Рішення

від 23.04.2024 по справі 922/181/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2024м. ХарківСправа № 922/181/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гула Д.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61057, м. Харків, вул. Гоголя, буд. 10) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмське звірогосподарство" (38832, Полтавська обл., Чугуївський р-н., с. Петрівка, вул. Озерна, буд. 16) про стягнення 9911,01 грн. за участю представників:

позивача - Власенко К.С.;

відповідача - Дубовик В.А.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмське звірогосподарство" про стягнення 9911,01 грн., з яких: заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 6792,60 грн., пеня у розмірі 1690,74 грн., 3% річних у розмірі 306,88 грн., інфляційні втрати у розмірі 1120,79 грн. та судові витрати.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов`язань за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №61-432 від 04.04.2022 в частині здійснення оплати вартості спожитої електричної енергії.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.01.2024 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

13.03.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано відзив на позовну заяву (вх. №6863), в якому відповідач просить суд поновити строк на подання відзиву, прийняти відзив на позовну заяву та врахувати його під час розгляду справи. Водночас просить суд надіслати матеріали справи за підсудністю в Господарський суд Полтавської області. Разом з тим, просить суд за результатами розгляду справи відмовити ПрАТ "Харківенергозбут" в задоволенні позовних вимог.

18.03.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано відповідь на відзив (вх. №7354), яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

21.03.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від позивача зареєстровано клопотання про поновлення строку на подання доказів та приєднання їх до матеріалів справи (вх. №7750), а також додаткові пояснення (вх. №7813), який поновлено для подання доказів та долучено їх разом із додатковими поясненнями до матеріалів справи на підставі статті 80, 119, 232, 233 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.03.2024 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмське звірогосподарство" про поновлення строку на подання відзиву та долучено відзив на позовну заяву (вх. №6863 від 13.03.2024) до матеріалів справи. Разом з тим, здійснено перехід від спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання до розгляду справи №922/181/24 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 23.04.2024 об 11:30.

19.04.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмське звірогосподарство" зареєстровано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. №10397), в якій просить суд надати адвокату Дубовику В.А. представнику ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" можливість участі в судових засіданнях у справі №922/181/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Забезпечити участь адвоката Дубовика Віктора Андрійовича в судових засіданнях у справі №922/181/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та залучити до матеріалів справи копії документів додані до заяви.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.04.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмське звірогосподарство" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. №10397 від 19.04.2024) - задоволено та призначено проведення судового засідання на 23.04.2024 об 11:30 у режимі відеоконференції.

Позивач у судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити.

Відповідач у судове засідання у режимі відеоконференції з`явився, заперечив проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у позові.

Таким чином, судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи, надано учасникам справи достатньо часу для реалізації ними своїх процесуальних прав, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи. Матеріали справи свідчать про достатність доказів для повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи та вирішення господарського спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши думку присутніх у судовому засіданні представників сторін, суд встановив наступне.

У зв`язку з відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017, з 01.01.2019 ПрАТ "Харківенергозбут" є постачальником електричної енергії за вільними цінами на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 19.06.2018 №505 та постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 №1268.

ПрАТ "Харківенергозбут", як постачальник універсальних послуг, здійснює постачання електричної енергії з 01.01.2019 у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Згідно із частиною 4 статті 63 Закону України "Про ринок електричної енергії" договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.

Абзацом 5 пункту 13 розділу XVII Закону встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

На виконання пункту 13 розділу XVII Закону під час здійснення заходів з відокремлення було створено електропостачальника ПрАТ "Харківенергозбут", а АТ "Харківобленерго" виконує функції з розподілу електричної енергії на території Харківської області та є оператором системи розподілу.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі указів Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та 69/2022 від 24.02.2022 "Про загальну мобілізацію", Міністерством Енергетики України було видано наказ №104 від 04.03.2022, відповідно до пункту 1 якого, тимчасово на період дії воєнного стану в Україні та впродовж 30 днів після завершення воєнного стану споживачі електричної енергії, які станом на 01 березня 2022 року не перебували на постачанні постачальником "останньої надії" та яким припиняється постачання електричної енергії поточним постачальником, переводяться на постачання до електропостачальника, на якого покладено спеціальні обов`язки постачальника універсальних послуг. Також пунктом 2, 3 наказу передбачено, що електропостачальнику, на якого покладено спеціальні обов`язки постачальника універсальних послуг здійснювати постачання електричної енергії такому споживачу з дня наступного за днем припинення постачання попереднім постачальником. У межах території здійснення діяльності одного постачальника універсальних послуг не допускається здійснення діяльності іншими постачальниками універсальних послуг. Відповідно до пункту 4 наказу переведення споживача на постачальника універсальних послуг здійснює оператор системи розподілу шляхом зміни записів в реєстрах точок комерційного обліку постачальників електричної енергії. Крім того, пунктом 5 наказу передбачено, що постачання електричної енергії зазначеним у пункті 1 цього наказу споживачам (незалежно від величини договірної потужності їх електроустановок) здійснюється електропостачальником, на якого покладено спеціальні обов`язки постачальника універсальних послуг, за ціною, встановленою на рівні ціни універсальної послуги для малих непобутових споживачів.

