Постанова

від 23.04.2024 по справі 920/1114/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 920/1114/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників сторін:

позивача - Верем`юка Д. А. (адвоката),

відповідача - Яценка С. А. (адвоката), Бови Д. В. (адвоката),

третіх осіб - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Комунального некомерційного підприємства "Путивльська центральна районна лікарня" Путивльської міської ради та Путивльської міської ради Конотопського району Сумської області

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 (колегія суддів: Іоннікова І. А. - головуючий, Шаптала Є. Ю., Тарасенко К. В.) і рішення Господарського суду Сумської області від 01.07.2022 (суддя Джепа Ю. А.) у справі

за позовом Фізичної особи - підприємця Костюченка Ігоря Сергійовича

до 1) Путивльської міської ради Конотопського району Сумської області, 2) Комунального некомерційного підприємства "Путивльська центральна районна лікарня" Путивльської міської ради,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: 1) Пилєва Віктора Миколайовича , 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртепло Суми", 3) державного реєстратора Виконавчого комітету Путивльської міської ради Сумської області Анохіна Сергія Вікторовича,

про визнання незаконним і скасування рішення державного реєстратора та про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Фізична особа-підприємець Костюченко Ігор Сергійович (далі - ФОП Костюченко І. С.) звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом до Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області (далі - Путивльська міська рада) та до Комунального некомерційного підприємства "Путивльська центральна районна лікарня" Путивльської міської ради (далі - КНП "Путивльська центральна районна лікарня"), в якому просив:

1) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 60594262 від 27.09.2021, номер запису про право власності № 44163785, прийняте державним реєстратором Виконавчого комітету Путивльської міської ради Анохіним Сергієм Вікторовичем про державну реєстрацію права власності на котельню з конструктивними частинами: котел "СЕТ 800", котел "СЕТ 800", труба, розташовані за адресою: Сумська область, Конотопський район, м. Путивль, вул. Глухівська, буд. 1;

2) визнати за ФОП Костюченком І. С. право власності на котел "СЕТ 800", призначений для теплопостачання з порядковим номером 5004800280115, котел "СЕТ 800", призначений для теплопостачання з порядковим номером 1002800280115; пульт управління; обшивку котла (змонтована на котлі) - 2 шт.; комплект кріплення обшивки - 2 шт.; фланці на подачі і зворотні патрубки котла - 2 шт.; вентилятор - 2 шт.; систему аварійного охолодження - 2 шт.; хім.-водоочистку; підживлюючий насос SAER M - 97 - 2 шт.; циркулярний насос - 2 шт.; лічильник води - 1 шт.; манометри - 11 шт.; групу безпеки котла (взривні клапани) - 4 шт.; задвижку - 11 шт., розташовані за адресою: Сумська область, Конотопський район, м. Путивль, вул. Глухівська, буд. 1 (далі - спірне майно).

1.2. Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначав, що він набув право власності на спірне майно на підставі правочину - договору купівлі-продажу від 23.12.2020, і до 23.09.2021 його право на спірне майно, зокрема, котли твердопаливні з додатковим устаткуванням, ніким не заперечувалося. Натомість, як стверджував позивач, 27.09.2021 державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким спірне майно було зареєстроване за Путивльською міською радою. ФОП Костюченко І. С. зазначав, що цим рішенням порушено його право власності на котли твердопаливні з додатковим устаткуванням.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Згідно з рішенням Господарського суду Сумської області від 01.07.2022, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 у справі № 920/1114/21, позовні вимоги ФОП Костюченка І. С. задоволено.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 60594262 від 27.09.2021, номер запису про право власності № 44163785, прийняте державним реєстратором, про державну реєстрацію права власності на котельню з конструктивними частинами: котел "СЕТ 800", котел "СЕТ 800", труба, що розташовані за адресою: Сумська область, Конотопський район, м. Путивль, вул. Глухівська, 1.

Визнано за ФОП Костюченком І. С право власності на котел "СЕТ 800", призначений для теплопостачання, з порядковим номером 5004800280115; котел "СЕТ 800", призначений для теплопостачання, з порядковим номером 1002800280115; пульт управління; обшивку котла (змонтована на котлі) - 2 шт.; комплект кріплення обшивки - 2 шт.; фланці на подачі і зворотні патрубки котла - 2 шт.; вентилятор - 2 шт.; систему аварійного охолодження - 2 шт.; хім-водоочистку; підживлюючий насос SAER M-97 - 2 шт.; циркуляційний насос - 2 шт.; лічильник води - 1 шт.; манометри - 11 шт.; група безпеки котла (взривні клапани) - 4 шт.; задвижку - 11 шт., що розташовані за адресою: Сумська область, Конотопський район, м. Путивль, вул. Глухівська, 1.

Здійснено розподіл судових витрат.

2.2. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, послався на положення статей 321, 392, 328 Цивільного кодексу України та виходив із того, що позивач набув у власність котли твердопаливні з додатковим устаткуванням на підставі правочину, а саме, договору купівлі-продажу від 23.12.2020 № 1, укладеного між ФОП Пилєвим В. М. та фізичною особою Костюченком І. С. Суд першої інстанції зазначив, що укладення такого договору не заборонено нормами чинного законодавства, цей договір не визнаний недійсним у встановленому законом порядку. Суд першої інстанції встановив, що вказане у договорі майно, яке призначене для теплопостачання, є обладнанням, майно є рухомим, договір купівлі-продажу такого майна не потребував нотаріального посвідчення, тому перехід права власності на таке майно не потребував державної реєстрації.

Суд першої інстанції, мотивуючи своє рішення, зазначив, що він не покладає в основу висновків у цій справі експертний висновок № 1862 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи в кримінальному провадженні № 12020200230000300 про те, що об`єкт - окреме індивідуально визначене майно в комплекті, а саме: котел стальний водонагрівний, призначений для опалення та гарячого водопостачання житлових, виробничих та адміністративних будинків "СЕТ-800", порядковий номер 4133, інвентарний номер 5004800280115 (1 шт.); котел стальний водонагрівний, призначений для опалення та гарячого водопостачання житлових, виробничих та адміністративних будинків "СЕТ-800", порядковий номер 4132, інвентарний номер 1002800280115 (1 шт.); пульт управління (1 шт.); обшивка котла змонтована на котлі (2 шт.); комплект кріплення обшивки (2 шт.); фланці на подачі і зворотні патрубки котла (2 шт.); вентилятор (2 шт.); система аварійного охолодження (2 шт.); хімводоочистка (1 шт.); підживлюючий насос ІФУК-97 (2 шт.); циркулярний насос (2 шт.); лічильник води (1 шт.); манометри (12 шт.); група безпеки котла - взривні клапани (4 шт.); задвижки (14 шт.); фільтр сітчатий фланцевий (2 шт.); димохід; труба сталева 20 мм-10,5 мм, 150 мм-18 м, 100 мм-6,9 м, 80 мм-7 м, яке встановлено в будівлі котельні КНП "Путивльська центральна районна лікарня", належить до нерухомого майна. При цьому суд зауважив, що з огляду на положення чинного законодавства, зокрема статей 181, 331, 334 Цивільного кодексу України, статей 2, 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пункту 4 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703, Методичних рекомендацій стосовно об`єктів нерухомого майна, права на які підлягають державній реєстрації, схвалених рішенням колегії Державної реєстраційної служби України від 11.12.2012, Методичних рекомендацій стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на яке підлягає державній реєстрації, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 14.04.2009 № 660/5, спірне майно в цій справі (обладнання - теплопаливні водогрійні котли та приналежності, як то пульт керування, манометри тощо) не належить згідно із цими нормативними актами до об`єктів нерухомого майна, що потребують державної реєстрації для підтвердження на нього прав нового власника.

При цьому суд першої інстанції послався на висновок Сумського відділення "Інституту судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса" Національного наукового центру Міністерства юстиції України № 3017/120/224-277 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи. Суд першої інстанції зазначив, що згідно із цим висновком окреме індивідуально визначене майно в комплекті, а саме: котел стальний водонагрівний, призначений для опалення та гарячого водопостачання житлових, виробничих та адміністративних будинків "СЕТ-800", порядковий номер 4133, інвентарний номер 5004800280115 (1 шт); котел стальний водонагрівний, призначений для опалення та гарячого водопостачання житлових, виробничих та адміністративних будинків "СЕТ-800", порядковий номер 4132, інвентарний номер 1002800280115 (1 шт); пульт управління (1 шт); обшивка котла, змонтована на котлі (2 шт); комплект кріплення обшивки (2 шт); фланці на подачі і зворотні патрубки котла (2 шт); вентилятор (2 шт); система аварійного охолодження (2 шт); хімводоочистка (1 шт); підживлюючий насос ІФУК-97 (2 шт); циркулярний насос (2 шт); лічильник води (1 шт); манометри (12 шт); група безпеки котла - взривні клапани (4 шт); задвижки (14 шт); фільтр сітчатий фланцевий (2 шт); димохід; труба сталева 20 мм-10,5 мм, 150 мм-18 м, 100 мм-6,9 м, 80 мм-7 м, може бути відділене в натурі без пошкодження та втрати майном функціонального призначення при дотриманні вимог Державних будівельних норм при виконанні демонтажних робіт.

Суд першої інстанції, відхиляючи посилання Путивльської міської ради на акт позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності відповідача за період з 01.01.2019 по 31.03.2021, а також посилання КНП "Путивльська центральна районна лікарня" на висновки, викладені в постанові Сумського апеляційного суду від 09.06.2022 у справі № 587/1697/21, зауважив, що відповідачами не доведено правомірність та правові підстави набуття ними права власності на спірне майно і включення цього майна (обладнання - теплопаливні водогрійні котли та приналежності до нього, як то пульт керування, манометри тощо) до складу нерухомого майна - котельні як складових частин, а тому й правомірність подальшого звернення із заявою до державного реєстратора з метою реєстрації права власності на нього за відповідачем-1.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до пояснень державного реєстратора від 12.11.2021 б/н (вх. № 9527 від 16.11.2021) підставою для прийняття спірного рішення про державну реєстрацію за заявою Путивльської міської ради від 23.09.2021 стали такі документи: технічний паспорт серії ТІ01 № 5485-2484-5157-7628 від 18.09.2021; лист регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях від 06.09.2021 № 05-214-01956; рішення Путивльської міської ради від 24.09.2021 № 741-МР.

Проте суд першої інстанції зауважив, що на виконання ухвали суду від 31.01.2022 у цій справі про витребування у державного реєстратора реєстраційної справи щодо об`єкта нерухомого майна (комплексу), яке знаходиться за адресою: вул. Глухівська, 1. м. Путивль, Конотопський район, Сумська область, державний реєстратор надав відповідь ід 07.02.2022 б/н (вх. № 1220/22 від 15.02.20222) про те, що Виконавчий комітет Путивльської міської ради не уповноважений на зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, а отже не може виконати ухвалу суду від 31.01.2022. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що державний реєстратор неправомірно визнав надані документи достатньою підставою для реєстрації права власності на котли твердопаливні за Путивльською міською радою, тому рішення державного реєстратора підлягає скасуванню разом із записом про державну реєстрацію права власності.

2.3. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах позивачем доведено наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. Тому суд апеляційної інстанції зазначив, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами. Суд апеляційної інстанції встановив, що наведені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Путивльської міської ради.

3. Короткий зміст касаційних скарг та заперечень на них

3.1. КНП "Путивльська центральна районна лікарня" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 і рішення Господарського суду Сумської області від 01.07.2022 у справі № 920/1114/21 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.2. КНП "Путивльська центральна районна лікарня", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. КНП "Путивльська центральна районна лікарня" у касаційній скарзі зазначає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не врахували висновки щодо застосування статей 98, 104 Господарського процесуального кодексу України, викладені в постанові Верховного Суду від 19.10.2023 у справі № 910/7514/21. Скаржник вважає, що суди з порушенням вимог статей 86, 98, 99, 104 Господарського процесуального кодексу України не дослідили висновок експерта № 2701/2960 та не встановили обставини, необхідні для правильного вирішення спору.

3.3. Путивльська міська рада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 і рішення Господарського суду Сумської області від 01.07.2022 у справі № 920/1114/21 скасувати, провадження у справі № 920/1114/21 закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України. У разі відмови в задоволенні вимог щодо закриття провадження у справі № 920/1114/21 Путивльська міська рада просить справу № 920/1114/21 передати на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.

3.4. Путивльська міська рада, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вважає, що відсутні висновки Верховного Суду про застосування у подібних правовідносинах у взаємозв`язку положень статей 181, 182, 183, 187, 188, 220, 328, 390, 657, 778 Цивільного кодексу України, пункту 14 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV, пунктів 40, 44 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 25.12.2015 № 1127, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження типових форм з обліку та списання основних засобів суб`єктами державного сектору та порядку їх складання" від 13.09.2016 № 818.

Путивльська міська рада зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив клопотання КНП "Путивльська центральна районна лікарня" про дослідження нотаріально посвідчених заяв працівників КНП "Путивльська центральна районна лікарня".

Скаржник також стверджує, що суди попередніх інстанцій встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, а саме акта приймання-передачі основних засобів від 11.06.2020 до договору оренди майна від 01.06.2015 № 39. За твердженням скаржника, зазначений акт є недопустимим доказом, оскільки він складений з порушенням процедури передачі майна. Путивльська міська рада зазначає про недослідження судами акта позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності КНП "Путивльська центральна районна лікарня" за період з 01.01.2019 до 31.03.2021 № 201805-19/04 від 10.06.2021.

Скаржник також зазначає, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою доводи скаржника про те, що манометри, в кількості 11 шт., група безпеки котла - взривні клапани, в кількості 4 шт., задвижки, в кількості 11 шт., лічильник води не були предметом ані договору купівлі-продажу від 15.06.2020 № 1006, ані договору купівлі-продажу № 1 від 23.12.2020. За твердженням Путивльської міської ради, комплекс будівель та споруд із будівлею котельні та обладнанням є складною річчю, а спірне майно є невід`ємним поліпшенням речі в розумінні статті 778 Цивільного кодексу України. Тому скаржник вважає, що суди не встановили правовий режим майна та особу, якій дійсно належить право власності з усіма речовими правами.

Путивльська міська рада також зазначає, що підставою позову у цій справі є договір купівлі-продажу № 1 від 23.12.2020, укладений між ФОП Пилєвим В. М. та фізичною особою Костюченком І. С., докази використання відповідачем майна у господарській діяльності у матеріалах справи відсутні. Тому, на думку скаржника, спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

3.5.05.03.2024 Путивльська міська рада подала клопотання про долучення матеріалів справи доказів направлення копії касаційної скарги до матеріалів справи, яке підлягає задоволенню Судом.

3.6. Державний реєстратор подав до Верховного Суду пояснення, в яких зазначає про те, що підтримує вимоги касаційної скарги Путивльської міської ради та просить задовольнити касаційну скаргу в повному обсязі. Державний реєстратор, пояснюючи причину ненадання на вимогу суду реєстраційної справи, посилається на те, що виконавчий комітет Путивльської міської ради не уповноважений зберігати реєстраційні справи у паперовій формі, зберігачем реєстраційних справ щодо нерухомого майна, яке знаходиться на території Путивльської міської ради, є Конотопська районна державна адміністрація.

3.7. ФОП Костюченко І. С. направив 22.03.2024 до Верховного Суду відзив на касаційні скарги КНП "Путивльська центральна районна лікарня" та Путивльської міської ради, в якому просить залишити зазначені скарги без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 і рішення Господарського суду Сумської області від 01.07.2022 у справі № 920/1114/21 - без змін. У відзиві позивач зазначає, зокрема, про судові справи № 920/501/21, № 920/918/21, які, на думку ФОП Костюченка І. С., підтверджують висновки, що зроблені судами першої та апеляційної інстанцій у справі № 920/1114/21, яка розглядається, про право власності позивача на котли твердопаливні та додаткове устаткування. За твердженням позивача, касаційні скарги КНП "Путивльська центральна районна лікарня" та Путивльської міської ради зводяться до переоцінки доказів, які були подані сторонами спору і досліджувалися судами попередніх інстанцій.

3.8. КНП "Путивльська центральна районна лікарня" 06.04.2024 подало до Верховного Суду заяву та відповідь на відзив ФОП Костюченка І. С., у яких заперечує доводи позивача, викладені у відзиві на касаційні скарги КНП "Путивльська центральна районна лікарня" та Путивльської міської ради.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що згідно з рішенням Путивльської міської ради від 09.12.2020 № 33-МР "Про прийняття до комунальної власності Путивльської міської ради майна спільної власності", Путивльська центральна районна лікарня була прийнята до комунальної власності Путивльської міської ради з назвою "Путивльська міська лікарня" без зміни коду ОКПО 01981460.

4.2. 01.06.2015 між Путивльською центральною районною лікарнею як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртепло Суми" (далі - ТОВ "Укртепло Суми") як орендарем був укладений договір № 39 оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування частину нежитлового приміщення - котельні, площею 110 м2, яке розміщене за адресою: Сумська область, м. Путивль, вул. Глухівська (колишня Куйбишева), буд. 1, на 1 поверсі котельні, що перебуває на балансі відповідача-2, вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку, і становить на 28.02.2015 - 178 680,00 грн (пункт 1.1 цього договору).

Майно передається в оренду з метою встановлення котельного обладнання, що працюватиме на твердих видах палива (пункт 1.2 договору оренди майна від 01.06.2015 № 39).

Згідно з пунктом 10.1 договору оренди майна від 01.06.2015 № 39 цей договір укладено на 2 роки 11 місяців - з 01.06.2015 до 30.04.2018 включно.

У разі припинення або розірвання договору поліпшення орендованого майна, здійснені ТОВ "Укртепло Суми" за рахунок власних коштів, які можна відокремити від орендованого майна, не завдаючи йому шкоди, є власністю ТОВ "Укртепло Суми", а невід`ємні поліпшення - власністю Путивльської центральної районною лікарні (пункт 10.8 договору оренди майна від 01.06.2015 № 39).

Відповідно до пункту 10.9 договору оренди майна від 01.06.2015 № 39 вартість невід`ємних поліпшень орендованого майна, здійснених ТОВ "Укртепло Суми" за згодою Путивльської центральної районної лікарні, компенсується нею після припинення, розірвання договору оренди.

4.3. Суди попередніх інстанцій зазначили, що ТОВ "Укртепло Суми" встановило у приміщенні, яке орендувало, два котли стальні водогрійні, призначені для опалення та гарячого водопостачання марки "СЕТ 800" із додатковим устаткуванням, ці котли працюють на твердому паливі та перебували на балансі ТОВ "Укртепло Суми".

4.4. 05.04.2018 між ТОВ "Укртепло Суми" та Путивльською центральною районною лікарнею було укладено додаткову угоду до договору оренди майна від 01.06.2015 № 39, в якій сторони визначили, що пункт 10.1 договору слід викласти у такій редакції: "цей договір діє з 01.05.2018 до 31.03.2021".

4.5. Суди попередніх інстанцій зазначили, що з 01.06.2015 до 11.06.2020 між ТОВ "Укртепло Суми" та Путивльською центральною районною лікарнею укладалися договори про постачання теплової енергії, згідно з якими ТОВ "Укртепло Суми" надавало Путивльській центральній районній лікарні теплову енергію, здійснювало теплопостачання, використовуючи власне теплогенеруюче обладнання, а Путивльська центральна районна лікарня приймала та оплачувала надану теплову енергію за встановленими тарифами.

4.6. 11.06.2020 між ТОВ "Укртепло Суми" та Путивльською центральною районною лікарнею було укладено додаткову угоду до договору постачання теплової енергії від 29.01.2020, в якій сторони визначили, що строк дії договору закінчується 11.06.2020, у частині розрахунків за надані послуги - до повного виконання зобов`язань.

4.7. Суди встановили, що згідно з актом приймання-передачі основних засобів від 11.06.2020 до договору оренди майна від 01.06.2015 № 39 ТОВ "Укртепло Суми" повернуло, а Путивльська центральна районна лікарня прийняла зі строкової платної оренди частину нежитлового приміщення - котельні, площею 110 м2, яке розміщене за адресою: Сумська область, м. Путивль, вул. Глухівська (колишня Куйбишева), буд. 1. Як установили суди попередніх інстанцій, в цьому акті зазначено, що об`єкт був повернутий у тій же комплектності, що і брався в оренду, й у тому ж технічному стані.

4.8. 15.06.2020 між ТОВ "Укртепло Суми" та ФОП Пилєвим В. М. був укладений договір № 1006 купівлі-продажу основних засобів, відповідно до якого ФОП Пилєв В. М. набув у власність два котли стальні водогрійні, призначені для опалення та гарячого водопостачання марки "СЕТ 800" із додатковим устаткуванням.

4.9. Господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що до 15.06.2020 котли твердопаливні та додаткове обладнання до них перебували на балансі ТОВ "Укртепло Суми", а з 15.06.2020 були зняті з обліку на підставі договору купівлі-продажу від 15.06.2020 № 1006.

4.10. 01.09.2020 між ФОП Пилєвим В. М. (орендодавець) та Путивльською центральною районною лікарнею (орендар) укладено договір оренди № 40, відповідно до умов якого передано в оренду котли твердопаливні та комплектуючі до них. Строк дії договору встановлено до 01.08.2023.

4.11. Відповідно до акта приймання-передачі від 01.09.2020 орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, а саме:

1) пульт управління - 1 шт.;

2) обшивку котла (змонтована на котлі) - 2 шт.;

3) комплект кріплення обшивки - 2 шт.;

4) фланці на подачі і зворотні патрубки котла - 2 шт.;

5) вентилятор - 2 шт.;

6) систему аварійного охолодження - 2 шт.;

7) хім-водоочистку - 1 шт.;

8) підживлюючий насос SAER M - 97 - 2 шт.;

9) циркуляційний насос - 2 шт.;

10) лічильник води - 1 шт.

11) манометри - 11 шт.;

12) групу безпеки котла (взривні клапани) - 4 шт.;

13) задвижки - 14 шт.;

14) фільтри води - 2 шт.

Зазначене майно розміщене за адресою: Сумська область, м. Путивль, вул. Глухівська, 1, придатне до експлуатації, ремонту не потребує.

4.12. 23.12.2020 між ФОП Пилєвим В. М. та фізичною особою Костюченком І. С. укладено договір купівлі-продажу № 1, згідно з яким Костюченко І. С. придбав таке майно:

1) котел "СЕТ 800" призначений для теплопостачання з порядковим номером 5004800280115;

2) котел "СЕТ 800" призначений для теплопостачання з порядковим номером 1002800280115;

3) пульт управління - 2 шт.;

4) обшивку котла (змонтована на котлі) - 2 шт.;

5) комплект кріплення обшивки - 2 шт.;

6) фланці на подачі і зворотні патрубки котла - 2 шт.;

7) вентилятор - 2 шт.;

8) систему аварійного охолодження - 2 шт.;

9) хім-водоочистку - 1 шт.;

10) підживлюючий насос SAER М - 97 - 2 шт.;

11) циркуляційний насос - 2 шт.

4.13. Згідно з пунктом 2 зазначеного договору вартість майна з обв`язкою та комплектуючими частинами складає 1 200 000,00 (один мільйон двісті тисяч грн 00 коп.)

4.14. За умовами пункту 3 договору купівлі-продажу від 23.12.2020 № 1 оплата вартості майна здійснюється покупцем наступним чином: суму коштів в розмірі 200 000,00 грн покупець (позивач) сплатив продавцю (третій особі) в день укладення цього договору, що підтверджується його підписанням сторонами, іншу частину коштів у сумі 1 000 000,00 грн покупець має сплатити продавцю з кінцевим строком до 01.01.2022. Сторонами може бути окремо узгоджений графік платежів.

4.15. Пунктом 4 договору купівлі-продажу від 23.12.2020 № 1 визначено, що передача майна у власність покупцеві здійснюється за актом приймання передачі в момент укладення цього договору. Право власності у покупця на майно виникає в момент підписання сторонами акта приймання-передачі.

4.16. Відповідно до акта № 1 приймання-передачі майна від продавця до покупця від 23.12.2020 продавець передав, а покупець прийняв зазначене майно.

4.17. Відповідно до пункту 9 договору купівлі-продажу від 23.12.2020 № 1 після укладення цього договору покупець набуває прав орендаря за договором оренди майна, в тому числі на отримання орендної плати, без необхідності укладення нового договору оренди. Між сторонами може бути додатково укладено договір уступки права вимоги щодо стягнення заборгованості з орендної плати, яка виникла до укладення цього договору.

4.18. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що пунктом 9.4. договору оренди від 01.09.2020 № 40 встановлено, що реорганізація орендодавця або перехід права власності на орендоване майно третім особам не є підставою для зміни або припинення чинності цього договору, і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого майна (його правонаступників).

4.19. 29.12.2020 та 27.01.2021 ФОП Пилєв В. М. звернувся до Путивльської центральної районної лікарні із заявою, в якій повідомив про реалізацію ним котлів фізичній особі Костюченку І. С .

4.20. 04.01.2021 ФОП Костюченко І. С. звернувся до Путивльської центральної районної лікарні з листом-повідомленням про перехід до нього права власності на котли, які орендує лікарня, та повідомив реквізити для подальшого внесення орендної плати.

