Рішення

від 03.05.2024 по справі 927/210/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

03 травня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/210/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом: Компанія Byrass Consultans Limited, код ЄДРПОУ 541645442

юридична адреса: 1660, Cyprus, Nicosia, Karpenisi str, 30;

адреса для листування: 02125, м. Київ, бульвар Перова,15

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю АБВ-ПРОДУКТ, код ЄДРПОУ 39720708, вул. Толстого, 151, м. Чернігів, 14021

предмет спору: про стягнення 200 927,44 грн

без повідомлення (виклику) сторін

Компанією Byrass Consultans Limited подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю АБВ-ПРОДУКТ про стягнення 200 927,44 грн, що еквівалентно 5202,18 доларам США, що за курсом долару НБУ станом на дату складання позову 22.02.2024 становить 38,6237 грн за 1 долар США.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем вимог договору оренди №07/09 від 04.07.2019 в частині своєчасної та повної оплати орендної плати.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 07.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також даною ухвалою встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Ухвала суду від 07.03.2024 доставлена до електронного кабінету позивача 08.03.2024, про що свідчить довідка Господарського суду про доставку електронного листа.

Ухвала суду від 07.03.2024, направлена на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві, яка відповідає адресі, наявній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернута до суду з відміткою поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з п.5 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Крім того, у даному випадку, суд враховує, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Також, судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Матеріали справи свідчать про те, що суд належним чином повідомив учасників справи про відкриття провадження у справі та встановлення процесуальних строків, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

На адресу суду від учасників справи не надходило належно оформленого клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, з повідомленням сторін, відповідно до ст. 252 ГПК України.

Відповідач не скористався процесуальним правом на подання відзиву на позов.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч.1,8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

04.07.2019 між Компанією Byrass Consultans Limited (надалі Позивач, Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АБВ - ПРОДУКТ» (надалі Відповідач, Орендар) укладено Договір оренди № 07/09 (надалі Договір) відповідно до умов п. 1.1. якого, орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове, строкове, платне користування нерухоме майно, а саме, приміщення, розташоване за адресою: Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Полуботка, будинок 6 (другий поверх, праве крило), загальною площею 117,9 кв.м. (орендоване майно) для використання його орендарем. Підписанням цього договору, орендодавець надає орендареві право користування орендованим майном, відповідно до умов цього договору, у якості офісного приміщення протягом строку дії цього договору оренди.

Позивач є власником майна, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 05.05.2008 серія САВ № 955213, витягом про реєстрацію прав власності на нерухоме майно №18717720 від 06.05.2008 та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №60827531 від 07.06.2016.

Відповідно до п. 1.9. Договору сторони погодили, що орендоване майно передається орендарю в нормальному технічному стані та придатному для використання з метою оренди на підставі Акту приймання-передавання орендованого майна, який є його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 2.1. Договору орендодавець протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня підписання даного договору передає, а орендар приймає у користування орендоване майно, що оформлюється Актом приймання-передавання орендованого майна, який підписується сторонами. З цього моменту починається обчислення строку оренди за цим договором.

Відповідно до п. 3.1, 3.2 Договору за користування орендованим майном орендар сплачує щомісячно орендодавцеві орендну плату в українській національній валюті - гривні по курсу долара США у відношенні до української гривні.

Протягом 5 (п`яти) банківських днів після дати підписання сторонами цього договору, Орендар має сплатити Орендодавцю орендну плату за перший місяць оренди, що складає суму в гривні, еквіваленту 471 долару 60 центам США по курсу долара США у відношенні до української гривні без ПДВ. За другий шостий місяці оренди (включно), орендна плата складатиме суму в гривні, еквівалентну 471 долару 60 центам США по курсу долара США у відношенні до української гривні без ПДВ. Починаючи з сьомого місяця оренди, орендна плата сплачуватиметься у розмірі та на умовах договору.

Крім того, протягом 5 (п`яти) банківських днів після дати підписання сторонами договору, орендар має сплатити орендодавцю гарантійний платіж, що складає суму в гривні, еквівалентну 589,50 (п`ятсот вісімдесят дев`ять) доларам 50 центам США по курсу долара США у відношенні до української гривні без ПДВ.

Протягом всього строку дії договору, сума гарантійного платежу орендаря має дорівнювати розміру орендної плати за 1 (один) місяць строку оренди. У будь-якому випадку курс долара США у відношенні до української гривні не може бути меншим офіційного валютного курсу станом на день здійснення оплати.

Пунктом 3.3. Договору сторони погодили, що гарантійний платіж, повністю внесений орендарем, зараховується в рахунок оплати орендної плати за останній місяць строку оренди по курсу долара США у відношенні до української гривні на момент виникнення зобов`язань у орендаря щодо оплати гарантійного платежу, при цьому сума орендної плати за останній місяць оренди, не покрита гарантійним платежем, підлягає оплаті в загальному порядку, передбаченому договором.

У випадку розірвання та/або припинення договору, гарантійний платіж або будь-яка решта такого підлягає зарахуванню в рахунок оплати орендної плати за останній місяць строку оренди.