Обставини справи свідчать, що 04.04.2022 на електронну адресу позивача оператором системи розподілу - АТ "Харківобленерго" направлено повідомлення щодо переліку споживачів, яким повідомлено, що у зв`язку із отриманням 04.04.2022 учасниками ринку ТОВ "Газ-Енергопроект", ТОВ "Енерго Х", ТОВ "ЗЗБК-1-Енергія" та ТОВ "ТКФ "Довіра-М" статусу "Дефолтний" було припинено постачання електричної енергії поточним постачальником, а тому за наказом Міністерства енергетики України №104 від 04.03.2022 вони переводяться на постачальника універсальних послуг - ПрАТ "Харківенергозбут" шляхом зміни записів в реєстрах точок комерційного обліку постачальників електричної енергії, зокрема ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" (код ЄДРПОУ 22663149).

Відповідно до пункту 2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно пункту 5.8 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до пункту 5.9, 5.13 договору оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника, споживач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії через постачальника із зазначенням обраного способу оплати в комерційній пропозиції.

Пунктом 3 Комерційної пропозиції № 1 визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата електричної енергії, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, здійснюється споживачем у формі попередньої оплати визначеної на основі фактичного обсягу відпущеної електричної енергії за відповідний попередній період. Якщо авансовий платіж розраховується для споживача, фактичний обсяг відпущеної електричної енергії якого за передній період дорівнює 0 (або для нових споживачів), сума попередньої оплати визначається на основі розрахункових значень обсягу електричної енергії на наступний період.

Розрахунок суми попередньої оплати здійснюється споживачем шляхом множення чинної у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію, що включає в себе ціну на постачання електричної енергії і розподіл електричної енергії на фактичний обсяг відпущеної електроенергії за відповідний попередній період. Попередня оплата здійснюється споживачем самостійно до початку найближчого наступного розрахункового періоду. Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію за розрахунковий період здійснюється відповідно до фактичного обсягу електричної енергії визначеного за показами рахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка споживачу постачальником, в якому зазначаються суми до сплати за використану електричну енергію в тому числі за послугу з розподілу електричної енергії.

У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності в платіжному документі в реквізиті "Призначення платежу" посилань на період за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію постачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості споживача з найдавнішим терміном її виникнення. У разі зміни тарифу надлишок (передплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії, зараховується споживачу на його особовий рахунок, як авансовий платіж за новими тарифами в наступному розрахунковому періоді.

Укладення сторонами та дотримання споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від оплати поточного споживання електричної енергії поточного періоду.

Пунктом 4 Комерційної пропозиції №1 передбачено, що рахунок за спожиту електричну енергію надається споживачу протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5-ти робочих днів від дня отримання рахунка споживачем.

Рахунки на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника. В разі неотримання споживачем рахунків постачальник направляє рахунки - споживачу поштовим зв`язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення. Оплата вартості електричної енергії, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії здійснюється споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.

Згідно з п.п. 4.12, 4.13 розділу IV "Правил роздрібного ринку електричної енергії" (далі - Правила), затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Відповідно до пункту 10 Постанови до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу.

У відповідності до пункту 4.3 Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Згідно з переданими даними від АТ "Харківобленерго" проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду сформовано рахунок за електричну енергію в квітні 2022 р. по споживачу ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №61-432 (о/р 61432), код EIC 62Z1042043855044 у сумі 5660,50 грн., ПДВ 1132,10 грн., разом з ПДВ 6792,60 грн. із обсягом споживання 1601 кВт*год. згідно фактичних даних, а саме: відомостей реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам, який відправлено засобами поштового зв`язку. Строк оплати рахунку 31.05.2022.

Звертаючись до господарського суду позивачем у позовній заяві та у судовому засіданні зазначено, що ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" було фактично спожито електричну енергію, а тому договір вважається укладеним на умовах договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №61-432 з 04.04.2022 на умовах Комерційної пропозиції № 1 для малих непобутових споживачів. Також, позивачем зазначено про належне виконання своїх договірних зобов`язань перед відповідачем. Водночас позивачем у позовній заяві вказано про не сплату відповідачем вартості спожитої електричної енергії, що мало наслідком виникнення перед позивачем заборгованості за квітень 2022 р. у розмірі 6792,60 грн., яка залишається не сплаченою, що також стало підставою для нарахування до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Як зазначено в статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 714 ЦК України унормовано, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 2 статті 714 ЦК України передбачено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Статтею 525 ЦК України та частини 7 статті 193 ГК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із частиною 1, 4 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

За приписами статті 173 ГК України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи зазначене, матеріалами справи підтверджено, що розрахунки за спожиту відповідачем електроенергію є обґрунтованими, оскільки проведені на підставі інформації про обсяги розподіленої відповідачу електричної енергії, яка отримана від оператора системи розподілу АТ "Харківобленерго", про що свідчать наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази: витяг з Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам електропостачальника щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмське звірогосподарство", який сформовано на підставі інформації, яка отримується позивачем від АТ "Харківобленерго" в порядку обміну даними комерційного обліку та підтверджує обсяги спожитої електричної енергії.

Тобто, інформацію щодо обсягів спожитої відповідачем електричної енергії ПрАТ "Харківенергозбут" отримує від АТ "Харківобленерго", як оператора системи розподілу, який виконує функцію адміністратора комерційного обліку. Позивач самостійно не здійснює будь-які розрахунки, які стосуються визначення обсягів спожитої споживачем електричної енергії.

При цьому, заперечення відповідача щодо факту та обсягу постачання, а також споживання останнім електричної енергії за квітень 2022 року у обсязі 1601 кВт*год на суму 6792,60 грн. спростовуються вище вказаними доказами та листом АТ "Харківобленерго" №15-37/1921 від 20.03.2024, в якому повідомлено, що обсяг розподіленої електричної енергії за період квітень 2022 року по споживачу ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" (код ЄДРПОУ 22663149) складає 1601 кВт*год.

Разом з тим, суд приймає до уваги, що матеріали справи не містять будь-якого листування претензійного характеру між сторонами щодо обґрунтованості вартості, тарифу, обсягів, періоду споживання відповідачем електричної енергії тощо після оформлення та виставлення рахунку за електричну енергію до звернення позивача з позовом до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Щодо заперечень відповідача у відзиві на позовну заяву про не отримання від попереднього постачальника ТОВ "ТКФ "Довіра-М", який до березня здійснював постачання електроенергії повідомлень про припинення постачання електроенергії та/або розірвання договору купівлі-продажу електроенергії №193/12 від 07.12.2011 суд зазначає, що відповідний обов`язок покладається на постачальника та не спростовує викладеного вище, оскільки інформація про набуття підприємством статусу "Дефолтний" оприлюднюється на сайті оператора системи передачі ДП "НЕК "Укренерго", який виконує функції адміністратора розрахунків та/або інших відкритих джерелах інформації, відповідно до "Правил ринку", затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 р. № 307.

Також, відповідно до пункту 6.2.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018, оскільки у разі прийняття у встановленому законодавством порядку рішення про ліквідацію або порушення справи про банкрутство, набуття статусу "Дефолтний", завершення строку дії або анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії попереднього електропостачальника, а також у разі припинення його участі на ринку електричної енергії електропостачальник повинен протягом одного робочого дня з дня, коли стало відомо про зазначені вище обставини, повідомити про це споживача (споживачів), відповідного (відповідних) оператора (операторів) системи та постачальника "останньої надії", на території діяльності якого розташовані електроустановки такого споживача (таких споживачів), із зазначенням дати, з якої такий електропостачальник припинить здійснювати постачання електричної енергії споживачу (споживачам).

Крім того, суд звертає увагу, що у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що постачання електроенергії ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" до березня здійснювало ТОВ "Торгівельно-консультаційна фірма "Довіра-М" згідно договору купівлі-продажу електроенергії №193/12 від 07.12.2011. На противагу зазначеному, відповідач у відзиві на позовну заяву також вказує, що постачання електроенергії від вказаного постачальника ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" не припинено.

Щодо доводів відповідача у відзиві на позовну заяву в частині укладення договору про постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги №61-432 від 04.04.2022 суд зазначає, що наказом Міністерства Енергетики України №104 від 04.03.2022 було доведено на виконання операторам системи розподілу, на яких покладено обов`язки переведення споживачів, які на 01.03.2022 не перебували на постачанні постачальником "останньої надії" та яким припиняється постачання електричної енергії поточним постачальником на постачальника універсальних послуг, шляхом зміни записів в реєстрах точок комерційного обліку постачальників електричної енергії.

