Ухвала

від 29.04.2024 по справі 619/3051/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 619/3051/17

провадження № 61-5882ск24

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 15 лютого 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, заінтересовані особи: Дергачівський відділ державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця Дергачівського ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій просив визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Дергачівського ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Стадніченко Т. О. у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, яка виразилась у невиконанні пункту 4 розділу ІХ «Виконання рішень немайнового характеру» Інструкції з організації примусового виконання рішень щодо незвернення з поданням до суду про розшук боржника в період з дня надходження оригіналу виконавчого документа до 12 липня 2023 року.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 15 лютого 2024 року, яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року, у задоволенні скарги відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції, з якою погодився апеляційний суд, мотивована тим, що під час примусового виконання виконавчого провадження державний виконавець діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначений Законом України «Про виконавче провадження» з урахуванням того, що боржник з дитиною перебувають поза межами України.

20 квітня 2024 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 15 лютого 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року у вказаній вище справі.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно із статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Суд установив, що на виконанні Дергачівського ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 619/3051/17 від 14 серпня 2018 року, виданого Дергачівським районним судом Харківської області, про усунення перешкод ОСОБА_1 та визначення йому днів для участі у вихованні та спілкуванні з його малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: кожного вівторка та четверга кожного тижня з 17 годин 00 хвилин до 19 годин 00 хвилин без присутності матері; кожної суботи та неділі кожного другого та четвертого тижня місяця з 10 годин 00 хвилин до 18 годин 00 хвилин без присутності матері.

24 грудня 2021 року винесена постанова про відновлення виконавчого провадження на підставі ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 25 листопада 2021 року № 619/3051/17 про визнання неправомірною бездіяльності щодо невідновлення виконавчого провадження № НОМЕР_2.

24 квітня 2022 року боржник ОСОБА_2 повідомила Дергачівський ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про те, що у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, систематичними жорстокими обстрілами м. Харкова та сусідніх населених пунктів, в тому числі смт Мала Данилівка, постійною загрозою ракетних ударів на усій території України, реальною загрозою життю і здоров`ю дитини ОСОБА_3 , 2015 року народження, відсутністю належного матеріального, побутового забезпечення та неможливістю медичного обслуговування, дитина разом з нею за рекомендацією батька ОСОБА_1 була евакуйована до Німеччини.

17 листопада 2022 року від ОСОБА_1 на адресу відділу надійшов оригінал виконавчого листа № 619/3051/17 від 14 серпня 2018 року, виданого Дергачівським районним судом Харківської області.

На електронні запити державного виконавця до Державної прикордонної служби України щодо перетину боржником державного кордону отримано відповіді № 152047915 від 02 грудня 2022 року, № 155625170 від 08 лютого 2023 року, № 163193544 від 19 травня 2023 року, № 166621763 від 26 червня 2023 року, № 182532947 від 24 листопада 2023 року щодо відсутності даних про перетин ОСОБА_2 державного кордону.

11 липня 2023 року державним виконавцем направлено запит до Посольства України в Федеративній Республіці Німеччина, Генерального консульства України у Гамбурзі, Генерального консульства України у Мюнхені, Генерального консульства України в Дюссельдорфі, Генерального консульства України у Франкфурті на Майні щодо того, чи дійсно боржник ОСОБА_2 була евакуйована до Німеччини разом з дитиною ОСОБА_3 , 2015 року народження.

Згідно із відповідю № 71/17-546-81971 від 13 липня 2023 року тимчасово виконуючого обов`язки начальника управління консульського захисту департаменту консульської служби Міністерства закордонних справ України 29 липня 2022 року ОСОБА_2 зверталася до Генерального консульства України в Гамбурзі із заявою щодо продовження строку дії свого паспорту громадянина України для виїзду за кордон.

13 липня 2023 року державним виконавцем прийнята постанова про визначення місця побачення стягувача з дитиною, якою визначено місце побачення стягувача ОСОБА_1 з сином ОСОБА_4 за адресою реєстрації стягувача: АДРЕСА_1 у визначений рішенням суду час, та направлена сторонам виконавчого провадження.

13 липня 2023 року державним виконавцем прийнята постанова про проведення виконавчих дій 20 липня 2023 року з метою перевірки виконання боржником рішення суду у час, зазначений у виконавчому документі, за адресою: АДРЕСА_1 .

13 липня 2023 року державним виконавцем здійснено виїзд за адресою боржника, вказаною у виконавчому документі, тобто за адресою: АДРЕСА_2 , про що складено акт. В ході виїзду встановлено, що боржник ОСОБА_2 за вказаною адресою відсутня. Зі слів матері та сусідів боржник виїхала за межі України, а саме до Німеччини у зв`язку зі збройною агресією російської федерації.

17 липня 2023 року на електронну пошту ВДВС надійшла заява боржника ОСОБА_2 , якою вона повторно повідомила, що була змушена покинути територію України та на даний час разом з сином ОСОБА_4 перебуває у Німеччині (м. Бремен) у статусі біженців, про що надає відповідні документи (а саме посвідчення на право проживання № НОМЕР_3, № НОМЕР_1 ), тому з`явитися на виклик державного виконавця та бути присутньою при проведенні виконавчих дій, які призначені на 20 липня 2023 року за адресою: АДРЕСА_1 , вона не в змозі. Повідомила, що не може наражати сина ОСОБА_4 на небезпеку, оскільки в Україні відбуваються воєнні дії, тому готова надати можливість для побачення ОСОБА_1 з сином ОСОБА_4 на території Німеччини.

Постановою державного виконавця від 18 липня 2023 року відкладено проведення виконавчих дій до 31 липня 2023 року.

01 серпня 2023 року ОСОБА_2 направила до відділу державної виконавчої служби заяву аналогічного змісту та просила відкласти проведення виконавчих дій.

03 серпня 2023 року за електронну адресу ОСОБА_2 державним виконавцем направлено запит № 41970 про надання підтверджуючих документів, що станом на теперішній час вона дійсно перебуває на території Німеччини у м. Бремен.

Постановою державного виконавця від 03 серпня 2023 року відкладено проведення виконавчих дій до 16 серпня 2023 року.

04 серпня 2023 року на електронну адресу відділу надійшла відповідь від ОСОБА_2 на запит державного виконавця від 03 серпня 2023 року, в якій вона вказала, що для отримання підтверджуючих документів буде звертатися до відповідних органів, а в якості доказу наразі надає копію квитка на своє ім`я, який придбано нею 31 липня 2023 року з Бремена до Гамбурга і з Гамбурга до Бремена.

07 листопада 2023 року державним виконавцем на електронну адресу боржника направлено вимогу № 58982 щодо надання підтверджуючих документів, що станом на теперішній час вона дійсно перебуває на території Німеччини, м. Бремен.

27 листопада 2023 року державний виконавець звернувся до суду з поданням про розшук боржника ОСОБА_2 .

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 04 грудня 2023 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії та бездіяльність органу примусового виконання. Судом встановлено, що станом на 27 листопада 2023 року боржник не виконала вимогу державного виконавця, не надала відомості про місцезнаходження.

11 грудня 2023 року державним виконавцем отримано відповідь з Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України за № 91-59491/18/23, з якої встановлено, що відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період часу з 24 лютого 2022 року по 27 червня 2023 року в базі даних не виявлено.

28 грудня 2023 року до відділу надійшла заява ОСОБА_1 від 26 грудня 2023 року, в якій стягувач, турбуючись за безпеку свого малолітнього сина ОСОБА_5 , та у зв`язку з тим, що сам мешкає як ВПО у м. Полтава (довідка ВПО від 13 квітня 2022 року) просив призначити місце проведення виконавчих дій в приміщенні Шевченківського ВДВС у місті Полтава Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за адресою: Полтавська обл., м. Полтава, провулок Стешенка, № 6.

08 січня 2024 року державним виконавцем направлено до Посольства України в Федеративній Республіці Німеччина, Генерального консульства України у Гамбурзі, Генерального консульства України у Мюнхені, Генерального консульства України в Дюссельдорфі, Генерального консульства України у Франкфурті на Майні, запит про те, чи перебуває боржник у м. Бремен (Німеччина).

08 січня 2024 року державним виконавцем направлено запит до іміграційного офісу міста Бремен Управління у справах іноземців, про те, чи перебуває боржник у м. Бремен (Німеччина).

У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Варто враховувати, що виконання рішень про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною регламентується спеціальними правилами статті 64-1 Закону № 1404-VIII.

За правилами частин першої та другої цієї статті виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

Відповідно до пункту 4 розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5) та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 за неможливості з`ясування місцезнаходження боржника чи дитини державний виконавець звертається з поданням до суду про розшук дитини або боржника.

Верховний Суд враховує, що згідно з Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, дія якого продовжена до теперішнього часу.

Відповідно до частин першої, другої статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

З огляду на введення воєнного стану в Україні, вирішуючи спори, що стосуються прав та інтересів дитини, першочерговим завданням держави є забезпечення її безпеки і права на життя.

Встановивши, що державний виконавець під час примусового виконання рішення діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений Закону № 1404-VIII, зокрема, здійснював заходи для встановлення місця знаходження боржника ОСОБА_2 з метою забезпечення побачень стягувача з дитиною, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відмовили ОСОБА_1 у задоволенні його скарги.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись частинами четвертою, п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 15 лютого 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, заінтересовані особи: Дергачівський відділ державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 .

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров