У Х В А Л А
про відмову у видачі судового наказу
03 травня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/403/24
Суддя Шморгун В. В., розглянувши матеріали заяви б/н від 22.04.2024
Комунального підприємства «Деснянське» Чернігівської міської ради,
код ЄДРПОУ 03357731, вул. Академіка Павлова, 13, м. Чернігів, 14035
до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівська кавова компанія»,
код ЄДРПОУ 40498426, вул. Коцюбинського, 49А, оф. 205, м. Чернігів, 14000
про видачу судового наказу,
ВСТАНОВИВ:
Комунальне підприємство «Деснянське» Чернігівської міської ради звернулось до Господарського суду Чернігівської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівська кавова компанія» 5729,52 грн заборгованості за надані послуги з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 за договором №2/338 від 20.02.2019 за період з 01.04.2021 по 19.01.2022.
В обґрунтування поданої заяви заявник посилається на неналежне виконання ТОВ «Чернігівська кавова компанія» умов договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком №2/338 від 20.02.2019 в частині повної оплати наданих послуг.
Розглянувши подану Комунальним підприємством «Деснянське» Чернігівської міської ради заяву разом з доданими до неї документами, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу, з огляду на наступне.
Згідно з п. 1 ч. 1, ч. 2, 4 ст. 12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, наказного провадження.
Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
Підстави та порядок видачі судового наказу врегульовано положеннями Розділу ІІ ГПК України.
Згідно зі ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці.
Судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 1 ст. 148 ГПК України).
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Чернігівська кавова компанія» з 26.04.2023 перебуває в стані припинення за рішенням засновників (учасників) юридичної особи щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.
Суд зазначає, що законодавством передбачений спеціальний порядок задоволення кредиторами своїх вимог до особи, яка припиняється.
Відповідно до частини 1 статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 110 ЦК України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників, суб`єкта управління державної або комунальної власності або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.
Статтею 105 ЦК України передбачено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов`язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.
Таким чином, кожна вимога кредитора має бути розглянута та прийняте рішення, яке надсилається кредитору.
Згідно з частиною 8 статті 111 ЦК України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.
Проміжний ліквідаційний баланс затверджується ліквідаційною комісією (ліквідатором) юридичної особи.
Отже, законодавством передбачений спеціальний порядок задоволення кредиторами своїх вимог до особи, яка припиняється, шляхом звернення із відповідними вимогами до ліквідаційної комісії такої особи.
За змістом положень частин третьої, четвертої статті 112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред`явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.
Таким чином, несвоєчасне заявлення кредитором грошових вимог у процедурі добровільної ліквідації боржника не має наслідком їх погашення, а впливає лише на порядок задоволення таких вимог.
Виходячи із змісту статті 112 ЦК України, у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право звернутися до суду.
Належним способом захисту прав кредитора у такому випадку є позовна вимога про зобов`язання включення до проміжного ліквідаційного балансу боржника визнаних ним вимог, а не про стягнення з боржника грошових коштів (Такі правові висновки викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20.01.2020 у справі № 922/416/19, від 12.09.2023 у справі № 909/101/21).
Враховуючи вищевикладене та зважаючи на неправильно обраний заявником спосіб захисту, суд доходить висновку, що заява КП «Деснянське» Чернігівської міської ради про стягнення з боржника заборгованості не підлягає вирішенню господарським судом в порядку наказного провадження.
Згідно з ч. 3 ст. 152 ГПК України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог.
Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 152 ГПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 151 ГПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Керуючись статтями 12, 147, 148, 152, 153, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
УХВАЛИВ:
Відмовити Комунальному підприємству «Деснянське» Чернігівської міської ради у видачі судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівська кавова компанія» 5729,52 грн заборгованості за надані послуги з управління багатоквартирним будинком за договором №2/338 від 20.02.2019.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею 03.05.2024. Ухвалу може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В. В. Шморгун
Суд | Господарський суд Чернігівської області |
Дата ухвалення рішення | 03.05.2024 |
Оприлюднено | 06.05.2024 |
Номер документу | 118818529 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Чернігівської області
Шморгун В.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні