Рішення

від 25.04.2024 по справі 924/38/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" квітня 2024 р. Справа № 924/38/24

Господарський суд Хмельницької області у складі головуючого судді Гладюка Ю.В., при секретарі судового засідання Загроцькій А.Ю., розглянувши матеріали справи

за позовом першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах Хмельницької обласної військової адміністрації, м. Хмельницький

до 1) Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, м. Хмельницький,

2) Ямпільської селищної ради, смт. Ямпіль Шепетівського району Хмельницької області,

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, - Департаменту інформаційної діяльності, культури, національностей та релігій Хмельницької обласної державної адміністрації, м. Хмельницький

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

представники сторін:

від прокуратури: Скрипнюк А.В. згідно посвідчення від 01.03.2023р.,

від позивача: не з`явився,

від відповідача 1: Коруняк Л.В. згідно довіреності,

від відповідача 2: не з`явився,

від третьої особи: не з`явився.

встановив:

перший заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах Хмельницької обласної військової адміністрації, звернувся до суду з позовом до 1) Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, 2) Ямпільської селищної ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, - Департаменту інформаційної діяльності, культури, національностей та релігій Хмельницької обласної державної адміністрації, в якому просить усунути перешкоди власнику - державі в особі Хмельницької обласної військової адміністрації (Хмельницької обласної державної адміністрації)у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою історико-культурного призначення площею 5,2862 га, що знаходиться на території Ямпільської селищної територіальної громади в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6820380500:05:006:0005 площею 6,1381 га, шляхом: визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 18.06.2019 № 22-4464-СГ в частині передачі у комунальну власність Ямпільської селищної ради об`єднаної територіальної громади земельної ділянки з кадастровим номером 6820380500:05:006:0005 площею 6,1381 га (п. 30 додатку до наказу від 18.06.2019 № 22-4464-СГ); скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності Ямпільської селищної ради на земельну ділянку 6820380500:05:006:0005 площею 6,1381 га, припинивши право комунальної власності на неї; скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6820380500:05:006:0005 площею 6,1381 га. Зобов`язати Ямпільську селищну раду повернути державі в особі Хмельницької обласної військової адміністрації (Хмельницької обласної державної адміністрації) земельну ділянку історико-культурного призначення площею 5,2862 га, що знаходиться на території Ямпільської селищної територіальної громади в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6820380500:05:006:0005 площею 6,1381 га під пам`яткою археології національного значення - Городище літописного міста Тихомеля, ІХ-ХШ ст.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначає,що земельна ділянка з кадастровим номером 6820380500:05:006:0005 площею 6,1381га, належить до об`єктів обмежених у цивільному обороті та може перебувати виключно у державній власності, оскільки в межах цієї земельної ділянки знаходяться пам`ятки археології, а саме: Городище літописного міста Тихомеля, ІХ-ХІІІ ст., та пам`ятка історії, архітектури Вежа каплиця аріанська (соцініанська), кін. XVI-I пол. XVII ст.

Прокурор стверджує, що землі історико-культурного призначення, зокрема ті, на яких розташовані пам`ятки археології, мають спеціальний режим охорони як об`єкти культурної спадщини. Використання цих земель як земель сільськогосподарського призначення такий режим охорони порушує.

Представник позивача - Хмельницької обласної військової адміністрації (Хмельницької обласної державної адміністрації) у письмових поясненнях (від 26.02.2024р.) позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Вважає, що прокурором долучено до позовної заяви належні, достовірні та вірогідні докази, які підтверджують факт незаконного вибуття земель під пам`яткою археології національного значення як земель сільськогосподарського призначення та неправомірної їх передачі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області у комунальну власність Ямпільської селищної ради. Крім того, просить розглядати справу за відсутності представника Хмельницької ОВА.

Відповідач 1 - Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області у відзиві на позовну заяву (від 29.01.2024р. ) та її представник у судовому засіданні просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що в управління на момент надання вихідних даних для інвентаризації земель та формування земельної ділянки з кадастровим номером 6820380500:05:006:0005 як земельної ділянки сільськогосподарського призначення були відсутні відомості про знаходження в її межах пам`яток археології та історії. Таким чином, приймаючи спірний наказ управління діяло в межах повноважені і відповідно до наявної в управління інформації. Крім того, вважає, що прокурором обрано неналежний спосіб захисту порушеного права.

Відповідач 2 Ямпільська селищна рада у відзиві на позовну заяву ( від 14.02.2023р.) проти позовних вимог заперечує. Зазначає, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 18.06.2019р. № 22-4464-СГ „Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність та рішення 8 сесії селищної ради VII скликання від 01.07.2019р. №2 „Про прийняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення з державної у комунальну власність, є ненормативним актом одноразового застосування і вичерпує свою дію шляхом виконання. Крім того, просить застосувати строк позовної давності до спірних правовідносин.

Третя особа - Департамент інформаційної діяльності, культури, національностей та релігій Хмельницької обласної державної адміністрації у поясненнях (від 21.02.2024р.) просить позов задовольнити в повному обсязі. Звертає увагу, що внаслідок неправомірних дій відповідачів порушено не лише виключне право власності держави на землі історико-культурного призначення, а й створено ризики знищення пам`ятки археології внаслідок можливого використання землі, на якій вони розміщені, не за цільовим призначенням, порушено спеціальний режим охорони таких земель як об`єктів культурної спадщини. Крім того, просить розглядати справу за відсутності представника Департаменту.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

08.09.2015р. розпорядженням Кабінету Міністрів України № 924-р в ході реформи децентралізації влади в Україні та утворення на місцевому рівні об`єднаних територіальних громад затверджено перспективний план формування їх територій.

31.01.2018р. розпорядженням Кабінету Міністрів України № 60-р доручено Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру починаючи з 1 лютого 2018 року забезпечити формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах, визначених перспективним планом формування територій громад, шляхом проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності з подальшою їх передачею у комунальну власність відповідних об`єднаних територіальних громад згідно із ст. 117 ЗК України.

21.02.2019р. Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру на виконання вищезазначеного розпорядження видала наказ №59 про проведення інвентаризації несформованих земель сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі, у тому числі на території Ямпільської селищної об`єднаної територіальної громади (Білогірський район). При цьому, у наказі зазначено, що у разі формування земельних ділянок за рахунок особливо цінних земель така технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель підлягає державній експертизі, проведення якої відповідно до вимог законодавства покладено на Управління державної експертизи.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 29.03.2019 № 22-2214-СГ затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації 10 земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 256,4774 га (цільове призначення 16.00 землі запасу, 17.00 - землі резервного фонду), у тому числі земельної ділянки з кадастровим номером 6820380500:05:006:0005 площею 6,1381 га, за межами населених пунктів на території колишнього Білогірського (наразі Шепетівського) району Хмельницької області із врахуванням перспективного плану формування території Ямпільської селищної об`єднаної територіальної громади.

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 15.12.2023 № 10-22-0.331-4183/2-23 22.03.2019 в Управлінні державної експертизи Держгеокадастру проведено обов`язкову державну експертизу зазначеної вище технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», за результатами якої зроблено висновок про невідповідність цієї документації у повній мірі вимогам чинного на той час законодавства України, встановленим нормам і правилам, а відтак повернення її на доопрацювання. Контроль за усуненням зауважень покладено на Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області. Вказане підтверджується копією листа Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 15.12.2023 № 10-22-0.331-4183/2-23 з додатком -копією висновку державної експертизи від 22.03.2019 № 821-19.

29.03.2019р. Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області наказом № 22-2214-СГ затверджена технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель. При цьому, будь-яких відомостей щодо усунення зазначених у висновку державної експертизи невідповідностей немає.

18.06.2019р. наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-4464-СГ, на підставі клопотання Ямпільської селищної ради об`єднаної територіальної громади від 11.03.2019, передано останній у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населеного пункту) загальною площею 619,9840 га, у тому числі земельну ділянку з кадастровим номером 6820380500:05:006:0005 площею 6,1381 га.