4.21. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що на час розгляду справи Путивльська центральна районна лікарня є комунальним закладом охорони здоров`я Путивльської міської ради.

4.22. З 01.09.2020 Путивльська центральна районна лікарня орендує котли опалювальні з додатковим устаткуванням, які були придбані ФОП Пилєвим В. М., а на час розгляду справи у суді - ФОП Костюченком І. С.

4.23. Згідно з рішенням Путивльської районної ради від 18.09.2020 "Про затвердження фінансового плану Комунального некомерційного підприємства "Путивльська центральна районна лікарня" Путивльської районної ради Сумської області на 2021 рік" визначено, що витрати на оренду твердопаливних котлів у 2021 році мають складати 996 000 грн.

4.24. Господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що з січня 2021 року Путивльська центральна районна лікарня перестала сплачувати орендну плату позивачу у цій справі. У зв`язку із наявною заборгованістю ФОП Костюченко І. С. звернувся до суду з позовом про стягнення грошових коштів за оренду котлів.

4.25. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до рішення Господарського суду Сумської області від 12.07.2021 у справі № 920/202/21 за позовом ФОП Костюченка І. С. до КНП "Путивльська центральна районна лікарня" Путивльської міської ради, третя особа Пилєв В. М. , позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди від 01.09.2020 № 40 задоволено у повному обсязі. Ця справа № 920/202/21 переглядається в суді апеляційної інстанції.

4.26. Господарські суди попередніх інстанцій також зазначили, що 29.04.2021 Путивльська міська рада прийняла рішення № 391-МР "Про демонтаж двох твердопаливних котлів з комплектуючими до них, що розташовані в котельні Комунального некомерційного підприємства "Путивльська міська лікарня» Путивльської міської ради", яким зобов`язала Путивльську міську лікарню здійснити їх демонтаж. ФОП Костюченко І. С. звертався до суду з позовними вимогами про заборону КНП "Путивльська центральна районна лікарня" вчиняти дії, спрямовані на демонтаж котлів.

4.27. Згідно з рішенням Господарського районного суду Сумської області від 12.07.2021 у справі № 920/501/21 позовні вимоги ФОП Костюченка І. С. задоволено, заборонено КНП "Путивльська центральна районна лікарня" Путивльської міської ради проводити демонтаж або від`єднання іншим чином від мережі теплопостачання двох твердопаливних котлів марки "СЕТ 800" з порядковими номерами 5004800280115 та 1002800280115, а також комплектуючих до них без згоди орендодавця - ФОП Костюченка І. С. згідно з договором оренди від 01.09.2020 № 40 під час його дії. Рішення у справі 920/501/21 набрало законної сили після перегляду судом апеляційної інстанції.

4.28. 05.01.2021 слідчим суддею Путивльського районного суду Сумської області у справі № 584/1660/20 накладено арешт на два опалювальні котли з комплектуючими до них та заборонено Костюченку І. С. та Путивльській центральній районній лікарні відчужувати та розпоряджатися зазначеним майном без заборони права користування, серед іншого, з тих мотивів, що власником твердопаливних котлів та устаткування до нього є Костюченко І. С. , а користувачем - Путивльська центральна районна лікарня.

4.29. Господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що КНП "Путивльська центральна районна лікарня" тричі зверталася до Путивльського районного суду Сумської області із проханням зняти арешт з котлів з метою їх демонтажу.

4.30. Ухвалами слідчого судді Путивльського районного суду Сумської області від 19.05.2021, 19.05.2021, 31.05.2021 у справі № 584/1660/21 відмовлено КНП "Путивльська центральна районна лікарня" в задоволенні клопотань про зняття арешту на майно. Зазначені ухвали слідчого судді не оскаржувалися.

4.31. Як зазначили суди, 27.09.2021 КНП "Путивльська центральна районна лікарня" звернулося до управління "Центр надання адміністративних послуг" Виконавчого комітету Путивльської міської ради із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) на комплекс за адресою: вул. Глухівська, 1, м. Путивль, Конотопський район, Сумська область.

До зазначеної заяви було додано: технічний паспорт, серія та номер: ТІ01:5485-2484-5157-7628, виданий 18.09.2021 ЄДЕССБ; лист регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях за вих. № 05-214-01956 від 06.09.2021; рішення Путивльської міської ради від 24.09.2021 № 741-МР.

4.32. Згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 60594262 від 27.09.2021, номер запису про право власності № 44163785, прийнятим державним реєстратором виконавчого комітету Путивльської міської ради Анохіним Сергієм Вікторовичем, проведено державну реєстрацію права власності на котельню з конструктивними частинами: котел "СЕТ 800", котел "СЕТ 800", труба, розташовані за адресою: Сумська область, Конотопський район, м. Путивль, вул. Глухівська, буд. 1

4.33. Спір у цій справі виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю правових підстав для визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності та визнання права власності на спірне майно, набуте на підставі договору купівлі-продажу від 23.12.2020 № 1.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково з огляду на таке.

5.3. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги ФОП Костюченка І. С. про визнання незаконним і скасування рішення державного реєстратора та про визнання права власності, які обґрунтовані невизнанням відповідачем права власності позивача на спірне майно.

5.4. Колегія суддів зазначає, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права (пункт 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України).

5.5. Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 Цивільного кодексу України).

5.6. Згідно з положеннями статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

5.7. Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 цього Кодексу, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

5.8. Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно. Позивачем у такому позові може бути суб`єкт, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку із наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи.

Така правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у його постанові від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18.

5.9. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ФОП Костюченка І. С., послався на положення статей 321, 392, 328 Цивільного кодексу України та виходив із того, що позивач набув у власність котли твердопаливні з додатковим устаткуванням на підставі правочину, а саме, договору купівлі-продажу від 23.12.2020 № 1, укладеного між ФОП Пилєвим В. М. та фізичною особою Костюченком І. С. Суд першої інстанції зазначив, що укладення такого договору не заборонено нормами чинного законодавства, цей договір не визнаний недійсним у встановленому законом порядку. Суд першої інстанції встановив, що вказане у договорі майно, яке призначене для теплопостачання, є обладнанням, майно є рухомим, договір купівлі-продажу такого майна не потребував нотаріального посвідчення, тому перехід права власності на таке майно не потребував державної реєстрації.

