Ухвала

від 06.05.2024 по справі 917/747/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

06.05.2024 Справа № 917/747/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О. М., розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРА ОЛДІ Яковенко О. Г. про забезпечення позову (до подачі позову) (вх. № 802 від 02.05.2024 року) по справі № 917/747/24

інші особи, що можуть отримати статус учасників справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Україна», вул. Великотирнівська, буд. 51, м. Карлівка, Полтавський район, Полтавська область, 39500

ВСТАНОВИВ:

02.05.2024 року до Господарського суду Полтавської області від Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ОЛДІ» надійшла заява про забезпечення позову (до подачі позову) (вх. № 802 від 02.05.2024 року) шляхом:

- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ: 03770907), в порушення умов п. 5.1. договору оренди нерухомого майна від 01 серпня 2023 року, вчиняти будь-які дії спрямовані на втручання у комерційну діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ОЛДІ» (код ЄДРПОУ: 44489719);

- заборони діяти Товариству з обмеженою відповідальністю «Україна» у спосіб, який може спричинити перешкоди у використанні об`єкту оренди.

В обґрунтування даної заяви заявник зазначає, що Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРА ОЛДІ (далі заявник, орендар, ТОВ ЕНЕРА ОЛДІ ) має намір звернутися до Господарського суду Полтавської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» (далі ТОВ «Україна, орендодавець) про відшкодування збитків, спричинених неналежним виконанням договору оренди та відновлення порушеного права.

Заявник стверджує, між ТОВ «ЕНЕРА ОЛДІ» та ТОВ «Україна» 01.08.2023 року було укладено договір оренди нерухомого майна (далі договір оренди), відповідно до якого заявник має право на користування для здійснення комерційної діяльності (виготовлення м`ясної продукції) нерухомим майном - виробничим будинком (цех по виробництву м`ясних продуктів) за адресою: Полтавська область, Полтавський район, м. Карлівка, вул. Великотернівська, буд. 123 та будинком сільськогосподарського призначення з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами за адресою: Полтавська область, Полтавський район, м. Карлівка, вул. Великотернівська, буд. 125, а також устаткуванням, обладнанням, яке формує та забезпечує функціонування даного нерухомого майна (об`єкт оренди), згідно детально визначеного переліку у додатку 1 до цього договору.

На вказаних об`єктах оренди, зокрема знаходяться виробничі потужності заявника, зберігаються сировина та готова продукція (в тому числі харчова продукція, що має властивості швидко псуватися), знаходиться рухоме майно, що належить на праві власності заявнику - дороговартісне виробниче обладнання та устаткування.

Станом на 01.05.2024 року в орендованих у ТОВ «Україна» приміщеннях знаходиться готової продукції, виробленої ТОВ «ЕНЕРА ОЛДІ», на суму 345 508,61 грн (без ПДВ), що підтверджується даними оборотно-сальдової відомості по рахунку 26 за 01 травня 2024 року та сировини для виготовлення продукції, замовленої контрагентами ТОВ «ЕНЕРА ОЛДІ», на суму 5 368 623,06 грн (без ПДВ), що підтверджується даними оборотно-сальдової відомості по рахунку 201 за 01 травня 2023 року.

Як зазначає заявник, з моменту укладення договору він не порушував його умови, жодних претензій від орендодавця не надходило, жодних спорів між сторонами з приводу відносин оренди - не виникало, пропозицій щодо ініціації процедури дострокового розірвання договору в порядку та на підставах, визначених розділом 8 договору оренди від жодної із сторін не надходило.

Окрім того, орендарем за власні кошти було здійснено модернізацію та відремонтовано орендовані приміщення, розміщено на об`єкті необхідне для виробництва дороговартісне обладнання та устаткування. Також отримано відповідний експлуатаційний дозвіл для операторів ринку, що провадять діяльність з виробництва та/або зберігання харчових продуктів тваринного походження, на потужності, що розташовані за адресою об`єкту оренди.

Проте, в квітні 2024 року заявнику стало відомо про намір ТОВ «Україна» здійснити продаж об`єкту оренди третім особам, після чого всупереч зобов`язанням, передбаченим п. 5.1. договору оренди, орендодавцем вчинено протиправні дії спрямовані на створення перешкод у використанні орендованих приміщень з метою унеможливити нормальну комерційну діяльність орендаря. На думку орендаря вказані дії мали були б змусити останнього залишити об`єкт оренди та передати його у фактичне володіння та користування потенційним новим власникам.

Заявник стверджує, що 1 травня 2024 року невідомими особами, які представилися представниками орендодавця, було фактично здійснено проникнення на територію об`єкту оренди, зайнято виробничі приміщення та здійснено заходи спрямовані на перешкоджання працівникам орендаря в користуванні приміщеннями та доступі до устаткування, обладнання та продукції, а також заблоковано в`їзд та виїзд транспорту на територію.

Станом на дату подання заяви про забезпечення позову, представники орендодавця продовжують вчиняти вищевказані протиправні дії, намагання дійти консенсусу в ході перемовин є безрезультатними - доступ до приміщень не відновлено. Вищевказані дії двічі фіксувалися працівниками СРПП ВП №3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, проте, враховуючи, що відносини носять господарсько-правовий характер, працівниками правоохоронних органів було запропоновано звернутися до суду.

ТОВ «ЕНЕРА ОЛДІ» стверджує, що ТОВ «Україна» своїми діями фактично унеможливлює користування орендарем нежитловими приміщеннями, які є об`єктом оренди та доступ до майна останнього, яке там зберігається.

В орендованих приміщеннях розташоване функціонуюче виробництво м`ясних виробів, Заявником укладено договори з постачальниками сировини та договори на поставку готової продукції. Саме на вказані виробничі приміщення позивачем отримано експлуатаційний дозвіл № 53-08-82 від 26.02.2024 року на виробництво м`ясних виробів, під вказані потужності та адресу виробництва виготовлено значну кількість етикеток на готову продукцію. ТОВ «ЕНЕРА ОЛДІ» має зобов`язання перед постачальниками сировини та перед покупцями готової продукції, що підтверджується доданими договорами поставки та заявками на поставку готової продукції. Протягом тривалого часу відбувалося узгодження умов договору на поставку продукції виробництва ТОВ «ЕНЕРА ОЛДІ» з мережею супермаркетів «РОСТ» (ТОВ «ДЛК «Пілот»), укладеним договором поставки передбачено значні фінансові санкції за невиконання взятих на себе зобов`язань з поставки товару.

Отже, вказаними діями фактично порушуються ланцюги виробництва, унеможливлюється виконання заявником своїх зобов`язань перед контрагентами, підприємство вимушено простоювати, працівники не мають змоги виконувати свої трудові функції, товар та сировина псуються - завдаються великі збитки підприємству, фактично господарська діяльність ТОВ «ЕНЕРА ОЛДІ» заблокована незаконними діями ТОВ «УКРАЇНА».

Заявник вважає, що вжиття таких заходів зменшить збитки підприємства, надасть можливість заявнику отримати доступ до майна, що знаходиться на території об`єкту оренди, виконати свої зобов`язання перед контрагентами.

Забезпечення позову надасть можливість заявнику отримати доступ до підприємства для оцінки та фіксації збитків, які підприємство несе у зв`язку із простоєм, спричиненим протиправними діями відповідача для подальшого звернення до суду із відповідним позовом про їх відшкодування.

При вирішенні заяви про забезпечення позову судом враховується наступне.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 тощо.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

Суд зазначає, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.07.2023 у справі № 914/2736/21.

При цьому, згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст.137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як заборона вчиняти певні дії, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи вчиняти певні дії (займатися певною діяльністю), тому суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти.

При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Якщо позивач має намір звернутися ся до суду з немайновою позовною вимогою (відновлення порушеного права), судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Суд виходить з того, що заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову на забезпечення якого подана відповідна заява, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акта постановленого саме у цій справі. Оскільки метою вжиття заходів до забезпечення позову є запобігання утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи у якій було подано позов, в разі його задоволення, а не будь-якого рішення, ухваленого судом у іншій справі.

