Ухвала

від 19.03.2024 по справі 759/1629/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/2304/2024 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер: № 759/1629/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2024 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючої судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду з використанням систем відеоконференцзв`язку за допомогою власних технічних засобів у системі EasyCon, апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 15 лютого 2023 року,

за участю:

представника - ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 15.02.2023 року задоволено клопотання прокурора Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 та накладено арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами:

- 3222487000:04:004:5060 загальною площею 0,1 га;

- 3222487000:04:004:5051 загальною площею 0,1 га;

- 3222487000:04:004:5055 загальною площею 0,1 га;

- 3222487000:04:004:5057 загальною площею 0,1 га;

- 3222487000:04:002:0101 загальною площею 0,1034 га;

- 3222487000:04:002:0186 загальною площею 0,1031 га;

- 3222487000:04:002:5066;

- 3222487000:04:002:5493 загальною площею 0,08 га;

- 3222487000:04:002:5490 загальною площею 0,07 га;

- 3222487000:04:002:5605 загальною площею 0,0506 га;

- 3222487000:04:002:5012;

- 3222487000:04:002:5116 загальною площею 0,075 га;

- 3222487000:04:002:0233 загальною площею 0,093 га;

- 3222487000:04:002:0263 загальною площею 0,093 га;

- 33222487001:04:002:0289 загальною площею 0,1 га;

- 3222487000:04:002:0262 загальною площею 0,141 га;

- 3222487000:04:002:0234;

- 3222487000:04:002:0213 загальною площею 0,25 га;

- 3222487000:04:002:0216 загальною площею 0,25 га;

- 3222487000:04:002:0298 загальною площею 0,2498 га;

- 3222487000:04:002:5105 загальною площею 0,125 га;

- 3222487000:04:002:5577 загальною площею 0,055 га,

із забороною державним органам та органам нотаріату здійснювати будь-які реєстраційні дії в тому числі і реєстрацію (перереєстрацію), пов`язану з відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власників, будівництва на них об`єктів нерухомості, а також забороною здійснення вирубки зелених насаджень (лісових насаджень), із забороною відділу містобудування та архітектури Обухівської районної державної адміністрації Київської області вчиняти дії по видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок, із забороною Державним органам вчиняти дії по реєстрації дозвільних документів на забудову земельної ділянки.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 15.02.2023 року в частині накладення арешту на земельну ділянку 3222487000:04:002:5577 загальною площею 0,055 га, що належить на праві власності ОСОБА_10 .

Щодо пропуску строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що з копією оскаржуваного рішення ознайомився лише 14.02.2024 року, а подана апеляційна скарга 19.02.2024 року.

Автор апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала винесена без належних на те правових підстав, суперечить вимогам кримінально процесуального закону.

Клопотання сторони обвинувачення про арешт майна не підсудне Святошинському районному суду м. Києва.

В судове засідання прокурор не з`явився, на адресу Київського апеляційного суду направив клопотання про розгляд апеляційної скарги без його участі.

Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана бути зацікавленою провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов`язки.

Враховуючи викладене, а також для забезпечення можливості розгляду апеляційної скарги у розумних строк, з метою недопущення затягування розгляду справи, колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити в повному обсязі, вивчивши матеріали судового провадження, та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що представником власника майна ОСОБА_6 - адвокатом ОСОБА_7 не було пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 15.02.2023 року, виходячи з положень абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, а його апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Оскільки дана ухвала оскаржується тільки в частині, то колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді в межах апеляційних вимог апелянта, а щодо інших земельних ділянок на які накладено арешт вказаною ухвалою, то в цій частині питання законності та обґрунтованості накладення арешту колегією суддів не вирішується.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, що Головним слідчим управлінням Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021111140000595 від 20.10.2021 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.

В ході досудового розслідування зазначено, що службові особи Федосіївської територіальної громади за попередньою змовою із службовими особами Головного управління Держгеокадастру у Київській області, шляхом зловживання службовим становищем всупереч інтересам служби, виділили земельні ділянки лісового фонду, які знаходяться в с. Ходосівка, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам держави.

Відповідно до даних публічної кадастрової карти стало відомо про те, що частина земельних ділянок лісогосподарського призначення передані у приватну власність, які накладаються на землі лісового фонду, а саме:

- 3222487000:04:004:5060 загальною площею 0,1 га;

- 3222487000:04:004:5051 загальною площею 0,1 га;

- 3222487000:04:004:5055 загальною площею 0,1 га;

- 3222487000:04:004:5057 загальною площею 0,1 га;

- 3222487000:04:002:0101 загальною площею 0,1034 га;

- 3222487000:04:002:0186 загальною площею 0,1031 га;

- 3222487000:04:002:5066;

- 3222487000:04:002:5493 загальною площею 0,08 га;

- 3222487000:04:002:5490 загальною площею 0,07 га;

- 3222487000:04:002:5605 загальною площею 0,0506 га; -3222487000:04:002:5012;

- 3222487000:04:002:5116 загальною площею 0,075 га;

- 3222487000:04:002:0233 загальною площею 0,093 га;

- 3222487000:04:002:0263 загальною площею 0,093 га;

- 33222487001:04:002:0289 загальною площею 0,1 га;

- 3222487000:04:002:0262 загальною площею 0,141 га;

- 3222487000:04:002:0234;?

- 3222487000:04:002:0213 загальною площею 0,25 га;

- 3222487000:04:002:0216 загальною площею 0,25 га;

- 3222487000:04:002:0298 загальною площею 0,2498 га;

- 3222487000:04:002:5105 загальною площею 0,125 га;

- 3222487000:04:002:5577 загальною площею 0,055 га.

На запит слідчого ДП «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» надано відповідь, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3222487000:04:002:0101; 3222487000:04:002:0186; 3222487000:04:002:5493; 3222487000:04:002:5012; 3222487000:04:002:0263; 3222487000:04:002:0213; 3222487000:04:002:5105; 3222487000:04:002:5577 накладаються на землі лісового фонду кварталу №32 виділу 1 Києво-Святошинського агролісництва ДП «СЛП «Київоблагроліс».

На запит слідчого ДП «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» надано відповідь, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3222487000:04:004:5060; 3222487000:04:004:5051; 3222487000:04:004:5055; 3222487000:04:004:5057; накладаються на землі лісового фонду кварталу №28 виділу 4 Києво-Святошинського агролісництва ДП «СЛП «Київоблагроліс».

Насадження кварталу №32 знаходяться на балансі ДП «СЛП «Київоблагроліс».

Лісові насадження кварталу №28 знаходяться на балансі ДП «СЛП «Київоблагроліс».

Однак, зазначені земельні ділянки відносяться до земель лісогосподарського призначення, рішення про припинення право користування на вказані земельні ділянки, в порядку передбаченого ст. ст. 83, 84, 150 Земельного кодексу України, не приймалися.

Згідно ст. 55 Земельного кодексу України, до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Пунктом 4 статті 84 Земельного кодексу України передбачено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, в тому числі, землі лісогосподарського призначення.

Згідно з ст. 7 Лісового Кодексу ліси, розташовані в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу.

Відповідно до ст. 8 Лісового Кодексу у державній власності перебувають усі ліси, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається й реалізується державою в особі Кабінету Міністрів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій згідно із законом.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб, що передбачено п.«б» ч.І ст.164 Земельного Кодексу.?

Згідно з п.5 «Прикінцевих положень» Лісового Кодексу до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Згідно із ч.2 ст.149 Земельного Кодексу вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Ст. 55 Закону України «Про землеустрій», передбачено, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

У разі, якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо), межові знаки можуть не встановлюватися.

Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.

Вході огляду сайту http://budinki.kiev.ua/ встановлено, що на земельних ділянках, які накладають на землі лісового фонду здійснюється будівництво та продаж котеджних будинків.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222487000:04:002:0262 являється ОСОБА_11 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222487001:04:002:0213 являється ОСОБА_12 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222487000:04:002:0101 являється ОСОБА_13 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222487000:04:002:5577 являється ОСОБА_14 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222487000:04:002:0233 являється ОСОБА_15 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222487000:04:002:5105 являється ОСОБА_16 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222487000:04:002:5493 являється ОСОБА_17 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222487000:04:002:0186 являється ОСОБА_18 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222487000:04:002:0263 являється ОСОБА_19 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222487000:04:002:5116 являється ОСОБА_20 .

Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо власника земельної ділянки з кадастровим номером 3222487000:04:002:5066 в реєстрі відсутня.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222487000:04:002:5605 являється ОСОБА_21 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222487000:04:002:5490 являється ОСОБА_17 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222487000:04:002:0298 являється ОСОБА_22 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222487000:04:002:0216 являється ОСОБА_23 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222487000:04:004:5060 являється ОСОБА_24 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222487000:04:004:5057 являється ОСОБА_25 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222487000:04:004:5055 являється ОСОБА_25 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222487000:04:004:5051 являється ОСОБА_24 .

Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо власника земельної ділянки з кадастровим номером 3222487000:04:002:5012 в реєстрі відсутня.?

Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо власника земельної ділянки з кадастровим номером 3222487000:04:002:0234 в реєстрі відсутня.

Таким чином, вказані вище земельні ділянки, з наступними кадастровими номерами: 3222487000:04:002:5066; 3222487000:04:002:5605; 3222487000:04:002:0233; 3222487000:04:002:0262; 3222487000:04:002:0216; 3222487000:04:002:5577; 3222487000:04:004:5055; 3222487000:04:002:5493; 3222487000:04:002:0101; 3222487000:04:002:5012; 3222487000:04:002:0263; 3222487000:04:002:0234; 3222487000:04:002:0298; 3222487000:04:004:5060; 3222487000:04:004:5057; 3222487000:04:002:0186; 3222487000:04:002:5490; 3222487000:04:002:5116; 3222487001:04:002:0289; 3222487000:04:002:0213; 3222487000:04:002:5105; 3222487000:04:004:5051 є предметом правопорушення в кримінальному провадженні, а також можуть бути використані для забезпечення можливого цивільного позову та зберігатися до набрання законної сили судовим рішенням по вказаним речовим доказам у кримінальному провадженні.

02.12.2021 року було винесено відповідну постанову про визнання речовими доказами вищевказані земельні ділянки.

27.01.2023 року прокурор Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 звернувся до Святошинського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами:

- 3222487000:04:004:5060 загальною площею 0,1 га;

- 3222487000:04:004:5051 загальною площею 0,1 га;

- 3222487000:04:004:5055 загальною площею 0,1 га;

- 3222487000:04:004:5057 загальною площею 0,1 га;

- 3222487000:04:002:0101 загальною площею 0,1034 га;

- 3222487000:04:002:0186 загальною площею 0,1031 га;

- 3222487000:04:002:5066;

- 3222487000:04:002:5493 загальною площею 0,08 га;

- 3222487000:04:002:5490 загальною площею 0,07 га;

- 3222487000:04:002:5605 загальною площею 0,0506 га;

- 3222487000:04:002:5012;

- 3222487000:04:002:5116 загальною площею 0,075 га;

- 3222487000:04:002:0233 загальною площею 0,093 га;

- 3222487000:04:002:0263 загальною площею 0,093 га;

- 33222487001:04:002:0289 загальною площею 0,1 га;

- 3222487000:04:002:0262 загальною площею 0,141 га;

- 3222487000:04:002:0234;

- 3222487000:04:002:0213 загальною площею 0,25 га;