18.06.2019 відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 18.06.2019 № 22-4464-СГ між органом виконавчої влади та Ямпільською селищною радою підписано акт прийому-передачі вище зазначених земель, у тому числі земельної ділянки з кадастровим номером 6820380500:05:006:0005 площею 6,1381 га.

01.07.2019р. рішенням восьмої сесії Ямпільської селищної ради VII скликання № 2 прийнято у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 619,9840 га, у тому числі земельну ділянку з кадастровим номером 6820380500:05:006:0005 площею 6,1381 га.

З відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.07.2023 № 340503939 вбачається, що державним реєстратором Білогірської районної державної адміністрації Пилипчуком Ю.М., на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 18.06.2019 № 22-4464-СГ про передачу земель із державної у комунальну власність, 07.08.2019 зареєстровано право комунальної власності Ямпільської селищної ради на земельну ділянку з кадастровим номером 6820380500:05:006:0005 площею 6,1381 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1891691168203).

Згідно відомостей Національної кадастрової системи доступу до відомостей Державного земельного кадастру на території Ямпільської селищної територіальної громади Шепетівського (колишнього Білогірського) району в межах сформованої, за наслідками проведення органом виконавчої влади інвентаризації земель, земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6820380500:05:006:0005 площею 6,1381 га знаходяться пам`ятка археології Городище літописного міста Тихомеля, ІХ-ХШ ст., та пам`ятка історії, архітектури - Вежа-каплиця аріанська (соцініанська), кін. XVI -І пол. XVII ст.

Городище літописного міста Тихомеля взято на державний облік як пам`ятку археології у 1971 році, згідно рішення виконавчого комітету Хмельницької обласної Ради депутатів трудящих від 25.03.1971 № 84.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 928 пам`ятку археології занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією пам`ятки національного значення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2012 № 929 пам`ятку історії, архітектури - Вежу-каплицю аріанську (соцініанську) внесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією пам`ятки національного значення (охоронний номер 220020-Н).

Городище має науково-історичну цінність для пізнання історії Південно-Західної Русі. Вежа-каплиця аріанська є унікальною пам`яткою архітектури та історії реформаторської течії - аріанства (соцініанства) кін. XVI - поч. XVII ст. Вежа-каплиця немає аналогів на території України.

Наведене вище підтверджується копіями паспортів та облікової картки на ці об`єкти культурної спадщини від 19.06.2012р., 15.06.2011р., які містяться в матеріалах справи.

Листом від 07.11.2023р. №15/1-353вих-23 Хмельницька обласна прокуратура повідомила Хмельницьку обласну військову адміністрацію (Хмельницьку обласну державну адміністрацію) про встановлення обставин перебування у комунальній власності земельної ділянки історико-культурного призначення, на якій розташована пам`ятка археології національного значення - Городище літописного міста Тихомеля, ІХ-ХШ ст. (с. Тихомель). Крім того, просила повідомити, чи вживалися та чи вживатимуться заходи для захисту порушених інтересів держави щодо повернення цієї земельної ділянки історико-культурного призначення.

Листом від 24.11.2023р. №68/-30-9830/2023 Хмельницька обласна військова адміністрація (Хмельницька обласна державна адміністрація) направила на адресу обласної прокуратури відповідь про те, що наразі не планується вживати заходи представницького характеру щодо повернення цієї землі та не заперечує проти пред`явлення вказаного позову обласною прокуратурою. Причини такої бездіяльності компетентним органом не повідомлено.

19.12.2023р. Хмельницькою обласною прокуратурою скеровано до Хмельницької обласної військової адміністрації (Хмельницької обласної державної адміністрації) повідомлення про намір здійснювати представництво інтересів держави в суді за фактом усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою під пам`яткою археології національного значення.

Дослідивши наявні в справі докази, давши їм оцінку в сукупності, суд враховує наступне.

Згідно зі ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частинами 4, 5 ст. 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Крім того, необхідно враховувати рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді №3-рп/99 від 08.04.1999).

