Постанова

від 01.05.2024 по справі 420/25045/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 травня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/25045/23

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Цандура М.Р.,

представниці відповідача Довгонос В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ДАР" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року (суддя Танцюра К.О., м. Одеса, повний текст рішення складений 08.12.2023) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ДАР" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В:

18 вересня 2023 року ТОВ"АГРО-ДАР" звернулося до адміністративного суду з позовом до ГУ ДПС в Одеській області, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 20.01.2022:

- №1275/15-32-07-15/ НОМЕР_1 , яким позивачу встановлено завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 Декларації) у сумі 120902 грн за грудень 2019;

- №1276/15-32-07-15/32272111, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість у розмірі 1183117,35 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

На противагу висновкам суду першої інстанції щодо нереальності господарських відносин позивача з ТОВ "СВЄТСТРОЙ" з тих підстав, що у ТОВ "СВЄТСТРОЙ" відсутні відомості про об`єкти оподаткування, власні чи орендовані основні фонди, склади, автотранспорт, відомості щодо наявності власних основних засобів та нарахування амортизації по ним, що на адресу ТОВ "СВЄТСТРОЙ" не були зареєстровані податкові накладні щодо придбання та/або оренди транспортних засобів, оренди офісних та складських приміщень, основних засобів на території України, а також, що ТОВ "СВЄТСТРОЙ" реалізувало на ТОВ "АГРО-ДАР" товари, відмінні від тих, що були ним придбані по ланцюгу постачання, апелянт зазначив, що Верховний Суд у постанові від 16.10.2020 по справі №820/2587/15 дійшов висновку про те, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції (пункт 13). Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними (пункт 16).

Не погоджуючись з висновком суду в частині відсутності доказів того, як зберігалися та як вівся облік використання товарів, отриманих по видатковим накладним у постачальника ТОВ "СВЄТСТРОЙ", апелянт зазначив, що ТОВ "АГРО-ДАР" у перевіряємому періоді здійснювало будівництво, модернізацію та ремонт основних засобів, а саме таких об`єктів: магазин з дегустаційним залом, паркан цегляний, під`їзна дорога, паркувальна площадка, прохідна, про що також зафіксовано у акті перевірки та не заперечувалося відповідачем.

Відповідач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, що, відповідно до статті 304 КАС України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи.

Справа розглянута судом першої інстанції за правилами загального позовного провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї представниці відповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 03.12.2021 по 09.12.2021 Головним управлінням ДПС в Одеській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "АГРО-ДАР" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по господарським операціям з контрагентом ТОВ "СВЄТСТРОЙ" за період з 01.12.2019 по 31.12.2019 року, які відображені в податковій декларації з ПДВ за грудень 2019 року, за результатами якої складено акт перевірки від 16.12.2021 № 27805/15-32-07-15/32272111 (а.с.15-42 т.1).

Під час перевірки встановлено порушення ТОВ "АГРО-ДАР":

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого встановлено завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 Декларації) у сумі 120 902 грн., у т.ч. за: грудень 2019 120 902 грн., та заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 788 744,90 грн., у т.ч. за: грудень місяць 2019 788 744,9 грн.