Суд першої інстанції, мотивуючи своє рішення, зазначив, що він не покладає в основу висновків у цій справі експертний висновок № 1862 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні № 12020200230000300. При цьому суд першої інстанції послався на висновок Сумського відділення "Інституту судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса" Національного наукового центру Міністерства юстиції України № 3017/120/224-277 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до пояснень державного реєстратора від 12.11.2021 б/н (вх. № 9527 від 16.11.2021) підставою для прийняття спірного рішення про державну реєстрацію за заявою Путивльської міської ради від 23.09.2021 стали такі документи: технічний паспорт, серії ТІ01 № 5485-2484-5157-7628 від 18.09.2021; лист регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях від 06.09.2021 № 05-214-01956; рішення Путивльської міської ради від 24.09.2021 № 741-МР.

Проте суд першої інстанції зауважив, що на виконання ухвали суду від 31.01.2022 у цій справі про витребування у державного реєстратора реєстраційної справи щодо об`єкта нерухомого майна (комплексу), яке знаходиться за адресою: вул. Глухівська, 1. м. Путивль, Конотопський район, Сумська область, державний реєстратор надав відповідь від 07.02.2022 б/н (вх. № 1220/22 від 15.02.20222) про те, що Виконавчий комітет Путивльської міської ради не уповноважений на зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, а отже не може виконати ухвалу суду від 31.01.2022. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що державний реєстратор неправомірно визнав надані документи достатньою підставою для реєстрації права власності на котли твердопаливні за Путивльською міською радою, тому рішення державного реєстратора підлягає скасуванню разом із записом про державну реєстрацію права власності.

5.10. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах позивачем доведено наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. Тому суд апеляційної інстанції зазначив, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами. Суд апеляційної інстанції встановив, що наведені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Путивльської міської ради.

5.11. КНП "Путивльська центральна районна лікарня", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Путивльська міська рада, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.12. Пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Щодо касаційної скарги КНП "Путивльська центральна районна лікарня"

5.13. Касаційну скаргу КНП "Путивльська центральна районна лікарня" мотивовано тим, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не врахували висновки щодо застосування статей 98, 104 Господарського процесуального кодексу України, викладені у постанові Верховного Суду від 19.10.2023 у справі № 910/7514/21. Скаржник також вважає, що суди з порушенням вимог статей 86, 98, 99, 104 Господарського процесуального кодексу України не дослідили висновок експерта № 2701/2960 та не встановили обставини, необхідні для правильного вирішення спору.

5.14. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі КНП "Путивльська центральна районна лікарня", Верховний Суд зазначає таке.

5.15. Колегія суддів установила, що постанова Верховного Суду від 19.10.2023 у справі № 910/7514/21, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Приватного акціонерного товариства "Завод Південкабель" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТФ-К" про захист порушеного права інтелектуальної власності. У зазначеній постанові Суд дійшов таких висновків:

"8.40. Відхилення судом кожного висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні відповідно до вимог статті 104 ГПК України, чого судом апеляційної інстанції зроблено не було. (Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17.08.2023 у справі №910/16718/20, від 13.01.2022 у справі № 910/6552/20, від 12.02.2020 у справі № 910/21067/17 тощо.) У той же час оцінка таких доказів як судові експертизи якщо вони містять суперечливі висновки не може базуватися на принципі вірогідності. Оскільки судова експертиза за своєю суттю є висновком на підставі певних наукових знань. Лише оцінивши кожну з експертиз на їх відповідність статті 98 ГПК України, суд має оцінити їх у сукупності з іншими доказами з урахуванням критерію вірогідності.

…8.48. Із тексту оскаржуваного судового рішення вбачається, що судом апеляційної інстанції зміст висновка експерта не досліджувався, як і не було здійснено аналізу його суті".

Верховний Суд, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції у справі № 910/7514/21, виходив із того, що сторони надали декілька висновків експертів за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності. Проте Верховний Суд у справі № 910/7514/21 установив, що суд апеляційної інстанції зміст одного з висновків експертів не дослідив, та не здійснив аналізу його суті. Як зазначив Верховний Суд, суд апеляційної інстанції не врахував та не здійснив належного дослідження сукупності наявних у матеріалах справи доказів з урахуванням правил та критеріїв оцінки та дослідження доказів, визначених положеннями статей 86, 98 Господарського процесуального кодексу України.

5.16. Колегія суддів зазначає, що частинами 1, 2 статті 98 Господарського процесуального кодексу України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

5.17. Відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

5.18. Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

5.19. Верховний Суд зазначає, що оцінка доказів має свій зміст: визнання допустимості, належності, достовірності, вірогідності, достатності та взаємозв`язку всієї сукупності доказів. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.10.2023 у справі № 922/1653/21, від 26.09.2023 у справі № 904/3440/22, від 01.11.2022 у справі № 910/7853/21, від 06.09.2022 у справі № 924/898/21.

5.20. У справі № 920/1114/21, що розглядається, суд першої інстанції ухвалою від 13.01.2022 поновив Путивльській міській раді строк та долучив до матеріалів копію висновку судової будівельно-технічної експертизи від 09.12.2021 № 2701/2960 Сумського відділення Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса" Міністерства юстиції України. Суди першої та апеляційної інстанції у тексті судових рішень також послалися на зазначений висновок судової будівельно-технічної експертизи від 09.12.2021 № 2701/2960. Проте зміст цього висновку експерта № 2701/2960 судами не досліджувався, оскільки судові рішення не містять ні викладу, ні аналізу його змісту. Суд апеляційної інстанції, зазначивши в описовій частині постанови узагальнені доводи скаржника про неправомірне відхилення висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2701/2960 від 09.12.2021, у мотивувальній частині постанови не здійснив належного дослідження цього висновку з урахуванням правил та критеріїв оцінки та дослідження доказів, визначених положеннями статей 86, 98 Господарського процесуального кодексу України, та не спростував доводи скаржника в цій частині.

5.21. Отже, колегія суддів зазначає, що зміст оскаржуваних судових рішень у справі, що розглядається, свідчить про їх невідповідність правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 19.10.2023 у справі № 910/7514/21, на яку посилається КНП "Путивльська центральна районна лікарня", оскільки оцінка доказів, зокрема, висновку судової будівельно-технічної експертизи від 09.12.2021 № 2701/2960 Сумського відділення Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса" Міністерства юстиції України в оскаржуваних судових рішеннях судами не здійснена, що суперечить вимогам статей 86, 104 Господарського процесуального кодексу України.

5.22. З огляду на викладене наведені КНП "Путивльська центральна районна лікарня" підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, підтвердилися під час касаційного провадження.