Так, Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Оформлення права комунальної власності на земельну ділянку, яка не може перебувати у іншій, ніж державній власності, та ще й як землі сільськогосподарського призначення, беззаперечно свідчить про порушення інтересів держави, оскільки воно зачіпає інтереси всього Українського народу та становить загрозу безповоротної втрати цієї пам`ятки археології як невідтворного джерела інформації про пізнання історії Південно-Західної Русі.

Прокурор зазначає, що звернення з позовом зумовлено тим, що внаслідок незаконного формування Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області земельної ділянки сільськогосподарського призначення за рахунок земель історико-культурного призначення, на яких розміщена пам`ятка археології національного значення, що фактично призвело до зміни її цільового призначення, та подальшої неправомірної передачі цієї землі у комунальну власність територіальної громади, держава в особі Хмельницької обласної військової адміністрації (Хмельницької обласної державної адміністрації) позбавлена можливості повноцінно реалізовувати права власника щодо свого майна.

Судом відмічається, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень (органи державної влади, органи місцевого самоврядування або інші суб`єкти владних повноважень, до компетенції яких віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах), а не прокурор, між тим для того щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Отже, прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 07.11.2023р. №15/1-353вих-23 Хмельницька обласна прокуратура повідомила Хмельницьку обласну військову адміністрацію (Хмельницьку обласну державну адміністрацію) про встановлення обставин перебування у комунальній власності земельної ділянки історико-культурного призначення, на якій розташована пам`ятка археології національного значення - Городище літописного міста Тихомеля, ІХ-ХШ ст. (с. Тихомель). Крім того, просила повідомити, чи вживалися та чи вживатимуться заходи для захисту порушених інтересів держави щодо повернення цієї земельної ділянки історико-культурного призначення.

У відповідь Хмельницька обласна військова адміністрація (Хмельницька обласна державна адміністрація) листом від 24.11.2023р. №68/-30-9830/2023 повідомила прокуратуру про те, що наразі не планується вживати заходи представницького характеру щодо повернення цієї землі та не заперечує проти пред`явлення вказаного позову обласною прокуратурою.

З наведеного слідує, що позивач з урахуванням обізнаності про порушення інтересів держави, як орган державної влади, уповноважений на захист інтересів держави у сфері використання земель історико-культурного призначення, не відреагував на існуючі порушення, заходів захисту вказаних інтересів, зокрема у судовому порядку, не вжив. Невжиття таких заходів за умови обізнаності про наявність відповідного порушення, про що свідчить вищенаведене листування прокурора з позивачем, стало підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі позивача до суду з цим позовом.

Така бездіяльність позивача як компетентного органу, який здійснює відповідні повноваження у сфері спірних правовідносин, є самостійною юридичною особою, однак який незалежно від причини не здійснює захисту інтересів держави в судовому порядку, виключає можливість трактування прокурора як альтернативного суб`єкта звернення до суду, що замінює компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. У цьому випадку прокурор виконує саме субсидіарну роль, замінюючи в судовому провадженні позивача, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту інтересів держави.

Наведені вище обставини щодо обізнаності позивача з порушенням інтересів держави зважаючи на характер наданої ним відповіді на лист прокурора, свідчить про встановлення обставин, за яких порушення відповідачами інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженим органом функцій з їх захисту, що призводить до виникнення у прокурора не лише права, а й обов`язку вжити заходів з представництва інтересів держави в суді.

Вказане відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" є підставою для захисту інтересів держави в особі позивачів шляхом пред`явлення цього позову. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18.

При цьому у підтвердження дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" для звернення до суду з відповідним позовом, у матеріали справи надано повідомлення (від 19.12.2023р.), адресоване позивачу, про намір здійснювати представництво в суді законних інтересів держави в особі позивача шляхом пред`явлення відповідного позову до суду.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси,які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

Згідно з ст. 54 Конституції України, культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою КМУ від 14.01.2015 №15, визначено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністерства аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику в сфері національної інфраструктури геопросторових даних, топоргафо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, в сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду(контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості грунтів.

Відповідно до ч.2 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються до них.

