Бандери, 18, смт. Млинів, Дубенський район, Рівненська область, 35100, код ЄДРПРОУ 38668003) та Приватним підприємством "ОККО КОНТРАКТ" (79024, Львівська обл., місто Львів, вул. Пластова, будинок 1, код ЄДРПОУ 36248687).

7. Визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 26.04.2021 до Договору про закупівлюприродного газу № 55-486/21від 27.01.2021, укладену між Комунальним некомерційним підприємством "Млинівський центр первинної медико-санітарної допомоги" Млинівської селищної ради (вул. Степана Бандери, 18, смт. Млинів, Дубенський район, Рівненська область, 35100, код ЄДРПРОУ 38668003) та Приватним підприємством "ОККО КОНТРАКТ" (79024, Львівська обл., місто Львів, вул. Пластова, будинок 1, код ЄДРПОУ 36248687).

8. Визнати недійсною Додаткову угоду № 4 від 27.05.2021 до Договору про закупівлю природного газу № 55-486/21від 27.01.2021 укладену між Комунальним некомерційним підприємством "Млинівський центр первинної медико-санітарної допомоги" Млинівської селищної ради (вул. Степана Бандери, 18, смт. Млинів, Дубенський район, Рівненська область, 35100, код ЄДРПРОУ 38668003) та Приватним підприємством "ОККО КОНТРАКТ" (79024, Львівська обл., місто Львів, вул. Пластова, будинок 1, код ЄДРПОУ 36248687).

9. Стягнути з Приватного підприємства "ОККО КОНТРАКТ" (79024, Львівська обл., місто Львів, вул. Пластова, будинок 1, код ЄДРПОУ 36248687) в дохід місцевого бюджету в особі Млинівської селищної ради Дубенського району Рівненської області (вул. Степана Бандери, 1, Млинів, Рівненська область, 35100, код ЄДРПОУ 04386338) 29 055 (двадцять дев`ять тисяч п`ятдесят п`ять) грн 57 коп.

10. Стягнути з Приватного підприємства "ОККО КОНТРАКТ" (79024, Львівська обл., місто Львів, вул. Пластова, будинок 1, код ЄДРПОУ 36248687) на користь Рівненської обласної прокуратури (вул. 16-го Липня, 52, м. Рівне, Рівненська область, 33028, код ЄДРПОУ 02910077; одержувач: р/р UА228201720343130001000015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 2800) 19 848 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот сорок вісім) грн 00 коп. судового збору.

11. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано суддею "03" травня 2024 року.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя І.О. Пашкевич


Суд	Господарський суд Рівненської області
Дата ухвалення рішення	30.04.2024
Оприлюднено	06.05.2024
Номер документу	118818318
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Визнання договорів (правочинів) недійсними купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг енергоносіїв

Пашкевич І.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 30.04.2024 по справі 918/520/22ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —918/520/22

Рішення від 30.04.2024

Рішення
від 30.04.2024 по справі 918/520/22
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