У разі не внесення та/або не в повному розмірі внесення орендарем гарантійного платежу в порядку та строки, передбачені пунктом 3.2. даного договору, орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми не сплаченого гарантійного платежу, за кожен день такого прострочення, а також орендодавець матиме право розірвати даний договір в односторонньому порядку відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 3.6. Договору для уникнення непорозумінь сторони погодили, що гарантійний платіж жодним чином не обмежує відповідальності орендаря у випадку неналежного виконання орендарем своїх зобов`язань за даним договором.

Згідно з п. 3.7. Договору загальна сума орендної плати в місяць за цим Договором складає суму в гривні еквівалентну 589 (п`ятсот вісімдесят дев`ять) доларам 50 центам США по курсу долара США у відношенні до української гривні без ПДВ, і визначається згідно умовам цього Договору.

Орендна плата вноситься Орендарем щомісячно шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Орендодавця в період з 01 по 05 числа поточного місяця (п. 3.13 Договору).

Відповідно до п. 5.2, 5.3 Договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Строк цього Договору починає свій перебіг з моменту, визначеному у п. 5.2 цього Договору та діє протягом 35 місяців.

Згідно з п. 7.1. Договору сторони дійшли згоди, що договір є юридично дійсним, обов`язковим до виконання сторонами і при порушенні сторонами його умов може бути примусово виконаний на підставі рішення суду згідно діючого законодавства України.

Пунктом 10.1. Договору передбачено, що усі спори, розходження чи вимоги, які виникають із договору чи у зв`язку із ним, у тому числі, які стосуються його виконання, порушення, припинення чи визнання недійсним, підлягають вирішенню у суді згідно діючого законодавства України.

Відповідно до Акту приймання-передавання орендованого майна від 04.07.2019 орендодавець передав, а орендар прийняв орендоване майно, а саме: приміщення, розташоване за адресою: Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Полуботка, 6 (другий поверх, праве крило), загальною площею 117,9 кв.м. Сторони погодили, що орендоване майно передається у належному стані разом із обладнанням (інвентарем), що визначений згідно переліку.

Позивач зазначає, що Відповідач не сплатив орендну плату за період з червня 2020 року по 05.10.2021 у сумі 5 202 доларів 18 центів США, про що надано відповідний розрахунок заборгованості №07/09 за період з 04.07.2019 по 02.12.2021.

Позивач звертався до відповідача з претензіями: №348/2 від 11.12.2020, №49/2 від 10.12.2021 з проханням у місячний строк з моменту отримання претензій перерахувати на поточний рахунок компанії заборгованість по орендній платі у розмірі 2482,07 дол.США та 5202,18 дол. США відповідно. Також в останній претензії позивач просив звільнити приміщення.

Відповідач надав відповідь на претензію від 11.12.2020, у якій зобов`язався погасити заборгованість протягом 2021 року.

Відповідач заборгованість не сплатив, що стало підставою для звернення з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами та в яких виник спір, суд виходить з такого.

Статтею 73 Закону України "Про міжнародне приватне право" унормовано, що іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що при визначенні права, що підлягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом.

Згідно вимог статті 74 Закону України "Про міжнародне приватне право" процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні визначаються відповідно до права України.

Відповідно до статті 365 ГПК України, іноземні особи мають такі самі процесуальні права і обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини 1 статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Кодексу України з процедур банкрутства, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173-175 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем не виконано зобов`язання по договору, не сплачено в обумовлені строки орендну плату за період користування приміщенням з червня 2020 року по 05.10.2021 у сумі 5 202 доларів 18 центів США.

Отже, заборгованість відповідача становить 5 202 доларів 18 центів США, що становить 200 927,44грн, з урахуванням курсу долару НБУ станом на дату складання позову (22.02.2024).

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач відзив на позовну заяву та докази щодо належного виконання ним своїх зобов`язань по договору суду не надав.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю у сумі 200 927,44грн, що еквівалентно 5 202,18 дол. США, з урахуванням курсу долару НБУ станом на дату складання позову (22.02.2024).

Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

За частинами 1 та 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктами 2, 4 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача.

Частиною 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем у позовній заяві повідомлено, що понесені ним витрати становлять 3 028,00грн - сума судового збору. Також зазначено про очікувані витрати: витрати на правову допомогу у розмірі орієнтовно 20 000,00грн, докази про понесення витрат на правову допомогу будуть надані протягом 5 днів з дня проголошення судового рішення за наслідками розгляду справи.

Позивачем за подання даного позову до суду відповідно до платіжної інструкції від 28.02.2024 №468 сплачено 3 028,00грн судового збору.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у сумі 3 028,00грн.

За таких обставин, судом не розглядалось питання про відшкодування витрат на правову допомогу.

Керуючись ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АБВ-ПРОДУКТ (код ЄДРПОУ 39720708, вул. Толстого, 151, м. Чернігів, 14021) на користь Компанії Byrass Consultans Limited (код ЄДРПОУ 541645442, юридична адреса: 1660, Cyprus, Nicosia, Karpenisi str, 30; адреса для листування: 02125, м. Київ, бульвар Перова,15, IBAN № НОМЕР_1 в АТ «КРИСТАЛБАНК», м. Київ, МФО 339050) заборгованість за оренду приміщення у сумі 200 927,44грн, що еквівалентно 5 202,18 дол. США, з урахуванням курсу долару НБУ станом на дату складання позову (22.02.2024) та 3 028,00грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Моцьор