Рішення

від 20.03.2024 по справі 925/367/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 року м. Черкаси Справа № 925/367/20(925/143/24)

Вх.суду №1982/24 від 01.02.2024

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Хабазні Ю.А., із секретарем судового засідання Миколенко А.С.,

за участю у судовому засіданні: арбітражного керуючого Семенова Д.С. (від позивача, ліквідатор банкрута, особисто), Киришова О.В. (від відповідача, адвокат, за ордером), Татаркіна О.Л. (від відповідача, представник за довіреністю), Гур`євської О.В. (відповідач, особисто),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду заяву від 31.01.2024

позивача, боржника у особі ліквідатора банкрута,

до відповідача, ОСОБА_1 ,

про покладення солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника

у справі за заявою

ініціюючого кредитора, Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро",

до боржника, Товариства з обмеженою відповідальністю "Остер",

про банкрутство юридичної особи,

УСТАНОВИВ:

1. Боржником у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Семенова Д.С., у межах справи про банкрутство подано заяву від 31.01.2024 з вимогою: покласти солідарну відповідальність за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Остер" у справі №925/367/20 про банкрутство на попереднього керівника боржника - ОСОБА_1 .

2. Ухвалою суду від 05.02.2024 відкрито провадження за заявою та призначено її для розгляду у спрощеному провадженні по суті.

3. Позивач у заяві від 31.01.2024 та у судовому засіданні вимоги підтримав повністю і пояснив,

що у період з 20.12.2001 до 27.01.2020 керівником ТОВ "Остер" фактично була ОСОБА_1 ;

що перебуваючи на посаді ОСОБА_1 мала доступ до усієї бухгалтерської та статистичної документації підприємства, а тому була достеменно обізнана, що фактично, починаючи з 2017 року підприємство мало негативну динаміку, заборгованості, фінансову нестабільність і, як наслідок, це свідчило про ознаки неплатоспроможності боржника;

що протягом 2018-2019 років відносно боржника були відкриті виконавчі провадження НОМЕР_1; НОМЕР_2; НОМЕР_3 на достатньо значні суми боргу, що є підтвердженням фактичної неспроможності боржника здійснювати господарську діяльність та виконувати грошові зобов`язання перед кредиторами;

що незважаючи на неплатоспроможність підприємства, ОСОБА_1 фактично менш ніж за 5 місяців до відкриття провадження у справі про банкрутство, уклала договір поруки від 03.01.2020, за яким ТОВ "Остер" бере на себе зобов`язання солідарно відповідати за виконання ТОВ Виробничо-комерційна фірма "Від" зобов`язань перед ТОВ "Фінансова компанія "Централ фінанс" у розмірі 5 400 422,98 грн.;

що такі дії керівника фактично призвели до збільшення зобов`язань ТОВ "Остер" та, як наслідок, збільшення кількості кредиторів;

що поряд з цим, рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.11.2021 у справі №925/367/20 вказаний вище правочин був визнаний недійсним з моменту укладення;

що ОСОБА_1 не виконала свого прямого обов`язку, передбаченого ч.6 ст.34 Кодексу України з процедур банкрутства, а саме не подала заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника;

що ОСОБА_1 є також засновником ТОВ "Остер", тому як засновник мала вживати заходів для запобігання банкрутству боржника, однак, жодних таких дій останньою вчинено не було;

що загальна кредиторська заборгованість боржника згідно з реєстром вимог кредиторів складає 34 252 764,63 грн., у той час як розмір усіх активів останнього є набагато меншим.

На неодноразові запитання представника відповідача та суду вказати конкретний момент (дату) початку відліку місячного строку настання факту загрози неплатоспроможності, ліквідатор банкрута конкретної відповіді не надав і пояснив, що такий момент починається тоді, коли керівнику стало відомо про загрозу неплатоспроможності.

На запитання суду вказати конкретну суму заборгованості боржника перед кредиторами та конкретну суму активів боржника на момент початку чи закінчення місячного строку настання факту загрози неплатоспроможності ліквідатор банкрута відповіді не надав взагалі.