- 3222487000:04:002:0216 загальною площею 0,25 га;

- 3222487000:04:002:0298 загальною площею 0,2498 га;

- 3222487000:04:002:5105 загальною площею 0,125 га;

- 3222487000:04:002:5577 загальною площею 0,055 га, із забороною державним органам та органам нотаріату здійснювати будь-які реєстраційні дії в тому числі і реєстрацію (перереєстрацію), пов`язану з відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власників, будівництва на них об`єктів нерухомості, а також забороною здійснення вирубки зелених насаджень (лісових насаджень), із забороною відділу містобудування та архітектури Обухівської районної державної адміністрації Київської області вчиняти дії по видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок, із забороною Державним органам вчиняти дії по реєстрації дозвільних документів на забудову земельної ділянки.

Мотивуючи його тим, що з метою забезпечення збереження речових доказів виникла необхідність у накладенні арешту на вищевказані земельні ділянки.

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 15.02.2023 року вказане клопотання прокурора було задоволено у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).

Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52).

Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на вищевказані земельні ділянки, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт, зокрема з`ясувати правову підставу для арешту, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.

Колегія суддів вбачає, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту на земельну ділянку 3222487000:04:002:5577 загальною площею 0,055 га, що належить на праві власності ОСОБА_26 , перевірялись судом першої інстанції, досліджено матеріали судового провадження, а також з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна і приходить до висновку, що вказаних доводів цілком достатньо для підтвердження наявності підстав накладення арешту на майно.

Прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження висновку про відповідність майна ознакам речових доказів.

Як вбачається зі змісту клопотання, прокурор зазначив обставини вчинення кримінальних правопорушень та надав достатню на його думку кількість доказів, що підтверджують необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, всупереч доводам представника.

Вказана позиція сторони обвинувачення логічно узгоджується з фактичними обставинами кримінальних проваджень та попередньою кваліфікацією вчинених кримінально-протиправних діянь.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як свідчать матеріали, надані до суду апеляційної інстанції, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси юридичної особи з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали судового провадження переконливо свідчать про те, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, в рамках даного кримінального провадження, відповідає критеріям ч. 1 ст. 170 КПК України, оскільки стороною обвинувачення доведено його відповідність ознакам ст. 98 КПК України. Вказане в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.

На підставі викладеного посилання апелянта на те, що стороною обвинувачення не було доведено необхідність накладення арешту, є безпідставним, оскільки слідчим надано достатні на даній стадії кримінального провадження докази вважати, що вказана земельна ділянка відповідає критеріям, зазначеним в ст. 170 КПК України. Вказане свідчить про правомірність висновку слідчого судді про необхідність накладення такого виду обтяження як арешт майна.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Разом з тим, колегія суддів перевіряючи доводи апеляційної скарги, щодо порушення правил територіальної підсудності, вважає за необхідне зазначати, що відповідно до матеріалів наданих суду апеляційної станції вбачається (том 1, ст. 11), що начальником ГУ НП в Київській області ОСОБА_27 визначено місцем розташування та проведення досудового розслідування працівниками слідчого управління ГУ НП в Київській області службові приміщення в адміністративних будівлях за такими адресами в АДРЕСА_1 .

При цьому, колегія суддів звертає увагу представника, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційної скарги.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 395, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 15 лютого 2023 року, в частині задоволення клопотання прокурора Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 в частині накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3222487000:04:002:5577 загальною площею 0,055 га, із забороною державним органам та органам нотаріату здійснювати будь-які реєстраційні дії в тому числі і реєстрацію (перереєстрацію), пов`язану з відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власників, будівництва на них об`єктів нерухомості, а також забороною здійснення вирубки зелених насаджень (лісових насаджень), із забороною відділу містобудування та архітектури Обухівської районної державної адміністрації Київської області вчиняти дії по видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок, із забороною Державним органам вчиняти дії по реєстрації дозвільних документів на забудову земельної ділянки, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3