Рішення

від 03.05.2024 по справі 910/1943/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.05.2024Справа № 910/1943/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТО "Братське" (м. Дніпро)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроклаас Компані" (м. Київ)

про стягнення 165 000,00 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СТО "Братське" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроклаас Компані" про стягнення 165 000,00 грн, з яких: 110 000,00 грн заборгованості за договором перевезення вантажу № 18/08-23СТО-1 від 18.08.2023 та 55 000,00 грн штрафу за порушення умов Договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заяв та клопотань.

Копія цієї ухвали була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, проте відповідний поштовий конверт було повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду без вручення отримувачу у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 цього Закону).

Таким чином, відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Проте відповідач у встановлений строк відзиву на позовну заяву не подав; будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду від відповідача не надходило.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України передбачено, що в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи, проте правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. При цьому з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

15.04.2024 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке задоволено судом.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення даного спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.08.2023 між позивачем (Перевізник) та відповідачем (Замовник) було укладено Договір №18/08-23СТО-1 перевезення вантажу (далі - Договір), відповідно до п. 1.2. якого Перевізник бере на себе зобов`язання отримувати ввірений йому для перевезення вантаж транспортним засобом доставляти його до пункту призначення і видавати уповноваженій на одержання вантажу особі, а Замовник зобов`язується своєчасно оплачувати послуги Перевізника.

Відповідно до п. 1.3. Договору дані, необхідні для надання послуг (реквізити вантажовідправника та вантажоодержувача, характеристики вантажу, адреси пунктів завантаження та призначення, розмір плати за перевезення і строк доставляння вантажу, тощо), вказуються у Заявках (надалі - Заявка), що є невід`ємними частинами даного Договору.

Згідно з п. 4.2 Договору розрахунок Замовником Перевізнику здійснюється на підставі скан-копій рахунків, наданих Перевізником електронним зв`язком до вивантаження вантажу, якщо інше не вказано Заявці. По факту виконаних робіт складаються Акти приймання-передачі наданих послуг по договору на виконання транспортних перевезень, якщо інше не зазначено в Заявці.

Пунктом 11.5 Договору передбачено, що завірені підписами Сторін скан-копія даного Договору, Додаткових угод до Договору, заявки, копії документів, складених при виконанні даного Договору і у відповідності з ним, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт (наданих послуг), рахунки та інші документи на перевезення вантажу прирівнюється до оригіналу, з наступним їх обміном.

12.01.2024 між сторонами укладено Заявку №4 до Договору, відповідно до якої позивач зобов`язався організувати та здійснити перевезення вантажу, а саме: 14-15 січня 2024 року перевезення комбайну та жатки за маршрутом с. Малин Житомирська область - Остапівка Полтавська область, а відповідач, у свою чергу, зобов`язався прийняти та оплатити перевезення.

У Заявці Сторони встановили вартість перевезення в розмірі 110 000,00 грн зі строком оплати - до вивантаження авто.

Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з постачання товару.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Відповідно до частини 1 статті 906 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав зобов`язання за Договором та Заявкою, здійснивши узгоджене перевезення, на підтвердження чого позивачем надано до позовної заяви погоджений сторонами акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000003 від 15.01.2024 та копія товарно-транспортної накладної №1401-1 від 14.01.2024.

Для оплати наданих послуг позивачем було виставлено відповідачу рахунок №СФ-0000003 від 15.01.2024 на суму 110 000,00 грн, який на час звернення позивача до суду залишався несплаченим.

Оскільки вивантаження вантажу відбулось 15.01.2024, відповідач мав сплатити вартість перевезення до цієї дати включно.

Як зазначає позивач, він направляв на електронну пошту відповідачу претензію вих. № 12/02/24-17 від 12.02.2024, у якій просив сплати суму заборгованості.

Відповідно до наданих позивачем з клопотанням від 15.04.2024 платіжних інструкцій відповідач у період з 22.02.2024 по 12.04.2024 сплатив суму заборгованості в загальному розмірі 90 000,00 грн.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки відповідачем було частково сплачено позивачу заборгованість, пред`явлену до стягнення в даній справі, суд дійшов висновку про те, що провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 90 000,00 грн слід закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Таким чином, за наявними в матеріалах справи доказами розмір заборгованості відповідача за Договором та Заявкою на дату постановлення рішення складає 20 000,00 грн. Доказів сплати означеної суми чи відсутності у відповідача обов`язку з її сплати сторонами до матеріалів справи не надано.

Пунктом 7.4 Договору сторони погодили, що у разі не оплати Замовником суми цього Договору в погоджені Сторонами терміни, Замовник сплачує Перевізнику штраф в розмірі 50% від загальної суми заборгованості.

На підставі вказаного пункту Договору позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача 55 000,00 грн штрафу.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Частиною 1 ст. 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Судом встановлено відповідність суми нарахованого штрафу умовам п. 7.4. Договору, виходячи із суми несвоєчасно виконаного відповідачем грошового зобов`язання, тож позовні вимоги в частині стягнення з нього 55 000,00 грн штрафу підлягають задоволенню.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Твердження позивача відповідачем належними доказами не спростовані.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 20 000,00 грн заборгованості та 55 000,00 грн штрафу є обґрунтованими, доведеними та не спростованими належним чином у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі. Провадження у справі в частині вимог про стягнення заборгованості в розмірі 90 000,00 грн слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі № 910/1943/24 в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроклаас Компані" 90 000,00 грн заборгованості.

2. В іншій частині позовні вимоги задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроклаас Компані" (01042, м. Київ, вул. Філатова, буд. 10-А, офіс 2/12; ідентифікаційний код 42995756) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТО "Братське" (49000, м. Дніпро, Соборний район, вул. Гусенка, буд. 17, офіс 138; ідентифікаційний код 41888751) 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп. заборгованості, 55 000 (п`ятдесят п`ять тисяч) грн 00 коп. штрафу та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко