Постанова

від 02.05.2024 по справі 260/7894/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/7894/23 пров. № А/857/25859/23Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача:Гінди О.М.,

суддів:Матковської З.М., Ніколіна В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року (головуючий суддя: Маєцька Н.Д., місце ухвалення - м. Ужгород) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Мукачівського відділу № 2 Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області, Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії,-

встановив:

ОСОБА_1 , 08 вересня 2023 року, засобами поштового зв`язку звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області, у якому просила:

- визнати протиправною відмову у видачі, у зв`язку із закінченням терміну дії ID-картки паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ;

- зобов`язати видати паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, без надання згоди на збір і обробку її персональних даних.

Обґрунтовує позов тим, що бажає замінити попередньо оформлену ID-карту на паспорт громадянина України у формі книжечки. З досягненням 18-річного віку опісля закінчення строку дії ID-карти звернулась до відповідача з проханням отримати відповідний паспорт. Відповідач відмов у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, оскільки не подано повний пакет документів. Вважаючи протиправною відмову та покликаючись на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.08.2018 у зразковій справі № 806/3265/17, звернулась до суду.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодилася позивака та оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що таке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт покликається на те, що оформлення ID-карти не відповідало внутрішній волі і волевиявленню позивачки, а тому відповідач протиправно відмовив у видачі паспорта, посилаючись на те що відсутнє судове рішення про зобов`язання видати паспорт. Також вказує, що суд при винесенні рішення безпідставно не врахував висновки Верховного Суду.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів.

Судом першої інстанції достовірно встановлено, що ОСОБА_1 03 січня 2018 року було видано паспорт громадянина України у формі картки, що містить безконтактний електронний носій (ІD- картка). Термін дії отриманого паспорту до 03 січня 2023 року. Зазначений паспорт, видано позивачу на підставі його особистого звернення до територіального відділу ГУ ДМС у Закарпатській області.

Наслідком подання заяви-анкети ще у 2018 році, було присвоєння позивачці унікальний номер запису (УНЗР) в Єдиному державному демографічному реєстрі 2004052801482.

Позивачка, 25.06.2023 звернулася до Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області із заявою, в якій повідомила, що відмовляється від отримання паспорту у формі пластикової картки типу ID та від передачі будь-яких даних про неї до Єдиного державного демографічного реєстру , формування (присвоєння) унікального номеру запису в реєстрі (УНЗР), від використання її відцифрованого підпису, відцифрованого образу обличчя, відцифрованих відбитків пальців рук та використання будь-яких засобів ЄДДР.

У вказаній заяві позивачка просила, видати їй паспорт громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ без застосування засобів Єдиного демографічного реєстру.

Головне управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області листом від 24 липня 2023 року повідомило позивачку, що для оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року, у зв`язку з закінченням строку дії паспорта громадянина України у вигляді карти, необхідно особисто звернутись до Мукачівського відділу № 1 ГУ ДМС в Закарпатській області та подати необхідні документи: рішення суду про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати позивачу паспорт громадянина України зразка 1994 року, яке набрало законної сили; заяву про видачу паспорта; паспорт, що підлягає обміну; дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем було подано заяву на видачу паспорта із порушенням норм чинного законодавства, а тому правові та фактичні підстави для видачі паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки замість паспорта громадянина України у формі ID-картки відсутні.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Згідно з частиною другою статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

За змістом частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України, зокрема, визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; громадянство, правосуб`єктність громадян, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про громадянство України» документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про громадянство України» Постановою Верховної ради України від 26.06.1992 №2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі - Положення), згідно з пунктами 2 та 3 якого, паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.

Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення

Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі Закон № 5492-VI) визначено правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

В розумінні частини 1статті 4 Закону №5492-VI Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

Відповідно до частин 1-2 статті 14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.

Відповідно до частин 1-2 статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частина 4 вказаної статті Закону № 5492-VI регламентує, що паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Водночас, за змістом пункту 3 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII (далі -Положення № 2503-XII), бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 13-14, 16-18 Положення № 2503-XII встановлено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх пунктом 3 якого передбачено, що бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 17 Положення № 2503-XII для обміну паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; паспорт, що підлягає обміну; дві фотокартки розміром 35х45 мм.

Форма заяви, зазначеної у підпункті 1 пункті 13 Положення, була затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України № 320 від 13.04.2012 «Про затвердження порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України», а саме Додаток 1. Однак вказаний наказ втратив чинність на підставі наказу цього ж Міністерства від 01.03.2018 №161. Іншого зразка форми про видачу паспорта громадянина України, встановленого Міністерством внутрішніх справ України для реалізації пункту 13 Положення № 2503-XII на сьогодні немає.

Відповідно до пунктів 1-2 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 (далі - Порядок № 302), паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Пункт 6 Порядку № 302 визначає, що обмін паспорта здійснюється у разі: 1) зміни інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації); 2) отримання реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (РНОКПП) або повідомлення про відмову від прийняття зазначеного номера (за бажанням); 3) виявлення помилки в інформації, внесеній до паспорта; 4) закінчення строку дії паспорта; 5) непридатності паспорта для подальшого використання; 6) якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток; 7) наявності в особи паспорта зразка 1994 року (за бажанням).

Підпунктом 1 пункту 7 Порядку № 302 встановлено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта особі, яка досягла 14-річного віку, здійснюються на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

Відповідно до пунктів 12, 13 Порядку № 302 внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр) здійснюється з використанням відомчої інформаційної системи ДМС. Для внесення інформації до Реєстру формується заява-анкета, зразок якої затверджується МВС.

Пунктами 14 та 32 Порядку № 302 закріплено перелік інформації про особу, на ім`я якої оформляється паспорт, яка вноситься до заяви-анкети, а також документи, які подає заявник для оформлення паспорта.

Пунктом 131 Порядку 302 визначено, що до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, вноситься така інформація, зокрема, біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи)

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до Мукачівського відділу № 1 ГУ ДМС України у Закарпатській області із заявою-анкетою від 15.12.2018 № 2685828 для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, в якій просила внести до Єдиного державного демографічного реєстру інформацію про неї у зв`язку з оформленням паспорта громадянина України та надала згоду на отримання відцифрованих відбитків пальців її рук та внесення до безконтактного електронного носія відцифрованих відбитків пальців рук.

Самостійне волевиявлення позивача на отримання паспорта у формі ID-картки підтверджується долученою відповідачем до відзиву на позовну заяву заявою-анкетою №2943363 від 15.02.2019 (а. с. 37).

Підставою для звернення позивача до міграційного органу слугувало закінчення терміну дії ID-карти.

На звернення ОСОБА_1 у формі заяви від 25.06.2023 про заміну ID-картки, оформленої на її ім`я на паспорт громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, Головне управління Державної міграційної служби у Львівській області листом від 03.07.2023 № К-17/6/2101-23 вказало на відсутність правових підстав для задоволення вимог заяви.

Зміст відповіді вказує на те, що заявник звернулась 25.06.2023 до ГУ ДМС у Закарпатській області із заявою довільної форми з вимогою оформити і видати паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року, при цьому не зазначаючи жодної підстави такої видачі, чи то документів на підтвердження вказаних обставин.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 21.08.2020 під час розгляду адміністративної справи № 260/99/19 вказав, що реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому дотримання особою певних правил, пов`язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов`язковим.

Однак жодна із з долучених до матеріалів копій заяв ОСОБА_1 від 03.01.2023 та від 25.06.2023, що подавались нею до компетентного органу з метою заміни ІD-карти на паспорт у формі книжечки, за формою і змістом не відповідає вимогам до заяви-анкети.

З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає, що заявником не дотримано встановленої законодавством процедури звернення за видачею паспорта громадянина України у формі книжечки із заявою встановленого зразка (заява про видачу паспорт громадянина України Додаток 1 до Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС від 06.06.2019 № 456 Форма 1 (підпункт 1 пункту 3 розділу І) та необхідним пакетом документів (додатків до заяви), передбаченим Тимчасовим порядком № 456 та Положенням про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

В контексті наведеного, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи Головного управління ДМС України у Закарпатській області, що подані позивачкою заяви щодо видачі паспорта у формі книжечки за своєю суттю і формою не є підставою для оформлення паспорта громадянина України, процедура якого визначена Положенням № 2503-XII, відтак у діях відповідачів суд апеляційної інстанції не вбачає їх ознак неправомірності, визначених ч. 2 ст. 2 КАС України.

Крім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що ОСОБА_1 03 січня 2018 року було видано паспорт громадянина України у формі картки, що містить безконтактний електронний носій (ІD- картка). Термін дії отриманого паспорту до 03 січня 2023 року. Зазначений паспорт, видано позивачці на підставі її особистого звернення до територіального відділу ГУ ДМС у Закарпатській області. Наслідком подання заяви-анкети ще у 2018 році, було присвоєння позивачці унікального номера запису (УНЗР) в Єдиному державному демографічному реєстрі - 2004052801482.

Тобто, позивачка звертаючись після досягнення 14-річного віку для оформлення паспорту громадянина України у формі ID-карти, вже надавала згоду на обробку персональних даних із використанням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, і унікальний номер запису в Реєстрі вже було сформовано, що, у свою чергу, свідчить про безпідставність покликання позивачки про негативне ставлення до цифровізації документів у зв`язку з її релігійними переконаннями.

Також, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції щодо підстав неврахування висновків, висловлених Великою Палою Верховного Суду при розгляді зразкової справи № 806/3265/17. Оскільки предметом спору у справі № 806/3265/17 були вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ. Натомість, у розглядуваній справі судом апеляційної інстанції, позивачка після досягнення 14-річного віку оформила паспорт громадянина України у формі ID-карти та вже надавала згоду на обробку персональних даних із використанням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, і унікальний номер запису в Реєстрі вже було сформовано.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними посилання позивачки щодо врахування висновків викладених Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 806/3265/17, оскільки такі стосуються інших правовідносин, а саме при їх прийнятті суд захистив право позивача на виготовлення паспорта у традиційній формі книжечки зразка 1994 року (внутрішній паспорт громадянина України) виключно з огляду на його релігійні переконання для особи, яка ніколи не зверталася за оформленням біометричних документів.

Аналогічні висновки у подібних спірних правовідносинах викладені у постанові Верховного Суду від 21.12.2022 у справі 160/1/21.

Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав у відповідача для видачі позивачці паспорта громадянина України зразка 1994 року (у формі книжечки).

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року у справі № 260/7894/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. М. Гінда судді З. М. Матковська В. В. Ніколін