Постанова

від 30.04.2024 по справі 753/11293/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №753/11293/16 Головуючий у І інстанції - Колесник О.М.

апеляційне провадження №22-ц/824/8649/2024 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

за участю секретаря Миголь А.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 20 лютого 2024 року

у справі за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Зоря Поділля» про визнання договору позики недійсним, -

установив:

У червні 2016 року ТОВ «Продовольча компанія «Зоря Поділля» звернулося до Дарницького районного суду м. Києва з позовом ОСОБА_1 , про визнання договору позики недійсним.

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва із зустрічним позовом до ТОВ «Продовольча компанія «Зоря Поділля», у якому просив суд, прийняти зустрічний позов до спільного розгляду з первісним та визнати недійсним договір позики від 12 лютого 2016 року.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 05 червня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про об`єднання в одне провадження цивільної справи первісного позову ТОВ «Продовольча компанія «Зоря Поділля» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики та зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВ «Продовольча компанія «Зоря Поділля» про визнання договору позики недійсним.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 05 червня 2020 року зазначений вище позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного суду від 02 червня 2021 року ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 05 червня 2020 року скасовано із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постановою Київського апеляційного суду від 22 липня 2021 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05 червня 2020 року змінено, шляхом зменшення суми стягнення в розмірі пені.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 15 лютого 2022 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Продовольча компанія «Зоря Поділля» про визнання договору позики недійсним залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного суду від 01 березня 2023 року, ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 15 лютого 2022 року скасовано з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 18 січня 2024 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачу за зустрічним позовом строк у десять днів з дня отримання ним даної ухвали для усунення недоліків.

Ухвала мотивована тим, що під час розгляду справи та вивчення матеріалів, судом з`ясовано, що зустрічна позовна заява подана без додержання вимог ст. 177 ЦПК України, зокрема до заяви не додано документу, що підтверджує сплату позивачем судового збору у розмірі 704,80 грн. (станом на момент подання зустрічного позову, зокрема 17 вересня 2018 року) та до заяви не додано її копії, для направлення відповідачу.

19 січня 2024 року, 01 лютого 2024 року на адресу Дарницького районного суду м. Києва від представника позивача за зустрічним позовом надійшли заява пояснення в яких останній зазначає, що ним було сплачено судовий збір при подачі зустрічного позову у розмірі 840,80 грн.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 20 лютого 2024 рокузустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Продовольча компанія «Зоря Поділля» про визнання договору позики недійсним залишено без розгляду.

Ухвала мотивована тим, що ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 11 червня 2020 року було задоволено заяву ОСОБА_1 про повернення судового збору сплаченого при зверненні до суду із зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «Продовольча компанія «Зоря Поділля» про визнання договору позики недійсним та повернуто ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн.

При цьому, а ні позивачем за зустрічним позовом, а ні його представником, станом на 20 лютого 2024 року до суду не надано документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 704,80 грн. та копії зустрічної позовної заяви, для направлення відповідачу.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що ухвала суду від 18 січня 2024 року про залишення позову без руху та усунення недоліків, не була виконана.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що вона постановлена з порушенням норм процесуального права, а висновки суду, викладені в оскаржуваній ухвалі є помилковими та передчасними.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилається на те, що суд першої інстанції з 2018 року систематично створював йому штучні перешкоди у доступі до правосуддя та втретє безпідставно повернув без розгляду його зустрічну позовну заяву, чим вкотре грубо обмежив його право на судовий захист, доступ до правосуддя та повне і всебічне з`ясування всіх обставин справи у судовому засіданні.

Вказує, що ним на адресу суду першої інстанції було подано документи, які підтверджують сплату ним судового збору та зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України за подачу зустрічного позову, а також підтвердження тому, що судовий збір йому не повертався.

Вказує, що суд першої інстанції не досліджував, не оцінював матеріали справи та не встановлював саму наявність доказів сплати судового збору.

Просив суд, ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 20 лютого 2024 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постановити окрему ухвалу про порушення Дарницьким районним судом м. Києва норм процесуального права.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Інші сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторони, яка з`явилась в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, з таких підстав.

Судом встановлено, що 13 червня 2016 року ТОВ «Продовольча компанія «Зоря Поділля» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики.

17 вересня 2018 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до позивача ТОВ «Продовольча компанія «Зоря Поділля» про визнання договору позики недійсним.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 05 червня 2020 року було відмовлено відповідачу ОСОБА_1 у об`єднанні первісного позову з зустрічним.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 05 червня 2020 року позов ТОВ «Продовольча компанія «Зоря Поділля» було задоволено в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного суду від 02 червня 2021 року ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 05 червня 2020 року, якою відмовлено у об`єднанні первісного позову з зустрічним, було скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постановою Київського апеляційного суду від 22 липня 2021 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05 червня 2020 року було змінено, шляхом зменшення суми стягнення в розмірі пені.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 15 лютого 2022 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Продовольча компанія «Зоря Поділля» про визнання договору позики недійсним залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного суду від 01 березня 2023 року, ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 15 лютого 2022 року скасовано з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 18 січня 2024 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачу за зустрічним позовом строк у десять днів з дня отримання ним даної ухвали для усунення зазначених в ній недоліків.

Ухвала мотивована тим, що під час розгляду справи та вивчення матеріалів, судом з`ясовано, що зустрічна позовна заява подана без додержання вимог ст. 177 ЦПК України, зокрема до заяви не додано документу, що підтверджує сплату позивачем судового збору у розмірі 704,80 грн. (станом на момент подання зустрічного позову, зокрема 17 вересня 2018 року) та до заяви не додано її копії, для направлення відповідачу.

19 січня 2024 року, 01 лютого 2024 року на адресу Дарницького районного суду м. Києва від представника позивача за зустрічним позовом надійшли заява пояснення в яких останній зазначає, що ним було сплачено судовий збір при подачі зустрічного позову у розмірі 840,80 грн.

Постановляючи ухвалу про залишення зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 11 червня 2020 року було задоволено заяву ОСОБА_1 про повернення судового збору сплаченого при зверненні до суду із зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «Продовольча компанія «Зоря Поділля» про визнання договору позики недійсним та повернуто ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн.

При цьому, а ні позивачем за зустрічним позовом, а ні його представником, станом на 20 лютого 2024 року до суду не надано документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 704,80 грн. та копії зустрічної позовної заяви, для направлення відповідачу.

З висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи, а також не узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.

За правилом ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень статей 175, 177 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

Згідно із частинами першою - третьою ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.

Залишаючи зустрічну позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги ухвали від 18 січня 2024 року виконані не були, а відтак недоліки зустрічної позовної заяви не усунуті.

Такий висновок суду не відповідає обставинам справи та вимогам закону з огляду на наступне.

З матеріалів справи убачається, що на а.с. 147 т. 1 міститься документ «Зустрічна позовна заява», зі змісту якої убачається, що до нього додана копія зустрічної позовної заяви. Документ зареєстрований 03 вересня 2018 року за вх. №44968.

Крім того, на а.с. 154 т. 1 міститься документ «Зустрічна позовна заява», зі змісту якої убачається, що до нього додана копія зустрічної позовної заяви. Документ зареєстрований 19 вересня 2018 року за вх. №47337.

3 матеріалів справи убачається, що на а.с. 153 т. 2 міститься документ «Довідка» зі змісту якої убачається, що секретар Дарницького районного суду м. Києва вилучив зі справи оригінал документу про сплату судового збору.

Проте, в матеріалах справи немає відомостей про надіслання ОСОБА_1 документу про сплату судового збору.

Крім того, зі змісту листа ДКСУ убачається, що судовий збір позивачу за зустрічним позовом не повертався.

