Рішення

від 30.04.2024 по справі 918/165/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" квітня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/165/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,

розглянув матеріали справи

за позовом: керівника Здолбунівської окружної прокуратури

в інтересах держави в особі: Здолбунівської міської ради

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"

до відповідача 2: Здолбунівського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №5 "Усмішка" Здолбунівської міської ради Рівненської області

про: визнання недійсними додаткових угод та стягнення 27 464,54 грн

секретар судового засідання: С.Коваль

представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача 1: Є.Ковальчук

від відповідача 2: не з`явився

від органу прокуратури: Т.Кривецька-Люліч

ОПИС СПОРУ

Керівник Здолбунівської окружної прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Здолбунівської міської ради до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" та Здолбунівського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №5 "Усмішка" Здолбунівської міської ради Рівненської області про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 27 464,54 грн.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27 січня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" та Здолбунівський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) №5 "Усмішка" Здолбунівської міської ради Рівненської області уклали договір про постачання електричної енергії споживачу №7092-ВЦ. А згодом сторони уклали ряд додаткових угоди, якими збільшили ціну за одиницю товару посилаючись на коливання ціни такого товару на ринку. За період дії договору ціна на електричну енергію збільшувалась з 1,9713 грн без ПДВ до 4,00488 грн без ПДВ тобто на 103,16%.

На переконання прокурора, додаткові угоди №1 від 30.03.2021 року, №2 від 27.08.2021 року, №3 від 23.09.2021 року, №4 від 12.10.2021 року, №5 від 13.10.2021 року, №6 від 18.10.2021 року, №7 від 08.11.2021 року, № 8 від 09.11.2021 року, № 9 від 01.12.2021 року укладені всупереч Закону України "Про публічні закупівлі", а тому їх необхідно визнати недійсними в судовому порядку.

Оскільки відповідно до договору в первісній редакції без врахування визнаних судом недійсними додаткових угод визначена ціна 1,9713 грн за одиницю товару, тобто за отриманий обсяг енергії, відповідач ТОВ "РОЕК" повинен був за рахунок коштів місцевого бюджету сплатити 101 404,46 грн, в той же час ним сплачено загальну суму 128 869 грн, що перевищує вартість відповідно до умов договору на 27 464,54 грн, тому ця сума є прямими збитками місцевого бюджету, які виникли внаслідок неправомірного збільшення ціни, шляхом укладення відповідачами оспорюваних додаткових угод до договору, в чому і полягає протиправна поведінка відповідачів та наявний безпосередній причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками, відтак надмірно сплачені кошти в сумі 27 464,54 грн потрібно стягнути з TOB "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Здолбунівської міської ради.

У відзиві на позов відповідач 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю Рівненська обласна енергопостачальна компанія" вказані вимоги не визнав. Зазначає, що Здолбунівська міська рада не є стороною правочину, в інтересах якої звернувся прокурор, а отже є неналежним позивачем. Прокурором не надано доказів проведення Держаудитслужби щодо фінансового контролю за використанням коштів державного та місцевого бюджетів.

Відповідач вказує, що на його думку, додаткові угоди не суперечать положенням Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки жодною з угод не перевищено 10% збільшення ціни товару. А тому вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

19 березня 2024 року Здолбунівською міською радою подано заяву про підтримання позову.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 19 лютого 2024 року суд відкрив провадження у цій справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 19 березня 2024 року.

15 березня 2024 року відповідач 1 подав відзив на позов.

18 березня 2024 року відповідачем 2 подано заяву про розгляд справи без його участі.

19 березня 2024 року позивачем подано заяву про підтримання позову.

Ухвалою від 19 березня 2024 року суд відклав підготовче засідання на 02 квітня 2024 року.

21 березня 2024 року прокуратура подала відповідь на відзив.

02 квітня 2024 року відповідач 1 подав заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою від 02 квітня 2024 року суд закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 23 квітня 2024 року.

Ухвалою від 23 квітня 2024 року суд відклав розгляд справи по суті на 30 квітня 2024 року.

В судове засідання представник Здолбунівської міської ради не з`явився.

В судовому засіданні прокурор підтримав позов.

В судовому засіданні відповідач 1 просив суд відмовити в задоволенні позову з підстав викладених у відзиві.

В судове засідання відповідач 2 не з`явився.

Усіх учасників справи належним чином повідомлено про місце дату та ас розгляду справи шляхом направлення до їх електронних кабінетів ухвали суду, про що свідчать наявні у справі довідки.

МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським суд установив наступне.

