Рішення

від 23.04.2024 по справі 916/4809/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" квітня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4809/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф. при секретарі судового засідання Фатєєвої Г.В. розглянувши справу №916/4809/23

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )

до відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі (01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 26а, код ЄДРПОУ 21295778)

про визнання недійсним договору та стягнення 469 680грн.

Представник:

Від позивача: Уланівський С.Є. ордер;

Від відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі про визнання недійсним договору та стягнення 469 680грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.11.2023р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/4809/23 в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.03.2024р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.

22.01.2024р. за вх. №2822/24 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого останній позовні вимоги не визнає вважає їх необґрунтованим, безпідставними в зв`язку з чим в задоволені позову просить суд відмовити.

16.02.2024р. за вх.№6408/24 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якого позивач вважає що заперечення відповідача є безпідставними, не підтверджені належним та допустимим доказами, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Як вказує позивача, 19.10.2021 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації соціально-культурного призначення «Туристична база « Чорномор » (реєстраційний номер 736022765247), за умовами якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю, котрий став переможцем електронного аукціону № UA-PS-2021-09-03-000047-2, який відбувся 20.09.2021 року, об`єкт малої приватизації об`єкт соціально-культурного призначення «Туристична база « Чорномор » (реєстраційний номер 736022765247)», який розташований за адресою: АДРЕСА_2 (Об`єкт приватизації), а Покупець зобов`язується прийняти Об`єкт приватизації, сплатити ціну його продажу і виконати визначені в Договорі.

Об`єкт приватизації належить Державі Україна в особі Фонду державного майна України, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності - номер запису про право власності №13558011 від 29.02.2016р. Об`єкт розташований на земельних ділянках: загальною площею 1,2 (одна ціла дві десятих) га, кадастровий номер земельної ділянки 6524755500:01:001:1763, загальною площею 8,94024 (вісім цілих дев`ять тисяч двадцять чотири десятитисячних) га, кадастровий номер земельної ділянки 6524755500:01:001:1762 (п.1.1 договору).

Перелік майна, яке входить до складу Об`єкта приватизації та передається у власність Покупцю, наведено у Додатку, що є невід`ємною частиною цього Договору (п.1.2 договору).

Відповідно Додатку 1 до договору до переліку майна, яке входить до складу обєкта малої приватизації - об`єкта соціально-культурного призначення «Туристична база «Чорноморда» зокрема входить: будівля, спальний корпус, літ «Щ», загальна площа-181,8 кв.м.; будівля, спальний корпус, літ «Ю», загальна площа-164,0 кв.м.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що згідно з протоколом про результати електронного аукціону від 20.09.2021 року UA-PS-2021-09-03-000047-2, який затверджений наказом Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 27.09.2021 року № 677 "Про затвердження протоколу про результати електронного аукціону UA-PS-2021-09-03-000047-2 з продажу об`єкта малої приватизації об`єкта соціально-культурного призначення - "Туристична база "Чорномор" (реєстраційний номер 736022765247)", ціна продажу Об`єкта 23520001,21 грн (двадцять три мільйони п`ятсот двадцять тисяч одна гривня 21 копійка), у тому числі ПДВ - 3920000,20 грн (три мільйони дев`ятсот двадцять тисяч гривень 20 копійок). Покупець зобов`язаний сплатити за придбаний Об`єкт приватизації 235200010,21 грн (двадцять три мільйони п`ятсот двадцять тисяч одна гривня 21 копійка), з урахуванням ПДВ у повному обсязі протягом 30 (тридцяти) календарних днів і дня підписання цього Договору в порядку, встановленому пунктом 2.2 Договору.

Позивач вказує, що рішенням Господарського суду Одеської області від 13.07.2023 р. у справі №916/3652/22, позов Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі за участю Херсонської обласної прокуратури до відповідача: ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації задоволено. Договір купівлі-продажу від 19.10.2021 р. розірвано.

Крім того, за посиланнями позивача, на розгляді Господарського суду Одеської області знаходиться справа № 916/1626/23 за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній республіці Крим та м.Севастополі до ОСОБА_1 про стягнення 1 176 000 грн. - збитків, пов`язаних з невиконанням умов договору купівлі-продажу об`єкту приватизації.

За посиланнями позивача, під час збору доказів, що стосуються судової справи № 916/1626/23, адвокатом Уланівським С.Є. який здійснює представництво його інтересів у вказаній справі було отримано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №351492936 від 23.10.2023 р.