4. Відповідач у відзиві від 26.02.2024 (вх.суду №3472/24 від 26.02.2024) та його представник у судовому засіданні проти вимог заперечили і пояснили,

що згідно з бухгалтерським балансом боржника станом на 01.01.2020 поточна кредиторська заборгованість на початок звітного періоду становила 56 800 000,00 грн., на кінець звітного періоду - 56 242 000,00 грн.; що при цьому поточна дебіторська заборгованість на початок звітного періоду становила 39 035 000,00 грн., на кінець звітного періоду - 41 128 000,00 грн.; що виробничі запаси станом на 01.01.2020 становили 72 052 000,00 грн., з яких товари - 72 052 000,00 грн.; що вартість основних засобів підприємства становила 14 618 000,00 грн.;

що станом на 31.12.2019 на балансі підприємства знаходились транспортні засоби первісною вартістю 1 112 608,84 грн., залишковою вартістю 94 838,81 грн.;

що станом на 31.12.2019 у власності підприємства знаходилось нерухоме майно (громадський будинок з господарськими /допоміжними/ будівлями та спорудами, із земельною ділянкою), а також інше нерухоме майно (земельна ділянка та цілісний майновий комплекс);

що згідно із звітом нарахування амортизації за 31.12.2019 - 31.12.2019 на обліку у боржника рахувалися інші необоротні матеріальні активи залишковою вартістю 47 370,60 грн.;

що таким чином, за даними фінансової звітності, яка була у розпорядженні ОСОБА_1 , як керівника, поточна кредиторська заборгованість ТОВ "Остер" становила 56 242 000,00 грн., натомість вартість активів підприємства становила 14 618 000,00 грн. (основні засоби) + 72 052 000,00 грн. (виробничі запаси, товари) + 41 128 000,00 грн. (дебіторська заборгованість) = 127 798 000,00 грн.;

що вказане спростовує твердження позивача про те, що розмір усіх активів боржника був набагато меншим, ніж сумарний розмір грошових зобов`язань перед усіма кредиторами, строк виконання яких настав;

що вимоги ТОВ "Адама Україна" були забезпечені, у тому числі іпотекою комплексу будівель і споруд; що заставна вартість предмету іпотеки становила 33 294 999,00 грн.; що у зв`язку з цим, ОСОБА_1 , як керівник мала усі підстави розраховувати на те, що у разі неможливості виконання ТОВ "Остер" своїх грошових зобов`язань перед ТОВ "Адама Україна", останні можуть бути погашені за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки, що у подальшому і відбулося згідно з рішенням Господарського суду Вінницької області від 26.08.2020 у справі №902/1058/19;

що грошові вимоги АТ "Райффайзень банк Аваль" (правонаступником якого за цими вимогами є ТОВ "ФК "Єврокредит") та грошові вимоги АТ "ОТП Банк" були забезпечені іпотекою належного ТОВ "Остер" нерухомого майна та заставою товарів в обороті, отже вони так само могли бути погашені інакше, ніж через застосування процедури банкрутства;

що грошові вимоги решти кредиторів могли бути погашені за рахунок стягнення дебіторської заборгованості ТОВ "Остер" і ОСОБА_1 , як керівником, вживалися заходи до її стягнення.

5. При вирішенні поданої на розгляд заяви судом застосовуються положення Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до ст.233 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

6. Заслухавши учасників справи та дослідивши наявні у справі докази суд установив наступні обставини.

12.12.1995 утворено ТОВ "Остер", засновниками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ,

16.04.2020 ухвалою суду відкрито провадження у справі про банкрутство боржника.

10.11.2020 ухвалою суду у справі затверджено реєстр кредиторів із загальною сумою вимог 64 691 459,63 грн.

02.12.2020 згідно з аналізом фінансового становища підприємства, інвестиційного положення та положення на товарному ринку Товариства з обмеженою відповідальністю "Остер", проведеним розпорядником майна боржника, арбітражним керуючим Семеновим Д.С.: "(…) підприємство не має можливості відновити свою платоспроможність (…)" "всі розраховані коефіцієнти, що визначають фінансове становище підприємства, мають надкритичне значення, що говорить фінансову нестабільність та залежність підприємства від кредиторів. Тобто підприємство не спроможне розплачуватися за своїми зобов`язаннями у встановлені терміни за рахунок найбільш ліквідних активів. Така ситуація говорить про тяжкий фінансовий стан підприємства, про повну неплатоспроможність підприємства. Ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства на підприємстві не виявлено. Підприємство не має можливості відновити свою платоспроможність та рекомендовано застосувати ліквідаційну процедуру"

09.12.2020 постановою суду боржника визнано банкрутом, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Семенова Д.С..

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань одним із засновників (учасників) боржника є ОСОБА_1

06.09.2021 рішенням Господарського суду Черкаської області у справі №925/367/209925/106/21) задоволено повністю, зокрема, визнано недійсним з моменту укладення договір поруки від 03.01.2020, укладений між ТОВ "Остер" та ТОВ "Фінансова компанія "Централ Фінанс".

7. При вирішенні спору судом застосовано наступні норми законодавства.

Відповідно до Господарського процесуального кодексу України:

ч.6 ст.12. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

ч.3 ст.13. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом;

ч.1 ст.73. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;

ч.4 ст.75. Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом;

ч.1,2 ст.86. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з Кодексом України з процедур банкрутства:

ст.1. (…) неплатоспроможність - неспроможність боржника (…) виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом, (…);

ч.2 ст.4. У разі виникнення ознак банкрутства керівник боржника зобов`язаний надіслати засновникам (учасникам, акціонерам) боржника, власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника відомості щодо наявності ознак банкрутства;

ч.1, 2 ст.7. Спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; (…) спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику (…);

ч.6 ст.34. Боржник зобов`язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Якщо органи управління боржника допустили порушення цих вимог, вони несуть солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення органами управління боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначених осіб.

Верховний Суд у постанові від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20 дійшов таких висновків: підставою для застосування солідарної відповідальності є необхідність доведення заявником та встановлення судом двох юридичних фактів:

порушення визначеного абзацом другим частини шостою статті 34 КУзПБ місячного строку;

наявність у боржника протягом цього строку та/або більше ознак загрози неплатоспроможності боржника. Умовами/складовими для встановлення щодо боржника такого складного за своїм змістом юридичного факту як загроза неплатоспроможності боржника є одночасна (зокрема протягом місячного періоду, визначеного частиною шостою статті 34 КУзПБ) наявність, в свою чергу, таких юридичних фактів:

(1) існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов`язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо);

(2) розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов`язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), тобто такий майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов`язань щодо якої настав, тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх активів Боржника очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання зобов`язань перед всіма кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку.

Верховний Суд у постанові від 09.06.2022 у справі № 904/76/21 дійшов таких висновків: притягнення керівників, засновників (учасників, акціонерів) боржника, інших осіб боржника до солідарної та субсидіарної відповідальності є винятковим механізмом відновлення порушених прав кредиторів. Істотна та явна диспропорція між зобов`язаннями та активами по суті неплатоспроможного боржника та непоінформованість про це кредиторів цілком очевидно порушують права останніх. У зв`язку з цим для захисту майнових інтересів кредиторів боржника запроваджено правове регулювання своєчасного інформування керівником юридичної особи його кредиторів про неплатоспроможність (недостатність майна) боржника.

Згідно з правовими висновками Верховного Суду у постановах від 09.06.2022 у справі №904/76/21, від 02.11.2022 у справі № 902/1068/20, від 09.06.2022 у справі № 904/76/21 та від 06.10.2022 у справі №903/988/20:

солідарна відповідальність керівника боржника - це вид спеціальної цивільно-правової відповідальності, притягненню до якої при здійсненні провадження у справі про банкрутство підлягає керівник боржника, який не звернувся до господарського суду в місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності, за незадоволення вимог кредиторів на підставі заяви кредитора після зазначення в ухвалі господарського суду про виявлення такого порушення. Сутність солідарної відповідальності полягає у залученні керівника боржника - юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження у справі про банкрутство, до солідарного обов`язку з виконання грошових зобов`язань боржника як правового механізму захисту та відновлення прав кредиторів, які були необізнані з його вини про стан неплатоспроможності боржника. Тлумачення змісту частини шостої статті 34 КУзПБ свідчить, що суб`єктом солідарної відповідальності є виключно керівник боржника, в тому числі колишній керівник, оскільки наведена норма не містить жодних обмежень покладення такої відповідальності на керівника боржника, повноваження якого на час відкриття/здійснення провадження у справі про банкрутство припинились;

умовами для встановлення щодо боржника такого складного за своїм змістом юридичного факту як загроза неплатоспроможності боржника є одночасна (зокрема протягом місячного періоду) наявність таких юридичних фактів: 1) існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов`язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо); 2) розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов`язань перед усіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав. Наявність у справі про банкрутство єдиного кредитора унеможливлює встановлення обставин (юридичного факту) загрози неплатоспроможності боржника;

до предмета доказування при вирішенні питання наявності підстав для покладення на керівника боржника солідарної відповідальності у справі про банкрутство належить встановлення таких обставин:

-виникнення обставин, щодо загрози неплатоспроможності боржника;

-моменту виникнення загрози неплатоспроможності боржника;

-факту неподання керівником боржника до суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника в місячний строк з дня виникнення такого обов`язку;

-обсягу грошових зобов`язань боржника на момент виникнення загрози неплатоспроможності боржника.

8. Аналізуючи установлені обставини справи та норми чинного законодавства, враховуючи висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, суд прийшов до таких висновків.

8.1. Ліквідатором банкрута в основу порушення ОСОБА_1 ч.6 ст.34 КУзПБ покладено обставини (твердження) про перевищення розміру зобов`язань боржника над розміром його активів, та висновки про те, що вартості активів підприємства не вистачало для задоволення усіх вимог кредиторів, що задоволення вимог одного або кількох кредиторів призвело б до неможливості виконання зобов`язань боржником перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності).

На підтвердження вказаних висновків ліквідатор банкрута вказує на обставини наявності відкритих відносно боржника виконавчих проваджень НОМЕР_1; НОМЕР_2; НОМЕР_3, які не виконані у зв`язку з відсутністю майна, та укладання відповідачем за 5 місяців до дня відкриття провадження у цій справі про банкрутство договору поруки, відповідно до якого боржник взяв на себе грошове зобов`язання, яке він не спроможний виконати і яке зумовило збільшення кредиторської заборгованості неплатоспроможного підприємства.

8.2. Однак однією з ключових обставин є момент (тобто конкретна дата) виникнення загрози неплатоспроможності. Така дата ліквідатором банкрута не тільки не підтверджена доказами, вона навіть не вказана ні у позовній заяві, ні у судових засіданнях на неодноразові запитання кредитора та суду. Позивач не надав доказів перебування ОСОБА_1 у вказаний у заяві період з 20.12.2001 до 27.01.2020 на посаді керівника.

Строк, протягом якого керівник був зобов`язаний звернутися до господарського суду із заявою про відкриття справи про банкрутство, підлягає як зазначенню, так і є предметом доказування.

Отже дана обставина є не доведеною.

8.3. Під загрозою неплатоспроможності закон розуміє виникнення таких обставин, за яких задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника у повному обсязі перед іншими кредиторами.

Тобто ліквідатор банкрута повинен у позовній заяві вказати: а) на конкретних "одного або кількох кредиторів", суми вимог перед кожним з них (та суми разом); б) конкретну суму вимог перед "іншими кредиторами"; в) вказати конкретні докази цих обставин; г) обгрунтувати (розрахувати та логічно порівняти суми), що задоволення вимог перших призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника других.

Такі обставини ліквідатором банкрута не тільки не підтверджені доказами, вони навіть не вказані ні у позовній заяві, ні у судових засіданнях на запитання суду. При цьому суд зазначає, що навіть підрахунок суми визнаних судом в ухвалах суду згідно з реєстром вимог кредиторів ліквідатором банкрута здійснено невірно (з різницею в більш як 30 млн. грн.).

Отже дані обставини є не доведеними.

Посилання ліквідатора банкрута на не завершені виконавчі провадження та на укладання відповідачем угод, які визнані недійсними, суд відхиляє, оскільки ліквідатор банкрута у такий спосіб наче фактично ставить завдання суду самостійно відшукати такі факти, здійснити розрахунки, порівняння та викласти їх у рішенні. Однак це суперечить принципам змагальності та диспозитивності (ст.13 і 14 ГПК України)

9. Суд не надає оцінку доводам відповідача стосовно наявності на балансі боржника активів більше ніж пасивів, наявності забезпечення, здійснення заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості, оскільки оцінювати їх можна лише виходячи з визначеного позивачем моменту настання загрози неплатоспроможності боржника.

Решту доводів і поданих учасниками справи доказів, які судом не прийнято або відхилення яких не обгрунтовано вище, суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спору.

За таких обставин, заява задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.238, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні заяви боржника у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Семенова Д.С., від 31.01.2024 (вх.суду №1982/24 від 01.02.2024) відмовити повністю.

Ухвала суду набрала законної сили 20.03.2024. Ухвала суду може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено і підписано 06.05.2024.

Направити це судове рішення позивачу та відповідачу.

С у д д я Хабазня Ю.А.

Я-3