Як видно з матеріалів справи, 27 січня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (відповідач1/постачальник) та Здолбунівський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) №5 "Усмішка" Здолбунівської міської ради Рівненської області (відповідач 2/спожвиач) уклали договір про постачання електричної енергії споживачу №7092-ВЦ (надалі договір).

Вказаний договір сторони уклали відповідно до положень Законів України "Про публічні закупівлі", "Про ринок електричної енергії" та ПРРЕЕ.

Згідно із предметом цього договору, постачальник продає електричну енергію споживачу (за кодом ДК 021:2015:09310000-5 - електрична енергія) для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії (п. 2.1 договору).

Пунктом 3.5 договору встановлено, що загальний обсяг електричної енергії за цим договором становить: 58 500 кВт/год.

Згідно з пунктом 3.1. договору, постачання здійснюється у строк з 27 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року.

Пунктом 5.1. договору визначено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком №1 до цього договору.

Ціна цього договору становить 138 389,98 грн, в тому числі ПДВ складає 23 064,98 грн.

Згідно з додатком № 2 до договору, ціна за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год, становить 1,9713 грн./кВт*год. без ПДВ.

Згідно з умовами пункту 13.6. договору, у випадку коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення, постачальник має право письмово звернутись до споживача з відповідною пропозицією, при цьому, така пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об`єктивне коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, повинна бути обґрунтована і документально підтверджена. Постачальник разом з письмовою пропозицією щодо внесення змін до договору надає документ (або документи), що підтверджує збільшення середньо ринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару в тих межах/розмірах, на які постачальник пропонує змінити ціну товару.

Документ (або документи), що підтверджує збільшення ціни товару, повинен містити дані щодо середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару на будь-яку дату після укладення договору та середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару на більш пізню дату та до моменту письмового звернення постачальника до споживача щодо збільшення ціни і повинен бути наданий у формі належним чином оформленої довідки/інформації (або в іншій документальній формі), виданої торгово-промисловою палатою України, або регіональною торгово-промисловою палатою, або органами державної статистики.

У випадку прийняття рішення споживачем щодо внесення змін до цього договору у вказаній частині до розрахунку ціни за одиницю товару приймається ціна за одиницю товару, що визначена сторонами у момент укладення цього договору (з урахуванням внесених раніше змін до цього договору, та якщо такі обставини мали місце). При цьому, максимальна сума, на яку сторонами може бути здійснено підвищення ціни за одиницю товару визначається як різниця між середньоринковою ціною (діапазоном цін тощо) за одиницю товару, що передує моменту письмового звернення постачальника щодо зміни ціни (згідно наданого учасником підтверджуючого документу) та середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару станом на дату після укладення цього договору (згідно наданого учасником підтверджуючого документу), або станом на момент внесення змін до цього договору в частині ціни за одиницю товару, якщо такі зміни до цього договору вже були раніше здійснені сторонами. В будь-якому випадку підвищення ціни за одиницю товару здійснюється з урахуванням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Споживач має право відмовитись від зміни ціни за одиницю товару у випадках, якщо постачальником не надано належне документальне підтвердження підвищення ціни, передбачене цим пунктом.

Пунктом 13.7. договору передбачено, що зміни до цього договору можуть бути внесені у випадках, передбачених згідно ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Розділом 14 договору передбачено, що зміни до договору про закупівлю можуть вноситись у випадках, визначених згідно ст. 41 Закону, та оформлюються в такій самій формі, що й договір про закупівлю, а саме у письмовій формі шляхом укладення додаткового договору. Пропозицію щодо внесення змін до договору може зробити кожна із сторін договору. Пропозиція щодо внесення змін до договору має містити обґрунтування необхідності внесення таких змін договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Обмін інформацією щодо внесення змін до договору здійснюється у письмовій формі шляхом взаємного листування. Відповідь особи, якій адресована пропозиція щодо змін до договору, про її прийняття повинна бути повною і безумовною, та надається у двадцятиденний строк.