У ході проведеної перевірки встановлено, що між ТОВ "СВЄТСТРОЙ" (Продавець) та ТОВ "АГРО-ДАР" (Покупець) був укладений Договір поставки №64 від 10.10.2019 року. Головне ДПС в Одеській області направило рекомендованим листом запит керівнику ТОВ "CВЄТСТРОЙ" щодо надання податкової інформації у вигляді пояснень та їх документальних підтверджень по господарським операціям з ТОВ "АГРО-ДАР" за грудень місяць 2019 року №16723/КПР/15-32-07-15-10 від 10.12.2021 року та на дату реєстрації акту перевірки відповідь не отримано. Згідно АІС "Податковий блок" по платнику ТОВ "СВЄТСТРОЙ" відповідно поданої Податкової декларації з податку на прибуток за 2019 рік (реєстр. № 9332942959 від 28.01.2020 р.) відсутні відомості щодо наявності власних основних засобів та нарахування амортизації по ним. Головним управлінням ДПС в Одеській області 28.09.2021 року згідно Наказу від 01.09.2021 року №6349-п було здійснено заходи щодо проведення документальної планової виїзної перевірки, складено акт щодо не встановлення місцезнаходження платника податків від 28.09.2021 року №2933/15-32-07-01-17/41373175, у зв`язку з чим направлено запит про встановлення місцезнаходження платника податків до оперативного підрозділу. Після встановлення місцезнаходження платника податків оперативним підрозділом на підставі наказу від 16.11.2021 року № 8250-п було поновлено перевірку та зареєстровано акт, який засвідчує факт відмови від допуску до проведення перевірки від 17.11.2021 року №3471/15-32-07-01-18/41373175. Також, ГУ ДПС в Одеській області стосовно ТОВ "CВЄТСТРОЙ" прийнято рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 25.02.2021 року. Згідно проведеного аналізу баз даних Єдиного державного реєстру судових рішень ТОВ "CВЄТСТРОЙ" є постійним фігурантом кримінальних проваджень щодо факту надання послуг по переведенню безготівкових грошових коштів у готівку, ухиленню при цьому від сплати податків, з використанням схеми продажу товарів та надання послуг, що призводить до мінімізації надходжень до державного бюджету України. Проведеним аналізом податкових накладних згідно ЄРПН, зареєстрованих на адресу ТОВ "СВЄТСТРОЙ" з 01.12.2019 р. по 31.12.2019 р встановлено наступне: на адресу ТОВ "СВЄТСТРОЙ" зареєстровані податкові накладні в ЄРПН у грудні 2019 року від контрагента - постачальника ПП "ТЕКСИЛЬ- ТОРГ", код ЄДРПОУ 42810801 з реалізації будівельних матеріалів та інших матеріалів. За результатами данних ЄРПН в періоді з 01.12.2019р. по 31.12.2019 р. ПП "ТЕКСИЛЬ- ТОРГ", код ЄДРПОУ 42810801 закуповує у контрагентів-постачальників такі послуги: - послуги автотерміналу, надання послуг при митному догляді з використанням інфраструктури терміналу та ін., також імпортує товари з номенклатурою - рукавички текстильні, світильники електричні, ковдри та інші електричні товари. Згідно даним ЄРПН відсутні зареєстровані на адресу ПП "ТЕКСИЛЬ-ТОРГ" податкові накладні на придбання ТМЦ по номенклатурі та у кількості, які ним були реалізовані покупцю ТОВ "СВЄТСТРОЙ". ГУ ДПС в Одеській області направило рекомендованим листом запит керівнику ПП "ТЕКСТИЛЬ-ТОРГ" ОСОБА_1 щодо надання податкової інформації у вигляді пояснень та їх документальних підтверджень по господарським операціям з ТОВ "СВЄТСТРОЙ", код за ЄДРПОУ 41373175 за грудень місяць 2019 року №16727/КПР/15-32-07-15-10 від 10.12.2021 року, відповідь не отримано. Згідно АІС "Податковий блок" по платнику ПП "ТЕКСИЛЬ- ТОРГ" відсутні відомості про об`єкти оподаткування, власні чи орендовані основні фонди, склади, автотранспорт. Крім того, за даними єдиного реєстру податкових накладних, ІС "Податковий блок", "Система автоматизованого співставлення податкових зобов`язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів" встановлено, що на адресу ПП "ТЕКСИЛЬ-ТОРГ" не були зареєстровані податкові накладні щодо придбання та/або оренди транспортних засобів, оренди офісних та складських приміщень, основних засобів на території України. Згідно проведеного аналізу встановлено , що ПП "ТЕКСИЛЬ-ТОРГ" у 2019 році імпортував товар за номенклатурою: рукавички текстильні, світильники електричні, ковдри та інші електричні товари. Таким чином, ПП "ТЕКСИЛЬ-ТОРГ" не мало можливості для реалізації відповідних будівельних товарів та інших матеріалів у зв`язку з відсутністю необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності наявних працівників для виконання даного обсягу робіт, тощо. Вищевикладене свідчить про те, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разу фактичного здійснення господарської операції та якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку. Враховуючи проведений аналіз "ймовірного" ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг) встановлено, що ТОВ "СВЄТСТРОЙ" реалізувало на адресу ТОВ "АГРО-ДАР" товари, відмінні від тих, що були ним придбані по ланцюгу постачання від контрагентів - постачальників. Тобто, як зазначив відповідач, наявна підміна (фіктивне введення в обіг) товару, що свідчить про відсутність господарської операції по придбанню ТОВ "АГРО ДАР" товарів по вищенаведеним видатковим накладним у постачальника ТОВ "СВЄТСТРОЙ". Виходячи з наведеного, ТОВ "СВЄТСТРОЙ", яке було постачальником ТОВ "АГРО-ДАР" з 01.12.2019 по 31.12.2019, здійснювало діяльність, спрямовану на проведення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Враховуючи вищевикладене, як зазначив відповідач, встановлено, що вказані дії вважаються умисними, оскільки саме ТОВ "АГРО-ДАР" були створені умови для заниження податку на додану вартість в результаті через безпідставно віднесених до складу податкового кредиту сум ПДВ внаслідок відсутності реально вчиненої господарської операції.

На підставі вищевикладених висновків Головним управлінням ДПС в Одеській області складено податкові повідомлення - рішення від 20.01.2022:

- №1275/15-32-07-15/32272111, яким встановлено завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 Декларації) у сумі 120 902 грн. за грудень 2019 (Т. 1 а.с. 43-44);

- №1276/15-32-07-15/32272111, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість у розмірі 1 183 117,35 грн. (Т. 1 а.с.45-46).

Не погодившись із законністю згаданих ППР ТОВ "АГРО-ДАР" звернулося до суду з даним адміністративним позовом про їх скасування.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вважав доведеними висновки податкового органу щодо порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого встановлено завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 Декларації) у сумі 120 902 грн. та заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 788 744,90 грн.

Дані висновки суду ґрунтуються на тому, що ТОВ "СВЄТСТРОЙ" реалізувало на адресу ТОВ "АГРО-ДАР" товари, відмінні від тих, що були ним придбані по ланцюгу постачання від контрагентів постачальників та відповідно наявна підміна (фіктивне введення в обіг) товару, що свідчить про відсутність господарської операції по придбанню товарів по видатковим накладним у постачальника.

Однак, колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погодитися не може з огляду на таке.

Так, частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України).

Так, пункт 44.1 статті 44 ПК України визначає, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Як передбачає пункт 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За результатами аналізу цих норм Верховний Суд вже сформував сталу та послідовна практику щодо застосування наведених норм права. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 7 липня 2022 року у справі №160/3364/19 вказала ряд важливих правових висновків, зокрема, про таке.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення суб`єктами господарювання відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи та визнається сторонами, під час перевірки позивачем було надано контролюючому органу Договір поставки №64 від 10.10.2019 року, укладений між ТОВ "СВЄТСТРОЙ" (Продавець) та ТОВ "АГРО-ДАР" (Покупець), Додаткову угоду №1 від 29.11.2021 до Договору поставки.

Відповідно до умов Договір поставки №64 від 10.10.2019 року, продавець продає, а Покупець купує матеріали (Товар), в кількості та за ціною, які вказані в видаткових накладних або рахунку-фактурах, що є невід`ємними частинами до цього Договору. Право власності на Товар переходить до Покупця з моменту його повної оплати (п. 1.1). Доставка товару здійснюється за рахунок Продавця (п. 1.4).Розрахунок за придбаний товар здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника (п. 2.1). Оплата за придбаний товар здійснюється частково, з моменту першої поставки Товару до 31.12.2020 (п. 2.2).

На підтвердження здійснення перевезення товару автотранспортом ТОВ "АГРО-ДАР", останнє надало до перевірки ТТН у кількості 110 шт.

ТОВ "СВЄТСТРОЙ" виписано на адресу ТОВ "АГРО-ДАР", податкові накладні, що зареєстровані в ЄРПН на загальну суму коштів, що підлягає сплаті 5 458 062 грн.

ПДВ в сумі 909 677,00 грн. по цим ПН включено ТОВ "АГРО-ДАР" до складу податкового кредиту у грудні 2019 року, відповідають даним додатку 5 "Розшифровки податкових накладних зобов`язань та податкового кредиту" до декларації з ПДВ за 2019 рік та даним ЄРПН.

Оплата за отриманий від ТОВ "СВЄТСТРОЙ" товару перевіряємому періоді не проводилася.

Станом на 01.12.209 року рахується кредиторська заборгованість по розрахункам з ТОВ "Светстрой" в сумі 2029829,46 грн.

Станом на 31.12.2019 року рахується кредиторська заборгованість по розрахункам з ТОВ «Свєтстрой» в сумі 7487891,20 грн.

Згідно даних підсистеми "Система автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПС України" АІС "Податковий блок" розбіжності між даними ТОВ "АГРО-ДАР" та ТОВ "СВЕТСТРОЙ" відсутні.

ТОВ "АГРО-ДАР" стверджує, що придбало у ТОВ "СВЄТСТРОЙ" будівельні матеріали та інші матеріали з метою ремонту основних засобів виробництва.

З цього приводу варто зазначити, що основним видом діяльності ТОВ "АГРО-ДАР" є виробництво виноградних вин. Товариство на праві власності має повний майновий комплекс по переробці винограду та виробництву виноробної продукції, зокрема на території заводу розташовані:

1 .Вагова.

2.Виноробний цех №1 (первинного виноробства).

З .Спиртосховище.

4. Виноробний цех №2 (вторинного виноробства)

5. Цех розливу вина.

6. Вимірювальна лабораторія.

7. Адміністративне приміщення.

8. Механічний цех.

9. Котельна

10. Складські приміщення для зберігання готової продукції

11. Складські приміщення для зберігання допоміжних матеріалів

12. Гараж.

Відповідно даних аналізу рахунків 631, 201.205 вартість матеріалів в бухгалтерському обліку відображено по ДТ 201 Кт на суму 486932,70 грн. та ДТ 205 Кт 631 на суму 4061452,08 грн.

Згідно наданим актам списання придбаних будівельних матеріалів та аналізу рахунку 152 "Виготовлення та модернізація основних засобів" ТОВ "АГРО-ДАР" у перевіряємому періоді здійснювало будівництво, модернізацію та ремонт основних засобів, зокрема таких об`єктів: виноробні цехи №1, №2, магазин з дегустаційним залом, паркан цегляний, під`їзна дорога, паркувальна площадка, прохідна.

До перевірки надано акти списання придбання будівельних матеріалів від 31.12.2019.

В бухгалтерському обліку дані операції відображено проводкою Д-Т 152 К-Т 205 на суму 3309173,69 грн.

За даними балансових рахунків 201, 205 "Матеріали" станом на 31.12.2019 рахуються залишки отриманих від ТОВ "СВЄТСТРОЙ" матеріалів на суму 1239011,09 грн.

Проведеною контролюючим органом перевіркою невідповідність первинних документів вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність до первинних документів" не встановлено.

