Рішення

від 06.05.2024 по справі 915/147/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2024 року Справа № 915/147/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами справи

за позовом: Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" (вул. Заводська, 23/14, м. Миколаїв, код ЄДРПОУ 01125608)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАНТАЖНІ ТЕХНОЛОГІЇ" (вул. Мала Морська, 108, оф. 108, м. Миколаїв, код ЄДРПОУ 38841253)

про розірвання договору оренди, повернення майна, стягнення заборгованості за договором, інфляційного збільшення боргу, 3% річних та пені,

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт" звернулося до Господарського суду Миколаївської області із позовною заявою від 02.02.2024 №06/212 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАНТАЖНІ ТЕХНОЛОГІЇ", якою просить суд:

1. Прийняти цю позовну заяву до розгляду, відкрити по ній провадження та провести його в порядку спрощеного позовного провадження.

2. Припинити господарські правовідносини шляхом розірвання договору оренди №4-А індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, укладений 26.03.2019 між Державним підприємством "МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАНТАЖНІ ТЕХНОЛОГІЇ".

3. Повернути Державному підприємству "МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ" окреме індивідуально визначене державне рухоме майно, яке було передано Товариству з обмеженою відповідальністю "ВАНТАЖНІ ТЕХНОЛОГІЇ" відповідно до договору № 4-А від 26.03.2019, а саме: А/М ТАТРА 815 вантажний самоскид, державний № НОМЕР_1 , інвентарний №2185; КРАЗ 65055 самоскид, державний номер № НОМЕР_2 , інвентарний №13067; КРАЗ 65055 самоскид, державний номер № НОМЕР_3 , інвентарний №13068; КРАЗ 65055 вантажний самоскид, державний номер № НОМЕР_4 , інвентарний №13635; спецавтокран 40 т, NК450S, державний номер НОМЕР_7, інвентарний №22275.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАНТАЖНІ ТЕХНОЛОГІЇ" на користь Державного підприємства "МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ" суму заборгованості за Договором від 26.03.2019 № 4-А у сумі 161 917 (сто шістдесят одна тисяча дев`ятсот сімнадцять) грн. 47 коп.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАНТАЖНІ ТЕХНОЛОГІ" на користь Державного підприємства "МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ" пеню за Договором №4-А від 26.03.2019 у сумі 110 506 (сто десять ) грн. 10 коп.;

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАНТАЖНІ ТЕХНОЛОГІЙ на користь Державного підприємства "МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ" інфляційне збільшення боргу за Договором № 4-А від 26.03.2019 у сумі 66148 (шістдесят шість тисяч сто сорок вісім) грн. 20 коп.;

7. Стягнути з Товариства а обмеженою відповідальністю "ВАНТАЖНІ ТЕХНОЛОГІЙ на користь Державного підприємства "МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ" 3% річних за Договором №4-А від 26.03.2019 у сумі 20329 (двадцять тисяч триста двадцять дев`ять) грн. 16 коп.;

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАНТАЖНІ ТЕХНОЛОГІЇ" на користь Державного підприємства "МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ" судовий збір у сумі 25937 (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот тридцять сім) грн.14 коп.

Позовні вимоги обгрунтовано посиланням на норми ст. 263, 526, 599, 610, 612, 625, 651 ЦК України, ст. 20, 188, 343 ГК України та мотивовано тим, що відповідач не виконує обов`язок за Договором оренди індивідуально визначеного державного майна, що належить до державної власності №4-А від 26.03.2019 щодо своєчасної оплати орендних платежів, унаслідок чого перед Державним підприємством "МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ" у відповідача утворилась заборгованість із орендної плати за період з серпня по грудень 2023 року у сумі 161917,47 грн, що є достатньою правовою підставою для розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2024 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/147/24 та визначено головуючи у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 19.02.2024 позовну заяву залишено без руху з підстав недотримання позивачем приписів п. 8 ч. 3 ст. 162, п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України.

Судом встановлено позивачу 10-денний строк з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

26.02.2024 на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 04.03.2024 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнати малозначною та розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; встановлено для учасників справи процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону)

Ухвалу суду від 04.03.2024 відповідачеві надіслано за адресою: вул. Мала Морська, 108, оф. 108, м. Миколаїв, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та повернуто суду без вручення 26.03.2024 з довідкою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на таку особу - учасника процесу.

Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною адресою і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвали суду про відкриття провадження у справі відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням, що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомити суду про зміну свого місцезнаходження.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".

Відповідно до частин 5, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від відповідача до суду не надходило.

Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з приписами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Враховуючи, що відповідач не заперечив проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, не скористався своїм правом на подання відзиву по суті позовних вимог, жодних заяв або клопотань, в тому числі щодо неможливості захисту своїх прав та законних інтересів в умовах воєнного стану, на розгляд суду не подав, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає обгрунтованим постановлення рішення в цій справі у строк, визначений ст. 248 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

26.03.2019 між Державним підприємством "Миколаївський морський торговельний порт", як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАНТАЖНІ ТЕХНОЛОГІЇ", як орендарем, був укладений договір №4-А оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності (надалі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування групу об`єктів окремого індивідуального визначеного державного рухомого майна - авто спецтехніка у кількості 5-ти одиниць:

- A/M ТАТРА 815 вантажний самоскид, державний НОМЕР_8, інв.№2185;

- КРАЗ 65055 самоскид, державний номер НОМЕР_5 , інвентарний 13067;

- КРАЗ 65055 самоскид, державний номер НОМЕР_3 , інвентарний 13068;

- КРАЗ 65055 вантажний самоскид, державний номер НОМЕР_4 , інвентарний 13635;

- спецавтокран 40 тн, NK450S, державний номер НОМЕР_6 , інвентарний №22275 (далі - Майно); що знаходиться на балансі орендодавця (п.1.1 Договору).

За умовами Договору:

- орендар вступає у строкове платне користування майном після підписання сторонами цього Договору, але не раніше дати підписання сторонами акта приймання-передачі майна (п.2.1 Договору);

- передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Майно залишається у господарському віданні орендодавця, а орендар користується ним протягом строку оренди(п.2.2 Договору);

- орендна плата становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (грудень 2018 року) 34185,89 грн (п.3.1 Договору);

- розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції від базового до першого місяця оренди включно. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за звітний місяць. (п.3.3 Договору);

- оренда плата перераховується орендарем на поточний рахунок орендодавця до 15-го числа місяця, наступного за місцем нарахування, на підставі рахунку, виставленого орендодавцем до 10-го числа місяця, наступного за місяцем нарахування, але не раніше оголошення індексу інфляції за звітний місяця (п.3.6 Договору);

- своєчасно і у повному обсязі сплачувати оренду плату відповідно до рахунків, наданих орендодавцем. На вимогу орендодавця проводити звіряння розрахунків по орендних платежів і оформлювати відповідні акти звіряння (п.5.3 Договору);

- договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2029, а в частині розрахунків договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.12.1 Договору);

- зміни та доповнення до умов Договору здійснюються Сторонами шляхом укладання додаткової угоди, яка оформлюється в письмовому виді, підписується обома Сторонами та скріплюється печатками. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою Стороною. Одностороння необгрунтована відмова від виконання умов цього Договору не допускається (п. 12.3. Договору).

29.03.2019 визначене Договором майно було передано орендодавцем у користування орендаря, що підтверджується актами прийому-передачі.

Відповідно до умов Додаткової угоди до Договору №2 від 22.08.2023, Договір вважається розірваним з дати повернення Майна, а в частині розрахунків - Договір діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Договір, додаткову угоду та акт прийому-передачі підписано та скріплено печатками сторін.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11.12.2023 у справі № 915/1544/23 в повному обсязі задоволені позовні вимоги ДП «ММТП» щодо стягнення з ТОВ «ВАНТАЖНІ ТЕХНОЛОГІЇ» заборгованості за Договором у сумі 507919,14 грн. основного боргу та 7618,79 грн судового збору. До позовних вимог увійшла заборгованість ТОВ «ВАНТАЖНІ ТЕХНОЛОГІЇ» по Договору за період з листопада 2021 року по липень 2023 року включно, а саме:

1.№22128428 від ЗО. 11.2021 на суму 49011.56 грн.;

2.№24358428 від 31.12.2021 на суму 49305.64 грн.;

3.№ 01538428 від 31.01.2022 на суму 49946,60 грн.;

4.№ 02258428 від 28.02.2022 на суму 41684,00 грн.;

5.№ 14088428 від 3 1.10.2022 на суму 30778,85 грн.:

6.№16148428 від 30.11.2022 на суму 30994.30 грн.:

7.№18318428 від 31.12.2022 на суму 31 21 1,27 гри.:

8.№01218428 від 31.01.2023 на суму 31460,95 грн.;

9.№03148428 від 28.02.2023 на суму 31681,18 грн.;

10.№04578428 від 31.03.2023 на суму 32156,39 грн.;

11.№06708428 від 30.04.2023 на суму 32220,71 грн.;

12.№08128428 від 31.05.2023 на суму 32381,81 грн.;

13.№10218428 від 30.06.2023 на суму 32640,86 грн.;

14.№11958428 від 31.07.2023 на суму 32445,02 грн.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.12.2023 по справі №915/1544/23 суду набрало законної сили 31.12.2023.

Як зазначає позивач, станом на дату написання позовної заяви відповідачем не вжито заходів щодо добровільного виконання вищевказаного рішення суду. Визнана в судовому порядку заборгованість ТОВ «ВАНТАЖНІ ТЕХНОЛОГІЇ» перед Державним підприємством "Миколаївський морський торговельний порт" у сумі 507919,14 грн не погашена ані в повному обсязі, ані частково.

У період з серпня по грудень 2023 року орендар користувався вказаним майном, а орендодавцем направлялись акти виконаних робіт за вказаний період та рахунки на їх оплату (а.с.50-75).

Відповідачем зобов`язання щодо сплати орендних платежів за вказаний період також не виконано.

На теперішній час залишаються несплаченими рахунки:

1.№13688428 від 31.08.2023 на суму 31990,79 грн;

2.№15358428 від 30.09.2023 на суму 32150,75 грн;

3.№17088428 від 3 1.10.2023 на суму 32407,96 грн;

4.№1 8778428 від ЗО. 11.2023 на суму 32569,99 грн;

5.№20418428 від 31.12.2023 на суму 32797,98грн.

Загальна сума заборгованості по зазначеним вище рахункам становить 161917,47 грн.

Як вбачається з матеріалів справи позивач 02.10.2023 за вих.№11/956 також направив відповідачу листа з вимогою надіслати копії договорів страхування майна та докази сплати страхових платежів.

Зазначений лист повернуто відправнику з довідкою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Вказані обставини зумовили звернення позивача з даним позовом до суду.

Предметом спору у даній справі є немайнова вимога про розірвання договору та майнові вимоги про повернення майна, стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати, а також пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язання за Договором.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належить встановлення обставин порушення відповідачем істотних умов укладеного між сторонами договору, а також обставини щодо наявності підстав для розірвання договору, зобов`язання відповідача повернути власнику орендоване майно та стягнення заборгованості по орендній платі та штрафних санкцій.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд встановив таке.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонам регулюються положеннями чинного законодавства про оренду.

Так, відповідно до змісту частин 1 та 6 статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом статті 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об`єкта оренди. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до приписів статті 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об`єкта оренди; ліквідації суб`єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об`єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За твердженнями позивача, не спростованими та не запереченими відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАНТАЖНІ ТЕХНОЛОГІЇ" допущено порушення грошових зобов`язань за Договором, а саме, зобов`язань щодо своєчасної сплати орендних платежів, внаслідок чого перед Державним підприємством "Миколаївський морський торговельний порт" у відповідача утворилась заборгованість із орендної плати за період з серпня по грудень 2023 року у сумі 161917,47 грн

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту належної сплати орендної плати закон покладає на орендаря.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором суду не надав, відповідно доводи позивача не спростував.

Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що позивачем суму заборгованості з орендної плати в розмірі 161917,47 грн визначено правильно.

Отже, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно заявленої позивачем до стягнення суми пені, суд зазначає таке.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У відповідності до ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За змістом п. 3.7. Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати до повного погашення заборгованості.

Таким чином на підставі ст. 549 ЦК України, ст. 230 ГК України, положень Договору та рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.12.2023 у справі № 915/1544/23 позивач правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.

Судом перевірено розрахунок пені, заявленої до стягнення та встановлено, що позивачем правильно визначено періоди та суми нарахування пені.

На підставі вищенаведеного, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача пеня в сумі 110506,10 грн.

Щодо заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3 % річних, суд зазначає наступне.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні втрати, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Інфляційні нарахування на суму боргу не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Стаття 625 ЦК України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача нараховані на суму заборгованості інфляційні втрати за період з 15.12.2021 по 02.02.2024 в сумі 66148,20 грн та 3% річних за той же період в сумі 20329,16 грн.

Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено, що позивачем правильно визначено періоди та суми нарахувань.

На підставі вищенаведеного, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача інфляційне збільшення боргу за Договором №4-А від 26.03.2019 в сумі 66148,20 грн та 3% річних в сумі 20329,16 грн.

Щодо позовних вимог в частині розірвання Договору оренди №4-А індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, укладений 26.03.2019 між Державним підприємством "МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАНТАЖНІ ТЕХНОЛОГІЇ" та повернення майна, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Частиною 1 ст. 651 ЦК України, передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 188 ГК України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір па вирішення суду.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», договір оренди може бути розірвано за згодою сторін або договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 ГК України кожний суб`єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до п. 9.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за ним Договором Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Пунктом 8.3. Договору встановлено, що орендодавець має право порушувати питання про дострокове розірвання Договору та стягнення з орендаря заборгованості з орендної плати, при її наявності понад 3 місяці від встановленого у договорі терміну її внесення або у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до пп. 4 п. 12.5. Договору, передбачено, що чинність Договору припиняється достроково, зокрема, за взаємною згодою Сторін або за рішенням Господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи заборгованість за Договором має місце з листопада 2021 року по грудень 2023 року, тобто 26 місяців орендар використовує орендоване майно, але не сплачує при цьому орендної плати.

При цьому, відповідно до положень п. 8.3. Договору, наявність заборгованості з орендної плати понад 3 місяці від встановленого у Договору терміну її внесення є підставою для порушення орендодавцем питання про дострокове розірвання Договору.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, зазначене свідчить про істотне порушення орендарем такої умови Договору як внесення орендної плати та є достатньою правовою підставою для розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку.

У відповідності до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Відповідно до п. 5.10. Договору, у разі припинення, розірвання цього Договору, Орендар (тобто, Відповідач) зобов`язаний повернути в 5-ти денний термін Орендодавцеві (тобто, Позивачу) орендоване Майно у належному стані, не гіршому ніж па момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого Майна з вини Орендаря. У разі, якщо Орендар затримав повернення Майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Згідно з п. 12.7. Договору встановлено, що у разі припинення дії цього Договору, Майно повертається Орендарем Орендодавцю в 5-ти денний термін. Орендар повертає Майно Орендодавцю аналогічно порядку, встановленому цим Договором при передачі Майна Орендарю. Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання Сторонами акта приймання-передачі. Обов`язок щодо складання акта приймання-передачі про повернення Майна покладається на Орендаря.

Таким чином, відповідно до умов Договору та у зв`язку з тим, що відповідач користується Майном виключно на підставі Договору, після припинення (розірвання за рішенням суду) Договору, відповідач зобов`язаний повернути Майно позивачу аналогічно порядку, у якому Майно було передано під час підписання Договору, у передбачений Договором строк.