З огляду на наведене, споживачу гарантується постачання електричної енергії на умовах універсальної послуги, яка є гарантією права споживачів бути забезпеченими електричною енергією визначеної якості на умовах, передбачених Законом України "Про ринок електричної енергії". Переведення на постачальника універсальних послуг здійснює оператор системи розподілу, змінюючи записи у власному реєстрі точок комерційного обліку з відповідним дублюванням інформації у в централізованому реєстрі. Про зміну записів оператор повідомляє постачальника універсальних послуг протягом доби та додає витяги з реєстрів із даними, потрібними для здійснення комерційних розрахунків із споживачем.

Крім того, постачальник універсальної послуги зобов`язаний забезпечувати постачання електричної енергії споживачу незалежно від величини договірної потужності його електроустановок з дня, наступного за днем припинення постачання попереднім постачальником.

Отже, 04.04.2022 на електронну адресу постачальника універсальної послуги на території Харківської області - ПрАТ "Харківенергозбут", оператором системи розподілу - АТ "Харківобленерго" направлено повідомлення щодо переліку споживачів з переліком споживачів, яким було припинено постачання електричної енергії поточним постачальником, а тому за наказом Міністерства енергетики України №104 від 04.03.2022 вони переводяться на постачальника універсальних послуг ПрАТ "Харківенергозбут", шляхом зміни записів в реєстрах точок комерційного обліку постачальників електричної енергії.

Також суд зазначає, що договір, згідно якого ПрАТ "Харківенергозбут" здійснює постачання електричної енергії споживачу, є публічним договором, і розміщений на офіційному сайті ПрАТ "Харківенергозбут": zbutenergo.kharkov.ua.

Щодо тверджень відповідача про пошкодження майна з посиланням на Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження 12023221070000438, Акт комісійного обстеження №49-Н від 14.07.2023, суд враховує, що в Акті комісійного обстеження №49-Н від 14.07.2023 за адресою: Харківська область, Ізюмський район, м. Ізюм, вул. Степова, 28 вказано характеристики пошкоджень лише з орієнтовним відсотковим обсягом пошкоджень, які викладено в переліку з зазначенням найменування будівель та споруд, стислого опису дефектів і пошкоджень. Крім того, з зазначенням лише орієнтовної дати пошкоджень, що не може безумовно свідчити про те, що у визначену в Акті обстеження загальну кількість будівель та споруд цілісного майнового комплексу відповідача - 43 у спірний місяць не постачалась електроенергія.

При цьому, у вказаному висновку зазначено, що обстеження технічного стану не проводилось. Разом з тим, відповідача було повідомлено, що виявлені візуальні пошкодження потребують додаткового обстеження сертифікованими фахівцями визначених пунктами 2 та 2.1. "Порядку проведення обстеження прийнятих в експлуатацію об`єктів будівництва", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 №257.

Таким чином, суд зазначає, що заперечення відповідача проти позовних вимог про стягнення основної заборгованості за спожиту електричну енергію не знаходять свого документального та правового підтвердження, спростовуються належними та допустимими доказами, а тому відхиляються судом з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 306,88 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1120,79 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з приписами статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 ЦК України).

За змістом наведених норм закону нарахування трьох процентів річних та інфляційних нарахувань входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з пунктом 7 Комерційної пропозиції у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених п. 4 комерційної пропозиції постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов`язання за договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком, та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання споживачем.

Матеріали справи містять оформлені рахунки на оплату пені, 3% річних та інфляційних втрат за договором №61-432 від 04.04.2022 р., які було скеровано позивачем засобами поштового зв`язку на адресу відповідача для сплати.

Перевіривши правомірність та правильність здійсненого детального розрахунку 3% річних у розмірі 306,88 грн., суд зазначає, що такий розрахунок виконано без врахування зазначених вище законодавчих вимог та встановлених судом обставин справи, що призвело до виникнення арифметичної неточності у розмірі нарахувань.

Суд зазначає, що у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено з допущенням помилки, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахувань у зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру таких нарахувань.

Відтак, здійснивши власний розрахунок заявлених до стягнення 3% річних у розмірі 306,88 грн., слід вважати, що обґрунтованими, правомірними та арифметично вірними до стягнення є 3% річних у розмірі 305,95 грн., що свідчить про наявність підстав для часткового задоволення позову в обґрунтованій судом частині 3% річних та відмови у задоволенні вимог про стягнення решти 3% річних.

Водночас перевіривши правомірність та правильність здійсненого детального розрахунку інфляційних втрат у розмірі 1120,79 грн., суд зазначає, що розрахунок виконано арифметично вірно, з урахуванням чого, позовна вимога у відповідній частині визнається судом цілком обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення пені у розмірі 1690,74 грн. за період з 01.06.2022 по 30.11.2022, суд враховує наступне.

За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов`язання є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 ЦК України).

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 ГК України).

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до статті 1 Закону України від 22.09.2016 "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.

Згідно частини 1 статті 3 Закону Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Пунктом 4 частини 3 статті 6 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать, зокрема, затвердження правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, порядку розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів, який включає в тому числі положення щодо особливостей розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів з третіми державами, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Отже, НКРЕКП прийняв постанову №332 від 25.02.2022 в межах своїх повноважень, а тому вказана постанова має застосовуватись, у тому числі, підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.

Пунктом 3 частини 2 статті 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" визначено, що Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції. Згідно частини 2 цієї статті рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.

Відповідно до пункту 1 частини 1 вказаного Закону для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.

Як вбачається із постанови, її прийнято відповідно до законів України "Про ринок електричної енергії", "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, введеним відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, ураховуючи Протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду з метою забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25.02.2022.

Пунктом 16 Постанови НКРЕКП "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" від 25.02.2022 №332 передбачено зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії, на період військового стану.

Тобто, господарські правовідносини у даній справі склалися відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", у зв`язку з чим, вказана постанова НКРЕКП підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Враховуючи приписи пункту 16 постанови НКРЕКП від 25.02.2022, яка є чинною, та обов`язковою для суб`єктів спірних правовідносин, відсутні правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача штрафної санкції у вигляді пені за період дії в Україні воєнного стану (аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26.07.2023 по справі №922/1948/22).

Із поданого позивачем розрахунку пені слідує, що позивачем розраховано пеню у розмірі 1690,74 грн. за період з 01.06.2022 по 30.11.2022, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 1690,74 грн., є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Щодо заперечень відповідача в частині підсудності господарського спору, суд зазначає, що згідно з частинами 1, 2 статті 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Зазначений припис поширює свою дію абсолютно на всі випадки, коли процесуальне законодавство не обумовлює будь-якого відмінного варіанту стосовно конкретного виду справ, а тому іменується загальним, адже діє як загальне правило, на відміну від інших видів підсудності, що застосовуються як спеціальне правило підсудності.

Вищевказане обумовлене тим, що на противагу іншим правовим положенням про підсудність, норма статті 27 ГПК України не обмежується директивою про певну категорію справ, які необхідно розглядати за цим правилом підсудності, у той час як всі інші правові норми кореспондуються із характеристиками справи за предметною або суб`єктною ознакою, а тому підлягають застосуванню виключно у випадку кореляції конкретної справи з цими ознаками.

Водночас за умовами частини 1 статті 29 ГПК України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

У всіх передбачених приписами статті 29 ГПК України випадках альтернатива загальному правилу підсудності для позивача є факультативною, оскільки позивач самостійно та на власний розсуд може обирати між використанням як загального правила підсудності, так і застосуванням передбаченого законом альтернативного (одного або декількох).

Суд зазначає, що предметом господарського спору у даній справі є стягнення коштів, однак грошові вимоги виникли з правовідносин щодо поставленої та спожитої електричної енергії на адресу об`єкта електроустановки споживача: м. Ізюм, вул. Степова, буд. 28. EIC-код точки комерційного обліку: 62Z1042043855044. Про наявність за вказаною адресою виробничих потужностей споживача підтверджено відповідачем під час розгляду справи.

У відповідності до частини 1 статті 197 ГК України господарське зобов`язання підлягає виконання за місцем, визначеним законом, господарським договором, або місцем, яке визначено змістом зобов`язання.

Підпунктом 4 частини 1 статті 532 ЦК України визначено, що виконання за грошовим зобов`язанням провадиться за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання.

Враховуючи викладене, позивач з дотриманням правил підсудності правомірно звернувся з даною позовною заявою до Господарським судом Харківської області.

Суд зазначає, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі та доречні питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З приводу інших аргументів, доводів та міркувань сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункту 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмське звірогосподарство" (38832, Полтавська обл., Чугуївський р-н., с. Петрівка, вул. Озерна, буд. 16, код ЄДРПОУ 22663149) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61057, м. Харків, вул. Гоголя, буд. 10, код ЄДРПОУ 42206328) заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 6792,60 грн., 3% річних у розмірі 305,95 грн., інфляційні втрати у розмірі 1120,79 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2008,93 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У решті позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено "03" травня 2024 р.

СуддяГ.І. Сальнікова