Рішення

від 06.05.2024 по справі 922/545/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" травня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/545/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи - підприємця Загорулька Ігора Георгійовича (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Харківського квартирно-експлуатаційного управління (місцезнаходження: 61024, місто Харків, вулиця Пушкінська, будинок 61; код ЄДРПОУ: 07923280) про стягнення 216 958,10 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець Загорулько Ігор Георгійович (позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача - Харківського квартирно-експлуатаційного управління заборгованості у вигляді понесених витрат з оплати послуг за електричну енергію, за послуги з розподілу електричної енергії та перетікань реактивної енергії.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.03.2024 позовну заяву фізичної особи - підприємця Загорульки Ігора Георгійовича прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/545/24, справу № 922/545/24 постановлено розглядати без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку частини п`ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву.

12.03.2024 до Господарського суду Харківської області від Харківського квартирно-експлуатаційного управління через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх.№6730 від 12.03.2024).

Відзив на позовну заяву подано відповідачем в строк, встановлений судом, а тому судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву (вх.№6730 від 12.03.2024).

У відзиві представник відповідача зазначив, що Харківське квартирно-експлуатаційне управління є бюджетною установою, яка в своїй діяльності фінансується із державного бюджету, та є розпорядником бюджетних коштів виключно в рамках взятих на себе зобов`язань бюджетного періоду. Фактично проведення бюджетних платежів здійснюється органами Казначейства України в рамках бюджетного періоду та затвердженого бюджету розпорядника бюджетних коштів. Невиконання відповідачем зобов`язання по оплаті за надані послуги сталося внаслідок недостатку бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Для сплати заборгованості за попередній період у Харківського КЕУ відсутнє відповідне фінансування.

Разом з цим, 18.03.2024 до Господарського суду Харківської області від ФОП Загорулька І.Г через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх№7277 від 18.03.2024).

Відповідь на відзив на позовну заяву подано позивачем в строк, встановлений судом, а тому судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи відповідь на відзив на позовну заяву (вх.№7277 від 18.03.2024).

У вказаній відповіді на відзив, позивач посилається на наступне. На думку позивача, доводи відповідача щодо відсутності бюджетних коштів та можливості сплачувати борг тільки в рамках бюджетного періоду є безпідставними. Крім того, позивач зазначає, що позивач безпідставно відмовився підписувати Договір про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію, за послуги з розподілу електричної енергії та перетікань реактивної енергії, акти виконаних робіт та виконувати обов`язок з відшкодування вартості комунальних послуг. Виходячи з вищевикладеного, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини другої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши справу № 922/545/24 в межах строку, встановленого статтею 248 Господарського процесуального кодексу України; всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.

31.05.2023 між фізичною особою - підприємцем Загорульком І.Г. (сторона 1), Військовою частиною НОМЕР_2 (сторона 2) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харків (сторона 3) було укладено договір №209 спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном (надалі - Договір користування).

Відповідно до п.1.1. Договору користування, ФОП Загорулько І.Г. (балансоутримувач) надає ВЧ НОМЕР_2 (користувачу) можливість на тимчасове безоплатне користування нерухомим майном: приміщення комплексу будівель загальною площею 2874,0 м2 (далі - майно), що розташовані на земельній ділянці загальною площею 0,2874 Га за адресою: АДРЕСА_2: .(прибудова площею 1970 м2, тамбури площею 904 м2).

Балансоутримувач надає користувачу можливість скористатись своїм майном для власних потреб використання (п.1.2.Договору користування).

Стан майна на момент укладання договору (потребує/не потребує поточного або капітального чи поточного і капітального ремонту) фіксується та відображається в акті приймання-передачі та узгодженим висновком балансоутримувача та користувача (п.1.3.Договору користування).

Згідно з п.2.1. Договору користування користувач вступає в тимчасове використання майна у термін, указаний у Договорі, та акті приймання-передачі нерухомого майна (Додаток №1).

Тимчасове користування майном здійснюється на безоплатній основі (п.3.1.Договору користування).

Платник зобов`язаний відшкодувати балансоутримувачу всі витрати за комунальні послуги, які були отриманні користувачем за час дії цього Договору (п.3.2.Договору користування).

Відшкодування за спожиті комунальні послуги ВЧ НОМЕР_2 сплачуються Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням на підставі укладених договорів на відшкодування електричної енергії за відповідним пакетом документів до них.

Платник не відповідає за зобов`язаннями користувача крім тих зобов`язань, що визначені в цьому Договорі (п.3.4.Договору користування).

Згідно з п.9.1. Договору користування платник зобов`язаний відшкодувати балансоутримувачу вартість комунальних послуг, що спожиті користувачем у процесі виконання цього Договору.

Цей Договір розпочинає свою дію з 22 травня 2023 року та діє до 31.12.2023 року включно (п.11.1.Договору користування).

Відповідно до Акта приймання-передачі нерухомого майна згідно Договору спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном від 31.05.2023 балансоутримувач - ФОП Загорулько І.Г. передав, а користувач - ВЧ НОМЕР_2 прийняв приміщення комплексу будівель загальною площею загальною площею 2874,0 м2, що розташовані на земельній ділянці загальною площею 0,2874 Га за адресою: АДРЕСА_2: .(прибудова площею 1970 м2, тамбури площею 904 м2).

Як пояснив позивач, внаслідок обставин, спричинених військовою агресією РФ, виникли ускладнення зі своєчасним підписанням з боку користувача документів, регламентуючих господарські та фінансові відносини між сторонами Договору користування, у зв`язку з чим даний Договір тимчасового безоплатного користування майном №209 був належним чином оформлений та підписаний сторонами лише 31.05.2023.

02.06.2023 Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків було реорганізовано в Харківське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України (Харківське КЕУ).

02.11.2023 між Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням (платник, сторона 1) фізичною особою - підприємцем Загорульком І.Г.(балансоутримувач, сторона 2) та Військовою частиною НОМЕР_2 (споживач, сторона 3) було укладено договір про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії (надалі - Договір відшкодування ).

Відповідно до п.1.1. Договору відшкодування 1, сторона 2 забезпечує постачання електричної енергії, що використовується Стороною 3, а сторона 1 відшкодовує витрати, понесені стороною 2 з оплати електричної енергії, яка була спожита стороною 3, за встановленими тарифами в терміни, передбачені даним Договором.

Відшкодування витрат за спожиту електричну енергію здійснюється відповідно до показників лічильників або розрахунку згідно Договору на безкоштовне тимчасове використання приміщення від 31.05.2023 №209 (п.1.2.Договору відшкодування 1).

Запланований обсяг споживання та розподілу електричної енергії складає 6630 кВт/год (п.1.2.1.Договору).

Відповідно до п.2.1. Договору відшкодування 1 вартість постачання електричної енергії з розподілом становить з 01.10.2023 року за 1 кВт/год - 7,7919457 грн. з ПДВ.

Згідно п.2.1.1 вартість за спожиту реактивну електричну енергію становить з 01.10.2023 року за 1кВт/год - 4,5806 грн. з ПДВ.

Загальна вартість цього Договору на дату його складання становить 51863,80 грн., в т. ч. ПДВ - 8 643,97 грн. (п.2.2.Договору відшкодування ).

Загальна вартість, зазначена в п.2.2., може змінюватися протягом дії Договору. Зміни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору (п.2.3.Договору ).

Згідно п.3.1. Договору відшкодування облік та розрахунки за спожиту електричну енергію здійснюються за показниками приладів обліку (лічильника) або розрахунку.

Заміна, ремонт, перепрограмування засобів обліку електричної енергії здійснюються за рахунок власника цих засобів обліку (п.3.2.Договору).

Підставою для розрахунку за цим договором є діючі договори на постачання та розподіл електричної енергії укладені між стороною 2 та постачальною організацією, копію якого необхідно надати стороні 1 (п.3.3.Договору ).

Відповідно до п.3.4. Договору відшкодування щомісячно, в термін до 15 числа місяця за розрахунковим, сторона 2 та сторона 3 повинні надати стороні 1 акт виконаних робіт (наданих послуг).

Оплата за цим Договором здійснюється згідно ст. 46, 48, 49 БКУ, на підставі належним чином оформленого акту виконаних робіт (наданих послуг) протягом 30 календарних днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок сторони 1 за відповідним кодом видатків) (п.3.5.Договору).

Відповідно до п.4.2.2 Договору відшкодування 1 сторона 1 зобов`язалась своєчасно та в повному обсязі відшкодувати витрати стороні 2 за спожиту стороною 3 електричну енергію на підставі акту виконаних робіт (наданих послуг) відповідно до показників встановлених засобів обліку або розрахунку спожитої електричної енергії.

Згідно п.9.1. Договору відшкодування 1 цей Договір набирає чинності з дня його підписання. Строк дії Договору відповідно до п.3 ст.631 ЦКУ розповсюджується на відносини, які виникли між сторонами з 01.10.2023 та діє по 31.12.2023, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

Наявний в матеріалах справи договір про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії не містить підпису платника - Харківського квартирно-експлуатаційним управління.

Відповідно до Акту виконаних робіт (наданих послуг) в період з 01.10.2023 по 31.10.2023 (а.с.29) сума відшкодування витрат за спожиту електричну енергію з розподілом складає 51 660,60 грн., в т. ч. ПДВ - 8 643,97 грн.

Вказаний Акт складено та підписано балансоутримувачем - ФОП Загорульком І.Г. та споживачем - Військовою Частиною НОМЕР_2 .

З боку платника - Харківського квартирно-експлуатаційним управління відповідний Акт підписано не було.

Відповідно до Акту виконаних робіт (наданих послуг) в період з 01.11.2023 по 30.11.2023 (а.с.40 зворотня сторона) сума відшкодування витрат за спожиту електричну енергію з розподілом складає 81 065,89 грн., в т. ч. ПДВ - 13 510,98 грн.

Вказаний Акт складено та підписано балансоутримувачем - ФОП Загорульком І.Г. та споживачем - Військовою Частиною НОМЕР_2 .

З боку платника - Харківського квартирно-експлуатаційним управління відповідний Акт підписано не було.

Відповідно до Акту виконаних робіт (наданих послуг) в період з 01.12.2023 по 31.12.2023 (а.с.52) сума відшкодування витрат за спожиту електричну енергію з розподілом складає 81 065,89 грн., в т. ч. ПДВ - 14 004,74 грн.

Вказаний Акт складено та підписано балансоутримувачем - ФОП Загорульком І.Г. та споживачем - Військовою Частиною НОМЕР_2 .

З боку платника - Харківського квартирно-експлуатаційним управління відповідний Акт підписано не було.

Як стверджує позивач, до жовтня 2023 року не виникало проблем з відшкодуванням витрат за спожиту споживачем електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії. Заборгованість з відшкодуванням витрат за спожиту споживачем електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії виникла за жовтень, листопад 2023 року.

Згідно Акту приймання-передачі електричної енергії (а.с.34) та Акту про обсяги розподілу електричної енергії (а.с.31) в жовтні 2023 року Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" було розподілено електричну енергію до приміщення Фізичної особи-підприємця Загорулька І.Г. в обсязі 6630 кВт*год на загальну суму 51 660,60 грн.

Згідно Акта зняття показників лічильника електричної енергії за жовтень 2023 року, складеного та підписаного Фізичною особою-підприємцем Загорульком І.Г. та та ВЧ НОМЕР_2 , обсяг використаної ВЧ НОМЕР_2 електричної енергії у листопаді становить 6630 кВт*год.(а.с.30).

Згідно акту приймання - передачі за перетікання реактивної електроенергії в жовтні 2023 року АТ "Харківобленерго" було розподілено реактивну енергію до приміщення Фізичної особи-підприємця Загорулька І.Г. на загальну суму 203,20 грн.(а.с.32).

Згідно Акту приймання-передачі електричної енергії, у листопаді 2023 року та Акту про обсяги розподілу електричної енергії листопаді 2023 року, Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" було розподілено електричну енергію до приміщення Фізичної особи-підприємця Загорулька І.Г. в обсязі 9900 кВт*год на загальну суму 80 594,17 грн.(а.с.45).

Згідно Акта зняття показників лічильника електричної енергії за листопад 2023 року, складеного та підписаного Фізичною особою-підприємцем Загорульком І.Г. та та ВЧ НОМЕР_2 , обсяг використаної ВЧ НОМЕР_2 електричної енергії у листопаді становить 9900 кВт*год.(а.с.41).

Згідно акту приймання - передачі за перетікання реактивної електроенергії в листопаді 2023 року АТ "Харківобленерго" було розподілено реактивну енергію до приміщення Фізичної особи-підприємця Загорулька І.Г. на загальну суму 471,72 грн.(а.с.43).

Згідно Акту приймання-передачі електричної енергії, у грудні 2023 року та Акту про обсяги розподілу електричної енергії грудні 2023 року, Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" було розподілено електричну енергію до приміщення Фізичної особи-підприємця Загорулька І.Г. в обсязі 10800 кВт*год на загальну суму 83 822,24 грн.(а.с.81,82)

Згідно Акта зняття показників лічильника електричної енергії за грудень 2023 року, складеного та підписаного Фізичною особою-підприємцем Загорульком І.Г. та та ВЧ НОМЕР_2 , обсяг використаної ВЧ НОМЕР_2 електричної енергії у листопаді становить 10800 кВт*год.(а.с.53).

Згідно акту приймання - передачі за перетікання реактивної електроенергії в грудні 2023 року АТ "Харківобленерго" було розподілено реактивну енергію до приміщення Фізичної особи-підприємця Загорулька І.Г. на загальну суму 206,17 грн.(а.с.54).

Листом від 05.02.2024 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості за спожиту споживачем електроенергію за жовтень, листопад та грудень 2023 року. На підтвердження своєї вимоги позивачем було надано пакет документів, які виставляють до оплати балансоутримувачу постачальні організації, а саме: рахунки за електричну енергію за жовтень, листопад, грудень 2023 року, договір про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії за жовтень 2023 року, договір про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії за листопад 2023 року, договір про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії за грудень 2023 року, Акти фіксації показників лічильників електричної енергії за жовтень,листопад та грудень 2023 року, Акти виконаних робіт (наданих послуг) за жовтень,листопад та грудень 2023 року, Акти про обсяги розподіленої електричної енергії за жовтень, листопад та грудень 2023 року (а.с.24).

В свою чергу, відповідач надав відповідь (від 06.02.2024 за №583/499), що Харківське КЕУ не може передати до органу Казначейства України доручення на здійснення платежу згідно із зверненням ФОП Загорулько І.Г від 05.02.2024 за договором №209 від 31.05.2023.

У зв`язку з тим, що в позасудовому порядку поновити порушені права позивача не вдалося, відповідач обов`язків по сплаті за електроенергію спожиту споживачем за період жовтень, листопад та грудень 2023 року не виконав, позивач змушений звернутися з даним позовом до суду.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як було встановлено судом, 31.05.2023 між фізичною особою - підприємцем Загорульком І.Г. (сторона 1), Військовою частиною НОМЕР_2 (сторона 2) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харків (сторона 3) було укладено договір №209 спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном відповідно до п.1.1. якого ФОП Загорулько І.Г. (балансоутримувач) надає ВЧ НОМЕР_2 (користувачу) можливість на тимчасове безоплатне користування нерухомим майном: приміщення комплексу будівель загальною площею 2874,0 м2 (далі - майно), що розташовані на земельній ділянці загальною площею 0,2874 Га за адресою: АДРЕСА_2: (прибудова площею 1970 м2, тамбури площею 904 м2). Сторона 3 зобов`язана відшкодувати стороні 1 вартість комунальних послуг, що спожиті стороною 2 у процесі виконання цього Договору.

Позивач, звертаючись з даним позовом до суду, просить стягнути з відповідача заборгованість у вигляді понесених витрат з оплати послуг з електропостачання.

Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положенням ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зміст положень договору №209 тимчасового безоплатного користування майном від 31.05.2023, передбачає відшкодування відповідачем всі витрати за комунальні послуги, які були отриманні користувачем за час дії цього Договору.

Відтак, оскільки плата за саму діяльність балансоутримувача умовами договору не передбачена, за своєю правовою природою зазначений договір має ознаки договору про безоплатне надання послуг. Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/770/19.

Згідно зі статтею 904 ЦК України за договором про безоплатне надання послуг замовник зобов`язаний відшкодувати виконавцеві усі фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Обов`язок відшкодувати виконавцеві всі фактичні витрати, необхідні для виконання договору про безоплатне надання послуг, ґрунтується на презумпції відплатності договорів про надання послуг.

Правовий аналіз наведених положень ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що договір надання послуг є двостороннім правочином, за яким обов`язку виконавця з надання певної послуги кореспондує обов`язок замовника з її оплати.

Під фактичними витратами слід розуміти грошові витрати або використання власних матеріалів і предметів виконавця з повним чи частковим їх споживанням, що здійснюються виконавцем для належного надання послуги. Тягар доведення відповідності понесених витрат, необхідних для виконання договору, лежить на виконавцеві. Виходячи з того, які витрати були понесені виконавцем (у грошовій чи натуральній формі), сторони за узгодженням можуть вирішити питання про відшкодування витрат у формі або грошової компенсації, або повернення речей такого самого роду і якості, відновлення їхніх властивостей. Оцінюючи фактично понесені витрати, слід враховувати тільки ті, які були необхідними для виконання укладеного договору. Жодних інших замовник виконавцеві не сплачує. Не підлягають відшкодуванню прибутки, яких виконавець міг би реально одержати при звичайних умовах, якби в цей час не здійснював виконання договору про надання безоплатних послуг.

Відтак, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази на предмет доведення відповідності понесених позивачем витрат, суд враховує, що заявлена позивачем до стягнення сума боргу розрахована на підставі виставлених Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" (постачальником універсальних послуг) рахунків за електричну енергію нараховану в жовтні, листопаді та грудні 2023 року, а також Актами про обсяги розподілу електричної енергії в жовтні, листопаді та грудні 2023 року.

Обсяг електричної енергії, спожитий ВЧ НОМЕР_2 у жовтні, листопаді та грудні 2023 року, також підтверджується Актами фіксації показників лічильника електричної енергії за жовтень, листопад та груденб 2023 року та Актами виконаних робіт (наданих послуг) за жовтень, листопад та грудень 2023 року, складеними та підписаними Фізичною особою-підприємцем Загорульком І.Г. та ВЧ НОМЕР_2 без жодних зауважень чи заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, Фізичною особою-підприємцем Загорульком І.Г. (балансоутримувачем) та ВЧ НОМЕР_2 (споживачем) було укладено договори про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії, відповідно до умов яких, позивач забезпечує постачання електричної енергії, що використовується споживачем, а відповідачя відшкодовує витрати, понесені споживачем з оплати електричної енергії, яка була спожита споживачем, за встановленими тарифами в терміни, передбачені даним Договором. Відшкодування витрат за спожиту електричну енергію здійснюється відповідно до показників лічильників або розрахунку згідно Договору на безкоштовне тимчасове використання приміщення від 31.05.2023 №209.

Однак, з наявних в матеріалах справи копій вищевказаних договорі не вбачається підписання таких договорів відповідачем.

Водночас, укладаючи договір №209 тимчасового безоплатного користування майном 31.05.2023 з позивачем та ВЧ НОМЕР_2 (користувачем), відповідач зобов`язався відшкодувати позивачу (балансоутримувачу) всі витрати за комунальні послуги, які були отриманні користувачем нерухомого майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2: .(прибудова площею 1970 м2, тамбури площею 904 м2, за час дії цього договору.

Доказів розірвання, припинення дії договору №209 спільного тимчасового безоплатного користування майном від 31.05.2023 чи повернення позивачу нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2: .(прибудова площею 1970 м2, тамбури площею 904 м2, матеріали справи не містять.

Як стверджує позивач, у відповідача наявна заборгованість у вигляді понесених витрат з оплати послуг електропостачання у жовтні, листопаді та грудні 2023 року у загальному розмірі 216 958,10 грн.