Щодо касаційної скарги Путивльської міської ради

5.23. Путивльська міська рада, звертаючись із касаційною скаргою, зазначає про відсутність висновків Верховного Суду про застосування у подібних правовідносинах у взаємозв`язку положень статей 181, 182, 183, 187, 188, 220, 328, 390, 657, 778 Цивільного кодексу України, пункту 14 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV, пунктів 40, 44 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 25.12.2015 № 1127 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження типових форм з обліку та списання основних засобів суб`єктами державного сектору та порядку їх складання" від 13.09.2016 № 818. За твердженням скаржника, комплекс будівель та споруд з будівлею "Котельня" разом із твердопаливними котлами та обладнанням до них є складною річчю в розумінні статті 187 Цивільного кодексу України та невід`ємним поліпшенням котельні відповідно до положень статті 778 Цивільного кодексу України, оскільки суди не встановили, що котли та обладнання до нього були демонтовані, та перебувають в цивільному обороті окремо від об`єкта нерухомого майна. Крім того, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

5.24. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі Путивльської міської ради, Верховний Суд зазначає таке.

5.25. Згідно зі статтею 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

5.26. Статтею 179 Цивільного кодексу України визначено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

5.27. За змістом статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

5.28. Згідно з положеннями Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440 (зі змінами), нерухоме майно (нерухомість) - земельна ділянка без поліпшень або земельна ділянка з поліпшеннями, які з нею нерозривно пов`язані, будівлі, споруди, їх частини, а також інше майно, що згідно із законодавством належить до нерухомого майна; рухоме майно - матеріальні об`єкти, які можуть бути переміщеними без заподіяння їм шкоди. До рухомого майна належить майно у матеріальній формі, яке не є нерухомістю.

5.29. Враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, як правило, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц).

5.30. Цей фактичний стан володіння слід відрізняти від права володіння, яке належить власникові (частина 1 статті 317 Цивільного кодексу України) незалежно від того, є він фактичним володільцем майна, чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість ця особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем останнього, але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчує державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Тоді як право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може. Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц; від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17.

5.31. Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (статі 392 Цивільного кодексу України).

5.32. Умовою задоволення позову про визнання права власності є наявність у позивача суб`єктивного права власності, що є предметом доказування у справі, та покладає на позивача процесуальний обов`язок надати суду належні та допустимі докази, що підтверджують право власності позивача на спірне майно.

5.33. Суди попередніх інстанцій зазначили, що позивач набув у власність котли твердопаливні з додатковим устаткуванням на підставі правочину, а саме договору купівлі-продажу від 23.12.2020 № 1, який укладено між ФОП Пилєвим В. М. та позивачем. Суди попередніх інстанцій також констатували, що вказане у договорі майно, яке призначене для теплопостачання, є обладнанням. Тому, враховуючи, що спірне майно фактично є обладнанням, дійшли висновку, що вказане майно є рухомим. При цьому суди попередніх інстанцій також послалися на експертний висновок № 3017/120/224-277 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи.

5.34. Отже, суди попередніх інстанцій зосередилися виключно на питанні щодо виду спірного майна - рухоме чи нерухоме, проте не з`ясували, чи є спірне майно самостійним об`єктом цивільних прав та чи може воно бути відокремлене в натурі без шкоди для котельні, чи є спірне майно невід`ємним поліпшенням, виконаним згідно з умовами договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна від 01.06.2015 № 39. Крім того, суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, зокрема, щодо набуття позивачем усіх складових спірного майна.

5.35. Крім того, у справі, що розглядається, скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій за відсутності доказів визнали за позивачем право власності, зокрема, на манометри - 11 шт., групу безпеки котла - взривні клапани - 4 шт., задвижки - 11 шт., лічильник води, які не були предметом договору купівлі-продажу № 1 від 23.12.2020. Тому скаржник вважає, що суди не встановили правовий режим майна та особу, якій дійсно належить право власності з усіма речовими правами.

5.36. Колегія суддів, розглянувши доводи скаржника, звертає увагу на те, що у справі, яка розглядається, суди зазначили, що 23.12.2020 між ФОП Пилєвим В. М. та позивачем був укладений договір купівлі-продажу № 1, згідно з умовами якого позивач придбав наступне майно: котел "СЕТ 800" призначений для теплопостачання з порядковим номером 5004800280115; котел "СЕТ 800" призначений для теплопостачання з порядковим номером 1002800280115; пульт управління - 2 шт.; обшивку котла (змонтована на котлі) - 2 шт.; комплект кріплення обшивки - 2 шт.; фланці на подачі і зворотні патрубки котла - 2 шт.; вентилятор - 2 шт.; систему аварійного охолодження - 2 шт.; хім-водоочистку -1 шт.; підживлюючий насос SAER М - 97 - 2 шт.; циркуляційний насос - 2 шт.

5.37. Проте господарські суди попередніх інстанцій визнали за позивачем право власності також на манометри - 11 шт., групу безпеки котла - взривні клапани - 4 шт., задвижки - 11 шт., лічильник води без з`ясування фактичних обставин та дослідження доказів щодо набуття позивачем прав на зазначене майно.

5.38. З урахуванням наведеного колегія суддів зазначає, що наведені Путивльською міською радою підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, частково підтвердилися під час касаційного провадження.

5.39. Путивльська міська рада також посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанції за відсутності доказів демонтажу котлів та обладнання встановили право власності позивача на це майно. При цьому зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив клопотання КНП "Путивльська центральна районна лікарня" про дослідження нотаріально посвідчених заяв працівників КНП "Путивльська центральна районна лікарня", якими підтверджується, що демонтаж котлів та обладнання у котельні КНП "Путивльська центральна районна лікарня" ніколи не проводиться.

5.40. Колегія суддів установила, що під час розгляду справи до суду апеляційної інстанції надійшли, зокрема, клопотання відповідача-2 про долучення доказів, а саме нотаріально засвідчених заяв свідків. Суд апеляційної інстанції послався на положення частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України та дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення на стадії апеляційного розгляду цієї справи, виходячи з того, що відповідач-2 не обґрунтував належним чином неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

5.41. Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

5.42. Згідно з частиною 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

5.43. Отже, за змістом наведених норм процесуального права єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі судом апеляційної інстанції, доказів із порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 873/228/23, від 05.07.2023 у справі № 910/19369/15, від 18.07.2023 у справі № 914/3143/21, від 11.05.2023 у справі № 910/17285/21.

Водночас прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених критеріїв зумовлює порушення положень статті 269 Господарського процесуального кодексу України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27.06.2023 у справі № 910/16181/18, від 20.06.2023 у справі № 910/644/22 (910/1687/22), від 14.06.2022 у справі № 916/1128/21, від 29.09.2022 у справі № 910/20010/20.

5.44. Оскільки суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач-2 не обґрунтував належним чином неможливість подання доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, тому в цьому випадку відсутні порушення положень статті 269 Господарського процесуального кодексу України. Відтак доводи скаржника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів вважає безпідставними.

5.45. Скаржники також стверджують, що суди попередніх інстанцій встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, а саме на підставі акта приймання-передачі основних засобів від 11.06.2020 до договору оренди майна від 01.06.2015 № 39. Як зазначають скаржники, зазначений акт є недопустимим доказом, оскільки він складений із порушенням процедури передачі майна, за підписом ОСОБА_3 , без печатки, без створення комісії з прийняття основних засобів, без працівників інженерних, технічних, технологічних, будівельних, обліково-економічних та інших служб, без відповідного наказу керівника, без відмітки бухгалтерської служби про відображення у регістрах бухгалтерського обліку, що не узгоджується з вимогами наказу Міністерства фінансів України 13.09.2016 № 818.

5.46. Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

5.47. За змістом статті 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

5.48. Верховний Суд зазначає, що недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Тому тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 05.09.2023 у справі № 910/11761/21, від 14.03.2023 у справі № 911/1411/19, від 05.07.2022 у справі № 904/3860/19, від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 16.03.2021 у справі № 905/1232/19.

5.49. Суд апеляційної інстанції зазначив, що 11.06.2020 ТОВ "Укртепло Суми" згідно з актом приймання-передачі основних засобів повернуло КНП "Путивльська центральна районна лікарня" приміщення котельні після оренди. При цьому суд апеляційної інстанції зауважив, що за змістом цього акта приймання-передачі основних засобів від 11.06.2020 об`єкт повертається в тій же комплектності, що брався в оренду і в тому ж технічному стані; сторонами договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна № 39 від 01.06.2015, зокрема, й КНП "Путивльська центральна районна лікарня" при поверненні майна з оренди не зазначено в акті про здійснення саме невід`ємних поліпшень котельні та не здійснено на виконання умов зазначеного правочину відшкодування їх вартості.

5.50. Колегія суддів установила, що Путивльська міська рада в апеляційній скарзі посилалася на те, що акт приймання-передачі основних засобів від 11.06.2020 належить оцінити відповідно до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України. Натомість суд апеляційної інстанції, всупереч вимогам статті 282 Господарського процесуального кодексу України, не надав правової оцінки доводам Путивльської міської ради щодо відповідності цього акта приймання-передачі основних засобів від 11.06.2020 вимогам, установленим чинним законодавством.

5.51. Путивльська міська рада зазначає про недослідження судами акта позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності КНП "Путивльська центральна районна лікарня" за період з 01.01.2019 до 31.03.2021 № 201805-19/04 від 10.06.2021.

5.52. Колегія суддів установила, що господарські суди попередніх інстанцій визнали безпідставними посилання відповідача-1 як на підставу заперечень проти позовних вимог на акт позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності відповідача за період з 01.01.2019 до 31.03.2021, оскільки, за твердженням судів, тлумачення норм права, в тому числі щодо наявності або відсутності права, зокрема, й права власності чи іншого речового права, здійснюється саме судом на підставі належних та допустимих доказів, а листи, акти та інші документи ненормативного характеру органів виконавчої влади мають рекомендаційний характер.

5.53. Отже, доводи скаржника про ненадання правової оцінки акту позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності КНП "Путивльська центральна районна лікарня" за період з 01.01.2019 до 31.03.2021 № 201805-19/04 від 10.06.2021 є безпідставними, оскільки суди надали цьому акту відповідну правову оцінку як доказу. Водночас доводи скаржника в цій частині зводяться до необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

5.54. Путивльська міська рада також зазначає, що підставою позову у цій справі є договір купівлі-продажу № 1 від 23.12.2020, укладений між ФОП Пилєвим В. М. та фізичною особою Костюченком І. С. , докази використання відповідачем майна у господарській діяльності в матеріалах справи відсутні, тому спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

5.55. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

5.56. Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

5.57. Оскільки з позовом до господарського суду у цій справі звернувся ФОП Костюченко І. С., та з урахуванням характеру спірних правовідносин, доводи скаржника про те, що спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства, колегія суддів вважає безпідставними.

5.58. Водночас колегія суддів зазначає, що слушними є аргументи скаржників про те, що суди попередніх інстанцій, визначаючи правовий режим спірного майна, послалися на Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703, та Методичні рекомендації стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на яке підлягає державній реєстрації, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 14.04.2009 № 660/5, які станом на момент виникнення спірних правовідносин втратили чинність. Тому колегія суддів вважає обґрунтованими доводи скаржників про помилкове застосування судами попередніх інстанцій зазначених нормативних актів до спірних правовідносин.

5.59. З урахуванням наведеного колегія суддів зазначає, що при вирішенні цього спору суди попередніх інстанцій не дотрималися вимог статей 73-79, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому судові рішення у справі підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права.

5.60. Отже, доводи скаржників, які стали підставами для відкриття касаційного провадження відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку частково підтвердилися.

5.61. Водночас колегія суддів вважає передчасним формування висновку щодо застосування у спірних правовідносинах положень статей 181, 182, 183, 187, 188, 220, 328, 390, 657, 778 Цивільного кодексу України, пункту 14 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV, пунктів 40, 44 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 25.12.2015 № 1127, оскільки судами не досліджені докази та не встановлені усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

5.62. Враховуючи порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційні скарги слід задовольнити, а оскаржувані судові рішення - скасувати із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. За змістом частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

6.3. Оскільки наведені скаржниками підстави касаційного оскарження частково підтвердилися під час касаційного провадження, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги КНП "Путивльська центральна районна лікарня" Путивльської міської ради та Путивльської міської ради необхідно задовольнити, оскаржувані постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 і рішення Господарського суду Сумської області від 01.07.2022 у справі № 920/1114/21- скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.

6.5. Під час нового розгляду справи господарському суду слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

7. Судові витрати

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Комунального некомерційного підприємства "Путивльська центральна районна лікарня" Путивльської міської ради та Путивльської міської ради Конотопського району Сумської області задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 і рішення Господарського суду Сумської області від 01.07.2022 у справі № 920/1114/21 скасувати, справу № 920/1114/21 передати на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак