Рішення

від 06.05.2024 по справі 908/414/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 17/31/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.05.2024 Справа № 908/414/24

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Корсуна В.Л. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/414/24

за позовною заявою: фізичної особи-підприємця Федяя Ігоря Ігоровича, АДРЕСА_1

представник: адвокат Жага Е.Г., 37600, Полтавська область, м. Миргород, вул. Незалежності, буд. 15

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ОРІХІВ АГРО ЗАПЧАСТИНИ", 69118, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 8

про стягнення 150 000,00 грн

СУТЬ СПОРУ:

19.02.24 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява за вих. від 15.02.24 з вимогами фізичної особи-підприємця Федяя Ігоря Ігоровича (далі ФОП Федяй І.І.) до товариства з обмеженою відповідальністю "Оріхівський завод сільгосптехніки" (надалі ТОВ "Оріхівський завод сільгосптехніки") про стягнення попередньої оплати згідно договору від 21.09.23 № 12517/09.2023 в розмірі 150 000,00 грн.

19.02.24 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу № 908/414/24 передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 26.02.24 судом позовну заяву за вих. від 15.02.24 за позовом ФОП Федяя І.І. залишено без руху. Позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви - 7 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху та встановленои позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про усунення недоліків, в якій (до якої):

- зазначити вірне та повне найменування відповідача у відповідності до коду ЄДРПОУ 44972290;

- додати належні докази відправлення копії позовної заяви і доданих до неї документів листом з описом вкладення на правильне ім`я та повну (правильну) юридичну адресу відповідача.

01.03.24 до суду надійшла заява за вих. від 28.02.24 про усунення недоліків, в якій усунуто недоліки вказані в ухвалі суду від 26.02.24, а саме: відповідачем зазначено товариство з обмеженою відповідальністю "ОРІХІВ АГРО ЗАПЧАСТИНИ" (69118, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 8, код ЄДРПОУ 44972290) та надано докази відправлення копії позовної заяви і доданих до неї документів листом з описом вкладення на ім`я та адресу відповідача.

Ухвалою від 06.03.24 судом позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/414/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.

Враховуючи положення ч. 4 ст. 116, ст. 248 ГПК України, граничним строком розгляду цієї справи судом є 06.05.24 включно.

Частиною 1 ст. 251 ГПК України передбачено, що відзив подається протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Частинами 1-3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через 30 днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Згідно із ч. 5 та ч. 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Як свідчать наявні матеріали справи, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін ні позивач, ні відповідач суду не надали. Докази зворотнього в матеріалах цієї справи відсутні.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач зазначив, що на підставі договору №12517/09.2023 від 21.09.23 позивачем сплачено за товар 150 000,00 грн платіжною інструкцією №17 від 21.09.23. Натомість, відповідачем в порушення умов договору товар не поставлений. Позивач 15.01.24 направив на адресу відповідача претензію про повернення коштів, але відповіді на претензію не отримано.

Відзив на позов, або будь які заперечення від відповідача до суду не надійшли.

З метою належного повідомлення відповідача про дату, місце та час розгляду справи № 908/414/24 господарським судом на електронну та юридичну адресу відповідача в порядку ст.ст. 120, 121, 176, 242, 252 ГПК України направлявся екземпляр ухвали Господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі.

Електронна адреса ozst.agro@gmail.com вказана товариством «Оріхівський завод сільгостехніки» в договорі від 21.09.23 № 12517/09.2023.

Про доставку ухвали 11.03.24 до електронної скриньки відповідача свідчить довідка Господарського суду Запорізької області.

При цьому, ухвала, що була надіслана за адресою місцезнаходження відповідача, повернулася до суду 26.03.24 з відміткою відповідного територіального відділення "Укрпошта" - "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до ч. 3 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Офіційна електронна адреса відповідно до підпункту 5.8 розділу I Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (затв. рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21, далі - Положення), це: сервіс Електронного кабінету ЄCITC, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄCITC, aбo адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів.

Відповідно до п. 17 підрозділу 1 розділу III Положення, особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб aбo в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством.

