Рішення

від 24.04.2024 по справі 922/537/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2024м. ХарківСправа № 922/537/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Трофімова І.В.

при секретарі судового засідання Погореловій О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Востокшинсервіс" (61080, м. Харків, пр. Гагаріна, 201-Б) до Приватного підприємства "ТРАК-ШИНА-СЕРВІС-1" (62489, Харківська область, Харківський р-н, см. Безлюдівка, вул. Зміївська, 1А) про стягнення 972'791,78 грн за участю представників:

позивача - Ашурової А.Р.;

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Востокшинсервіс" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного підприємства "ТРАК-ШИНА-СЕРВІС-1", в якій просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 719'670 грн та 253'121,78 грн штрафних санкцій, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором поставки №031016/3 від 03.10.2016.

Витрати по сплаті судового збору позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 26.02.2024 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.

Протокольною ухвалою від 18.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24 квітня 2024 року о 15:15 год.

У судовому засіданні 24.04.2024 представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив. Про місце, дату та час проведення судових засідань відповідач повідомлявся належним чином, відповідно до ст. 120, 121 ГПК України.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду направлялись судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою "інші причини".

Відповідно до ч. 7ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

Крім того, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заг18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №922/537/24 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, враховуючи сплив процесуального строку, встановленого для розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд установив такі обставини.

03 жовтня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Востокшинсервіс" (позивач, Постачальник) та Приватним підприємством "ТРАК-ШИНА-СЕРВІС-1" (відповідач, Покупець) укладено Договір поставки №031016/3 (далі - Договір).

Згідно з вказаним Договором Постачальник на умовах, передбаченим цим Договором, зобов`язується передавати (поставляти) у власність Покупцю, а Покупець зобов`язується приймати і оплачувати в порядку, встановленому цим Договором, автомобільні Товари (далі- Товар). Підтвердженням факту узгодження Сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни товару є прийняття Покупцем товару по видатковій накладній виданій Постачальником, яка після її підписання сторонами має силу специфікації.

Згідно з п. 1.2. Договору сторони домовились, що всі товари, отримані Покупцем від Постачальника, вважаються, якщо не оговорено інше, отриманими на виконання даного Договору.

У п. 2.1. Договору вказано що, місце поставки та умови поставки Товару здійснюється у відповідності з правилами "Інкотермс 2000" на підставі замовлення Покупця.

Відповідно до п. 2.4. Договору Постачальник зобов`язується надати Покупцю оригінал рахунку на оплату, два примірники накладних на відпуск товарно-матеріальних цінностей (видаткові накладні), підписані Постачальником, які Покупець підписує та в строк, що не перевищує 5 (п`ять) робочих днів після отримання Товару, направляє один підписаний і скріплений своєю печаткою примірник Постачальнику.

Договір передбачає, що підписана сторонами видаткова накладна є достатнім і допустимим доказом, що підтверджує факт передачі (поставки) Покупцю Товару за цим Договором (п. 2.5. Договору).

Згідно з п. 4.1 Договору Покупець оплачує ціну Товару, зазначену у видатковій накладній, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника на підставі виставленого Постачальником рахунку, факсимільна та електронна копія якого, має силу оригіналу документу.

Згідно з п. 9.10. Договору сторони погоджуються використовувати при здійсненні своєї діяльності електронні документи та призначений для цього електронний цифровий підпис (далі - ЕЦП). Сторони визнають будь-які документи, складені та надані будь-якого стороною іншій в електронному вигляді із застосуванням ЕЦП засобами телекомунікаційного зв`язку або на електронних носіях, як оригінали, що мають юридичну силу. Сторони визнають, що ЕЦП за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) Постачальника та Покупця у разі, якщо ЕЦП підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису.

Позивач стверджує, що відповідно до вищезазначених пунктів, сторони обмінювалися видатковими накладними за допомогою системи електронного документообігу "М.Е.D.o.c" із накладанням ЕЦП, роздруківка з якої містить позначення про доставлення накладних відповідачу.

Протягом часу взаємовідносин, даний документообіг був сторонами прийнятий та використовувався як домовлений спосіб обміну документами.

Позивач також просить суд врахувати, що відповідач частково оплачував поставки за Договором № 031016/3 від 03.10.2016 про що свідчить виписка по рахунку позивача.

Згідно з п. 2.6. Договору Сторони погоджуються, що у разі, якщо Покупець не направить Постачальнику в строк визначений в п. 2.4. Договору, підписаний і скріплений своєю печаткою примірник видаткової накладної або свої мотивовані та обгрунтовані заперечення проти підписання видаткової накладної, така накладна (підписана тільки Постачальником і скріплена його печаткою) вважається погодженою (підписаною) Сторонами та є достатнім і допустимим доказом, що підтверджує факт передачі (поставки) Покупцю Товару за цим Договором.

На виконання умов Договору, позивачем на користь відповідача за період з 20.03.2023 до 30.03.2023 було поставлено Товар на загальну суму 719'670 грн, в підтвердження чого позивачем надано видаткові накладні № 1400 від 28.03.2023 на суму 107'250 грн, №1401 від 28.03.2023 на суму 15'800 грн, №1403 від 28.03.2023 на суму 21'600 грн, № 1436 від 30.03.2023 на суму 266'910 грн, № 512 від 22.03.2023 на суму 11'500 грн, № 1249 від 20.03.2023 на суму 146'610 грн, № 1339 від 24.03.2023 на суму 150'000 грн, які були направлені відповідачу за допомогою системи електронного документообігу "М.Е.D.o.c" із накладанням ЕЦП позивача.

Відповідачем у передбачений Договором строк не було надано жодних заперечень щодо вказаних накладних.

У п. 4.2 Договору зазначено, що Покупець зобов`язаний оплатити Товар протягом десяти календарних днів від дати зазначеної у видатковій накладній.

Згідно з п. 4.3 Договору, датою оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок Постачальника.

Відповідно до пунктів 4.4., 4.5., та 4.6. Договір у разі порушення строків оплати строків оплати, що вказані у п. 4.2. цього Договору, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 30 (тридцяти) відсотків від загальної вартості невиконаного зобов`язання.

Згідно з п. 4.5 Договору, сплата штрафних санкцій не звільняє Покупця від подальшого виконання своїх зобов`язань за цим Договором перед Постачальником.

Згідно з п. 4.6 Договору, часткове або повне погашення заборгованості за поставлений товар не звільняє покупця від сплати нарахованих згідно п. 4.4. Договору штрафних санкцій.

Згідно з п. 4.7 Договору, у разі перевищення заборгованості, що вказана у п. 4.3 або порушення строків, що вказані у п. 4.1 цього Договору, Постачальник вправі припинити поставку (відвантаження) Товару із звільненням Постачальника від відповідальності за прострочення поставки (відвантаження) Товару.

На час звернення до суду відповідачем свої зобов`язання з оплати Товару за Договором належним чином не виконано.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Тобто, законодавець покладає на постачальника обов`язок здійснити поставку товару, а споживач зобов`язаний його прийняти і оплатити.

На виконання умов Договору, позивачем на користь відповідача за період з 20.03.2023 до 30.03.2023 було поставлено Товар на загальну суму 719'670 грн, в підтвердження чого позивачем надано відповідні видаткові накладні, які були направлені відповідачу за допомогою системи електронного документообігу "М.Е.D.o.c" із накладанням ЕЦП позивача.

Відповідачем у передбачений Договором строк не було надано жодних заперечень щодо вказаних накладних, а тому відповідно до умов п.2.6. Договору ці видаткові накладні вважаються погодженими (підписаними) Сторонами та є достатніми і допустимими доказами, що підтверджують факт передачі (поставки) Покупцю Товару на загальну суму 719'670 грн.

Крім того, суд враховує, що за інформацією Головного управління ДПС в Харківській області № 17693/6/20-40-04-12-06 від 09.04.2024 згідно бази даних Єдиного реєстру податкових накладних у березні 2023 року відповідачем сформовано податковий кредит в тому числі і на підставі спірних видаткових накладних.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу. Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого товару на суму 719'670 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 17'294,98 грн та трьох відсотків річних у розмірі 19'925,80 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення 17'294,98 грн інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що позивачем помилково здійснено нарахування 3% річних на всю суму заборгованості за період з 20.03.2023 до 19.02.2024, оскільки прострочення за останньою видатковою накладною № 1436 виникає не з 20.03.2023, а з 11.04.2023. Отже, вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню в сумі 18'624,47 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф у сумі 215'901 грн за прострочення строку поставки товару у відповідності до умов Договору поставки.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Системний аналіз положень чинного законодавства вказує, що забезпечення виконання зобов`язання має своєю правовою метою надання контрагентам можливості передбачити у відповідному правочині правові наслідки неналежного виконання обов`язків за відповідним правочином.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України, що узгоджується із свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України.

Відповідно до п. 4.4., у разі порушення строків оплати, що вказані у п. 4.2. цього Договору, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 30 (тридцяти) відсотків від загальної вартості невиконаного зобов`язання.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем штрафу, суд установив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства, умовам договору, нараховані арифметично вірно, з урахуванням чого, позовні вимоги про стягнення 215'901 грн штрафу є обґрунтованими, доведеним матеріалами справи та таким, що підлягають задоволенню.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "ТРАК-ШИНА-СЕРВІС-1" (62489, Харківська область, Харківський р-н, см. Безлюдівка, вул. Зміївська, 1-А; ідент. код 38117761) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Востокшинсервіс" (61080, м.Харків, пр. Гагаріна, 201-Б; ідент. код 40068292) заборгованість у розмірі 719'670 грн, 215'901 грн штрафу, інфляційні втрати в сумі 17'294,98 грн, 3% річних у сумі 18'624,47 грн та судовий збір у сумі 41'516,86 грн.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Востокшинсервіс" (61080, м.Харків, пр. Гагаріна, 201-Б; ідент. код 40068292).

Відповідач: Приватне підприємство "ТРАК-ШИНА-СЕРВІС-1" (62489, Харківська область, Харківський р-н, см. Безлюдівка, вул. Зміївська, 1-А; ідент. код 38117761).

Повне рішення складено "03" травня 2024 р.

СуддяІ.В. Трофімов