За результатами аналізу інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було з`ясовано факт одночасної реєстрації права власності на один і той же об`єкт нерухомого майна за різними власниками.

Так, як вказує позивач, відповідно до інформації наявної у публічному доступі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно станом на 23.10.2023 р. за Державою в особі Фонду Державного майна України зареєстровано право власності на наступний об`єкт нерухомого майна. Актуальна інформація про об`єкт речових прав - Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 736022765247; Тип об`єкта: туристична база "Чорномор", об`єкт житлової нерухомості: Ні; Адреса: АДРЕСА_2 ; Серед іншого майна до складу вказаного об`єкта речових прав входять наступні будівлі: Відомості про складові частини об`єкта нерухомого майна -Складова частина об`єкта нерухомого майна: будівля, спальний корпус, Щ; Додаткові відомості: загальна площа-181,8 кв.м.; Складова частина об`єкта нерухомого майна: будівля, спальний корпус, Ю; Додаткові відомості: загальна площа-164,0 кв.м. Актуальна інформація про речове право - Номер відомостей про речове право: 13558011; Тип речового права: право власності; Дата, час державної реєстрації: 29.02.2016 14:34:17; Державний реєстратор: Скакун Сергій Олександрович, Суворовське районне управління юстиції у м. Херсоні, Херсонська обл.; Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 28589637 від 04.03.2016 09:49:42, ОСОБА_2 , Суворовське районне управління юстиції у м.Херсоні, Херсонська обл.; Документи, подані для державної реєстрації: Довідка щодо відсутності самочинно збудованих будівель на об`єкті нерухомого майна, серія та номер: 114, виданий 04.02.2018, видавник: ФОП "Козинець О.П."; рішення суду, серія та номер: 5024/1416/2011, виданий 15.01.2015, видавник: Одеський апеляційний господарський суд; рішення суду, серія та номер: 2119/2-965/2011, виданий 24.04.2012, видавник: Скадовський районний суд Херсонської області; технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 04.02.2018, видавник: ФОП "Козинець О.П."; Розмір частки: 1/1 Власники: Держава, Орган державної влади, Фонд Державного майна України, код ЄДРПОУ: 00032945, країна реєстрації: Україна.

Відповідно до інформації наявної у публічному доступі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно станом на 23.10.2023 р. за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 зареєстровано право спільної часткової власності на наступний об`єкт нерухомого майна. Актуальна інформація про об`єкт речових прав - Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 456912565247; Тип об`єкта: із туристичної бази "Чорномор" спальний корпус літ. "Щ", спальний корпус літ. "Ю", об`єкт житлової нерухомості: Ні; Адреса: АДРЕСА_2 ; Земельні ділянки місця розташування: Кадастровий номер: 6524755500:01:063:0003, цільове призначення: для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, під розміщення турбази "Чорномор"; Номер об`єкта в РПВН: 34038745; Відомості про складові частини об`єкта нерухомого майна - Складова частина об`єкта нерухомого майна: спальний корпус, Щ; Опис складової частини: Загальна площа (кв.м): 260.9; Складова частина об`єкта нерухомого майна: спальний копус, Ю; Опис складової частини: Загальна площа (кв.м): 260.9. Актуальна інформація про речове право -Номер відомостей про речове право: 40807229; Тип речового права: право власності; Дата, час державної реєстрації: 02.03.2021 16:08:00; Державний реєстратор: приватний нотаріус Шулік Альона Олександрівна, Херсонський міський нотаріальний округ, Херсонська обл.; Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 56893136 від 02.03.2021 17:21:09, приватний нотаріус Шулік Альона Олександрівна, Херсонський міський нотаріальний округ, Херсонська обл.; Документи, подані для державної реєстрації: договір купівлі-продажу, серія та номер: 288, виданий 02.03.2021, видавник: приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Шулік А.О. Вид спільної власності: спільна часткова Розмір частки: 1/3; Власники: ОСОБА_3 .

Позивач вказує, що з метою подальшого з`ясування інформації щодо виявленого факту одночасної реєстрації права власності на один і той самий об`єкт нерухомого майна, який був предметом вказаного вище договору купівлі-продажу від 19.10.2021 р., за різними власниками, моїм адвокатом було направлено адвокатський запит Преснякову Віталію Івановичу вих. №26/10/23/ від 26 жовтня 2023 року з проханням: Повідомити, чи дійсно ОСОБА_3 є співвласником 1/3 частки вказаних вище об`єктів нерухомого майна з 02.03.2021 р. Надати інформацію та копії документів, які стали правовою підставою для реєстрації 02.03.2021 р. права спільної часткової власності за ОСОБА_3 на нерухоме майно: Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 456912565247, Тип об`єкта: із туристичної бази "Чорномор" спальний корпус літ. "Щ", спальний корпус літ. "Ю", Адреса: АДРЕСА_2 .

У відповідь на вказаний адвокатський запит ОСОБА_3 листом від 27.10.2023 р. було повідомлено про те, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було придбано 02.03.2021 р. по договору купівлі-продажу спальні корпуси під літерами Ю та Щ туристичної бази Чорномор, що знаходиться у АДРЕСА_2 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Шулін А.О. Херсонського міського нотаріального округу. Також поінформовано, що Скадовський районним судом Херсонської області та Апеляційним судом Херсонської області (рішення у справі № 663/2980/16-ц) було відмовлено Фонду державного майна у Херсонській області в позові про визнання права власності на ці об`єкти нерухомого майна (літери Ю і Щ). До вказаного листа від 27.10.2023 р. ОСОБА_3 було долученого копії наступних документів: договір купівлі-продажу від 02.03.2021 р.; технічний паспорт на спальний корпус літ. "Щ", спальний корпус літ. "Ю", Адреса: АДРЕСА_2 .; текст рішення Скадовського районного суду Херсонської області у справі №663/2980/16-ц; текст постанови Херсонського апеляційного суду у справі № 663/2980/16-ц.

За посиланнями позивача, за результатами ознайомлення 27.10.2023 р. зі змістом договору купівлі-продажу від 02.03.2021 р. було встановлено, що покупці: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 придбали у продавця ОСОБА_6 нерухоме майно із туристичної бази "Чорномор" спальний корпус літ. "Щ", загальною площею 260,9 кв.м., спальний корпусліт. "Ю", загальною площею 260,9 кв.м. розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до п. 2 договору купівлі-продажу від 02.03.2021 р. вказане нерухоме майно належало продавцю ОСОБА_6 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Воєводіним М.М. 18.09.2014 р. за реєстровим № 850. Державну реєстрацію права власності Продавцю в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Воєводіним М.М. 18.09.2014 р., номер запису про право власності: 7046885, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 456912565247.

Також позивач вказує, що за результатами ознайомлення 27.10.2023 р. в Єдиному державному реєстрі судових рішень з текстом рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 12.04.2019 р. у справі №663/2980/16-ц та постанови Херсонського апеляційного суду від 09.10.2019 р. у справі №663/2980/16-ц було встановлено, що зазначеним рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 12.04.2019р. яке залишено без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 09.10.2019 р. було відмовлено Фонду Державного майна України в задоволені позовних вимог до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання договору дарування, іпотечного договору нерухомого майна недійсними. Крім того було відмовлено в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Фонду Державного майна України, третя особа ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації права власності встановлено.

Позивач наголошує, що станом на момент укладення договору купівлі-продажу від 19.10.2021р. з ОСОБА_1 , Фонду державного майна України достеменно було відомо, що власниками складових частин предмету купівлі-продажу «Туристичної бази «Чорномор»: спальний корпус, літ «Щ» та спальний корпус, літ «Ю» є інші фізичні особи. Однак не зважаючи на вказані обставини Фонд державного майна України не попередив його, як покупця, про наведені обставини, які були істотними при прийнятті рішення про укладення вказаного договору купівлі-продажу та включив зазначені об`єкти нерухомого майна до додатку до договору. Загальна площа спального корпусу, літ. «Щ», вказана у додатку до договору купівлі-продажу, становить 181,8 кв.м., а спального корпусу, літ. «Ю» становить 164,0 кв.м., всього: 345,8 кв.м.

За посиланнями позивача, безпідставне включення вказаних спальних корпусів до переліку майна, які входять до складу об`єкта малої приватизації призвело до необґрунтованого завищення ціни продажу даного об`єкта в цілому та мало наслідком формування у нього, як покупця, хибного уявлення про предмет договору купівлі-продажу в цілому, оскільки вказані спальні корпуси розташовані на першій лінії від моря, і впевненість у тому, що він купую об`єкт малої приватизації разом з вказаними корпусами, в цілому вплинули на ухвалення рішення про укладення договору купівлі-продажу від 19.10.2021 р., адже вони мають найбільшу економічну цінність.

Позивач вказує, що відповідач маючи всю повноту інформації про Об`єкт приватизації та будучи обізнаним, що право власності на складові частини предмету купівлі-продажу «Туристичної бази «Чорномор»: спальний корпус, літ. Щ та спальний копус, літ. Ю належить іншим фізичним особам, незважаючи на судові рішення у справі №663/2980/16-ц, приховав інформацію про існування вказаних обставин, включив вказані об`єкти нерухомого майна до складу предмету купівлі-продажу за договором купівлі-продажу від 19.10.2021 р., тим самим навмисно ввівши позивача в оману щодо обставин, які мають істотне значення для вчинення вказаного правочину, задля досягнення максимальної ціни договору та найскорішого продажу майна. Таким чином, за результатами укладеного договору фактично Позивач не набув би статусу власника на складові частини предмету купівлі-продажу «Туристичної бази «Чорномор»: спальний корпус, літ. Щ та спальний копус, літ. Ю, із вини та дій відповідача.

Крім того, позивач зазначає, що якби відповідач повідомив його про існування вказаних обставин, він не вчинив би відповідний правочин на умовах продажу за ціну вказану в ньому або взагалі б 10 відмовився від вчинення правочину, оскільки був впевненим, що зазначені спальні корпуси стануть його власністю.

Наведені обставини, на переконання позивача є підставами до визнання договору купівлі-продажу від 19.10.2021р. недійсним.

Розрахунки за Об`єкт приватизації здійснюються в такому порядку: гарантійний внесок для участі в аукціоні, сплачений Покупцем на банківський рахунок оператора електронного майданчика Товариства з обмеженою відповідальність "НАЦІОНАЛЬНА ЕЛЕКТРОННА БІРЖА" в сумі 391400,00 гри (триста дев`яносто одна тисяча чотириста гривень 00 копійок), що становить 10% (відсотків) стартової ціни Об`єкта приватизації, зараховується Покупцеві в рахунок ціни продажу Об`єкта приватизації шляхом його перерахування на рахунок, зазначений в інформаційному повідомленні: розрахунковий рахунок № UA738201720355209001000001233, код ЄДРПОУ 21295778, банк одержувача - Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО - 820172; протягом 10 днів з дня підписання цього Договору на сплачені Покупцем грошові кошти в сумі 391400,00 грн (триста дев`яносто одна тисяча чотириста гривень 00 копійок) (гарантійний внесок) Покупець зобов`язаний перерахувати на рахунок Продавця: розрахунковий рахунок № UA948201720355539001000001233, код ЄДРПОУ 21295778, банк одержувача - Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО - 820171, ПДВ у розмірі 78280,00 грн (сімдесят вісім тисячі двісті вісімдесят гривень 00 копійок); кошти Покупця в розмірі 23050321,21 грн, з урахуванням ПДВ 3841720,20 грн за придбаний Об`єкт приватизації сплачуються Покупецем шляхом безготівкового перерахування на рахунок Продавця № UA948201720355539001000001233, код ЄДРПОУ 21295778, банк одержувача - Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО - 820172 протягом 30 календарних днів з дня підписання цього Договору (пункт 2.2. Договору).

16.09.2021р. позивачем було сплачено 391 400,00 грн. гарантійного внеску для участі в аукціоні на банківський рахунок оператора електронного майданчика Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна електронна біржа», що підтверджується квитанцією № 0.0.2267767062.1 від 16.09.2021 р., призначення платежу: Сплата гарантійного внеску за участь в аукціоні, ОСОБА_1 , лот № UA-PS-2021-09-03-000047-2.

Крім того, 27.10.2021р. позивачем було сплачено 78 280,00 грн. ПДВ на рахунок Відповідача, вказаний в договорі купівлі-продажу від 19.10.2021 р., що підтверджується платіжним дорученням № 0881054937 від 27.10.2021 р., призначення платежу: Оплата ПДВ згідно договору купівлі-продажу Туристичної бази «Чорномор» (реєстраційний номер 736022765247).

Позивач наголошує, що у зв`язку з недійсністю договору купівлі-продажу від 19.10.2021 р. відповідач зобов`язаний повернути йому грошові кошти в розмірі 469 680 грн. 00 коп.

