Рішення

від 30.04.2024 по справі 910/578/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.04.2024Справа №910/578/24за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фан Гейм"

про визнання припиненими трудових відносин

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Одинцова К.К.

Представники учасників справи у судове засідання не прибули.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_2 (далі також - Позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фан Гейм" (далі також - Відповідач, ТОВ "Фан Гейм") про визнання припиненими трудових відносин від 21.08.2023 на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 19.03.2024.

Представники сторін у підготовче засідання 19.03.2024 не з`явилися, причин неявки суду не повідомили, про місце, дату та час підготовчого засідання були належним чином повідомлені.

Протокольною ухвалою суду від 19.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.04.2024

У судове засідання 30.04.2024 представники сторін не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно з частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на викладене, оскільки неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

30.04.2024 у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

30.09.2020 громадянин Республіки Польща ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) видав безвідкличну довіреність, якою уповноважив ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) та ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) представляти його інтереси як учасника ТОВ "Фан Гейм", яка посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. 30.09.2020 за реєстраційним №760, 761.

20.01.2023 відбулися загальні збори ТОВ "Фан Гейм", на яких були присутні учасники товариства, а саме, ОСОБА_3 та від імені ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , яка діяла на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. 30.09.2020 за реєстраційним №760, 761.

Рішенням загальних зборів, оформленим протоколом №1/2023 від 20.01.2023, вирішено призначити Генеральним директором ТОВ "Фан Гейм" ОСОБА_1 з 24.01.2023 та уповноважили його особисто та/або через уповноважених осіб здійснити державну реєстрацію відповідних змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідно до чинного законодавства.

За доводами Позивача, на посаду директора ТОВ "Фан Гейм" його призначено без його згоди та проінформовано ОСОБА_3 після внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивач стверджує, що неодноразово звертався до ОСОБА_3 із проханнями відкликати його з посади директора ТОВ "Фан Гейм" шляхом проведення позачергових зборів учасників, проте ОСОБА_3 жодних дій вчинено не було.

18.08.2023 відбулися загальні збори ТОВ "Фан Гейм", на яких були присутні ОСОБА_4 , яка діяла від імені ОСОБА_3 , на підставі довіреності посвідченої Чорною Л.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 18.08.2023 за реєстраційним №789 та ОСОБА_5 , який діяв від імені ОСОБА_1 , на підставі довіреності посвідченої Крістіаном Фамурат , нотаріусом у м. Варшаві, Республіка Польща, 29.05.2023, за реєстр А №2197/2023.

Рішенням загальних зборів, оформленим протоколом №18/08/2023 від 18.08.2023, вирішено призначити ОСОБА_7 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) з 18.08.2023 директором ТОВ "Фан Гейм", який в Україні буде здійснювати функції оперативного управління підприємством та доручено ОСОБА_5 на підставі довіреності здійснити державну реєстрацію змін у товаристві.

Позивач наголошує, що на вище зазначених зборах не розглядалось питання про звільнення з посади директора ТОВ "Фан Гейм" Вольського Марціана Томаша, а лише призначили ще одного директора ТОВ "Фан Гейм".

21.08.2023 Позивач направив засновнику (учаснику) ТОВ "Фан Гейм" ОСОБА_3 заяву про звільнення за власним бажанням, відповідно до ст. 38 Кодексу законів про працю Укаїни.

Враховуючи те, що загальні збори учасників ТОВ "Фан Гейм" не були ініційовані для розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення та вирішення питання щодо припинення трудових правовідносин між ТОВ "Фан Гейм" та ОСОБА_1 , позивач звернувся до суду із даним позивом.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Статтею 16 Цивільного кодексу України положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Так, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №910/7164/19).

Відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України. В умовах спрощеного режиму регулювання трудових відносин, визначеного главою III-Б цього Кодексу, трудовий договір є основним засобом регулювання трудових відносин працівників та роботодавців (власників приватних підприємств), у яких кількість працівників або рівень оплати праці відповідає критеріям, встановленим статтею 49-5 цього Кодексу. У разі застосування спрощеного режиму регулювання трудових відносин, за взаємною згодою сторін, у трудовому договорі можуть визначатися додаткові права, обов`язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови припинення або дострокового розірвання договору.

Згідно ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Частиною 1 ст. 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства (ч. 1 ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Згідно ч. 13 ст. 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов`язків для всіх членів колегіального виконавчого органу.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 99 Цивільного кодексу України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Отже, відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган попередивши власника письмово за два тижні. Разом з тим особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №758/1861/18).

Згідно п. 10.1, 11.1, 11.2 статуту товариства органами управління товариства є: загальні збори учасників та рада директорів товариства. Збори учасників є вищим органом товариства. Збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства.

Пунктом 12.4 статуту товариства визначено, що якщо за рішенням зборів учасників призначається один директор, він здійснює одноосібне представництво товариства та виконує всі права та обов`язки ради директорів.

Так, п.п. 11.3.6 п. 11.3 статуту товариства передбачено, що до виключної компетенції зборів учасників належить, у тому числі, обрання та припинення повноважень ради директорів товариства та її членів (всіх чи окремо або декількох з них), обрання одноосібного виконавчого органу товариства.

Отже ОСОБА_1 є одноосібний виконавчий орган товариства (директор), згідно протоколу загальних зборів ТОВ "Фан Гейм" №1/2023 від 20.01.2023.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

Конституційний Суд України у Рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 №8-рп/2007 та від 29.01.2008 №2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №758/1861/18).

В обґрунтування заявленого позову Позивач зазначає, що його призначили на посаду директора ТОВ "Фан Гейм" без його згоди, а також вказує на те, що не проживає на території України ні постійно, ні тимчасово, та відповідно, не отримував дозвіл на роботу в Україні, а відтак ОСОБА_3 не мала права залучати його до праці в товаристві.

Що стосується доводів позивача стосовно правомірності призначення його на посаду, то вони не беруться до уваги судом, оскільки не є предметом позову.

Водночас суд наголошує, що Позивач не позбавлений права на звернення до суду з іншим позовом про визнання рішення загальних зборів про призначення ОСОБА_1 директором ТОВ "Фан Гейм" протиправним та скасування його, якщо останній вважає таке призначення незаконним.

Також за доводами Позивача, він неодноразово звертався до ОСОБА_3 із проханням провести позачергові загальні збори учасників для відкликання його з посади директора, проте засновником ТОВ "Фан Гейм" ОСОБА_3 було проігноровано такі звернення. Такі дії, на думку Позивача, свідчать про порушення його трудових прав, зокрема права бути звільненим із займаної посади за власним бажанням.

Так, передбачений ч. 1 ст. 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи директора передбачає попередження ним про це власника або уповноваженого органу письмово за два тижні та ініціювання скликання загальних зборів учасників. У випадку вчинення директором відповідних дій, на учасників товариства покладено обов`язок розглянути заяву директора про звільнення та прийняти відповідне рішення про таке звільнення. При цьому на особу, яка ініціює питання проведення загальних зборів, покладено обов`язок належного повідомлення інших учасників товариства про скликання зборів у порядку, встановленому чинним законодавством та статутом підприємства.

Суд наголошує, що в матеріалах справи відсутня заява позивача про скликання загальних зборів товариства та, відповідно, відсутні докази направлення такої заяви на адресу учасників товариства.

Матеріали справи містять лише копію заяви ОСОБА_2 про бажання звільнитися.

Проте докази, які б підтверджували факт направлення, отримання або вручення як товариству, так і іншому учаснику товариства, заяви про намір звільнитися, в матеріалах справи відсутні.

Отже, дослідивши обставини справи та проаналізувавши докази, надані позивачем, на які останній посилається як на підставу своїх вимог, судом встановлено, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами, що він дотримався порядку встановленого статтею 38 КЗпП України та ст. 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" щодо повідомлення учасників товариства про свій намір бути звільненим.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги недоведеними, необґрунтованими, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а відтак, заявлені вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фан Гейм" про визнання припиненими трудових відносин від 21.08.2023 на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 06.05.2024.

Суддя Н.І. Зеленіна