Рішення

від 03.05.2024 по справі 363/539/22

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження № 2/760/3091/24

Справа № 363/539/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2024 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва в складі головуючого судді - Зуєвич Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 /далі - ОСОБА_2 / ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) про зменшення розміру заборгованості з аліментів,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

31.01.2022 до Вишгородського районного суду Київської області надійшла вказана позовна заява, датована 26.01.2022, за підписом позивача, в якій він просить:

- зменшити розмір заборгованості з аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , уродженця та жителя м. Києва на підставі рішення Оболонського районного суду міста Києва від 18.03.2016 у справі № 756/2075/16-ц на користь ОСОБА_2 на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до розміру 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за період де вони були нараховані, виходячи з середньої заробітної плати працівника для місцевості позивача, а саме: з березня 2016 по листопад 2019; з липня 2020 по жовтень 2020; з 08.06.2021 по теперішній час.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 15.08.2022 відповідну справу передано на розгляд до Солом`янського районного суду міста Києва.

10.10.2022 вказана справа надійшла до Солом`янського районного суду міста Києва з супровідним листом Вишгородського районного суду Київської області від 06.10.2022.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2022 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л. Фактично справу передано судді по реєстру 17.10.2022.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 21.10.2022 вказану позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмового провадження).

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України /далі - ЦПК України/).

Доводи позову

В обґрунтування позовних вимог в позові вказується, що 30.12.2008 між сторонами було укладено шлюб, який розірвано рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 02.08.2011.

Зазначається, що під час шлюбу у сторін народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка має зареєстроване місце проживання з позивачем.

Зауважується, що на підставі рішення Оболонського районного суду міста Києва від 18.03.2016 (справа 756/2075/16-ц) з позивача на користь ОСОБА_4 (на даний час ОСОБА_2 ) стягуються аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини від його заробітку (всіх видів доходу) щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10.02.2016 і до досягнення дитиною повноліття.

Як стверджує позивач, на сьогоднішній день він безробітний, має скрутне матеріальне становище та має заборгованість за кредитним договором № 2203520797 від 21.01.2008 в сумі 19 271,78 доларів США (рішення Оболонського районного суду міста Києва, виконавчий лист № 2-6226/12 виданий 01.04.2014) за придбання автомобіля Ніссан Алмера, рік випуску 2007, який на даний час вилучений приватним виконавцем Кошарським О. за борги.

Зі слів позивача, він не має ніякого майна та майнових прав (крім частки в квартирі де проживає), у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.

При цьому, позивач зазначає, що у відповідача інше матеріальне становище, а саме має житло, автомобіль TOYOTA, власну стоматологічну клініку та декілька власних магазинів.

Також, стверджує, що відповідач є фізичною особою-підприємцем, засновником, кінцевим бенефіціарним власником і керівником наступних підприємств: ТОВ "ЄВРО ДЕНТ" (код ЄДРПОУ: 39710328); ТОВ "ЄВРО ЗЕТ" (код ЄДРПОУ: 43649265); ТОВ ГРУПА КОМПАНІЙ "ЗЕТ" (код ЄДРПОУ: 42467667).

Таким чином, позивач вважає, що є доцільним зменшити його розмір заборгованості з аліментів до 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку за періоди де вони були нараховані, а саме: з березня 2016 по листопад 2019; з липня 2020 по жовтень 2020; з 08.06.2021 по теперішній час.

Щодо правової позиції відповідача

Відзив на позовну заяву не надійшов.

В матеріалах справи міститься зворотнє повідомлення про вручення поштових відправлень, яке свідчить про отримання за довіреністю 26.08.2023 копії ухвали суду про відкриття провадження разом з копією позовної заяви та всіма додатками до неї. (а.с. 72).

Таким чином, станом на день винесення рішення відповідачу відомо про існування даного судового провадження. Строк, встановлений для надання відзиву на позовну заяву (навіть з урахуванням поштового обігу) станом на день винесення рішення сплив.

Будь-яких заяв від відповідача до суду не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 18.03.2016 у справі 756/2075/16-ц (а.с. 7), з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 вирішено стягувати аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини від його заробітку (всіх видів доходу) щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10.02.2016 і до досягнення дитиною повноліття.

З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, виданого Оболонським відділом державної виконавчої служби у місті Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що складено на підставі виконавчого листа Оболонського районного суду м. Києва № 2/756/2511/16 від 08.04.2016 (а.с. 8-10), вбачається, що ОСОБА_1 станом на 01.11.2021 має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 136 675,44 грн.

Відповідно до наданої позивачем довідки Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Оболонської РДА від 06.01.2022, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 09.03.1993 по т.ч. зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 (а.с. 17).

Згідно з долученою до матеріалів справи довідкою Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Оболонської РДА від 06.01.2022, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 01.02.2011 по т.ч. зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 (а.с. 16).

На а.с. 11-13 міститься копія витягу з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків ОСОБА_1 за період з 1 кварталу 2000 року по 3 квартал 2021 року.

З довідки № 278.1-11/22 від 06.01.2022, виданої Оболонською районною філією Київського міського центру зайнятості (а.с. 14), вбачається, що ОСОБА_1 , який мешкає за адресою АДРЕСА_3 , з 02.10.2020 по 08.06.2021 був зареєстрований як безробітній.

Зі змісту довідки про доходи № 2781-10/22 від 05.01.2022 (а.с. 15), вбачається, що сума доходів ОСОБА_1 за період з жовтня 2020 року по червень 2021 року становить 19 233,48 грн, з яких 7 419,33 грн утримані аліменти.

Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_4 народилися ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвами про народження від 19.09.2023 серії НОМЕР_2 (а.с. 74) та від 19.09.2023 серії НОМЕР_3 (а.с. 75), де їх батьками вказані: ОСОБА_1 та ОСОБА_8 .

Крім того, в матеріалах справи містяться копії: паспорту ОСОБА_1 (а.с. 5); картки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 (а.с. 6).

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17 /провадження № 61-2417сво19/).

У частинах третій, четвертій та восьмій статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що визначення суми заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частки від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України /далі - СК України/. Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом (ч. 3 ст. 195 СК України).

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

У статті 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.01.2011 у справі № 2-751/2007 (провадження № 61-15422св20) вказано, що «у вказаній категорії справ стягувач аліментів вправі обирати спосіб судового захисту: або оскаржувати дії державного виконавця, або пред`являти позов на загальних підставах».

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.02.2021 у справі № 125/2525/18 (провадження № 61- 13525св20) зазначено, що «судам необхідно враховувати, що розмір заборгованості за виконавчим документом про стягнення аліментів державний виконавець повинен визначати, керуючись вимогами статті 74 Закону про виконавче провадження, відповідними нормами сімейного законодавства, а також постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 (з наступними змінами) «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб». При цьому він не може вирішувати питання про повне або часткове звільнення від сплати заборгованості. Спір щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи. Залежно від предмета та суті вимог така заява може розглядатися у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, або у позовному провадженні».

Відповідно до ст. 51 Конституції України дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з ч. 8, 9 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з ст. 180 СК України на батьків покладений обов`язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Положеннями ст. 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Аліментні зобов`язання за своєю природою та генезою є саме морально-етичною категорією, яка втілена у нормі позитивного права. Фактично йдеться про повністю не охоплені правом, проте визнані суспільством базові принципи моралі (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.05.2023 у справі № 753/20347/20 /провадження № 61-5707св22/).

Заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а у разі спору - судом (ч. 1, ч. 4 ст. 195 СК України).

За приписами ч. 2 ст. 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Таким чином, повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише у випадку, коли заборгованість виникла у зв`язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Вказана правова норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом. За наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.

Тобто з аналізу даної правової норми вбачається, що питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.

При цьому, слід звернути увагу на те, що у такий спосіб законодавцем визначено право, а не обов`язок, суду звільнити платника аліментів від сплати заборгованості або зменшити розмір заборгованості по стягненню аліментів. При вирішенні відповідних спорів необхідно виходити з інтересів дитини, оскільки аліменти за рішенням суду присуджені на утримання дитини з метою забезпечення достатнього матеріального рівня її життя.

Суд не бере до уваги посилання позивача, на скрутний матеріальний стан, оскільки такі обставини не повинні відбуватись за рахунок дитини, порядок утримання якої визначено рішенням суду.

Щодо посилань в позові на те, що дитина має місце реєстрації разом з батьком (позивачем), то при цьому позивач не спростовує, що дитина фактично проживає разом з відповідачем.

Стосовно наявності двох інших дітей ІНФОРМАЦІЯ_4 та заборгованості, стягнутої рішенням суду від 01.04.2014, то такі обставини вже існували на момент винесення рішення Оболонського районного суду міста Києва від 18.03.2016 у справі 756/2075/16-ц.

Інших істотних обставин для зменшення розміру заборгованості по стягненню аліментів позивач не зазначає.

За статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

За змістом ч. 3 ст. 12 ЦПК України та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК).

З огляду на наведене, оцінюючі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо судового збору

Приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи результат вирішення спору, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем, не відшкодовуються.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2-13, 76-83, 89, 141, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру заборгованості з аліментів, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Суддя Л. Л. Зуєвич