Рішення

від 06.05.2024 по справі 922/579/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" травня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/579/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хайат Естейт" (місцезнаходження: 04119, місто Київ, вулиця Хохлових Сім`ї, будинок 8, офіс 9 (юридична адреса), 01033, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 59, офіс 1401 (адреса для листування); код ЄДРПОУ: 39139037) до Відділу з питань гуманітарної політики (освіти, культури, туризму, молоді та спорту) Борівської селищної ради (місцезнаходження: 63801, Харківська область, смт. Борова, вулиця Миру, будинок 19; код ЄДРПОУ: 44087740) про стягнення 34 940,22 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хайат Естейт" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Відділу з питань гуманітарної політики (освіти, культури, туризму, молоді та спорту) Борівської селищної ради заборгованості за Договором про постачання електричної енергії №25 від 11.05.2023 №25 від 11.05.2023 в сумі 34 940,22 грн. (33 305,52 грн. - основна заборгованість, 133,22 грн. - інфляційні втрати, 1364,98 грн. пеня, 136,50 грн. - 3% річних). Також у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, та розглядати справу за правилами спрощенного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.03.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Хайат Естейт" прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/579/24, справу № 922/579/24 розглядати без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку частини п`ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали Господарського суду Харківської області від 04.03.2024 про відкриття провадження у справі № 922/579/24 було направлено в паперовій формі - рекомендованим листом з повідомленням про вручення за юридичною адресою Відділу з питань гуманітарної політики (освіти, культури, туризму, молоді та спорту) Борівської селищної ради згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Згідно рекомендованого повідмлення про вручення поштового відправлення Укрпошти №004068 ухвалу про відкриття провадження у справі № 922/579/24 було вручено 11.03.2024 уповноваженій особі відповідача - Горенко (а.с.95).

Отже, суд належним чином виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо направлення процесуальних документів учасникам справи та здійснив всі необхідні дії з метою належного їх повідомлення про розгляд даного позову, а відповідач, у відповідності до пункту 5 частини шостоїстатті 242 Господарського процесуального кодексу України визнається таким, що був належним чином повідомленим про розгляд даної справи.

Разом з цим, Відділ з питань гуманітарної політики (освіти, культури, туризму, молоді та спорту) Борівської селищної ради наданими відповідачу процесуальними правами не скористався; у встановлений статтею 251 ГПК України п`ятнадцятиденний строк відзив на позовну заяву до суду не подало.

Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини другої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши справу № 922/579/24 в межах строку, встановленого статтею 248 Господарського процесуального кодексу України; всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.

11.05.2023 між Постачальником ТОВ «ХАЙАТ ЕСТЕЙТ» та Споживачем Відділом з питань Гуманітарної політики (освіта, культура, туризм, молоді та спорту) Борівської селищної ради було укладено Договір про постачання електричної енергії N 25 від (далі - Договір), відповідно до п.2.2 якого Постачальник постачає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб Споживача, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити Постачальнику вартість поставленої електричної енергії у розмірах, строки та порядку згідно умовами цього договору. Згідно п. 2.3. Договору Постачальник зобов`язується здійснити поставку Споживачу електричної енергії для забезпечення потреб Споживача, а Споживач зобов`язується прийняти Договору та оплатити вартість спожитої (купованої) електричної енергії згідно з умовами цього Договору.

Згідно п. 2.3. Договору Постачальник зобов`язується здійснити поставку Споживачу електричної енергії для забезпечення потреб Споживача, а Споживач зобов`язується прийняти Договору та оплатити вартість спожитої (купованої) електричної енергії згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до пункту 3.2. Договору строк постачання електричної енергії з 21.05.2023р. до 31.12.2023р. Датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком № 3 до договору.

Згідно п.3.4 Договору місце поставки електричної енергії - 63801, Україна, Харківська область, смт. Борова.

Обсяг поставки електричної енергії згідно даного Договору становить 187 213 кВт/год. (п.3.5 Договору).

Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем Комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до договору (п.5.1 договору).

Пунктом 5.3. Договору встановлено, що вартість 1кВт/год становить 3,852288 грн. з ПДВ, 3,21024 грн. без ПДВ.(п.5.3 Договору).

Згідно п.5.3.1 Договору загальна ціна договору становить 721 198,39 грн., т.ч. ПДВ (20%) 120 199,73 грн.

Розрахунковим періодом за договором є календарний місяць (пункт 5.5. договору).

Відповідно до п.5.9 договору, оплата за Договором має бути здійснена Споживачем у строк, який не може бути більшим ніж 10 (десять) банківських днів з дати отримання рахунку на оплату та підписання Сторонами Акту приймання-передачі електричної енергії, але в будь-якому разі не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим. Всі платіжні документи, що виставляються Постачальником Споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені Сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про надання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки (п.5.10. договору).

Згідно п.5.12. договору, передбачено, зокрема, що Споживач сплачує за вимогою Постачальника пеню у розмірі, що визначається цим договором та зазначається в Комерційній пропозиції, яка є додатком № 2 до цього договору. У разі порушення Споживачем строків оплати за цим договором, Постачальник має право вимагати сплату пені.

Пунктом 6.2.1. договору визначено, що Споживач зобов`язується, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами договору.

Пунктом 7.2.2. договору, визначено, що Постачальник зобов`язаний, нараховувати і виставляти рахунки Споживачу за поставлену електричну енергію відповідно до вимог та у порядку, передбачених ПРРЕЕ та цим договором.

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором сторони несуть віжповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством (п.91. Договору).

Згідно п.12.1 договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Відповідно до п.12.2 договору, під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього договору.

Відповідно до п. 13.1. договору, цей договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2023 р., в частині оплати за спожиту електричну енергію та оформленням всіх необхідних документів на виконання даного Договору Договір діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань. Закінчення строку дії даного Договору не звільняє Сторони від відповідальності за порушення зобов`язань за даним Договором. Відповідно до заяви - приєднання яка є додатком № 3 до Договору, Споживачем зазначена електронна адреса для обміну документами - rvoborova@ukr.net. Заявою-приєднання (що є додатком №3 до договору №25 від 11.05.2023) сторони визначили, зокрема, адресу об`єкта постачання електричної енергії та поштову адресу споживача: 63801, Харківська обл., Ізюмський р-н, смт. Борова, вулиця Миру, будинок 19, із початком постачання електричної енергії: з 21.05.2023 року та ЕІС - код точки комерційного обліку - 62X0567145339922, перелік точок комерційного обліку за об`єктами Споживача, зазначені в Додатку № 1 до договору.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печаткми.

Крім того, згідно п.4 абз. 2 Комерційної пропозиції (яка є додатком №2 до договору №25 від 11.05.2023). споживач зобов`язаний сплатити вартість поставленої (спожитої) електричної енергії, на підставі Акту приймання - передачі електричної енергії та виставленого постачальником рахунку на оплату, у строк до 20 числа місяця наступного за звітним.

Відповідно до п.6 Комерційної пропозиції встановлено, що за внесення платежів передбачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених цією Комерційною пропозицією, споживачу нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення, індекс інфляції та 3% річних за кожен день прострчоення, без обмеження періоду нарахування, до дати повної оплати.

Як зазначає позивач, відповідачем у період з травня 2023 по грудень 2023 було спожито електричнох енергії на суму 694 440,73 грн.

Разом з тим, відповідно до акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2023 споживачем сплачено 661 135,21 грн. Вказаний акт підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками (а.с.45-46).

Крім того, матеріали справи містять сформовані сторонами акти купівлі - продажу електричної енергії та акти прийому-передачі послуг, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками:

- акт №1063 від 31.05.2023 на суму 17 092,60 грн (а.с.38);

- акт №1469 від 30.06.2023 на суму 54 748,98 грн.(а.с.39);

- акт №1739 за липень 2023 на суму 75 710,83 грн.(а.с.40);

- акт №1913 від 31.08.2023 на суму 104 963,16 грн.(а.с.41);

- акт №2291 за вересень 2023 на суму 101 558,83 грн.(а.с.42);

- акт №2517 за жовтень 2023 на суму 174 761,65 грн.(а.с.43);

- акт №2785 за листопад 2023 на суму 165 604,68 грн. (а.с.82);

- акт №2785-1 за листопад 2023 на суму 125 267,69 грн. (а.с.44);

- акт №2785-2 за листопад 2023 на суму 40 336,99 грн.(а.с.81);

- акт№2785-3 за листопад 2023 на суму 7 031,47 грн.(а.с.75);

- акт №2785-4 за листопад 2023 на суму 33 305,52 грн.(а.с.77).

Не отримавши повну оплату за постачвлену електричну енергію, позивачем 16.02.2024 на юридичну адресу відповідача було направлено претензію №03-06/02/24 від 06.02.2024, в якій позивач вимагав від відповідача сплати заборгованості за спожиту електричну енергшію за травень - грудень 2023 в сумі 33 305,52 грн у строк до 05.03.2024 (включно) (а.с.47-48).

Докази направлення вказаної претензії ( поштова накладна та опис вкладенні у цінний лист) додано позивачем до позовної заяви (а.с.49).

В своїй відповіді №09-34/22 від 20.02.2024 на претензію ТОВ "Хайат Естейт" Відділ з питань гуманітарної політики (освіти, культури, туризму, молоді та спорту) Борівської селищної ради зазначає, що у зв`язку з агресією рф в Україні відділ не отримав запланованфі кошти орендарів в повному обсязі, що не дало змогу розрахуватися за спожиту електричну енергію, з сумою боргу відповідач згоден та погасить його відповідно до рішення судовіих органів (а.с.50).

Обставини щодо стягнення вищевказаних нарахувань в примусовому порядку стали підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Хайат Естейт" до суду з даним позовом.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України). Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 714 ЦК України унормовано, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів як, зокрема про постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами. Умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу.

Статтею 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що електропостачальники мають право, з-поміж іншого, на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 525 ЦК України та частини 7 статті 193 ГК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із частиною 1, 4 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір, відповідно до статті 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зазначені положення законодавства вказують, що коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов`язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли така сторона порушила умови договору, зобов`язання вважається не виконаним. Тобто однією із основних умов виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 10.09.2019 у справі №916/2403/18 до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Перевіривши правомірність нарахованої та заявленої позивачем до стягнення основної заборгованості у розмірі 33 305,52 грн., суд зазначає, що розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, є обґрунтованим, арифметично вірним та підтвердженим матеріалами справи.

Враховуючи вищевказані обставини, та також відсутність доказів, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за спожиту електричну енергію за Договором №25 від 11.05.2023 суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 33 305,52 грн., підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення пені у розмірі 1 364,98 грн., суд враховує наступне.

Згідно п.5.12. договору, передбачено, зокрема, що Споживач сплачує за вимогою Постачальника пеню у розмірі, що визначається цим договором та зазначається в Комерційній пропозиції, яка є додатком № 2 до цього договору. У разі порушення Споживачем строків оплати за цим договором, Постачальник має право вимагати сплату пені.

Відповідно до п.6 Комерційної пропозиції встановлено, що за внесення платежів передбачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених цією Комерційною пропозицією, споживачу нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення, індекс інфляції та 3% річних за кожен день прострчоення, без обмеження періоду нарахування, до дати повної оплати.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина перша статті 548 ЦК України).

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Системний аналіз положень чинного законодавства вказує, що забезпечення виконання зобов`язання має своєю правовою метою надання контрагентам можливості передбачити у відповідному правочині правові наслідки неналежного виконання обов`язків за відповідним правочином.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем детального розрахунку пені у розмірі 1 364,98 грн., суд зазначає, що здійснене нарахування також відповідає обставинам справи, вимогам законодавства, розрахунок виконано арифметично вірно, з урахуванням чого, позовна вимога про стягнення пені у розмірі 1 364,98 грн визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає настуне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку із чим таке зобов`язання є триваючим.

Правовий аналіз положень статтей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку про те, що кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.

Отже, нарахування інфляційних втрат та 3% річних за вищевказаний період на заборгованість в сумі 16 930,82 грн. за Договорм № 25 від 11.05.2023, наведені в розрахунку позивача є арифметично вірними, а тому підлягають стягенню в сумі 136,50 грн.- 3% річних та 133,22 грн. інфляційних.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надавши оцінку наявним у справі доказам на предмет їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності, а також із дослідження кожного із них окремо та у сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об`єктивного з`ясування обставин справи, приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Хайат Естейт" у даній справі задоволено в повному обсязі, а відтак витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028,00 грн. також покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1,2,4,5,12,13,14,15, 42,73,74,123, 129,232,233, 236 - 241, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відділу з питань гуманітарної політики (освіти, культури, туризму, молоді та спорту) Борівської селищної ради (місцезнаходження: 63801, Харківська область, смт. Борова, вулиця Миру, будинок 19; код ЄДРПОУ: 44087740) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хайат Естейт" (місцезнаходження: 04119, місто Київ, вулиця Хохлових Сім`ї, будинок 8, офіс 9 (юридична адреса), 01033, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 59, офіс 1401 (адреса для листування); код ЄДРПОУ: 39139037) борг у загальній сумі 34 490,22 грн, з яких: 33 305,52 грн. основний борг, пеня - 1364,98 грн., 3% річних - 136,50 грн., інфляційні втрати - 133,22 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченомустаттею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "06" травня 2024 р.

Суддя В.В. Рильова

Справа №922/579/24