Зі змісту листа Дарницького районного суду м. Києва убачається, що судовий збір сплачений та зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України.

Зі змісту листа ДП «Інформаційні судові системи» убачається, що судовий збір сплачений та зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що сплачений ОСОБА_1 судовий збір у 2018 році за подачу зустрічної позовної заяви зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України.

Разом з тим, в матеріалах справи на а.с. 170 т. 2 міститься документ «Конверт зі штрих-кодом 0206816386672 з повідомленням про вручення рекомендованого відправлення», зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 не отримував від суду першої інстанції жодних документів. Поштове відправлення не було вручене ОСОБА_1 та повернуто до суду першої інстанції за закінченням строку зберігання.

З матеріалів справи також убачається, що на а.с. 180 т. 2 міститься документ «Акт» від 05 червня 2020 року, складений секретарем Дарницького районного суду м. Києва, зі змісту якого убачається, що копії процесуальних документів суду, зустрічна позовна заява з додатками та докази сплати судового збору ОСОБА_1 та його представнику не вручені.

Разом з тим, на а.с. 186 т. 2 та на а.с. 194 т. 2 містяться супровідні листи Дарницького районного суду м. Києва від 11 червня 2020 року №41095/20-Вих та №41485/20-Вих, проте доказів направлення зазначених вище документів ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

Таким чином, апеляційний суд звертає увагу, що доказів вручення позивачу за зустрічним позовом або його представнику оригіналу документу про сплату судового збору та зустрічної позовної заяви матеріали справи не містять.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про те, що зустрічна позовна заява не відповідає вимогам статей 175 і 177 ЦПК України.

Згідно з ч. 6 ст. 185 ЦПК України, у разі скасування ухвали про повернення позовної заяви та направлення справи для продовження розгляду суд не має права повторно повертати позовну заяву.

Згідно ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободу від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Так, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява №48778/99).

Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно уникати надто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що ст.6 Конвенції визначає гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданого національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та в рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» ЄСПЛ указав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням §1 ст.6 конвенції.

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97 проти України» від 21 жовтня 2010 року).

Виконуючи вимоги суду, позивач вправі очікувати належне тлумачення судом норм процесуального права, що очевидно надає підстави сподіватись на відкриття провадження.

Тому заперечення судом форми при явному виконанні вимог суду по суті є невиправданим, оскільки, у разу, якщо суд вважає суттєвим недотримання форми, очевидним є намір позивача отримати судовий захист. Відтак, суд не обмежений можливістю продовжити строк заявнику для реалізації принципу верховенства права. Реалізація особою процесуального права не може оцінюватись судом як невиконання вимог ухвали та мати наслідком повернення позовної заяви, оскільки це за процедурою порушує право на справедливий суд, гарантоване ст. 6 Конвенції.

Отже, виходячи з норм Конституції, а також з норм міжнародного права, повертаючи зустрічну позовну заяву, суд першої інстанції обмежує права позивача, припускається надмірного формалізму, і вказані дії суду унеможливлюють доступ позивача до правосуддя для захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права є обґрунтованими.

Щодо вимоги ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали про порушення Дарницьким районним судом міста Києва норм процесуального права, апеляційний суд враховує таке.

Відповідно до ч. 10 ст. 262 ЦПК України, суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення.

Окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли. Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлення під час розгляду справи порушень норм матеріального або процесуального права, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду.

Аналізуючи наведені ОСОБА_1 підстави для постановлення окремої ухвали, апеляційний суд вважає, що у цій справі відсутні підстави вважати, що судом першої інстанції допущено грубе порушення законності, оскільки встановлене процедурне порушення, на думку апеляційного суду, є наслідком помилкового тлумачення норм процесуального права, а тому відсутні підстави для постановлення окремої ухвали.

Згідно ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про скасування ухвали суду першої інстанції з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 20 лютого 2024 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду зазначеного зустрічного позову.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 03 травня 2024 року.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Т.О. Писана

С.О. Журба