Отже, посилаючись на вищенаведені обставини, ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред`явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

При цьому, суд вказує, що виключне право на визначення предмету та підстави позову належить позивачу, натомість суд, вирішуючи спір, повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ОСОБА_1 направлені на визнання недійним договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації соціально культурного призначення «Туристична база «Чорномор» від 19.10.2021р. та стягнення 469 680грн.

При чому підставою відповідного позову на думку позивача, стало навмисне введенні відповідачем його в оману щодо обставин, які мають істотне значення для вчинення вказаного правочину, а саме неповідомлення йому про наявність факту одночасної реєстрації права власності на один і той же об`єкт нерухомого майна за різними власниками та наявність раніше стосовно цього питання судових справ.

Одним із способів захисту цивільного права на підставі ч.2 ст. 16 ЦК України може бути зокрема, визнання правочину недійсним.

За приписами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлено ч.ч. 1-3, 5 і 6 ст. 203 ЦК України.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно ст. 203 ЦК України загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, є, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Суд враховує, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України.

Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п`ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, ЦК України, тощо.

Таким чином, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Визнання судом недійними правочинів укладених в силу обману регулюється ст. 230 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.

Статтею 230 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Обман - це навмисне введення в оману сторони правочину іншою стороною або особою, в інтересах якої вчиняється правочин.

Омана так само сприяє перекрученому формуванню волі учасника правочину, однак, на відміну від обману не є результатом навмисних, цілеспрямованих дій іншого учасника правочину. Виникненню омани може сприяти відсутність належної обачності, часом самовпевненість учасника угоди або дії третіх осіб.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Тлумачення статті 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення (абзац 2 частини першої статті 229 ЦК України), тобто істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає ії волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

Тобто, правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

У Постанові КГС ВС у справі № 910/15715/19 зазначено, що правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у разі навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує про їх існування. Тобто обман має місце тоді, коли задля вчинення правочину або надається неправдива інформація, або замовчується. Причому це робиться навмисно, з метою, аби правочин було вчинено. Отже, обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі обставини й наслідки правочину, які насправді настати не можуть.

Усі ці обставини (наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману) повинна довести особа, яка діяла під впливом обману (позивач).

Якщо підприємець укладе договір без належної перевірки його умов, то потім не зможе посилатися на помилку як підставу для визнання договору недійсним.

Пленум Верховного Суду України (постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними") закріпив три правила з цього приводу: 1. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення не є підставою для визнання правочину недійсним. 2. Неможливість або труднощі у використанні речі, що: 2.1. сталося після виконання хоча б однією стороною своїх зобов`язань і 2.2. не пов`язане з поведінкою іншої сторони, - не є помилкою щодо якості речі. 3. Помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину не має правового значення.

Також, якщо підприємець укладе договір без належної перевірки його умов, то потім не зможе посилатися на введення в оману як підставу для визнання договору недійсним.

Стандарт розумної та обачливої поведінки підприємця набагато вищий, ніж пересічної розумної людини. Відповідно, стандарти розкриття інформації і можливість введення в оману також відрізняються.

При цьому, нереалістичні уявлення і очікування однієї сторони відносно правочину не можуть бути кваліфіковані як введення її в оману іншою стороною. Інша сторона не могла розкрити інформацію про помилковість таких уявлень, оскільки вони є нерозумними, неочікуваними, нетиповими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи №756/10782/19, в постанові від 29.05.2023р. викладено позицію щодо питання про визнання правочину недійсним вчиненим під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).

Пунктом 2 частини другої статті 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою та третьою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У статті 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).

Відповідно до статей 229-233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно була і має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не може бути підставою для визнання правочину недійсним.

Тлумачення статті 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити право чин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення (абзац 2 частини першої статті 229 ЦК України).

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає їі волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину .

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Виходячи із змісту зазначеної норми, правочин визнається вчиненим внаслідок обману у разі навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Так звертаючись з відповідним позовом до суду, позивач вказує що відповідач навмисно ввів його в оману щодо обставин, які мають істотне значення для вчинення вказаного правочину, а саме неповідомлення йому про наявність факту одночасної реєстрації права власності на один і той же об`єкт нерухомого майна за різними власниками та наявність раніше стосовно цього питання судових справ.

Поряд з цим суд зазначає, що інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі прав, є відкритою, загальнодоступною та платною, крім випадків, передбачених Законом.

Стаття 34 Закону У країни «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає плату (адміністративний збір) за надання інформації з Державного реєстру прав.