Як було встановлено судом, листом від 05.02.2024 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості за спожиту споживачем електроенергію за жовтень, листопад та грудень 2023 року.

В свою чергу відповідач ані факту споживання електричної енергії у жовтні, листопаді та грудні 2023 року у встановлених судом обсягах, ані наявності заборгованості з оплати послуг електропостачання у загальному розмірі 216 958,10 грн. не заперечує.

Однак Харківське квартирно-експлуатаційне управління стверджує, що оскільки воно є бюджетною установою, яка в своїй діяльності фінансується із державного бюджету, та є розпорядником бюджетних коштів виключно в рамках взятих на себе зобов`язань бюджетного періоду і невиконання відповідачем зобов`язання по оплаті за надані послуги сталося внаслідок недостатку бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, відтак для сплати заборгованості за попередній період у Харківського КЕУ відсутнє відповідне фінансування.

Згідно статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст.530 ЦК України).

З огляду на приписи Договору користування та зважаючи на те, що в матеріалах справи наявні докази надсилання на адресу відповідача вказаних рахунків за електричну енергію, нараховану в жовтні, листопаді та грудні 2023 році, строк оплати за фактично спожиту електричну енергію за жовтень,листопад та грудень 2023 року є таким, що настав.

За змістом статті 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні застереження містить стаття 525 ЦК України.

У відповідності до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено частиною першою статті 612 ЦК України.

Разом з тим, частиною першою статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Посилання відповідача на відсутність у нього, як бюджетної установи, необхідного фінансування та бюджетних асигнувань суд вважає безпідставним та таким, що не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України та статтею 617 Цивільного кодексу України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007).

Зокрема, в Рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. Інакше всі негативні наслідки відсутності такого механізму покладаються на державу.

З огляду на зміст статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейський суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ у рішенні в справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) зауважив, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (пункт 26).

ЄСПЛ у пункті 48 рішення від 30 листопада 2004 року у справі «Бакалов проти України» та в пункті 40 рішення від 18 жовтня 2005 року у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 911/4249/16 відхилила твердження скаржника про відсутність його обов`язку здійснити розрахунок з позивачем за надані особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, телекомунікаційні послуги у період з 01 січня 2015 року до 01 січня 2016 року через те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» не було передбачено кошти на ці видатки, оскільки в особи виникає певне право, а в держави - відповідне цьому праву фінансове зобов`язання не із закону про Державний бюджет України та похідних від нього актів (бюджетний розпис, кошторис тощо), а з нормативно-правових актів, що регулюють відносини між особою та державою в певній сфері суспільних відносин.

Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 3-77гс17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справах № 925/246/17, № 925/974/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 12-46гс18. Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав для відступу від цих висновків Верховного Суду України та Верховного Суду.

Відтак, з урахуванням вимог частини 2 статті 218 Господарського кодексу України та статтею 617 Цивільного кодексу України та правових висновків, викладених в рішеннях Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, у даному випадку, не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надавши оцінку наявним у справі доказам на предмет їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності, а також із дослідження кожного із них окремо та у сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об`єктивного з`ясування обставин справи, приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі щодо стягнення заборгованості за Договором спільного тимчасовго безоплатного кристування нерухомим майном №209 від 31.05.2023 у вигляді понесених витрат з оплати послуг за електричну енергію, за послуги з розподілу електричної енергії та перетікань реактивної енергії у розмірі 216 958,10 грн.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця Загорулька Ігора Георгійовича- задовольнити повністю.

Стягнути з Харківського квартирно-експлуатаційного управління (місцезнаходження: 61024, місто Харків, вулиця Пушкінська, будинок 61; код ЄДРПОУ: 07923280) на користь Фізичної особи - підприємця Загорулька Ігора Георгійовича (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) за Договором спільного тимчасовго безоплатного кристування нерухомим майном №209 від 31.05.2023 у вигляді понесених витрат з оплати послуг за електричну енергію, за послуги з розподілу електричної енергії та перетікань реактивної енергії у розмірі 216 958,10 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2604,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "06" травня 2024 р.

Суддя В.В. Рильова

Справа №922/545/24