Рішення

від 06.05.2024 по справі 379/1373/23

ТАРАЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 379/1373/23

Провадження № 2/379/27/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

06 травня 2024 року

Таращанський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Шабрацького Г.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Кузьменко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київські області до ОСОБА_1 , третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Сільськогосподарське підприємство «Петрівське» про конфіскацію земельної ділянки.

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2023 року заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури Денис Антонюк звернувся до Таращанського районного суду Київської області із позовом, в якому просить конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області земельну ділянку, яка на праві власності належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з кадастровим номером 3224484400:02:007:0033, площею 2,3075 га, яка знаходиться на території Таращанської міської ради Білоцерківського району Київської області, стягнути з відповідача фактично понесені судові витрати по справі.

Позиція сторін у справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Білоцерківською окружною прокуратурою за результатами вивчення питання законності використання громадянкою російської федерації ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення на території Таращанської територіальної громади Білоцерківського району Київської області, виявлено порушення земельного законодавства. А саме, було встановлено, що ОСОБА_1 яка є громадянкою російської федерації, за рішенням Таращанського районного суду Київської області № 2-570 від 03.11.2011, про тлумачення заповіту та визнання права власності на спадщину, набула права власності на земельну ділянку із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, категорія: землі сільськогосподарського призначення, з кадастровим номером: 3224484400:02:007:0030 площею 2,3075 га, яка знаходиться на території Таращанської міської ради Білоцерківського району Київської області, зареєструвала право власності на вказану земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно довідки відділу у Таращанському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, кадастровий номер земельної ділянки 3224484400:02:007:0030 змінився на 3224484400:02:007:0033. Отже ОСОБА_1 має право власності на земельну ділянку із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, категорія: землі сільськогосподарського призначення, з кадастровим номером 3224484400:02:007:0033.площею 2,3075 га. яка знаходиться на території Таращанської міської ради Білоцерківського району Київської області.

Так, окружною прокуратурою виявлено порушення ст. ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст. ст. 80, 81, 145 Земельного кодексу України при використанні ОСОБА_1 зазначених земельних ділянок

Позивач, зазначає, що відповідач, будучи іноземною громадянкою, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення (з 29.12.2012. і по даний час) не відчужила її, а тому наявні підстави для її конфіскації у власність держави.

Процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою судді від 20.09.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в загальному порядку, призначено справу до підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 22.12.2023 року залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Сільськогосподарське підприємство «Петрівське».

Ухвалою судді від 12.02.2024 року заяву заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури Дениса Антонюка про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на земельну ділянку, яка на праві власності належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з кадастровим номером 3224484400:02:007:0033 площею 2,3075 га, яка знаходиться на території Таращанської міської ради Білоцерківського району Київської області,заборонено ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на час розгляду та до набрання законної сили рішенням у справі здійснювати будь-які дії по розпорядженню, зміні цільового призначення, здійсненні поділу та об`єднанню земельної ділянки з кадастровим номером 3224484400:02:007:0033 площею 2,3075 га, яка знаходиться на території Таращанської міської ради Білоцерківського району Київської області.

Ухвалою суду від 01.03.2024 року закрито підготовче провадження по справі, призначено справу до розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не направив свого представника, 06.05.2024 року на адресу суду надійшла заява від прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Бузинного В.С. про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав, проти винесення заочного рішення не заперечив.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась. Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України на офіційному веб-сайті судової влади України було розміщено оголошення про виклик відповідача. Враховуючи вимоги частини 11 статті 128 ЦПК України «з опублікуванням оголошення про виклик, відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. Однак, відповідач своїм правом подати відзив на позовну заяву, у встановлений судом строк, не скористалась в судове засідання не з`явилась заяв та клопотань не надіслала.

Третя особа СП «Петрівське» свого представника до суду не направив, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

На підставі ст.ст. 280-282 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд даної справи, про що не заперечував позивач.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 будучи громадянкою російської федерації, за рішенням Таращанського районного суду Київської області № 2-570 від 03.11.2011 набула права власності на земельну ділянку із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, категорія: землі сільськогосподарського призначення, з кадастровим номером: 3224484400:02:007:0030 площею 2,3075 га, яка знаходиться на території Таращанської міської ради Білоцерківського району Київської області, що підтверджується копією державного акту на земельну ділянку Серія ЯМ№724742виданого 26.04.2012 р. управлінням Держкомзему у Таращанському районі Київської області (а.с.14).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №126304462, 01.06.2018 зареєстровано договір оренди земельної ділянки від 17.11.2012 з кадастровим номером 3224484400:02:007:0033, строк дії: 15 років, орендар: СП «Петрівське», орендодавець: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , національний паспорт іноземця, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 26.07.2003, видавник: УВД Пролетарського р-ну м. Тули, країна громадянства: росія (а.с. 12).

Встановлено, що заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури звертався із запитом № 50/5-3597 вих-23 від 19.04.2023 року до Центрального міжрегіонального управління ДМС України в м. Києві та Київській області, щодо надання інформації про наявність громадянства України, втрати громадянства України, у зв`язку з набуттям іноземного громадянства, зокрема, стосовно відповідача ОСОБА_1 (а.с. 15-16). Та отримано відповідь № 80.3245-96/80.3245.1-23 від 21.04.2023 року, в якій особи зазначені у списку не документувались (а.с. 17).

Відповідно до довідки відділу у Таращанському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, повідомлено, що згідно витягу державного кадастру про земельну ділянку № НВ-3211619812018, кадастровий номер земельної ділянки 3224484400:02:007:0030 змінився на 3224484400:02:007:0033 (а.с.18).

Встановлено, що заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури направив Головному управлінню Держгеокадастру у м. Киві та Київській області листа №50/5-81075 вих-23 від 14.08.2023 року, в якому повідомив про виявлені порушення ст. ст. 81, 145 Земельного кодексу України із вимогою вжити заходи щодо їх усунення, у тому числі в судовому порядку (а.с.19-21), однак уповноваженим державним органом заходи щодо конфіскації земельної ділянки в дохід держави не вжито, листом № 10-10-0.62-7640/2-23 від 22.08.2023р. повідомлено окружну прокуратуру про неможливість звернення до суду із відповідним позовом, у зв`язку з неможливістю сплати судового збору (а.с.22-27).

Згідно повідомлення №50/5-9310 вих.23 від 13.09.2023, заступник керівника окружної прокуратури Денис Антонюк, повідомив Головне управління Держгеокадастру у м. Києві так Київській області, про те, що буде подано позовну заяву до Таращанського районного суду Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держеокадастру у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки (а.с.28).

Позиція суду та оцінка аргументів сторін.

У цій справі існує спір про перебування у власності іноземного громадянина особливо цінних земель сільськогосподарського призначення, що охороняються державою.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом України.

Згідно з ч. 3, ч. 4 ст. 56 ЦПК України прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами у визначених законом випадках.

Представництво прокурором інтересів держави в суді відповідно до ч. 1, ч. 3, ч. 4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Обґрунтування наведені прокурором в позові щодо представництва в суді суд вважає достатніми для його звернення у суд, оскільки порушуються питання захисту інтересів держави, і інші державні органи не здійснили ефективний захист інтересів держави щодо захисту її майнових прав. Згідно положень ст. 14 Конституції та ст. 1 Земельного кодексу України - земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України. а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ст. 3 Земельного кодексу України).

Згідно ст. 19 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення віднесено до категорії особливо цінних земель.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі під об`єктами виробництва біометану, які є складовими комплексів з виробництва, переробки та зберігання сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Частина 5 ст. 22 ЗК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачала, що землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Частина 4 ст. 81 ЗК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачала, що землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземними громадянами, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

На час вирішення спору ч.5 ст.22 Земельного кодексу України у взаємозв`язку з ч.1ст.130 цього Кодексу передбачає, що набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть: а) громадяни України; б) юридичні особи України, створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України та/або держава, та/або територіальні громади; в) територіальні громади; г) держава.

Згідно в ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч.1 ст. 145 Земельного кодексу України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.

Підстави набуття права власності на землю громадянами визначені у ст. 81 Земельного кодексу України.

Відповідно до положень ч. 2, ч.3ст. 81 Земельного кодексу України іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності лише на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки вищевказаних категорій з наступних підстав: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; прийняття спадщини.

Отже, єдиною законною підставою отримання у власність іноземним громадянином земельної ділянки сільськогосподарського призначення є прийняття спадщини.

Водночас, положення ч.4 ст. 81 Земельного кодексу України містить обмеження щодо володіння землями сільськогосподарського призначення, прийнятими у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, та зобов`язує їх протягом року здійснити відчуження таких земель. Дане положення Закону було чинним на час набуття відповідачем права власності на спірну земельну ділянку.

Вказана вище норма Закону є імперативною, і не дотримання таких приписів тягне за собою цивільну відповідальність, передбачену Законом.

Так, за нормами земельного законодавства не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених Земельним кодексом України, є підставою для припинення права власності на земельну ділянку (пункт «е» ч.1 ст. 140 ЗК України).

Примусове припинення прав на земельну ділянку, у відповідності до пункт «в» ч.1 ст. 143 Земельного кодексу України, здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду (ч.2 ст. 145 ЗК України).

Статтею 153 Земельного кодексу України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно положення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18.09.2013 (справа № 6-92цс 13), основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення ЄС від 11.03.2003р. «Новоселецький проти України», від 01.06.2006 «Федоренко проти України»). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Нормами Земельного кодексу України чітко визначені права іноземців щодо спадкування земельних ділянок сільськогосподарського призначення та обов`язок припинити право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення шляхом її відчуження протягом року.

Захищаючи права іноземців на отримання земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність шляхом спадкування, українським законодавством встановлений річний термін на відчуження такої земельної ділянки.

При цьому, слід зазначити, що пункт 15 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, яким встановлено заборону купівлі-продажу або іншим способом відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, не поширюється на ці правовідносини, оскільки положення ч.4 ст. 81 Земельного кодексу України є імперативними. (Лист-роз`яснення Вищого Спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.01.2013р. № 10-71/0/4-13).

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 на підставі рішення Таращанського районного суду Київської області № 2-570 від 03.11.2011, набула право власності вищевказану земельну ділянку з кадастровим номером: 3224484400:02:007:0033, площею 2,3075 га Однак, протягом року після державної реєстрації права власності (29.12.2012) добровільно не відчужила земельну ділянку.

Відповідно до пункту а) частини другої ст. 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги). Отже, земельні ділянки для садівництва відносяться до земель сільськогосподарського призначення.

Таким чином, ОСОБА_1 не виконала вимоги ч.4 ст.81 Земельного кодексу України та протиправно залишається власником земельних ділянок, які не можуть перебувати у власності відповідача згідно законодавства України.

Пунктом 10 ч.1 ст. 346 Цивільного кодексу України визначено конфіскацію, як одну з підстав припинення права власності.

Згідно ч.1 ст. 354 Цивільного кодексу України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що право власності відповідача на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, категорія: землі сільськогосподарського призначення, з кадастровим номером 3224481900:04:001:0043 площею 2,6045 га ,яка знаходиться на території Таращанської міської ради Білоцерківського району Київської області, з кадастровим номером 3224481900:04:011:0003, площею 2,331 га., яка знаходиться на території Таращанської міської ради Білоцерківського району Київської області - підлягає примусовому припиненню, шляхом конфіскації вказаної земельної ділянки.

Отже, позовні вимоги заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури підлягають задоволенню.

При поданні позову за рахунок бюджетних коштів Київської обласної прокуратури, було сплачено судовий збір у розмірі 5368 грн. за подання позовної заяви та 1514 грн. за подання заяви про забезпечення позову, всього в розмірі 6882 грн., який підлягає стягненню з відповідача на користь платника судового збору у відповідності до положень ч.1 ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 10-13, 56, 76-81, 89, 259, 263-265, 280- 282, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київські області до ОСОБА_1 , третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Сільськогосподарське підприємство «Петрівське» про конфіскацію земельної ділянки - задовольнити.

Конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області земельну ділянку, яка на праві власності належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з кадастровим номером 3224484400:02:007:0033, площею 2,3075 га, яка знаходиться на території Таращанської міської ради Білоцерківського району Київської області.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Київської обласної прокуратури судовий збір в розмірі 6882 грн.(шість тисяч вісімсот вісімдесят дві гривні), за наступними реквізитами: код ЄДРПОУ: 2909996, МФО: 820172 (Державна казначейська служба України у м. Києві), р/р: UA08201720343190001000015641.

Скасувати заходи забезпечення позову після набрання рішенням законної сили, що були вжиті ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 12.02.2024 року, а саме: арешту на земельну ділянку, яка на праві власності належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з кадастровим номером 3224484400:02:007:0033 площею 2,3075 га, яка знаходиться на території Таращанської міської ради Білоцерківського району Київської області, заборони ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на час розгляду та до набрання законної сили рішенням у справі здійснювати будь-які дії по розпорядженню, зміні цільового призначення, здійсненні поділу та об`єднанню земельної ділянки з кадастровим номером 3224484400:02:007:0033 площею 2,3075 га, яка знаходиться на території Таращанської міської ради Білоцерківського району Київської області.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а саме до Київського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави, (адреса: вул. Шолом-Алейхема, буд. 38-А, м. Біла Церква, Київська область ), який дії в інтересах Держави в особі Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області, (місце знаходження: 03115, місто Київ, вулиця Серпова, будинок 3/14. Код ЄДРПОУ: 398817550);

Відповідач ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) адреса проживання : АДРЕСА_2);

Третя особа: Сільськогосподарське підприємство «Петрівське» (місцезнаходження: с. Юшків Ріг, вул. Травнева,5 Білоцерківський район, Київська область,09531 Код ЄДРПОУ: 03753510).

Головуючий:Г. О. Шабрацький