Постанова

від 22.11.2007 по справі 32/115-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

32/115-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 22 листопада 2007 р.                                                                                    № 32/115-07  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого:суддів:Добролюбової Т.В.Гоголь Т.Г., Рогач Л.І.

розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю “Династія України”

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.07.07

у справі№32/115-07

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “РСК Фенікс”

до

про

Товариства з обмеженою відповідальністю “Династія України”

стягнення 69 503, 85грн.

В судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Сахненко О.А.- за дов. від 27.09.07;

від відповідача: не з'явилися, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

У зв'язку з відрядженням судді Швеця В.О., розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 21.11.2007 для розгляду касаційної скарги у справі №32/115-07 господарського  суду  Дніпропетровської області призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючої, Гоголь Т.Г., Рогач Л.І.

          Товариством з обмеженою відповідальністю “РСК Фенікс” у лютому 2007 року заявлений позов, з урахуванням уточнень,  про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Династія України” 54 257,51 грн - основної заборгованості, 9440,80 грн - пені, 4177,82 грн –інфляційних

доповідач: Добролюбова Т.В.

втрат, 1627,72 грн - 3% річних.  Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань за договором підряду від 29.05.06 №05/29 щодо оплати за виконані позивачем роботи. Позивач посилався на приписи статей 526, 530, 625 Цивільного кодексу України.

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.07, прийнятим суддею Васильєвим О.Ю., позовні вимоги задоволено. Місцевий суд визнав доведеним факт не виконання відповідачем умов договору підряду щодо проведення розрахунків за виконані позивачем роботи. Суд дійшов висновку і про виникнення у відповідача зобов'язання сплатити, нараховану позивачем суму пені, інфляційних і річних. При цьому суд посилався на  приписи статей 525, 526, 625,  837 Цивільного кодексу України.  

          Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Герасименко І.М. –головуючого, Ясир Л.О., Пруднікова В.В., постановою від 05.07.07, перевірене рішення суду першої інстанції залишив без змін з тих же підстав, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Династія України” залишив без задоволення.

          Товариство з обмеженою відповідальністю “Династія України” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові акти у справі скасувати,  прийнявши нове рішення про відмову у задоволенні вимог позивача щодо стягнення 9440,80 грн - пені, 4177,82 грн –інфляційних втрат, 1627,72 грн - 3% річних.  Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, заявник посилається на порушення судами приписів статті 32 Господарського процесуального кодексу України через неприйняття судами до уваги наданих ним доказів. Зокрема, скаржник вказує на відсутність у нього актів виконаних робіт, які є підставою для проведення оплати, тому, на його думку, він не може нести відповідальність перед позивачем за прострочення платежів.

          Від  Товариства з обмеженою відповідальністю “РСК Фенікс” відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

          Вищий  господарський  суд  України  заслухавши  доповідь  судді  Добролюбової Т.В. і пояснення представника позивача, переглянувши матеріали справи та касаційної скарги, перевіривши  правильність  застосування судом  приписів чинного законодавства,   відзначає  наступне.

Постанова апеляційної інстанції переглядається в межах доводів касаційної скарги.

Відповідно до вимог частини першої статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі судами першої та апеляційної інстанцій.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що  29.05.06 Товариство з обмеженою відповідальністю “Українські заморожені продукти”, правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю “Династія Україна”, уклало з   Товариством з обмеженою відповідальністю “РСК Фенікс” договір підряду №05/29 та додаткову угоду №1, за умовами яких, відповідач доручає, а позивач зобов'язується виконати роботи, визначені у специфікаціях.  Предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога Товариства з обмеженою відповідальністю “РСК Фенікс”  про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Династія України” 54257,51 грн - основної заборгованості, 9440,80 грн - пені, 4177,82 грн –інфляційних втрат, 1627,72 грн - 3% річних. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються, з урахуванням особливостей, Господарським кодексом України та  Цивільним кодексом України. Відповідно до статті  837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона, підрядник, зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з частиною 1 статті 530 названого Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Приписами статті 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Господарськими судами установлено та підтверджено матеріалами справи, що виконання позивачем зобов'язань за спірним договором, підтверджується актами здачі - приймання виконаних робіт, які підписані обома сторонами названого договору. Судами установлений факт несплати відповідачем вартості виконаних підрядних робіт за договором від 29.05.06 на суму 54 257,51 грн. В цій частині  рішення та постанова у справі не оскаржені до касаційної інстанції. Стосовно доводу скаржника про безпідставність нарахування позивачем пені, річних і інфляційних, колегія суддів зазначає наступне. За вимогами пункту 3  статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом у вигляді сплати неустойки. Пунктом 6.2 договору підряду, сторони узгодили, що за порушення строків оплати за виконані роботи замовник сплачує підрядникові пеню за прострочку платежу. Приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено наслідки прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Так, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Водночас, судова колегія зазначає, що касаційна інстанція не наділена правом встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішеннях господарських судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Оскільки, судами встановлений факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань на суму 54 257,51 грн, і останнім ця сума не оскаржується, колегія суддів визнає, що вимоги позивача про стягнення  з  Товариства з обмеженою відповідальністю “Династія України” 9440,80 грн - пені, 4177,82 грн –інфляційних втрат, 1627,72 грн - 3% річних,  вірно задоволені судом. Відтак, доводи касаційної скарги спростовуються, встановленим судами попередніх інстанцій і не можуть бути підставою для скасування переглянутих судових актів.

З огляду на встановлені обставини справи, постанова апеляційної інстанції відповідає вимогам чинного законодавства України, а доводи касаційної скарги  визнаються непереконливими.  

З  урахуванням  викладеного, керуючись статтями  1115, 1117,  1118,  1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України,  Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.07.07 у справі № 32/115-07 залишити без змін.

                   Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Династія України” залишити без задоволення.

Головуючий     суддя                                                                 Т.  Добролюбова

С у д д і                                                                                         Т. Гоголь

                                                                                                       Л.Рогач