Рішення

від 03.05.2024 по справі 279/1357/24

КОРОСТЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/1357/24

Провадження № 2/279/833/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2024 року

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі судді Шульги О.М., з секретарем Райвахівською Л.В., розглянувши в приміщенні суду в м.Коростені в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №279/1357/24 за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах своїх неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інтереси яких представляє адвокат Таргоній Вадим Миколайович до Акціонерного товариства "Українська Залізниця" про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька, внаслідок нещасного випадку на виробництві, -

В С Т А Н О В И В:

Сторона позивача звернулась до суду з позовом до відповідача, в якому зазначив, що 18.05.2023 року близько 22 години 20 хвилин електровоз ЧС 8016 локомотив №56, сполученням «Київ-Перемишль» під керуванням машиніста ОСОБА_4 , на 272 км., поблизу с.Березівка, Коростенського р-ну, Житомирської області здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , який від отриманих травм загинув на місці пригоди.

Внаслідок смерті ОСОБА_5 позивачам було спричинено моральну шкоду.

В обґрунтування розрахунку суми, що стягується/оспорюється, зазначає, що діти втратили батька в малолітньому віці, тобто у віці коли люди є максимально вразливими, як психічно/емоційно так і матеріально, оскільки не можуть самостійно забезпечувати своє існування, їх життя змінилось і вони жодним чином не можуть вплинути на ці зміни, вжити будь-яких заходів не просто для відновлення попереднього стану, а хоча б частково покращити своє становище. Внаслідок смерті вони позбавлені можливості отримувати любов, турботу, допомогу та підтримку від батька. Для дітей важливими є виховання, порада та підтримка батька, приклад для наслідування.

Вони не зможуть отримати від батька пораду, не зможуть запросити на святкування радісних подій в житті або розраховувати на допомогу в негативних подіях. Жодна людина не може замінити батьківську любов та турботу.

Сталий життєвий устрій позивачів непоправно змінено з незалежних від них обставин. Вони втратили можливість тривалого життєвого зв`язку з батьком, а зв`язок з батьками є важливим для будь-якої людини, незалежно від віку.

Вони відчувають біль, страждання та гостре відчуття несправедливості, оскільки батько загинув неприродною смертю внаслідок трагічної випадковості і жодних передумов до його втрати не було.

Враховуючи, що смерть батька відбулась в малолітньому віці, їм доведеться жити без батька більшу частину життя.

Крім втрат пов`язаних з болем та стражданням, вони також втратили частину матеріального забезпечення, оскільки батьки зобов`язані піклуватись про своїх дітей, а позивачі є неповнолітніми і не можуть самостійно компенсувати ту частину забезпечення, яку надавав їм батько.

Щодо часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану - попередній стан ніколи не може бути відновлений, оскільки смерть є невідворотною і непоправною втратою.

Смерть батька спричиняє страждання і не може не спричиняти зміну в психоемоційному стані дитини і безумовно призводить до болю та страждань.

Щодо характеру та обсягу страждань - емоції пов`язані зі смертю є особливими емоціями, які неможливо порівняти з будь-якими іншими стражданнями через їх глибину і тяжкість.

Передчасна смерть батька стала різкою псих травматичною подією для дітей. Особливу увагу заслуговує те, що страждання пов`язані зі смертю батька, є не «одномоментними», а «триваючими», тому що його втрата є непоправною подією в житті.

Встановити ціну людського життя неможливо, як і неможливо точно оцінити завдану моральну шкоду, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

З урахуванням наведеного вище, невідновності заподіяної шкоди, її тривалості та глибини страждань, оцінюють розмір грошового відшкодування завданої моральної шкоди у грошовому еквіваленті по 250 000 грн.

Такий розмір вважають розумним і справедливим, що зможе хоча б частково допомогти в організації свого життя після тяжкої втрати.

Просить стягнути з Акціонерного товариства "Українська Залізниця" (ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в інтересах яких діє ОСОБА_1 , по 250000 гривень в якості відшкодування моральної шкоди.

05.03.2024 року у справі було відкрито спрощене позовне провадження, без повідомлення (виклику) сторін, та встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов та подання письмових та електронних доказів щодо заперечення проти позову.

Ухвала про відкриття провадження, копія позовної заяви з додатком отримана відповідачем 13.03.2024 року.

У встановлений строк відповідач подав відзив на позов в якому вказав, що не погоджується з доводами, викладеними у позовній заяві та заперечує проти позову в цілому і просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування такої позиції зазначено, що 19.05.2023 року Коростенським РУП ГУНП в Житомирській області були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023060490000423 та розпочате досудове розслідування за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.276 КК України.

Згідно акту службового розслідування залізниці №1 від 25.05.2023 року, нещасний випадок невиробничого характеру стався внаслідок порушення самим потерпілим «Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 19.12.1998 року №54 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.03.1998 №193/2663 зі змінами внесеними наказом Міністерства транспорту України від 22.07.2007 року №1059, п.2.5 (пішоходам забороняється ходити по залізничних коліях та наближатися до них на відстань 5 метрів). Довідкою розшифровки швидкостемірної стрічки поїзда №53 за 18/19.05.2023 на 272 км. 1 пк підтверджується факт застосування машиністом екстреного гальмування для запобігання наїзду на людину.

Згідно висновку експертизи №82 при розтині трупа ОСОБА_5 , в крові та сечі трупа виявлено етиловий спирт в концентрації 1,93 проміле та 4,75 проміле відповідно, що при житті відповідає середньому ступеню алкогольного сп`яніння.

Органи досудового розслідування не виявили порушень в діях локомотивної бригади, як і не виявили порушень в діях працівників залізниці і представники комісії службового розслідування.

У зв`язку з відсутністю факту порушення правил експлуатації залізничного транспорту, що спричинило загибель людини, кримінальне провадження постановою слідчого від 07.07.2023 року було закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.276 КК України.

Таким чином, у даному випадку встановлено, що смерть ОСОБА_5 , батька позивачів, сталася внаслідок експлуатації джерела підвищеної небезпеки та поведінки потерпілого ОСОБА_5 , який проявив грубу необережність, а відповідачем Правил дорожнього руху порушено не було.

Докази беззаперечно свідчать про свідоме (умисне) порушення потерпілим (загиблим) Правил безпеки на залізничному транспорті, що призвело до отримання травм несумісних з життям.

Сторона позивача у встановлений строк, відповідь на відзив та будь-які клопотання, пов`язані з розглядом справи до суду не подала.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наступне:

Судом встановлено, що сторона позивача звернулась до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька.

Так, 18.05.2023 року близько 22 години 20 хвилин електровоз ЧС 8016 локомотив №56, сполученням "Київ- Перемишль" під керуванням машиніста ОСОБА_4 , на 272 км, поблизу с. Березівка, Коростенського р-ну, Житомирської області здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , який від отриманих травм загинув на місці пригоди.

По даному факту 19 травня 2023 року було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12023060490000423 за ч.3 ст.276 КК України.

З акту службового розслідування слідує, що нещасний випадок невиробничого характеру стався внаслідок порушення самим потерпілим ОСОБА_5 "Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 19.12.1998 №54 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.03.1998 №193/2663 зі змінами внесеними наказом Міністерства транспорту України від 22.07.2007 №1059, п.2.5 (пішоходам забороняється ходити по залізничних коліях та наближатися до них на відстань 5 метрів).

Довідкою розшифровки швидкостемірної стрічки поїзда №53 за 18/19.05.2023 на 272 км 1 пк підтверджується факт застосування екстреного гальмування для запобігання наїзду на людину.

З висновку експертизи №82 при розтині трупа ОСОБА_5 слідує про виявлення в крові та сечі останнього етилового спирту в концентрації 1,93 проміле та 4,75 проміле відповідно, що при житті відповідає середньому ступеню алкогольного сп`яніння. Органи досудового розслідування не виявили порушень в діях локомотивної бригади, як і не виявили порушень в діях працівників залізниці і представники комісії службового розслідування.

У зв`язку з відсутністю факту порушення правил експлуатації залізничного транспорту, що спричинило загибель людини, постановою слідчого від 07.07.2023 року кримінальне провадження було закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.276 КК України. Зміст постанови містить інформацію про те, що загиблий ОСОБА_5 мав середній ступінь алкогольного сп`яніння.

Машиніст ОСОБА_4 перебуває у трудових відносинах з відповідачем, а поїзд "ЧС №8016" перебуває на балансі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця".

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Статтею 1167 ЦК України визначено, що якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Частиною 1 ст.1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої ст.1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) зазначено, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Шкода, завдана внаслідок ДТП, з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Згідно з ч.5 ст. 1187 ЦК України при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Під непереборною силою необхідно розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого необхідно розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Головною умовою покладення на особу обов`язку компенсувати моральну шкоду є наявність такої шкоди.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в інтересах яких діє їх законний представник, є дітьми загиблого ОСОБА_5 , що стверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 , відповідно.

Суд не ставить під сумнів факт заподіяння моральної шкоди позивачам внаслідок втрати батька, причиною смерті якого стала груба необережність останнього ( ОСОБА_5 ), який порушив Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України.

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (ч.2 ст. 1193 ЦК України).

Відповідно до ч.4 ст. 1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.

Положення ст. 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (ч. 2 ст. 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги , що смерть ОСОБА_5 сталася внаслідок його грубої необережності, а відповідачем Правил дорожнього руху порушено не було, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивачів по 50000 гривень, що в даному випадку буде розумним та справедливим.

Керуючись ст.ст. 4, 76 - 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України ЦПК України, ст.16, 23, 1167, 1168, 1187, 1193 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , по 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень кожній, у відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька ОСОБА_5 .

Звільнити позивачів від сплати судового збору на підставі ст.5 Закону України "Про судовий збір".

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська Залізниця" судовий збір в розмірі 1211,20 гривень, за ставками судового збору, який діяв на час подання позовної заяви, який підлягає зарахуванню до спеціального фонду Державного бюджету України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня його вручення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони та учасники:

Сторона позивача: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий 28.12.2007 Коростенським МРВ УМВС України в Житомирській області, РНОКПП НОМЕР_4 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник сторони позивачів: адвокат Таргоній Вадим Миколайович ( Адвокатське об`єднання «Всеукраїнський центр адвокатських розслідувань ДТП «Автопоміч», код ЄДРПОУ 43170772, адреса для листування: 79026, м. Львів, вул. А. Сахарова, 33, оф.501, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії РН №1944 видане 26 лютого 2021 року Радою адвокатів Рівненської області.

Відповідач - Акціонерне товариство "Українська Залізниця", місце знаходження: 03680, м.Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815.

Суддя: О.М.Шульга