Рішення

від 01.05.2024 по справі 922/40/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.05.2024м. ХарківСправа № 922/40/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Тонкій Є.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова (вул. Тобольська, 55А, м. Харків, 61072) в інтересах держави, в особі Харківської обласної військової адміністрації (вул. Сумська, 64, м. Харків, 61002) до 1-ого відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, 21, пов. 8-9, м. Харків, 61165) , 2-ого відповідача Вовчанської міської ради (62504, Харківська область, Чугуївський район, місто Вовчанськ, вул. Соборна, буд.92) про усунення перешкод за участю представників:

прокурора - Клейн Л.В. (посвідчення № 072868 від 01.03.2023),

позивача - Баранчук О.Б. (в порядку самопредставництва),

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - не з`явився,

першого відповідача - Чернявського А. В. (в порядку самопредставництва),

другого відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Шевченківська окружна прокуратура міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації звернулась до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до 1-ого відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, 2 -ого відповідача Вовчанської міської ради, в якій просить суд:

Усунути перешкоди власнику-державі в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації (код ЄДРПОУ 23912956) у користуванні та розпорядженні землями оборони шляхом:

визнання незаконним та скасування наказу Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області від 15.12.2020 за №38-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині передачі у комунальну власність Вовчанської територіальної громади в особі Вовчанської міської ради земельної ділянки з кадастровим номером 6321681600:02:001:0136 загальною площею 16,2476 га, розташованої за межами населених пунктів на території Гатищенської сільської ради Вовчанського району Харківської області;

визнання незаконним та скасування рішення Вовчанської міської ради Харківської області VIII сесії VIII скликання №66.88ЛШІ від 11.03.2021 в частині прийняття у комунальну власність Вовчанської територіальної громади в особі Вовчанської міської ради земельної ділянки з кадастровим номером 6321681600:02:001:0136 загальною площею 16,2476 га, розташованої за межами населених пунктів на території Гатищенської сільської ради Вовчанського району Харківської області;

скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6321681600:02:001:0136 загальною площею 16,2476 га, розташованої за межами населених пунктів на території Гатищенської сільської ради Вовчанського району Харківської області, з припиненням речових прав Вовчанської міської ради (код ЄДРПОУ 04058663);

скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності за Вовчанською міською радою, код ЄДРПОУ 04058663, на земельну ділянку з кадастровим номером 6321681600:02:001:0136 загальною площею 16,2476 га, розташованої за межами населених пунктів на території Гатищенської сільської ради Вовчанського району Харківської області, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2393322263216; запис про право власності 42666521 від 24.06.2021, внесений державним реєстратором Вовчанської міської ради Харківської області Терещенко О.М. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 58930880 від 24.06.2021) з припиненням речових прав Вовчанської міської ради, код ЄДРПОУ 04058663, та закриттям розділу 2393322263216 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Зобов`язати Вовчанську міську раду, код ЄДРПОУ 04058663, повернути державі в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації, код ЄДРПОУ 23912956, земельну ділянку з кадастровим номером 6321681600:02:001:0136 загальною площею 16,2476 га, розташовану за межами населених пунктів на території Гатищенської сільської ради Вовчанського району Харківської області;

Судові витрати стягнути з відповідачів за наступними реквізитами: Харківська обласна прокуратура код 02910108, рахунок ИА 178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірна земельна ділянка, яка знаходиться в межах прикордонної смуги, відноситься до земель оборони, може перебувати виключно у державній власності, а її належним користувачем є НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ).

Разом з тим, в прохальній частині позовної заяви міститься клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/40/24. Постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Почато підготовче провадження і призначено підготовче засідання06 лютого 2024 року об 11:30. Залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ).

Від Головного управління Держгеокадастру в Харківській області 12.01.2024 надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ 960/24), в якому представник відповідача просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, а в разі, якщо суд дійде висновку про обгрунтованість позовних вимог - відмовити у задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності. Відповідач вважає, що передача земельної ділянки до комунальної власності здійснювалась у відповідності до норм чинного на час здійснення відповідних дій законодавства, яка не передбачало 5-ти кілометрової прикордонної смуги. Вказує на недоведеність прокурором приналежності земельної ділянки з кадастровим номером 6321681600:02:001:0136 загальною площею 16,2476 га до земель оборони станом на дату формування земельної ділянки та її реєстрації. Заявляє про застосування до позовних вимог позовної давності, оскільки прокурор не був позбавлений можливості з використанням повноважень, передбачених Законом України "Про прокуратуру", своєчасно отримати від відповідного суб`єкта владних повноважень необхідну інформацію для подання вказаного позову до суду. Щодо позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказів Головне управління Держгеокадастру у Харківській області зазначає, що оскаржувані накази Головного управління та рішення Вовчанської міської ради вже повною мірою реалізовані виконанням, а право власності на земельну ділянку зареєстровано за Вовчанською міською радою, таким чином, накази та рішення вичерпали свою дію повністю після реалізації і оскарженню не підлягають, тобто скасування наказів Головного управління та рішення Вовчанської міської ради не матиме жодного ефекту для усунення стверджуваного порушення. Відзив на позовну заяву долучено судом до матеріалів справи.

Від Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова 16.01.2024 надійшла відповідь на відзив (вх.№ 1308/24), де прокурор вказує, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності, а також щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання. Встановлення факту розташування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги свідчить про належність вказаної ділянки до земель оборони в силу законодавчого визначення цільового призначення земель, розташованих у межах прикордонної смуги. Знаходження спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги візуально підтверджується матеріалами, а саме схемою розміщення земельних ділянок в прикордонній смузі; Описом проходження державного кордону між Україною та Російською Федерацією; викопіюванням з Публічної кадастрової карти України. Щодо посилання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на сплив позовної давності, то враховуючи правову природу спірних правовідносин, які за своїм характером є негаторними, та правові висновки Великої Палати Верховного Суду, оскільки спірна земельна ділянка земель оборони із продовжує перебувати у комунальній власності Вовчанської міської ради і порушення прав її законного володільця - держави - на реалізацію усіх правомочностей власника триває, то, на переконання прокурора, зазначений позов заявлено в межах позовної давності. Відповідь на відзив долучено судом до матеріалів справи.

18.01.2024 від третьої особи НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) надійшли письмові пояснення (вх.№ 1655/24), в яких представник третьої особи вказує на те, що вибуття спірної земельної ділянки з державної власності до комунальної власності відбулось незаконно, оскільки вона знаходиться в межах прикордонної смуги та відноситься до земель оборони. Оскільки Головне Управління Держгеокадастру в Харківській області не мало повноважень щодо передачі спірної земельної ділянки із земель державної власності до земель комунальної власності, а Вовчанська міська рада була не правомочна приймати спірну земельну ділянку до земель комунальної власності, то фактично така передача не відбулась, статус цієї земельної ділянки не змінився. Письмові пояснення долучено судом до матеріалів справи.

Від представника позивача 23.01.2024 надійшли додаткові пояснення (вх.№ 2021/24), де ХОД(В)А підтримує позовні вимоги прокурора у повному обсязі, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню та зазначає, що спірна земельна ділянка кадастровий номер 6321681600:02:001:0136 загальною площею 16,2476 га знаходиться в межах прикордонної смуги, а відтак належить до земель оборони та може перебувати виключно у державній власності. Відповідні розміри та ширина прикордонної смуги на території Вовчанського району Харківської області визначено розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації від 14.09.2018 № 522 "Про визначення ширини прикордонної смуги в межах території Харківської області" та від 01.11.2021 № 539 "Про визначення ширини прикордонної смуги в межах території Харківської області". При цьому відсутність встановленої Земельним кодексом України документації з оформлення права користування вказаною земельною ділянкою не позбавляє її статусу земель оборони. Повноваженнями щодо розпорядження нею наділені виключно обласні державні адміністрації, у даному випадку такими повноваженнями наділена ХОВА. Додаткові пояснення долучено судом до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 06.02.2024 постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 28.02.2024 на 11:30.

В порядку ст. 120-121 ГПК України сторони повідомлені про наступне підготовче засідання ухвалами від 06.02.2024.

У підготовчому засіданні 28.02.2024 постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та оголошення перерви у підготовчому засіданні до 12.03.2024 до 12:00.

В порядку ст. 120-121 ГПК України сторони повідомлені про наступне підготовче засідання ухвалами від 28.02.2024.

Через систему "Електронний суд" 11.03.2024 від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№ 6644/24), в якій позивач вказує, що земельні ділянки державної власності, що відносяться до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення можуть надаватися у користування лише за рішенням відповідного органу влади, який наділений достатнім обсягом таких повноважень передбачених ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України та з урахуванням Закону України «Про використання земель оборони». При наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прикордонної смуги необхідно виходити із її нормативних розмірів, встановлених ст. 22 Закону України «Про державний кордон України» та п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998 «Про прикордонний режим». На думку позивача, відсутність окремого проекту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки розміри прикордонної смуги встановлені законом та фактичним розташуванням прикордонних інженерних споруд. Крім того, позивач зазначає, що позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки. Відповідь на відзив долучено судом до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 12.03.2024 постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 08.04.2024 на 14:30.

В порядку ст. 120-121 ГПК України сторони повідомлені про судове засідання ухвалами від 12.03.2024.

У судовому засіданні 08.04.2024 постановлено протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні до 01.05.2024 до 11:30.

В порядку ст. 120-121 ГПК України сторони повідомлені про судове засідання ухвалами від 08.04.2024.

У судовому засіданні 01.05.2024 представник прокуратури підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Присутній у судовому засіданні 01.05.2024 представник позивача Харківської обласної військової адміністрації підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник третьої особи, не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, у судове засідання 01.05.2024 не з`явився.

Присутній у судовому засіданні представник першого відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області - проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні.

Другий відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

Частиною 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч. 4 ст. 120 цього Кодексу.

Ухвала про відкриття провадження в цій справі була надіслана відповідачу на адресу, зазначену прокурором, проте згідно акту про неможливість відправки кореспонденції ухвали Господарського суду Харківської області по справі № 922/40/24, що адресовано Вовчанській міській раді не відправлено у зв`язку з призупиненням Акціонерним товариством «Укрпошта» приймання та пересилання поштових відправлень до тимчасово окупованих територій України та районів ведення бойових дій, на території яких не працюють відділення поштового зв`язку у зв`язку з повномасштабною збройною агресією російської федерації проти України - до поштового відділення 62504.

Про наявність судового провадження відповідач також був повідомлений шляхом розміщення відповідного оголошення в мережі Інтернет на сайті «Судова влада України».

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відзиву на позов відповідачем до суду надано не було.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Зокрема, у справі Осіпов проти України, суд нагадав, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.

В ході розгляду справи господарським судом Харківської області, відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Судом в повному обсязі досліджено письмові докази у справі відповідно до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Присутні в судовому засіданні представники прокуратури, позивача та першого відповідача погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами відповідно до ст. 74 ГПК України.

За ст. 219 ГПК України, рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 01.05.2024 відповідно до ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Щодо правомірності представництва інтересів держави у суді прокуратурою судом встановлено таке.

За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Отже, обов`язковою передумовою реалізації права на судовий захист в порядку господарського судочинства є наявність у позивача суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, які порушуються, не визнаються або оспорюються іншими особами - відповідачами, та на захист якого спрямоване звернення до суду з позовом. Відтак, вирішуючи спір, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, і лише встановивши наявність такого - суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або про відмову у захисті. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу. Згідно з частиною 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у господарські правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює господарські права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у господарських, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18, у пункті 26 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц).

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах (частина 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

Суд виходить з того, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі (рішення Конституційного Суду України у від 01.04.2008 № 4-рп/2008).

Законом України за №1401-VIII від 02.06.2016 «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, п. 3 ч. 1, якої передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Таким чином, наведені вище норми законів та Рішення Конституційного Суду України надають прокурору право звертатися до суду з позов про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не підлягають точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Надмірна формалізація «інтересів держави» може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 по справі №806/1000/17).

Прокурор набуває право на реалізацію своїх функцій, визначених законом, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює його неналежно.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є належною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захист або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

У справах за позовами прокурорів, заявлених в інтересах держави в особі уповноважених органів, позивачами є відповідні уповноважені органи, а прокурор у таких справах здійснює представництво їх інтересів в суді. Статус позивача прокурор набуває лише у випадках, коли звертається з позовом в інтересах держави у разі відсутності уповноваженого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду (постанова ВСУ від 21.02.2018 у справі № 553/3280/16-а).

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, з спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження процесуальної дії (відповідні функції).

Згідно з ч. 3, 5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Частиною 4 статті 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до вимог ч. З ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Передання земельної ділянки до земель комунальної власності, яка у комунальній власності перебувати не може та є власністю держави і використовується для захисту державного кордону, беззаперечно свідчить про порушення інтересів держави.

Згідно зі ст. 13, 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земля та її надра є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого право власності здійснюють органи державної влади і місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України і Законами України.

Згідно ст. 1, 3 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим кодексом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначені Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля тощо.

Статтею 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Приписами статті 17 Земельного кодексу України також визначено повноваження державних адміністрацій у розпорядженні землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що на виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» листом Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова від 11.10.2023 за №55-104-5775вих-23 повідомлено Харківську обласну військову адміністрацію про виявлені порушення земельного законодавства та про необхідність вжиття заходів на захист інтересів держави та про те, що у випадку не вжиття відповідних заходів, останні будуть вжиті прокуратурою.

Листом Департаменту агропромислового комплексу ХОВА від 23.10.2023 за №08-30/04/2124 надано відповідь на лист прокуратури про те, що на виконання доручення обласної військової адміністрації повідомлено, що інформації та документи стосовно земельних ділянок, які знаходяться біля державного кордону, відсутня.

Листом від 07.11.2023 за №55-104-6359вих-23 окружною прокуратурою з врахуванням вищевказаної інформації повідомлено Харківську обласну військову адміністрацію про те, що окружною прокуратурою будуть вживатися заходи представницького характеру.

Листом від 14.12.2023 за №55-104-7096вих-23 окружною прокуратурою повторно повідомлено Харківську обласну військову адміністрацію про те, що окружною прокуратурою будуть вживатися заходи представницького характеру.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 зазначено, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Таким чином, прокурором дотримані процедури, передбачені законодавством України для звернення до суду в інтересах держави, так само як і обґрунтовано в чому може полягати порушення інтересів держави. Тобто вбачаються обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави прокуратурою в особі Харківської обласної військової адміністрації.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, судом встановлено таке.

Як вказує прокурор у позові, Головним управлінням Держземагенства у Харківській області в 2013 році проведено інвентаризацію земель з метою встановлення місця розташування земельних ділянок сільськогосподарського призначення, їхніх меж, розмірів, правового статусу, необхідних для ведення Державного земельного кадастру, узгодження даних, отриманих в результаті проведення інвентаризації земель, з інформацією, що міститься в документах, які посвідчують право на земельну ділянку, та у Державному земельному кадастрі, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади.

Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель від 17.10.2013 на території Гатищенської сільської ради Вовчанського району Харківської області розроблена ТОВ «Ліс-Інформ».

В результаті виконаних робіт щодо інвентаризації несформованих земельних ділянок було сформовано, в тому числі, земельну ділянку загальною площею 16, 2476 га, розташовану на території Гатищенської сільської ради Вовчанського району Харківської області (кадастровий номер 6321681600:02:001:0136).

Відомості до Державного земельного кадастру про державну реєстрацію земельної ділянки внесено 05.11.2013 Відділом Держземагенства у Вовчанському районі (категорія землі - землі сільськогосподарського призначення; цільове призначення 16.00 - землі запасу, тобто земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).

Листом від 23.10.2023 за №10-20-14-5549/0/19-23 ГУ Держгеокадастру в Харківській області також повідомлено окружну прокуратуру про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 6321681600:02:001:0136 сформована при проведенні інвентаризації земель державної форми власності сільськогосподарського призначення.

В подальшому на підставі наказу ГУ Держгеокадастру в Харківській області від 15.12.2020 за №38-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передано у комунальну власність Вовчанської територіальної громади, в особі Вовчанської міської ради, 312 земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 7036,6728 га, які розташовані за межами населених пунктів Вовчанської міської ради на території Вовчанського району Харківської області згідно з додатком до цього наказу за актом приймання-передачі земельних ділянок.

Відповідно до додатку до вказаного наказу №38-ОТГ, у комунальну власність Вовчанської територіальної громади, в особі Вовчанської міської ради, передана і земельна ділянка з кадастровим номером 6321681600:02:001:0136 загальною площею 16,2476 га розташована на території Гатищенської сільської ради з цільовим призначенням 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).

На підставі рішення сесії Вовчанської міської ради №66.88-VIII від 11.03.2021 «Про прийняття в комунальну власність земельних ділянок державної власності» та акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність від 15.12.2020, укладеного між ГУ Держгеокадастру в Харківській області та Вовчанським міським головою, прийнято у комунальну власність Вовчанської міської ради 312 земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 7036, 6728 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Вовчанської міської ради, згідно переліку.

В подальшому на підставі рішення сесії Вовчанської міської ради №66.88- VIII від 11.03.2021 Про прийняття в комунальну власність земельних ділянок державної власності, акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність від 15.12.2020 та наказу ГУ Держгеокадастру в Харківській області від 15.12.2020 за №38-ОТГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність за Вовчанською міською радою зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6321681600:02:001:0136 загальною площею 16,2476 га (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 58930880 від 24.06.2021 14:45:22; номер відомостей про речове право 42666521). Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2393322263216.

На переконання прокурора вибуття спірної земельної ділянки з державної власності до комунальної власності відбулось незаконно оскільки вона в повному обсязі знаходиться в межах прикордонної смуги та відносяться до земель оборони.

Вказані обставини, на думку прокурора, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів Держави і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим прокурор звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

За приписами статей 13, 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Положеннями статті 84 Земельного кодексу України визначено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно зі ст. 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".

Відповідно до ст. 65 Земельного кодексу України, землями промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. Порядок використання земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

Як зазначено у ч. 1-4 ст. 77 Земельного кодексу України, землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування.

Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Згідно з ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України, до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, серед інших, належать землі оборони.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про використання земель оборони", військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

За приписами ч. 2, 3 ст. 115 Земельного кодексу України та ст. 3 Закону України "Про використання земель оборони", уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель. Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюється відповідно до закону.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про використання земель оборони", землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України.

Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюються відповідно до закону.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про використання земель оборони", військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування. Землі оборони можуть використовуватися для будівництва об`єктів соціально-культурного призначення, житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей, а також соціального та доступного житла без зміни їх цільового призначення.

Статтею 22 Закону України "Про державний кордон України" передбачено, що з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони. Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.

В свою чергу, згідно зі ст. 23 Закону України "Про державний кордон України", у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюється прикордонний режим, який регламентує відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України правила в`їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, обліку та тримання на пристанях, причалах і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України.

Таким чином, сукупний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності, а також щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання

Відповідно до вимог п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998 "Про прикордонний режим" з урахуванням особливостей місцевості та інших умов ширина прикордонної смуги може бути змінена обласними державними адміністраціями за поданням Адміністрації державної прикордонної служби, але вона не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Відповідно до затвердженого цією постановою Кабінету Міністрів України "Положення про прикордонний режим" прикордонна смуга - це ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо уздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або уздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Лінія прикордонних інженерних споруд - спеціальна смуга місцевості в межах прикордонної смуги та інші земельні ділянки, які відповідно до законодавства надаються в постійне користування органам Державної прикордонної служби для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів.

При наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прикордонної смуги необхідно виходити із її нормативних розмірів, встановлених ст. 22 Закону України "Про державний кордон України" та п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998 "Про прикордонний режим".

Нерозроблення та незатвердження окремого проекту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки розміри (ширина) прикордонної смуги встановлені законом - від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 297/1395/15-ц та від 26.10.2020 у справі № 297/1408/15-ц.

Про те, що землі оборони, зокрема, землі у межах прикордонної смуги, не можуть передаватись у комунальну та приватну власність, свідчить установлена судова практика Верховного Суду. Зокрема, постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 924/174/18 залишено без змін рішення судів попередніх інстанцій про визнання незаконними і скасування рішень органу місцевого самоврядування, якими надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, що належали до земель оборони та знаходились у межах прикордонної смуги.

Постановою Касаційного цивільного суд у складі Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 297/1395/15-ц залишено без змін судові рішення про задоволення позовних вимог прокурора про скасування наказів Головного управління Держземагенства у Закарпатській області та повернення в державну власність земельної ділянки з чужого незаконного володіння з огляду на те, що відповідно до вимог ст. 77, ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України землі оборони належать виключно до державної власності та не можуть передаватись у приватну власність.

Постановою Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 163/2369/16-ц підтверджено доводи позовних вимог прокурора про те, що землі у межах прикордонної смуги належать виключно до державної власності та не можуть передаватись у приватну власність.

При цьому, суд касаційної інстанції визнав обґрунтованим посилання прокурора на рішення органів державної влади (місцевого самоврядування) про встановлення ширини прикордонної смуги, зокрема, постанову обласної Рада депутатів Трудящих Волинської області № 39/599 від 15.09.1946, якою в межах Волинської області встановлено 2-кілометрову та 800-метрову прикордонні смуги.

Аналогічними чином постановою Верховного Суду від 26.10.2020 у справі №297/1408/15-ц також визнано обґрунтованим посилання на рішення органів державної влади про встановлення ширини прикордонної смуги, зокрема, постанову Закарпатського обласного виконавчого комітету від 28.09.1946 "Про введення 800 метрової прикордонної смуги в межах Закарпатської області". У постанові Верховного Суду від 23.07.2020 у справі № 910/19932/17 зазначено, що "Колегія суддів Касаційного господарського суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що розташування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги свідчить про її належність до земель оборони."

Розпорядженням Харківської обласної адміністрації від 07.06.2011 №303 Про додаткові заходи щодо забезпечення дотримання прикордонного режиму в межах території Харківської області Вовчанській районній державній адміністрації доручено привести у відповідність до постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 №1147 Про прикордонний режим та цього розпорядження раніше видані розпорядження з питань прикордонного режиму.

Розпорядженням Харківської обласної адміністрації від 20.04.2016 №138 Про додаткові заходи щодо забезпечення дотримання прикордонного режиму в межах території Харківської області Вовчанській районній державній адміністрації доручено привести у відповідність до постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 №1147 Про прикордонний режим та цього розпорядження раніше видані розпорядження з питань прикордонного режиму.

Розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації від 14.09.2018 №522 Про визначення ширини прикордонної смуги в межах території Харківської області визначено ширину прикордонної смуги вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону, де встановлюється прикордонний режим, але не менше від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд.

Надалі розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації від 01.11.2021 №539 Про визначення ширини прикордонної смуги в межах території Харківської області визначено ширину прикордонної смуги вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону, де встановлюється прикордонний режим, але не менше від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд.

З викопіювання з кадастрової карти України вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 6321681600:02:001:0136 розташована у північно- західній частині Вовчанського району Харківської області. З півночі земельна ділянка майже розташована упритул до державного кордону. За допомогою функції «лінійка» встановлено, що до Державного кордону України, якщо вимірювати із півдня, у найвіддаленішій точці менше 500 метрів, якщо вимірювати із півночі, у найближчий точці менше 15 метрів.

Зі Схеми розміщення земельних ділянок у прикордонній смузі вбачається, що спірна земельна ділянка перебуває у межах орієнтовної межі прикордонної смуги (2 км від державного кордону).

Згідно інформації НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України №71/6824-23-вих від 19.10.2023, наданої на запит Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова №55-104-5776вих-23 від 11.10.2023, із врахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 №1147 «Про прикордонний режим» земельна ділянка з кадастровим номером 6321681600:02:001:0136 в повному обсязі знаходиться в межах прикордонної смуги.

Вказана земельна ділянка розташована від державного кордону на відстані до 2-ох кілометрів. З метою оформлення прав постійного користування на адресу Вовчанської міської територіальної громади НОМЕР_1 прикордонним загоном Державної прикордонної служби України направлено клопотання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою по спірної земельної ділянки кадастровий номер 6321681600:02:001:0136. Однак, відсутня будь-яка інформація про надання відповіді на вказаний запит.

Із врахуванням вищезазначених нормативно-правових актів спірна земельна ділянка в повному обсязі знаходиться в межах прикордонної смуги, а відтак належать до земель оборони та може перебувати виключно у державній власності.

Щодо незаконності наказу ГУ Держгеокадастру про передачу спірної земельної ділянки із земель державної власності до земель комунальної власності та прийняття у комунальну власність рішенням Вовчанської міської ради суд зазначає наступне.

За приписами частин 1, 2, 6, 7 статті 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Відповідно до п. 5 ст. 20 Земельного кодексу України, земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".

Згідно зі ст. 77 Земельного кодексу України, землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування.

Відповідно до ст. 188 Земельного кодексу України, державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснюється відповідно до закону.

Частиною 5 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Так, Постановою Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 163/2369/16-ц підтверджено, що землі у межах прикордонної смуги належать виключно до державної власності.

Відповідно до п. 6 розділу II Положення про орган охорони державного кордону прикордонної служби України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.12.2018 за № 1468/32920, оформлення та набуття у постійне користування земельних ділянок в межах земель прикордонної смуги віднесено до компетенції органів охорони державного кордону.

Згідно з п. 2. ч. 1 ст. 6 Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), при розмежуванні земель державної та комунальної власності не можуть передаватися до земель комунальної власності землі оборони крім земельних ділянок під об`єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення.

Відповідно до п.п. "в" ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України, до земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать землі оборони.

Статтею 3 Закону України "Про використання земель оборони", визначено, що уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель.

Землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України.

Згідно з положеннями ст. 18 Закону України "Про державний кордон України", користування землею, на державному кордоні України провадяться відповідно до законодавства України та міжнародних договорів України і здійснюються таким чином, щоб забезпечувався належний порядок на державному кордоні України. Компетентними органами України за погодженням з органами Державної прикордонної служби України з урахуванням місцевих умов установлюється порядок здійснення всіх видів господарської діяльності на державному кордоні України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про використання земель оборони", військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування.

Отже, передача Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області спірної земельної ділянки у комунальну власність відбулась незаконно, оскільки право надання дозволу на використання земельної ділянки з кадастровим номером 6321681600:02:001:0136 загальною площею 16,2476 га належить до компетенції НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ).

Оскільки Головне управління Держгеокадастру не мало повноважень щодо передачі спірної земельної ділянки із земель державної власності до земель комунальної власності, а Вовчанська міська рада не була правомочна приймати спірну земельну ділянку до земель комунальної власності, фактично така передача не відбулась, а відтак статус цієї земельної ділянки не змінився до теперішнього часу.

Щодо належного способу захисту суд вважає за необхідне звернути увагу на висновки Великої Палати Верховного суду, викладені у постанові від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21, а саме:

"112. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, пункт 5.5). Тобто, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14) та від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (пункт 40)).

113. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57) та від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40)).

114. Серед способів захисту порушених прав та інтересів законодавець у пункті 10 частини другої статті 16 ЦК України розрізняє визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади.

115. Згідно зі статтею 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку.Відповідно до частин другої, третьої цієї ж статті землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

116. Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.Статтею 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Відповідно до частини першої статті 393 цього Кодексу правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

117. Аналіз наведених правових норм підтверджує, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою цивільного права.

118. При зверненні до суду з цим позовом прокурор посилався на те, що наказ ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області № 25-10008/14-18-сг від 21 грудня 2018 року у частині передання у комунальну власність земельної ділянки, площею 34,8071 га, кадастровий номер 7420886000:02:000:2138, суперечить вимогам земельного законодавства та законодавства про охорону культурної спадщини, оскільки на зазначені земельній ділянці розташовані пам`ятки археології, що свідчить про її належність до земель історико-культурного призначення.

119. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (пункт 143), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 99), від 07.04.2020 року у справі № 372/1684/14-ц (пункт 46)).

120. У пункті 64 постанови від 30.05.2018 у справі № 923/466/17 Велика Палата Верховного Суду сформулювала такий правовий висновок: «Відновленням становища, яке існувало до порушення, є також визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування. На підставі оскаржуваного рішення селищної ради було здійснено державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, отже, вимоги про визнання оспорюваного рішення недійсним як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав можуть бути предметом розгляду в господарських судах».

121. Наведений висновок є застосовним і до правовідносин, у яких земельна ділянка протиправно передана органами Держгеокадастру з державної власності у комунальну власність територіальної громади, якщо не відбулося її подальше відчуження.

122. З огляду на особливості правового регулювання земельних ділянок, на яких розташовані пам`ятки археології, та неможливість їх передання у комунальну чи приватну власність, а також з урахуванням того, що спірні земельні ділянки були передані Плисківській ОТГ як землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, Велика Палата Верховного Суду констатує, що позов з вимогою про визнання незаконним і скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області за встановлених судами конкретних обставин цієї справи відповідає критерію правомірності та ефективності вибраного позивачем способу захисту порушеного права, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельної ділянки та особи її власника. Подібний за змістом висновок Велика Палата Верховного Суду вже формулювала у пункті 82 постанови від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 і підстави для відступу від цього висновку не встановлені.

123. Обраний прокурором спосіб захисту шляхом оскарження рішення (наказу) уповноваженого органу про передачу земельної ділянки в комунальну власність безпосередньо передбачений у пункті 10 частини другої статті 16 ЦК України та, за встановлених судами конкретних обставин справи, є достатнім і ефективним у спірних правовідносинах, відповідає правовій природі відносин учасників спору. З урахуванням обставин, з якими прокурор пов`язував порушення прав та інтересів держави (наявність у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запису про реєстрацію права комунальної власності на спірну земельну ділянку), скасування рішення уповноваженого органу, яке продовжує діяти як підстава виникнення та існування права комунальної власності і внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, саме лише приведе до усунення порушення прав держави на особливо цінні об`єкти археологічної спадщини."

Враховуючи вищевикладене, обраний прокурором спосіб захисту є достатнім та ефективним у спірних справовідносинах, а вимоги про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та рішення Вовчанської міської ради підлягають задоволенню.

За приписами ст. 3 Закону України "Про Державний земельний кадастр" основними принципами, на яких базується Державний земельний кадастр, є зокрема, принципи об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі.

Під час формування та реєстрації спірної земельної ділянки невірно визначено її категорію як землі сільськогосподарського призначення при тому, що вказана земельна ділянка належить до земель оборони.

За наведених обставин, подальша наявність відомостей щодо спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об`єктивності, достовірності, повноти відомостей та унеможливить відновлення порушеного права держави, у власності якої повинна перебувати спірна земельна ділянка, оскільки реєстрація у Державному земельному кадастрі земельної ділянки з категорією землі сільськогосподарського призначення відносить її до земель комунальної власності, що надає право Вовчанській міській раді продовжувати здійснювати розпорядження земельною ділянкою, яка є власністю Держави і за категорією відноситься до земель оборони.

Слід зазначити, що поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14 та від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 вказані можливі способи усунення таких порушень, яких може вимагати законний власник, а саме шляхом оспорення відповідних рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів або інших правочинів, а також вимагаючи повернути земельну ділянку.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17 суд виклав висновок про те, що способом захисту в негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).

З огляду на викладене, порушені права та законні інтереси держави підлягають захисту шляхом зобов`язання Вовчанської міської ради усунути перешкоди у здійсненні права володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 6321681600:02:001:0136 загальною площею 16,2476 га та повернути державі земельну ділянку.

Така позиція узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ід, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц та від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц.

Таким чином, обраний прокурором спосіб захисту порушених прав держави є ефективним, відповідає змісту порушеного права та інтересу, призведе до реального відновлення інтересів держави та попередить загрозу порушення права на землі державної власності.

Як зазначалося вище, першим відповідачем у справі заявлено про сплив строків позовної давності у справі.

Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог (див. пункти 138-140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц).

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду стосовно застосування позовної давності до негаторних позовів, викладеної у постанові 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц (провадження №14-181цс18), допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, а тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.

Земельна ділянка, яка є предметом спору у цій справі, має спеціальний правовий титул, оскільки за своїми характеристиками належить до земель оборони, тому не може бути змінено її цільове призначення на землі сільськогосподарського призначення. Вибуття такої земельної ділянки з державної власності шляхом незаконного віднесення її до земель сільськогосподарського призначення, свідчить про порушення прав Держави на користування та розпорядження спірною земельною ділянкою, що триває.

Негаторний позов, який спрямований на захист прав законного володільця спірних земельних ділянок щодо користування і розпорядження ними, може бути заявлений упродовж всього часу тривання відповідного порушення. При цьому власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права на земельну ділянку, у тому числі оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагаючи усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою.

Враховуючи правову природу спірних правовідносин, які за своїм характером є негаторними, та наведені вище правові висновки Верховного Суду щодо правильного застосування матеріального права у справах відповідної категорії, оскільки спірна земельна ділянка земель оборони продовжує перебувати у комунальній власності Вовчанської міської ради і порушення прав її законного володільця - Держави, на реалізацію усіх правомочностей власника триває, зазначений позов заявлено в межах позовної давності.

У зв`язку із вищевикладеним, судом відмовлено в задоволенні заяви першого відповідача про застосування строків позовної давності щодо заявленого прокурором позову.

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у справі є обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати щодо сплати судового збору покладаються на відповідачів.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Усунути перешкоди власнику-державі в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації (код ЄДРПОУ 23912956) у користуванні та розпорядженні землями оборони шляхом:

визнання незаконним та скасування наказу Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області від 15.12.2020 за №38-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині передачі у комунальну власність Вовчанської територіальної громади в особі Вовчанської міської ради земельної ділянки з кадастровим номером 6321681600:02:001:0136 загальною площею 16,2476 га, розташованої за межами населених пунктів на території Гатищенської сільської ради Вовчанського району Харківської області;

визнання незаконним та скасування рішення Вовчанської міської ради Харківської області VIII сесії VIII скликання №66.88 - VIII від 11.03.2021 в частині прийняття у комунальну власність Вовчанської територіальної громади в особі Вовчанської міської ради земельної ділянки з кадастровим номером 6321681600:02:001:0136 загальною площею 16,2476 га, розташованої за межами населених пунктів на території Гатищенської сільської ради Вовчанського району Харківської області;

скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6321681600:02:001:0136 загальною площею 16,2476 га, розташованої за межами населених пунктів на території Гатищенської сільської ради Вовчанського району Харківської області, з припиненням речових прав Вовчанської міської ради (код ЄДРПОУ 04058663);

скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності за Вовчанською міською радою, код ЄДРПОУ 04058663, на земельну ділянку з кадастровим номером 6321681600:02:001:0136 загальною площею 16,2476 га, розташованої за межами населених пунктів на території Гатищенської сільської ради Вовчанського району Харківської області, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2393322263216; запис про право власності 42666521 від 24.06.2021, внесений державним реєстратором Вовчанської міської ради Харківської області Терещенко О.М. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 58930880 від 24.06.2021) з припиненням речових прав Вовчанської міської ради, код ЄДРПОУ 04058663, та закриттям розділу 2393322263216 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Зобов`язати Вовчанську міську раду(62504, Харківська область. Чугуївський район, місто Вовчанськ, вул. Соборна, буд.92, код ЄДРПОУ 04058663) повернути державі в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації (вул. Сумська, 64, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 23912956) земельну ділянку з кадастровим номером 6321681600:02:001:0136 загальною площею 16,2476 га, розташовану за межами населених пунктів на території Гатищенської сільської ради Вовчанського району Харківської області.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, 21, пов. 8-9, м. Харків, 61165) судовий збір в сумі 6710.0грн. за наступними реквізитами: Харківська обласна прокуратура код 02910108, рахунок UА 178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800.

Стягнути з Вовчанської міської ради (62504, Харківська область. Чугуївський район, місто Вовчанськ, вул. Соборна, буд.92, код ЄДРПОУ 04058663) судовий збір в сумі 6710.0грн. за наступними реквізитами: Харківська обласна прокуратура код 02910108, рахунок UА 178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Шевченківська окружна прокуратура міста Харкова (вул. Тобольська, 55А, м. Харків, 61072).

Позивач: Харківська обласна військова адміністрація (61002, м. Харків, вул. Сумська, 64).

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області(вул. Космічна, 21, пов. 8-9, м. Харків, 61165)

Відповідач: Вовчанська міська рада (62504, Харківська область, Чугуївський район, місто Вовчанськ, вул. Соборна, буд.92)

Третя особа: НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

Повне рішення складено "03" травня 2024 р.

СуддяО.О. Присяжнюк