З матеріалів справи також видно, що після укладення договору сторони уклали ряд додаткових угод про внесення змін до договору якими збільшено ціну за одиницю товару посилаючись на коливання ціни такого товару на ринку, а саме:

- за умовами додаткової угоди №1 від 30.03.2021 року ціна за одинцю товару (кВт*год), яка починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01 березня 2021 року, становить 2,10 грн. без ПДВ;

- додаткової угоди №2 від 27.08.2021 року, яка починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01 серпня 2021 року, ціна за одиницю товару становить 2,28043 грн. без ПДВ;

- додаткової угоди №3 від 23.09.2021 року, яка починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 16 серпня 2021 року, ціна за одиницю товару становить - 2,47888 грн. без ПДВ;

- додаткової угоди №4 від 12.10.2021 року, яка починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01 вересня 2021 року, ціна за одиницю товару становить - 2,67530 грн, без ПДВ;

- додаткової угоди №5 від 13.10.2021 року, яка починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 14 вересня 2021 року, ціна за одиницю товару становить - 2,85510 грн. без ПДВ;

- додаткової угоди №6 від 18.10.2021 року, яка починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 15 вересня 2021 року, ціна за одиницю товару становить - 3,08279 грн. без ПДВ;

- додаткової угоди №7 від 08.11.2021 року, яка починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01 жовтня 2021 року, ціна за одиницю товару становить - 3,36139 грн. без ПДВ;

- додаткової угоди № 8 від 09.11.2021 року, яка починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 14 жовтня 2021 року, ціна за одиницю товару становить - 3,66783 грн. без ПДВ;

- додаткової угоди № 9, яка починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 05 листопада 2021 року, ціна за одиницю товару становить- 4,00488 грн. без ПДВ;

Прокурор вказує, що за період дії договору на постачання електричної енергії з ініціативи постачальника 9 разів збільшено ціну за електричну енергію на з 1,9713 грн. без ПДВ до 4,00488 грн. без ПДВ, тобто на 103,16 % від ціни основного договору.

На виконання договору відповідач 1 поставив відповідачу 2 товар на загальну суму 128 869,00 грн, що стверджується наявними у справі актами приймання передачі (а.с. 85-96), та які оплачені згідно платіжних доручень, що наявні в матеріалах справи (а.с. 97-108).

Прокурор у справі вказує, що додаткові угоди №1 від 30.03.2021 року, №2 від 27.08.2021 року, №3 від 23.09.2021 року, №4 від 12.10.2021 року, №5 від 13.10.2021 року, №6 від 18.10.2021 року, №7 від 08.11.2021 року, № 8 від 09.11.2021 року, № 9 від 01.12.2021 року до договору укладені всупереч Закону України "Про публічні закупівлі", а тому мають бути визнані недійсними в судовому порядку, а надмірно сплачені кошти в розмірі 27 464,54 грн потрібно стягнути з TOB "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Здолбунівської міської ради, оскільки за період дії договору ціна на електричну енергію збільшувалась 9 разів загалом з 1,9713 грн без ПДВ до 4,00488 грн без ПДВ, тобто на 103,16%.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін

З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються поставки товару. Спірний характер правовідносин базується на тому, що прокурор вважає порушеними інтереси держави з огляду на недотримання вимог Закону України "Про публічні закупівлі" при укладенні додаткових договорів, якими внесено зміни до вартості товару що закуповувався.

Як унормовано положеннями статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статті 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Зобов`язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Частиною 1, 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 3 статті 202 ГК України передбачено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з нормами частини 1 статті 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі статтею 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За частиною другою статті 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору.

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частинами першою, другою статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону № 922-VIII умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону № 922-VIII видно, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону № 922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24 січня 2024 року по справі № 922/2321/22).

Наведене підтверджується також тлумаченням норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". У цьому Законі в редакції до 19 квітня 2020 року норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі".

Отже, вказана норма Закону України "Про публічні закупівлі" редакції до 19 квітня 2020 року не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10 % у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Зазначена норма була змінена Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" № 114-IX від 18 вересня 2019 року (далі - Закон № 114-ІХ), яким Закон № 922-VIII було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена норма була викладена в пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.

Отже, в новій редакції норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.

Як також видно з пояснювальної записки до проекту Закону № 114-ІХ, метою його прийняття було удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов`язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії "ціновому демпінгу" коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та відповідно зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі.

За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом № 114-ІХ у вказану норму пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати "ціновий демпінг" з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Як видно із встановлених обставин справи, 27 січня 2021 року за результатами проведеної процедури закупівлі відповідач 1 та відповідач 2 уклали договір про постачання електричної енергії споживачу загальним обсягом 58500 кВт/год за ціною 1,9713 грн за 1 кВт/год без ПДВ загальною вартістю 138 389,98 грн з ПДВ.

За цим договором відповідач 2 протягом періоду з січня 2021 року по грудень 2021 року постачав, а відповідач 2 приймав та споживав електричну енергію.