З матеріалів справи вбачається, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 29.03.2019 № 22-2214-СГ затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації 10 земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 256,4774 га (цільове призначення 16.00 землі запасу, 17.00 - землі резервного фонду), у тому числі земельної ділянки з кадастровим номером 6820380500:05:006:0005 площею 6,1381 га, за межами населених пунктів на території колишнього Білогірського району Хмельницької області із врахуванням перспективного плану формування території Ямпільської селищної об`єднаної територіальної громади.

Вказана технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель, виготовлена Хмельницькою регіональною філією Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» від 18.03.2019, стала підставою для внесення відомостей про земельні ділянки, у тому числі про земельну ділянку з кадастровим номером 6820380500:05:006:0005 площею 6,1381 га, до Державного земельного кадастру, що підтверджується витягом із Державного земельного кадастру від 21.08.2023 № НВ-6800566212023.

Згідно п.п. 6.7, 6.8, 7 висновку Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про розгляд технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 20.03.2019 № 9 вбачається, що на сформованих земельних ділянках наявні особливо цінні землі, наявні обмеження щодо їх використання, а відтак й підстави для проведення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації.

Судом відмічається, що 22.03.2019р. в Управлінні державної експертизи Держгеокадастру проведено обов`язкову державну експертизу зазначеної вище технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», за результатами якої зроблено висновок про невідповідність цієї документації у повній мірі вимогам чинного на той час законодавства України, встановленим нормам і правилам, а відтак повернення її на доопрацювання. Контроль за усуненням зауважень покладено на Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Проте, незважаючи на викладені пропозиції та зауваження у висновку державної експертизи від 22.03.2019 № 821-19 технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель наказом органу виконавчої влади від 29.03.2019 № 22-2214-СГ затверджена та в подальшому наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 18.06.2019 № 22-4464-СГ про передачу земель із державної у комунальну власність, 07.08.2019 зареєстровано право комунальної власності Ямпільської селищної ради на земельну ділянку з кадастровим номером 6820380500:05:006:0005 площею 6,1381 га.

Відповідно до ч.1.ст 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до ст. 53 ЗК України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Згідно з ст. 54 ЗК України землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини в суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього й майбутніх поколінь регулюються Законом України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 № 18050-ІІІ).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Нерухомий об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності.

Пам`яткою культурної спадщини є об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом України від 08.06.2000 № 1805-ІІІ, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Частиною 2 ст. 2 Закону України "Про охорону культурної спадщини" визначено, що археологічний об`єкт культурної спадщини це рештки життєдіяльності людини (нерухомі об`єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов`язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації.

Судом відмічається, що в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6820380500:05:006:0005 площею 6,1381 га знаходяться пам`ятка археології -Городище літописного міста Тихомеля, ІХ-ХШ ст., та пам`ятка історії, архітектури - Вежа-каплиця аріанська (соцініанська), кін. XVI -1 пол. XVII ст. Городище взято на державний облік як пам`ятку археології понад півстоліття тому, у 1971 році, згідно рішення виконавчого комітету Хмельницької обласної Ради депутатів трудящих від 25.03.1971 № 84. Постановами Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 №928 та від 10.10.2012 №929 зазначені пам`ятки внесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією пам`ятки національного значення.

У 2014 році на згадувану пам`ятку археології виготовлено «Проект меж території, зон охорони та режимів їх використання «Городище літописного міста Тихомеля (ІХ-ХШ ст.)» з технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (без виділення в окреме землеволодіння) на території Воробіївської сільської ради, Білогірського району, Хмельницької області».

Проект меж території, зон охорони та режимів їх використання вказаного городища містить схему розташування межових знаків та точок повороту меж пам`ятки археології, каталоги координат поворотних точок зовнішніх меж території пам`ятки, координат поворотних точок зовнішніх меж території охоронної зони пам`ятки археології, координат межових знаків довгострокового зберігання, кроки межових знаків та акт встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки території пам`ятки археології, передачі межових знаків для забезпечення їх схоронності тощо. Згідно цієї документації площа території пам`ятки археології становить 6,7436 га, а її охоронної зони - 17,7355 га.

Як зазначає прокурор, співставлення координат поворотних точок меж земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6820380500:05:006:0005 площею 6,1381 га та координат поворотних точок зовнішніх меж території пам`ятки археології засвідчило, що в межах сформованої земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6820380500:05:006:0005 площею 6,1381 га знаходиться територія вище зазначеної пам`ятки археології площею 5,2862 га.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини" пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом. Усі пам`ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов`язані з ними рухомі предмети, є державною власністю.

Частина 6 зазначеної статті зазначає, що землі, на яких розташовані пам`ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам`ятки археології - поля давніх битв.

Таким чином, діюче законодавство безальтернативно визначає для пам`яток археології та земель, на яких вони розташовані, єдину форму власності - державну, а у випадку, якщо така земельна ділянка не перебуває у державній власності, - остання підлягає обов`язковому вилученню або викупу державою.

Згідно зі ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» території пам`яток, охоронних зон, заповідників, музеїв-заповідників, охоронювані археологічні території належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Частина 3 наведеної статті зазначає, що зміна цільового призначення земельної ділянки, зміна функціонального призначення території, на яких розташовані пам`ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, не є підставою для припинення обмежень у використанні земель, встановлених у зв`язку з наявністю таких об`єктів.

Частиною 7 ст. 20 ЗК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що зміна цільового призначення земельних ділянок історико-культурного призначення, що перебувають у державній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

За змістом ст. 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою, поміж іншого, для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЗК України землі історико-культурного призначення відносяться до особливо цінних земель.

Виходячи з принципу використання земельних ділянок за цільовим призначенням (ст. 96 ЗК України), на землях історико-культурного призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню.

Відповідно до ст. 117 ЗК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених Земельним кодексом України.

До земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, поміж інших, належать земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності тощо.

У відповідності до ст. 25 Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель є одним із видів документації із землеустрою.

На момент виникнення спірних правовідносин діяв Порядок проведення інвентаризації земель, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 № 513, який установлював вимоги до проведення інвентаризації земель під час здійснення землеустрою та складення за її результатами технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель.

Статтею 57 Закону України «Про землеустрій», в редакції від 01.01.2019, визначено перелік документів, який повинна містити технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель, у тому числі матеріали погодження технічної документації із землеустрою, передбачені ст. 186 ЗК України.

Відповідно до ст. 186 ЗК України, в редакції від 07.02.2019, технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель погоджується територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, і затверджується замовником технічної документації.

Згідно ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель у разі формування земельних ділянок за рахунок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення підлягає обов`язковій державній експертизі.

Таким чином, землі, на яких розташовані пам`ятки археології, належать до категорії земель історико-культурного призначення, перебувають виключно у державній власності, є обмежено оборотоздатними об`єктами цивільних прав, а відтак не можуть передаватись із державної у іншу форму власності, що в свою чергу унеможливлює виникнення у них нового володільця.

З огляду на наведені обставини земельна ділянка з кадастровим номером 6820380500:05:006:0005 площею 6,1381 га протиправно вибула із державної власності, оскільки земельна ділянка, на якій знаходяться пам`ятки археології, не підлягають передачі з державної до комунальної власності.

Статтею 20 ГК України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється в спосіб установлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 ЦК України, до яких, зокрема, відноситься визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Одним із способів захисту прав на земельні ділянки, передбачених ч. З ст. 152 ЗК України, є визнання недійсним рішень органів виконавчої влади.

У разі видання органом виконавчої влади акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, то такий акт визнається недійсним (ст. 155 ЗК України).

Акт державного чи іншого органу це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Судом встановлено, що наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 18.06.2019 № 22-4464-СГ в частині передачі у комунальну власність Ямпільської селищної ради об`єднаної територіальної громади земельної ділянки з кадастровим номером 6820380500:05:006:0005 площею 6,1381 га прийнято всупереч вимог Конституції України, ЗУ „Про охорону культурної спадщини та порушує виключне право власності держави на земельну ділянку обмеженої обороноздатності. Крім того, використання цих земель як земель сільськогосподарського призначення порушує спеціальний режим охорони об`єктів культурної спадщини.