З урахуванням цих обставин колегія суддів дійшла висновку, що господарські операції позивача з контрагентом-постачальником, вчинені у зазначений період, є реальними та підтверджені всіма необхідними й належним чином оформленими первинними документами, та безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю ТОВ "АГРО-ДАР", адже дотримало всі передбачені ПК України умови для формування показника податкового кредиту з податку на додану вартість у грудні 2019 року сум податку на додану вартість від вартості товарів та послуг отриманих від ТОВ "СВЄТСТРОЙ".

Колегія суддів вважає безпідставні висновки контролюючого органу, що гуртуються на аналізі інформації з баз податкового органу, про фактичне не здійснення поставки товару позивачу з огляду недобросовісний характер діяльності його контрагента (ТОВ "СВЄТСТРОЙ") оскільки попри це, правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача з його безпосереднім контрагентом. Не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні щодо підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У справі, що розглядається, контролюючий орган на порушення вимог статті 77 КАС України не довів та не надав належні докази, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та злагодженості дій з ТОВ "СВЄТСТРОЙ".

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, зокрема в постановах від 30.09.2021 у справі №400/1986/19, від 28.12.2022 у справі №520/1284/19, від 31.10.2023 у справі 520/18341/21, відносно того, що інформація, яка міститься в інформаційних базах даних контролюючих органів носить інформативний характер, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не може бути самостійним та належним доказом в розумінні процесуального закону щодо наявності порушень податкового законодавства. При цьому Верховним Судом постійно наголошується про необхідність дослідження сукупності обставин справи та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій у конкретному спірному випадку. Такі обставини, зокрема як відсутність у контрагентів технічних, технологічних, трудових та інших ресурсів можуть свідчити на користь висновку про нереальність господарських операцій виключно за наявності підтвердження таких обставин належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами та в сукупності з іншими встановленими обставинами, які також мають свідчити про безпідставність (неправомірність) формування даних податкового обліку.

У постанові від 16.10.2020 по справі №820/2587/15 Верховний Суд зазначив, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції (пункт 13).

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними (пункт 16).

Вказані висновки також викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 7 липня 2022 року у справі №160/3364/19.

З огляду на наведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково погодився з посилання контролюючого органу на інформацію щодо контрагента позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених робіт, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Слід також зазначити, що правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не укладав господарські договори, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача з його безпосередніми контрагентами.

Також відповідач не довів, що позивач як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення його контрагентів, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з цими підприємствами було одержання податкової вигоди, як то вказує відповідач.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Колегія суддів вважає, що у даній справі контролюючий орган на порушення вимог статті 77 КАС України не довів та не надав належні докази, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про обізнаність платника податків щодо можливої протиправної поведінки його контрагента та злагодженості дій між ними. Не надано відповідачем і доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем з його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Таким чином колегія суддів не може погодися з висновками суду першої інстанції про доведеність порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого встановлено завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 Декларації) у сумі 120 902 грн. та заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 788 744,90 грн.

Отож, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ТОВ "АГРО-ДАР".

Резюмуючи вищевикладене колегія суддів дійшов висновку, що суд першої інстанцій допустив неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За приписами частини першої та частини другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відтак, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню.

У відповідності до статті 139 КАС України судові витрати, понесені позивачем по сплаті судового за подачу позовної заяви (19560,29 грн. (1304019,35 х 1,5%)) та апеляційної скарги (29340,44 грн. (19560,29 х 150%)) підлягають відшкодуванню йому за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись статтями 292, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ДАР" задовольнити повністю.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року скасувати, та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ДАР" задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.01.2022 року №1275/15-32-07-15/32272111, яким визначено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 120902,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.01.2022 року №1276/15-32-07-15/ НОМЕР_1 , яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 1183117,35 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ДАР" сплачений судовий збір в сумі 48900,73 гривень.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.

Головуючий суддя-доповідачВ.О.Скрипченко

СуддяМ.П.Коваль

СуддяЮ.В.Осіпов

Повне судове рішення складено 2 травня 2024 року.