Додатковими угодами №1 від 30.03.2021 року, №2 від 27.08.2021 року, №3 від 23.09.2021 року, №4 від 12.10.2021 року, №5 від 13.10.2021 року, №6 від 18.10.2021 року, №7 від 08.11.2021 року, № 8 від 09.11.2021 року, № 9 від 01.12.2021 року сторони збільшили ціну за одиницю товару (спожиту електричну енергію).

Суд встановив, що поставлений товар був не тільки прийнятий відповідачем 2 у власність, а й спожитий.

З матеріалів справи слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" ініціювало підписання додаткових угод, внаслідок чого збільшено ціну за одиницю товару у порівнянні з первинним договором.

Так, 30 березня 2021 року сторони уклали додаткову угоду №1, якою визначили ціну за одиницю товару кВт*год спожитої електричної енергії в розмірі 2,10 грн/кВт*год. без ПДВ, при цьому вказана ціна починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 1 березня 2021 року.

На обґрунтування необхідності внесення змін до договору TOB "РОЕК" надано порівняльний аналіз роботи ринку "на добу наперед" та внутрішньо добового ринку ДП "Оператор ринку" за лютий 2021 року.

Відповідно до інформації що міститься на веб-сайті АТ "Оператор ринку", на ринку "на добу на перед" середньозважена ціна на РНД в січні 2021 року склала 1 406,79 грн/МВт.год., у лютому 2021 року склала 1 611,59 грн/МВт.год., у березні 2021 року 1 316,42 грн. На ВДР середньозважена ціна у січні 2021 року складала 1 485,74 грн/МВт.год., у лютому 2021 року склала 1 756,16 грн/МВт.год., у березні 2021 року 1 359,04 грн/МВт.год.

Тобто, станом на час укладення додаткової угоди (30 березня 2021 року) середньозважена ціна електричної енергії була нижча ніж станом на момент укладення договору (27 січня 2021 року).

Таким чином, суд вважає, що відповідач 1 не обґрунтував коливання цін на електричну енергію та необхідність підписання додаткової угоди №1 від 30 березня 2021 року.

Надані постачальником відомості не могли братись до уваги та бути підставою для внесення змін до договору щодо ціни електричної енергії, шляхом укладення додаткової угоди оскільки вони не відображають коливання цін, що відбувались з моменту укладення договору до моменту підписання додаткової угоди.

Чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Такі органи і такі документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами - при укладенні договору (відповідно до тендерної документації).

Постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є не прогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (Постанова Верховного суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №927/491/19 від 18.06.2021).

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди.

З наданого TOB "РОЕК" порівняльного аналізу роботи ринку "на добу на перед" та внутрішньо добовому ринку ДП "Оператор ринку" вбачається, що у них зазначені середньозважені ціни на РДН та ВДР лише за січень та лютий 2021 року та лютий 2020 року.

В той час, як відповідно до відомостей розміщених на сайті ДП "Оператор ринку" ціна за електричну енергії на "ринку доба на перед" в березні 2021 року, в порівнянні з лютим 2021 року, зменшилась на 19,3 %, так середньо зважена ціна електричної енергії на РДН за лютий 2021 року становила 1611,59 грн/МВт.год., за березень 2021 року становила 1316,42 грн/МВт.год. Окрім цього, на внутрішньо добовому ринку в березні 2021 року, в порівнянні з лютим 2021 року, ціна за електричну енергію зменшилась на 22,6 %, так середньо зважена ціна електричної енергії на ВДР за лютий 2021 року становила 1756,16 грн/МВт.год. за березень 2021 року становила 1359,04 грн/МВт.год.

Тобто, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" не взяло до уваги ціни на електричну енергію, які склалися на РДН та ВДР у березні 2021 року.

А тому, оскільки додаткова угода №1 укладена з порушенням статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", наступні додаткові угоди, щодо збільшення ціни електричної енергії також укладені з порушенням статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", адже їхнє укладення призвело до перевищення допустимої межі збільшення ціни за одиницю товару (10%), що визначена законом.

Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається відповідно до частини третьої статті 632 ЦК України.

Cуд ураховує, що на час укладення додаткової угоди № 1 (30.03.2021) електрична енергія за березень 2021, як товар, постачалася щоденно та була не тільки прийнята відповідачем 2 у власність, а й спожита. Таким чином в даному випадку сторони цього правочину, сторони правочину після передачі товару у власність покупця, а саме електричної енергії спожитої відповідачем 2 у березні 2021 року, намагалися змінити ціну товару у договорі про закупівлю, що суперечить нормам статті 632 ЦК України та вимогам Закону України "Про публічні закупівлі".

Загальне збільшення ціни за одиницю електричної енергії склало з 1,9713 грн за 1 кВт/год без ПДВ до 4,00488 грн за 1 кВт/год без ПДВ, що становить 103,16 % від початкової ціни товару, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю.

Водночас суд зробив висновок, що відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

Ураховуючи викладене, суду вважає, що додаткові угоди №1 від 30.03.2021 року, №2 від 27.08.2021 року, №3 від 23.09.2021 року, №4 від 12.10.2021 року, №5 від 13.10.2021 року, №6 від 18.10.2021 року, №7 від 08.11.2021 року, № 8 від 09.11.2021 року, № 9 від 01.12.2021 року суперечать наведеним вище нормам ЦК України та Закону України "Про публічні закупівлі", тому суд визнає їх недійсними.

Оскільки зазначені додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між відповідачем 1 та відповідачем 2 щодо ціни електричної енергії, поставленої за договором, мали регулюватись додатком №2 "комерційна пропозиція", підписаним сторонами при укладенні зазначеного договору, згідно з яким ціна за одиницю електричної енергії складає 1,9713 грн. за 1 кВт/год без ПДВ.

Внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 27 464, 54 грн, а саме відповідач 2 повинен був сплатити відповідачу 1 - 101 404,46 грн, тоді як сплатив 128 869,00 грн.

Таким чином, грошові кошти в сумі 27 464, 54 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем 1, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Щодо представництва прокуратурою інтересів держави суд відзначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Такі випадки передбачено частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", за приписами якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У пунктах 3, 4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/ 99 зазначається, що в основі інтересів держави є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі, як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, тощо.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, наведені вище норми законів та Рішення Конституційного Суду України, надають прокуророві право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 23.05.2006 у справі №16/472, від 03.04.2007 у справі №05-5-46/8142, від 15.05.2007 у справі №12/111 та Верховний Суд від 26.07.2018у справі №926/1111/15.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у п.5.6 постанови від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 зазначив, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

У постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) оспорюваних додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.

Виконання зобов`язань за додатковою угодою, укладеною з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України "Про публічні закупівлі" та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в статті 3 даного Закону.

Окремо необхідно зазначити, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

У даному випадку, укладення додаткових угод до договору всупереч вимогам чинного законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 по справі №912/989/18).

Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з нормами частини 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Частиною 4 статті 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Згідно статті 32 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать управління закладами освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, молодіжними центрами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення.

Доходи місцевих бюджетів, інші кошти, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст.142 Конституції України, ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"), Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на доходи місцевих бюджетів, інші кошти (ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Тобто, органи місцевого самоврядування мають широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У статті 143 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.

Таким чином, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.

Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку відповідно до ст. 145 Конституції України.

Оскільки засновником відповідача 2 та власником її майна є територіальна громада в особі Здолбунівської міської ради, яка фінансує і контролює діяльність цього закладу, суд зробив висновок про те, що рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі. Схожі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 905/1907/21.

22 грудня 2023 року Здолбунівська окружна прокуратура звернулась до міської ради з листом, в якому зазначила про необхідність вжиття заходів щодо неправомірного збільшення ціни товару та стягнення зайво сплачених коштів, які являються предметом даного спору.

У відповідь на вказаний лист міська рада повідомила про те, що не зверталась до суду з позовом щодо неправомірного збільшення ціни товару та стягнення суми переплати.

Здолбунівська окружна прокуратура, відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру", скерувала на адресу Здолбунівської міської ради відповідний лист від 22 січня 2024 року, яким повідомила про наявність наявність підстав для захисту інтересів територіальної громади, та звернення до суду з позовом в інтересах Здолбунівської міської ради.

Отже, підсумовуючи зазначене, прокуратура обґрунтувала правомірність звернення до суду із цим позовом.

Висновки суду

За результатом розгляду спору суд встановив, що додаткові угоди до договору, які були предметом розгляду, укладені з порушенням Закону України "Про публічні закупівлі", а тому ці угоди суд визнав недійсними.

Надмірно сплачені кошти в сумі 27 464,54 грн необхідно стягнути з TOB "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Здолбунівської міської ради.

Розподіл судових витрат

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.

У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальний розмір судового збору за даним позовом складає 30 280,00 грн (27 252,00 (9 вимог немайнового характеру) + 3 028,00 (вимога майнового характеру)).

Таким чином, судові витрати за вимогами про визнання недійними угод покладаються на сторін порівну, тобто по 13 626,00 грн.