Таким чином, позов в частині скасування усунення перешкоди власнику - державі в особі Хмельницької обласної військової адміністрації (Хмельницької обласної державної адміністрації) - у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою історико-культурного призначення площею 5,2862 га, що знаходиться на території Ямпільської селищної територіальної громади в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6820380500:05:006:0005 площею 6,1381 га, шляхом визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 18.06.2019 № 22-4464-СГ в частині передачі у комунальну власність Ямпільської селищної ради об`єднаної територіальної громади земельної ділянки з кадастровим номером 6820380500:05:006:0005 площею 6,1381 га підлягає задоволенню.

Вимоги в частині скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності Ямпільської селищної ради на земельну ділянку 6820380500:05:006:0005 площею 6,1381 га, припинивши право комунальної власності на неї та скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6820380500:05:006:0005 площею 6,1381 га є похідними.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, тобто визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Кадастровий номер є ідентифікатором земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, присвоюється їй при здійсненні державної реєстрації та скасовується у разі скасування такої державної реєстрації земельної ділянки (ч.ч. 1, 2, 6 ст. 16, ч. 9 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку, у тому числі щодо її цільового призначення (категорія земель, вид використання в межах певної категорії земель) та обмежень у її використанні. Однак, у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки Поземельна книга на неї закривається (ст. 15, ч. 1 ст. 24, ч.ч. 2, 4 ст. 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується, поміж іншого, у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

При цьому, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки.

Разом з тим, державна реєстрація речових прав на земельні ділянки, у відповідності до ч. 10 ст. 79-1 ЗК України, здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених п. 1 ч. 7 ст. 37 цього Закону. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особи Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 ч.6.ст. 37 цього Закону), проводить державну реєстраціє набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки.

Отже, з метою ефективного захисту порушених прав ухвалення зазначеного судового рішення обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав на майно, зареєстрованих відповідно до законодавства. Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду в постанові від 23.06.2020р. у справі №906/516/19.

Таким чином, вимоги щодо усунення перешкоди в користуванні земельною ділянкою, на якій розміщені пам`ятки археології, шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6820380500:05:006:0005 площею 6,1381 га та скасування державної реєстрації земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6820380500:05:006:0005 площею 6,1381 га є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

У рішенні від 31.07.2003р. у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття „ефективний спосіб передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечить принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018р. у справі № 925/1265/16).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц).

Тому заперечення відповідача 1 про неефективний спосіб захисту прокурором порушених прав держави, судом не приймаються, оскільки вимога про скасування акту індивідуальної дії, разом із похідними вимогами - скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку 6820380500:05:006:0005 площею 6,1381 га, припинивши право комунальної власності на неї та скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації, забезпечує відновлення прав держави на земельну ділянку з кадастровим номером 6820380500:05:006:0005 площею 6,1381 га.

Велика Палата Верховного суду послідовно дотримується позиції, що у випадках коли на певний об`єкт нерухомого майна за жодних умов не може виникнути право комунальної чи приватної власності, державна реєстрація такого права не змінює володільця відповідного об`єкта, а тому порушення права власності держави слід розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням власника володіння. Належним способом захисту прав власника у цих випадках є негаторний позов.

Такі висновки щодо наведеного способу захисту викладені у постановах Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 557/303/21, від 17.05.2023 у справі №748/1335/20.

Ямпільській селищній раді було достеменно відомо, що на спірній земельній ділянці знаходиться пам`ятка археології, а відтак земля, на якій вона розміщена, належить до земель історико-культурного призначення і є власністю держави в особі обласної державної адміністрації відповідно до ст.ст. 117, 122 ЗК України.

А тому селищна рада могла і повинна була знати про те, що формування земельної ділянки під пам`яткою археології як землі сільськогосподарського призначення є фактичною зміною її цільового призначення, а подальша передача і реєстрація за нею права комунальної власності на цю землю є порушенням закону та не зумовлюватиме виникнення у територіальної громади права власності на неї.