Крім того, п. 5.8. Договору передбачено, що орендар зобов`язаний протягом місяця після укладення цього Договору застрахувати орендоване Майно не менше ніж на його вартість за висновком про вартість на користь орендодавця, який несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження майна, у порядку визначеному законодавством України, і надати орендодавцю копії страхового полісу і платіжного доручення. Постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь строк оренди Майно було застрахованим.

Як зазначено вище, листом від 02.10.2023 № 11/956 позивач звернувся до відповідача з вимогою надати копії договорів страхування майна, яке було передане в оренду за Договором. Лист повернувся до позивача з відміткою про неотримання.

Таким чином, позивач зазначає, що на сьогоднішній день йому невідомо чи існує договір страхування на Майно, що, відповідно до пп. 3 пункту 12.5 Договору, є підставою для його дострокового припинення.

Враховуючи зазначене, з огляду на допущені відповідачем порушення істотних умов Договору щодо своєчасного внесення орендної плати за користування державним майном, невиконання відповідачем умов п. 5.8. Договору щодо страхування орендованого майна, суд вважає заявлені вимоги щодо розірвання Договору оренди №4-А індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, укладеного 26.03.2019 між Державним підприємством "МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАНТАЖНІ ТЕХНОЛОГІЇ" та повернення майна обґрунтованими та такими, що підлягає задоволенню.

Отже, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, відомості про розподіл судових витрат. Таким чином, у зв`язку із задоволенням позовних вимог у повному обсязі, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241. 248-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАНТАЖНІ ТЕХНОЛОГІЇ" (вул. Мала Морська, 108, оф. 108, м. Миколаїв, код ЄДРПОУ 38841253) на користь Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" (вул. Заводська, 23/14, м. Миколаїв, код ЄДРПОУ 01125608) заборгованість за Договором №4-А від 26.03.2019 по сплаті орендної плати за період з серпня по грудень 2023 року в сумі 161917,47 грн, пеню в сумі 110506,10 грн, інфляційне збільшення боргу в сумі 66148,20 грн, 3% річних в сумі 20329,16 грн.

3. Розірвати Договір оренди №4-А індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, укладений 26.03.2019 між Державним підприємством "МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАНТАЖНІ ТЕХНОЛОГІЇ".

4. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАНТАЖНІ ТЕХНОЛОГІЇ" (вул. Мала Морська, 108, оф. 108, м. Миколаїв, код ЄДРПОУ 38841253) повернути Державному підприємству "Миколаївський морський торговельний порт" (вул. Заводська, 23/14, м. Миколаїв, код ЄДРПОУ 01125608) державне майно:

- A/M ТАТРА 815 вантажний самоскид, державний № НОМЕР_1 , інв.№2185;

- КРАЗ 65055 самоскид, державний номер НОМЕР_5 , інвентарний 13067;

- КРАЗ 65055 самоскид, державний номер НОМЕР_3 , інвентарний 13068;

- КРАЗ 65055 вантажний самоскид, державний номер НОМЕР_4 , інвентарний 13635;

- спецавтокран 40 тн, NK450S, державний номер НОМЕР_6 , інвентарний №22275.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАНТАЖНІ ТЕХНОЛОГІЇ" (вул. Мала Морська, 108, оф. 108, м. Миколаїв, код ЄДРПОУ 38841253) на користь Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" (вул. Заводська, 23/14, м. Миколаїв, код ЄДРПОУ 01125608) витрати по сплаті судового збору в сумі 28965,14 грн.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

7. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

8. Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

позивач: Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт" (вул. Заводська, 23/14, м. Миколаїв, код ЄДРПОУ 01125608),

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАНТАЖНІ ТЕХНОЛОГІЇ" (вул. Мала Морська, 108, оф. 108, м. Миколаїв, код ЄДРПОУ 38841253).

Рішення складено і підписано судом 06.05.2024.

Суддя В.О.Ржепецький