Враховуючи вказане, перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до електронної скриньки.

Судом також враховано, що про хід розгляду справи сторони могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України "": //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Зазначене свідчить, що судом були вжиті всі залежні від нього заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи № 908/414/24.

Згідно ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до ін. учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи за № 908/414/24 дозволяють розглянути справу по суті спору.

За таких обставин, спір у справі підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 06.05.24.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21.09.23 між ТОВ «Оріховський завод сільгосптехніки» /постачальник/ та ФОП Федяй І.І. /покупець/ укладено договір №12517/09.2023 (надалі - договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язався своєчасно прийняти наступний товар та здійснити його оплату на умовах цього договору: очисник вороху ОВС-25 - 1 шт. - ціна без ПДВ 300 000,00 грн.

Судом враховано, що у вступній частині договору, а також в розділі 12 договору назвою продавця вказано ТОВ «Оріховський завод сільгосптехніки», код ЄДРПОУ 44972290. В той же час, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вірною назвою юридичної особи з кодом ЄДРПОУ 44972290 є ТОВ «Оріхів Агро Запчастини», оскільки 05.10.23 до реєстру внесено запис про зміну найменування юридичної особи. Відповідно, ТОВ «Оріховський завод сільгосптехніки» та ТОВ «Оріхів Агро Запчастини» є однією юридичною особою. Таким чином, відповідачем у даній справі є саме ТОВ «Оріхів Агро Запчастини».

Відповідно до п. 3.2. договору, оплата товару проводиться в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний в реквізитах даного договору.

Попередня оплата товару здійснюється покупцем у розмірі 150 000,00 грн без ПДВ (п. 3.3. договору).

Остаточна оплата проводиться покупцем в день приймання-передачі товару, після підписання сторонами даного договору. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника (п. 3.4. договору).

Пунктом 3.5. договору сторони визначили, що поставка товару здійснюється протягом 10-ти робочих днів після оплати товару покупцем.

На підставі рахунку №000517 від 21.09.23 позивачем було здійснено оплату за товар у розмірі 150 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №17 від 21.09.23.

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань по договору щодо поставки товару, позивач звернувся до нього з претензією щодо повернення сплачених коштів (доказів надсилання претензії на адресу відповідача суду не надано).

Несплата відповідачем коштів у сумі 150 000,00 грн стала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення коштів в примусовому порядку.

Судом прийнято до уваги, що вказаний договір в установленому законом порядку не оспорювався, не визнавався недійсним та його дія не припинена. Доказів зворотнього жодною із сторін суду не надано.

Оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази) суд дійшов висновку про наступне.

Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на не вчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).

Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).

У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб`єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Згідно з частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями ст. 655 ЦК України закріплено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За приписами ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України закріплено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Матеріалами справи доведено, що позивачем сплачено аванс за поставку товару по договору №12517/09.2023 від 21.09.23, а відповідачем, в свою чергу, обумовлений товар не поставлено.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові № 918/6321/19 від 22.09.20 зроблено наступні правові висновки:

«68. Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

…

74. Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

…

83. Натомість Велика Палата Верховного Суду погоджується з доводами скаржника про те, що відповідач прострочив своє грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки, та яку позивач зажадав повернути на підставі частини другої статті 693 ЦК України».

Матеріали цієї господарської справи свідчать, що відповідач не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву та надати суду докази в його (відзиву) обґрунтування.

Також, відповідачем не надано до суду у цій справі доказів поставки товару або правомірності дій уповноважених осіб відповідача щодо такої не поставки.

За викладених обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та, як наслідок, про задоволення позову з підстав викладених у тексті цього рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 15, 24, 42, 46, 73-80, 86, 91, 129, 236-238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІХІВ АГРО ЗАПЧАСТИНИ» (69118, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 8, код ЄДРПОУ 44972290) на користь фізичної особи-підприємця Федяя Ігоря Ігоровича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) - грошові кошти у розмірі 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) грн 00 коп. та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та п.п. 17.5. п. 1 Розділ ХІ «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ГПК України.

Повний текст рішення складено 06.05.2024.

Суддя В.Л. Корсун