За таких обставин мета позивача спрямована на усунення перешкод власникові (Хмельницькій ОВА (Хмельницькій ОДА), який не втратив та не міг втратити володіння специфічним об`єктом цивільних відносин, у користуванні та розпорядженні землею історико-культурного призначення під пам`яткою археології шляхом її повернення від Ямпільської селищної ради.

А відтак, вимога про зобов`язання повернути державі в особі

Хмельницької ОВА (Хмельницької ОДА) земельну ділянку історико-культурного призначення площею 5,2862 га, що знаходиться на території Ямпільської селищної територіальної громади в межах земельної ділянки сільськогосподарського призначення кадастровим номером 6820380500:05:006:0005 площею 6,1381 га під пам`яткою археології національного значення - Городище літописного міста Тихомеля, ІХ-ХШ ст. підлягає задоволенню.

Щодо застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Статтями 256, 257 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Приписи про застосування позовної давності поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов). Натомість, негаторний позов може бути пред`явлений позивачем упродовж усього часу, поки існує відповідне правопорушення (п.п. 52,96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018р. у справі №653/1096/16-ц).

Враховуючи наведене, підстав для задоволення заяви відповідача 2 про застосування строків позовної давності немає.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст. 86 ГПК України).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги наведені положення законодавства, встановлені судом обставини, зміст доводів учасників процесу та наявних доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими, підтверджені наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідачів у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити.

Усунути перешкоди власнику - державі в особі Хмельницької обласної військової адміністрації (Хмельницької обласної державної адміністрації) (м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 2, код 22985083) - у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою історико-культурного призначення площею 5,2862 га, що знаходиться на території Ямпільської селищної територіальної громади в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6820380500:05:006:0005 площею 6,1381 га, шляхом:

- визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (м. Хмельницький, вул. Інститутська, 4/1, код 39767479) від 18.06.2019 № 22-4464-СГ в частині передачі у комунальну власність Ямпільської селищної ради об`єднаної територіальної громади земельної ділянки з кадастровим номером 6820380500:05:006:0005 площею 6,1381 га (п. ЗО додатку до наказу від 18.06.2019 № 22-4464-СГ);

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності Ямпільської селищної ради (Хмельницька область, Шепетівський район, смт. Ямпіль, вул. Чернавіна, 52 А, код 04403309) на земельну ділянку 6820380500:05:006:0005 площею 6,1381 га, припинивши право комунальної власності на неї;

- скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6820380500:05:006:0005 площею 6,1381 га.

Зобов`язати Ямпільську селищну раду (Хмельницька область, Шепетівський район, смт. Ямпіль, вул. Чернавіна, 52 А, код 04403309) повернути державі в особі Хмельницької обласної військової адміністрації (Хмельницької обласної державної адміністрації) (м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 2, код 22985083) земельну ділянку історико-культурного призначення площею 5,2862 га, що знаходиться на території Ямпільської селищної територіальної громади в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6820380500:05:006:0005 площею 6,1381 га під пам`яткою археології національного значення - Городище літописного міста Тихомеля, ІХ-ХШ ст.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (м. Хмельницький, вул. Інститутська, 4/1, код 39767479) на користь Хмельницької обласної прокуратури ( м. Хмельницький, пров. Військоматський, буд. 3, код 02911102) 5368,00 грн. (п`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень 00 коп. ) витрат зі сплати судового збору.

Стягнути з Ямпільської селищної ради (Хмельницька область, Шепетівський район, смт. Ямпіль, вул. Чернавіна, 52 А, код 04403309) на користь Хмельницької обласної прокуратури ( м. Хмельницький, пров. Військоматський, буд. 3, код 02911102) 5368,00 грн. (п`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень 00 коп. ) витрат зі сплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ч.1 ст. 256 ГПК України).

СуддяЮ.В. Гладюк

Повний текст рішення складено 03.05.2024р.

Віддрук: 1 примірник - до справи

Рішення надіслати сторонам до кабінету ЕС.