З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову за заявами у справах, де предметом розгляду є немайнові вимоги, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у логічно-послідовній залежності від предмета та підстав позову, правового обґрунтування вимог кожного конкретного господарського спору, видам забезпечення, доводам і аргументам сторін.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 11.01.2024 по справі №916/3599/23.

Суд зазначає, що позовом у процесуальному сенсі є вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову являються предмет і підстава.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставами заявленого позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Заявник зазначає, що має намір звернутися до суду з вимогами про відшкодування збитків, спричинених неналежним виконанням договору оренди та відновлення порушеного права. Тобто, з вимогами майнового та немайнового характеру.

Відтак, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №922/2928/17 та від 05.08.2019 у справі №922/599/19).

Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Згідно з частиною одинадцятою статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18 та від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).

Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з`ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову, оскільки суд, який не вирішує спір по суті, у будь-якому випадку не може застосувати такий захід забезпечення позову, який за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог (див. ухвалу Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №906/824/17 та постанову від 21.01.2019 у справі №902/483/18).

Як стверджує заявник, безпідставне та необґрунтоване припинення права користування ТОВ «ЕНЕРА ОЛДІ» орендованим майном до закінчення строку дії договору оренди, а також відсутність доступу до даного орендованого майна, а також до продукції, сировини та речей, що є власністю заявника, перешкоджає законній господарській діяльності ТОВ «ЕНЕРА ОЛДІ» та може призвести до завдання збитків у великому розмірі.

При цьому, суд зазначає, що твердження заявника про те, що орендодавець має намір відчужити об`єкт договору оренди є лише припущенням.

Фундаментальними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається заявник, доводи заяви про забезпечення позову та заперечення іншої сторони, з точки зоручи спроможний такий захід забезпечення забезпечити ефективний захист та/чи поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача в разі задоволення позову.

На думку суду, заявником обирані заходи забезпечення позову (заборона ТОВ «УКРАЇНА» вчиняти будь-які дії спрямовані на втручання у комерційну діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ОЛДІ» та заборона ТОВ «Україна» у спосіб, який може спричинити перешкоди у використанні об`єкту оренди), не нададуть заявнику можливість реального виконання рішення суду відносно стягнення збитків та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Отже, з огляду на повідомленні заявником обставини та надані докази, здійснивши їх логічний та юридичний аналіз, суд вважає, що заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів (заборона ТОВ «УКРАЇНА» вчиняти будь-які дії спрямовані на втручання у комерційну діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ОЛДІ», заборона діяти ТОВ «Україна» у спосіб, який може спричинити перешкоди у використанні об`єкту оренди) може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, зокрема й з урахуванням того, що такі обмеження мають своїм наслідком обмеження прав орендодавця як власника об`єкта оренди.

Зокрема, суд наголошує на тому, що заявник у порушення приписів ст. 73, 74 ГПК України не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності певних обставин, що можуть мати своїм наслідком неефективний захист або не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, зокрема, що орендодавець вчиняє будь-які дії щодо передачі майна, яке є предметом договору оренду, іншій особі, його відчуження, перереєстрації тощо, що в подальшому може призвести до неможливості виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Крім того, на основі поданих доказів не можна вважати підтвердженими доводи заявника щодо потенційної неможливості підрахунку завданих збитків та виконання майбутнім відповідачем своїх грошових зобов`язань у майбутньому (відшкодування збитків).

З огляду на вищевикладене, у суду відсутні підстави для задоволення заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ОЛДІ» Яковенко О. Г. про забезпечення позову (до пред`явлення позову) вх. № 802 від 02.05.2024 року по справі № 917/747/24.

Керуючись ст.ст. 136, 139, 140, 234 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ОЛДІ» Яковенко О. Г. про забезпечення позову (до пред`явлення позову, вх. № 802 від 02.05.2024 року по справі № 917/747/24).

Ухвала підписана 06.05.2024 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у апеляційному порядку протягом 10 днів з дня підписання (ст.ст.235, 255-256 ГПК України).

Суддя О. М. Тимощенко