Відповідно до пункту 5 Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, інформація з Державного реєстру прав про зареєстровані речові права містить актуальні на дату та час її надання відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно, їх обтяження, наявні в Державному реєстрі прав, а також відповідні відомості з його невід' ємної архівної складової частини або відомості про відсутність зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, їх обтяжень.

За бажанням особи інформація з Державного реєстру прав про зареєстровані речові права, крім відомостей, передбачених абзацом першим цього пункту, може додатково містити відомості про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, їх обтяжень, а також про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру прав та його невід`ємної архівної складової частини у хронологічному порядку.

Судова влада України - офіційний вебпортал судової влади України, на якому публікується інформація про діяльність судів загальної юрисдикції, інших органів і установ судової гілки влади.

Пошук даних про цивільні, кримінальні, господарські, адміністративні судові справи та адмінправопорушення, доступний для кожного на Opendatabot у Єдиному державному реєстрі судових рішень України.

Отже, суд зазначає що позивач проявивши принципу розумної обачності за бажанням, з метою з`ясування всієї інформації стосовно об`єкту, який він купує, міг отримати всю зазначену в позові інформацію до приймання участі в аукціоні чи до підписання договору купівлі-продажу, оскільки ця інформація знаходиться в вільному доступі і є відкритою для кожної особи.

У постановах Верховного Суду від 15.12.2020 у справі №910/18295/19, від 29.04.2020 у справі №909/685/18, від 25.07.2019 у справі №910/9879/18 наведено висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах при вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними, а саме приписів ст. 230 ЦК України: «Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину». Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у Постанові від 31.03.2021 у справі №910/18600/19 відзначив, що особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Так, для визнання недійсним правочину, як укладеного під впливом обману необхідно, щоб сторона була введена в оману саме щодо обставин, які мають істотне значення. До таких обставин віднесено відомості стосовно природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Тобто обман має місце тоді, коли задля вчинення правочину або надається невірна інформація, або вона замовчується. Причому це робиться навмисно, з метою аби правочин було вчинено. Отже, обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. Усі ці обставини (наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману) повинна довести особа, яка діяла під впливом обману (позивач).

Отже, позивач, заявляючи позовні вимоги про визнання договору недійсним, як укладеного під впливом обману, має довести наявність одночасно трьох складових, а саме: наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, наявність обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, тоді вважається, що наявна помилка. Має бути встановлений причинно-наслідковий зв`язок між обманом та вчиненням правочину. Тільки той обман дозволяє оспорити правочин, який вплинув на рішення сторони вчинити цей правочин. Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману іншу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину відповідно до ст. 230 ЦК України.

Як встановлено судом майно туристичної бази «Чорномор», яке розташоване по вул. Набережна, 5 в смт. Лазурне, Скадовського району Херсонської області, є власністю держави в особі Фонду державного майна України.

Право власності на туристичну базу «Чорномор» визнано за державою в особі Фонду державного майна України Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.01.2015 у справі №5024/1416/2011, залишеною в силі постановою Вищого господарського суду України від 24.03.2015 по справі №5024/1416/2011. Вказані рішення набрали законної сили та в подальшому не переглядались.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (Ст. 18 ГПК України).

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (ст.27 Закону) проводиться Державна реєстрація права власності та інших речових прав.

Отже, на підставі вищезазначеного судового рішення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право державної власності на туристичну базу «Чорномор» за реєстраційним номером 736022765247.

Згідно з Законом про реєстрацію, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.10.2021 власником об`єкта нерухомого майна «Туристична база «Чорномор» (складовими частинами якого є в тому числі спальний корпус, Щ, загальною площею 181,8 кв. м. та спальний корпус, Ю, загальною площею 164,0 кв. м.) є Фонд державного майна України.

Отже, враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позивачем не доведено як обставин, які б свідчили про ведення його в оману відповідачем згідно зі ст. 230 ЦК України, так і наявності цілеспрямованого умислу в діях відповідача направлених до позивача, під час реалізації відповідного майна.

Щодо позовної вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, то з урахування того що відповідна позовна вимога є похідною та наслідком від вимоги про визнання договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації соціально культурного призначення «Туристична база «Чорномор» від 19.10.2021р., недійсним, в задоволення якої судом було відмовлено, відповідна вимога також задоволенню не підлягає

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Посилання позивача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, аналізуючи норми законодавства та наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі (01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 26а, код ЄДРПОУ 21295778) - відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 03 травня 2024 р.

Суддя К.Ф. Погребна