Судові витрати за майнову вимогу в розмірі 3 028,00 грн покладаються на відповідача 1, оскільки він є боржником за вказаною вимогою.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Визнати недійсною додаткову угоду №1 від 30 березня 2021 року до договору №7092-ВЦ на постачання електричної енергії від 27 січня 2021 року, укладену між Здолбунівським закладом дошкільної освіти (ясла-садок) №5 "Усмішка" Здолбунівської міської ради Рівненської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

3. Визнати недійсною додаткову угоду №2 від 27 серпня 2021 року до договору №7092-ВЦ на постачання електричної енергії від 27 січня 2021 року, укладену між Здолбунівським закладом дошкільної освіти (ясла-садок) №5 "Усмішка" Здолбунівської міської ради Рівненської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

4. Визнати недійсною додаткову угоду №3 від 23 вересня 2021 року до договору №7092-ВЦ на постачання електричної енергії від 27 січня 2021 року, укладену між Здолбунівським закладом дошкільної освіти (ясла-садок) №5 "Усмішка" Здолбунівської міської ради Рівненської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

5. Визнати недійсною додаткову угоду №4 від 12 жовтня 2021 року до договору №7092-ВЦ на постачання електричної енергії від 27 січня 2021 року, укладену між Здолбунівським закладом дошкільної освіти (ясла-садок) №5 "Усмішка" Здолбунівської міської ради Рівненської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

6. Визнати недійсною додаткову угоду №5 від 13 жовтня 2021 року до договору №7092-ВЦ на постачання електричної енергії від 27 січня 2021 року, укладену між Здолбунівським закладом дошкільної освіти (ясла-садок) №5 "Усмішка" Здолбунівської міської ради Рівненської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

7. Визнати недійсною додаткову угоду №6 від 18 жовтня 2021 року до договору №7092-ВЦ на постачання електричної енергії від 27 січня 2021 року, укладену між Здолбунівським закладом дошкільної освіти (ясла-садок) №5 "Усмішка" Здолбунівської міської ради Рівненської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

8. Визнати недійсною додаткову угоду №7 від 08 листопада 2021 року до договору №7092-ВЦ на постачання електричної енергії від 27 січня 2021 року, укладену між Здолбунівським закладом дошкільної освіти (ясла-садок) №5 "Усмішка" Здолбунівської міської ради Рівненської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

9. Визнати недійсною додаткову угоду №8 від 09 листопада 2021 року до договору №7092-ВЦ на постачання електричної енергії від 27 січня 2021 року, укладену між Здолбунівським закладом дошкільної освіти (ясла-садок) №5 "Усмішка" Здолбунівської міської ради Рівненської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

10. Визнати недійсною додаткову угоду №9 від 01 грудня 2021 року до договору №7092-ВЦ на постачання електричної енергії від 27 січня 2021 року, укладену між Здолбунівським закладом дошкільної освіти (ясла-садок) №5 "Усмішка" Здолбунівської міської ради Рівненської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

12. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира 71-Б, ідентифікаційний код 42101003) на користь Здолбунівської міської ради (35705, м.Здолбунів, вул.Грушевського 14, ідентифікаційний код 05391130) кошти у розмірі 27 464 (двадцять сім тисяч чотириста шістдесят чотири) грн 54 коп.

13. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира 71-Б, ідентифікаційний код 42101003) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, м. Рівне, вул. 16 липня 52, ідентифікаційний код 02910077) 16 654 (шістнадцять тисяч шістсот п`ятдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.

14. Стягнути з Здолбунівського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №5 "Усмішка" Здолбунівської міської ради Рівненської області (35701, м.Здолбунів, вул. Шкільна 42А, ідентифікаційний код 22565429) 13 626 (тринадцять тисяч шістсот двадцять шість) грн 00 коп. судового збору.

Позивач (Стягувач): Здолбунівська міська рада (35705, м.Здолбунів, вул.Грушевського 14, ідентифікаційний код 05391130).

Позивач (Стягувач за судовим збором): Рівненська обласна прокуратура (33028, м. Рівне, вул. 16 липня 52, ідентифікаційний код 02910077).

Відповідач (Боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира 71-Б, ідентифікаційний код 42101003).

Відповідач (Боржник): Здолбунівський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) №5 "Усмішка" Здолбунівської міської ради Рівненської області (35701, м.Здолбунів, вул. Шкільна 42А, ідентифікаційний код 22565429).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне рішення складено 03 травня 2024 року.

Суддя Андрій КАЧУР